Фізична терапія дітей при гострій пневмонії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізична терапія дітей при гострій пневмонії

Наталія Грейда, Ольга Андрійчук, Володимир Лавринюк

Встановити ефективність комплексного застосування засобів фізичної терапії у відновленні функцій кардіореспіраторної системи дітей після гострої пневмонії. Методи. В роботі використані такі методи: аналіз науково-методичної літератури, клінічні методи дослідження та математична обробка кількісних даних. У дослідженні взяло участь 24 дитини віком 6-10 років, яке проводилося на базі Волинської інфекційної лікарні. Дітей було поділено на дві групи (контрольна та екс- периментальна) по 12 осіб в кожній. Програма фізичної терапії для дітей, хворих на пневмонію включала такі засоби: ЛФК, загальний і дренажний масаж, фізіотерапію. Комплекс вправ лікувальної фізичної культури включав дихальні вправи; вправи з гімнастичними палицями, обручами, м 'ячами; фізичні вправи на тренажерах; гімнастичні вправи на розслаблення; дозовану ходьбу та спортивно- прикладні вправи із використанням ігрових методик Реабілітацію дітей контрольної групи здійснювали у відповідності до діючого протоколу. Моделювання фізичного навантаження проводили з урахуванням індивідуальних особливостей хворих дітей. Результати. Запропонований комплекс реабілітаційних засобів сприяв швидкій нормалізації кількості лейкоцитів, зменшенню частоти дихання і частоти серцевих скорочень у післялікарняному періоді. Водночас зростав рівень оксигинації крові, зникали ознаки патологічного дихання. Висновок. Комплексне застосування засобів фізичної терапії з урахуванням індивідуальних особливостей організму в післялікарняному періоді лікування пневмонії ефективно впливає на відновлення функцій кардіореспіраторної системи. фізична терапія пневмонія

Ключові слова: аускультація легень, загальний аналіз крові, клінічні показники, пневмонія, фізична терапія, частота дихання, частота серцевих скорочень.

Aim. To establish efficiency of complex application of means of physical therapy in restoration of functions of cardiovascular system of children after acute pneumonia. Methods. The following methods are used in the work: analysis of scientific and methodological literature, clinical research methods and mathematical processing of quantitative data. 24 children aged 6-10 years participated in the study, which was conducted on the basis of the Infectious Diseases Hospital in the Volyn region. The children were divided into two groups (control and experimental) for 12 people in each. The program ofphysical therapy for children with pneumonia included such means: exercise therapy, general and drainage massage, physiotherapy. Complex of exercises of medical physical training included breathing exercises; exercises with gymnastic sticks, hoops, balls; physical exercises on simulators; gymnastic exercises for relaxation; dosed walking and sports-applied exercises using game techniques Rehabilitation of children of the control group was carried out in accordance with the protocol in force. Simulation ofphysical activity was carried out taking into account the individual characteristics of sick children. Results. The proposed complex of rehabilitation means contributed to the rapid normalization of the number of leukocytes, reduction of respiration rate and heart rate in the post-hospital period. At the same time, the level of blood oxygenation increased, signs ofpathological breathing disappeared. Conclusion. Comprehensive application of physical therapy, taking into account the individual characteristics of the body in the posthospital period of pneumonia treatment, effectively affects the restoration of the functions of the cardiopulmonary system.

Key words: аuscultation of the lungs, general blood test, clinical parameters, pneumonia, physical therapy, respiratory rate, heart rate.

Постановка проблеми й аналіз результатів останніх досліджень

Основні напрямки лікування пневмоній у дітей на сьогодні чітко оговорені в “Протоколі лікування дітей з пневмонією”, що затверджений Наказом МОЗ України від 13.01.2005 №18 [8]. Вивчаючи програми фізичної терапії при пневмонії, ми виявили, що більшість авторів застосовують засоби фізичної терапії, враховуючи лише руховий режим та рекомендують починати заняття після того, як температура тіла нормалізується [6; 7].

В. В. Абрамов та колектив авторів [1] рекомендують регулювати інтенсивність фізичного навантаження наступними факторами: швидкістю пересування; величиною прискорення; координаційною складністю; темпом виконання вправ; відносною величиною напруження; амплітудою рухів; величиною додаткового обтяження. Об'єм фізичного навантаження за Л. О. Вакуленко дозується з урахуванням: вихідного положення; темпу, ритму, амплітуди рухів; складності рухів; тривалості виконання фізичних вправ; співвідношення загально зміцнювальних і спеціальних вправ; ступеня силового зусилля; тривалості заняття, інтервалами відпочинку між вправами та щільністю заняття [3]. Для встановлення оптимального індивідуального фізичного навантаження для осіб з бронхо-легеневими захворюваннями необхідно визначити мету, з якою виконується та чи інша вправа, врахувати вікові особливості, клінічну картину захворювання, протипокази, функціональні можливості дитини та рівень її фізичної підготовленості.

Мета дослідження - встановити ефективність комплексного застосування засобів фізичної терапії у відновленні функцій кардіореспіраторної системи дітей після гострої пневмонії.

Методи дослідження

У дослідженні брали участь 24 дитини віком 6-10 років на базі Волинської інфекційної лікарні. Дітей було поділено на дві групи по 12 чоловік (контрольна, експериментальна). В експериментальній групі (ЕГ) було використано методичні прийоми реабілітації хворих при захворюваннях органів дихання, розроблені Н. Івасиком [6], М. В. Сабадошем [9], А. М. Сітовським [10]. Програма фізичної терапії для дітей, хворих на пневмонію включала такі засоби: ЛФК, загальний масаж, фізіотерапію. Ми рекомендували виконання дренажного масажу. Комплекс вправ для дітей в ЕГ включав дихальні вправи; вправи з гімнастичними палицями, обручами, м'ячами; фізичні вправи на тренажерах; гімнастичні вправи на розслаблення; дозовану ходьбу та спортивно-прикладні вправи із використанням ігрових методик [4]. Реабілітацію дітей контрольної групи здійснювали у відповідності до існуючої схеми.

Результати і дискусія. Нами було проведено порівняльний аналіз клінічних показників у дітей експериментальної і контрольної груп, а саме: загального аналізу крові, частоти дихання (ЧД), частоти серцевих скорочень (ЧСС), насичення крові киснем (SPO2), аускультативних змін в легенях (табл. 1).

Таблиця 1

Показники ЧД, ЧСС _ і SPO2 на початку та після експерименту