Обґрунтування програми фізичної терапії пацієнтів з діагнозом адгезивний капсуліт на післялікарняному етапі

Це може бути дуже корисним для прийняття рішень щодо терапевтичних процедур лікування АК. При низькій дратівливості відмічається біль <3/10 за ВАШ, немає нічного болю, та болю в спокої, больове відчуття в кінці руху є терпимим; активне обмеження руху близько до пасивного і є низький рівень обмежень. Зазвичай ці пацієнти скаржаться на скутість, а не на біль. Пацієнти з високою дратівливістю показують біль> 7/10 за ВАШ, головним чином при пасивному русі, нічний біль та біль в спокої; вони повідомляють про високий рівень обмежень. Зазвичай ці пацієнти вказують на біль, а не скутість як основну скаргу.

По-перше, здатність спати вночі означає меншу дратівливість, і це свідчить про те, що синовіт / ангіогенез починає розсмоктуватися, і вони перебувають на стадії 3. Другий фактор пов'язаний з болем або скутістю як переважним симптомом; у цьому випадку у пацієнта спостерігається більша скутість, ніж біль, і він, ймовірно, має менше симптомівсиновіту / ангіогенезу та більше фіброзу. Третій фактор стосується симптомів, що покращилися або загострилися за останні три тижні; поліпшення симптомів може свідчити про те, що пацієнт перейшов від 2 до 3 стадії і рівень дратівливості знизився. Це дуже важливо, оскільки вплив терапевтичних засобів, особливо фізіотерапевтичних методів та фізичних засобів, що застосовуються для лікування цього медичного стану, тісно пов'язаний із здатністю ураженої тканини протистояти стресу або механічному навантаженню, поняття часто характеризується як «дратівливість тканин»

Незважаючи на те, що ці критерії не засновані на часі, найчастіше пацієнти на ранньому етапі замороженого плеча мають високий рівень дратівливості, тоді як пацієнти на пізніх стадіях мають низьку дратівливість [14,17,18].

Оскільки рівень дратівливості часто відображає здатність тканини витримувати фізичні навантаження, фізичні терапевти повинні обирати найбільш підходящі стратегії втручань відповідно рівню дратівливості. Пацієнти з високим рівнем дратівливості тканин не готові до значного фізичного навантаження, що застосовується до уражених тканин, і тому втручання повинно підкреслювати зміну активності та відповідні способи, ліки та мануальну терапію для полегшення болю та запалення. Крім того, слід виконувати лише низькоінтенсивні вправив області плеча, заохочуючи рух у сусідніх областях. Пацієнти з помірним рівнем дратівливості мають можливість переносити контрольовані фізичні навантаження у вигляді прогресуючої мануальної терапії, легкого розтягування та посилення діяльності. Вони також повинні мати можливість виконувати основні функціональні дії. Для порівняння - пацієнти з низькою дратівливістю можуть переносити прогресуюче фізичне навантаження у вигляді розтягування, мануальної терапії, резистивної фізичної активності та фізичних навантажень більшої інтенсивності.

Клінічні рекомендації показують стратегії втручання при болю в плечі та дефіциту рухливості в залежності від ступеню дратівливості АК.

При високій дратівливості рекомендують:

• Теплотерапія для знеболення;

• ТЕНС.

Самодопомога та управління допомогою на дому:

• Освіта пацієнтів щодо комфортних положень та модифікації діяльності для обмеження запалення тканин та болю.

Мануальна терапія:

• Процедури мобілізації суглобів низької інтенсивності в безболісному доступі до плече-лопаткового положення.

Вправи для мобільності:

• Безболісні пасивні вправи для збільшення діапазону рухів;

• Безболісні активно-пасивні вправи для збільшення діапазону рухів[82].

Американськими фізичними терапевтами було доведено, що «м'яка» терапія (безболісний маятник і активні вправи) є кращою, ніж «інтенсивна» терапія (пасивне розтягнення та маніпуляції до і за межею больового порогу) [21].

При середній дратівливості рекомендують:

• Теплотерапія для знеболення при необхідності;

• ТЕНС при необхідності.

Навчання самодопомозі:

• Навчання пацієнтів про прогресуючі заходи для відновлення руху та функціонування, не створюючи запалення тканин та болю.

