Характеристика діяльності закладів перинатальної допомоги в Україні: неонатологічна служба

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика діяльності закладів перинатальної допомоги в Україні: неонатологічна служба

Т.К. Знаменська, О.В Воробйова,

О.О. Дудіна, Н.Г. Руденко

У статті проаналізовано діяльність перинатальної допомоги в Україні в контексті організації роботи неонатальної служби. Сучасним лікувальним закладом, що об'єднує всі етапи надання висококваліфікованої допомоги матерям і новонародженим, виступає Перинатальний центр. Створення системи регіональних перинатальних центрів є всесвітньо визнаним шляхом зниження перинатальних втрат, частоти формування хронічної захворюваності та інвалідності в Україні. У статті розглянуто та проаналізовано досвід роботи перинатальних центрів за 2014 2018 роки, основні проблеми та пропозиції щодо підвищення ефективності надання медичної допомоги новонародженим в перинатальних центрах в Україні.

Ключові слова: перинатальна допомога; перинатальний центр; новонароджений; передчасно народжені діти.

лікувальний перинатальний служба

Характеристика деятельности учреждений перинатальной помощи в украине: неонатологическая служба

Т.К. Знаменская., О.В.Воробьева, Е.А Дудина., Н. Г.Руденко

Що узагальненим об'єктивним критерієм здоров'я покоління, що народжується, з 5,42% у 2014 р. до 5,23% у 2018 р. за рахунок збільшення новонароджених з дуже малою масою тіла при народженні (5001499 г) при стабільній дисоціації числа «маловагових» дітей і недоношених, число яких і в даний час перевищує число недоношених на 11,5%. При цьому індекс здоров'я новонароджених, який відображає як стан здоров'я вагітних і породіль такі рівень і якість діагностики і пе ринатальної допомоги, в цілому за досліджуваний період зменшився з 85% у 2014р до 83,4% у 2018р., а частота народжених хворими і захворівши новонароджених збільшилася з 149,8 на 1000 народжених живими до 165,59 у тому числі недоношених з 769,3 до 818,27 відповідно. Тривожним є збільшення тяжких, що суттєво впливають на якість подальшого життя і спричиняють інваліди зацію дітей, перинатальних станів сепсису новонароджених у 2,3 разу, інфекцій, специфічних для перинатального періоду у 1,4 разу, уроджених пневмоній у 1,4 разу, неонатальної жовтяниці у 1,36 разу, інших порушень церебрального статусу новонародженого, які мають безпосередній вплив на розвиток таких захворювань, як дитячий церебральний параліч, епілепсія у 1,22 разу. Збільшення частоти хворих новонароджених за досліджуваний період підтверджується негативною тенденцією смертності новонароджених 2,27 у 2014р.і 2,33 у 2018р. в основному за рахунок підйомної тенденції смертності новонароджених від бактеріального сепсису, уроджених аномалій, деформацій та хромосомних порушень.

Важливою передумовою поліпшення основних показників здоров'я жінок та дітей, зниження їх смертності є підвищення рівня добробуту громадян та економічного розвитку країни, поліпшення ефективності функціонування сфери охорони здоров'я в цілому і служби охорони здоров'я матері і дитини зокрема, посилення інформаційно освітньої складової державної політики щодо здорового способу життя, формування та збереження здоров'я нових народжуваних поколінь, підвищення якості медичної допомоги шляхом подальшої розробки та впровадження єдиних стандартів надання медичної допомоги дитячому населенню, які базуються на технологіях з доведеною ефективністю, розробка та впровадження системи аудиту якості та ефективності медичної допомоги, проведення моніторингу та аналізу здоров'я матерів і дітей, доступності та ефективності медичної допомоги, підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров'я.

Characteristic of institutions of perinatal care in ukraine: neonatological service

T. K. Znamenska, O.V. Vorobiova, O.O Dudina., N.G. Rudenko

Резюме. В статье проанализирована деятельность перинатальной помощи в Украине в контексте организации работы неонатальной службы.Современным лечебным учреждением, объединяющим все этапы оказания высококвалифицированной помощи матерям и новорожденным, выступает Перинатальный центр. Создание системы региональных перинатальных центров является всемирно признанным путем снижения перинатальных потерь, частоты формирования хронической заболеваемости и инвалидности в Украине. В статье рассмотрены и проанализированы опыт работы перинатальных центров с 2014 2018годы, основные проблемы и предложения по повышению эффективности оказания медицинской помощи новорожденным в перинатальных центрах в Украине.

