Особливості мануальної терапії у пацієнтів із синдромом хребтової артерії

Резюме

Нині головними чинниками виникнення в осіб молодого віку порушень мозкового кровотоку є зміни в шийному відділі хребта. Мета. Проаналізувати ефективність мануальної терапії у студентів із синдромом функціональної компресії хребтової артерії внаслідок порушення біомеханіки в шийному відділі хребта. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, опитування, комплексне ультразвукове дослідження, методи математичної статистики. Результати. Заняття за розробленою програмою, що включали лікувальну гімнастику, постізометричну релаксацію м'язів і м'які техніки мобілізації для розблокування функціональних блоків у міжхребцевих рухомих сегментах шийного відділу хребта, показали значне покращення клінічного стану обстежуваних. Результати дослідження показали, що застосування запропонованої комплексної програми, яка включає мануальну терапію, сприяє зниженню клінічних проявів захворювання і в короткі строки повертає пацієнтам якість життя.

Ключові слова: синдром хребтової артерії, мануальна терапія, фізична терапія.

Abstract

Peculiarities of manual therapy in patients with the vertebral artery syndrome

H.B. Labinska, Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology named after S.Z. Gzhytsky, Lviv, Ukraine

Currently, the main factors in the occurrence of cerebral blood flow impairments in young people are changes in the cervical spine. Objective. To analyze the effectiveness of manual therapy in students with the syndrome of functional compression of the spinal artery due to a violation of biomechanics in the cervical spine. Methods. Theoretical analysis and generalization of literature sources, surveys, complex ultrasound investigation, methods of mathematical statistics. Results. Classes according to the developed program, which included therapeutic gymnastics, postisometric muscle relaxation and soft mobilization techniques to unlock functional blocks in the intervertebral motor segments of the cervical spine, showed a significant improvement in the clinical condition of the subjects. The results of the study indicated that the use of the proposed complex program, which includes manual therapy, reduces the clinical manifestations of the disease and in a short time restores patients' quality of life.

Keywords: spinal artery syndrome, manual therapy, physical therapy.

Постановка проблеми

Значне поширення цереброваскулярних захворювань, які є однією з основних причин смертності і стійкої інвалідизації, на сьогодні становлять актуальну проблему судинної патології головного мозку. За різними даними, частота дисгемій у вертебробазилярному басейні (ВББ) становить 25-30 % усіх порушень мозкового кровообігу, в тому числі до 70 % транзиторних ішемічних атак [11, 13].

Головним етіопатогенетичним фактором розвитку порушень кровотоку у ВББ є зміни шийного відділу хребта, що в останні роки стали значно поширеними у людей молодого віку. Згинання шийного відділу хребта під час тривалої роботи за комп'ютерами, планшетами та смартфонами чинить на нього механічне навантаження та призводить до ряду порушень біомеханіки хребта. У сучасній медичній літературі воно отримало назву «text-neck» [12]. Студенти тривалий час працюють у вимушеному положенні голови та тіла, внаслідок чого у них розвиваються ізометричне напруження м'язів шиї, міофасціальні гіпертонуси, які ведуть до появи функціональних блоків хребцево-рухових сегментів та виникнення функціональних біомеханічних змін, що проявляються синдромом функціональної компресії хребтової артерії [8]. Рефлекторне звуження, компресія хребтових артерій, їх деформація проявляються синдромом хребтової артерії, який включає комплекс церебральних, судинних та вегетативних синдромів.

Основним патогенетичним механізмом синдрому хребтової артерії є компресія стовбура артерії, вегетативного сплетіння і звуження просвіту судини у зв'язку з рефлекторним спазмом, що веде до зниження притоку крові до задніх відділів мозку з наступним розвитком недостатності мозкового кровообігу. Розвиток вертебрально-базилярної недостатності в осіб молодого віку, що виникає на тлі патобіомеханічних змін шийного відділу хребта, неминуче впливає на якість життя, яка, за визначенням ВООЗ, є інтегральною характеристикою фізичного, психологічного, емоційного і соціального функціонування хворого, заснованою на його суб'єктивному сприйнятті [3-5, 7].

