Масаж у хворих на бронхіальну астму

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Причини і механізми розвитку бронхіальної астми

2. Характеристика методів і засобів фізичної терапії, які використовують в реабілітації хворих на бронхіальну астму

2.1 Обгрунтування застосування ЛФК

2.2 Обгрунтування використання масажу та рефлексотерапії

2.3 Використання фізіотерапії та технічних засобів

2.4 Використання дієтотерапії та фітотерапії

2.5 Психотерапевтична складова програми ФР при БА

3. Методика використання масажу та рефлексотерапії

ВИСНОВОК



ВСТУП

Актуальність роботи. Бронхіальна астма є одним з найпоширеніших хронічних захворювань, що являє значну медико-соціальну проблему для дорослих і дітей. За даними ВООЗ, бронхіальною астмою страждає від 5% до 15% населення світового співтовариства. Це означає, що у світі налічується близько 300 мільйонів астматиків.

Перше місце за поширеністю астми належить Шотландії, де кожен п'ятий шотландець, тобто 18, 4% населення, хворі астмою, трохи менше астма зустрічається в Уельсі - там страждають астмою 16, 8%, в Англії їх - 15, 3%; в Новій Зеландії і Австралії - 15, 1% і 14, 7% населення відповідно.

У США астматики становлять 10, 9%, в Україні - 8,3%. За смертністю від астми лідирують Китай, Росія, Узбекистан і Албанія. Зі 100 тисяч хворих віком від 5 до 34 років у цих країнах вмирають більше двадцяти чоловік. У США ця цифра дорівнює п'яти, а в Уельсі та Шотландії - усього трьом. Таким чином, в усьому світі спостерігається стійкий ріст поширеності цього захворювання, що може бути важким і навіть смертельним.

Нині запропоновано багато різних методів лікування БА, але на жаль, досі немає єдиної високо ефективної схеми лікування, і тому переважна більшість хворих потребують систематичної медикаментозної терапії, і періодичної госпіталізації до стаціонару. При цьому зберігаються недостатня ефективність медикаментозної терапії, висока вартість лікування, незадовільна якість життя пацієнтів. Таким чином, бронхіальна астма є глобальною проблемою у всіх країнах світу незалежно від рівня їхнього Розвитку. бронхіальна астма реабілітація рефлексотерапія

Аналіз спеціальної науково-методичної літератури свідчить про те, що існує об'єктивна необхідність вдосконалення процесу фізичної реабілітації хворих молодого і зрілого віку, як соціально активної і працездатної частини населення, для досягнення контролю над захворюванням, особливо на первинному рівні надання реабілітаційної допомоги низької інтенсивності в амбулаторних умовах.



1. Причини і механізми розвитку бронхіальної астми

Дихання є найбільш важливою функцією організму, воно забезпечує підтримання оптимального рівня окислювально-відновних процесів в клітинах та клітинного (ендогенного) дихання. У процесі дихання відбувається вентиляція легенів і газообмін між клітинами організму і атмосферою, здійснюється доставка атмосферного кисню в клітини, відбувається використання його клітинами для реакцій обміну речовин. В результаті утворюється вуглекислий газ, який частково використовується клітинами, а частково виділяється в кров і потім видаляється через легені.

У забезпеченні процесу дихання беруть участь спеціалізовані органи (ніс, легені, діафрагма, серце) і клітини (еритроцити - червоні клітини крові, що містять гемоглобін, спеціальний білок для перенесення кисню, нервові клітини, що реагують на вміст вуглекислого газу і кисню - хеморецептори кровоносних судин і нервові клітини головного мозку, що утворюють дихальний центр).

Умовно процес дихання можна розділити на три основних етапи:

1. зовнішнє дихання - газообмін між організмом і атмосферним повітрям;

2. транспорт газів кров'ю - основним переносником кисню є гемоглобін, білок, який знаходиться всередині еритроцитів. З його допомогою транспортується також до 20% вуглекислого газу.

3. тканинне або внутрішнє дихання - його умовно поділяють на два: обмін газів між кров'ю і тканинами, споживання кисню клітинами і виділення вуглекислого газу (внутрішньоклітинне, ендогенне дихання).

Функцію дихання можна охарактеризувати з урахуванням параметрів, з якими безпосередньо пов'язане дихання - вміст кисню і вуглекислого газу та показники вентиляції легенів (частота і ритм дихання, хвилинний обсяг дихання). Очевидно, що стан здоров'я визначається станом функції дихання, а резервні можливості організму, запас здоров'я залежить від резервних можливостей системи дихання. Для підтримки високого рівня здоров'я та збереження значних резервних можливостей організму необхідно підтримувати на належному рівні процес вентиляції і газообміну, а також високі резервні можливості дихальної системи. Це досягається шляхом спеціальних тренувань дихання, в процесі яких змінюються основні параметри дихання.