Ключевые слова: перинатальная помощь; перинатальный центр; новорожденный; преждевременно рожденные дети.

Summary. The article analyzes the activities of perinatal care in Ukraine in the context of the organization of work of the neonatal service.The Perinatal Center is a modern medical institution which unites all stages in performing high quality care for mothers and newborns. The development of a system of regional perinatal centers is recognized worldwide in reducing perinatal losses, frequency of chronic diseases and disability formation in Ukraine. The article reviews and analyzes the experience of perinatal centers in the period from 2014 to 2016, the main challenges and proposals in increasing the effectiveness of rendering medical care to newborns in perinatal centers in Ukraine.

Key words: Perinatal Care; Perinatal Center; Newborn; Premature Newborn.

Період новонародженості найбільш критичний віковий період, який характеризується морфологічними, функціональними і біологічними змінами, що виникають у зв'язку з переходом від внутрішньоутробного до зовнішнього середовища. Стан здоров'я новонароджених залежить від здоров'я матері, розвитку і якості надання медичної допомоги в антенатальному і перинатальному періодах. У свідомо патологічних умовах зростання плід має підвищений ризик розвитку патології як під час пологів, і в постнатальному житті. Тому ключовою проблемою перинатальної служби є мінімізація негативних факторів на всіх етапах розвитку поколінь, що народжуються, припинення відворотних випадків смертності немовлят.

За даними державної статистики, у 2018 р. в Україні народилося живими 318733 немовлят, що на 126,1 тис. менше, ніж у 2014 р. Серед народжених живими переважали діти з масою тіла при народженні 30003499 г (39,46%), 3500 г і більше (38,56%) і 25002999 г (16,7%). Недоношені немовлята становили 5,23% від загальної кількості народжених живими у 2018 році.

Таблиця 1

Однією з провідних характеристик і найбільш об'єктивним показником здоров'я новонароджених, що має кореляційний зв'язок з очікуваною тривалістю життя і малюковою смертністю, є їх фізичний розвиток, зокрема за параметром маси тіла при народженні. Тому число народжених дітей з низькою масою тіла (менше 2500) експерти ВООЗ вважають об'єктивним критерієм соціально-економічного благополуччя населення. При цьому надзвичайно важливо, що даний параметр об'єктивний за своєю природою і може визначатися на рівні популяції. За класифікацією ВООЗ до новонароджених з малою масою відносяться діти з масою тіла при народженні: <2500 г (як недоношені, так і доношені новонароджені), з дуже малою масою тіла при народженні: <1500 г, надзвичайно малою масою тіла при народженні: <1000 г. При цьому поняття «мала», «дуже мала» та «надзвичайно мала» маса тіла при народженні не є категоріями, що взаємно виключають одна одну. Вони перекривають і частково збігаються одне з одним: поняття «мала маса» включає поняття «дуже мала» та «надзвичайно мала», поняття «дуже мала» включає «надзвичайно мала». За даними вітчизняних наукових досліджень частка дітей з «дуже малою» масою тіла при народженні становить від 0,3% до 1,9% від загальної кількості народжених живими і має тенденцію до зростання.

Рис. 1 Порівняльна характеристика частоти маловагових та недоношених дітей, Україна, 2014-2018рр.,(у % до загальної кількості новонароджених)

Аналіз вагової структури 754 0353 дітей, що народилися в Україні за 2014 2018 рр., виявив, що частка дітей з дуже малою масою тіла при народженні мала тенденцію до збільшення на 6,6% з 0,76% серед народжених живими у 2014 р. до 0,81% у 2018 р.?

Тенденція до збільшення частоти дітей із дуже малою масою тіла при народженні свідчить про більш ретельну реєстрацію дітей з дуже малою масою тіла при народженні. Проте в цілому показники частки народжених живими з масою тіла 500999 г та 10001499 г ще не відповідають біологічним закономірностям.

