Специфіка копінг-поведінки осіб з бойовою травмою очей з частковою втратою зору на тлі клінічних проявів постравматичного синдрому

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Специфіка копінг-поведінки осіб з бойовою травмою очей з частковою втратою зору на тлі клінічних проявів постравматичного синдрому

Адбряхімов Р. А., к.мед.н., лікар-офтальмолог Київської клінічної лікарні № 2 на залізничному транспорті

Summary

Abdriakhimov Rostislav, MD, PhD The Kiev clinical hospital № 2 on a railway transportation

SPECIFICS OF COPING BEHAVIOUR FOR COMBAT INJURY EYES WITH PARTIAL LOSS OF VISION ON THE BACKGROUND CLINICAL MANIFESTATIONS OF POSTRAUSMATIUM DISORDER SYNDROME

Introduction. The actual research is aimed at exploring the features of behavioral strategies in combat-injured combatants. The study group consisted of victims with eye injury, accompanied by partial loss of vision. A special feature was the presence of clinical manifestations of the syndrome of post-traumatic disorder, which did not reach the volume for establishing the clinical diagnosis of post-traumatic disorder. The presence of clinical manifestations of post-traumatic disorder in them significantly influences the formation and course of psychological changes in victims.

Purpose of the study. The purpose of this work was to study the specifics of behavioral coping strategies in combatants with eye trauma and partial vision loss against the background of clinical manifestations of post-traumatic disorder, to further determine the targets of medical and psychological measures for their rehabilitation.

Materials and research methods. A total of 100 combatants were surveyed. Of these, 54 - with an eye injury and partial loss of vision on the background of clinical manifestations of post-traumatic syndrome; 46 - with clinical manifestations of post-traumatic syndrome. For comparison, the study included 59 men with partial loss of vision as a result of domestic trauma. The study did not include candidates with diagnoses of brain injuries that could precede or accompany eye injuries. All respondents were screened for a mental condition using the clinical diagnostic scale (CAPS) of the CAPS (Clinical-administered PTSD Scale), a neuroticism and psychopathis level (RNP) questionnaire. On the basis of the data obtained in 100 patients, pronounced clinical manifestations of posttraumatic syndrome were diagnosed. The clinical manifestations of post-traumatic disorders were established in their entirety were close, but did not meet the diagnostic criteria of clinically significant PTSD, therefore, they were characterized as “clinical manifestations of post-traumatic syndrome”.

The results of the study. The phenomena of clinical post-traumatic manifestations actively interact with the psychological mechanisms of formation of coping strategies in injured people with eye injuries. The basis for their formation is, for the most part, emotional coping strategies. At the same time, the phenomena of the state of clinical post-traumatic manifestations, which simulate or enhance the psychological manifestations of the effects of eye injury, are important. The results of the study are significantly different from those found in the domestic nature of the injury. This applied to all variants of coping strategies against the background of the state of clinical posttraumatic manifestations, manifested by an increase in their severity and changes in comparison with a household eye injury. Violation of behavioral regulation and asthenic reactions, the level of personal adaptation potential undergo the greatest changes in case of eye injuries against the background of the state of clinical post-traumatic manifestations. At the same time, the results differed little between the participants with and without eye injury. They were significantly less pronounced than in domestic trauma.

Perspectives of research. Further studies should be directed to the establishment of mechanisms for the integration of the state of clinical post-traumatic manifestations by a person with an injury to the organ of vision.

Key words: clinical post-traumatic manifestations, coping strategies, behavioral, cognitive, emotional, eye injury.

Анотація

Дійсне дослідження спрямоване на вивчення особливостей поведінкових стратегій у постраждалих в результаті бойової травми учасників бойових дій. Групу дослідження склали постраждалі з травмою очей, що супроводжувалась частковою втратою зору. Особливістю була наявність у них клінічних проявів синдрому посттравматичного розладу, які не сягали об'єму для встановлення клінічного діагнозу посттравматичного розладу. Наявність у них клінічних проявів посттравматичного розладу значно впливає на формування та перебіг психологічних зрушень у постраждалих.

Метою роботи було вивчення специфіки поведінкових копінг-стратегій в учасників бойових дій з травмою очей та частковою втратою зору на тлі клінічних проявів посттравматичного розладу, для визначення в подальшому мішеней медико-психологічних заходів їх реабілітації.