Етіологія і патогенез бронхіальної астми. Бронхіальна астма (БА) - захворювання переважно запальної етіології, розвивається на тлі спадкової схильності до алергічних захворювань. Патогенез БА надзвичайно складний і пов'язаний з розвитком запалення, яке може бути алергічним, інфекційним і нейрогенним з подальшим формуванням гіперреактивності і обструкції бронхів.

Класифікація БА. Велика кількість проявів бронхіальної астми утрудняє її класифікацію. На сьогоднішній день найпоширенішою є етіологічна класифікація бронхіальної астми, відповідно до якої виділяють три форми захворювання: екзогенну, ендогенну й змішану.

Основна причина екзогенної бронхіальної астми - алергени. Екзогенна бронхіальна астма виникає, як правило, в осіб молодше 20 років. При цій формі захворювання шкірні й провокаційні проби з алергенами звичайно позитивні. Ендогенна бронхіальна астма обумовлена не алергенами, а інфекцією, фізичною або емоційною перенапругою, різкою зміною температури, вологості повітря й т.д. Змішана форма захворювання поєднує у собі ознаки экзо- і ендогенної бронхіальної астми, частіше зустрічається в дітей.

Патогенез. Провідну роль у патогенезі бронхіальної астми грає підвищена реактивність бронхів, що приводить до їх періодичної оборотної обструкції. Вона проявляється: підвищення миопору дихальних шляхів; перерозтяганням легенів; гіпоксемієй, яка викликана вогнищевою гіповентиляцією і невідповідністю між вентиляцією і перфузією легенів; гіпервентиляцією.

В нормі симпатична нервова система відіграє незначну роль у регуляції тонусу гладких м'язів бронхів. При бронхіальній астмі роль симпатичних впливів на бронхи зростає. Стимуляція аферентних волокон типу C, розташованих у стінці бронхів і альвеол медіаторами запалення приводить до вивільнення нейропептидів, які викликають звуження бронхів, набряк слизуватої оболонки і збільшення секреції слизу.

Провідну роль у патогенезі бронхіальної астми грає підвищена реактивність бронхів, обумовлена як порушенням вегетативної регуляції тонусу гладких м'язів, так і дією медіаторів запалення.

Обструкція дихальних шляхів - характерна ознака бронхіальної астми до цього приводить спазм гладких м'язів, утворення слизуватих пробок, набряк і запалення слизуватої оболонки. Обструкція підсилюється під час видиху, тому що відбувається звуження дихальних шляхів.

Через звуження бронхів частина повітря затримується в альвеолах (ефект повітряної пастки), що приводить до перерозтягнення легенів і подовження видиху. Надлишковий опір дихальних шляхів приводить до включення допоміжних м'язів та з'являється задишка.

Утворення слизуватих пробок. При БА в дихальних шляхах утворююється густий слиз, який містить злущений епітелій бронхів, еозинофіли, кристали Шарко-Лейдена та може частково або повністю закупорювати просвіт бронхів.

Зміни стінки бронхів. При бронхіальній астмі відзначається гіпертрофія м'язової оболонки бронхів. Причиною гострих короткочасних БА є бронхоспазм. Погано піддаються лікуванню напади обумовлені закупоркою бронхів слизуватими пробками й набряком слизуватої бронхів.

В патологічний процес можуть бути залучені великі, середні й дрібні бронхи, однак найчастіше на перший план виступає обструкція дрібних бронхів. Гучне, свистяче дихання спостерігається при обструкції великих бронхів, а напади задишки і кашлю більше характерні для обструкції дрібних бронхів.

Особливості перебігу окремих форм БА

Аспіринова астма. Зустрічається у жінок частіше, ніж у чоловіків, починається після 30 років, але може дебютувати і в дитячому віці. Дана форма характеризується аспіріновою тріадою: поєднанням нападу ядухи з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти і поліпозом носу. Порушення дихання виникають через деякий час після прийому ацетилсаліцилової кислоти і досягають максимуму через 1-2 години, напад супроводжується ринореєю, кон'юнктивітом, сльозотечею, нудотою і діареєю.

Велику проблему викликають поліпи порожнини носа, які містять елементи еозинофільної інфільтрації. У хворих наростає порушення носового дихання, поліпектомія приносить тільки короткочасне поліпшення, часто після операції виникає погіршення перебігу БА. Враховуючи це, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препаратів ацетилсаліцилової кислоти хворим на БА.

Астма фізичного навантаження. Під нею розуміють гострий, бронхоспазм, що виникає під час фізичного навантаження або після нього і мимовільно проходить. Часіше напади утрудненого дихання викликає біг, потім плавання, катання на велосипеді та підйом по сходах. У даної категорії хворих рідко спостерігаються алергічні реакції та еозинофілія.

