Епідуральна анестезія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Епідуральна анестезія

Епідуральна анестезія має багато спільного в підготовці з іншими методами. Перш за все це відноситься до премедикації. При виборі її слід керуватися загальними принципами, які передбачають в першу чергу попередження емоційної напруги. Поряд з цим премедикація повинна в тій чи іншій мірі підвищувати ефективність самої анестезії. Як і при інших методах, лікарські засоби для премедикації вибирають з урахуванням особливостей вихідного стану хворих і характеру операції. Вона може проводитись як напередодні, так і безпосередньо за 30 хвилин до початку анестезії.

Важливою умовою при проведенні епідуральної анестезії є наявність заздалегідь підготовленої стерильної укладки. У неї повинні входити кілька великих і маленьких серветок, марлеві кульки, гумові рукавички, два стаканчика для розчинів анестетика, два пінцети, шприци, голки, катетери для введення в епідуральний простір. З двох закладених шприців один повинен бути об'ємом 5 мл, а інший 10 мл. Голок повинно бути не менше чотирьох, з яких дві - для анестезії шкіри, одна для - введення анестетика і проведення катетера і одна для забору в шприц розчину анестетика.

У зв'язку з тим, що при розглянутих методах анестезії не можна повністю виключити можливість ускладнень у вигляді тяжких порушень дихання і кровообігу, потрібно передбачити все необхідне для усунення цих розладів.

Пункцію центрального каналу спинного мозку здійснюють у положенні хворого сидячи або лежачи на боці. Останнє положення використовують частіше. Спина хворого повинна бути максимально зігнута, голова приведена до грудей, стегна підтягнуті до живота. Шкіру в області пункції обробляють також ретельно, як для операції, після чого обкладають стерильними серветками. Анестезують шкіру в точці, наміченій для пункції. Щоб полегшити проведення голки через шкіру, рекомендується попередньо зробити маленький прокол її кінчиком вузького скальпеля. Існують два доступи до епідурального простору - серединний і парамедіальний. При першому голку вводять в проміжку між остистими відростками з урахуванням кута, утворюваного ними по відношенню до осі хребта в грудному і поперековому відділах. Пройшовши шкіру і підшкірну жирову клітковину, голка зустрічає опір спочатку надостистої, а потім міжостистої зв'язок. У хворих похилого та старечого віку ці зв'язки зазвичай дуже щільні і навіть кальциновані, що може ускладнювати проведення голки до проміжку між дужками хребців.

Бічний доступ передбачає введення голки в області кордону між хребцями з точки, що знаходиться в 1,5-2 см від лінії остистих відростків. При цьому голку направляють дещо медіально з таким розрахунком, щоб її вістря вийшло до міждужкового проміжку по середній лінії. До цього доступу зазвичай вдаються тоді, коли не вдається пунктувати епідуральний простір з серединного доступу. Він має переваги у хворих з різко склерозованими зв'язками остистих відростків і при ожирінні.

Перш ніж проводити голку через жовту зв'язку, необхідно видалити мандрен і під'єднати шприц, заповнений фізіологічним розчином натрію хлориду з бульбашкою повітря. Після того як вістря голки упровадиться в жовту зв'язку, що надає їй значний опір, просувати голку слід дуже обережно. При цьому бульбашка повітря виглядає здавленою. Як тільки голка проходить в'язку, пухирець розправляється і відчувається вільне надходження розчину зі шприца. Зазвичай це свідчить про те, що кінець голки увійшов в епідуральний простір.

Крім описаного прийому при визначенні правильного положення голки, потрібно враховувати і інші ознаки. До них відносяться відсутність надходження цереброспінальної рідини через голку після перевірки її прохідності мандреном, негативна аспіраційна проба, відсутність зворотного надходження введеного в невеликому кількості (2-4 мм) ізотонічного розчину натрію хлориду після від'єднання шприца, підсос в просвіт голки «підвішеної» до її павільйону краплі розчину. Хоча кожен з цих ознак не є абсолютним, в сукупності вони зазвичай дозволяють правильно визначити положення голки.

У тих випадках, коли після пункції епідурального простору передбачається його катетеризація, нерідко використовують голки із своєрідним зрізом (голка Туохі).

Введення катетера при правильній техніці його виконання не представляє суттєвих труднощів. До початку катетеризації на катетері намічають, з урахуванням довжини голки, рівень, до якого його слід просунути. Потім додають голці положення, при якому зріз її звернений вгору або вниз. Після того як катетер вибраний і перевірений на прохідність, починають просувати його через голку. На рівні виходу катетера з просвіту голки в епідуральний простір, виникає деякий опір, який слід долати обережними поступальними рухами. Якщо опір не зникає, то потрібно ввести через катетер 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду з метою розширення епідурального простору в місці просування катетера. Виведення катетера назад після безуспішної спроби просунути його далі пов'язане з небезпекою відсікання краєм вістря голки тієї його частини, яка знаходиться за межами просвіту голки.

Досягнувши наміченого рівня просування катетера в епідуральний простір, голку поступово витягують і в міру виведення в просвіт її просувають катетер. Як тільки дистальний кінець голки виходить зі шкіри, катетер фіксують пальцями або пінцетом, а голку видаляють. Катетер закріплюють до шкіри, місце його виходу закривають стерильною наклейкою або бактерицидним пластиром. Потім катетер виводять на передню поверхню тіла і на всьому протязі фіксують до шкіри липким пластиром. Переконавшись ще раз, що з катетера не надходить цереброспінальна рідина або кров і впевнившись в його прохідності, вводять пробну дозу (3-5 мл) розчину анестетика. Якщо через 5-7 хв не з'являються ознаки спінальної анестезії, то вводять розрахункову дозу анестетика. Кінець катетера повинен знаходиться в строго асептичних умовах.

Розчин анестетика, введений в епідуральний простір, поширюється по ньому вгору, вниз і частково через бічні міжхребцеві отвори проникає в паравертебральную клітковину. Чим більше розчину, вище концентрація і інтенсивніше його введення, тим ширше зона анестезії. При розрахунку необхідної об'єму розчину анестетика враховують вік хворого, з яким пов'язані стан епідуральної клітковини і розміри міжхребцевих отворів.

Під час дії анестетика (в основному під час оперативного втручання) проводиться контроль АД, пульсу, зовнішнього дихання. При постановці епідурального катетера, хворого після операції транспортують в ПІТ для нагляду.

епідуральний анестезія спинний мозок

Размещено на Allbest.ru