Мануальна терапія:

• Помірна мобілізація суглобу, прогресування амплітуди та тривалості процедур до резистентності тканин без запалення тканин після лікування та пов'язаного з цим болю.

Вправи на розтяжку:

• Невеликі та помірні вправи на розтяжку, прогресуючої інтенсивності та тривалості розтягувань до стійкості тканин, не створюючи запалення тканин після лікування та пов'язаного з цим болю.

Нейром'язове перенавчання:

• Процедури інтеграції та покращання мобільності в нормальному плече-лопатковому русі під час виконання дій

При низькій дратівливості рекомендують:

Навчання самодопомозі:

• Навчання пацієнтів про прогресування до виконання функціональних та / або рекреаційних рухів з високим навантаженням.

Мануальна терапія:

• Мобілізація суглобів до кінцевого діапазону, висока амплітуда і тривалість процедур в резистентних тканинах.

Вправи на розтяжку:

• Вправи на розтяжку, прогресування тривалості розтягувань резистентних тканин без отримання запалення тканин після лікування та пов'язаного з цим болю.

Нейром'язове перенавчання:

• Процедури інтеграції посилення мобільності в покращання мобільності в нормальному плече-лопатковому русі, що здійснюються пацієнтом під час функціональних та / або рекреаційних заходів.

Навчання хворих. Освіта пацієнтів є ключовою для взаємодії пацієнта з фізичним терапевтом і є критичною для реабілітаційного лікування пацієнтів з АК. Підступний характер АК викликає здивування у пацієнтів, які часто мають занепокоєння з приводу серйозних захворювань. Зазвичай пацієнти відчувають біль на ранніх стадіях АК, проте їх одужання слідує досить передбачуваному курсу. Опис патології (синовіт / ангіогенез, що прогресує до фіброзу) може зменшити страхи та підготувати їх до поетапного прогресування стану та одужання. Заохочення до модифікації діяльності, підкреслюючи при цьому функціональний безболісний обсяг рухів, є важливим для запобігання самостійної іммобілізації. Пацієнти повинні розуміти, що вправи слід виконувати без значного болю.

Фізичні терапевти повинні використовувати освіту пацієнтів, що (1) описує природний перебіг хвороби, (2) сприяє зміні активності для заохочення функціонального, безболісного обсягу рухів і (3) відповідності інтенсивності розтягування поточному рівню дратівливості пацієнта (рекомендація на основі помірних доказів).

Інтервенції - кортикостероїдні ін'єкції: внутришньосуглобові ін'єкції кортикостероїдів у поєднанні з мобілізацією плеча і вправи на розтяжку ефективніше забезпечують короткочасне (4-6 тижнів) полегшення болю та поліпшення функції в порівнянні з мобілізацією плеча та вправами на розтяжку (рекомендація, заснована на надійних доказах) [18]. Однак пізніші дослідження показали, що ін'єкції стероїдів при болі у плечі може принести користь тільки у ранньому періоді захворювання (зокрема, в перші 6 тижнів). А більш тривалі результати не показали різниці між пацієнтами, які отримували стероїди, та контрольної групи. Досі триває дискусія щодо відповідного місця введення стероїдів. Корейські травматологи зробили висновок, що ін'єкція кортикостероїдів має лише невелику клінічну користь, і відсутні докази переваги перед іншими методами лікування[10]

Терапевтичні вправи. Напевно, найбільш розповсюдженими для АК є вправи з активованим діапазоном руху. Зазвичай це стосується пацієнта, який використовує здорову руку, для виконання пасивних та активно-пасивних вправ, або таке обладнання, як мотузка, ремінь, тростина / палиця або м'ячі для вправ. Як правило, ці вправи виконуються для згинання, відведення та зовнішньої ротації, які найчастіше є найбільш обмеженими. Важливо, щоб фізичні терапевти полегшували нормальні моделі руху, а не дозволяли патологічним адаптаційним моделям переважати під час руху заради виконання вправи. Наприклад, якщо пацієнт демонструє знак «знизання плечима» під час виконання відведення, вправу слід припинити і змінити з меншим опором або спробувати в зміненому положенні, в той час як налаштовувати пацієнта на правильні схеми руху.

