Клініко-психопатологічні особливості непсихотичних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит залежно від тривалості захворювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 616.89-008:616.72-002.77]-092'

КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕПСИХОТИЧНИХ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ ЗАЛЕЖНО ВІД ТРИВАЛОСТІ ЗАХВОРЮВАННЯ

С. Д. Савка

В цієї статті висвітлено клініко- психопатологічні особливості непсихотичних психічних розладів (НПР) у хворих на ревматоїдний артрит (РА) залежно від тривалості захворювання. На ґрунті комплексного клініко-психопатологічного дослідження отримані дані щодо структури НПР при РА: у основній групі обстежуваних із загальною тривалістю ревматоїдного артриту до 5 років (ОГ I) порівняно з основною групою пацієнтів із тривалістю ревматоїдного артриту від 5 до 10 років (ОГ М) переважали на 11,9 % розлади адаптації: 27,3 % в ОГ I та 15,4 % в ОГ N (р < 0,05); на 11,3 % частіше діагностували соматоформний розлад: 23,6 % в ОГ I та 12,3 % в ОГ N (р < 0,04); на 15,4 % домінував тривожно-фо- бічний розлад: 20,0 % в ОГ I та 4,6 % в ОГ N (р < 0,006), а в ОГ N порівняно з ОГ I частіше діагностували змішаний тривожно-депресивний розлад з перевагою на 34,2 %, а саме 61,5 % і 27,3 % (р < 0,0001). З розвитком РА збільшувалися загальні показники рівня депресії від 9,16 бала до 10,84 бала (р < 0,05) і загальні показники рівня тривоги від 11,10 бала до 13,12 бала (р < 0,05). У результаті проведеного клініко-психопатологічного дослідження науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено систему діагностики НПР у пацієнтів із РА.

Ключові слова: непсихотичні психічні розлади, ревматоїдний артрит, клініко-психопатологічні особливості, депресія, тривога

непсихотичний розлад артрит депресивний

В этой статье рассматриваются клинико-психопатологичес кие особенности непсихотических психических расстройств (НПР) у больных ревматоидным артритом (РА) в зависимости от длительности заболевания. В результате комплексного клинико-психопатологического исследования получены данные о структуре НПР при РА: в основной группе обследуемых с общей продолжительностью ревматоидного артрита до 5 лет (ОГ I) по сравнению с основной группой обследуемых с продолжительностью ревматоидного артрита от 5 до 10 лет (ОГ N) преобладали на 11,9 % расстройства адаптации: 27,3 % в ОГ I и 15,4 % в ОГ N (р < 0,05), на 11,3 % чаще диагностировали соматоформное расстройство: 23,6 % в ОГ I и 12,3 % в ОГ N (р < 0,04), на 15,4 % доминировали тревожно-фоби- чес кие расстройства: 20,0 % в ОГ I и 4,6 % в ОГ N (р < 0,006), а в ОГ N по сравнению с ОГ I чаще диагностировали смешанное тревожно-депрессивное расстройство с преимуществом в 34,2 %, а именно 61,5 % и 27,3 % (р < 0,0001). По мере развития РА возрастали общие показатели уровня депрессии от 9,16 балла до 10,84 балла (р < 0,05) и общие показатели уровня тревоги от 11,10 балла до 13,12 балла (р < 0,05). В результате проведенного клинико-психопатологического исследования научно обоснована, разработана и внедрена система диагностики НПР у пациентов с РА.

