Гемореологічні й імунні порушення та можливості їх корекції у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гемореологічні й імунні порушення та можливості їх корекції у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

На сьогодні у світі нараховується близько 600 млн хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), з них щорічно вмирає понад 3 млн [3, 6].

За умови хронізації запальної реакції відбувається посилення тканинної гіпоксії і вільнорадикальних процесів, а також активація перекисного окислення ліпідів, що супроводжується дестабілізацією системи гемостазу [1, 5]. У свою чергу, дисмікроциркуляція і зміни кисневого гомеостазу супроводжуються посиленням деструктивних змін з порушенням структурної організації, функціональної активності та резистентності клітин легень, у тому числі імунокомпетентних [2].

У цьому зв'язку в патогенетичній терапії ХОЗЛ є доцільним застосування препаратів, які зменшують гемореологічні та імунні порушення. У якості таких медикаментозних засобів можливе використання фенспіриду та антигомотоксичних препаратів (АГТП) [2, 4].

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії у фазі загострення шляхом застосування фенспіриду та анти - гомотоксичних препаратів на основі дослідження їх впливу на гемореологічний статус і стан системного імунітету.

Об'єкт і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач у динаміці обстежено 99 хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії у фазі загострення чоловічої статі віком від 38 до 65 років, середній вік склав (56,7 ± 7,1) року. Середня тривалість захворювання становила (8,4 ± 1,5) року.

Згідно зі стандартами, затвердженими наказом МОЗ України за №128 від 19.03.2007, проводився відбір хворих і визначався ступінь важкості захворювання. Пацієнти на ХОЗЛ були розподілені за стадіями: І ст. - 15 хворих (15,2%) і ІІ ст. - 84 хворих (84,8%). У дослідженні не приймали участь хворі за наявності будь-яких важких супутніх захворювань, які могли б вплинути на результати дослідження.

Усі хворі були рандомізовані за допомогою методу випадкових чисел на групу порівняння і 3 клінічні групи. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб. Тривалість дослідження в усіх клінічних групах становила 3 тижні.

У групу порівняння увійшли 20 пацієнтів (середній вік яких склав (56,4 ± 2,5) років, ОФВ1 становив (67,8 ± 3,9)%, приріст ОФВ1 склав (7,2 ± 2,1)%), яким проводилась терапія згідно стандартів.

Залежно від призначеного лікування було сформовано 3 основні клінічні групи, які не розрізнялись за основними характеристиками:

I група - 26 пацієнтів, яким на тлі стандартної терапії призначався як протизапальний засіб фен - спірид у добовій дозі 160 мг (двічі по 80 мг).

II група - 25 обстежених, яким на тлі стандартної терапії призначали лімфоміозот у поєднанні з мукозою композитум.

III група - 28 хворих, яким на тлі стандартної терапії без застосування протизапальних та секретолітичних засобів призначали комбінацію препаратів: лімфоміозот, ехінацея композитум С, трау - мель С та бронхаліс хеель.

АГТП мукоза композитум та ехінацея компози - тум С призначались по 2,2 мл внутрішньом'язово за схемою: перший тиждень - через день, другий тиждень - через два дні, третій тиждень - через три дні. Добова доза лімфоміозоту складала 30 крапель (по 10 тричі на добу), траумелю С та бронха - лісу хеель - 3 таблетки (по 1 тричі на добу сублінг - вально).

В'язкість та інші реологічні показники крові визначались на ротаційному віскозиметрі з вільно - плаваючим циліндром системи В.Н. Захарченка (1971). Графоаналітичним методом розраховували величину уявної в'язкості крові (па) в мПа^с при швидкостях зсуву 1с-1, 5с-1, а також величину внутрішньої в'язкості еритроцитів (пвн.) в мПа^с при аналогічних швидкостях зсуву. В кесонівських координатах розрахували межу плинності крові (т0) в мПа та коефіцієнт агрегації еритроцитів (КАер.) в мПа^10-5. Величину венозного гематокриту (Ht) визначали на мікроцентрифузі в%.

