Ефективність аутогенного тренування при лікуванні спастичного стану м'язів у осіб після перенесеного ішемічного інсульту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕФЕКТИВНІСТЬ АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ ПРИ ЛІКУВАННІ СПАСТИЧНОГО СТАНУ МЯЗІВ У ОСІБ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ

Потокій Василь

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інсульт - провідна причина інвалідності у людей похилого віку. У Великобританії, де чисельність населення і кількість інсультів співставні з такими в Україні, з наслідками інсульту живуть близько 900 тис. чоловік [12]. З числа пацієнтів, які після інсульту прожили більше 30 днів, у 10% відбувається повне спонтанне відновлення, в 10% випадків не допомагає ніяке лікування, а 80% хворих може принести користь подальше лікування і реабілітація [8].

Після перенесеного інсульту майже у 85% хворих спостерігаються рухові порушення [7].

Порушення рухової функції в гострому періоді розвиваються у 3/4 хворих. Через 1 місяць після інсульту тільки 55% пацієнтів можуть вільно пересуватися, а через 2 місяця - близько 80%. Через півроку стійкий руховий дефект зберігається у 53% пацієнтів, що перенесли інсульт [4].

Результати досліджень свідчать про ефективність постінсультної реабілітації та можливість розширення повсякденної активності і підвищення якості життя пацієнтів. Життєдіяльність може бути поліпшена навіть у хворих похилого віку, при значних вихідних неврологічних порушеннях і функціональних обмеженнях, важких супутніх захворюваннях [10].

Питання відновлення хворих з порушенням мозкового кровообігу є предметом пильної уваги багатьох фахівців, що займаються з даною категорією хворих на різних етапах відновного лікування. Складні завдання психічної та фізичної активізації, соціального та трудового пристосування важкого контингенту постінсультних хворих найуспішніше вирішуються в системі комплексної реабілітації [8]. Пацієнти, яким не застосовували програму реабілітації, значно частіше тривало або довічно потребують сторонньої допомоги і догляду [9]. У деяких хворих вагомий внесок в обмеження життєздатності вносить високий м'язовий тонус (спастичність), лікування якої повинно розглядатися в контексті наявних порушень і цілей реабілітації. Спастичний стан м'язів є значною перешкодою у відновленні рухових функцій, призводить до втрати працездатності, навичок самообслуговування і різко знижує якість життя хворих, що перенесли інсульт [4]. Боротьба зі спастичністю м'язів, відновлення нормального тонусу м'язів є важливим і необхідним компонентом рухової реабілітації хворих, які перенесли інсульт.

У більшості хворих, які перенесли мозковий інсульт, також відзначаються різні психічні розлади непсихотичного рівня, які набувають особливої актуальності у зв'язку з тим, що ускладнюють перебіг, результат захворювання, відновлювально-реабілітаційні процеси, посилюють дезадаптацію пацієнтів, погіршують якість їх життя і соціальне функціонування [11].

Для постінсультної депресії характерне поєднання погіршення настрою зі зниженням рівня активності, підвищеною втомою, виснаженістю, нездатністю до тривалого фізичного чи психічного навантаження. Для таких хворих характерні зниження інтересу до будь-яких видів діяльності, включаючи реабілітаційні заходи (заняття лікувальною фізкультурою, заняття з логопедом-афазіологом), втрата апетиту, порушення сну, дратівливість, тривожність, зниження концентрації уваги, наявність суїцидальних думок.

Зв'язок функціонального стану центральної нервової системи та адаптивної поведінки з рухами, тонусом скелетної і гладкої мускулатури, що мають широке коркове представництво, неодноразово підкреслювався ще І. П. Павловим і його учнями. Спеціальні електрофізіологічні дослідження, зокрема, показали, що негативні емоційні стани завжди супроводжуються активацією поперечно-посмугованої мускулатури, а розслаблення м'язів служить зовнішнім вираженням позитивних емоцій, стану спокою, врівноваженості. Це пояснює посилення спастичності м'язів під впливом психоемоційних розладів. У зв'язку з цим стають зрозумілими фізіологічний механізм вольового розслаблення м'язів, тренування цього процесу [5].

Не дивлячись на використання існуючих в наш час сучасних комплексів відновного лікування в різні періоди інсульту, часто вдається домогтися лише адаптації хворого до наявних дефектів, а не ліквідації їх [3].