Ключевые слова: непсихотические психические расстройства, ревматоидный артрит, клинико-психопатологические особенности, депрессия, тревога

The clinical-psychopathological features of nonpsychotic mental disorders (NMD) in patients with rheumatoid arthritis (RA) depending on the duration of the disease are described in the article. On the basis of a comprehensive clinical psycho- pathological study data were obtained on the structure of NMD in RA: in the main group with a total duration of rheumatoid arthritis up to 5 years (MG I) in comparison with the main group with duration of rheumatoid arthritis from 5 to 10 years (MG II), were predominantly disorders of adaptation on 11.9 %: 27.3 % in MG I and 15.4 % in MG N (р < 0.05); somatoform disorder was more often diagnosed with an advantage of 11.3 % with 23.6 % in MG I and % in MG II (р < 0.04); anxious-phobic disorder was dominated by 15.4 %: 20.0 % in MG I and 4.6 % in MG II (р < 0.006), and in the MG II, compared with the MG I, the mixed anxiety-depressive disorder was more often diagnosed with an advantage of 34.2 %, namely 61.5 % and % (р < 0.0001). On the measure of the development of RA, the general indexes of the level of depression increased from 9,16 points to 10.84 pointy < 0.05) and general indexes of the level of anxiety -- from 11,10 points to 13,12 point (р < 0.05). The system of diagnostic of NMD in patients with RA has been scientifically substantiated, developed and implemented, as a result of the conducted clinical and psychopathological research.

Key words: nonpsychotic mental disorders, rheumatoid arthritis, clinical and psychopathological features, depression, anxiety

В останній час серед дослідників та практичних лікарів спостерігається тенденція до коморбідного підходу під час діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів у зв'язку з розвитком психосоматичної медицини. Частота психосоматичних розладів серед населення досить висока і коливається від 15 до 50 %, а в загально- медичній практиці -- від 30 до 57 % [1]. Ревматоїдний артрит (РА) належить до психосоматичних захворювань і супроводжується наявністю високого рівня соматичного та психоемоційного дистресу, зниженням адаптивності пацієнтів, порушенням соціального функціонування та зниження якості життя загалом. Поширеність депресії у пацієнтів з РА становить від 33,8 % до 44,7 % у різних країнах, тоді як поширеність тривоги -- від 13,4 % до 33,7 % залежно від різних оціночних шкал [2--5]. Непсихотичні психічні розлади (НПР) при РА спричиняються стресовим (психотравмуючим) чинником, а певні нозології невротичного регістру формуються через використання неадаптивних захисних механізмів [6].

Нами було обстежено 180 пацієнтів з РА у віці від 20 до 60 років. Цим пацієнтам було проведено психодіаг- ностичні методики, а саме, шкали Гамільтона для оцінки депресії і тривоги. Ми відібрали 120 пацієнтів, у яких за даними опитувальників та клініко-психопатологічної оцінки було діагностовано НПР.

Першу основну групу (ОГ I) склали 55 пацієнтів із тривалістю захворювання на РА до 5 років (середній вік -- 37,9 ± 1,82), серед яких переважали жінки (46 осіб -- 83,6 %). Другу основну групу (ОГ I!) склали 65 пацієнтів з тривалістю захворювання на РА від 5 до 10 років (середній вік -- 37,9 ± 1,82), серед яких також переважали особи жіночої статі (52 особи -- 80,0 %). Результати обстеження порівнювали з даними 40 осіб контрольної групи зі схожою віко-статевою структурою (33 особи жінок, 82,5 %, р > 0,05). Статистичний аналіз проводили у програмах SPSS Statistics 17.0 for Windows та Statistica 5.1 for Windows. Під час статистичного оброблення отриманих результатів, що відповідали нормальному (гаусовсько- му) розподілу, для оцінювання вірогідності різниці між середніми величинами обчислювали коефіцієнт t згідно з методом Стьюдента.

Як свідчать проведені нами дослідження, у хворих на РА діагностовано психоемоційні розлади, які включають тривожні, депресивні, фобічні, соматоформні та розлади адаптації, що мали стійкий і тривалий характер (табл. 1).

