Імуногістохімічне дослідження гормональної активності ектопічного і еутопічного ендометрія при аденоміозі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імуногістохімічне дослідження гормональної активності ектопічного і еутопічного ендометрія при аденоміозі

Ендометріоз на сучасному етапі стає медико-соціальною проблемою, оскільки є одним з найпоширеніших захворювань жіночої репродуктивної системи. Нині він посідає за частотою третє місце серед гінекологічних захворювань і вражає від 12 до 50 % жінок репродуктивного віку [1]. Найчастіше (70-90 % випадків) зустрічається внутрішній ендометріоз, який визначається терміном «аденоміоз» [8]. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених різним аспектам ендометріозу, багато питань етіології та патогенезу захворювання залишаються нез'ясованими.

Розвиток ендометріозу пов'язують з порушенням імунітету і гормональної регуляції [9, 17]. Численні дослідження доводять, що при ендометріозі спостерігається порушення як місцевих факторів імунітету, так і імунологічних компонентів в циркулюючій крові. Встановлено що при ендометріозі відзначають Т-клітинний імунодефіцит, пригнічення функції Т-супресорів і зниження функції природних кілерів [6, 7]. Також в організмі виникає порушення вмісту і співвідношення стероїдних і гонадотропних гормонів, що зумовлює сприятливий фон для розвитку ендометріозу [3].

При вивченні естроген- і прогестерон- рецепторної систем ендометрія у жінок, хворих на ендометріоз, встановлено зменшення кількості зв'язаних рецепторів до естрогенів, зміна кількості сумарних рецепторів до прогестерону, а також порушення співвідношення рецепторів до естрогенів і прогестерону [14].

Існує два варіанти внутрішньоклітинних рецепторів стероїдних гормонів: цитоплазматичні, які вважаються посередниками в транслокації гормонів з цитоплазми в ядро, і ядерні, при взаємодії з якими інформація передається на генетичний апарат клітини. Є дані, що найбільш висока кількість рецепторів до естрогенів і прогестерону визначається у функціональному шарі ендометрія в дні матки, а найбільш низька - у базальному шарі ендометрія, особливо в зонах, ближчих до шийки матки [11].

При вивченні естроген- і прогестеронрецепторної систем протягом менструального циклу встановлено, що відбуваються зміни показників як сумарного вмісту рецепторів, так і кількості рецепторів до естрадіолу і прогестерону в цитоплазмі і в ядрах клітин ендометрія. Кількість цитоплазматичних рецепторів до естрадіолу підвищується у фолікуліновій фазі, а в лютеїновій поступово знижується. Щодо кількості цитоплазматичних рецепторів до прогестерону, максимум відзначають у середині циклу, мінімум - у середині лютеїнової фази. Кількість ядерних рецепторів до естрадіолу та прогестерону змінюється за аналогічною динамікою, однак максимальних показників вони досягають на кілька днів пізніше [4]. При ендометріозі кількість цитоплазматичних рецепторів до естрадіолу в ендометрії виявляють значно менше порівняно з ендометрієм здорових жінок. Кількість ядерних рецепторів до естрадіолу у хворих на ендометріоз вірогідно нижча порівняно з рецепторами нормального ендометрія [12]. У жінок з ендометріозом вміст естрадіолу в клітинах ендометрія перевищує кількість рецепторів до естрогенів, зв'язаних з гормоном, тобто має місце гіперестрогенія - надлишок вільного естрадіолу [15].

Згідно з даними більшості авторів, рівень цитоплазматичних і ядерних рецепторів до естрогенів в ендометріоїдних вогнищах нижчий, аніж у внутрішньоматковому ендометрії [1, 9, 10].

Відзначено також, що у вогнищах ендометріозу з локалізацією в яєчниках у фолікуліновій фазі циклу вміст вільних рецепторів до естрогенів виявляється вірогідно нижчим, аніж у матковому ендометрії. У вогнищах ендометріозу ретроцервікальної локалізації вміст ядерних рецепторів до естрогенів і прогестерону вірогідно нижчий (в 3 рази) порівняно з внутрішньоматковим ендометрієм. В ендометріоїдних кістах яєчників в лютеїновій фазі циклу кількість стероїдних рецепторів практично не відрізняється від показників маткового ендометрія. У ретроцервікальних ендометріоїдних вогнищах в клітинах визначається значно вищий вміст як вільних (в 4 рази) , так і зв'язаних (в 11 разів) цитоплазматичних рецепторів порівняно з матковим ендометрієм [1].

