Окремі питання формування єдиного медичного простору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ЄДИНОГО МЕДИЧНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

Логвиненко Б.О., доктор юридичних наук, доцент, професор

кафедри адміністративного права, процесу

та адміністративної діяльності Дніпропетровського

державного університету внутрішніх справ

Анотація

охорона здоров'я медичний реформа

У статті досліджуються окремі питання формування єдиного медичного простору України. Наголошено на важливості розвитку єдиного медичного простору як невіддільного складника реформи системи фінансування охорони здоров'я в Україні. Висловлене власне бачення позитивних і негативних чинників, що супроводжують реалізацію медичної реформи в Україні. До питань, пов'язаних із формуванням єдиного медичного простору України, запропоновано включити розвиток електронної медицини в Україні та забезпечення рівного доступу кожного до якісної медичної допомоги шляхом створення єдиної системи закладів охорони здоров'я. Наголошено, що єдиний медичний простір не є новою категорією у вітчизняному медичному праві, однак процес його створення і розвитку багато в чому залежить від формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я.

Електронна медицина як складник єдиного медичного простору має відбуватися в двох напрямах, де першим є розвиток електронної системи громадського здоров'я в Україні, а другим - спрощення доступу до медичної допомоги на всіх рівнях для кожного, хто по неї звертається, тобто реалізація особистого права на охорону здоров'я особою. Акцентовано увагу, що доступ до медичної допомоги для пацієнтів в Україні можна умовно представити у вигляді звернення до трьох типів закладів: 1) державних та комунальних; 2) приватних; 3) відомчих. Формування єдиного медичного простору має уніфікувати доступ для отримання медичних послуг пацієнтами у разі звернення до будь-якого із перерахованих закладів. Фактично ж, реформа фінансування системи охорони здоров'я не врахувала багатьох питань, пов'язаних із належністю таких закладів та особливостей медичного обслуговування прикріпленого до них контингенту.

Для належної організації та пошуку компромісів щодо інтеграції відомчих закладів охорони здоров'я до єдиного медичного простору вбачається необхідним проведення додаткових міжвідомчих консультацій для прийняття нормативно-правового акту, що закріплював би такі зміни.

Ключові слова: єдиний медичний простір, медична реформа, електронна медицина, заклади охорони здоров'я, доступ до медичної допомоги, громадське здоров'я, особисте здоров'я.

Annotation

some issues on the formation of the unified medical space of ukraine

The article deals with some issues on the formation of the unified medical space of Ukraine. The importance of developing a unified medical space as an integral part of the healthcare financing reform in Ukraine is emphasized. Author expressed his own vision of the positive and negative factors that accompany the implementation of medical reform in Ukraine. The issues related to the formation of the unified medical space of Ukraine are proposed to include the development of electronic medicine in Ukraine and ensuring equal access to high quality medical care by creating a unified system of healthcare institutions. It is emphasized that the unified medical space is not a new category in national medical law, but the process of its creation and development depends largely on the formulation and implementation of the state health policy.

Electronic medicine, as an integral part of the unified medical space, should take place in two directions, the first being the development of the electronic public health system in Ukraine, and the second - facilitating access to health care in all levels for everyone who needs it, as the the realization of personal health rights by a person. It is emphasized that access to medical care for patients in Ukraine can be provisionally presented in the form of appeals to three types of medical institutions: 1) state and municipal; 2) private; 3) departmental. The formation of a unified medical space should unify access for patients to receive medical services when accessing any of these institutions. In fact, the health care financing reform has failed to address many of the issues related to the affiliation of such institutions and the health care features of the contingent attached to them.

In order to properly organize and seek compromises on the integration of departmental healthcare institutions into the unified medical space, it is necessary to hold additional interagency consultations to adopt a new regulatory act that would enshrine such changes.

Key words: unified medical space, medical reform, electronic medicine, health care institutions, access to health care, public health, personal health.

Постановка проблеми

Сьогодні в Україні триває реалізація реформи фінансування системи охорони здоров'я [1], що має відношення не лише до зміни джерел фінансування медичної сфери, а й зумовлює створення нових алгоритмів забезпечення права кожного на охорону здоров'я. Можна вести мову про успішне впровадження низки новацій у сфері охорони здоров'я. Зокрема, це стосується розвитку електронної медицини (eHEALTH) в Україні, нових підходів до організації охорони здоров'я у сільській місцевості, закупівлі лікарських засобів, нового підходу до трансплантації анатомічних матеріалів людини, організації медичної допомоги на первинному рівні, створення єдиного національного замовника медичних послуг - Національної служби здоров'я України, автономізації закладів охорони здоров'я, розбудови нової системи екстреної медичної допомоги (парамедицина) тощо.