Таблиця 1. Представленість супутніх непсихотичних психічних розладів у пацієнтів з ревматоїдним артритом

Серед обстежуваних нами хворих на РА найчастіше діагностований змішаний тривожно-депресивний розлад (F41.2) з перевагою на 34,2 % (р < 0,0001) у пацієнтів ОГ ІІ порівняно з ОГ I. Хворі виказували скарги на тривогу, знижений настрій, головний біль, серцебиття. У пацієнтів у клінічній картині тривога проявлялась у вигляді моторного напруження: тремтіння, відчуття ознобу, неможливості розслабитись, почуття хвилювання, головного болю; та вегетативної гіперактивності: тахікардії, пітливості, слабкості, запаморочення, епігастральних розладів. Окрім того, невід'ємним компонентом змішаного тривожно-депресивного розладу були депресивні розлади, де в клінічній картині домінували знижений настрій, порушення вітальних функцій, порушення сну, зниження працездатності, звуження кола інтересів та бажань.

Розлади адаптації (F43.2) на 11,9 % (р < 0,05) частіше було діагностовано у пацієнтів ОГ I. Вони проявлялись у вигляді короткочасних, пролонгованих і змішаних депресивних реакцій і характеризувались зниженими настроєм, апетитом, ангедонією, інсомнією та загальною слабкістю і втомлюваністю. Виникали внаслідок фізичного та психологічного стресу, як первинна реакція пацієнта на виникнення РА, а також на зниження фізичної активності та зміни соціального статусу у зв'язку з прогресуванням захворювання.

На нашу думку, такі розлади також можуть бути зумовлені спільними патогенетичними факторами, що сприяють розвитку як системного ревматичного захворювання, так і депресивних розладів. Як відомо, протизапальні цитокіни діють як нейромодулятори і є основними показниками центральних поведінкових, нейроендокринних і нейрохімічних характеристик і депресивних симптомів і також симптомів РА. У ґенезі депресії активну участь беруть гени, які кодують нейротрансмітерну активність (метаболізм адреналіну, норадреналіну, серотоніну та дофаміну), нейроґенез, нейрональну пластичність, активність імунної системи [7].

Соматоформний розлад (F45.0) на 11,3 % (р < 0,04) частіше було діагностовано у пацієнтів ОГ I і був виражений соматоформною вегетативною дисфункцією, яка характеризувалась серцебиттям, пітливістю, тремором, емоційною лабільністю з переважанням емоцій негативного спектра, та включала іпохондричні компоненти, що були виражені надмірним занепокоєнням щодо власного здоров'я, недовірою до лікарів, наявністю емоційних порушень (субдепресивного та тривожного спектра).

Тривожно-фобічний розлад (F40.8) на 15,4 % (р < 0,006) частіше діагностовано у пацієнтів ОГ I. Пацієнти виказували скарги на тремтіння, пітливість, серцебиття, страх, щодо можливої інвалідизації, смерті. Для цих хворих була притаманна тривога очікування, яка пов'язана з хвилюваннями за майбутнє, за прогноз та ефективність лікування, соматичні симптоми тривоги: запаморочення, приливи жару і холоду, відчуття слабкості, нудота, сухість у роті, пітливість.

Обсесивно-компульсивний розлад (F42.2) діагностовано у найменшої кількості пацієнтів: у однієї особи ОГ I, що склало 1,8 % і у чотирьох осіб ОГ ІІ, що склало 6,2 % (р < 0,1). Хворі виказували скарги на нав'язливі думки, нав'язливі дії, внутрішнє напруження, страх і тривогу. Розлад характеризувався наявністю обсесивного мислення і компульсивної поведінки, зниженим настроєм, підвищенням особистісної тривожності, зниженням активної уваги. Пацієнти усвідомлювали безглуздість цих думок і дій, але не могли впоратись з ними.

Окремі НПР характеризувалися певною сукупністю скарг (табл. 2).

