Застосування назомера в хірургічному лікуванні хворих з поліпозним риносинуситом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування назомера в хірургічному лікуванні хворих з поліпозним риносинуситом

Поліпозний риносинусит (ПРС) - хронічне захворювання слизової оболонки порожнини носа і навколоносових пазух (ННП), яке характеризується утворенням поліпів, що складаються переважно з набряклої тканини, інфільтрованої еозинофілами, і подальшим рецидивуючим ростом.

Сучасні можливості внутрішньоносо- вої хірургії, такі, як використання ендоскопів і шейверів, дозволяють видаляти поліпи з усіх уражених ННП, керуючись принципам мінімальної інвазивності. Мінімально травматичне хірургічне втручання дає найкращі результати, що супроводжується меншим прогресом захворювання. Мінімальна інвазивність хірургічного втручання і обов'язкове його поєднання з післяопераційним медикаментозним лікуванням є загальноприйнятою практикою у багатьох країнах [5].

Основним завданням в ранньому післяопераційному періоді є швидке загоєння пошкодженої слизової оболонки порожнини носа і навколоносових пазух з відновленням дихальної і нюхової функцій [1, 6].

Одним з препаратів, які активно впливають на відновлення слизової оболонки порожнини носа і ННП в ранньому післяопераційному періоді є «Назомер», який містить у своєму складі гіалуронат натрію і декспантенол в сольовому розчині.

Мета дослідження - вивчити ефективність застосування препарату «Назомер» у пацієнтів з поліпозним риносинуситом після ендоскопічної поліпосинусотомії.

Матеріали і методи дослідження

На базі клініки отоларингології ДУ «Дніпропетровська медична академія МОЗ

До контрольної групи увійшли 30 пацієнтів, яким в післяопераційному періоді проводилося тільки стандартне лікування, яке включало щоденний туалет порожнини носа та промивання порожнини носа водно- сольовими розчинами. У пацієнтів контрольної групи частота застосування водно- сольових розчинів була аналогічною застосуванню «Назомера» в основній групі.

Усім пацієнтам проводився стандартний набір обстежень, який окрім загальнок- лінічних лабораторних методів дослідження, включав отоларингологічний огляд, ендоскопічне дослідження порожнини носа і носоглотки, комп'ютерну томограму порожнини носа і навколоносових пазух, а також риноманометрію - визначення опору порожнини носа.

В якості критеріїв клінічної ефектив-ності були вибрані дані ендоскопічного до-слідження порожнини носа і показники пе-редньої риноманометрії, які вираховуються з показників носового потоку і градієнта тиску, вимірюваних приладом. Нами вико-ристовувався риноманометр «ОрДтш», призначений для визначення параметрів дихальної системи людини методом перед-ньої або задньої активної риноманометрії. Більшість дослідників прийшли до виснов-ку, що передня активна риноманометрія - найбільш точний метод з фізіологічної і аеродинамічної точок зору. Під час проведення риноманометрії тиск вимірюється в паскалях (Па), а повітряний потік - в см3 за секунду (см3/с) [2-4]. Дослідження проводи-лися на 3; 5 і 7-у добу після хірургічного лікування.

При ендоскопічному дослідженні по-рожнини носа проводилася оцінка змін сли-зової оболонки порожнини носа в балах (0-2): набряк (0 - немає набряку, 1 - помірний набряк, 2 - сильний набряк); наявність ви-ділень (0 - немає, 1 - помірні, 2 - рясні).

Дані ендоскопічного дослідження по-рожнини носа і показники риноманометрії були оброблені методом варіаційної статис-тики. Різниця вважалася статистично зна-чимою при вірогідній погрішності р<0,05.

Результати і обговорення

За даними риноманометрії в основній групі виражене порушення носового дихан-ня виявлено у 21 пацієнта (70%), помірне порушення - у 9 (30%); в групі порівняння виражене порушення носового дихання ви-явлено у 18 пацієнтів (60%), помірне - у 12 (40%). На рис. 1 і 2 представлено результати ендоскопічного дослідження порожнини носа у пацієнтів обох груп, отримані на 3; 5 і 7-у добу після хірургічного лікування.

Найбільша різниця у показниках ен-доскопічного дослідження у пацієнтів обох груп спостерігалась на 7-у добу - на 24% та 20%, відповідно.

Показник носового дихання за даними риноманометрії (рис. 3) у обстежених осно-вної групи на 3-ю та 5-у добу післяопера-ційного періоду був кращим, ніж у хворих контрольної групи - на 26% та 24%: відпо-відно, 4,43±0,15 і 5,58±0,27 см3/с та 2,76±0,19 і 3,43±0,21 см3/с.

Побічних небажаних явищ і алергічних операційному періоді у хворих з поліпозним риносинуситом.

Висновки

1. Застосування препарату «Назомер» в післяопераційному періоді у пацієнтів з поліпозним риносинуситом сприяє більш активному відновленню показників дихальної функції порожнини носа в порівнянні з контрольною групою - до 26%, за даними риноманометрії.

На підставі отриманих результатів препарат «Назомер» є ефективним протизапальним та відновлюючим засобом.

Література

1.Bezshapochny WB, Podovzhny OG, Grishina IS. [Features of postoperative treatment of patients after endonasal surgical interventions]. Zhurnal vushnyh, nosovyh i gorlovyh hvorob. 2017;3-c12- 13. [Article in Ukrainian].

2.Garyuk OG. [Rhinomanometry. Message 2: Cur¬rent State and Prospects]. Rynologia. 2013;3:32-45.[Article in Ukrainian].

3.Eroshin AL, Zaparov IP, Nechiporenko AS, Ga¬ryuk OG. [Objective assessment of nasal breathing function according to rhinomanometry]. Vostoch- no-Evropeyskiy zhurnal peredovyih tehnologiy. 2014;4/9(70):48-50. [Article in Russian].

4.Demirbas D, Cingi Cl, Зakli H, Kaya E. Use of rhinomanometry in common rhinologic disorders. Expert Rev. Med. Devices 2011;8(6), 769-777.

5.Fokkens WJ, Lund VJ, Mullol J, Bachert C, Alo- bid I, Baroody F, et. al. European position paper on rhinosinusitis and nasal polyps 2012. Rhinol Suppl. 2012;50(23):1-298. doi: 10.2500/ajra.2013. 27.3925.

6.Ryan WR, Ramachandra T, Hwang PH. Correlations between symptoms, nasal endoscopy, and in¬office computed tomography in post-surgical chronic rhinosinusitis patients. Laryngoscope. 2011;121(3):674-678. doi: 10.1002/lary.2139

Размещено на Allbest.ru