Було обстежено 100 учасників бойових дій, з них 54 - з травмою очей та частковою втратою зору на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому; 46 - з клінічними проявами посттравматичного синдрому, діагностованому за допомогою клінічної діагностичної шкали CAPS (Clinical-administered PTSD Scale), опитувальника визначення рівня невротизації та психопатизації (РНП). Встановлені клінічні прояви посттравматичного розладу за своєю повнотою були близькі, але не відповідали діагностичним критеріям клінічно окресленого ПТСР, тому їх було охарактеризовано як «клінічні прояви посттравматичного синдрому». Задля порівняння в дослідження було включено 59 чоловіків з частковою втратою зору внаслідок побутової травми.

В результаті дослідження було встановлено, що явища клінічних посттравматичних проявів активно взаємодіють з психологічними механізмами формування копінг-стратегій у постраждалих з травмою очей. Основою для їх формування виступають у своїй більшості емоційні копінг-стратегії. При цьому важливішими являються явища стану клінічних посттравматичних проявів, які моделюють або посилюють психологічні прояви наслідків травми очей. Результати дослідження значно відрізняються від таких, які виявлялись при побутовому характері травми. Це відносилось до всіх варіантів копінг-стратегій на тлі стану клінічних посттравматичних проявів, що проявлялось посиленням їх вираженості та змінами у порівнянні з побутовою травмою очей. Порушення поведінкового регулювання та астенічних реакцій, рівень особистісного адаптаційного потенціалу найбільших змін зазнають при травмі очей на тлі стану клінічних посттравматичних проявів. При цьому, результати мало різнились між учасниками з травмою очей та без неї. Вони були значно менш виражені, ніж при побутовій травмі.

Ключові слова: клінічні посттравматичні прояви, копінг-стратегії, поведінкові, когнітивні, емоційні, травма органів зору.

Вступ

Травми органу зору за частотою займають друге місце в структурі сучасної бойової травми. За наслідками поранень очей, отриманих у в'єтнамській війні, 50% постраждалих згодом втрачали зір на поранене око [1]. За даними клініки офтальмології Національного військово-медичного клінічного центру станом на 2017 рік у структурі офтальмологічних ушкоджень 52% - осколкові та інші механічні пошкодження, що не супроводжувалися масивною черепно-мозковою травмою внаслідок мінно-вибухового враження [2].

Не викликає сумніву, що навіть за умови мирного часу та небойового характеру травми, втрата зору тягне за собою руйнацію звичного життєвого стереотипу, потребує від постраждалих уживання у нові соціальні ролі та життя із обмеженнями, що супроводжується глибокими емоційними і соціальними наслідками, включаючи поведінкові стратегії [3; 4].

Часткова втрати зору внаслідок поранення в бою супроводжується впливом на особистість потужних стресогенних чинників. Це, перш за все, безпосередня участь у бойових діях як потужний стресовий фактор, з яким пов'язаний розвиток психологічного або психопатологічного реагування на стрес; травма очей з частковою втратою зору і його наслідки є важкими стресогенними чинниками, що руйнують спосіб життя постраждалого.

Взаємодія цих основних факторів, їх взаємовплив, формують комплекс психічних проявів соматичної травми.

Зважуючи на те, що витоки та наслідки кожного з проявів є різними, важливість вивчення їх взаємодії не викликає сумнівів. Враховуючи зазначене, існує нагальна потреба в розробці спеціалізованих високотаргетних підходів до діагностики, медико-психологічної реабілітації учасників бойових дій з частковою втратою зору травматичної ґенези на тлі клінічних проявів посттравматичного розладу, бо нехтування будь-яким із цих чинників психопатогенезу призводить до неефективності реабілітаційної роботи з даним контингентом.

Метою даної роботи було вивчення специфіки поведінкових копінг-стратегій в учасників бойових дій з травмою очей та частковою втратою зору на тлі клінічних проявів посттравматичного розладу, для визначення в подальшому мішеней медико-психологічних заходів їх реабілітації.

Контингент і методи дослідження

За умови інформованої згоди з дотриманням принципів біоетики і деонтології протягом 2014-2018 рр. було обстежено 100 учасників бойових дій (УБД). З них 54 - УБД з травмою очей та частковою втратою зору на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому; 46 - УБД з клінічними проявами посттравматичного синдрому (КППТС). Вік обстежених складав 20-53 рр. Задля порівняння в дослідження було включено 59 чоловіків з частковою втратою зору (ЧВЗ) внаслідок побутової травми, які склали групу порівняння (ГП). Таким чином, всього в дослідженні взяли участь 159 осіб. В дослідженні не приймали участі кандидати з наявністю клінічно креслених та встановлених офіційно (в лікувальних закладах) діагнозів травм головного мозку, які могли передувати або супроводжувати травму очей. Крім того, не приймали участі особи, які мали офіційно встановлені психічні захворювання, включаючи алкоголізм, нарко- та токсикоманії.