Таблиця2. Частота психопатологічних скарг при різних видах розладів у обох основних групах (у % випадків)

При розладах адаптації найчастіше обстежувані пацієнти висловлювали скарги на знижений настрій (24 особи, що склало 97,7 %) і апетит (19 осіб -- 75,0 %), загальну слабкість (24 особи -- 87,5 %), втомлюваність та інсомнію по 20 осіб -- 81,2 %. Здебільшого пацієнти із змішаним тривожно-депресивним розладом скаржилися на тривогу (51 особа, що склало 92,8 %), емоційну нестійкість і дратівливість по 39 осіб -- 71,4 %, знижений настрій (35 осіб -- 64,3 %), а скарги на астенію (30 осіб -- 54,3 %) та знижений апетит (26 осіб -- 47,1 %) були менш виражені. Обстежувані особи із соматоформним розладом найчастіше висловлювали скарги на нестійкість емоцій (18 осіб, що склало 87,4 %), втомлюваність та загальну слабкість по 13 осіб -- 60,9 %, знижений настрій (10 осіб -- 45,7 %), порушення сну (9 осіб -- 43,5 %) і зниження апетиту (6 осіб -- 26,5 %). При тривожно-фобічному розладі переважали скарги на тривогу та страх (13 осіб, що склало 95,2 %), емоційну нестійкість (9 осіб -- 66,6 %), підвищену дратівливість і втомлюваність (по 6 осіб -- 45,0 %). У пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом переважали скарги на нав'язливі думки (5 осіб -- 100 %) і нав'язливі дії (4 особи -- 80,%), рідше були виявлені скарги на знижений настрій (2 особи -- 40,0 %) та втомлюваність (2 особи -- 20,0 %).

Під час обстеження психічного статусу пацієнтів з РА та НПР були виявлені такі симптоми: знижений настрій -- 76,7 %, тривога -- 53,3 %, лакримальні реакції -- 49,2 %, емоційна лабільність -- 37,5 %, загальна слабкість -- 43,3 %, зниження уваги -- 41,7 %, страхи -- 20,8 %, зниження пам'яті -- 12,5 %.

Провівши порівняння психопатологічних симптомів під час обстеження психічного статусу пацієнтів першої групи з тривалістю захворювання до 5 років та другої групи з тривалістю захворювання від 5 до 10 років можна констатувати, що у пацієнтів ОГ N на 14,7 % частіше діагностували загальну слабкість, а саме -- 49,2 % в ОГ N та 34,5 % в ОГ I (р < 0,05), на 14,0 % частіше -- емоційну лабільність (43,1 % в ОГ N та 29,1 % в ОГ I, р < 0,05), на 13,0 % частіше -- зниження пам'яті (18,5 % в ОГ N та 5,5 % в ОГ I, р < 0,02), на 11,7 % частіше -- дратівливість (46,2 % в ОГ N та 34,5 % в ОГ I, р < 0,1), на 10,2 % частіше -- лакримальні реакції (53,8 % в ОГ N та 43,6 % в ОГ I, р < 0,1), і на 4,0 % частіше -- знижений настрій і тривогу (р < 0,3). В обстежуваних ОГ I порівняно з ОГ N на 11,6 % частіше було діагностовано страхи, а саме -- 25,5 % в ОГ I та 13,9 % в ОГ N (р < 0,05) (табл. 3).

Таблиця 3. Частота діагностики психопатологічних симптомів під час обстеження психічного статусу у групах пацієнтів з ревматоїдним артритом

Оскільки серед провідних психопатологічних розладів суттєве значення набувають зміни афективного регістру, ми вважали доцільним провести визначення рівня депресивного стану та рівня тривоги у обстежуваних.

Для виявлення афективних порушень використовували госпітальну шкалу депресії Гамільтона (HDRS) для визначення депресії. За шкалою HDRS у двох основних групах пацієнтів, які страждають на ревматоїдний артрит, всі показники вищі порівняно з контрольною групою (табл. 4).

