Особливості племінної роботи з вівцями цигайської породи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ З ВІВЦЯМИ ЦИГАЙСЬКОЇ ПОРОДИ

1. Відбір племінних баранців

племінний баран інбридинг вівцематка

У процесі племінної роботи найповніше використання генетичних ресурсів стад можна забезпечити застосуванням відбору і підбору.

Відбір овець у племінних господарствах - багатоступінчастий. Його здійснюють за походженням, екстер'єром, продуктивними та племінними якостями.

Племінних баранців відбирають за власною продуктивністю та якістю вовни в три етапи.

Перший етап відбору проводять у 2-3-тижневому віці в отарі маток селекційного ядра, надаючи перевагу добре розвиненим тваринам міцної конституції.

Другий етап відбору ремонтних баранців проводять у період відлучення від матерів у чотиримісячному віці в кількості, що в 5-6 разів більша від потреби плідників. При цьому баранців оцінюють за скороченим бонітувальним ключем.

Третій етап - баранів оцінюють у 13-15-місячному віці за індивідуальними показниками конституції, екстер'єру і продуктивності. Баранів розподіляють за призначенням: ремонтні барани, яких передбачають перевірити за якістю нащадків, „основні”, „резервні”, „група ремонтних”, „племреалізація”. Із тварин, не віднесених до племінних, формують отари для відгодівлі та реалізації на м'ясо.

2. Відбір та підбір вівцематок

Вівцематок при відборі розподіляють на три групи - племінну, селекційну, селекційне ядро. Співвідношення кількості маток у групах залежить від загального рівня продуктивності. В селекційну групу відбирають маток з живою масою й настригом вовни на 25% вищими від вимог стандарту тварин І класу.

Із вівцематок селекційної групи формують селекційне ядро маток. При формуванні селекційного ядра головною умовою є не кількість тварин, а дотримання величини селекційного диференціалу, який має бути від середньої по стаду не менше: за живою масою - 25%, настригом вовни - 20%, молочністю - 30%.

Усі матки, яких відбирають у селекційне ядро, повинні походити з двійневого приплоду. Необхідно відбирати з інших отар маток, які народили троє і більше ягнят незалежно від їх генеалогічного походження та належності до виробничих груп.

Нащадків маток селекційної групи вирощують і використовують: баранців - для ремонту власного стада та племпродажу, ярок - для ремонту власного стада. Підбір у стадах має кілька функцій:

- закріплення й поліпшення результатів відбору використанням баранів-поліпшувачів і застосуванням інбридингу;

- одержання нащадків з новим сполученням бажаних ознак;

- запобігання неконтрольованому спорідненому сполученню пар (інбридингу).

Залежно від призначення групи і племінної цінності вівцематок застосовують такі варіанти підбору:

- груповий - у племінних отарах з урахуванням підсумкової характеристики маток того чи іншого класу або ж попередньо виділеної групи з однаковими особливостями.

- індивідуальний - застосовується в селекційному ядрі та селекційній групі маток з метою одержання високоцінних племінних тварин, особливо баранів; його здійснюють на основі вивчення продуктивності, екстер'єрно-конституційних особливостей, походження кожного барана і матки, результатів їх підбору в попередніх паруваннях, тобто результатів оцінки баранів і маток за якістю нащадків.

3. Типи підбору

Кожний тип підбору розподіляється на гомогенний і гетерогенний.

Гомогенний (однорідний) - це підбір однотипових за основними конституційними особливостями й показниками продуктивності вівцематок і баранів, що дасть змогу закріпити і навіть посилити у нащадків цінні властивості батьків та підвищити ступінь успадкування ознак. Застосовують його при внутрішньолінійних поєднаннях тварин, при розведенні овець провідних селекційних груп та роботі з окремими тваринами.

Однорідний підбір пар за максимальним розвитком ознак - маси тіла, настригу і довжини вовни, скоростиглості дасть можливість одержати нащадків з добрим розвитком цих ознак, забезпечить спадкову їх консолідацію та подальше спадкове вдосконалення цінних властивостей батьків.

Гетерогенний (різнорідний) підбір використовується для усунення недоліків, притаманних вівцям даного стада. Для такого підбору використовують баранів-плідників з добре розвиненими ознаками, якими передбачається поліпшувати стадо.

Гетерогенний підбір у стаді застосовують за вдосконалення ліній міжлінійними паруваннями для збагачення спадковості нащадків новими цінними властивостями, а також для швидкого підвищення продуктивності й поліпшення інших господарських-корисних ознак. Такі парування можуть стати формоутворюючими і дати початок новим цінним лініям.

4. Робота з лініями

Для подальшого прогресу породи планується робота щодо створення у племзаводах нових ліній. У зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку на вівчарську продукцію виникла необхідність перенесення акценту селекційної роботи, окрім настригу вовни, на інші селекційні ознаки. Тварини нових ліній, поряд із збереженням набутих позитивних якостей вовни, повинні втілити в собі інші ознаки з більш вищим рівнем їх розвитку.

Створення спеціалізованих ліній передбачає тимчасовий відхід від селекції методами відбору за комплексом ознак і перехід до оцінки й відбору методами незалежних рівнів, тобто за кожною ознакою окремо.

Необхідно створити заводські лінії трьох напрямів продуктивності:

I - лінії тварин з великою живою масою, скороспілих, з добре вираженими м'ясними формами у племзаводі „Розовський”.

II - лінії тварин з підвищеною плодючістю у племзаводах „Розовський” і „Чорноморське”.