Ефективність традиційних методів відновлення рухової функції при патології центрального мотонейрону особливо низька в пізньому відновлювальному та резидуальному періодах хвороби [1].

Створення нових методів реабілітації, спрямованих на ліквідацію психоемоційних розладів та відновлення рухової функції, особливо в пізніх періодах після перенесеного інсульту, має надзвичайно високу актуальність.

Високоефективним в комплексному відновлювальному лікуванні хворих після перенесеного ішемічного інсульту є використання аутогенного тренування як засобу корекції психічних розладів і підвищення ефективності лікування спастичного стану м'язів.

Тренована м'язова релаксація, яка є не тільки пусковим механізмом, але і базисним елементом у всій системі аутогенного тренування, супроводжується послабленням тонусу скелетної і гладкої мускулатури і зниженням емоційної напруженості. Під час релаксації навіть без цілеспрямованого впливу настає деяке зниження артеріального тиску; на 6-8 ударів на хвилину сповільнюється частота серцевих скорочень, яка є одним з найбільш інформативних показників функціонального стану серцево-судинної системи і нервово-вегетативної регуляції, дихання стає більш рідким і поверхневим.

Проведені дослідження показали, що аутогенне тренування сприяє підвищенню емоційної стійкості, стабілізації настрою і поведінкових реакцій, нормалізації сну, зниження тривожності, внутрішньої напруженості, розвитку впевненості в собі, поліпшенню соціальної адаптації та товариськості, а також здатності до психофізіологічної мобілізації резервних можливостей організму і особистості [5].

Привабливість методу аутогенного тренування ґрунтується передусім на простоті прийомів, яка поєднується з вираженою ефективністю впливу, який сприяє нормалізації вищої нервової діяльності і корекції відхилень в нервово-емоційній і вегетативно-судинній сфері.

Дослідження виконані відповідно зведеного плану кафедри фізичної реабілітації ДВНЗ УжНУ “Новітні технології у фізичній реабілітації, оцінка якості життя різних груп населення при захворюваннях внутрішніх органів і систем організму та опорно-рухового апарату“, номер державної реєстрації теми 0111U001870.

Мета дослідження - визначення ефективності аутогенного тренування у відновленні рухової функції, а також корекції психоемоційних порушень постінсультних хворих.

Методи та організація дослідження. Для вивчення ефективності запропонованого методу було відібрано 24 хворих віком від 42 до 65 років, які перенесли мозковий ішемічний інсульт з результатом геміпарез. Давність захворювання складала від 5 місяців до 6 років. Всі хворі знаходились на відновному лікуванні у Центрі соціального захисту населення м. Виноградова. Для проведення експерименту хворих було розподілено на 2 групи: основну (12 чоловік) і порівняльну (12 чоловік).

Перед початком і вкінці експерименту пацієнти обох груп пройшли тестування, яке включало в себе оцінку ступеню психоемоційних розладів за допомогою шкали депресії Бека, визначення ступеню рухових порушень, яке проводилась шляхом використання гоніометрії та шкали спастичності Ашворта.

Статистична обробка результатів проводилась з використанням однофакторного дисперсійного аналізу, який дає можливість обробляти результати досліджень з невеликою вибіркою (n?10).

Всі хворі отримували традиційне комплексне відновне лікування, яке включало кінезіо-, фізіо- і фармакотерапію. Крім того хворим основної групи перед проведенням заняття лікувальною гімнастикою застосовувалось аутогенне тренування, яке передбачало:

· прийняття зручного положення сидячи в кріслі із закритими очима.

· розслаблення м'язів починаючи з м'язів обличчя і опускаючись вниз (плечі, груди, руки, живіт, ноги) і закінчуючи процес в стопах.

· концентрацію уваги на диханні.

Результати досліджень та їх обговорення. Обробка результатів дослідження показує, що коефіцієнт Шапіро-Уїлкі W>W_{б=0, 05}=0, 86, тому наша вибірка відповідає нормальному закону розподілу, а, отже, для подальшого обчислення нам не потрібно використовувати непараметричні критерії статистичних розрахунків. Окрім того, згідно F критерію Фішера дисперсії наших вибірок відрізняються на рівні значущості б.