У обстежуваних ОГ I виявляли вищий показник за шкалою депресивний настрій порівняно з ОГ N, який становив 1,69 бала і за шкалою обсесивні і компульсивні симптоми -- 0,34 бала порівняно з обстежуваними другої основної групи, у яких показник депресивного настрою становив 1,56 бали, а обсесивні і компульсивні симптоми -- 0,30. Пацієнти обох груп мали однаковий показник за шкалою середнє безсоння, який становив 0,38 бали, загальмованості -- 0,14 та 0,16 бала і шлунково-кишкових симптомів -- 0,25 та 0,23 бали, втрата маси тіла А -- 0,23 та 0,22, а також у них були відсутні симптоми деперсоналізації і дереалізації та параної дальні симптоми. Інші показники вираженості депресивного стану були вищі у обстежуваних ОГ ІІ. У осіб ОГ ІІ порівняно з ОГ І показники були вищі за шкалою почуття провини, ажитація та раннє безсоння на 0,1 бала, працездатність і активність -- на 0,14 бала, пізнє безсоння -- на 0,2 бала, психічна тривога -- на 0,3 бала, загальні соматичні симптоми та іпохондрія -- на 0,33 бала, соматична тривога -- на 0,46 бала. Загальний показник рівня депресії у пацієнтів ОГ І становив 9,16 бала, а у пацієнтів ОГ ІІ -- 10,84 бала, що відповідає легкому депресивному розладу.

Для визначення вираженості тривоги у обстежуваних ми використовували шкалу Гамільтона для визначення тривоги (табл. 5).

За шкалою HАRS у пацієнтів ОГ I виявлено вищі показники за шкалою фобії на 0,81 бала порівняно з ОГ N. Однаковою мірою траплялось підвищення за шкалою депресивний настрій 1,43 і 1,46 бала відповідно. Інші показники вираженості тривоги були вищі у обстежуваних ОГ ІІ. У осіб ОГ ІІ порівняно з ОГ І показники були вищі за шкалою тривожний настрій -- на 0,34 бала, соматичні сенсорні симптоми -- на 0,32 бала, вегетативні симптоми -- на 0,3 бала, серцево-судинні і соматичні м'язові симптоми -- по 0,28 бала, інтелектуальні порушення -- на 0,26 бала, інсомнія -- на 0,2 бала, респіраторні симптоми та поведінка при огляді -- на 0,18 бала, напруження і гастроінтести- нальні симптоми -- на 0,1 бала. Загальний показник рівня тривоги у пацієнтів ОГ І становив 11,10 бала, а у пацієнтів ОГ ІІ -- 13,12 бала, що відповідає тривожному розладу.

Непсихотичні психічні розлади у пацієнтів з РА можуть призвести до недотримання схем лікування, зниження його ефективності і підвищення рівня інвалідності та смертності [8--9]. Отже, рання діагностика та цілеспрямоване лікування дозволять зменшити несприятливі наслідки психічних розладів у пацієнтів з РА.

За результатами отриманих даних можна зробити такі висновки:

У ОГ І порівняно з ОГ ІІ на 11,9 % переважали розлади адаптації: 27,3 % в ОГ І та 15,4 % в ОГ ІІ (р < 0,05); на 11,3 % частіше діагностували соматоформний розлад: 23,6 % в ОГ І та 12,3 % в ОГ ІІ (р < 0,04); на 15,4 % домінував тривожно- фобічний розлад: 20,0 % в ОГ І та 4,6 % в ОГ N (р < 0,006). Серед обстежуваних нами хворих на ревматоїдний артрит і непсихотичні психічні розлади в ОГ N порівняно з ОГ I частіше діагностували змішаний тривожно-депресивний розлад з перевагою на 34,2 %, а саме 61,5 % і 27,3 % (р < 0,0001).

Таблиця 4. Рівень вираженості депресивного стану у обстежуваних хворих (за шкалою Гамільтона)

Примітка. Тут і далі: * -- вірогідність різниці (p < 0,05) з контрольною групою, ** -- між першою та другою групами

Таблиця5. Рівень вираженості тривоги у обстежуваних хворих (за шкалою Гамільтона)

У пацієнтів з тривалим перебігом ревматоїдного артриту (більше ніж 5 років) скарги спостерігалися частіше, на 16,0 % частіше висловлювали скарги на втомлюваність: 45,5 % та 61,5 % (р < 0,004), на 15,0 % -- на загальну слабкість: 52,7 % та 67,7 % (р < 0,005), на 14,2 % -- на погіршання пам'яті 7,3 % та 21,5 % (р < 0,001), на 15.5 % -- на порушення сну 49,1 % та 64,6 % (р < 0,004), що може бути пов'язано з більш тривалим перебігом захворювання та більш вираженим астенічним синдромом.

