Стан пуринового обміну у хворих на уратний нефролітіаз коморбідний з метаболічним синдромом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан пуринового обміну у хворих на уратний нефролітіаз коморбідний з метаболічним синдромом

C.I. Білай, М.А. Довбиш, О.М. Міщенко, І.М. Довбиш; Запорізький державний медичний університет

Реферат

Мочекаменная болезнь является одним из самых распространенных и частых заболеваний в мире, развиваясь чаще всего у лиц трудоспособного возраста. В развитии уратного нефролитиаза (УН) важную роль играет нарушение пуринового обмена в виде гиперурикемии и гиперурикурии. В наше время гиперурикемия чаще ассоциирована с метаболическим синдромом (МС) и сердечно-сосудистыми заболеваниями (68,8%). Установлена прямая корреляционная связь между уровнем мочевой кислоты (МК) и компонентами МС.

Цель исследования: изучение изменений показателей пуринового обмена у больных уратным нефролитиазом коморбидным с метаболическим синдромом в течение комплексной терапии.

Объект и методы исследования. В исследовании принимали участие 117 человек. В качестве нормальных были приняты показатели, полученные у доноров. Все больные поделены на две группы: основную группу, у которых диагностирован уратный нефролитиаз (УН) коморбидный с метаболическим синдромом (МС) -- 79 человек. В контрольную группу вошли 38 пациентов, у которых выявлен УН. Больным контрольной группы назначали традиционную терапию: антихолинергический препарат риабал, нестероидный противовоспалительный препарат дексалгин в терапевтических дозировках, уролит У в гранулах в зависимости от pH мочи (6,2--6,8), аллопуринол.

Summary

The state of purine exchange in patients with uratic nephrolithiasis comorbide with metabolic syndrome

S.I. Bilai, M.A. Dovbysh, O.M. Mishchenko, I.M. Dovbysh

Urolithiasis is one of the most common and frequent diseases in the world, developing most often in people of working age. In the development of urate nephrolithiasis (UN), an important role is played by a violation of purine metabolism in the form of hyperuricemia and hyperuricuria. Nowadays, hyperuricemia is often associated with metabolic syndrome (MS) and cardiovascular disease (68.8%). A direct correlation was established between the level of uric acid and the components of MS.

Objective: to study changes in purine metabolism in patients with comorbid urateurolithiasis with metabolic syndrome during complex therapy.

Object and research methods. The study involved 117 people. The indicators obtained from donors were taken as normal. All patients are divided into two groups: the main group, in which 79 people were diagnosed with urate nephrolithiasis (UN) comorbid with metabolic syndrome (MS). The control group included 38 patients in whom UN was detected. Patients in the control group were prescribed traditional therapy: the anticholinergic drug ribal, the non-steroidal anti-inflammatory drug dexalgin in therapeutic dosages, urolite U in granules depending on the pH of the urine (6,2--6,8), allopurinol.

Patients of the main group on UN comorbid with MS, depending on the nature of therapy, were divided into the 1st main subgroup (42 patients) and the 2nd main subgroup (37 people). Along with traditional therapy, patients of the 1st main subgroup

Вступ

Сечокам'яна хвороба (СКХ) є поширеним захворюванням в урології [1, 2]. За даними багатьох вчених [1, 2] кількість хворих на СКХ сягає 3,5-9,6% населення планети, а частота рецидивів утворення каменів сягає до 60% [3]. Серед пацієнтів урологічних стаціонарів до 40% осіб страждають СКХ [1]. В Україні розповсюдженість уролітіазу у 2017 році складала 566,4 хворих на 100000 населення, а серед осіб старшого віку 1111,7 на 100 000 населення [1]. У 17-25% випадків за хімічним складом камені сечових шляхів складаються [2] із сечової кислоти (СК), що пояснюється порушенням пуринового обміну у вигляді гіперурикемії та гіперурикурії [2].

Існує думка, що СК є одним з основних ендогенних розчинних антиоксидантів людського організму і її обмін може бути однією з патогенетичних ланок розвитку цукрового діабету (ЦД) з одного боку [4], а з іншого, вона є головним субстратом каменеутворення при УН. У хворих на ЦД 2-го типу у 78,3% випадків виявляється порушення обміну СК [5]. У 34,3% знайдено взаємозв'язок УН [6] з одним із компонентів МС -- артеріальною гіпертензією (АГ). У хворих з підвищеним індексом маси тіла (ІМТ) ризик розвитку УН збільшується у 2,2 разу.