Цитоімунофлуоресцентний аналіз використали для визначення популяцій та субпопуляцій лімфоцитів у периферичній крові досліджуваних осіб, а саме - CD3+ лімфоцити (Т-клітини); CD4+ лімфоцити (Т-хелпери); CD8+ лімфоцити (Т-цитотоксичні лімфоцити/супресори); CD16+ лімфоцити (натуральні кілери), CD22+ лімфоцити (В-клітини), CD25+ лімфоцити (активовані, які експресують а-ланцюг ІЛ-2), CD95+ лімфоцити (активовані, які експресують FAS-R). Функціональну активність Т-лімфоцитів вивчали у реакції бластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) з мітогеном фітогемагглю - тиніном (ФГА). Визначали фагоцитарну активність нейтрофілів та концентрацію середньомолекуляр - ної (11-19S) фракції циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Сироваткові імуноглобуліни (Ig) G, А та М визначили за методом МапБІпі е.а. (1965).

Статистичний аналіз проводили стандартними методами оцінки варіаційних рядів. Достовірність відмінностей між вибірками проводили з використанням t-критерію Ст'юдента (Лапач С.Н. та співавт., 2001). Одержані дані оброблялися на персональному комп'ютері з використанням програм Microsoft Excel (Microsoft Corp., USA) та Statistica 6.1.478 (Stat Soft, USA). Вірогідними вважали зміни при ступені вірогідності Р<0,05.

Порушення з боку показників реології крові виявлено в 73,7% хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії у фазі загострення, із них у 32,3% спостерігалося їх зростання в 1,5 рази в порівнянні з контрольною групою.

У хворих на ХОЗЛ встановлено достовірне збільшення кількості ІЛ-4 та ФНП-а. Так, у пацієнтів ІІ групи їх рівень становив відповідно (218,2 ± 17,8) пкг/мл та (64,5 ± 4,3) пкг/мл, що в 4,4 і 1,3 разу перевищував значення в групі контролю.

У ІІІ групі рівні ІЛ-4 та ФНП-а достовірно збільшилися у 6,3 та 1,7 разу. На тлі активації системної запальної реакції, про що свідчить гіперцитокінемія, спостерігалось порушення у кількісному складі імунокомпетентних клітин та їх функціональної активності.

Як свідчить проведений аналіз вихідних даних імунного статусу у хворих з загостренням ХОЗЛ найбільш суттєвими є зміни з боку клітинної ланки імунітету: зменшення загальної кількості лімфоцитів на 11,6%, популяції CD3+ лімфоцитів на 20,1% (з 1,59± 0,07 до 1,27±0,06 10⁹/л; р<0,05) та натуральних кілле - рів на 34,8% (з 0,46± 0,05 до 0,30± 0,012; р<0,05). Також було встановлено різноспрямовані порушення з боку імунорегуляторних субпопуляцій Т-лімфоцитів, що імовірно було пов'язано з індивідуальними особливостями реактивності імунної відповіді.

Аналізуючи отримані дані (табл. 1), можна стверджувати, що зниження функціональної активності Т-лімфоцитів в РБТЛ на 24,4% (р<0,05) та фагоцитарної активності нейтрофілів, що ми спостерігали у хворих під час загострення ХОЗЛ, очевидно є наслідком пригнічення їх функції, що враховуючи зменшення кількості Т-лімфоцитів, значно порушує захисні можливості організму.

На тлі пригнічення клітинної ланки імунітету спостерігали збільшення кількості В-лімфоцитів в 1,82 рази (р<0,05), що супроводжувалось зниженням їх функціональної спроможності, яка проявлялась гіпоімуноглобулінемією: зниження на 31,7% Ig A (р<0,05) та на 39,0%! g G (р<0,05).

Встановлено вірогідне підвищення ЦІК середнього розміру на 17,4% (р<0,05). Тривала сенсибілізація організму при хронічному запаленні різними антигенами створює передумови для реалізації імунокомплексної патології. Фіксація імунних комплексів в судинній стінці може бути також одним з чинників порушення судинно-тромбоцитарного гомеостазу, що призводить до формування коагулянтів з тромбоцитів і гемолізованих еритроцитів, блокуючих мікроциркуляторне русло.

