Відновлення функції ходи у хворих з розривами ахіллового сухожилля
Вивчення й аналіз алгоритму застосування засобів фізичної терапії у післяопераційному відновлювальному лікуванні спортсменів з розривами ахілового сухожилля. Ознайомлення з результатами статистичного аналізу показників гоніометрії колінного суглобу.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.02.2022 |
| Размер файла | 28,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НУФВСУ
Відновлення функції ходи у хворих з розривами ахіллового сухожилля
Кравчук Л.Д. кандидат з фізичного виховання, доцент кафедри фізичної реабілітації
Зінченко В.В. кандидат медичних наук, старший науковий співробітник відділу реабілітації ДУ «ІТО НАМН України
Коваль О. А. магістрант
Ходирев Д. Є. магістрант
Стаття присвячена актуальному питанню розривів ахілового сухожилля, що обумовлена зростанням частоти даної травми за останні роки. Частота підшкірного розриву ахілового сухожилля досягає 25-30 випадків на 100000 населення в рік і збільшується з кожним десятиліттям. Більша частина розривів відбувається під час занять аматорським спортом (до 70-90%). Це робить проблему реабілітацї таких пацієнтів досить актуальною. Запропонований автором алгоритм застосування засобів фізичної терапії у післяопераційному відновлювальному лікуванні спортсменів з розривами ахілового сухожилля відрізняється від раніше створених методів застосування, починаючи з другого періоду, наявності нових методичних прийомів: постізометричної релаксації і аутомобілізацією триголового м'яза гомілки з метою більш швидкої ліквідації постімобілізацоної контрактури гомілкового суглоба; використання серії статичних силових вправ, які доповнюють систему динамічних вправ, що сприяє більш швидкому відновленню силового потенціалу м'язів всього регіону зони операцї
Ключові слова: ахілове сухожилля, травма, фізична терапія, реабілітація.
Кравчук Л. Д, Зінченко В. В., Коваль О. А., Ходырев Д. Е. Восстановление функции ходьбы у больных с разрывами ахиллова сухожилия. Статья посвящена актуальному вопросу разрывов ахиллова сухожилия обусловлена ростом частоты данной травмы за последние годы. Частота подкожного разрыва ахиллова сухожилия достигает 25-30 случаев на 100000 населения в год и увеличивается с каждым десятилетием. Большая часть разрывов происходит во время занятий любительским спортом (до 70-90%). Это делает проблему их реабилитации весьма актуальной. Предложенный алгоритм применения средств физической терапии в послеоперационном восстановительном лечении спортсменов с разрывами ахиллова сухожилия отличается от ранее созданных методов применением, начиная со второго периода, новых методических приемов: постизометрической релаксации и аутомобилизацией трехглавой мышцы голени с целью более быстрой ликвидации постиммобилизационной контрактуры голеностопного сустава использованием серии статических силовых упражнений, которые дополняют систему динамических упражнений, что способствует более быстрому восстановлению силового потенциала мышц всего региона зоны операции.
Ключевые слова: ахиллово сухожилие, травма, физическая терапия, реабилитация.
Kravchuk L, Zinchenko V., Koval O, Xodyrev D. Restoration of the function of walking in patients with Achill's tendon ruptures.
The actuality of the problem of the Achilles tendon ruptures is due to the increase in the frequency of this trauma in recent years. The frequency of the subcutaneous breakdown of the Achill's tendon reaches 25-30 cases per 100,000 population per year and increases with every decade. Most of the breaks occur during amateur sports (up to 70-90%). This makes the problem of their rehabilitation quite relevant, especially since the number of publications devoted to postoperative rehabilitation of athletes is rather small and relates predominantly to the 70s of our century. The algorithm proposed for the use of physical therapy in postoperative regenerative treatment of athletes with ruptures Achill's tendons differs from previously established methods of application, starting with the second period. There are new methodical techniques in that program for athletes. That not used before: post-isometric relaxation and autoimmunization of the trigeminal muscle of the leg for the purpose of more rapid elimination of the post momobilization contracture of the tibia; using a series of static force exercises that complement the system of dynamic exercises, which promotes faster recovery of muscle strength of the entire region of the operation. The developed program of postoperative rehabilitation consisted of three periods: immobilization, post-mitigation and rehabilitation. The results of their own investigations stated in the articles confirmed the advantages of the developed program of physiotherapeutic interventions.
Key words: Achill's tendon, trauma, physical therapy, rehabilitation.
