Вплив порушень функції гепатобіліарної системи на загоєння переломів нижньої щелепи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Вплив порушень функції гепатобіліарної системи на загоєння переломів нижньої щелепи

Поліщук С.С.

кандидат медицинских наук

Шувалов С.М.

доктор медицинских наук

Polishhuk S.S., Candidate of medical sciences

Shuvalov S.M., Doctor of medical sciences Vinnytsia national medical University. M.I. Pirogov

Influence of the dysfunction of the hepatobiliary system on the healing of the mandible fractures

загоєння перелом щелепа гепатобіліарний

Annotation

Purpose: to study the features of healing of fractures of the mandible in patients with pathology of the hepatobiliary system.

Materials and methods. There were examined 79 patients with fractures of the mandible of different localization. The age of the patients varied from 18 to 39 years. All patients were men and were divided into two groups: the first (control) - without the pathology of the hepatobiliary system and the second group (experimental) - with the pathology of the hepatobiliary system, based on the violation of the biochemical parameters of the functioning of the hepatobiliary system.

Results. In the course of dynamic monitoring of the healing of fractures of the mandible in patients, the deterioration of healing processes in which violations of the hepatobiliary system function were detected. At the same time, the number of complications in patients of the experimental group is registered at a high level, as well as the extension of treatment terms associated with the pathology of the liver. In patients of the control group, it was found that the level of complications of healing of fractures of the mandible in the form of suppuration of bone wound, slowed consolidation, post-traumatic osteomyelitis, reaches a total of 22.7%, which also leads to oscillation in terms of inpatient treatment of patients with fractures of the mandible without pathology of hepatobiliary systems ranging from 13,4+1,7 to 15,8+1,5 days depending on the type of complications, and in patients of the experimental group the number of complications reached a level of 36,8%, and the duration of treatment depending on the type of complication oscillated ranging from 16,7+2,8 to 20,5+1,5 days. Of all treated patients only 5 patients of the control group were found complications. At three (13,7%) of them was diagnosed suppuration of bone wound, at the one (4,6%) was found a slow consolidation after tire removal and at the one (4,6%) - post-traumatic osteomyelitis was diagnosed. In patients of the experimental group suppuration of bone wound was found at 12 injured (21,1%), slowed consolidation - 5 patients (8.8%), post-traumatic osteomyelitis - 4 patients (7,02%). That shows the negative effect of hepatobiliary system disorders on the healing of fractures of the mandible, increasing the number of complications.

Conclusions. The pathology of the hepatobiliary system worsens the healing of the fractures of the mandible, and requires longer wear of the tires. In case of dysfunction of the hepatobiliary system, the number of complications increases from 22,7% to 36,8%. In the complex treatment of fractures of the mandible it is advisable to use hepatoprotectors.

Key words: patients, fractures of the mandible, pathology of the hepatobiliary system, complications.

Анотація

Мета: дослідити особливості загоєння переломів нижньої щелепи у хворих з патологією гепатобіліарної системи.

Матеріали та методи. Обстеження було 79 хворих з переломами нижньої щелепи, різної локалізації. Вік хворих коливався в межах від 18 до 39 років. Всі хворі були чоловіки та поділені на дві групи: перша контрольна - без патології гепатобіліарної системи та друга група (дослідна) - з патологією гепатобіліарної системи, на основі порушення біохімічних показників функціонування гепатобіліарної системи.

Результати. При проведені динамічного спостереження за загоєнням переломів нижньої щелепи у хворих виявлено погіршення процесів загоєння у яких були виявлені порушення функції гепатобіліарної системи. При цьому кількість ускладнень у хворих дослідної групи зареєстровано на високому рівні, що зв'язано з патологією печінки.

Висновки. Патологія гепатобіліарної системи погіршує загоєння переломів нижньої щелепи, та потребує довшого носіння шин. При порушенні функції гепатобіліарної системи кількість ускладнень збільшується з 22,7 % до 36,8%. В комплексному лікуванні переломів нижньої щелепи доцільно використовувати гепатопротектори.

