Інвазивне лікування хронічного вертебрального больового синдрому

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвазивне лікування хронічного вертебрального больового синдрому

Кузьменко Т.С., Воротинцев С.І. Григор'єв С.В., Запорізький державний медичний університет

Резюме

Актуальність. Необхідність пошуку нових ефективних методів лікування хронічного болю сьогодні не викликає сумнівів. Біль, стійкий до нестероїдних аналгетиків і габапентину, стимулює впровадження інвазивних способів лікування хронічного больового синдрому. Матеріали та методи. Проведено порівняння ефективності застосування комбінації диклофенаку та габапентину з епідуральним введенням дексаметазону 8 мг та епідуральним нейролізисом 30% етилового спирту в 1% розчині лідокаїну.

Результати. Комбінація диклофенаку і габапентину, як і використання епідуральних глюкокортикоїдів, не показала достатню ефективність. Після застосування глюкокортикоїдів тривалу оцінку за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) спостерігали на рівні 3,5 бала, що відповідало результатам одноразового нейролізису. При 2 введеннях нейролітичної суміші або більше оцінка за ВАШ була ніжче на 1,5 бала порівняно з результатами введення глюко-кортикостероїдів. Після 3-го етапу нейролізису відсутність потреби в аналгетиках для коригування вертебрального больового синдрому супроводжується показовою відсутністю конверсій до інших методів аналгезії. Висновки. Безпека й ефективність 3-разового епідурального нейролізису 30% етиловим спиртом у 1% розчині лідокаїну дозволяє рекомендувати дану процедуру пацієнтам із хронічним резистентним вертеброгенним болем, особливо в разі низької ефективності та поганої переносимості нестероїдних аналгетиків.

Ключові слова: хронічній больовий синдром; резистентний біль; інвазивне лікування болю; епідуральне введення глюкокортикоїдів; епідуральний нейролізис

Abstract

Invasive treatment of chronic vertebral pain

S.V. Grigoriev, Zaporizhzhia State Medical University

Background. The need to find new effective treatments for chronic pain today is beyond doubt. Pain resistant to nonsteroidal analgesics and gabapentin stimulates the introduction of invasive treatments for chronic pain. Materials and methods. The efficacy of the combination of diclofenac and gabapentin with epidural administration of dexamethasone 8 mg and epidural neurolysis of 30% ethyl alcohol in 1% lidocaine solution was compared. Results. The combination of diclofenac and gabapentin, as well as the use of epidural glucocorticoids, has not shown sufficient efficacy. After the use of glucocorticoids, a long-term assessment on the visual analog scale was at the level of 3.5 points, which corresponded to the results of a one-time neurolysis. At 2 injections of the neurolytic mixture or more, the score on the visual analog scale was lower by 1.5 points compared to the results of glucocorticoid administration. After the 3rd stage of neurolysis, the lack of need for analgesics to correct vertebral pain is accompanied by a reliable absence of conversions to other methods of analgesia. Conclusions. The safety and efficacy of three-time epidural neurolysis with 30% ethyl alcohol in 1% lidocaine solution allow recommending this procedure to patients with chronic resistant vertebrogenic pain, especially in case of low efficacy and poor tolerability of nonsteroidal analgesics.

Key words: chronical pain syndrome; resistant pain; invasive pain treatment; epidural administration of glucocorticosteroids; epidural neurolysis

Вступ

Сьогодні ми є свідками збільшення кількості хворих і постраждалих із хронічним вертебральним больовим синдромом [2, 4, 6]. Старіння населення, погіршення екологічних умов призводять до зростання кількості онкопатології і дегенеративно-дистрофічних захворювань опорно-рухового апарату.

Бойові дії в Україні сформували досить великий контингент потерпілих, які також потребують ефективної корекції. Консервативні фармакологічні методи не завжди здатні вирішити дану актуальну проблему. Більше 50 % пацієнтів вважають використання нестероїдних аналгетиків неефективним. Такий біль слід оцінювати як резистентний [1, 2, 4].

Введення глюкокортикоїдів (ГКК) епідурально є альтернативним методом вибору при резистентності вертеброгенного болю до звичайного лікування нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) [3, 4].

Використання різних фармакологічних речовин, здатних пошкоджувати клітини аксонів задніх рогів спинного мозку, відкриває нові можливості в лімітуванні аферентної імпульсації з больового вогнища, що може бути особливо цінним в умовах непереносимості класичних методів аналгезії [2, 6]. Поступовий репараційний процес у клітинах аксонів робить нейролітичну процедуру реверсивною, що відносить дану процедуру до лікувальних, а не до втручань, які призводять до каліцтва. Методика лікування болю дозволяє домагатися стійких результатів від декількох місяців до років [6].

Мета: дослідити можливості епідурального введення глюкокортикоїдів, епідурального нейролізису для корекції хронічного вертеброгенного болю, стійкого до лікування диклофенаком і габапентином.

Матеріали та методи

Під спостереженням були 25 пацієнтів із дегенеративними, дистрофічними, метастатичними і компресійними змінами грудного і поперекового відділу хребта і кісток грудної клітки, у тому числі зі змінами кісткової структури хребців і ребер, з протрузіями міжхребцевих дисків, компресіями дурального мішка і спінальних нервів, вираженим больовим синдромом терміном більше 1 місяця. У роботі запропоновано порівняння ефективності перорального прийому НПЗЗ (диклофенак 75--225 мг/добу) + габапентин (тебантин, конваліс) 300 мг 2--3 рази на добу, добова доза -- 900 мг (n = 10), епідурального введення глюкокортикоїдів (дексаметазон 8 мг) + бупівакаїн 0,125% 5,0 мг (n = 7) та епідурального нейролізису етиловим спиртом 30% після введення лідокаїну 1% 5 мл (n = 8).

Вік пацієнтів становив 58,32 ± 2,21 року, із них жінок було 14, чоловіків -- 11. Усі пацієнти отримали інформацію щодо нейролізису та підписали інформовану згоду.

Для стратифікації і верифікації больового синдрому використовувалася оцінка за візуально-аналоговою шкалою болю (ВАШ), оцінка протягом 30 днів вище від 4 балів була обов'язковою для долучення хворих, яким проводили інвазивне лікування болю, у дослідження [1].

Для оцінки ступеня порушення життєдіяльності перед епідуральним введенням глюкокортикоїдів та нейролізисом використовували індекс непрацездатності Освестрі (Oswestry Disability Index v.2.0--2.1a -- ODI). Оцінка була вищою від 41 бала та в більшості пацієнтів (n = 6) -- від 61 бала [8].

Для проведення нейролізису використовували введення 30% етилового спирту через епідуральний катетер після зональної верифікації об'єму робочим розчином 1% лідокаїну. Об'єм первинного нейролітичного розчину був ідентичний об'єму місцевого анестетика та становив у середньому 5 мл. Розподіл хворих за типом аналгезії наведений у табл. 1.

Таблиця 1. Розподіл хворих за типом аналгезії