Медикаментозне лікування синдрому компресії хребтової артерії дає неповний та короткочасний ефект [10]. У сучасній літературі існує недостатньо досліджень, в яких наводяться дані про ефективність застосування засобів фізичної терапії синдрому хребтової артерії [6]. Зокрема, вельми цікавими є дослідження лікування цього синдрому методом мануальної терапії [9], оскільки він є ефективним, економічно вигідним та дозволяє у короткі строки повернути пацієнту якість життя. Тому пошук нових засобів і методів фізичної терапії хворих із синдромом хребетової артерії та оцінювання їх ефективності є важливою та актуальною медико-соціальною проблемою.

Роботу виконано в межах науково-дослідної роботи кафедри реабілітації та здоров'я людини Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького на тему «Особливості фізичної терапії захворювань екстрапірамідної нервової системи та церебральних транзиторних ішемічних нападів і супутніх синдромів» (номер держреєстрації 0120U100690).

Мета дослідження -- провести аналіз ефективності мануальної терапії у студентів із синдромом функціональної компресії хребтової артерії внаслідок порушення біомеханіки в шийному відділі хребта.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, опитування, ультразвукове дослідження, методи математичної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення

Було обстежено 24 студенти 18-23 років із синдромом функціональної компресії хребтової артерії до та після застосування курсу мануальної терапії. Від усіх обстежуваних було отримано інформовану згоду на проведення фізичної терапії, зокрема мануальної терапії. Дослідження проводили на клінічних базах університету.

У всіх обстежуваних було виявлено біомеханічні порушення в шийному відділі хребта у вигляді обмеження обсягу активних та/або пасивних рухів у шийному відділі хребта, ознаки нестабільності хребтових рухових сегментів.

Оцінювання вегетативного статусу проведено до та після лікування. Клінічне оцінювання вегетативних порушень разом із неврологічним та загальноклінічним оглядом включало «Опитувальник для визначення ознак вегетативних змін» О.М. Вейна (заповнювався студентами самостійно). Сума балів, що перевищувала 15, свідчила про наявність вегетативної дисфункції.

Провідними були скарги на головний біль, що локалізувався в шийно-потиличній ділянці і поширювався вперед та посилювався під час рухів голови, біль у ділянці шиї, що іррадіював у надпліччя, руку, відчуття «туману» та появу «мушок» перед очима під час нападу головного болю, запаморочення. Крім цього, студенти скаржилися на серцебиття, швидку втомлюваність, зниження працездатності, сонливість.

Усім обстежуваним проводили комплексне ультразвукове дослідження судин (КУЗД) голови та шиї, яке включало стандартне ультразвукове дослідження та дуплексне сканування цих судин із застосуванням функціональних проб з ротацією голови. У ході обстеження було виключено пацієнтів з органічною компресійною формою синдрому хребтової артерії.

Дуплексне сканування судин проводили за стандартною методикою із застосуванням функціональних проб з ротацією голови до та після застосування комплексної програми фізичної терапії. Було проведено оцінювання швидкісних параметрів кровотоку, а саме пікової систолічної, та середньої швидкості кровотоку, периферійного судинного опору. Також проводили функціональні тести, які включали нахили голови вперед, назад; повертання голови вправо, вліво.

Програма фізичної терапії включала лікувальну гімнастику, лікувальну фізкультуру (ЛФК), постізометричну релаксацію м'язів і м'які техніки мобілізації для розблокування функціональних блоків у міжхребцевих рухомих сегментах шийного відділу хребта. ЛФК проводили тричі на тиждень у вигляді симетричних, несиметричних та дисторсійних вправ, розроблених індивідуально для кожного студента, враховуючи особливості його постави та, відповідно, біомеханіки хребта. Сеанси зазвичай тривали до 30 хв і включали також вправи на зміцнення м'язів шиї, трапецієподібних м'язів у положенні сидячи, стоячи і лежачи з поступовим їх напруженням. Лікувальну гімнастику призначали після зменшення гострого болю. Обертальні рухи в шийному відділі хребта, а також закидання голови з перерозгинанням хребта проводили дуже обережно під контролем напруженості м'язів для уникнення можливого розвитку гіпермобільності хребців. Курс фізичної терапії тривав 4 тижні.