При дослідженні показників зовнішнього дихання встановлено, що під час фізичних навантажень на протязі перших 2 - 3 хвилин виникає помірна бронходилятація, потім починає погіршуватися бронхіальна прохідність і через 6-10 хвилин розвивається бронхоспазм. Зазвичай через 10 хвилин після припинення навантаження він досягає максимуму і мимовільно зникає через 30-60 хвилин.

Астма харчового генезу. Характеризується розвитком алергічних реакцій уповільненого типу. У зв'язку з цим хворі не завжди можуть пов'язати напади духи з певним харчовим продуктом. За 8 - 12 годин необхідних для клінічних проявів, вони споживають достатньо велику кількість їжі і помилково вказують на той продукт, який бу прийнятий безпосередньо перед виникненням нападу.

В анамнезі таких хворих зустрічаються згадки про алергічні реакції, кропивниці, дерматити, діатези. Астма харчового генезу розвивається, як правило в дитинстві і для неї характерна прогресуюча лікарська непереносимість та цілорічний перебіг. Дуже часто зустрічаються спадкові форми захворювання. Для харчової астми не характерні сезонні загострення, відсутній зв'язокиз періодом цвітіння рослин, інфекційними захворюваннями, нема позитивних шкірних алергологічних тестів до побутових і непобутових алергенів.



2. Характеристика методів і засобів фізичної терапії, які використовують в реабілітації хворих на бронхіальну астму

2.1 Обгрунтування застосування ЛФК

ЛФК допомагає вирішувати завдання загального зміцнення організму, приводити в норму протікання нервових процесів, знімати спазми бронхів, відновлювати нормальний дихальний акт. ЛГ сприяє зміцненню дихальної мускулатури, відновленню навичок вірної постави, нормалізації екскурсії грудної клітки. Кількість навантаження визначається залежно від віку хворого, тяжкості захворювання, рівня фізичної підготовки. Використовують комплекс фізичних вправ, які сприяють нормалізації коркової динаміки і нервової регуляції дихального акту. В результаті відбувається відновлення моторно-вісцеральних рефлексів, які регулюють тонус бронхів під час фізичної роботи.

Основними завданнями ЛГ є:

1) відновлення врівноваженості процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль головного мозку, змінення патологічних кортико-вісцераль- них рефлексів та відновлення стереотипу регуляції дихального апарату;

2) зменшення спазму бронхів і бронхіол; поліпшення вентиляції легень;

3) активізація трофічних процесів у тканинах;

4) протидія розвитку емфіземи легень;

5) навчання хворого управлінню своїм дихальним апаратом під час астматичного нападу з метою полегшити його;

6) навчання подовженому видиху.

Дихальні вправи з вимовою звуків сприяють зменшенню спазму бронхів та бронхіол. Збільшення адреналіну в крові під впливом м'язової діяльності також благотворно впливає на стан хворого. Крім цього вправи допомагають попередити емфізему легенів. За рахунок зміцнення дихальних м'язів, довільного посилення видиху, а також оволодіння різними дихальними техніками хворий може контролювати напади і полегшувати їх перебіг.

Для хворих на БА розроблено велику кількість гіповентиляційних вправ, за допомогою яких можна ліквідувати легкі та середні за важкістю напади утрудненого дихання або нав'язливого сухого кашлю. Існує багато різновидів ДГ. В даний час найбільш популярними є: парадоксальне дихання за А. Е. Стрельніковою, рідке і глибоке дихання за системою йогів, поверхневе дихання за К. Бутейком тривалі вправи під час занять лікувальним плаванням в басейні (подовжений видих над і під водою); методи тренування діафрагмального дихання та метод Фролова.

Вольова ліквідація глибокого дихання по К.П.Бутейко ( ВЛГД).

При БА провідним патофизиологическим механізмом недостатності зовнішнього дихання є порушення бронхіальної прохідності. Хворі в зв'язку з цим намагаються збільшити обсяг вентиляції шляхом гіпервентиляції, що призводить до більш високої напруги кисню в альвеолярному повітрі і низькому - вуглекислоти. Це має позитивне значення, тому що полегшує дифузію газів через альвеолярно-капілярну мембрану.

З іншого боку, гіпервентиляція призводить до негативних наслідків, тому що зростає турбулентність повітряного потоку в бронхах і бронхіальний опір. Крім того, збільшується функціональний мертвий простір, відбувається надлишкове виведення вуглекислоти з альвеол і організму, що рефлекторно підвищує тонус м'язів бронхів, посилюючи їх обструкцію.

Збільшення бронхіальної обструкції різко підвищує навантаження на дихальну мускулатуру. Робота її стає надмірною і неефективною. Форсоване дихання сприяє випаровуванню вологи і охолодженню бронхів, гіперосмолярності їх вмісту, що викликає вихід біологічно активних медіаторів, які формують обструкцію бронхів.