Слід відмітити,що показники частоти маловагових дітей мали незначну тенденцію до збільшення з 5,41% у 2014 р. до 5,83%, у 2018 р., або на 7,8%. При цьому важливо відзначити, що зміна структури народжених дітей по масі тіла супроводжується стабільною дисоціацією числа «маловагових» дітей і недоношених число «маловагових» і в даний час перевищує число недоношених на 11,5%. Цей факт означає, що частина доношених дітей мають при народженні масу тіла менше 2500 г, тобто народжуються з синдромом затримки внутрішньоутробного росту плода (ЗВУРП), що в свою чергу зумовлює високий рівень захворюваності дітей і зростання рівня дитячої інвалідності, оскільки саме цей контингент дітей обумовлює хронічні патологічні стани на наступних етапах розвитку дитини. Вважається, що перевищення числа маловагових дітей над числом недоношених відображає неблагополуччя репродуктивного здоров'я жінок і якості життя на рівні популяції (рис.1).

Новонароджені з масою тіла при народженні 25002999 г, що не входять в число маловагових, проте характеризуються як діти з порушенням фізичного розвитку не лише за антропометричними, але і за соматичними і функціональними показниками. До цієї групи входять переважно діти із ЗВУР, і зниження маси тіла є маркером морфофункціональної незрілості внаслідок порушення умов внутрішньоутробного життя плода. Зміни частоти новонароджених цієї вагової категорії були незначними 15,35% у 2014 р. і 16,7% у 2018 р.

Відрадно, що частота новонароджених з середньою масою тіла при народженні має незначну тенденцію до збільшення 53,9% у 2014р. і 56,16 у 2018р.

Новонароджені з відносно великою (> 3500г) і великою (>4000г) масою тіла при народженні в порівнянні з дітьми, що мають середній фізичний розвиток, у 23 рази частіше страждають від внутрішньо маткової гіпоксії, асфіксії і пологового травматизму, у них більш тяжко протікає період ранньої адаптації. Частка цих новонароджених у структурі народжуваності за ваговими категоріями мала незначну тенденцію до зменшення з 40,38% у 2014р. і 38,56% у 2018р.

У цілому оцінка стану фізичного розвитку новонароджених за масою тіла при народженні є неоднозначною позитивним явищем можна вважати тенденцію до збільшення частоти новонароджених з середньою масою тіла при народженні і тенденцію до зменшення частоти новонароджених с відносно великою і великою масою тіла при народженні негативним тенденцію до збільшення частоти недоношених новонароджених, новонароджених з малою масою і з масою тіла 25002999 г.

Важливим компонентом діяльності закладів перинатальної служби є своєчасне і повне виявлення тяжких спадкових захворювань новонароджених, зокрема фенілкетонурії, гіпотиреозу, му ковісцидозу, запізніле виявлення яких спричиняє розвиток в організмі новонародженого незворот них змін, інвалідності та смертності. Існуюча в Україні система медичної допомоги новонародженим передбачає забір матеріалу у новонародже нихдля проведення скринінгу нафенілкетонурію, гіпотиреоз і муковісцидоз в умовах пологових стаціонарів. Упродовж останніх років, у 2018 р. цим скринінгом охоплено 96,8%, 95,44% і 75,85% відповідно. При цьому скринінгом на фенілкетонуріюі гіпотиреоз достатньо повно (93,098,9%) охоплені новонароджені усіх регіонів. Спадна динаміка охоплення новонароджених скринінгом на муковісцидоз (92,03% у 2014 р. і 75,98% у 2018 р.) зумовлена низьким охопленням цим методом новонароджених Рівненської (20,59%), Чернігівської (29,45%), Черкаської (32,7%), Херсонської, Одеської (35,5%) областей і м. Києва (64,27%). Системний підхід до вирішення проблем спадкової патології, запровадження скринінгових програм дали змогу сформувати реєстри хворих на основні нозології спадкової патології, та відповідно, й управляти процесом диспансеризації в автоматизованому режимі.

Специфіка національної статистики дозволяє оцінити показники здоров'я новонароджених і за індексом здоров'я новонароджених (кількість новонароджених, які народилися здоровими і не мали захворювань в період новонародженості на 100 народжених живими), частотою хворих новонароджених (кількість новонароджених, які народилися хворими або захворіли в період новонародженості на 1000 народжених живими) та захворюваності за класами хвороб і окремими захворюваннями.