Проте багато проголошених реформою змін досі не знайшли втілення у реальному житті. До числа таких можна віднести проблеми із формуванням в Україні єдиного медичного простору.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблемні питання формування єдиного медичного простору України постійно ставали у фокусі наукових досліджень фахівців з різних юридичних та медичних спеціальностей. Можна відмітити науковий доробок А. Бакай, З. Гладуна, О.Дзюби, С. Книша, В. Лехан, Р. Майданика, С. Кащевської, Н. Кучеренко, Р. Полюлях, Г. Слабкого, С. Стеценка, О. Світличного, Ю. Фільц, С. Чукут, О. Яремчук та інших.

Єдиний медичний простір не є новою категорією у вітчизняному медичному праві, однак процес його створення і розвитку багато в чому залежить від формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я. Новий виток медичної реформи, що триває у теперішній час, актуалізує проблемні питання, пов'язані зі створенням єдиного медичного простору України.

Мета статті полягає у розкритті окремих питань формування Єдиного медичного простору України та формулюванні пропозицій щодо їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Переходячи до висвітлення основних положень, відмітимо, що створення єдиного медичного простору України є тісно пов'язаним з електронною охороною здоров'я - “eHEALTH”. Так, Концепція реформи фінансування системи охорони здоров'я, схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 1013-р., передбачає, що така електронна система відкриє можливість для створення «єдиного медичного простору» - координації й інтеграції між рівнями медичної допомоги, а також для запровадження нової системи управління якістю послуг [2]. Створення системи електронного здоров'я передбачає запровадження моделі активних (стратегічних) закупівель медичних послуг із використанням даних про медичні й економічні параметри надання послуг на рівні закладу, а також про медичну історію окремих пацієнтів. Відповідні новації мають відбуватися в межах єдиного загальнонаціонального медичного простору за допомогою уніфікованих стандартів обміну даними. Це необхідно для визначення національних пріоритетів у цьому секторі і фінансово обґрунтованих показників державного гарантованого пакета медичної допомоги. Крім того, наявність єдиної національної системи збору та обміну медичними даними є платформою для майбутньої реалізації принципу «гроші ходять за пацієнтом» на рівні єдиного загальнонаціонального медичного простору через направлення пацієнтів у разі необхідності до будь-якого закладу охорони здоров'я країни, де необхідну послугу буде надано найшвидше і найефективніше [2]. Як бачимо, обмін інформацією виступає чи не найголовнішою передумовою для створення єдиного медичного простору.

Поряд із викладеним, створення єдиного загальнонаціонального медичного простору передбачає запровадження інструментів електронної охорони здоров'я, таких як електронні реєстри, протоколи обміну даними, системи кодування діагнозів та процедур та інше. Основною умовою для ефективного функціонування системи фінансування є запровадження системи унікальної ідентифікації пацієнтів [2].

З іншого боку, у Воєнно-медичній доктрині України, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 910, дається визначення поняття єдиного медичного простору як системи організації надання медичної допомоги, яка об'єднує всі медичні ресурси держави спільним управлінням і визначеними механізмами фінансування та забезпечує доступність, якість і ефективність усіх видів медичної допомоги всім громадянам України, у тому числі і військовослужбовцям [3]. Тут наголошується на значенні єдиного медичного простору для доступної, якісної і ефективної медичної допомоги для кожного.

Серед іншого, формування єдиного медичного простору передбачатиме, що заклади охорони здоров'я, які належать до сфери управління окремих суб'єктів владних повноважень (МВС України, Укрзалізниця, СБУ тощо), мають бути інтегровані у загальнонаціональну систему. Насамперед це стосується реалізації принципу «гроші ходять за пацієнтом», яким передбачено можливість отримання медичних послуг у будь-якому медичному закладі [4].

Отже, першим питанням, пов'язаним із формуванням єдиного медичного простору України, є розвиток електронної медицини в Україні, а другим - забезпечення рівного доступу кожного до якісної медичної допомоги шляхом створення єдиної системи закладів охорони здоров'я.

Торкаючись першого питання, відмітимо, що поняття «е-медицина» наводиться у затвердженій Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.05.2013. № 386-р Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, відповідно до якої «електронна медицина» являє собою діяльність з використанням електронних інформаційних ресурсів у сфері охорони здоров'я та забезпечення оперативного доступу медичних працівників та пацієнтів до них [5]. Головними напрямами щодо розвитку «е-медицини» Концепцією визначено: а) впровадження автоматизованих інформаційних галузевих систем, які, зокрема, дають змогу перейти до ведення медичної документації в електронному вигляді; б) розвиток телемедицини; в) удосконалення розвитку системи моніторингу стану здоров'я населення; г) створення та впровадження нових комп'ютерних технологій профілактики захворювань, діагностики, забезпечення лікувальних процесів; ґ) створення загальнодоступних електронних медичних ресурсів [5].