Вправа «Еластична стрічка на плечах» може бути використана для тренування початкової фази встановлення ротаторної манжети. Еластична стрічка створює вектор опору «вгору і всередину», який пацієнт повинен протиштовхувати у векторі «вниз і назад». Цей рух імітує ініціювання відведення, а також функції депресії та стабілізації ротаторної манжети, які виникають до і під час відведення. Ця вправа допомагає зменшити ранню активацію верхньої трапеції під час відведення у пацієнтів, що демонструють знак знизування плечима.

Було виявлено, що терапевтичні вправи, включаючи 4 самостійних розтягування (пасивне згинання, горизонтальна аддукція, обертання всередину за спиною за допомогою невраженої руки та обертання назовні за допомогою тростини), що виконуються принаймні двічі на день, надали задовільний результат у 90% хворих на АК другої стадії. Лише 4 тижні цілеспрямованого втручання може покращити біль і силу при замороженому плечі пацієнтів.Ці пацієнти значно покращили біль, діапазон руху та функції плечей; однак, дослідження не порівнювало втручання з іншими видами лікування. Незважаючи на це обмеження, автори припустили, що більш агресивні методи лікування, такі як маніпуляція, рідко потрібні [21].

Резистивні вправи, як правило, включають зміцнення стабілізаторів лопатки і обертової манжети, коли діапазон руху прогресував достатньо для їх посилення, щоб бути відповідним втручанням. М'язи схильні до слабкості при різних дисфункціях плечей, включають нижню трапецію, передню зубчасту і підостьову. Пацієнти з АК мають значно слабкіші м'язи нижньої трапеції в порівнянні з безсимптомним контролем.

За рекомендаціями Cho C.H. пацієнтам, які отримують фізичну терапію, слід розпочати активну програму фізичних вправ, а також легкі вправи на пасивне розтягування, включаючи згинання, внутрішню та зовнішню ротацію та приведення за спину. Ці вправи слід виконувати п'ять-шість разів на день, виковувати5 - 10 - хвилинні сеанси, оскільки плече знову стає жорстким за час між сеансами [10].

Суглобова мобілізація. Використовується для зменшення болю, збільшення руху та функціонування у пацієнтів з АК. Фізичні терапевти можуть використовувати процедури мобілізації суглобів, в основному спрямовані на плечовий суглоб (рекомендація на основі слабких доказів).

Мобілізація проводиться пасивними рухами та ви тяжінням [3].

Турецькі дослідники порівнювали ефективність мобілізації лопатки та задньої капсули плечового суглобу, ними було встановлено майже однакову ефективність обох методів для покращення діапазону руху у пацієнтів із замороженим плечем [11]. У дослідженні Gutierrez Espinoza H. J була використана техніка задньої мобілізації плечового суглоба, що застосовується після тренування на ручному велоергометрі. Це було ефективною короткочасною методикою лікування первинного АК, що зменшує вираженість болю та покращує функцію суглобів порівняно зі звичайною фізіотерапією. Техніку задньої мобілізації проводять за Калтенборном (плечова осьова дистракція типу III), де є ковзання в задньому напрямку головки плечової кістки до кінця наявного діапазону руху у плечовому суглобі. Експериментальна група протягом 15 хвилин отримувала заняття на велоергометрі для верхніх кінцівок, після чого проводили техніку задньої мобілізації пацієнту у положенні лежачи, кінцівка у відведенні від 30 до 40° та легким зовнішнім обертанням плеча залежно від толерантності. Спочатку, згідно з Калтенборном, було проведено осьове відштовхування типу III, після чого заднє ковзання протягом однієї хвилини без коливань. Цей маневр повторювали 15 разів з одним хвилинним відпочинком перед кожним західом. Контрольна група отримала звичайну фізіотерапевтичну програму лікування, що складалося з ультразвуку (1 МГц, 1,5 Вт / см² безперервно протягом 10 хвилин на 4 см²), вправ із самодопомогою, вправ Кодмана, вправ на швейцарському м'ячі та ізометричних вправ залежно від толерантності. Обидві групи проводили 10 сеансів, двічі або три рази на тиждень [14].