Найбільш позитивні зрушення показників гемореологічного статусу спостерігались після застосування фенспіриду: зниження коефіцієнта агрегації еритроцитів на 37,4%, а також внутрішньої в'язкості еритроцитів. за швидкості зсуву 1с^-1 та 5с^-1 на 22,8% і 23,9%. Відповідно менш ефективними виявилися антигомотоксичні препарати. Так, лімфоміозот у поєднанні з мукозою композитум знижують уявну в'язкість крові на 16,7% та внутрішню в'язкість еритроцитів за швидкості зсуву 1с^-1 на 12,9%. Комбіноване застосування лімфоміозоту, траумелю С, ехінацеї композитум С і бронха - лісу хеель зменшують межу плинності крові на 33,7% та внутрішню в'язкість еритроцитів за швидкості зсуву 1с^-1 на 14,0%.

У разі гіпоергічного типу імунної відповіді найефективнішим є застосування фенспіриду, що супроводжується позитивними змінами з боку показників імунного статусу та функції зовнішнього дихання (збільшенням ОФВ1 на 17,1% та ФЖЄЛ на 19,5%, р<0,05). У разі гіперергічного типу найоптимальнішим є призначення лімфоміозоту та мукози композитум (збільшення ОФВ1 на 18% та ФЖЄЛ на 17%, р<0,05), за наявності окремих імунних порушень - комбінована терапія лімфоміозотом, траумелем С, ехінацеєю композитум С та бронхалісом хеель (збільшення ОФВ1 на 15,5% та ФЖЄЛ на 16,2%, р<0,05).

Застосування фенспіриду у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії у фазі загострення збільшує кількість хворих з ремісією і значним клінічним покращенням після лікування на 14,6%. Терапія антигомотоксичними препаратами - лімфоміозотом та мукозою композитум, а також комбінацією лімфоміозот, траумель С, ехінацея композитум С та бронхаліс хеель - була більш ефективною, ніж у групі порівняння на 14,0% та 12,1% відповідно, що зумовлено їх позитивним впливом на імунний статус та гальмуванням запальних реакцій.

1. Порушення реологічної характеристики крові відзначено у 73,7% хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії у фазі загострення, що проявляється підвищенням внутрішньої в'язкості еритроцитів та уявної в'язкості крові за швидкості зсуву 1с-1 відповідно на 13,4% і 19,2% (р<0,001), збільшенням здатності еритроцитів до патологічної агрегації в 1,3 разу та межі плинності крові в 1,6 разу (р<0,05), що відображує активність запального процесу і супроводжується мікроциркуляторними порушеннями.

2. Виявлене підвищення у крові рівнів цитокінів - прозапального (ФНП-а) у 1,5 разу та протизапального (ІЛ-4) у 5,3 разу - є свідченням активності запального процесу у хворих на ХОЗЛ.

У хворих на ХОЗЛ встановлені різноманітні імунні порушення, що на наш погляд потребує відповідної медикаментозної корекції.

Список літератури

терапія фенспірид антигомотоксичний легеня

1. Гаврисюк, В.К. Коррекция реологических свойств крови в комплексном лечении больних с декомпенсированним хроническим легочным сердцем [Текст] / В.К. Гаврисюк, Н.И. Гуменюк, Я.А. Дзюблик, Н.Д. Морская, И.В. Су - воркина // Кровообіг та гемостаз. - 2005. - №3-4. - С. 125-128.

2. Пат. №22750 Україна, МПК А61К 33/16, C07D 239/553 Фенспірид, який проявляє імунотропну дію [Текст] / ДУДКа П.Ф., Ільницький Р. І., Добрянський Д.В., Бичкова Н. Г; заявник і власник патенту Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця. - №200613495; заявл. 19.12.06; опубл. 25.04.07, Бюл. №5, 2007 р.

3. Фещенко, Ю. І. Актуальні проблеми діагностики і терапії ХОЗЛ із супутньою патологією [Текст] / Ю. І. Фещенко // Український пульмонологічний журнал. - 2009. - №2. - С. 6-7.

4. Яшина, Л.А. Результаты мультицентрового исследования шестимесячного применения фенспирида у больных ХОЗЛ [Текст] / Л.А. Яшина. // Український пульмонологічний журнал. - 2010. - №1. - С. 14.

5. Cella, G. Plasma markers of endothelial dysfunction in pulmonary hypertension [Text] / G. Cella, F. Belloto, F. Tona // Chest. - 2001. - Vol. 120. - P. 1226-1230.

6. Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disiase. Global Strategy for the NHLBI/WHO workshop report [Text] / National Heart, Lung and Blood Institute. - 2008. Diagnosis, Management, and Prevention of Chronic Obstructive Pulmonary Disease.