Вступ
Постановка проблеми, аналіз останніх досліджень та публікацій. Актуальність проблеми розривів ахілового сухожилля обумовлена зростанням частоти даної травми за останні роки. Частота підшкірного розриву ахілового сухожилля, за даними ряду авторів, досягає 25-30 випадків на 100000 населення в рік і збільшується з кожним десятиліттям. Чоловіки страждають від цієї травми в 6-9 разів частіше, ніж жінки. Вік постраждалих від 30 до 50 років. Більша частина розривів відбувається під час занять аматорським спортом (до 70-90%). Близько 5% від всіх постраждалих складають спортсмени-професіонали [1,3,4,5]. Підшкірні розриви ахілового сухожилля відносяться до числа важких травм, які надовго виводять спортсмена з ладу і потребують ретельної комплексної реабілітації. Нехтування науково організованою реабілітацією нерідко призводить до рецидивних розривів ахілового сухожилля.
Вивчення проблеми реабілітації хворих з розривами ахілового сухожилля починається лише з другої половини двадцятого століття. Так, до 1935 року в світовій літературі налічувалося всього 86 випадків розриву ахіллового сухожилля, до 1947 р. - 154 випадки, і до 1951 р. - 184 випадки. На наш погляд, це пояснюється слабкою обізнаністю травматологів того часу з діагностикою підшкірних розривів ахіллового сухожилля, велика частина яких, очевидно, пройшла під іншими діагнозами і залишилася нерозпізнаною. Лише з ростом публікацій на цю тему, підвищенням рівня практичних лікарів картина швидко змінюється, збільшується кількість публікацій і діагноз «розрив ахіллового сухожилля» стає звичним, хоча до цих пір за даними А.Ф. Краснова і С.І. Двойнікова [2] 46 % хворих надходять в клініку із застарілими розривами ахілового сухожилля в терміни від 1 місяця до 10 років після травми.
За даними тих самих авторів, які спостерігали велику групу хворих з розривами ахілового сухожилля, у 21,6% постраждалих причиною травми були заняття спортом. За даними З.С. Міронова з співавт. [3], які спостерігали 261 хворого з розривами ахілового сухожилля, у більшості хворих (76,2%) були спортивні травми, у 13,8% - побутові та у 10% - виробничі. Таким чином, подібно пошкодженням менісків колінного суглоба, розриви ахілового сухожилля можна вважати травмою спортивною.
Вже починаючи з 60-х років з'являється велика кількість робіт вітчизняних і зарубіжних авторів [6,8,10,11]. До хірургів-травматологів поступово приєднуються лікарі-реабілітологиі, педагоги, фахівці з анатомії, фізіології, біомеханіки, які вивчають коло проблем, пов'язаних з патологією, лікуванням та реабілітацією як звичайних пацієнтів, так і спортсменів після операцій по зшиванню ахілового сухожилля.
Це робить проблему їх реабілітації досить актуальною, тим більше що кількість публікацій, присвячених післяопераційній реабілітації спортсменів досить невелика і відноситься переважно до 70-х років нашого століття.
Зв'язок з науковими та практичними завданнями.
Робота виконана відповідно до Плану НДР кафедри фізичної реабілітації НУФВСУ на 2016-2020 роки затвердженого наказом НУФВСУ від 2016 року №72-заг. в рамках теми 4.2 «Організаційні та теоретико-методичні основи фізичної реабілітації осіб різних нозологічних, професійних та вікових груп».
Мета роботи - оцінити ефективність комплексної програми фізичної терапії для пацієнтів після оперативного лікування підшкірних розривів ахілового сухожилля.
Результати дослідження та їх обговорення
У дослідженні взяли участь 29 пацієнтів віком від 34 до 57 років (з них 14 чоловіків та 15 жінок, що були скеровані на оперативне втручання з діагнозом «розрив ахілового сухожилля» 2016-2017 рр. Тривалість дослідження становила 17 тижнів.
Післяопераційне лікування є важливим моментом для досягнення повноцінного відновлення функції кінцівки. При цьому слід враховувати дві протилежні вимоги: 1. необхідність захисту оперованого сухожилля, що має обмежену міцність, від надмірних навантажень; 2. можлива мінімізація негативного впливу іммобілізації на стан м'язів, трофіку суглобів, пропріоцептивну іннервацію.