Рівень гіпервентиляції організму можна визначити за кількістю

вуглекислого газу в альвеолярному повітрі, а його визначають як об'єктивним, так і суб'єктивним методом. Вимір за допомогою контрольної паузи (КП) - це час у секундах після звичного видиху до першого свідомого бажання вдихнути. Для більш точного визначення контрольної паузи користуйтесь максимальною паузою (МП), яка складається з двох пауз: контрольної та вольової.

Щоб виміряти МП, необхідно вдихнути і видихнути носом, закрити ніс пальцями і не дихати до появи першого неприємного відчуття, відпустити ніс і вдихнути обов'язково носом. Вдих ротом свідчить про перетримування дихання, що є шкідливим для організму. Контрольна пауза складає половину від максимальної і визначається по таблиці згідно максимальної паузи.

Інтерпретація результатів:

- КП = 60 секунд - це нормальний рівень СО2 в організмі.

- МП менше 20 - погано;

- МП до 40 - задовільно;

- МП до 60 - добре;

- МП до 90 - відмінно.

Якщо МП знаходиться в нижній частині таблиці - це свідчить про хворобу глибокого дихання відповідного ступеню.

Якщо МП у верхній частині таблиці дихання - поверхневе. Тренування дихання по методу Бутейка дає можливість підніматись по таблиці.

Метод Бутейка гарантує безпечність та ефективність лікування БА,

особливо в фазі загострення, що дозволяє за лічені хвилини усунути прояви хвороби: напад ядухи, зупинити кашель та зменшити задишку, знизити прояви алергії та закладеність носу.

Метод ВЛГД ліквідує гіпервентиляцію, зберігає на оптимальному рівні вміст вуглекислоти, усуває бронхоспазм. К.П.Бутейко визначає ВЛГД як "спосіб вольової ліквідації глибокого дихання, що полягає в поступовому зменшенні глибини дихання шляхом постійного розслаблення дихальних м'зів та затримок дихання до появи відчуття «легкої нестачі повітря».

Тренування ВЛГД роблять в умовах спокою і м'язової релаксації. При цьому дихати слід тільки через ніс.

Пародоксальна гімнастика А.Н. Стрельнікової - короткі вдихи в поєднанні зі спеціальним комплексом фізичних вправ, цей вид гімнастики нормалізує продукцію вуглекислого газу і сприяє його затримці в організмі;

Хворим на бронхіальну астму рекомендується також звукова гімнастика -проголошення різних голосних, шиплячих та інших звуків і їх раціональних сполучень. Одночасно виконуються вправи на розслаблення, тренування діафрагмального дихання та затримка дихання на видиху. По мірі поліпшення стану додаються гімнастичні вправи у вигляді згинань і приведення кінцівок, згинання тулуба. Велика увага приділяється навчанню поєднання рухів з диханням.

Заслуговує на увагу методика дозованої ходьби Е. В. Стрельцова. Вона полягає в чергуванні швидкої і повільної ходьби. Кожен хворий самостійно вибирає індивідуальну швидкість ходьби. Загальна відстань, яку він повинен пройти за 1 год занять, збільшують від 3 - 6 км на початку занять до 4 - 10 км в кінці занять. Кожне заняття дозованою ходьбою закінчується комплексом дихальних і загальнозміцнюючих вправ.

Штучна регуляція дихання (дихання з опором). Штучна регуляція дихання застосовується в комплексній терапії бронхіальної астми. Опір може бути створено у фазі вдиху, видиху або протягом всього дихального циклу. Найбільш часто використовується резистивний (аеродинамічний) опір потоку повітря, що досягається шляхом застосування різних пристосувань і пристроїв (діафрагм, вузьких трубок, свистків, небуляторов, регуляторів дихання). Ніс закривається зажимом, видих повільний, стан хворого візуально контролюється за показниками водяного манометра. Вдих неглибокий. Курс лікування триває від 3 тижнів до 4 місяців.

Дихання через дозований мертвий простір. ДДМП є варіантом методики тренування зміненим (гіперкапнічно-гіпоксичним) газовим середовищем. Механізм дії ДДМП аналогічний такому при тренуваннях в горах, а також "при підйомі на висоту" у барокамері або при диханні газовими сумішами з низьким вмістом кисню.

2.2 Обгрунтування використання масажу та рефлексотерапії

Лікувальний масаж застосовується на всіх етапах реабілітації хворих. Його лікувальна дія проявляється трьома основними механізмами - нервово- рефлекторним, гуморальним та механічним. При захворюваннях органів дихання провідним є нервово-рефлекторний механізм. Масаж урівноважує основні нервові процеси в ЦНС, підвищує її рефлекторну функцію, рефлекторно впливає на процес дихання, вентиляцію, газообмін. Так, при масажуванні ділянки носа та носо-губного трикутника стимулюється носо-легеневий рефлекс, який сприяє розширенню бронхів та поглибленню дихання. Доведено, що при розминанні м'язів усього тіла збільшується хвилинний об'єм дихання та споживання кисню. Наслідком цього є підвищене насичення артеріальної крові киснем, ліквідація або зменшення гіпоксемії і за рахунок підсилення кровообігу - покращення транспорту кисню кров'ю на периферію, усунення чи зниження гіпоксії. При бронхіальній астмі лікувальний масаж призначають у лікарняний і після лікарняний періоди реабілітації.