Слід відмітити, що на відміну від параметрів фізичного розвитку новонароджених, які повною мірою характеризують здоров'я потомства, що народжується, показники частоти народжених хворими і захворівших новонароджених та захворюваність за класами хвороб і окремими захворюваннями, більш суб'єктивні за своєю природою і залежні від діагностичних критеріїв і, певного мірою «кон'юнктурні». При цьому ці показники характеризують якість здоров'я дітей, що народилися, але і рівень акушерської і неонатальної допомоги.

Незважаючи на переорієнтацію перинатальної служби на медикоорганізаційні технології з доведеною ефективністю, впровадження регіоналізації перинатальної допомоги, стан здоров'я новонароджених за показником індексу здоров'я новонароджених після підйомної тенденції з 79,1% у 2000р до 85,5% у 2013р. з 2014р має негативну тенденцію 85,% 2014р. і 83,44% у 2018р. В цілому по Україні частота народжених хворими і захворілих новонароджених з масою тіла 500 г і більше збільшилася на 10,51% з 149,4 на 1000 народжених живими у 2014 р. до 165,59 у 2018 р. При цьому частота народжених хворими і захворілих недоношених новонароджених у 2014 р. була у 5,1 разу вищою, ніж доношених, а у 2014 р. у 6,3 разу (рис. 2).

Рис. 2 Динаміка частоти народжених хворими і захворілих новонароджених, які при народженні мали вагу 500 г і більше, за 2014-2018 рр. (на 1000 народжених живими)

У 2018 р. зареєстровано найбільшу частоту народжених хворими і захворілих новонароджених у Хмельницькій (217,88 на 1000 народжених живими), (190,99), Полтавській (216,85) областях та у м.Києві (215,01), а найменшу у Тернопільській та Львівській областях (113,96 і 119,24 відповідно). Збільшення частоти народжених хворими і захворілих новонароджених характерно для більшої кількості регіонів, за виключенням Закарпатської, Кіровоградської і Рівненської областей ,де цей показник зменшився. Більш інтенсивно відбувалося зростання частоти народжених хворими і захворілих доношених новонароджених у Полтавській (30,84%), Херсонській (20,79), Донецькій (18,25%) областях.

Частота народжених хворими і захворілих доношених новонароджених в цілому за цей період збільшилася на 8,52%, а недоношених на 6,36%. При цьому зберігаються значні регіональні відмінності як для частоти народжених хворими і захворілих доношених новонароджених від 182,16 у Хмельницькій, 165,53 у Житомирській, 163,22 у Полтавській областях, 166,12 у м. Києві до 73,25 у Львівській, 78,22 у Тернопільській областях також недоношених новонароджених від 1000,0у Херсонській, 973,6 у Львівській, 953,82 у Хмельницькій до 543,48 у Кіровоградській, 709,59 у Закарпатській областях, так і для частоти народжених хворими і захворілих недоношених новонароджених з 1000,0у Херсонській, 973,46 у Львівській, 953,82 у Хмельницькій до 543,48 у Кіровоградській, 673,86 у Черкаській областях.

Наслідком збільшення захворюваності новонароджених може бути зростання числа хронічної патології у дітей, аж до виражених порушень

в стані здоров'я, з обмеженням життєдіяльності. Роль перинатальної патології як причини дитячої інвалідності визначається різними авторами в 6080%. Серед причин, що сприяють інвалідиза ції дітей, значну питому вагу займає вроджена і спадкова патологія, недоношеність, надзвичайно мала маса тіла при народженні

При цьому динаміка рівнів захворюваності за різними хворобами за 2014 2018 рр.була неодноз начною.Тривожною є негативна динаміка тяжких, що суттєво впливають на якість подальшого життя і спричиняють інвалідизацію дітей, перинатальних станів сепсису новонароджених (з 0,3%о до 0,67 %о у 2,3 разу), інфекцій, специфічних для перинатального періоду (з 5,95 %о до 8,27 %, або у 1,4 разу уроджених пневмоній (з 4,19% до 5,1 %)

Слід відмітити, що зростання захворюваності новонароджених інфекціями, специфічними для перинатального періоду та сепсисом новонароджених не узгоджується з позитивною тенденцією рівня родового сепсису і розлитої післяродової інфекції у роділь і породіль.

