Результати контрольованої стимуляції овуляції у програмах донації ооцитів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Результати контрольованої стимуляції овуляції у програмах донації ооцитів

Проблема інфертильності подружніх пар набуває сьогодні не тільки медичного, а й великого соціально-демографічного та економічного значення [1]. За даними ВООЗ (2009), більше 100 млн подружніх пар безплідні, і їхня кількість з кожним роком збільшується [1]. Частота безплідних шлюбів серед подружніх пар репродуктивного віку коливається від 20% до 30% [2, 3]. Причиною безплідного шлюбу у 40-50% випадків є патологія репродуктивної системи у одного з партнерів, рідше - у 25-30% - в обох [4]. Методи допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) є найбільш ефективними у подоланні різних форм чоловічої і жіночої безплідності. Вони розвиваються і удосконалюються, з їхньою допомогою у світі народилося більше 2 млн дітей. Однак, незважаючи на всі досягнення, частота настання вагітності все ще залишається порівняно низькою і становить 25-30% на цикл лікування, причому за останні 10 років цей показник істотно не змінився [1]. Можливо, це пов'язано з великою кількістю різних чинників, що впливають на репродуктивний процес.

Дуже важливе питання можливості настання вагітності у жінок з тяжкими або некурабельними (незворотними) змінами в яєчниках. При цьому функція яєчників, хоча і частково, може бути збережена або бути відсутньою. Для лікування безплідності, зумовленої наведеними вище факторами, широко застосовується програма донації ооцитів. Показання до донації ооцитів: первинне випадання функції яєчників через агенезію і/або дисгенезію гонад; передчасне випадання функції яічників - гіпергонадотропна аменорея у жінок молодше 35 років; передчасне ятрогенне випадання функції яєчників - гіпергонадотропна аменорея у жінок внаслідок хірургічного втручання чи радіаційного або хіміотерапевтичного ураження гонад; синдром резистентних яєчників; пізній репродуктивний вік жінки; носійство автосомно-рецесивних хвороб; менопауза [4].

Згідно з Наказом МОЗ України №787 проведення запліднення in vitro (ЗІВ) з використанням донорських ооцитів можливо у наступних випадках: відсутність ооцитів - набута чи вроджена, зумовлена природною менопаузою; ризик передачі спадкових захворювань; невдалі повторні спроби ЗІВ за низької якості ембріонів та незадовільного реагування яєчників на контрольовану стимуляцію і неодноразового отримання ооцитів та ембріонів низької якості [5]. У літературі не існує єдиного погляду щодо протоколів стимуляції у донорів ооцитів. Також не було знайдено даних щодо їхньої ефективності.

Мета дослідження: вивчення ефективності контрольованої стимуляції овуляції у донорів ооцитів залежно від протоколу стимуляції.

Для досягнення поставленої мети було проаналізовано медичну документацію 120 донорів ооцитів, яким проводили стимуляцію суперовуляції у медичному центрі «Мати та дитина» у 2012-2015 рр. Усі картки були розділені на дві групи. У першу групу увійшли жінки, у яких в циклі стимуляції для попередження передчасних піків лютеїнізуючого гормону (ЛГ) використовували агоніст гонадотропін-рилізинг-гормону (а-ГнРГ; n=70), а в другу - жінки, у яких використовували антагоніст ГнРГ (ант-ГнРГ; n=50).

До групи донорів ооцитів включали жінок з наступними характеристиками: вік у межах від 20 до 30 років, відсутність шкідливих звичок, будь-якої соматичної патології, наявність нормального каріотипу, наявність хоча б одних пологів в анамнезі. Пацієнтки обох груп отримували з 2-3-го дня менструації у межах протоколу контрольованої стимуляції овуляції щодобові ін'єкції фолітропіну бета по 150-200 МО залежно від ІМТ та кількості антральних фолікулів (КАФ) у формі підшкірних ін'єкцій протягом 6-12 днів. У разі досягнення щонайменше 3 фолікулів розміром 17 мм пацієнткам вводили хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ) 5000 МО внутрішньом'язово. Через 36 год після введення ХГЛ проводили трансвагінальну пункцію фолікулів. У першій групі а-ГнРГ (триптореліну ацетат 3,75 мг) використовували з 21 го дня попереднього до стимуляції циклу у формі щодобових ін'єкцій, а у другій групі - ант-ГнРГ (ганіреліксу ацетат 0,5 мг/мл) - з 6-го або 7-го дня стимуляції у формі щодобових ін'єкцій. Зазначені препарати вводили до дня, який передував введенню ХГЛ.

Оцінювали тривалість стимуляції, кількість витрачених препаратів, отриманих фолікулів, яйцеклітин та їхню якість.