У дослідженні Surabhi Agarwal та ін. підтримується клінічне використання зворотної дистракції плечового суглоба як альтернатива звичайним методам мобілізації для зменшення болю, покращення діапазону руху та функціональних показників у пацієнтів з АК. Техніка зворотної дистракції плечового суглоба, коли пацієнт лежить на здоровій стороні, виконується наступним чином: лопатка мобілізується поворотом медіально при збереженні положення плечової кістки[7].

Бельгійські вчені роблять висновки, що в цілому, мобілізаційні методи сприятливо впливають на пацієнтів з первинним АК плеча. Вони рекомендують техніку Мейтланда та комбіновані мобілізації [20].

Page P. та його колеги у своєму дослідженні вказують, що на підставі даних мета аналізу фізіотерапевтичних втручань для синдрому замороженого плеча, що суглобова мобілізація та фізичні вправи були найефективнішими втручаннями. Неагресивні фізіотерапевтичні втручання є як правило, більш ефективні, ніж агресивні або інтенсивні втручання.

Пакистанські фізичні терапевти роблять висновок, що і вправи з мануальною терапією, і самостійні вправи однаково ефективні в менеджменті АК плечового суглоба [8].

Однак вправи на розтягування повинні контролюватися фізичними терапевтами. Інтенсивність вправ визначається рівнем дратівливості тканин пацієнта (рекомендація на основі помірних доказів) [18Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.].

Пасивні рухи. Оскільки АК пов'язаний з фіброзними змінами в капсульних структурах, вважається, що безперервний пасивний рух або динамічне шинування допомагають подовжувати колагенові волокна. Неперервний пасивний рух (НПР) нещодавно порівнювали із звичайною ФТ у 57 пацієнтів з АК. Обидві групи покращили діапазон рухів через 4 тижні лікування; однак, у пацієнтів із НПР спостерігалося більше зниження рівня болю. Також було оцінено динамічне розтягування (DSI (DynasplintSystem)^ пацієнтів зі стадією 2 («заморожена стадія»). Були відзначені кращі результати, коли фізична терапія поєднувалася з протоколом DSI, хоча статистично значущої різниці між терапевтичними вправами або DSI поодинці не було. Концепція загального часу у кінці руху також була описана при лікуванні пацієнтів з АК, пропонуючи підтримувати розтягнення в максимально подовженому діапазоні руху протягом 60 хвилин на день[13].

Міофасциальні тригерні точки, ділянки підвищеної напруги всередині м'яза, можуть бути наявними в мускулатурі навколо плечового комплексу у пацієнтів з АК. У класичному підручнику Тревела та Сімонса автори описують, як м'яз subscapularis, називається м'язом «замерзлого плеча», оскільки тригерні точки в м'язі викликають обмеження підняття плеча та обертання назовні. Техніка заморожування та розтягування для м'язів підлопаткового та найширшого може бути ефективною для зменшення подразнення триггерних точок, болю і допомагає поступово подовжувати напружені м'язи.

Постізометрична релаксація (ПІР) - це техніка збільшення рухомості в суглобів шляхом помірного розтягнення м'язів та зв'язок суглоба після попереднього їх напруження пацієнтом.

В один сеанс мануальної терапії доцільно проводити 5-7 мобілізаційних прийомів в режимі ПІР в кожному напрямі відповідних груп м'язів надпліччя та плеча.

М'язово-фасціальний реліз (звільнення) - техніка впливу, при якому лікар здійснює розтягнення-розминання тканин. Особлива увага приділяється сухожилкам м'язів.

М'язово-енергетична техніка є методом, при якому лікар збільшує рухливість в суглобі, комбінуючи ізотонічну втомленість та розслаблення різних м'язів пацієнта[3].

Кінезіотейп. Хоча не було опубліковано жодних досліджень щодо ефективності його використання для пацієнтів, які мають АК, наклеювання може бути корисним для зменшення болю та надання тактильних сигналів через пропріоцептивні та аферентні механізми. Механізми та ефективність застосування стрічок залишаються незрозумілими. Оскільки пацієнти з АК часто виявляють погану поставу та лопаткову механіку, тейп може надати постуральні підказки та сприяти просуванню правильного скапулярного руху [21].