Загальні завдання масажу:

- Укріпити дихальну мускулатуру;

- збільшити рухливість ребер;

- збільшити крово- і лімфообіг легенів;

- поліпшити загальний стан хворого.

Протипоказання: гострі гарячкові стани, гнійні захворювання шкіри, новоутворення, гемоторакс з переходом в гнійний плеврит або пневмонію.

Використання точкового масажу. При бронхіальній астмі точковий масаж сприяє зняттю бронхоспастического стану, зменшує алергічні прояви у хворого і сприяє його одужанню. Клінічний ефект масажу обумовлений поєднанням різних його видів. Вплив класичного масажу викликає виражену релаксацію, а сегментарного і точкового масажу БАТ сприяє (через рефлекторні механізми) нормалізації саморегуляції бронхолегеневого апарату. Лікувальний масаж сприяє кращому відходженню мокротиння, розширенню бронхів, робить позитивний вплив на загальну реактивність, резистентність організму. Можна використовувати такі види масажу, як вібраційний, перкуторний. У 1980 році О.Ф.Кузнєцов розробив інтенсивний масаж асиметричних зон (ІМАЗ) для лікування хворих на бронхіальну астму. Су-Джок терапія (з корейської - Су - «кисть», джок - «стопа») - голковколювання в біологічно активні точки стопи і кисті. В основі методу лежить відповідність кисті і стопи органамитіла людини. Точки відповідності виявляються за правилами топографічної анатомії з дотриманням принципу тривимірності. Використання методів Су-Джок терапії позитивно впливає на перебіг бронхіальної астми і значно покращує якість життя хворих.

2.3 Використання фізіотерапії та технічних засобів

Завдяки передовим досягненням в галузі медичної фізики і електроніки, клінічної фізіології, біологічної кібернетики, ультразвуку та інших з'явились нові методи фізіотерапії - КВЧ-терапія, лазеротерапія, кольоротерапія та інші науково-обгрунтовані методики, розширились покази, розроблені комплекси комбіновано поєднаної фізіотерапії, створені моделі нової фізіотерапевтичної апаратури.

Фізіотерапія займає особливе місце у ФР завдяки наступним перевагам:

- вона досить доступна та може використовуватись всюди;

- створена сітка фізіотерапевтичної промисловості, яка спеціалізується по випуску фізіотерапевтичної апаратури, що дозволяє використовувати фізичні методи в багатьох закладах;

- фізіотерапевтичні методи порівняно дешеві, а по ефективності не поступаються іншим лікувальним методам;

- фізичні методи популярні у людей старшого віку і дітей, тому що не болючі, приємні по відчуттю, дають ефект вже під час процедури;

- фізичні методи мають виражену тренуючу дію, що дозволяє успішно використовувати їх для оздоровлення, загартовування і профілактики.

- фізичні методи - найбільш фізіологічні та адекватні, викликають в організмі м'які компенсаторно-пристосувальні реакції;

- фізичні методи мають післядію: на протязі двох-трьох місяців після курсу лікування зберігається лікувальний ефект;

- фізичні методи практично не викликають значної побічної дії.

Фізичні методи лікування необхідно призначати тільки в поєднанні із засобами базисної терапії з урахуванням фази захворювання (загострення, ремісії) і варіантів перебігу.

Вони повинні бути спрямовані на:

* зменшення гіпер- і діскринії (муколітичні методи);

* зниження запалення слизової оболонки бронхів (протизапальні методи);

* зняття бронхоспазму (бронхолітичні методи);

* зменшення дихальної недостатності і гіпоксії (антигіпоксичні методи);

* зменшення надниркової недостатності (гормоностимулюючі методи);

* зменшення слабкості дихальної мускулатури (міостимулюючі методи);

* зниження алергенного навантаження (гіпосенсибілізуючі методи);

* купірування емоційних тригерів (психорелаксуючі і седативні методи);

* легенево-серцевої недостатності (кардіотонічні методи).

Слід враховувати, що перераховані фізичні методи мають багато- факторний вплив на різні патогенетичні механізми БА.

Зараз відбувається широке впровадження в клінічну практику нових

Системи доставки лікарських препаратів у дихальні шляхи хворих із Бронхолегеневими захворюваннями, особливо це стосується БА.

Серед сучасних засобів доставки ліків важливе значення набувають небулайзери (від лат. nebula - «туман», тобто «туманоутворювач») - пристрої для розпилення лікарських препаратів та їх доставки у дихальні шляхи.