Усім респондентам було здійснено скринінгове обстеження психічного стану з використанням клінічної діагностичної шкали CAPS (Clinical-administered PTSD Scale) [5], опитувальника визначення рівня невротизації та психопатизації (РНП) [6] та проведено консультацію психіатра.

На основі отриманих даних у 100 обстежених було діагностовано виражені клінічні прояви посттравматичного синдрому, з них 54 особи були УБДЧВЗ, а 46 - просто брали участь у бойових діях. Встановлені клінічні прояви посттравматичного розладу за своєю повнотою були близькі, але повністю не відповідали діагностичним критеріям клінічно окресленого ПТСР, тому їх було охарактеризовано як «прояви посттравматичного синдрому». У тих, хто отримав побутову травму, клінічно окреслених ознак психопатології психіатром не було встановлено. Дослідження психічного стану проводилось на 6-7 місяці після оперативного втручання в осіб з травматичним ураженням очей і після завершення участі у бойових діях та демобілізації у комбатантів.

Дані результати були покладені в основу при формуванні груп дослідження. Отже, було сформовано 3 групи: основна група (ОГ) - 54 учасників з травмою очей з частковою втратою зору внаслідок участі у бойових діях з клінічними проявами посттравматичного синдрому; група порівняння 1 (ГП1) - 46 учасники бойових дій з клінічними проявами посттравматичного синдрому; група порівняння 2 (ГП2) - 59 чоловіків з частковою втратою зору внаслідок побутової травми.

Критеріями виключення кандидатів з груп дослідження були: наявність клінічно креслених та встановлених офіційно (в лікувальних закладах) діагнозів травм головного мозку, які могли передувати, або супроводжувати травму очей. Крім того, в дослідженні не приймали участі кандидати, що мали офіційно встановлені психічні захворювання, включаючи алкоголізм, нарко- та токсикоманії.

Крім клініко-діагностичного дослідження, учасники проходили психодіагностичне обстеження. В дослідженні були застосовані методики: «Діагностика копінг-стратегій Хайма», «Багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» (МЛО-АМ)» [7]. Результати оброблялись методами статистичного аналізу.

Розподіл обстежених на групи дослідження представлено у табл. 1.

Таблиця 1 - Розподіл обстежених на групи дослідження

Результати дослідження

Вибір предмету дослідження поставив перед нами досить складні питання. Зрозуміло, що такий набір, впливаючих на психічну сферу, чинників не може пройти безслідно для формування копінг-стратегій особистості. В результаті клініко-діагностичного дослідження у всіх учасників ОГ та ГП1 виявлені клінічні прояви посттравматичного синдрому. Але за своїм спектром та виразністю вони не давали підстав формулювати наявність у пацієнтів клінічного діагнозу посттравматичного розладу. З іншого боку, участь в бойових діях, наявність вказаних проявів, травма органу зору з частковою втратою його функції не можуть, через свою інтенсивність та значимість, не впливати на формування реакцій особистості. Звичайно зазнають змін когнітивна, емоційна та поведінкова сфери особистості. Особливістю, значимою для подальшого життя пацієнтів, є руйнація їх звичних копінг-стратегій, набутих протягом життя та потреба формування нових у відповідності до набутих порушень.

Для дослідження нами було застосовано тест копінг-стратегій Хайма (табл. 2). Відповідно методики аналізувались когнітивні, емоційні та поведінкові копінг-стратегії. Вони оцінювались та позначались нами як: продуктивні (П) - такі, що забезпечували ефективність застосування незалежно від стресових ситуацій; відносно продуктивні (В) - такі, що демонстрували ефективний результат не при всіх стресових обставинах, а при деяких - були не ефективні. Нарешті такі, які були неефективні (Н) при використані особистістю при будь-яких складних життєвих обставинах.

Учасники ОГ майже в половині випадків когнітивних копінг-стратегій продемонстрували використання непродуктивних, а в іншій половині - неефективних стратегій. В першому випадку це були розгубленість та покора. Звичайно при наявності застійного стану клінічних постстресорних проявів, додаткова соматична травма з наслідками втрати зору виснажує психічну сферу, руйнуючи можливість вибору оптимальних, альтернативних способів реагування. Серед встановлених відносно продуктивних стратегій перестановка своєї самооцінки та самоконтроль. Це способи поведінки, які притаманні при явищах стану клінічних постстресорних проявів. Коли пацієнт робить спроби справитись самостійно зпроблемами, плекаючи надію на покращення свого зареєстровано продуктивне реагування у вигляді стану та роблячи спроби контролювати виниклу аналізу обставин та ситуації, в якій опинилась ситуацію. І лише в окремих випадках було особистість постраждалого.