Обстежені донори ооцитів були у віці від 20 до 30 років, середній вік достовірно не відрізнявся по групах і становив 26,15±0,35 року і 25,73±0,68 року відповідно у першій та другій групах (p>0,05). Між групами не зареєстровано статистично значущих відмінностей за соціальним станом, соматичним, гінекологічним та репродуктивним анамнезом (p>0,05).

Усі жінки мали щонайменше 1 пологи в анамнезі, позаяк це було одним з обов'язкових критеріїв відбору до програм донорства ооцитів. Середня кількість вагітностей (1,85±0,16 та 1,92±0,18 відповідно по групах) та пологів (1,34±0,12 та 1,27±0,09 відповідно по групах) в обох групах дослідження була подібна (p>0,05).

Вивчення клінічних даних продемонструвало відсутність ожиріння в усіх обстежених: ІМТ у жінок обох груп істотно не відрізнявся та становив 21,84±1,28 та 22,27±1,63 кг/м² відповідно. Основні показники гормонального статусу у всіх обстежених донорів ооцитів були у межах норми (p>0,05) та не відрізнялись від таких у здорових жінок [6].

Ультразвукове дослідження (УЗД) не виявило патологічних утворень органів малого таза. КАФ у донорів обох груп становила 8-10 на один яєчник: 8,45±0,76 й 9,12±0,68 відповідно по групах (p>0,05).

Усім жінкам після повного клініко-лабораторного обстеження на 2-3-й день менструального циклу виконували УЗД органів малого таза і за відсутності патологічних утворень у яєчниках, структурних змін ендометрія та його товщини не більше 3,5 мм починали стимуляцію суперовуляції. Середня тривалість стимуляції (таблиця) у пацієнток першої групи становила у середньому 13,03±0,04 доби порівняно з 11,25±0,05 доби (p<0,05) у другій групі. Тобто стимуляція суперовуляції при використанні а-ГнРГ тривала на 2 дні довше, ніж при використанні ант-ГнРГ. Загальна кількість витраченого рФСГ була також достовірно більшою - на 500 МО (2450,19±121,43 Мо порівняно з 1960,67±117,26 МО; p<0,05).

Кількість отриманих фолікулів при використанні ант-ГнРГ була вірогідно більшою (32,41±0,83 порівняно з 25,15±0,77 при використанні а-ГнРГ; p<0,05). Тоді як кількість отриманих ооцитів вірогідно не відрізнялась і становила близько 20 яйцеклітин (21,07±0,38 та 20,59±0,42 відповідно по групах; p>0,05). У той самий час кількість якісних (зрілих) ооцитів у першій групі була вірогідно меншою (16,53±0д7 та 19,12±0,21 відповідно по групах; p<0,05).

Вивчення ускладнень перебігу контрольованої стимуляції яєчників засвідчило, що у 23 (32,85%) жінок першої групи та у 7 (14,00%) жінок другої групи розвинувся синдром гіперсти - муляції яєчників (СГЯ) 1-го ступеня (p<0,05), а ще у 2 (2,86%) жінок, у яких використовували а-ГнРГ, - СГЯ 3-го ступеня.

Отже, проведене ретроспективне дослідження встановило, що у донорів ооцитів використання а-ГнРГ збільшує тривалість стимуляції, кількість використаного препарату ФСГ з паралельним зменшенням кількості отриманих яйцеклітин та зниженням їхньої якості.

Оптимальним у програмах отримання донорських ооцитів є протокол стимуляції суперовуляції з використанням щодобових доз антагоніста гонадотропін-рилізинг-гормонів для попередження передчасних піків ЛГ. Подальший пошук з метою оптимізації схем стимуляції суперовуляції у донорів доцільно проводити у межах саме даного протоколу.

Список літератури

суперовуляція ооцит медичний

1. Палыга И.Е. Клинический анализ неудачных попыток использования вспомогательных репродуктивных технологий/И.Е. Палыга // Здоровье женщины. - 2013. - №8 (84). - C. 164-166.

2. Гьюдайс Л.С. Имплантирующаяся оплодотворенная яйцеклетка и материнский организм // Проблемы эндокринологии. - 2009. - №5. - С. 30-32.

3. Баскаков В.П. Состояние репродуктивной системы женщины при эндометриозе // Проблемы репродукции. - 2005. - №2. - С. 15-18.

4. Авраменко Н.В. Вспомогательные репродуктивные технологии // Запорожский медицинский журнал. - 2014. - №3 (84). - С. 95-100.

5. Наказ МОЗ від 09.09.2013 р. №787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».

Размещено на Allbest.ru