Слід погодитись із тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411 «Деякі питання електронної системи охорони здоров'я» важливим складником запровадження медичної реформи в Україні можна вважати створення електронної системи охорони здоров'я [6]. Як справедливо зазначають Г. Слабкий, В. Білак-Лук'янчук та В. Брич, електронна система охорони здоров'я забезпечить автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими буде забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс [7, с. 140].

Водночас необхідно звернути увагу на те, що є доволі багато чинників, які стримують розвиток електронної медицини в Україні. Передусім це пов'язано із доступністю електронних медичних послуг у сільській місцевості, низькою комп'ютерною грамотністю як значної кількості медичних працівників, так і населення (пацієнтів).

В. Черемісіна та П. Снісаренко зазначають, що резолюція Всесвітнньої організації охорони здоров'я А58/21 «eHealth / Електронна охорона здоров'я» чітко визначає переваги, можливості і напрями розвитку подальшої інформатизації у медичній сфері, яке повинно вплинути на систему охорони здоров'я шляхом підвищення ефективності медичного обслуговування і поліпшення доступу до медико-санітарної допомоги, особливо у віддалених районах, для інвалідів і осіб літнього віку [8, с. 136]. Дійсно так, але сьогодні в Україні лишається чимало проблем із фактичною доступністю електронних медичних послуг, зокрема, через проблеми, наведені вище.

Т. Знаменська, Т. Клименко та Т. Сандуляк слушно відмічають, що електронна охорона здоров'я є використанням електронних засобів для подання інформації, ресурсів і послуг, пов'язаних з охороною здоров'я населення, швидко поширюється на медичні карти та іншу документацію; мобільне збирання, аналітичну обробку та поширення даних; телемедичні консультаційні центри, консультування та онлайн-обстеження хворих; діагностичні та лікувальні алгоритми, стандарти та протоколи ведення хворих; посібники, підручники, симуляційні навчальні центри та класи для онлайн-навчання [9].

Підсумовуючи викладене, слід погодитись із Дж. К. Хілі, який відмічає, що сфера електронної медицини (eHEALTH) охоплює два основні аспекти. По-перше, вона уявляється як обов'язок держави і спрямована на запобігання та реагування на випадки хвороб у країні (громадське здоров'я). По-друге, вона спрямована на окремих пацієнтів щодо лікування захворювань (особисте здоров'я) [10, с. 12]. Дійсно, формування єдиного медичного простору України в аспекті розвитку електронної медицини вбачається перспективним за двома напрямами. Першим є розвиток електронної системи громадського здоров'я в Україні, а другим - спрощення доступу до медичної допомоги на всіх рівнях для кожного, хто по неї звертається, тобто реалізація особистого права на охорону здоров'я особою (пацієнтом).

Що стосується другого проблемного питання, то воно безпосередньо пов'язане із оптимізацією системи закладів охорони здоров'я в Україні.

Доступ до медичної допомоги для пацієнтів в Україні можна умовно представити у вигляді звернення до трьох типів закладів: 1) державних та комунальних; 2) приватних; 3) відомчих.

Звичайно, формування єдиного медичного простору має уніфікувати доступ для отримання медичних послуг пацієнтами у разі звернення до будь-якого із перерахованих закладів. Фактично ж, реформа фінансування системи охорони здоров'я не врахувала багатьох питань, пов'язаних із належністю таких закладів та особливостей медичного обслуговування прикріпленого до них контингенту.

У цьому аспекті А. Бакай звертається до робіт В. Лехан, де останньою наголошується на можливості створення єдиного медичного простору шляхом ліквідації відомчих дублювань [11, с. 31]. Дійсно, думка про переведення відомчих закладів до сфери управління МОЗ України істотно поліпшило б адміністрування системою лікувально-профілактичних закладів у цілому. Водночас окремі категорії державних службовців в Україні мають право на медичне забезпечення відповідно до спеціального законодавства. Так, поліцейські мають право на безоплатне медичне обслуговування в закладах Міністерства внутрішніх справ України (Стаття 95 «Медичне забезпечення поліцейських») [12]. Наведене свідчить про те, що медичною реформою в Україні не враховано специфіки функціонування відомчих закладів охорони здоров'я для їх ефективної інтеграції у єдиний медичний простір.

Р. Майданик справедливо наголошує на тому, що мета єдиного медичного простору полягає в охороні здоров'я всіма допустимими соціальними регуляторами (правові, економічні, етичні, релігійні тощо) на засадах самовідтворення (усталеного розвитку) і справедливого (однакового для всіх) гарантованого рівня медичної допомоги, яке відображає реалії та практичні можливості для покращення ситуації у сфері охорони здоров'я [13, с. 41].