зір постраматичний травма реабілітація

Таблиця 2 - Результати діагностики копінг-стратегій за методикою Е. Хайма

При аналізі емоційних копінг-стратегій в учасників ОГ не виявлено продуктивного варіанту реагування. В майже третини випадків встановлено відносно продуктивну реакцію на стресову ситуацію. Це протест, як демонстрація переживання несправедливості того, що сталося, до пасивної кооперації з тими, хто може допомогти перебороти обставини. У інших учасників встановлено непродуктивне реагування. Воно проявлялось у вигляді покори обставинам та самообвинувачення у тому, що сталося. Крім того, спостерігалось придушення емоцій та спроби емоційного розряду. Звичайно, зрозуміло, що при таких емоційних копінг-стратегіях досить сумнівно чекати від особистості застосування в проблемних обставинах для їх вирішення продуктивних копінг-стратегій.

Продуктивні поведінкові копінг-стратегії в учасників ОГ не виявлені при дослідженні. В основному встановлено у половини учасників непродуктивні, а у інших - відносно продуктивні варіанти поведінки. Із непродуктивних було встановлено активне уникання від участі в вирішенні проблем до відмови від участі у вирішенні складної ситуації. Із відносно продуктивних стратегій учасники застосовували компенсацію за рахунок іншої діяльності, яка не мала відношення до стресової ситуації; компенсацію за рахунок вживання спиртного, наркотиків, їжі та інших дій; пошуку допомоги у вигляді порад. Таким чином, аналіз показує, основним стимулом поведінкових копінг-стратегій учасників ОГ виступають емоційні, які формулюють поведінкові.

При аналізі ГП1 лише у 12-14% випадків встановлено продуктивні та непродуктивні когнітивні копінг-стратегії. Це були аналіз проблем стресової ситуації (П) та поведінка з демонстрацією покори (Н). Усі інші когнітивні копінг-стратегії у членів цієї групи були відносно продуктивними. Результат демонстрував різке звуження вибору когнітивних варіантів поведінки у учасників, які знаходились в умовах прояву реакції на стресовий вплив - застійного стану клінічних постстресорних проявів. Зі сторони емоційних копінг-стратегій лише одиниці демонстрували відносно продуктивне реагування. Усі інші учасники показали непродуктивну спрямованість копінг- стратегій. У учасників групи в третині випадків встановлено непродуктивні варіанти поведінкових копінг-стратегій. Це реакції відступу (як показник примирення з наявними проблемами), та уникнення (як прояв відмови від прийняття рішення та якихось дій по вирішенню складної ситуації). В усіх інших випадках було констатовано відносно продуктивні стратегії, що підтверджує висновок про різке звуження вибору когнітивних варіантів поведінки у учасників, які знаходились в умовах прояву реакції на стресовий вплив - застійного стану клінічних постстресорних проявів.

Що стосується учасників ГП2, то при аналізі когнітивних копінг-стратегій основну частину (37%) займала непродуктивна стратегія покори обставинам стресової ситуації. Ці обставини в своїй більшості не залишали успішного подолання стресової ситуації. В інших випадках використовувались відносно адаптивні стратегії і лише в одиничному випадку зареєстрована адаптивна стратегія аналізу проблем. Серед емоційних копінг-стратегій у групі переважали непродуктивні, не адаптивні способи реагування.

Лише один спосіб умовно продуктивний був використаний у вигляді пасивної кооперації. Звичайно, така картина формувала досить негативній стан емоційного статусу учасників. На відміну від емоційного реагування, поведінкові стратегії демонстрували значну позитивну адаптивну динаміку. Майже третина випадків демонстрували активне співробітництво, а інші - відносно продуктивні копінг-стратегії. Це свідчить про те, що реальна, критична оцінка стресової ситуації без когнітивно-емоційних нашарувань спроможна досягти формування конструктивних копінг-стратегій.

Проаналізувавши частоту та продуктивність когнітивних, емоційних та поведінкових стратегій, є необхідним оцінити їх взаємодію в формуванні результуючої поведінки, що включає всі 3 сфери психічної діяльності. Для цього застосовували багаторівневий особистісний опитувальник "Адаптивність" (табл. 3).

Таблиця 3 - Результати багаторівневого особистісного опитувальника "Адаптивність”

Достовірність: р - по відношенню ОГ до ГП1 та ГП2; р 1 - між ОГ і ГП2. Ступінь вірогідності: * <0,05, ** <0,01, *** <0,001.