В останні роки гіперурикемія частіш за все асоційована [7] з метаболічним синдромом (МС) та серцево-судинними захворюваннями (68,8%). Встановлено [7] прямий кореляційний зв'язок між рівнем СК та компонентами МС (індексом маси тіла, об'ємом талії, рівнем артеріального тиску, глікемією). При МС ризик розвитку уратних конкрементів удвічі більший, ніж без нього і при наявності всіх компонентів МС частота виявлення каменів із СК сягає 50% [7].

Одночасно зі зростанням УН зростає поширеність МС і в сучасному суспільстві на нього страждають до 39% дорослого населення планети, а у осіб старше 60 років частота його виявляється у 42-43,5% [8, 9]. Ці результати дослідження вказують на те, що УН слід розглядати як системне порушення, пов'язане з МС.

Проблемою впливу коморбідності на клінічний перебіг основного соматичного захворювання займалися багато клініцистів [10,11,12]. Принципову інтерпретацію терміну коморбідність дали ще в 90-ті роки минулого століття [13, 14], визначивши коморбідність, як наявність у одного пацієнта двох і більше супутніх хронічних захворювань, патогенетично взаємозв'язаних між собою.

У зв'язку з цим діагностика та лікування УН коморбідного з МС є актуальним розділом в лікуванні СКХ, та потребує нових підходів до розробки алгоритму лікування та метафілактики УН на тлі метаболічних порушень, що підвищить ефективність лікування СКХ і знизити частоту рецидивів каменеутворення.

Мета дослідження: вивчити особливості змін показників пуринового обміну у хворих на уратний нефролітіаз та уратний нефролітіаз коморбідний з метаболічним синдромом протягом комплексної терапії.

Матеріали і методи дослідження

Під спостереженням перебувало 117 пацієнтів, у яких діагностовано СКХ, з них чоловіків було 55, а жінок -- 62 віком від 22 до 80 років. Всі хворі в залежності від наявності у пацієнта захворювань, патогенетично взаємозв'язаних між собою, поділені на дві групи: основну групу, у яких виявлено УН коморбідний з МС (79 осіб) та контрольну (38 осіб) групу, у яких діагностовано УН без метаболічних порушень. В основній групі було 39 чоловіків та 40 жінок віком від 22 до 80 років, середній вік склав 51±2,9 року. Дистанційна літотрипсія (ДЛТ) проведена 31 хворому основної групи, 33 -- контактна літотрипсія, а у 15 випадках конкременти відійшли самостійно.

Хворі основної групи на УН коморбідний з МС, в залежності від характеру терапії, були поділені на 1-шу основну підгрупу (42 пацієнти) та 2-гу основну підгрупу (37 осіб). Хворим 1-ї основної підгрупи поряд із застосуванням традиційної терапії призначали лікувальні засоби, які корегують метаболічні порушення в залежності від наявності та виразності синдрому, що превалює: гіполіпідемічний препарат аторвастатин по 20 мг на добу ввечері, протидіабетичний засіб метформін 1000 мг на добу по 1 таблетці 1-2 рази на добу, інгібітор ксантиноксидази з уростатичною дією алопуринол 100 мг по 1 таблетці 3 рази на добу, ліпразид 20 мг по 0,5-1 таблетці на добу вранці.

У 2-й основній підгрупі на УН коморбідний з МС хворим призначали традиційну терапію: антихолінергічний засіб ріабал 30 мг по 1 таблетці 3 рази на добу, нестероїдний протизапальний засіб дексалгін 50 мг 2 мл при болях внутрішньом'язово, уроліт У в гранулах по 1 чайній ложці (2,5 г) 2-3 рази на добу в залежності від pH сечі (6,2-6,8), алопуринол 100 мг по 1 таблетці 3 рази на добу.

У контрольній групі було 38 пацієнтів на УН (19 чоловіків та 19 жінок віком від 22 до 79 років, середній вік склав 50,5±2,8 роки). ДЛТ проведена 12 хворим, 18 -- контактна літотрипсія, а у 8 випадках конкременти відійшли самостійно. В контрольній групі хворі отримували: спазмолітики, аналгетики, уроантисептики, уроліт У, алопуринол.