Важливим фактором є рання діагностика пошкодження, а також застосування інструментальних методів діагностики стану сухожилля в перед- і післяопераційному періоді. Післяопераційна реабілітація спортсменів з розривами ахілового сухожилля - один з найбільш складних, недостатньо вивчених і актуальних проблем сучасної спортивної медицини та фізичної реабілітації.
Основною тенденцією в лікуванні закритого розриву ахілового сухожилля на сучасному етапі є все більш широке застосування малоінвазивних, безпечних методів хірургічного лікування в поєднанні з активним післяопераційним веденням хворих, які забезпечують раннє дозоване навантаження кінцівки і швидке відновлення функції.
Створена методика післяопераційної реабілітації спортсменів з розривами ахілового сухожилля відрізняється від раніше створених застосуванням нових методичних прийомів: постізометричною релаксацією і аутомобілізацією триголового м'яза гомілки з метою швидшої ліквідації постіммобілізаційної контрактури гомілкового суглоба; використанням серії статичних силових вправ, які доповнюють систему динамічних вправ, що сприяє більш швидкому відновленню силового потенціалу м'язів всього регіону зони операції. Активна рухова реабілітація у післяопераційному періоді можлива за впевненості хірурга в спроможності шва сухожилля та чіткому розумінні та виконанні пацієнтом рекомендацій.
Розроблена програма післяопераційної реабілітації складалася із трьох періодів: іммобілізації, постімобілізаційний та відновлювальний.
Період іммобілізації (до 1,5 місяців після операції). У пацієнтів, позбавлених можливості тренуватися внаслідок травми і операції, розвивається гіподинамія. Описана картина ставить в ранньому післяопераційному періоді 3 основні завдання:
1. Нормалізація регіонарного лімфо- і кровообігу;
2. Нормалізація механізмів регуляції фізіологічного тонусу м'язів гомілки;
3. Підтримка загальної працездатності спортсмена.
Основними засобами втручання на даному етапі є лікування положенням та загальнорозвиваючі вправи.
Постіммобілізаційний період (період відновлення функції гомілкового суглоба і триголового м'яза гомілки). Триває від 1,5 до 3,5 місяців після операції. Після зняття гіпсового чобітка зазвичай у спортсменів спостерігаються виражені функціональні порушення: згинально- розгинальна контрактура гомілкового суглоба, грубе порушення ходи, гіпотрофія гомілки і стегна, в ряді випадків набряк м'яких тканин в області тилу стопи і кісточок, пастозність передньої поверхні гомілки.
Завдання цього періоду:
1. Ліквідація контрактури гомілкового суглоба;
2. Відновлення нормальної ходи;
3. Зміцнення м'язів стопи, гомілки і стегна;
4. Відновлення впевненої опори на передній відділ стопи;
5. Адаптація спортсмена до тривалої і швидкій ходьби;
6. Відновлення загальної працездатності спортсмена.
Основними засобами реабілітації в другому періоді є фізичні вправи в тренажерному залі, басейні, в палаті, тренування навичок ходьби.
Допоміжними засобами реабілітації є ручний, гідро- і пневмомасаж.
Третій період - відновлювальний. Його завданнями є:
1. Відновлення повної пасивної гнучкості гомілкового суглоба.
2. Відновлення швидкісно-силових можливостей литкового м'яза і всього тазового поясу.
3. Часткове відновлення специфічних рухових навичок пацієнта.
Основними засобами втручання на даному етапі є фізіотерапевтичні вправи на розвиток та відновлення пасивної гнучкості, координації та швидкісних здібностей.
Результати впровадження програми проявилися у відновленні функції ходьби, що проявилося у покращенні показників рухливості в суглобі та позитивній динаміці у тесті 10-хвилинної ходьби.
Результати статистичного аналізу отриманих показників гоніометрії виявили особливості їх динаміки та наявності достовірних відмінностей між групами. За результатами показника кута плантарної флексії у термін чотирьох тижнів після оперативного втручання було виявлено достовірні (р<0,01) відмінності між ОГ та КГ, а середньостатистичні результати склали у ОГ 29,1±1,19°, у КГ - 28,1±1,13°.
Наступні обстеження у вісім та шістнадцять тижнів не виявили достовірних (р>0,05) відмінностей за показниками кута плантарної флексії. Середньостатистичні результати у пацієнтів ОГ становили 36,5±2,61 ° у вісім тижнів та 39,6±4,27° у шістнадцять тижнів після операції, а у пацієнтів КГ - 35,8±3,08° та 39,1±4,12°.
