Морфологічні зміни стінки сечоводу у хворих на уретеролітіаз залежно від тривалості клінічних проявів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Морфологічні зміни стінки сечоводу у хворих на уретеролітіаз залежно від тривалості клінічних проявів

О.С. Возіанов

«Інститут урології НАМН України», м. Київ

Сечокам'яна хвороба (СКХ) - поширене урологічне захворювання з рецидивуючим перебігом, що справляє значний вплив на соціальний- економічний стан населення. Майже половина хворих на СКХ - пацієнти із конкрементами сечоводів, у 95% випадків камені є вторинними. Основними методами лікування таких хворих є дистанційна ударно-хвильова літотрипсія (ДУХЛ) та контактна уретеролітотрипсія (КУЛТ). Важливим є визначення морфологічних змін (запалення, набряк, склероз, некроз та ін.), що виникають у сечоводі в зоні розміщення конкременту та можуть знижувати ефективність проведеного малоінвазивного лікування або ускладнювати виконання КУЛТ та видалення фрагментів. Мета дослідження: аналіз морфологічних змін стінки сечоводу у хворих на уретеролітіаз у місці розміщення конкременту залежно від тривалості клінічних проявів.

Матеріали та методи. Були вивчені гістологічні зміни сечоводу в місці розміщення конкрементів у хворих на уретеролітіаз. Проаналізований стан стінки сечоводу у хворих із клінічними проявами уретеролітіазу, що тривали протягом 7 днів, 30 днів та більше 2 міс. Отримання гістологічного матеріалу відбувалося інтраопераційно перед проведенням хворим контактної лазерної або ультразвукової літотрипсії у сечоводі.

Результати. Знаходження конкременту у просвіті сечоводу не більше 7 днів не викликає значних мікроскопічних змін. Відбувається потовщення шару епітеліоцитів, організація всіх шарів сечоводу збережена, ознаки склерозування або некрозу відсутні. У місці розміщення конкременту в сечоводі протягом 1 міс визначаються більш значущі морфологічні зміни стінки з ознаками десквамації поверхневих шарів уротелію, набряку та запальних змін у підслизовий оболонці. Якщо конкремент у сечоводі знаходиться понад 2 міс, то фіксується злущення уротелію з оголенням базальної мембрани. У підслизовій основі спостерігається виражений набряк, дифузна дезорганізація сполучнотканинних волокон, вогнища розростання грануляційної тканини та прошарки сполучної тканини.

Заключення. Збільшення терміну захворювання призводить до прогресування у стінці сечоводу запальних, склеротичних та некротичних змін. Такі зміни прямо впливають на ступінь візуалізації конкременту під час ендоскопічних втручань та на швидкість фрагментації та екстракції фрагментів, як наслідок - збільшення загальної тривалості операції та ризиків інтра- та післяопераційних ускладнень.

Ключові слова: уретеролітіаз, стінка сечоводу, морфологія, лікування. Morphological changes of the ureter in patients with ureterolithiasis depending on the duration of clinical manifestations

O.S. Vozianov

Urolithiasis (URL) is a common urological disease that has a high recurrent rate and a significant impact on the socio-economic status of the population. Almost half of patients with URL disease are people with ureteric stones, 95% of which have secondary genesis.

The main methods of treatment of such patients are extracorporeal shock-wave lithotripsy (ESWL) and ureterolithotripsy (URS). It is important in these cases to determine morphological changes (inflammation, edema, sclerosis, necrosis, etc.) that appear in the ureter in the stone localization and may reduce the effectiveness of minimally invasive treatment or/and removal of fragments during URS.

The objective: studying morphological changes of the ureter wall in patients with ureterolithiasis in the zone of the calculus in dependence of the duration of clinical manifestations. сечовід хворий уретеролітіаз

Materials and methods. We have studied histological changes of the ureter wall in the location of the stone in patients with ureterolithiasis. We explored the ureter wall in patients depending on duration of typical manifestations of ureterolithiasis, which were 7 days long, 30 days, and more than 2 months. Obtaining histological material performed intraoperatively before contact laser or ultrasonic lithotripsy in the ureter.