Оскільки вибірка невелика (n=12), то для визначення ефективності аутогенного тренування у відновленні рухової функції, а також корекції психоемоційних порушень постінсультних хворих найбільш доцільно використовувати однофакторний дисперсійний аналіз [6].

У таблиці 1 наведено досліджувані показники стадії депресії, тонусу м'язів та амплітуди активних рухів у плечовому та ліктьовому суглобах при первинному обстеженні.

Таблиця 1 Порівняння досліджуваних показників основної та контрольної груп на початку дослідження

З даних таблиці 1 видно, що по досліджуваним нами показникам пацієнти основної і порівняльної груп є однорідними (F_кр > F).

Дані змін досліджуваних нами показників пацієнтів основної та порівняльної групи при проведенні реабілітації наведені в табл. 2.

Таблиця 2 Динаміка досліджуваних показників основної та порівняльної групи

Дослідження показало, що в основній та порівняльній групах на кінець проведення курсу занять спостерігалась така динаміка вивчених показників:

- показник стадії депресії (за шкалою Бекка) в основній групі достовірно знижується (F > F_кр), на відміну від групи порівняння, де даний показник знижується недостовірно (F_кр > F).;

- показники тонусу згиначів передпліччя та привідних м'язів плеча (за шкалою Ашворта) в основній групі достовірно знижуються (F > F_кр), на відміну від групи порівняння, де дані показники знижуються недостовірно (F_кр > F). А, отже, зниження м'язового тонусу в основній групі відбувається більш ефективно, ніж у групі порівняння;

- показники гоніометрії у плечовому та ліктьовому суглобах в основній та порівняльній групах достовірно покращуються (F > F_кр), але у основній групі відмічаються більш суттєві покращення.

Таблиця 3. Відмінності показників між основною та порівняльною групами після проведення дослідження

Дослідження показало, що в кінці дослідження між основною та порівняльною групами спостерігалась достовірна позитивна динаміка вивчених показників (F > F_кр).

інсульт аутогенний тренування лікування

Висновки

1. Аналіз літератури показує, що функціональний стан центральної нервової системи зв'язаний з тонусом гладкої та поперечно-смугастої мускулатури.

2. Доведено, що аутогенне тренування покращує психоемоційний стан хворих після перенесеного ішемічного інсульту і дозволяє знизити підвищений тонус м'язів.

3. Використання аутогенного тренування підвищує ефективність лікування спастичності м'язів після перенесеного ішемічного інсульту.

4. Простота прийомів методу аутогенного тренування дозволяє використовувати його самостійно в домашніх умовах.

Список використаної літератури

1. Белова А.Н., Шепетова О.Н. Нейрореабилитация: Руководство для врачей. М: Антидор 2003; 570

2. Драганова О. В. Фізична реабілітація постінсультних хворих в пізньому відновлювальному періоді / О. В. Драганова, Т. В. Баришок // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2009. - № 7. - С. 55-58.

3. Кадыков А.С. Реабилитация после инсульта. М: Миклош 2003, 176

4. Кадиков А.С., Чернікова Л.А., Шахпаронова Н.В. Реабілітація після інсульту / / атмосфера. Нервові хвороби. - 2004. - 1. - С.21 -23

5. Лобзин В. С., Решетников М. М. Аутогенная тренировка: (Справочное пособие для врачей). -- Л.: Медицина, 1986. -- 280 с.

6. Основы математической статистики / под общей редакцией В. С. Иванова. Москва. - Физкультура и Спорт. -1990, 175 с.

7. Чернецький О. Характеристика порушень у післяінсультних хворих під час відновного періоду лікування / О. Чернецький // Спортивна наука України. - 2012. - №2 (46). - С. 28-32

8. Bhakta B.B. Management of spasticity in stroke // Br. Med. Bull.-- 2000.-- Vol. 56 (2).-- P. 476--485.

9. Bruno Petrina A. Motor recovery in stroke // eMedicine, 2009

10. Dobkin B.H. Rehabilitation after stroke // N. Engl. J. Med.--2005.-- 352.-- P. 1677--1684

11. Hackett M. L. Frequency of depression after stroke: а systematic review of observational studies / M. L. Hackett, C. Yapa, V. Parag, C. S. Anderson // Stroke. -- 2005. -- V. 36. -- P. 1330-1340

12. National Audit Office. Reducing brain damage: faster access to better stroke care.-- London: The Stationary Office, 2005

Размещено на Allbest.ru