Зберігається і негативна тенденція частоти неонатальної жовтяниці з 29,35 % у 2014 році до 39,84% у 2018 році або у 1,36 разу. Дана патологія частіше розвивається у недоношених дітей (146,59°% у 2014 р. і 175,01%% у 2018 р.), і динаміка рівня її узгоджується з даними високого рівня недоношеності (4,68% і 5,23%). Значимість зростання неонатальної жовтяниці зумовлена високим рівнем розумової відсталості дітей і патології нервової системи, оскільки білірубіноваенцефа лопатія в результаті важких форм неонатальної жовтяниці супроводжується значними неврологічними розладами. Спричинити збільшення час

тоти білірубінової енцефалопатії новонароджених може і тенденція до зростання частоти гемолітичної хвороби новонароджених (з 8,01%о у 2014 р. до 8,44%о у 2018 р.). Викликає занепокоєння і негативна динаміка частоти інших порушень церебрального статусу новонародженого 21,68 %% у 20І4 р. і 26,5% у 2018 р., які мають безпосередній вплив на розвиток таких захворювань, як дитячий церебральний параліч, епілепсія, мінімальна мозкова дисфункція. Ця патологія також значно частіше зустрічається у недоношених новонароджених 174,95% і 190,12% відповідно. Суттєве значення має і зростання вну трішньошлункових і субарахноїдальних крововиливів новонароджених тяжкі форми яких спричиняють формування гіпо або нормотензивногогідроцефаль нго синдрому, лікування якого традиційними методами є малоефективним і є однією з причин їх нежиттєздатності і ранньої смерті. За даними статистики частота внутрішньошлункових і субарахноїдальних крововиливів новонароджених у 2014 р. становила 1,58%, а у 2018 р. 2,04%. Характерно, що дана патологія також частіше зустрічається у недоношених новонароджених (20,45% і 23,64%).

Особливої уваги в зв'язку з очевидною необхідністю зниження «генетичного вантажу популяції» при несприятливій демографічній ситуації в Україні заслуговують вроджені вади розвитку та спадкові захворювання у новонароджених, рівень яких залишається високим при негативній тенденції 23,05% і 25,99%. Загальновизнано, що при сучасному рівні пренатальної діагностики та можливості запобігти народженню дітей з некорегує мою важкою спадковою і вродженою патологією, в т.ч. хромосомними порушеннями, ця патологія є, по суті

умовно запобіжною. За даними наукових досліджень при хорошій організації пренатальної діагностики можна зменшити народження дітей з грубою вродженою патологією на 30%. Негативна тенденція рівнів захворюваності вродженими вадами розвитку та спадковими захворювання може бути зумовлена збільшенням мутагенного навантаження на населення репродуктивного віку і потребує як оновлення екосистеми, так і впровадження організаційно-функціональної моделі системи просвіти населення, яка базується на визначенні факторів ризику, впровадження системи забезпечення населення основами медикогенетичних знань щодо ЗСЖ для збереження здоров'я майбутніх поколінь, та незнана тенденція до зростання захворюваності на синдром респіраторного розладу та інші респіраторні стани.

Упродовж останніх років утримується і негативна тенденція розладів дихальної системи , що виникають у перинатальному періоді 20,38% у 2014 р. і 25,73% у 2018 р., у т.ч. синдрому респіраторного розладу та інші респіраторних станів 11,14% та 13,82% відповідно.

Слід відмітити, що зменшення частоти внутрішньо-утробної гіпоксії і асфіксії новонароджених (з 19,31 % у 2014 р. до 14,87% у 2018 р.) відбулося на тлі негативної тенденції частоти анемії вагітних(24,12% у 2014 р. і 25,97% у 2018 р.), яка сприяє розвитку комплексу гіпоксичних розладів в організмі матері, так і плода. Дані про стабіліза ціючастоти сповільненого росту та недостатністю живлення плода (21,34 % у 2014 р. і21,33 % у 2018 р.) не узгоджуються с наведеними вище даними щодо підйомної тенденції маловаго-вихноворождених упродовж аналізуємого періоду(табл.2).?