III - лінії з поліпшеною якістю вовни (вирівняність за тониною, довжиною волокон, чітка звивистість, з світлим кольором жиропоту) у племзаводі „Чорноморське”.

Характеристику тварин бажаного типу для нових заводських ліній наведено в таблиці 20.

Нові лінії в племзаводах будуть закладені за кілька етапів.

1. Виявлення й формування родоначальників. З цією метою всіх баранів-плідників племзаводу оцінюють за власною продуктивністю та родоводом. Найбільш видатних плідників відбирають для використання їх на матках селекційного ядра. За відбору потенційних родоначальників ліній основною умовою є те, щоб вони не лише самі мали комплекс бажаних для тієї чи іншої лінії ознак і властивостей, а й давали б високоцінних нащадків, тобто були препотентними поліпшувачами.

Таблиця 1.Середні показники продуктивності лінійних вівцематок бажаного типу

Примітка: * - Визначається за живою масою ягнят у віці 21 день

За відсутності родоначальників ліній здійснюється ряд спеціальних індивідуальних парувань, розрахованих на одержання потенційного родоначальника.

2. Збереження і закріплення у нащадках особливостей родоначальника. На цьому етапі до родоначальника підбирають цінних вівцематок, найбільше схожих за конституцією, рівнем продуктивності та всіма іншими особливостями з його нащадками.

3. Окрім неспорідненого підбору, родоначальника спаровують з частиною його кращих дочок і онучок для одержання інбредних продовжувачів ліній. Ці дочки і онучки повинні мати чітко виражені якості й особливості, притаманні для майбутньої лінії й обов'язково - міцну конституцію та екстер'єр без будь-яких недоліків і вад.

Основне завдання при утриманні лінії - збереження однорідності тварин. Утримати в одній лінії весь комплекс господарсько-корисних ознак на достатньо високому рівні дуже важко, а деяких - і неможливо, тому лінія має бути спеціалізованою. За середніх і добрих показників одних ознак вона може значно виділятися за іншими.

Головні прийоми відтворення лінії такі:

1. Вибір продовжувачів лінії.

2. Консолідація лінії шляхом використання інбридингу помірних ступенів типу - ІІ-ІІІ, ІІІ-ІІІ, III-IV. Тісні споріднені парування типу І-ІІ, ІІ-ІІ, застосовують обмежено і, в основному, для виявлення генетичного тягара популяції - летальних і напівлегальних рецесивних генів.

3. Інбридинг застосовують на фоні високого рівня годівлі, вибираючи для цього тварин міцної конституції з найвищим ступенем виявлення бажаних якостей.

4. Для розмноження і вдосконалення лінії залучають не всіх тварин споріднених з родоначальником, а лише кращу частину, яка повню мірою відповідає бажаному типу. Ці тварини - модельні, і є тією частиною селекційного ядра племзаводу, яку утримують окремо.

5. Для запобігання інбредної депресії лінійних тварин застосовують міжлінійні кроси „освіження крові”. Це парування інбредних плідників з неспорідненими їм матками іншої лінії (топкросинг) і інбредних плідників однієї лінії з інбредними матками іншої лінії (інкросинг).

Загальним критерієм ефективності селекції цигайської породи є збереження її біологічних особливостей: міцності конституції, адаптивності, комбінованого характеру продуктивності.

У роботі з внутрішньопородними типами і регіональними популяціями є деякі особливості. Селекція з приазовським м'ясо-вовновим типом буде спрямована на поліпшення ознак, характерних вівцям цього напряму продуктивності: скороспілості, м'ясності й плодючості. Із ознак вовнової продуктивності необхідно поліпшити вирівняність волокон у штапелі в топографічних ділянках вовнового покриву, підвищити густину вовни до 3, 5 тис. волокон на 1см², при їх довжині 13-14 см й тонині 28-34 мкм (50-48 якості) та досягти наявності світлого жиропоту у вовні.

У овець кримського типу необхідно збільшити живу масу, плодючість, довжину вовни до 12-13 см при її тонині 27-32 мкм (56-60 якості) і поліпшити якість і колір жиропоту, зменшити жорсткість вовни із збереженням її пружності, що є важливою технологічною ознакою.

Популяція цигайських овець Одеської області найбільш чисельна і характеризується більшою генетичною різноманітністю. Для її формування використано племінні ресурси приазовського типу племзаводу „Розовський”, кримського вовново-м'ясного племзаводу „Чорноморське”, заволзького вовново-м'ясного племзаводу „Алтайський” (Росія), молдовського вовново-молочного типу з племферм „Победа” і „Кетроси” (Республіка Молдова), а також племзаводу „Прогрес” Одеської області. Вибір напряму селекції з цією популяцією овець узгоджується з особливостями регіону, а саме потребою ринку в молочній продукції овець. Тому поряд з розв'язанням проблем, загальних для породи, необхідна селекція на збільшення вираженості ознак молочної продуктивності.

На базі племрепродукторів області необхідно створити два племінні заводи і започаткувати роботу щодо створення заводського вовново-молочного та одеського внутрішньопородного типів цигайських овець з використанням кращого вітчизняного та світового генофонду з видатними проявами ознак, необхідних для створення типів.

У Чернівецькій області сформовано з використанням баранів-плідників кримського типу місцевий тип цигайських овець комбінованого напряму продуктивності, який адаптований до умов Передкарпаття і в майбутньому буде удосконалюватися з використанням баранів-плідників асканійської м'ясо-вовнової породи буковинського типу з кросбредною вовновою.

Размещено на Allbest.ru