Таким чином, динаміка дефіциту амплітуди плантарної флексії у ОГ була наступною: у чотири тижні - 11,5±3,64°; у вісім тижнів - 4,2±2,58°; у шістнадцять тижнів 1,0±1,60°. Серед контрольної групи дефіцит плантарної флексії склав у чотири тижні 12,3±3,90°; у вісім тижнів 4,5±2,06°; у шістнадцять тижнів 1,2±1,30°.
Відповідно до результатів статистичного аналізу отриманих показників кута дорсальної флексії не було виявлено достовірної різниці (р>0,05) між групами у термін чотирьох тижнів після операції (табл. 1), а середньостатистичний результати склав у ОГ склали -15,7±1,16°, а у КГ був встановлений на рівні -15,5±1,05°.
Аналіз результатів показника кута дорсальної флексії у термін восьми тижнів після оперативного втручання виявив достовірну різницю між групами (р<0,01). На цьому етапі середні значення становили у ОГ та КГ 6,0±1,10° та 4,1±1,34° відповідно. Статистично достовірна відмінність збереглася і на момент заключного обстеження (р<0,01), а середні значення встановлено на рівні 11,9±2,15° у ОГ та 8,4±1,97° у КГ.
Таким чином, динаміка дефіциту амплітуди дорсальної флексії у ОГ була наступною: у чотири тижні - 30,8±2,64°; у вісім тижнів - 9,2±2,65°; у шістнадцять тижнів 3,2±1,85°. Серед контрольної групи дефіцит плантарної флексії склав у чотири тижні 30,7±2,80°; у вісім тижнів 11,0±2,81°; у шістнадцять тижнів 6,8±2,06°.
За результатами показника загальної амплітуди при всіх трьох обстеженнях оперованої кінцівки було встановлено статистично достовірну різницю (р<0,05). У основній групі у строк чотирьох тижнів загальна амплітуда становила 13,47±1,98°, у вісім тижнів - 42,5±3,12°, у шістнадцять - 51,6±5,98°. Серед пацієнтів КГ зафіксовано наступні значення: 12,5±1,62°, 39,9±3,70°, 47,4±5,46°.
Відсоток зниження загальної амплітуди руху у гомілково-надп'ятковому суглобі, тобто її дефіцит, статистично достовірно відрізнявся між групами при всіх трьох обстеженнях. Так на момент обстеження у чотири тижні після операції у ОГ дефіцит загальної амплітуди становив 75,4±2,55 %, а у КГ - 76,9±2,39 %. На восьмому тижні після операції цей показник покращився і становив 22,7±6,03 % та 27,1 ±4,49 % у ОГ та КГ відповідно. На заключному етапі відсоток зниження загальної амплітуди у ОГ склав 6,8±4,28 %, а у КГ - 13,7±3,64 %.
Також відзначимо, що виведення гомілковостопного суглобу у 0° серед пацієнтів ОГ відзначалося в середньому через 11,7±1,12 днів після зняття гіпсової іммобілізації (при Ме (25; 75) - 12(11; 13) днів); а у групі пацієнтів КГ - 13,2±1,62 днів (при Ме (25; 75) - 13(12; 14)). Різниця між цим показником була статистично достовірною (р<0,01)
Результати статистичного аналізу показників гоніометрії колінного суглобу виявилися наступними: після зняття гіпсової іммобілізації кут розгинання у колінному суглобі становив серед пацієнтів ОГ - 11,7±1,12° при Ме (25; 75) - 12 (10; 12)°; а у КГ був виявлений на рівні 11,9±1,06° при Ме (25; 75) - 12 (12; 13)°. Достовірної різниці за цим показником не виявлено (р>0,05). Проте повне розгинання коліна (0°) відбулося за 10,6±1,19 днів (при Ме (25; 75) - 11(9; 12) днів) серед пацієнтів ОГ; а реабілітанти контрольної повністю розігнули коліно через 11,9±0,92 днів (при Ме (25; 75) - 12(11; 13) днів). За цим показником вже відзначалася статистично достовірна різниця (р<0,01). післяопераційний ахіловий сухожилля
Таблиця 1 Динаміка результатів 10-метрового тесту ходьби
|
Показник |
ОГ |
КГ |
||
|
Кількість кроків, од. |
x ±S |
21,7±1,64 |
24,3±2,31 |
|
|
Ме (25 %; 75 %) |
22 (21; 22)** |
25 (22; 26) |
||
|
Час, с |
x ±S |
11,9±1,08 |
13,8±1,45 |
|
|
Ме (25 %; 75 %) |
12 (11; 13)** |
14 (13; 15) |
||
|
Швидкість, м-с-1 |
x ±S |
0,81±0,07 |
0,71±0,07 |
|
|
Ме (25 %; 75 %) |
0,80 (0,77; 0,85)** |
0,67 (0,66; 0,77) |
Примітка. ** - різниця між показником статистично значуща порівняно з показником контрольної групи на рівні - р<0,01. Середньостатистична швидкість пересування при виконанні 10-метрового тесту ходьби становила 0,81±0,07 м-о1 у ОГ, а серед реабілітантів КГ - 0,71 ±0,07м-с1. Що підтвердило переваги розробленої програми фізіотерапевтичних втручань.