Як і в попередні роки, у 2018р. спостерігалися значні розбіжності в реєстрації захворюваності новонароджених на різні хвороби в регіонах, що зумовлено передусім відсутністю єдиних стандартів діагностики, формулювання клінічного діагнозу та реєстрації захворюваності. Так,виявляємість уроджених аномалій,деформацій та хромосомних порушень коливалася від >30,0 на 1000 народжених живими у м. Києві, ІваноФранківській, Харківській, Хмельницькій, Херсонській до < 20,0 у Кіровоградській, Львівській і Одеській областях, захворюваності сповільненим ростом і недостатністю живлення плода від > 30,0 у Львівській, Одеській, Чернігівській до 5,97 у Запорізькій областях, іншими порушеннями церебрального статусу від 70,66 у Рівненській, 48,01 у Донецькій, 43,55 у Дніпропетровській до <10,0 у Волинській, ІваноФранківській, Закарпатській, Запорізькій областях.

Все це значною мірою затрудняє аналіз і виокремлення пріоритетних напрямків розвитку системи надання допомоги новонародженим. Для об'єктивного аналізу і оцінки захворюваності новонароджених слід підвищити ефективність діагностики та обстеження новонароджених з перинатальною патологією, забезпечити подальшу уніфікацію стандартизації надання медичної допомоги новонародженим.

Структура захворюваності новонароджених в Україні у 2018р. представляється таким чином: на 1 місці неонатальна жовтяниця (24,04%), на другому інші порушення церебрального статусу новонароджених (16,0%), на третьому уроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення (15,65%), на четвертому розлади дихальної системи, що виникають у перинатальному періоді (15,64%), на п'ятому сповільнений ріст, недостатність живлення плода (12,18%).

Вочевидь на зростання захворюваності новонароджених вплинули як умови життєдіяльності матерів, так і медикоорганізаційні дефекти пери натальної допомоги, які зумовлюють виникнення патології дитини в процесі її народження. У той же час зростання захворюваності новонароджених частково пов'язано, парадоксальним чином, з розвитком перинатології, який привів до збільшення виживання недоношених, «маловагових» дітей і дітей з важкою перинатальною патологією, а також з успіхами в лікуванні безпліддя, в тому числі із застосуванням екстракорпорального запліднення .

У структурі захворюваності доношених новонароджених упродовж останніх років провідні місця посідали неонатальна жовтяниця уроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення, родові травми, сповільнення росту та недостатність харчування плода, інші порушення церебрального статусу новонароджених. Враховуючи, що органи та системи недоношеного новонародженого відрізняються морфофункціональною незрілістю, у структурі їх захворюваності переважають розлади дихальної системи, що виникають у перинатальному періоді, інші порушення церебрального статусу новонароджених), неонатальна жовтяниця,), сповільнення росту та недостатність харчування плода, внутрішньо маткова гіпоксія та асфіксія в родах.

Важливим завданням закладів перинатальної допомоги є створення можливості виходжування дітей з малою та дуже малою масою тіла при народженні, що сприятиме зниженню материнської, перинатальної і малюкової смертності та попередженню дитячої інвалідності.Наразі в економічно розвинених країнах зниження перинаталь ної і малюкової смертності відбувається в першу чергу за рахунок підвищення якості медичної допомоги дітям з дуже малою масою тіла. Виживання дітей з дуже малою масою тіла при народженні в США, Японії і більшості країн Західної Європи досягло 80% 95%. За даними досліджень російських авторів виживання дітей з надзвичайно малою масою тіла при народженні становило 43,4%, а з масою тіла 10001499 г 92, 5% .

Рис. 3 Динаміка виживання новонароджених у перші 168 годин життя з дуже малою масою тіла при народженні, Україна, 2014-2018рр., на 100 народжених з відповідною масою

За даними MATRIX BABIES виживання новонароджених в Україні у перші 168 годин після народження із масою тіла 500999 г у 2006 р. до впровадження критеріїв ВООЗ щодо визначення перинатального періоду становило 36,4%, а після впровадження критеріїв ВООЗ у 2007 р. підвищилося в 1,4 разу і становило 50,27% із зростанням до 65,06% у 2014 р.і подальшою тенденцією до зниження до 64,88% у 2016р. та 62,97% у 2018р. (рис. 3).

Динаміка виживання у перші 168 годин життя немовлят, народжених із масою тіла при народженні 10001499 г,за аналізуємий період також мала нелінійний характер 84,1% у 2006р, 89,7% у 2013р., 91,2% у 2016р. зі спадом до 88,4% у 2017р. і підйомною тенденцією до 89,84% у 2018р.