Перед сеансом мануальної терапії проводили короткий сеанс масажу шиї та комірцевої зони для прогрівання паравертебральних м'язів і зменшення м'язового спазму. Особливостями мануальної терапії було те, що використовували м'якотканинні методики, а саме міофасціальне розслаблення, постізометричну релаксацію м'язів, краніосакральні техніки. Постізометрична релаксація м'язів, на відміну від маніпуляції, завдяки своєму м'якому, щадному впливу дозволена до використання при синдромі компресії хребтової артерії. Всього на курс лікування було проведено в середньому по п'ять процедур мануальної терапії.

В обстежуваних до проведення фізичної терапії, за даними ультразвукового дослідження, спостерігали незначне зниження показників гемодинаміки по хребтових артеріях. Також під час проведення функціональних проб спостерігали зменшення швидкості кровотоку під час повертання голови з наступним її збільшенням при зміні положення голови.

Результати анкетування пацієнтів за даними «Опитувальника для визначення ознак вегетативних змін» О.М. Вейна показали значні зміни у вихідному вегетативному статусі (табл. 1). Зокрема, найбільш поширеними клінічними ознаками були напади головного болю (96 %), зниження працездатності та втомлюваність (91 %), порушення сну (88 %), серцебиття (78 %), відчуття затруднения дихання, нестачі повітря (70 %) тощо. Після проведеного курсу фізичної терапії було повторно оцінено вегетативний статус (див. табл. 1). Як видно з таблиці, значно зменшилася кількість хворих, які виявляли певні скарги до проведеного курсу фізичної терапії.

Після проведеного курсу комплексної фізичної терапії було здійснено повторне ультразвукове обстеження, за даними якого виявлено покращення гемодинаміки в хребтових артеріях.

Після опрацювання даних анкет було проведено їх статистичну обробку та отримано такі результати: середнє значення балів до проведення курсу фізичної терапії становило 39,435 ± 8,938 (t = ± 1,864), а після проведеного курсу -- 6,913 ± 4,055 (t = ± 0,846), коефіцієнт Стьюдента (t) становив 2,074, а р < 0,05, що свідчить про статистичну достовірність результатів.

Таких результатів було досягнуто, ймовірно, завдяки нормалізації анатомо-функціональних взаємозв'язків у шийному відділі хребта, стимуляції його репаративних можливостей за допомогою мануальної терапії [14, 15]. Патологічні зміни при порушенні біомеханіки шийного відділу хребта можна розглядати на трьох рівнях: периферичному (м'які тканини), нейрофізіологічному та психофізіологічному.

Мануальна терапія на рівні м'яких тканин виконує такі завдання: пришвидшує репаративні процеси, відновлює фізичні і механічні характеристики тканинних структур, у тому числі спазмованих чи перерозтягнутих тканин, а також нормалізує циркуляцію фізіологічних рідин у тканинах. Вона впливає також на пропріоцептивні механізми, стимулюючи різні групи механорецепторів у зоні ураження і навколо неї. Одним з основних нейрофізіологічних ефектів мануальної терапії є гіпоаналгезія, що розвивається в перші секунди після маніпуляції. Мануальна терапія викликає психосоматичну та психофізіологічну відповідь усього організму, що проявляється зміною м'язового тонусу, зростання толерантності до болю, покращення процесів саморегуляції [2].

Таблиця 1 -- Вегетативний статус за «Опитувальником для визначення ознак вегетативних змін» О.М. Вейна до та після курсу фізичної терапії