Всім хворим виконували загальноклінічні дослідження крові та сечі, бактеріологічне дослідження сечі, біохімічні методи: сечова кислота крові (ммоль/л) та добової сечі (ммоль/24 години), креатинін (ммоль/л) та сечовина крові (ммоль/л), швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою Кокрофта-Голта (Cockroft- Goult) в мл/хв/1,73м² оглядова та внутрішньовенна урографія, УЗД сечових шляхів, доплерографія нирок, радіоізотопна ренографія, ЕКГ, контроль рівня артеріального тиску. Дослідження показників проводилося до лікування, через 7 та 14 діб, через 1,5-2 місяці та через 3-6 місяців. Статистична обробка результатів проводилася за допомогою програми Statistica 13.0. Діагностика МС проводилася згідно з рекомендаціями міжнародної федерації діабету від 2005 року та базувалася на виявленні у хворих УН центрального типу ожиріння (об'єм талії у чоловіків більше 94 см та більше 80 см у жінок, ІМТГ25) та додаткових критеріїв, що свідчать про наявність МС (гіперглікемія, артеріальна гіпертензія, дис- ліпідемія). За нормальні показники були прийняті результати дослідження 30 здорових осіб (донорів).

Критерії включення у дослідження: УН, МС, вік 18-80 років, згода хворих на проведення дослідження та фармакотерапію. Критерії виключення хворих: онкологічні та психоневрологічні захворювання, легеневі (туберкульоз) та інші захворювання (подагра), відмова від запропонованого лікування та обстеження, вагітність та лактація у жінок, алкоголізм та наркоманія.

Результати та їх обговорення

Ріст хворих контрольної групи сягав 174+10 см при вазі 75,8+1,3 кг, ІМТ рівнявся 25,0+0,2 кг/м², загальна окружність живота до лікування рівнялась 85,9+1,2 см. У осіб чоловічої статі вона була в межах 91,5+1,0 см, а у жінок -- 80,3+1,3 см. Протягом лікування через 3--6 місяців вага пацієнтів не вірогідно підвищилася і рівнялася 76,0+1,2 кг, ІМТ не змінився (25,1+0,2), а окружність живота у хворих залишалася без суттєвих змін (загальна -- 85,5+1,2 см, у чоловіків -- 90,6+1,1 см, у жінок 79,5+1,2 см).

У основній групі хворих загальна окружність живота до лікування була у чоловіків -- 112,8+ 2,2 см та у жінок 112,0+1,3 см. Через 3-6 місяців лікування окружність живота у хворих основної групи не вірогідно зменшилася і у чоловіків та жінок вона становила, відповідно 109,1+1,1 см і 109,1+1,1 см. Вага хворих на початку лікування складала 98,5+1,3 кг, через 3--6 місяців лікування -- 95,5+1,2 кг. Ріст -- 170+10 см. ІМТ до лікування рівнявся 34,4+0,5 кг/м² та 33,3 + 0,5 кг/м² через 3-6 місяців.

Результати дослідження (табл. 1) показали, що у хворих на УН контрольної групи до лікування вірогідно підвищувався рівень СК як у крові (368,0+15,6 ммоль/л; p<0,05), порівняно з групою здорових осіб (202,6+5,2 ммоль/л) так і у сечі (6,5+0,22 ммоль/24 години; p<0,05) відносно норми (1,9+0,05 ммоль/24 години). Рівень СК в крові пацієнтів основної групи (512,8+18,5 ммоль/л; p<0,001) був вірогідно вищим, ніж у хворих контрольної групи на УН. Азотовидільна функція нирок у хворих контрольної групи на початку лікування була вірогідно знижена, про що свідчить зростання рівня сечовини (9,5+0,22 ммоль/л; p<0,05), креатині- ну крові (131,1+2,7 ммоль/л; p<0,05) і зменшення ШКФ (52,4+1,8 мл/хв/1,73м²; p <0,001) відносно норми та були вірогідно більші, ніж у хворих на УН коморбідний з МС, які відповідно сягали 10,3+0,19 (p <0,01), 146,7+2,3 (p<0,001), а ШКФ не мала суттєвих відмінностей (49,7+0,9мл/хв/1,73м²; p>0,05).

Отже, у пацієнтів на УН стан обміну СК, як каменеутворюючої речовини в крові та сечі, функціональна здатність нирок вірогідно погіршується порівняно з нормою. При наявності ознак МС у хворих на УН показники стану обміну СК та функціональної здатності нирок вірогідно гірші порівняно як з нормою, так і порівняно з хворими на УН.

Таблиця 1 Динаміка змін показників пуринового обміну і функціонального стану нирок у хворих на уратний нефролітіаз та уратний нефролітіаз коморбідний з метаболічним синдромом до лікування патогенетичний взаємозв'язок порушень пуринового обміну з проявами МС.

Примітки: * -- вірогідно відносно донорів (норми); р -- вірогідно між групами.