На стаціонарному етапі небулайзерна терапія посідає одне з провідних місць у хворих з респіраторною патологією. Це стосується використання таких препаратів, як муколітики, бронхолітики, протизапальні та антибактеріальні засоби. Зараз неможливо собі уявити фізіотерапевтичне відділення без інгаляторію.

Баротерапія - лікування в умовах штучно створюваного зміненого барометричного тиску. При бронхіальній астмі застосовуються дві методики баротерапії: в умовах зниженого і підвищеного барометричного тиску. Механізм позитивного терапевтичного дії пов'язаний з тим, що при підвищенні тиску кисень засвоюється краще і легше. Крім того, підвищений тиск повітря полегшує вдих і створює невеликий опір видиху, аналогічно дії лікувальної гімнастики, має значення і стимуляція функції гіпофізарно-надниркової системи.

ДЕНС-терапія (через шкірна динамічна електронейро стимуляція) проводиться апаратами ДЕНАС. Це новий спосіб впливу на організм, який полягає в дії на певні рефлексогенні зони нейроноподібними короткими імпульсами струму, що постійно реагують зміною своєї форми у відповідь на зміну опору шкіри в піделектродній зоні.

Апарати ДЕНАС відрізняються за принципом дії від інших фізіотерапевтичних апаратів і мають наступні переваги:

- всі фізіотерапевтичні апарати є допоміжним засобом лікування, а ДЕНАС- самостійним;

- всі фізіотерапевтичні апарати мають ті або інші абсолютні протипоказання до використання, а ДЕНАС їх немає.

Гірськокліматичне лікування. Гірський клімат сприятливо впливає на хворих на бронхіальну астму. У механізмі позитивного впливу гірського клімату мають значення:

- особлива чистота гірського повітря;

- зниження барометричного тиску і напруги кисню, що сприяє розвитку адаптивних реакцій організму, підвищенню його резервних можливостей і резистентності до несприятливих факторів;

- стимулююча дія гіпоксії на глюкокортикоидную функцію надниркових залоз.

Спелеотерапія - це лікування хворих на бронхіальну астму в соляних печерах (шахтах), копальнях. Основним лікувальним фактором мікроклімату соляних печер є природний сухий аерозоль хлориду натрію. Основні лікувальні фактори - комфортний температурно-вологісний режим і гіпоалергенне повітряне середовище. Аерозоль натрію хлориду, завдяки дрібному розміру, проникає до рівня дрібних бронхів і надає секретолітичну, протизапальну дію, активує мукоциліарний транспорт, нормалізує осмолярність бронхіального секрету і функціональний стан клітин слизової оболонки бронхів, проявляє бактеріостатичну дію.

Спелеотерапевтичні стаціонари функціонують в Україні (сел. Солотвино, Закарпатська область), в Грузії (м Цхалтубо), в Нахічевані (Дуз- Даг), в Киргизії (Чон-Туз), в Білорусі (м Солігорськ). Показаннями до спелеотерапії є атонічна і інфекційно-залежна бронхіальна астма легкого і середнього ступеня в фазі повної і неповної ремісії, а також кортікозалежна бронхіальна астма у фазі ремісії.

2.4 Використання дієтотерапії та фітотерапії

Дієтотерапія (основні принципи харчування). При відсутності даних про нетерпимість до окремих харчових продуктів, а також супутніх хвороб, які потребують спеціальної дієтотерапії, хворим рекомендують раціональне харчування, за рахунок різноманітної їжі. При бронхіальній астмі, яка пов'язана із харчовою алергією («харчова астма») використовують дієту з виключенням продуктів, які викликають 31 загострення хвороби, а не всіх, які теоретично можуть викликати алергічні реакції. Частіше всього це зустрічається у дітей і з віком проходить. При пилковій бронхіальній астмі напади іноді виникають від виростання в їжу рослинних продуктів, які мають загальні якості з пилком. Це можуть бути харчові злаки, горіхи, особливо лісові, насіння соняшника та інші. Однак при тепловій обробці зернові продукти (хліб, каші) не викликають загострення бронхіальної астми []. Здавна фітотерапія відіграє певну роль у науково обґрунтованому лікуванні захворювань дихальних шляхів. Лікарські рослини, як засоби, що допомагають основній терапії можуть мати певне, хоча і скромне місце при лікуванні бронхіальної астми. При виборі відповідних лікарських рослин необхідно враховувати вміст у них фізіологічно активних речовин, що визначає ту чи іншу переважну дію. Обмеження та уточнення показань до застосування лікарських рослин при певній нозологічної одиниці серед великої групи захворюванні дихальних шляхів дуже важко провести. У ряді випадків це навіть неможливо здійснити, тому що багато різних компонентів в кожній рослині визначає безліч фармакологічних ефектів які в тій чи іншій мірі нашаровується один на одній.