В цілому виживання новонароджених з дуже малою (5001499 г) масою тіла при народженні у перші 168 годин після народження у 2018р становило 81,17%, що наближається до цих показників у США, Японії і більшості країн Західної Європи. При цьому у 2018р. задовільним можна вважати виживання дітей з масою тіла при народженні 50014999 г після 6 діб після народження лише у Вінницькій області і м. Києві, де цей показник перевищує 90% та у Житомирській, Закарпатській, Луганській, Полтавській, Сумській і Харківській областях де виживання цієї вагової категорії дітей становить 85,2%88,4%. Потребують проведенні аудиту причин низького рівня виживання новонароджених з дуже малою масою тіла у Донецькій, Львівській, Миколаївській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій і Чернігівській областях (табл. 3).

Таблиця 2. Динаміка захворюваності новонароджених за окремими хворобами за 2014-2018 рр.

На тлі збільшення частоти хворих новонароджених у цілому та захворюваності новонароджених за окремими хворобами рівень смертності новонароджених в пологових стаціонарах також має незначну тенденцію до збільшення з 2,27 на 1000 народжених живими у 2014 р. до 2,33 у 2018 р. При цьому смертність доношених новонароджених у пологових стаціонарах зменшилась з 0,74 до 0,62,а недоношених новонароджених з33,41до 33,36 відповідно.

У цілому рівень смертності новонароджених мав тенденцію до збільшення за рахунок підйомної тенденції смертності від уроджених аномалій деформацій та хромосомних порушень (0,38 і 0,46) і бактеріального сепсису новонароджених (0,07і 0,11) при спадній тенденції смертності від розладів дихальної системи, що виникають у перина тальному періоді (0,6 і 0,5),інфекцій, специфічних для перинатального періоду (0,24 і 0,23),уроджених пневмоній (0,18і 0,12), синдрому респіраторних розладів (0,29 і 0,24). Водночас, залишився не змінним рівень смертності від внутрішньо-маткової гіпоксії та асфіксії(0,31),внутрішньо шлункових і субарахно-їдальних крововиливів (0,27).

При цьому серед доношених новонароджених упродовж 2014 2018 рр. підйомна тенденція смертності наявна лише від синдрому респіраторних розладів (0,01 і 0,02 на 1000 доношених новонароджених), спадна від уроджених аномалій, деформацій та хромосомних порушень (0,23 і 0,22.), внутрішньо-маткової гіпоксії і асфіксії в родах(018 і 0,14 розладів дихальної системи, що виникають у перинатальному періоді( 0,16 і 0,14), інфекцій, специфічних для перинатального періоду (0,07 і 0,04),уроджених пневмоній (0,1 і 0,06),синдрому респіраторних розладів (0,02 і 0,01) при стабілізації смертності від внутрішньо-шлункових і субарахної дальних крововиливів (0,01) та бактеріального сепсису (0,02). Серед недоношених новонароджених відбулося зростання смертності лише від внутрішньо-маткової гіпоксії них новонароджених) тасепсису новонароджених і асфіксії в родах (3,02 і 3,42 на 1000недоноше (1,1і1,74) (табл.4).

Таблиця 4. Динаміка основних причинсмерті новонароджених у лікарняних стаціонарах,

В структурі смертності доношених новонароджених в лікарняних стаціонарах закладів охорони здоров'я сфери управління МОЗ України перші рангові місця займали уроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення, внутрішньо-маткова гіпоксія і асфіксія в родах та респіраторний дистрес синдром, а в структурі смертності недоношених новонароджених розлади дихальної системи, що виникають у перинатальному періоді, внутрішньо-шлункові і субарахноїдальні крововиливи, та уроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення.

У цілому упродовж останніх п'яти років частота смертності новонароджених збільшилася у15 регіонах, частота смертності доношених новонароджених у 8 регіонах, а недоношених новонароджених у 10 регіонах. При цьому зберігається диспропорція цих показників в розрізі регіонів. У 2018р високий рівень смертності новонароджених ( 5,94 3,13 на 1000 народжених живими) зберігається у Донецькій, Чернігівській, Івано-Франківській, Луганській, Кіровоградській і Запорізькій, смертності доношених новонароджених (1,551,17 на 1000 народжених живими доношених новонароджених) у Чернігівській, Донецькій і Луганській, смертності недоношених новонароджених (86,2160,13 на 1000 народжених живими недоношених новонароджених) у Донецькій, Чернігівській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях. Значно нижче середніх по Україні зареєстровані показники смертності новонароджених (0,470,84) у Харківській, Дніпропетровській, Житомирській , смертності доношених новонароджених (0,260,29) у

Херсонській Харківській і Сумській і смертності недоношених новонароджених (3,466,25) у Сумській, Харківській,Житомирській і Дніпропетровській областях.