Апаратна фізіотерапія. Обґрунтування використання модальностей у пацієнтів з АК включає полегшення болю і впливає на рубцеву тканину (колаген). Фізичні терапевти можуть використовувати короткохвильову діатермію, ультразвук або ТЕНС в поєднанні з мобільністю та вправами на розтягнення, щоб зменшити біль і поліпшити діапазон руху в плечі у пацієнтів з АК (рекомендація на основі слабких доказів) [18].

Цікаво, що ТЕНС суттєво збільшує діапазон руху, ніж тепло разом з фізичними вправами та маніпуляціями [18]. За даними іншого дослідження встановлено, що використання таких методів, як ультразвукова терапія, масаж, іонофорез та фонофорез, не виявились корисним при лікуванні пацієнтів з АК [21].

Додавання глибокого нагріву (для глибокого нагріву було використано короткохвильовий діатермічний апарат Curapuls 419, EnrafNonius, Нідерланди з робочою частотою 27,12 МГц.) до вправ на розтягування призводило до більшого полегшення болю та збільшення діапазону рухів, було ефективнішим для повсякденного життя, ніж поверхневий нагрів [19].

За даними останніх досліджень лазерна терапія показала користь при АК [9].

Пропріоцептивна нейро-м'язова фасилитация (ПНФ). Систематичний огляд визначив ефективність методів лікування ПНФ при АК для зменшення болю та обмежень, збільшення діапазону руху та функції. Мета-аналіз також показав значний розмір ефекту і що ПНФ має переваги над звичайною фізичною терапію у зменшенні болю, посиленні обертання назовні та відведення [24]. Застосовувані у огляді Jaya Shanker Tedla, Devika Rani Sangadala методи PNF були «утримання - розслаблення» та «скорочення-розслаблення» для аддукторів та внутрішніх ротаторів плеча. Ритмічна ініціація та повторне скорочення лопатки також застосовувалось у деяких дослідженнях. Тривалість скорочення становила від 5 до 10 секунд, тоді як час для релаксації становив від 10 до 20 секунд. Кількість повторень коливалася від 3 до 20. Заняття відбувалися від 2 до 5 разів на тиждень. Найпоширенішим паттерном для верхніх кінцівок була діагональ D2 - згинання, відведення та зовнішня ротація. Загальна тривалість лікування становила від 3 до 6 тижнів, проте більшість досліджень вважали за краще чотири тижні. Лікування, яке застосовували у контрольній групі, полягало у розтягуванні, мобілізації суглобів, м'язово-енергетичним технікам, ТЕНС, використанні ультразвукової терапії, парафінотерапії та вологого тепла. Ці методи лікування застосовуються або індивідуально (або) у поєднанні. Вправи маятникові (вправи Codman у англомовній літературі), вправи з упором на стіну та з палицею були представлені як домашня програма для обох груп.

Групові заняття на базі фізіотерапевтичного відділення лікарні призводять до більш швидкого одужання при замороженому плечі з мінімальною кількістю відвідувань лікарні і є більш ефективними, ніж індивідуальна фізіотерапія або домашня програма фізичних вправ [23].

На підставі проведеного аналізу літератури для визначення прогнозу, встановлення мети реабілітації та визначення рівня дратівливості при АК потрібно визначати біль за шкалою ВАШ, оцінювати функції та активність за опитувальником DASH, який вже застосовували в Україні, та визначати діапазон рухів плеча (згинання, відведення, ротація всередину та назовні). На підставі отриманих даних встановлювати довго - та короткотривалі цілі реабілітації та підбирати методи та форми втручання в залежності від цілей та завдань індивідуально. Засобами контролю будуть шкала ВАШ, опитувальник DASH та зміни у діапазоні рухів. При складанні програми фізичної терапії необхідно використовувати факти, засновані на доказах, тобто використання найкращих даних, наявних разом із клінічним досвідом, враховуючи унікальні потреби окремого пацієнта. Серед втручань, які найчастіше та з максимальним ефектом застосовувалися у сучасних дослідженнях були: навчання пацієнтів, терапевтичні вправи, мобілізація суглобів, низькоінтенсивна лазеротерапія. Тобто стандартна програма фізичної терапії може бути складена з цих методик. Також у дослідженнях було доведено ефективність домашніх занять, що також обов'язково повинно враховуватися у реабілітаційні програмі. Методика ПНФ є відносно новою в Україні, і застосовується в основному при реабілітації при інсультах. При аналізі україномовної літератури, досліджень, що оцінюють вплив ПНФ на ефективність реабілітації не виявлено. Однак у систематичному огляді було доведено ефективність використання ПНФ у програмах реабілітації, тому доречно провести вивчення ефективності цієї методики для покращення результатів та більш швидкого відновлення при АК.