Ключові слова: хворі, переломи нижньої щелепи, патологія гепатобіліарної системи, ускладнення

Вступ

Незважаючи на значні досягнення в лікуванні переломів нижньої щелепи та профілактиці виникнення ускладнень, дана проблем займає важливе місце в хірургічній стоматології та потребує вдосконалення та розгляду [1, 3, 5, 9-12]. Останнім часом поряд із збільшенням кількості та важкості травм щелепно-лицевої ділянки, збільшується число ускладнень та їх атиповість перебігу [2-5, 8, 12]. Часто на виникнення ускладнень та атиповість перебігу впливає наявність супутньої патології. Хворим, які знаходяться на лікуванні щелепно-лицевому відділенні, потрібно проводити лікування не лише перелому нижньої щелепи, але і необхідно підбирати в схемі лікування, препарати які б здійснювали комплексний підхід до вирішення проблеми лікування основного захворювання та супутньої патології, що допоможе зменшити кількість ускладнень [4, 5, 12-17]. В теперішній час існує тенденція до наростання патології гепато-біліарної системи, яка являється одною з основних в підтримці загального гомеостазу організму, тому саме вона потребує подальшого вивчення та вдосконалення [2, 6, 7]. Особливо це вивчення актуальне у хворих з переломами нижньої щелепи, кількість яких мають тенденцію до збільшення.

Вірогідно захворювання гепатобіліарної системи незалежно від її виду можуть негативно впливає на перебіг загоєння переломів нижньої щелепи та виникнення ускладнень. Вирішивши проблему впливу патології гепатобіліарної системи ми можемо зменшити кількість ускладнень та прискорити одужання травмованих з переломами нижньої щелепи.

Нами було досліджено вплив порушення функції ГБС на умови загоєння переломів нижньої щелепи для ймовірної корекції тактики лікування.

Мета дослідження - дослідити особливості загоєння переломів нижньої щелепи у хворих з патологією гепатобіліарної системи.

Матеріали та методи

Всього проведено обстеження 79 хворих з переломами нижньої щелепи, різної локалізації. Вік хворих коливався в межах від 18 до 39 років. Всі хворі були чоловіки. Серед пацієнтів в результаті проведеного дослідження всі хворі були поділені на дві групи: перша контрольна - без патології гепатобіліарної системи та друга група (дослідна) - з патологією гепатобіліарної системи, на основі порушення біохімічних показників функціонування гепатобіліарної системи (табл. 1)

Таблиця 1. Розподіл хворих з переломи нижньої щелепи враховуючи патологію гепатобіліарної системи

При поступленні хворих на лікування було проведено дослідження лабораторних біохімічних показників, які свідчать про порушення функції та патологію гепатобіліарної системи. Серед таких показників досліджували: білірубін загальний (прямий, непрямий), тимолова проба, аланінамінотрансфераза, загальний білок, сечовина, креатинін, лейкоцити, гемоглобін, еозинофіли, паличкоядерні нейтрофіли, сегментоядерні нейтрофіли, лімфоцити, моноцити, ШОЕ, цукру крові. Паралельно з оцінкою функції печінки досліджували показники, які характеризують післятравматичну регенерацію тканини та активність запальної реакції, а саме маркер формування кісткового матриксу (TotalPINP), активність лужної фосфатази, рівень остеокальцину, які характеризували остеопорозність кістки та здатність її до регенерації.

Нами досліджувалися місцеві запальні показники: біль, набряк, інфільтрація, наявність ускладнень (нагноєння кісткової рани, сповільнена консолідація, післятравматичний остеомієліт). Прояви болі, набряку, інфільтрації відмічали у хворих в день поступлення, на 3 добу, 7 добу перебування в стаціонарі.

Результати та обговорення

Отримані результати оцінки патології гепатобіліарної системи, дозволяють з'ясувати стан регенерації кісткової системи обличчя та планувати лікування з використанням препаратів, що мають гепатопротекторну дію, що дозволить в подальшому прискорити одужання пацієнтів та зменшити кількість ускладнень, беручи до уваги важливі функції печінки та жовчного міхура.

Встановлено, що 72,2 % хворих з переломами нижньої щелепи, які зверталися з допомогою та були госпіталізовані для лікування в щелепно-лицеве відділення, мають відхилення лабораторних показників, що свідчать про патологію гепато- біліарної системи (табл. 1). Патологія гепатобіліар- ної системи була представлена дискінезією жовчного міхура і жовчних шляхів, хронічним гепатитом, холангітом, холециститом, жовчнокам'яною хворобою (табл. 2).

Таблиця 2. Структура патології гепатобіліарної системи у хворих з забійно-рваними ранами щелепно-лицевої ділянки (дослідна группа, n=57)

Проведено спостереження за 22 (27,8%) хворими з переломами нижньої щелепи різної локалізації, у яких не було виявлено патології гепато- біліарної системи. Переломи нижньої щелепи були локалізовані в ділянці кута нижньої щелепи, ментального отвору, тіла нижньої щелепи, підборідного відділу нижньої щелепи.