Results. If the stone in the ureter is up to 7 days, it does not cause significant microscopic changes of the ureter wall. There is a thickening of the epithelium layer, the organization of all layers of the ureter is preserved, there are no signs of sclerosis or necrosis. If the stone been in the ureter during 1 month, more significant morphological changes are determined with desquamation of the urothelium, edema and inflammatory changes in the submucosal membrane. In case of the duration of the calculi in the ureter is more than 2 months, we noted the exfoliation of the urothelium with the denudation of the basement membrane. In the submucosal layer there is an edema, diffuse disorganization of connective tissue fibers, fragments of growth of granulation tissue and dense connective tissue in the form of separate layers. Conclusion. With increasing duration of the disease in the wall of the ureter increases the manifestations of inflammatory, sclerotic and necrotic changes. Such changes have a direct impact on the quality of visualization of the calculus during endoscopic interventions, the rate of fragmentation and extraction of fragments, as a consequence, increase the overall duration of the operation and the risk of intra- and postoperative complications.

Keywords: ureterolithiasis, ureter wall, morphology, treatment.

Морфологические изменения стенки мочеточника у больных уретеролитиазом в зависимости от срока клинических проявлений

А.С. Возианов

Мочекаменная болезнь (МКБ) - распространенное урологическое заболевание с рецидивирующим течением, оказывающее значительное влияние на социально-экономическое состояние населения. Почти половина больных МКБ - пациенты с конкрементами мочеточников, в 95% случаев камни являются вторичными. Основными методами лечения таких больных являются дистанционная ударно-волновая литотрипсия (ДУВЛ) и контактная уретеролитотрипсия (КУЛТ). Важным является определение морфологических изменений (воспаление, отек, склероз, некроз и др.), которые возникают в мочеточнике в месте размещения конкремента и могут снижать эффективность проведенного малоинвазивного лечения или затруднять выполнение КУЛТ и удаление фрагментов.

Цель исследования: анализ морфологических изменений стенки мочеточника у больных уретеролитиазом в месте размещения конкремента в зависимости от продолжительности клинических проявлений.

Материалы и методы. Были изучены гистологические изменения мочеточника в месте размещения конкрементов у больных уретеро- литиазом. Проанализировано состояние стенки мочеточника у больных с клиническими проявлениями уретеролитиаза, которые продолжались в течение 7 дней, 30 дней и более 2 мес. Получение гистологического материала происходило интраоперационно перед проведением больным контактной лазерной или ультразвуковой литотрипсии в мочеточнике.

Результаты. Нахождение конкремента в просвете мочеточника в срок до 7 дней не вызывает значительных микроскопических изменений. Происходит утолщение слоя эпителиоцитов, организация всех слоев мочеточника сохранена, признаки склерозирования или некроза отсутствуют. В месте размещения конкремента в мочеточнике в течение 1 мес определяются более значимые морфологические изменения стенки с признаками десквамации поверхностных слоев уротелия, отека и воспалительных изменений в подслизистой оболочке. Если продолжительность нахождения конкремента в мочеточнике превышает 2 мес - фиксируют десквамацию уротелия с обнажением базальной мембраны. В подслизистой основе наблюдается выраженный отек, диффузная дезорганизация соединительнотканных волокон, очаги разрастания грануляционной ткани и плотной соединительной ткани в виде отдельных слоев.

Заключение. Увеличение длительности заболевания приводит к прогрессированию в стенке мочеточника воспалительных, склеротических и некротических изменений. Такие изменения оказывают прямое влияние на степень визуализации конкремента при эндоскопических вмешательствах, скорость фрагментации и экстракции фрагментов, как следствие - увеличение общей продолжительности операции и рисков интра- и послеоперационных осложнений.

Ключевые слова: уретеролитиаз, стенка мочеточника, морфология, лечение.

Питання діагностики, лікування та метафілактики сечокам'яної хвороби залишаються актуальними, враховуючи відсутність зниження рівня показників захворюваності у світі [1].

На сьогодні основними методами лікування пацієнтів із конкрементами сечоводу є екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія (ЕУХЛ) та контактна уретеролітотрипсія (КУЛТ) [2]. Хоча обидві методики мають низький рівень ускладнень та можуть використовуватися як метод хірургії «одного дня», показники «Stone-free» при ендоскопічному втручанні у ранній післяопераційний період вищі при КУЛТ [3, 4].

Оскільки наведені вище методи пов'язані з попередньою фрагментацією конкременту та самостійним від- ходження уламків із сечею (ДУХЛ) або видаленням їх за допомогою корзинок або ендоскопічних щипців (КУЛТ), важливим є визначення морфологічних змін (запалення, набряк, склероз, некроз та ін.), що виникають у сечоводі в місці розміщення конкременту та можуть знижувати ефективність проведеного малоінвазивного лікування або ускладнювати виконання КУЛТ та видалення фрагментів [5-7]. В.М. Лісовий і співавт. (2007) провели аналіз змін стінки сечоводу в експерименті на тваринах при моделюванні уретеролітіазу [8].