Принагідно зазначимо, що у «відповідь» на розвиток єдиного медичного простору України Урядовий комітет з економічних питань підтримав законопроект, який виключає медичні заклади, що підпорядковуються Державному управлінню справами (ДУС) та Національній академії медичних наук України (НАМНУ) з процесу трансформації системи охорони здоров'я. Своєю чергою МОЗ України не підтримало рішення Урядового комітету, апелюючи до того, що у результаті змін в системі охорони здоров'я в Україні має бути створений єдиний медичний простір. Відомчі медичні заклади, в тому числі і клінічна лікарня «Феофанія» та заклади НАМНУ, повинні перейти на принцип «гроші йдуть за пацієнтом». Згідно з цим принципом пацієнт має право вільно обирати заклад, в якому він буде лікуватися, а Національна служба здоров'я України оплатить послуги за пацієнта, хто б це не був. Відповідно, в Україні має сформуватися здорова конкуренція за пацієнта [14].

Висновки

Підсумовуючи викладене, ми хотіли б зупинитися на перспективах вирішення поставлених нами питань. Що стосується розвитку електронної медицини в Україні (eHEALTH), то він має відбуватися за напрямами особистого та громадського здоров'я. Необхідним є також якнайшвидше створення єдиної медичної бази даних з високим ступенем безпеки. Метою функціонування такої бази буде оперативний обмін інформацією між закладами охорони здоров'я всіх рівнів медичної допомоги та відомчої належності, включаючи фармацевтичні та психіатричні заклади.

Що стосується другого питання, то єдиний медичний простір не має передбачати винятків. У противному разі він не може вважатися єдиним за своєю сутністю. Для належної організації та пошуку компромісів щодо інтеграції відомчих закладів охорони здоров'я до єдиного медичного простору необхідним є проведення додаткових міжвідомчих консультацій для прийняття нормативноправового акту, що закріплював би такі зміни.

Список використаних джерел

1. Як розвиватиметься система охорони здоров'я. МОЗ України від 08.05.2019. URL: https://moz.gov.ua/article/reform-plan/moz- ukraini-i-nszu-prezentuvali-zmini-v-ohoroni-zdorovja (дата звернення 20.02.2020).

2. Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я: Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 1013-р. Урядовий кур'єр від 27.01.2017. № 16.

3. Про затвердження Воєнно-медичної доктрини України: Постанова Кабінету Міністрів України; від 31.10.2018 № 910. Урядовий кур'єр від 07.11.2018. № 209.

4. МОЗ будує єдиний медичний простір та рівні можливості для всіх пацієнтів - Супрун. Прямий. https://prm.ua/moz-buduye-yediniy- medichniy-prostir-ta-rivni-mozhlivosti-dlya-vsih-patsiyentiv-suprun/.

5. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 386-р. Урядовий кур'єр від 13.06.2013. № 105.

6. Деякі питання електронної системи охорони здоров'я: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 411. Урядовий кур'єр від 25.05.2018. № 98.

7. Слабкий Г.А., Білак-Лук'янчук В.Й., Брич В.В. Законодавче забезпечення реформи системи надання медичної допомоги населенню України на сучасному етапі соціально-економічного розвитку держави. С. 137-141. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/ lib/28006.

8. Черемісіна В.В. Телемедицина та її роль у реформуванні системи охорони здоров'я. В.В. Черемісіна, П.І. Снісаренко. Наукові праці Чорноморського державного університету ім. Петра Могили. Сер.: Техногенна безпека. 2012. Т. 203. №. 191. С. 136-141.

9. Знаменська Т.К. Впровадження електронної охорони здоров'я та досягнень доказової медицини в роботу Асоціації неонатологів України. Т.К. Знаменська, Т.М. Клименко, Т.В. Сандуляк URL: https://periodicals.karazin.ua/issuesedu/article/view/10865/10473.

10. Healy Jean-Claude. Implementing e-Health in Developing Countries. Guidance and Principles. 2008. 53 p. URL: https://www.itu.int/ ITU-D/cyb/app/docs/e-Health_prefinal_15092008.PDF (дата звернення 20.02.2020).

11. Бакай А.Є. Міжвідомча взаємодія як інструмент публічного управління галуззю охорони здоров'я в Україні. Аспекти публічного управління. 2017. Том 5. № 10. С. 29-38.

12. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 № 580-VMI. Урядовий кур'єр від 12.08.2015. № 146.

13. Майданик Р Єдиний медичний простір як ключовий стандарт прав людини і юридичний виклик у сфері охорони здоров'я України. Медичне право. 2013. № 1 (11) С. 33-42.

14. «Феофанія» та лікарні Національної академії медичних наук мають бути доступними для всіх громадян. Новини МОЗ України від 31.05.2019. URL: https://moz.gov.ua/artide/news/feofanija-ta-likarni-nacionalnoi-akademii-medichnih-nauk-majut-buti-dostupnimi-dlja-vsih- gromadjan.

Размещено на Allbest.ru