Нами досліджувалися місцеві запальні показники: біль, набряк, інфільтрація, наявність ускладнень (нагноєння кісткової рани, порушення прикусу, післятравматичний остеомієліт). В процесі дослідження було отримані наступні ознаки запалення, котрі відмічалися в динаміці (табл. 3). Виявлено, що підтверджується тенденція до більш виражених проявів клінічних місцевих показників на протязі першого дня після травми, та незначне зменшення на протязі третьої та сьомої доби. Так, у хворих з переломами нижньої щелепи без патології гепатобіліарної системи контрольної групи, клінічні місцеві прояви в перший день займають місце наближене до значно вираженого рівня ознаки. На третю добу місцеві ознаки запалення зменшилися, та займали місце між вираженим та незначно вираженого рівня проявів. На сьому добу - займають місце наближене до незначно вираженого прояву ознаки запалення (табл. 3).

Таблиця 3. Прояви місцевого статусу у хворих контрольної групи, з переломами нижньої щелепи без патології гепа- тобіліарної системи (М+m). Місцеві ознаки запалення (в балах)

Примітка: * - достовірно по відношенню до хворих контрольної групи (р<0,05).

При проведені дослідження встановлена тенденція до більш виражених проявів клінічних місцевих показників на протязі першої доби після травми, які знаходилися на рівні наближеного до значно вираженого прояву ознаки. Клінічні прояви місцевих ознак мають менш виражену тенденцію до зменшення на протязі третього та сьомого днів, що свідчить про негативний вплив на клінічне загоєння переломів нижньої щелепи патології гепато-біліарної системи, про що свідчать показники дослідної групи. Так, у хворих з переломами нижньої щелепи на фоні патології гепатобіліарної системи, клінічні місцеві прояви в перший день займають рівень наближений до значно вираженого. В дослідній групі хворих з переломами нижньої щелепи, клінічні місцеві ознаки запалення на третій день покращилися, та займали місце вираженого рівня проявів, що достовірно гірше ніж у хворих контрольної групи. На сьомий день місцеві ознаки запалення мали тенденцію до зменшення та займали проміжне місце між незначно вираженими і вираженими проявами, з наближенням до незначно виражених проявів ознаки. Було виявлено, що близько 50% пацієнтів дослідної групи з вираженою клінікою місцевих проявів і інша частина пацієнтів з невираженими місцевими клінічними проявами зустрічається на сьомий день спостереження та лікування.

При аналізуванні ускладнень, у хворих контрольної групи, виявлено, що рівень ускладнень загоєння переломів нижньої щелепи у вигляді нагноєння кісткової рани, сповільнена консолідація, післятравматичний остеомієліт, досягає в цілому 22,7 %, що призводить також до коливань термінів стаціонарного лікування хворих з переломами нижньої щелепи без патології гепатобіліарної системи в межах від 13,4+1,7 до 15,8+1,5 діб в залежності від виду ускладнень, а хворих дослідної групи кількість ускладнень досягла рівня 36,8%, а тривалість лікування в залежності від виду ускладнення коливалося в межах від 16,7+2,8 до 20,5+1,5 діб (табл. 4).

Таблиця 4. Кількість ускладнень та тривалість лікування у хворих з переломами нижньої щелепи без патології гепа-тобіліарної системи (n=22)

Примітка: * - достовірно по відношенню до хворих контрольної групи (р<0,05).

Отримані результати показують позитивну динаміку загоєння переломів нижньої щелепи при стандартному лікуванні в клініці хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Зі всіх пролікованих хворих лише в 5 пацієнтів контрольної групи було виявлено ускладнення. У трьох (13,7%) із них - діагностовано нагноєння кісткової рани, у одного (4,6%) виявлена була сповільнена консолідація після зняття шин та у одного (4,6%)- післятравма- тичний остеомієліт діагностувався. У хворих дослідної групи нагноєння кісткової рани зустрічалося у 12 травмованих (21,1%), сповільнена консолідація - 5 хворих (8,8%), післятравматичний остеомієліт - 4 пацієнтів (7,02%). Що показує про негативний вплив порушення функції гепатобіліар- ної системи на загоєння переломів нижньої щелепи, збільшуючи кількість ускладнень.

Всі досліджувані показники функціонування організму та патології гепатобіліарної системи, знаходилися в межах допустимої норми на першу, третю та сьому добу спостереження у хворих контрольної групи, та виходили за межі норми у хворих з патологією гепатобіліарної системи дослідної групи (табл. 5)

Таблиця 5. Зміна лабораторних гематологічних показників у хворих з переломами нижньої щелепи (М+m)

Примітка: * - достовірно по відношенню до хворих контрольної групи (р<0,05).