У кінці програми фізичної реабілітації статистичний аналіз показників 10-метрового тесту ходьби виявили достовірну різницю (р<0,01) між обстежуваними групами (табл. 1). Так кількість кроків, що була необхідна для подолання десяти метрів становила у ОГ 21,7±1,64 кроків, а серед пацієнтів КГ - 24,3±2,31 кроків. Таким чином для пацієнтів основної групи знадобилося менша кількість кроків. Показник часу також був кращим у пацієнтів ОГ, а середньостатистичний результат склав 11,9±1,08 с, у той час як у КГ - 13,8±1,45 с.
Висновки
Запропонований алгоритм застосування засобів фізичної терапії у післяопераційному відновлювальному лікуванні спортсменів з розривами ахілового сухожилля сприяло відновленню функції ходьби, кутових та силових характеристик ураженого суглобу.
Перспективи подальших досліджень у даному напрямі полягають у вдосконаленні та впровадженні програми фізичної терапії не лише для спортсменів, а й у широку практику реабілітаційних центрів та відділень.
Література
1. Атаев З. М. Изометрическая гимнастика при лечении переломов трубчатых костей / З.М. Атаев . - М.: Физкультура и спорт, 2009. - 120с.
2. Банкиров В.Ф. Двигательные режимы спортсменов после оперативного лечения подкожных разрывов ахиллова сухожилия. Проблемы лечебной физкультуры и травматологии / В.Ф. Банкиров. - М. : Физкультура и спорт, 2010. - 138с.
3. Белоковский В.В. Исследование зависимости между рабочими амплитудами и активной подвижностью в движениях ног брассиста / В.В. Белоковский. // Теория и практика физ. культуры. - 2012. - №10. - С. 36-38.
4. Веселовский В.П. Практическая вертебрология и мануальная терапия / Веселовский В.П. - Рига: АРС - МЕДИА, 2011. - 252с.
5. Гиршин С.Г. Чрезкожный погружной шов ахиллова сухожилия при свежих его разрывах / С.Г. Гиршин // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2010. - №10. - С.59 - 62.
6. Григорьева Т.С. Опыт лечения повреждений ахиллова сухожилия / Т.С. Григорьева // Хирургия. - 2010. - №9. - С.43-45.
7. Краснов А.Ф. Диагностика и лечение повреждений ахиллова сухожилия / А.Ф. Краснов // Ортопед., травм, и прот. - 2010. - №12. - С. 38-42.
8. Миронова З.С. Клиника и оперативное лечение подкожных разрывов ахиллова сухожилия / З.С. Миронова // Ортопед., травм, и прот. - 2006. - №4. - С.45-47.
9. Миронова З.С. Повреждения ахиллова сухожилия при занятиях спортом / З.С. Миронова // Ортопед., травм, и прот. - 2007. - № 4 - С.24-27.
10. Шойлев Д. Спортивная травматология / Д. Шойлев. - София, 2006. - 168с.
11. Clement D.B. Achilles tendinitis and peritendinitis. Etiology and treatment / D.B. Clement // Am. J. sport med. - 2004. - №12. - Р. 22-24.
References
1. Ataev, Z.M. (2009). Izometricheskaya gimnastika pri lechenii perelomov trubchatyh kostej. M.: Fizkultura i sport.
2. Bankirov, V.F. (2010). Dvigatelnye rezhimy sportsmenov posle operativnogo lecheniya podkozhnyh razryvov ahillova suhozhiliya . Problemy lechebnoj fizkultury i travmatologii. M.: Fizkultura i sport.