Аерофітотерапія - це штучне моделювання природного фітофону рослин в умовах лікувального кабінету шляхом насичення повітря парами ефірних масел. Необхідна концентрація ефірних масел створюється в приміщенні за допомогою спеціальних приладів аерофітогенераторов. Ефірні масла містять комплекс природних летючих біологічно активних речовин, що визначають аромат рослин. Таким чином, аерофітотерапія - це ароматерапія. У медичній практиці застосовуються ефірні олії м'яти, лаванди, шавлії, фенхеля, ялиці, евкаліпта, троянди та ін. Збільшення бронхіальної прохідності найбільш виражено при використанні ефірних масел м'яти, лаванди і композиції з ефірного масла м'яти, анісу, ялиці. Антимікробну активність проявляють ефірні масла лаванди, ялиці, полину лимонної, фенхеля, шавлії.

Ефірні масла надають імуномодулюючий ефект, підвищують активність системи місцевої бронхопульмонального захисту, збільшують вміст у бронхіальному секреті секреторного імуноглобуліну А - основного фактора протимікробного і противірусного захисту. Показанням для аерофітотерапії служить бронхіальна астма легкого та середнього ступеня тяжкості в фазі ремісії. Тривалість сеансу аерофітотерапії - 30 - 40 хв, курс лікування складається з 12-15 процедур.

2.5 Психотерапевтична складова програми ФР при БА

Астма-школи створюється з метою навчання хворого на БА навичкам самоконтролю за своїм станом, самодопомозі в період нападу та для профілактики загострень захворювання.

Астма-школа організовується на базі астма-центру, алергологічного, пульмонологічного кабінету або стаціонару. Крім навчання в астма-школах здійснюється лікувальний процес, спостереження за перебігом астми. При цьому виникає союз лікаря і хворого, що дозволяє зробити відновне лікування максимально гнучким і динамічним при активній участі хворого у власному лікуванні.



3. Методика використання масажу та рефлексотерапії

Лікувальний масаж та рефлексотерапія з успіхом використовуються на Амбулаторному етапі відновлення хворих на БА. Загальні завдання масажу:

- Укріпити дихальну мускулатуру;

- Збільшити рухливість ребер;

- збільшити крово- і лімфообіг легенів;

- поліпшити загальний стан хворого.

Протипоказання: гострі гарячкові стани, гнійні захворювання шкіри, новоутворення, гемоторакс з переходом в гнійний плеврит або пневмонію.

Масаж грудної клітки. Лікувальний масаж широко використовується як для купіювання нападів ядухи (точковий масаж), так і для лікування в між нападу і в періоді загострення. Більш ефективний комплексний масаж. Курс комплексного масажу становить 10-12 днів.

Ефективність дії загального масажу можна підвищити, якщо виконувати наступне:

- призначати масаж в ранні терміни залежно від клінічних форм перебігу захворювань і загального стану хворого;

- масажувати області тіла по методиці відсмоктуючого характеру;

- починати будь-який сеанс масажу з масажування ділянки спини;

- ретельно масажувати відповідні рефлексогенні зони ділянки спини 4

- поєднувати масаж з фізіотерапією (діадінамічними струмами, парафіновими аплікаціями, локальними ваннами з теплою водою і ін.), які, залежно від показів, можна застосовувати до або після масажу;

- поєднувати масаж з комплексом вправ лікувальної фізичної культури, необхідних для реабілітації після того або іншого захворювання (причому частина з них може бути використана безпосередньо під час сеансу);

- поєднувати масаж з розтираннями (спеціальними мазями, кремами, рідинами, гелями), Особливості проведення точкового масажу. При лікуванні БА точковий масаж сприяє зняттю бронхоспастичного стану, зменшує алергічні прояви у хворого і сприяє його одужанню. Лікувальний вплив точкового масажу умовно поділяють на два періоди:

- зняття гострих бронхоспастичних проявів;

- проведення курсу комплексного масажу.

Для зняття нападу БА використовують два варіанти точкового масажу:

1-й варіант. Якщо напад виникає у хворого в нічний час або вранці, то послідовно масажують точки: 14 XII; 13 VII; 15 VII; 22 XIV; 1 I; 5 I. Масаж точок можна виконувати 2 - 3 рази залежно від ступеня прояву бронхоспазму. Вплив здійснюють седативним методом - це безперервний вплив, м'які, повільні обертальні рухи без зрушування шкіри або натиснення подушечкою пальця (вгвинчування) з поступовим наростанням сили тиску.

2-й варіант. Якщо напад виникає в перші 2-3 год другої половини дня, масажують точки: 21 XI; 7 I; 4 I; 1 I; 13 VII; 15 VII і додатково масажують точку 4 II тонізуючим методом це короткі сильні натискання і переривчаста вібрація. Виконується протягом 1 хв.