Збільшення рівня ШОЕ, лейкоцитів, паличко- ядерних нейтрофілів у хворих дослідної групи достовірно показують про наявність більш виражених запальних процесів в ділянці перелому та подовжують терміни лікування.

Лабораторні біохімічні показники дозволяють виявити нам порушення функції гепатобіліарної системи, яка впливає на мінеральний обмін, білковий, та вуглеводний, які приймають активну участь в побудові кісткової тканини.

Отримані біохімічні показники у хворих контрольної групи, що показують про відсутність патології гепатобіліарної системи та свідчать про знаходження їх в нормальних межах , що сприяє створення нормальних умов для регенерації пошкоджених кісткових тканин обличчя, зокрема при переломі нижньої щелепи. У хворих дослідної групи загальний білірубін (прямий та непрямий), АЛТ, АСТ, тимолова проба достовірно збільшені у порівняні з контрольною групою та показують проблеми функції гепатобіліарної системи (табл. 6).

Таблиця 6. Лабораторні біохімічних показників у хворих з переломами нижньої щелепи (М+m)

Примітка: * - достовірно по відношенню до хворих контрольної групи (р<0,05).

При наявності нормальних лабораторних показників організм сконцентрований на забезпечені оптимальних умов для регенераторної відповіді на перелом нижньої щелепи.

Досліджувані біохімічні маркери формування кістки (маркер формування кісткового матриксу (TotalPINP), остеокальцин (OK), лужна фосфатаза), як показники, що характеризують післятравма- тичну регенерацію кістки знаходилися теж в межах вікової норми у пацієнтів контрольної групи та достовірно відрізнялися у хворих дослідної групи (табл.7).

Таблиця 7. Лабораторні біохімічні маркери формування кістки у хворих контрольної групи (М+m)

Примітка: * - достовірно по відношенню до хворих контрольної групи (р<0,05).

Перераховані біохімічні маркери формування кістки, а саме, маркер формування кісткового матриксу (TotalPINP), остеокальцин, лужна фосфатаза, показують, що кістка здатна до фізіологічної регенерації при її травматичному пошкоджені. Підтвердженням належного рівня фізіологічного стану здатності до регенерації є незначна кількість ускладнень у групи хворих з переломами без патології гептобілірної системи.

При ускладнених загоєннях переломів нижньої щелепи, що супроводжуються відхиленнями метаболізму кісткової тканини і порушеним співвідношенням руйнування і формування кісткового матриксу, у хворих з патологією гепатобіліар- ної системи, збільшується продукція колагену 1-го типу і, відповідно P1NP, лужної фосфатази, остеокальцину, що нами було зафіксовано при дослідженнях.

Для визначення щільності кісткової тканини користувалися комп'ютерним томографом з програмним забезпеченням Planmeca шляхом визначення одиниць Хаунсфілда (надалі HU), які є умовними одиницями вимірювання рентгенопрозо- рості тканин на окремих ділянках. Показники мінеральної щільності кісток визначали в ділянці кута нижньої щелепи на 1, 30, 60, 120 добу після травми. Досліджувались показники щільності компактної кісткової тканини в ділянці лінії перелому та на симетричній ділянці з протилежного боку. Отримані наступні показники, які представлені в табл. 8.

Таблиця 8. Показники щільності кісткової тканини у хворих контрольної групи в ділянці перелому нижньої щелепи та на протилежній симетричній стороні (М+m)

Примітка: * - достовірно по відношенню до хворих контрольної групи (р<0,05).

При захворюваннях гепатобіліарної системи, відбувається порушення метаболізму кісткової тканини, що проявляється в дисбалансі співвідношення руйнування і формування кісткового матриксу в лінії перелому, збільшння продукції колагену 1-го типу і, відповідно маркера формування кісткового матриксу (TotalPINP). Показники активності формування кісткової тканини, рівень остеокальцину, активність лужної фосфатази та маркер формування кісткового матриксу (TotalPINP), у поєднані з використанням денситометрії дозволяють оцінити стан кісткової тканини та прогнозувати післятравматичну регенерацію у ділянці перелому нижньої щелепи.

Отримані показники, що кістка здатна до фізіологічної регенерації при її травматичному пошкоджені, але при різних умов функціонування організму по різному. Підтвердженням різного рівня фізіологічної регенерації є збільшена кількість ускладнень у групи хворих з переломами що загоюються на фоні патології гептобілірної системи.