3. Belokovskij, V.V. (2012, October). Issledovanie zavisimosti mezhdu rabochimi amplitudami i aktivnoj podvizhnostyu v dvizheniyah nog brassista. Teoriya i praktika fiz. kultury. 10, 36-38.
4. Veselovskij, V.P. (2011). Prakticheskaya vertebrologiya i manualnaya terapiya. Riga: ARS - MEDIA.
5. Girshin, S.G. (2010, October). Chrezkozhnyj pogruzhnoj shov ahillova suhozhiliya pri svezhih ego razryvah. Ortoped., travm, i prot. 10, 59-62.
6. Grigoreva, T.S. (2010, September). Opyt lecheniya povrezhdenij ahillova suhozhi-liya. Hirurgiya. 9, 43-45.
7. Krasnov, A.F. (2010, December). Diagnostika i lechenie povrezh-denij ahillova suhozhiliya. Ortoped., travm, i prot, 12, 38-42.
8. Mironova, Z.S. (2006, April). Klinika i operativnoe lechenie podkozhnyh razryvov ahillova suhozhiliya. Ortoped., travm, i prot, 4, 45-47.
9. Mironova, Z.S. (2007, April). Povrezhdeniya ahillova suhozhiliya pri zanyatiyah sportom. Ortoped., travm, i prot. 4, 24-27.
10. Shojlev, D. (2006). Sportivnaya travmatologiya. Sofiya.
11. Clement, D.B. (2004, December). Achilles tendinitis and peritendinitis. Etiology and treatment. Am. j. sport med, №12, 22-24.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Будова та функції колінного суглобу та зв'язок. Анатомо-фізіологічні особливості будови колінного суглобу у жінок, фактори пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки. Реабілітаційні заходи щодо відновлення функцій колінного суглобу після травм.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 08.12.2014Лікування фізичними вправами, виконуваними за допомогою спеціальних апаратів. Лікування працею з метою відновлення порушених функцій і працездатності хворих. Організація комплексного застосування засобів фізичної реабілітації у відновному лікуванні.
контрольная работа [197,8 K], добавлен 05.11.2009Суглоби як одні з найважливіших регуляторів і засобів рухової активності людини, їх структура. Оцінка значення колінного суглобу, причини його вразливості. Характеристика та загальні положення пошкодження коліна, його розповсюдження серед спортсменів.
реферат [18,8 K], добавлен 22.11.2010Гемодилюційний ефект сорбіланту та реосорбіланту у хворих з хронічним легеневим серцем. Безпечність застосування сорбіланту у хворих із некомпенсованим хронічним легеневим серцем на основі показників ехокардії. Застосування реосорбіланту в лікуванні.
автореферат [129,9 K], добавлен 03.04.2009Клініко-фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм після компресійного перелому хребетного стовпа. Програма фізичної реабілітації хворих. Врахування ефективності застосування засобів фізичної реабілітації.
дипломная работа [156,3 K], добавлен 25.05.2012Основні принципи лікування артеріальної гіпертензії. Застосування різних засобів і прийомів для зниження підвищеного м'язового тонусу. Регулярні заняття аеробної спрямованості для нормалізації АТ. Методи фізичної реабілітації хворих на гіпертензію.
курсовая работа [74,7 K], добавлен 20.05.2015Стандартне лікування хворих на стабільну стенокардію навантаження на основі вивчення функціонального стану печінки. Рекомендації до проведення тривалої ліпідознижуючої терапії та застосування гепатопротекторів. Динаміка клініко-функціональних показників.
автореферат [32,3 K], добавлен 21.03.2009Особливості клінічного перебігу захворювання, функціонального стану імунної і ендокринної систем у хворих на бронхіальну астму з різним ступенем важкості, давності і фази захворювання у взаємозв’язку з особливостями формування бронхіальної обструкції.
автореферат [66,4 K], добавлен 21.03.2009Етіологія і патогенез бронхіальної астми. Механізм лікувальної дії фізичних вправ при лікуванні хворих на бронхіальну астму, позитивний вплив лікувального масажу, фізіо- і дієтотерапії. Оцінка ефективності комплексу методів фізичної реабілітації.
дипломная работа [297,9 K], добавлен 15.02.2014Вивчення фармакодинамічних ефектів препаратів сорбілакт і реосорбилакт у пацієнтів із легеневою недостатністю та хронічним легеневим серцем та дослідження ефективності й безпеки їхнього застосування у комплексному лікуванні хворих. Інфузійна терапія.
автореферат [192,5 K], добавлен 06.04.2009