Як показали результати тесту, майже за всіма шкалами (крім дезадаптаційних порушень) учасники ОГ та ГП1 демонструють достовірно більш високі показники зрушень. За шкалою «Поведінкове регулювання» учасники ОГ показали достовірно більш високі показники, ніж ГП1. Це означає, що у них більш низький рівень поведінкової регуляції, висока схильність до психічних зривів, низька адекватність самооцінки та адекватного об'єктивного сприйняття дійсності. При цьому зрушення більш виразні в учасників ОГ. За шкалою «Комунікативний потенціал» у учасників ОГ показники мали тенденцію до нижчого рівня. Але це не впливає на їх характеристику та вказує на низький рівень комунікативних можливостей, утруднення контактів з оточенням, прояв агресивності та конфліктності.

За шкалою «Моральна нормативність» учасники ОГ та ГП1 не різнились між собою та в 2 рази перевищували рівень ГП2. Їх можна охарактеризувати наявністю в поведінці низького рівня соціалізації, неадекватної оцінки свого місця та ролі в колективі, відсутність бажання слідувати нормам поведінки в суспільстві. За шкалою «Особистісний адаптаційний потенціал» учасники ОГ та ГП1 майже не різнились. Їх високі показники дали можливість вважати наявність у них явищ зниження адаптації, наявність ознак акцентуації, а стан як близький до пограничного. Процеси адаптації у них проходять досить важко, наявна висока емоційна лабільність, можливі асоціальні зриви з проявами агресивності та конфліктності.

За шкалою «Астенічні реакції та стани» у групі ОГ достовірно більш високі, ніж у ГП1 та ГП2. Це свідчить про явну наявність астенії, особливо стан погіршує наявність травми очей. Глибина порушень за шкалою «Дезадаптаційні порушення» найбільш виражена у учасників ОГ. Різниця між ГП1 та ГП2 не мала достовірної значимості.

Підводячи підсумки дослідження можна сформулювати наступні висновки.

Висновки

Явища клінічних постстресорних проявів активно взаємодіють з психологічними механізмами формування копінг-стратегій у постраждалих з травмою очей. При цьому важливішими являються явища стану клінічних постстресорних проявів, які моделюють або посилюють психологічні прояви наслідків травми очей.

Усі варіанти копінг-стратегій на тлі стану клінічних постстресорних проявів психічних розладів у осіб зі втратою зору характеризуються посиленням їх вираженості та змінами у порівнянні з побутовою травмою очей.

Порушення поведінкового регулювання та астенічних реакцій, рівень особистісного адаптаційного потенціалу найбільших змін зазнають при травмі очей на тлі стану клінічних постстресорних проявів.

Перспективи дослідження

Подальші дослідження доцільно спрямувати на встановлення механізмів інтеграції стану клінічних постстресорних проявів особистістю при травмі органу зору.

Література

1. Жупан Б.Б. Удосконалення організації спеціалізованої офтальмологічної допомоги в ході медичного забезпечення антитерористичної операції // Проблем військової охорони здоров'я. 2016. Вип. 47. С. 11-15.

2. Жупан Б. Б. Спеціалізована офтальмологічна допомога військовослужбовцям в умовах єдиного медичного простору [Електронний ресурс] // Екстренна медицина. 2017. № 3 (24).

3. Абдряхімова Ц. Б. Порівняльний аналіз наявності і вираженості основних клініко- психопатологічних феноменів непсихотичних психічних розладів у осіб зі втратою зору травматичного ґенезу за даними суб'єктивної ї об'єктивної оцінки // Український вісник психоневрології. 2013. Т. 21, вип. 1 (74). С. 34 - 39.

4. Абдряхімова Ц. Б. Обґрунтування засад та підходів до надання комплексної спеціалізованої допомоги особам з непсихотичними психічними розладами внаслідок часткової втрати зору травматичного ґенезу // Український вісник психоневрології. 2014. Т. 22, вип. 3 (80). С. 158.

5. Тарабрина Н. В.. Практикум з психології посттравматичного стресу. (Серія «Практикум з психології »). СПб.: Пітер., 2001. - 272 с.

6. Агаєв Н. А., Кокун О. М., Пішко І. О., Лозінська Н. С., Остапчук В. В., Ткаченко В. В. Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців: Методичний посібник. - К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2016. - С. 208-225.

7. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Ред. и сост. Райгородский Д.Я. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2006. 549.

Размещено на Allbest.ru