При створенні програми фізичної терапії при АК необхідно орієнтуватися на повне відновлення рухових функцій у плечовому суглобі, встановлювати довго - та короткотривалі цілі в залежності від порушень діяльності та участі за МКФ, технології втручання потрібно підбирати з урахуванням ступеню доказовості методів та відповідно поставленим цілям, обов'язково формувати технології контролю згідно встановлених порушених доменів МКФ, із застосуванням діагностичних шкал та опитувальників оцінки структури та функцій плечового суглобу високої специфічності, чутливості та достовірності.

Список використаної літератури

1. Бабко, А.М. Аналіз результатів ортопедичного лікування хворих на ревматоїдний артрит з ураженням верхніх кінцівок (2014). Вісник ортопедії, травматології та протезування, 3, 44-49.

2. Герцик А. (2016). Створення програм фізичної реабілітації/терапії при порушеннях діяльності опорно-рухового апарату. Слобожанський науково - спортивний вісник, 6 (56), 37-45.

3. Самусенко, І.В., Бур'янов, О.А., Волошин, О.І., Нечипорчук, С.Л., Даниленко, І.В., Кухарук, М.І. (2011). Відновне лікування пацієнтів з після травматичними контрактурами та адгезивний капсулітом плечового суглоба. Літопис травматології та ортопедії, 1-2 (2і -22), 127128.

4. Сергієнко Р. (2016, березень). Біль у плечі: завдання для роздумів. «Здоров'я України», 6 (379), с. 30.

5. Сергієнко, Р. (2006). Діагностика та лікування адгезивного капсуліту плечового суглоба. (Дис. канд. мед. наук). АМН України; Інститут травматології та ортопедії, Київ.

6. Страшко Є.Ю., Іваницький І.В., Іваницька Т.А. (2019). Ефективність схеми реабілітації з використанням теорії м'язових спіралей у пацієнтів із плечолопатковим больовим синдромом за даними зсувно-хвильової еластометрії. Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник української медичної стоматологічної академії, 19, 2 (66), 68-70.

7. Agarwal, S., Raza, S., Moiz, J.A., Anwer, S., &Alghadir, A.H. (2016).

Effectsoftwodifferentmobilizationtechniquesonpain, rangeofmotionandfunctionaldisabilityinpatientswithadhesivecapsulitis: a

comparativestudy. Journalofphysicaltherapyscience, 28 (12), 3342-3349.

https://doi.org/10.1589/jpts.28.3342

8. Ali, S.A., &Khan, M. (2015). Comparisonforefficacyofgeneralexerciseswithandwithoutmobilizationtherapyforthemanagementofadh esivecapsulitisofshoulder - Aninterventionalstudy. Pakistanjournalofmedicalsciences, 31 (6), 13721376. https://doi.org/10.12669/pjms.316.7909

9. Beutler A. (2018). MusculoskeletalTherapies: AdjunctivePhysicalTherapy. FP essentials, 470, 16-20.

10. Cho, C.H., Bae, K.C., &Kim, D.H. (2019).

TreatmentStrategyforFrozenShoulder. Clinicsinorthopedicsurgery, 11 (3), 249-257.

https://doi.org/10.4055/cios.2019.11.3.249

11. Duzgun, I., Turgut, E., Eraslan, L., Elbasan, B., Oskay, D., &Atay, O.A. (2019). Whichmethodforfrozenshouldermobilization: manualposteriorcapsulestretchingorscapularmobilization?. Journalofmusculoskeletal&neuronalinterac tions, 19 (3), 311-316.