Характерно, що за період спостереження негативна тенденція частоти хворих новонароджених в цілому та захворюваності новонароджених за окремими хворобами серед новонароджених з масою тіла при народженні 500 г і більше супроводжувалася позитивною тенденцією летальності новонароджених 1,52% у 2014 р. і 1,41% у 2018 р., з них 0,62% і 0,45% у доношених і 4,34% і 4,08% у недоношених відповідно. що може бути зумовлено поліпшенням якості медичної допомоги новонародженим.

У 2018 р. провідні рангові місця по рівню летальності новонароджених посідали внутрішньочерепна родова травма (33,3%), легенева кровотеча (24,32%) і уроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення (17,7%), а у недоношених новонароджених внутрішньочерепна родова травма (33,33%), легенева кровотеча (29,17%) і внутрішньо шлункові і субарахно-їдальні крововиливи (21,3%).

Особливу актуальність для забезпечення ефективного медичного догляду новонароджених, має організація системи трансферу новонароджених. При цьому важливе значення має транспортна доступність акушерських стаціонарів високого ризику, що необхідно враховувати при проведенні регіоналізації перинатальної допомоги. Очевидним є те, що всі діти з дуже малою масою тіла при народженні повинні народжуватися в ЗПД III рівня з метою отримання високотехнологічної допомоги відразу ж після народження. В цьому випадку будуть зведені до мінімуму всі несприятливі фактори, що сприяють погіршенню стану дитини з подальшою інвалідністю та навіть смертністю. Однак у зв'язку з рядом причин, що не залежать від медичних працівників, глибоко недоношена дитина може народитися в ЗПД I і II рівня. В такому випадку абсолютно доцільним є транспортування глибоко недоношених новонароджених в ПЦ ІІІ рівня або спеціалізовані відділення для адекватного медичного догляду. У кінці ХХ сторіччя транспортування вагітних жінок і новонароджених з групи високого перинатального ризику з однієї лікарні до іншої віднесено до стандарту перинального догляду. В Україні транспортування вагітних жінок і новонароджених здійснюється спеціально обладнаними бригадами у більшості регіонів, за виключенням Запорізької, Рівненської областей і м. Києва.

Для оцінки частоти переведень новонароджених в Європі існує так званий індекс неонатальних трансферів (транспортувань). Індекс неонатальних трансферів (ІНТ) виражає кількість новонароджених, переведених до інших ЗПД на 100 живонароджених. Сучасний показник невідкладних транспортувань новонароджених у країнах Євросоюзу становить приблизно 510 випадків на 1000 народжених живими. Низький ІНТ (близько 1%) вказує на оптимальний розподіл ЗПД перина тальної допомоги за рівнями перинатальної допомоги і достатнє виконання функцій ЗПД ІІІ рівня стосовно забезпечення повного циклу медичного догляду за новонародженими. Доведено, що діти з дуже низькою масою тіла при народженні, які народилися у перинатальних центрах ІІІ рівня, особливо з великим об'ємом таких пологів, у наступному демонструють кращі короткострокові результати, ніж малюки, які транспортувалися у такі центри після народження.

У регіонах із великою кількістю малопотужних пологових будинків потреба в переведенні новонароджених може бути вища, тому що компетенція персоналу в діагностиці перинатальних ризиків і патології знижується через спорадичне виникнення таких випадків і відсутність досвіду роботи.

В цілому за аналізує мий період позитивно можна оцінити забезпечення маршруту пацієнток з передчасними пологами у терміні 2234 тиж. вагітності у Івано-Франківській, Закарпатській, Кіровоградській областях та м. Києві, де ІНТ становив 3,45%3,64%. Потребує доопрацювання система забезпечення маршруту пацієнток з передчасними пологами у терміні 2234 тиж. вагітності у Хмельницькій, Запорізькій, Херсонській і Закарпатській областях, де ІНТ за всі роки становив >9,0%.

Размещено на Allbest.ru