Висновок

Патологія гепатобіліарної системи погіршує загоєння переломів нижньої щелепи, та потребує довшого носіння шин.

При порушенні функції гепатобіліарної системи кількість ускладнень збільшується з 22,7 % до 36,8%.

В комплексному лікуванні переломів нижньої щелепи доцільно використовувати гепатопро- тектори.

Використана література

1. Вернадский Ю.И. Травматология и восстановительная хирургия челюстно- лицевой области. - М.: Медицинская литература, 1999. - 444 с.

2. Поліщук С.С., Скиба В.Я., Левицький А.П., Шувалов С.М. Експериментальне дослідження впливу квертуліну на процеси загоєння травматичних пошкоджень слизової оболонки порожнини роту щурів при порушенні функції гепато- біліарного тракту. Інновації в стоматології. - 2015 - № 4. - С. 9-16.

3. Копчак А.В. Комплексне лікування відкритих переломів нижньої щелепи із застосуванням озонотерапії (клініко-експериментальне дослідження): автореф. дис. ...канд. мед. наук. - Київ, 2003. - 20 с.

4. Маланчук В.А. фактори ризику виникнення посттравматичних ускладнень у хворих з відкритими переломами нижньої щелепи. // Вісник стоматології. - 2002. - № 2. C. 18-20.

5. Маланчук В.О., Логвіненко І.П., Маланчук Т.О. та ін. Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія: підручник; У 2 т. - Т. 2.,- К.: ЛОГОС, 2011-606 c.

6. Панченко Л.Ф., Пирожков С.В., мН.Н. [и др.] Механизмы антиэндотоксиновой защиты печени. // Пат. физиол. и экспер. терапия. - 2012. - № 2. - С. 62-69.

7. Мороз Л.В. Хронічні вірусні гепатити В та С. Поширеність, клініко-морфологічні паралелі. - Київ, - 2002.-38 с.

8. Поліщук С.С. Вплив квертуліну на клінічний перебіг загоєння забійно-рванних ран обличчя // Новини стоматології. - 2016. - №4 (89). C. 34-37.

9. Поліщук С.С. Експериментальне дослідження впливу квертуліну на загоєння травматичних пошкоджень нижньої щелепи//Вісник стоматології. - 2016 - № 3. - С. 17-22.

10. Поліщук С.С. Порівняльне експериментальне дослідження впливу квертуліну та фор- калу на загоєння травматичних пошкоджень нижньої щелепи щурів // Вісник стоматології. - 2017. - №4. C. 15-22.

11. Тащян А.Э., Гулюк А.Г., Макаренко О.А. Стимуляция минерализации и колагенообразова- ния в костной ткани крыс с переломами нижней челюсти с помощью препарата «остеовит» // Вісник стоматології. - 2012. - №3. - C .5-8.

12. Тимофеев А.А. Челюстно-лицевая хірургія. - Киев, Медицина, 2010. - 1061 с.

13. O'Malley, N.T., Deeb, A. & Bingham K.W. Outcome of the dynamic helical hip screw system for intertrochanteric hip fractures in the elderly patients.

14. Geriatric Orthopaedic Surgery & Rehabilitation. 2012;3(2):68-73. DOI:10.1177/ 2151458512450707.

15. Radosavljevic, N., Nikolic, D., Lazovic, M. &, Jeremic, A. Hip fractures in a geriatric population - rehabilitation based on patients needs. Aging and Disease. 2014; 5(3), 177-182. DOI:10.14336/AD.2014.050017.

16. Razvi, S., Ingoe, L., Keeka, G., Oates, C., McMillan, C. & Weaver, J.U. The beneficial effect of Lthyroxine on cardiovascular risk factors, endothelial function, and quality of life in subclinical hypothyroidism: randomized, crossover trial. J. Clin.

17. Endocrinol. Metab., 2007; 92(5), 1715-1723. DOI: 10.1210/jc.2006-1869.

18. Razvi, S., Weaver, J.U., Butler, T.J. & Pearce, S.H. Levothy-roxine treatment of subclinical hypothyroidism, fatal and nonfatal cardiovascular events, and mortality. Arch Intern Med. 2012;172(10):811-817. DOI: 10.1001/archinternmed.2012. 1159.

19. Zhou, Z., Tian, S., Zhang, X. & Wu, Y. Minimally invasive versus conventional dynamic hip screw for the treatment to intertrochanteric fractures in older patients. Orthopedics. 2012;35(2):244- 249. DOI:10.3928/01477447- 20120123-42.

Размещено на Allbest.ru