Провівши порівняння психопатологічних симптомів під час обстеження психічного статусу, можна зауважити, що у пацієнтів ОГ N порівняно з ОГ I домінували такі симптоми: загальна слабкість -- на 14,7 % (49,2 % в ОГ N та 34,5 % в ОГ I, р < 0,05), емоційна лабільність -- на 14,0 % (43,1 % в ОГ N та 29,1 % в ОГ I, р < 0,05), зниження пам'яті -- на 13,0 % (18,5 % в ОГ N та 5,5 % в ОГ I, р < 0,02), дратівливість -- на 11,7 % частіше (46,2 % в ОГ N та 34,5 % в ОГ I, р < 0,1), лакримальні реакції -- на 10,2 % (53,8 % в ОГ N та 43,6 % в ОГ, р < 0,1), а в обстежуваних ОГ I порівняно з ОГ N переважали страхи -- на 11,6 % (25,5 % в ОГ I та 13,9 % в ОГ М, р < 0,05).

З розвитком ревматоїдного артриту збільшуються загальні показники рівня депресії від 9,16 бала до 10,84 бала (р < 0,05) і загальні показники рівня тривоги від 11,10 бала до 13,12 бала (р < 0,05).

Список літератури

Андрющенко А. В., Романов Д. В. Клинико-эпидемиологические аспекты проблемы пограничных психических и психосоматических расстройств в общей медицине (обзор литературы) // Психические расстройства в общей медицине. 2010. № 02. С. 23--42.

Symptoms of depression and anxiety predict treatment response and long-term physical health outcomes in rheumatoid arthritis: secondary analysis of a randomized controlled trial / Matcham F., Norton S., Scott D. L. [et al.] // Rheumatology (Oxford). 2016. 55(2). Р. 268--278.

The correlations of socioeconomic status, disease activity, quality of life, and depression/anxiety in Chinese patients with rheumatoid arthritis / Zhang L., Xia Y., Zhang Q. [et al.] // Psychol Health Med. 2017. 22(1) Р. 28--36.

Guo J., Li L., Yang J. Investigation and analysis of anxiety and depression of patients with rheumatoid arthritis // Rheum Arthritis. 2012. 1 (3). Р. 28--9.

Li Liu, Neili Xu, Lie Wang. Moderating role of self-efficacy on the associations of social support with depressive and anxiety symptoms in Chinese patients with rheumatoid arthritis // Neuropsychiatric disease and treatment. 2017. 13. Р. 2141--2150.

Спіріна І. Д., Тимофєєв Р. М., Шорніков А. В. Роль стресової реакції і “незрілих” психічних захисних механізмів у формуванні невротичних, пов'язаних зі стресом і соматоформних розладів // Український вісник психоневрології. 2018. Т. 26, вип. 1 (94). С. 92--94.

Марута Н. О., Федченко В. Ю., Лінська К. І. Генетичні передумови депресивних розладів // Там само. 2017. Т. 25, вип. 3 (92). С. 39--43.

Van den Hoek J., Boshuizen H. C., Roorda L. D. Association of somatic comorbidities and comorbid depression with mortality in patients with rheumatoid arthritis: a 14-year prospective cohort study // Arthritis Care Res (Hoboken). 2016. 68 (8) Р. 1055--60.

Savka S. D. Evaluation of depression and its correlation with anxiety, quality of life index and duration of disease in patients with rheumatoid arthritis // "The Top Actual Researches in Modern Science" : Proceedings of the international scientific and practical conference (Ajman, UAE, 31 July 2017, UAE) / Ramachandran N. (Eds.). 2017. № 8 (24). Р. 50--3.

Размещено на Allbest.ru