Масажі БАТ проводять протягом 3 - 5 днів. В результаті цього повністю або частково знімається бронхоспастичний стан.

При ФР бронхіальної астми особливе значення має одночасний вплив на область шийно-грудного відділу (так званий павукоподібні масаж) і на область передньої поверхні грудної клітки. Починають впливати від VII шийного хребця (точка VG14 так-чжуй) у напрямку до зовнішнього краю трапецієподібного м'яза (де проходять гілки потиличної артерії і потиличного нерва). Потім здійснюють натискання від точки VG14 у напрямку до акромиального відростка лопатки і вгору, на рівень хребця CIV до точки V10 тянь-чжу; після цього натискають в області остей лопатки. У період гострих нападів седативний масаж проводять щодня, іноді кілька разів на день. У період загострень впливають на точки верхньої половини тулуба в комбінації з точками верхніх кінцівок. У періоди між нападами буває досить масажу точок на руках.

Клінічний ефект масажу обумовлений поєднанням різних його видів вплив класичного масажу викликає виражену релаксацію, а сегментарного і точкового масажу БАТ сприяє (через рефлекторні механізми) нормалізації саморегуляції бронхолегеневого апарату. Лікувальний масаж сприяє кращому відходженню мокротиння, розширенню бронхів, робить позитивний вплив на загальну реактивність, резистентність організму.

Можна використовувати такі види масажу, як вібраційний, перкуторний. У 1980 році О.Ф.Кузнєцов розробив інтенсивний масаж асиметричних зон (ІМАЗ) для лікування хворих на бронхіальну астму.

ІМАЗ проводять за двома варіантами:

- при першому варіанті вплив здійснюють в області проекції верхньої частки лівої легені, середньої і нижньої часток правої легені. Прийоми розтирання і розминання займають 80-90% всього сеансу масажу, прийоми переривчастої і безперервної вібрації - 10-20%.

- за другим варіантом масажують протилежні області. У хворих на Бронхіальну астму рекомендують проводити ІМАЗ за другим варіантом, що зменшує або усуває бронхоспазм.

Тривалість сеансу ІМАЗ за другим варіантом 30-40 хв. Процедури проводять з інтервалом 3-5 днів, курс лікування складається з 3-5 сеансів масажу.

Протипоказання до ІМАЗ:

- гострий запальний процес в бронхопульмональної системі;

- астматичний статус;

- легенево-серцева недостатність II-III ст .;

- гіпертонічна хвороба ІБ-III ст .;

- вік старше 55 років у жінок і 60 років у чоловіків.

Масаж доцільно проводити за 1,5 - 2,0 ч до ЛГ, так як він підвищує функціональні спроможності органів дихання і серцево-судинної системи.

Су-Джок терапія. З корейської - Су - «кисть», джок - «стопа» - голковколювання в біологічно активні точки стопи і кисті.

Лікування хворих на бронхіальну астму відповідно до принципів Су- Джок терапії полягає в рефлекторному впливі на лікувальні кореспондуючі системи як самих легень, так і носоглотки, наднирників, гіпофізу, спинного і головного мозку. Курс лікування становить 10-15 сеансів.

Су-Джок терапія може попередити та спинити напади бронхіальної астми.



ВИСНОВОК

Бронхіальна астма (БА) є одним з найпоширеніших хронічних захворювань, що являє значну медико-соціальну проблему для дорослих і дітей. За останні 20 років її поширеність помітно зросла в багатьох країнах світу, збільшилася кількість важких форм захворювання і рівень смертності.

При цьому зберігаються недостатня ефективність медикаментозної терапії, висока вартість лікування, незадовільна якість життя пацієнтів. Таким чином, бронхіальна астма є глобальною проблемою у всіх країнах світу незалежно від рівня їхнього розвитку. Лікування бронхіальної астми включає в себе як медикаментозні, так і не медикаментозні методи впливу. Дуже важливими терапевтичними заходами для лікування хворих на бронхіальну астму є: уникнення контакту з виявленим алергеном; призначення дієтотерапії. Виключають продукти, які мають високоалергенні властивості (риба, шоколад, горіхи, яйця, цитрусові). Диференційована медикаментозна терапія проводиться залежно від перебігу захворювання. Методами і засобами фізичної терапії, які є природними та фізіологічними, можна найбільш ефективно повернути людину із стану хвороби, покращити якість її життя і наблизити до найбільш працездатного стану. До немедикаментозних методів відновного лікування хворих на БА відносять - кінезіотерапію, фізіотерапію, лікувальний масаж, рефлексо- терапію, дієто-, фіто-, та психотерапію.

Враховуючи те, що арсенал методів фізичної терапії хворих на БА постійно поповнюється новими методиками, подальша розробка практичних та науково-методичних досліджень цього напряму реабілітації є вельми перспективною.

Размещено на Allbest.ru