Мета дослідження: аналіз морфологічних змін стінки сечоводу у хворих на уретеролітіаз в зоні розміщення конкременту залежно від тривалості клінічних проявів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Під час виконання дослідження проведено аналіз гістологічних змін сечоводу в місці розміщення конкрементів у хворих на уретеролітіаз. Також вивчено стан стінки сечоводу у хворих із клінічними проявами уретеролітіазу, що тривали протягом 7 днів, 30 днів та більше 2 міс. Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження погоджений Локальним етичним комітетом (ЛЕК) для всіх, хто брав участь.

Отримання гістологічного матеріалу відбувалося інтра- операційно перед виконанням хворим контактної лазерної або ультразвукової літотрипсії у сечоводі. Операцію проводили під загальною анестезією з використанням LMA або під епідуральним знеболенням. Пацієнт знаходиться на рентгенпрозорому столі з розведеними ногами (літотомічне положення). Починається операція з огляду сечівника та сечового міхура. У вічко сечоводу з відповідного боку водиться струна-провідник, по якій забезпечується подальший рух уретеропієлоскопу. Після візуального виявлення конкременту в сечоводі проводиться холодна біопсія стінки сечоводу в місці його розміщення, в подальшому - фрагментація каменя за допомогою літотрипторів та видалення уламків. За необхідності виконують дренування нирки сечовідним стентом.

Для мікроскопічного дослідження отримані фрагменти тканини підлягали первинній фіксації у 10% розчині формаліну. Гістологічна обробка матеріалу проведена за стандартною методикою із заливкою у парафінові блоки. Гістологічні зрізи товщиною 3-5 мкм виконані на ротаційному мікротомі РМ60-ЕКА, забарвлені гематоксиліном та еозином. Фотографування мікропрепаратів викон- вали камерою ОМАХ A3RDF50 на світловому мікроскопі Оіутрш СХ 40.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Для контролю отримано біоптат сечоводу, в якому був відсутній конкремент (рис. 1).

Зафіксовано, що уротелій без порушення стратифікації, кількість рядів епітеліоцитів коливається від 3 до 5 з чіткою диференціацією поверхневих, проміжних та базальних уроте- ліоцитів. Клітинна атипія відсутня.

Відзначаються ділянки злущення епітелію, вогнищеві крововиливи в товщі слизової оболонки та підслизової основи, які є наслідком забору матеріалу.

У матеріалі сечоводу з конкрементом, термін перебування якого становить 7 діб, відзначаються мінімальні зміни (рис. 2). На більшій частині слизової оболонки уротелій без порушення стратифікації, візуалізується до 5 рядів епітеліоцитів. Лише на окремих ділянках відзначається відшарування невеликих груп поверхневих уро- теліоцитів.

Поверхневі, проміжні та базальні уротеліоцити диференціюються чітко. Клітинна атипія відсутня. Наявні явища вакуольної дистрофії у поодиноких епітеліоцитів. Ядра типової будови. У підслизовій основі зафіксована незначна дезорганізація сполучнотканинних волокон внаслідок набряку.

Запальні, некробіотичні, склеротичні зміни відсутні.

У матеріалі сечоводу з конкрементом, термін перебування якого становить 1 міс, відзначалися помірні дистрофічні та слабо виражені запальні зміни (рис. 3). У слизовій оболонці спостерігаються ділянки злущення всіх шарів уротелію, з оголенням базальної мембрани. Більшість епітеліоцитів з явищами вакуольної дистрофії. Клітинна атипія відсутня. Ядра в стані каріопікнозу. У збереженій частині слизової оболонки уротелій без порушення стратифікації, візуалізується до 7 рядів епітеліоцитів.

Поверхневі, проміжні та базальні уротеліоцити диференціюються чітко. У підслизовій основі вогнища дезорганізації сполучнотканинних волокон внаслідок набряку, нерівномірне кровонаповнення кровоносних судин, вогнище помірно вираженої інфільтрації лімфоцитами, мононуклеарами, ангі- оматоз.

Рис. 1. Фрагмент сечоводу без конкременту. забарвлення гематоксилін-еозином, збільшення х400