12. Ewald A. (2011). Adhesivecapsulitis: a review. Americanfamilyphysician, 83 (4), 417-422.

13. Gaspar, P.D., &Willis, F.B. (2009). Adhesivecapsulitisanddynamicsplinting: a controlled, cohortstudy. BMC musculoskeletaldisorders, 10, 111. https://doi.org/10.1186/1471-2474-10-111

14. GutierrezEspinoza, H.J., Pavez, F., Guajardo, C., &Acosta, M. (2015).

Glenohumeralposteriormobilizationversusconventionalphysiotherapyforprimaryadhesivecapsulitis: a randomizedclinicaltrial. Medwave, 15 (8), e6267. https://doi.org/10.5867/medwave.2015.08.6267

15. Hawk C, Minkalis AL, Khorsan R, etal. SystematicReviewofNondrug, NonsurgicalTreatmentofShoulderConditions. J ManipulativePhysiolTher. 2017; 40 (5):293-319.

16. Beutler A. (2018). MusculoskeletalTherapies: AdjunctivePhysicalTherapy. FP essentials, 470, 16-20.

17. Hee-RaShin, KyungtaePark, Sung-HuAn, Soo-JiPark, Ji-HyangGu, Eun-JungLee, Ji-EunLee, Jin-BongChoi, Seung-RyongYeom (2020).

Chunamanualtherapycombinedwithacupunctureandcuppingforfrozenshoulder (adhesivecapsulitis): multicenter, randomized, patient-assessorblind, clinicaltrial. EuropeanJournaloflntegrativeMedicine, 33. https://doi.org/10.1016/j.eujim.2019.101012.

18. Kelley, M.J., McClure, P.W., &Leggin, B.G. (2009). Frozenshoulder: evidenceand a proposedmodelguidingrehabilitation. TheJournaloforthopaedicandsportsphysicaltherapy, 39 (2), 135148. https://doi.org/10.2519/jospt.2009.2916

19. Kelley, M.J., Shaffer, M.A., Kuhn, J.E., Michener, L.A., Seitz, A.L., Uhl, T.L., Godges, J.J., &McClure, P.W. (2013). Shoulderpainandmobilitydeficits: adhesivecapsulitis. TheJournaloforthopaedicandsportsphysicaltherapy, 43 (5), A1-A31. https://doi.org/10.2519/jospt.2013.0302

20. Leung, M.S., &Cheing, G.L. (2008).

Effectsofdeepandsuperficialheatinginthemanagementoffrozenshoulder. Journal of rehabilitationmedicine, 40 (2), 145-150. https://doi.org/10.2340/16501977-0146

21. Noten, S., Meeus, M., Stassijns, G., VanGlabbeek, F., Verborgt, O., &Struyf, F. (2016).

22. EfficacyofDifferentTypesofMobilizationTechniquesinPatientsWithPrimaryAdhesiveCapsulitisoftheShou lder: A SystematicReview. Archivesofphysicalmedicineandrehabilitation, 97 (5), 815-825. https://doi.org/10.1016/j.apmr.2015.07.025

23. Page, P., &Labbe, A. (2010). Adhesivecapsulitis: usetheevidencetointegrateyourinterventions. NorthAmericanjournalof sportsphysicaltherapy: NAJSPT, 5 (4), 266-273.

24. Ramirez J. (2019). AdhesiveCapsulitis: DiagnosisandManagement. Americanfamily physician, 99 (5), 297-300.

25. Russell, S., Jariwala, A., Conlon, R., Selfe, J., Richards, J., &Walton, M. (2014). A blinded, randomized, controlledtrialassessingconservativemanagementstrategiesforfrozenshoulder. Journalofshoulderandel bowsurgery, 23 (4), 500-507. https://doi.org/10.1016/jjse.2013.12.026

26. Tedla, J.S., &Sangadala, D.R. (2019).

Proprioceptiveneuromuscularfacilitationtechniquesinadhesivecapsulitis: a systematicreviewandmeta - analysis. Journalofmusculoskeletal&neuronalinteractions, 19 (4), 482-491.

Відомості про авторів

Салімов Рустам Байрамалі Огли, студент магістратури 1 року навчання (МД-16) Харківська державна академія фізичної культури м. Харків, Україна

Пашкевич Святослава Адамівна, кандидат медичних наук, доцент

Харківська державна академія фізичної культури

м. Харків, Україна

Размещено на Allbest.ru