Стероїдні рецептори знайдені не лише в залозистих клітинах ендометрія, але й у клітинах строми. Причому концентрація цитоплазматичних рецепторів до естрогенів в клітинах строми аналогічна концентрації цих рецепторів у залозистих клітинах, а рівень цитоплазматичних рецепторів до прогестерону в стромі нижчий, аніж у залозистих клітинах. Рівень рецепторів як у залозистих клітинах, так і клітинах строми - макрофагах, лімфоцитах - змінюється залежно від фаз менструального циклу, і це може означати, що статеві гормони можуть мати вплив на імунокомпетентні клітини.

Рецептори до естрогенів і прогестерону знаходяться також у стромі ендометрі- оїдних вогнищ, причому рівень рецепторів до прогестерону в таких вогнищах вищий, ніж в стромі маткового ендометрія [12]. Це може свідчити про те, що порушення регуляції статевих гормонів, що передують розвитку ендометріозу або є проявами його, можуть мати вплив на рівень активності імунокомпетентних клітин строми, і, опосередковано, на стан імунологічного статусу в цілому [10].

Зміни морфофункціональних особливостей різних популяцій імунокомпетентних клітин та їх оптимального балансу призводять до порушення нормального імунореагування і прогресування патологічного процесу. Морфологічні зміни передують функціональним і можуть бути прогностичним критерієм рівня імунної відповіді при розвитку захворювання.

Метою нашого дослідження стало вивчення стану рецепторів до естрогенів і прогестерону у вогнищах ектопічного й еутопічного ендометрія при аденоміозі.

Матеріали та методи

Нами досліджено 25 випадків операційного матеріалу - матки після ампутації і резекції з аденоміозом. В 17 випадках у матках також спостерігались лейоміоми. Середній вік пацієнток був (41,6 ± 3,9) років. У групі порівняння досліджували фрагменти ендометрія 15 жінок (середній вік (38,6 ± 1,54) років) з лейоміомами матки.

Фрагменти міометрія з вогнищами ендометріозу і фрагменти ендометрія фіксували у 10 % розчині нейтрального забуференого формаліну. В серійних парафінових зрізах товщиною 4-5 мкм проведено імуногістохімічне дослідження рецепторів до естрогенів і прогестерону з використанням первинних антитіл до естрогенів - Estrogen Receptor (SP1) і прогестерону - Progesteron Receptor (SP2) (Lab Vision), а також системи візуалізації EnVision з діамінобензидином (DAB). Препарати дофарбовували гематоксиліном Майера. Результат імуногістохімічних реакцій оцінювали наступним чином [2, 5]: 0 - відсутність реакції, + слабка реакція у невеликій кількості клітин епітелія і строми; ++ слабка або помірна реакція у великій кількості, або виражена реакція менш як у чверті поля зору; +++ виражена реакція більш як у чверті поля зору.

Результати досліджень та їх обговорення

У досліджуваних матках вогнища ектопічного ендометрія в міометрії (аденоміоза) спостерігались у вигляді поодиноких або множинних гетеротопій різних розмірів і форми (рис. 1-4).

При дослідженні рецепторів до естрогенів в ендометрії у групі порівняння виражена (+++) експресія спостерігалась лише в 1 випадку (6,7 %), помірна (++) - у 8 (53,3 %) і слабка (+) - у 6 (40,0 %). В ендометрії пацієнток, хворих на аденоміоз, виражена експресія (рис. 5) спостерігалась в 1 (4,0 %) випадку, помірна - в 9 (36,0 %), слабка - у 13 (52,0 %), і у 2 (8,0 %) експресія рецепторів до естрогенів в ендометрії не визначалась.

репродуктивний рецептор ектопічний

Рис. 1. Вогнище ектопічного ендометрія в міометрії. Забарвлення гематоксилін-еозином,