Персоніфікований підхід до профілактики тютюнокуріння у підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРСОНІФІКОВАНИЙ ПІДХІД ДО ПРОФІЛАКТИКИ ТЮТЮНОКУРІННЯ У ПІДЛІТКІВ

С.І. Ільченко, А.О. Фіалковська

Анотація

антисмокінговий підліток захворювання обструктивний

Метою роботи була розробка персоніфікованих антисмокінгових програм у підлітків, які курять, на підставі власного дослідження розповсюдженості та вивчення статусу тютюнокуріння. Встановлено, що сучасні антисмокінгові програми для підлітків повинні бути спрямовані на зниження інтенсивності тютюнокуріння та посилення мотивації кинути курити, а також проведення їх диспансерного огляду для виявлення груп ризику по розвитку ХОЗЛу майбутньому

Ключові слова: статус тютюнокуріння, підлітки, мотивація кинути курити, персоніфіковані антисмокінгові програми

Вступ

Більшість існуючих антисмокінгових програм, що сьогодні застосовуються для попередження тютюнокуріння, спрямована на збільшення обсягу інформації щодо наслідків тютюнокуріння, нікотинової залежності та на практиці мають невисоку ефективність. У зв'язку з тим, що боротьба з тютюнокурінням повинна проводитися не тільки комплексно, але й індивідуально, представляється актуальним розробка персоніфікованого підходу до його профілактики у підлітків.

Обґрунтування дослідження

Тютюнокуріння у дітей та підлітків є однією з найважливіших медико-соціальних проблем. Європейське опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин (ESPAD), проведене в Україні в 2015 році, показало, що частка молодих людей, які курили хоча б один раз у житті склала 60,4 % серед хлопців та 46,0 % серед дівчат. Найчастіше перша спроба куріння припадає на вік 13 років та молодше - 31,0 % підлітків викурюють свою першу сигарету саме в цьому віці [1, 2]. Ранній початок куріння призводить до формування у підлітків стійкої нікотинової залежності, від якої важко позбутися у майбутньому [3].

Зважаючи на значну розповсюдженість тютюнокуріння серед підлітків, раннє їх залучення до цієї шкідливої звички та негативний вплив її на здоров'я підростаючого покоління, профілактика тютюнокуріння та боротьба з ним є надзвичайно актуальним завданням [4].

Профілактичні заходи підліткового тютюнокуріння включають первинну та вторинну профілактику. Заходи первинної профілактики спрямовані на запобігання початку куріння підлітків та, як правило, повинні здійснюватися на рівні сім'ї та школи. Вторинна профілактика тютюнокуріння сприяє припиненню куріння у тих підлітків, які вже курять [5, 6]. Щоб заходи вторинної профілактики були дієвими, потрібно виявляти індивідуальні причини кожного конкретного підлітка. Тільки з урахуванням цих особливостей подальша профілактична робота може бути ефективною.

Мета дослідження

Розробка та впровадження в практику персоніфікованих антисмокінгових програм у підлітків, які курять, для ефективної боротьби з тютюнокурінням.

Матеріали і методи дослідження

Розробка антисмокінгових програм базувалася на даних проведеного у 2014-2015 роках епідеміологічного дослідження поширеності тютюнокуріння серед учнів старших класів середніх загальноосвітніх шкіл та коледжів м. Дніпра, в якому прийняли участь 2299 осіб віком від 12 до 20 років [7]. Середній вік обстежених підлітків склав 17,1±0,04 роки (середній вік дівчат - 16,9±0,1 роки, юнаків - 17,2±0,1 роки). Оцінювали вік початку куріння, стаж тютюнокуріння, кількість викурених за добу сигарет. Вивчався статус тютюнокуріння, який проводився згідно методичним рекомендаціям «Практическое руководство по лечению табачной зависимости» [3] та включав: оцінку тютюнокуріння як фактору ризику розвитку захворювання з розрахунком індексу курця (ІК) по формулі: кількість викурених за день сигарет х12 місяців у році, які підліток курив (ІК>140 - куріння представляє ризик по відношенню до розвитку хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ); ІК>240 - куріння неминуче призведе до розвитку ХОЗЛ у майбутньому); оцінку ступеня нікотинової залежності за тестом Фагерстрема; оцінку мотивації до куріння; оцінку мотивації кинути курити. Показник «пачка/роки» у підлітків, які щоденно курять, обчислювали по формулі: кількість викурених за добу сигарет х кількість років куріння/20.

Спірометричне вимірювання було проведено 37 підліткам, які курять, на сучасному спірографі MicroLab 3500 МК8 (Великобританія) за загальноприйнятою методикою.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програмного забезпечення STATISTICA 6.1 та Excel 2010. Для статистичної обробки матеріалів дослідження використовувалися методи математико-статистичного аналізу: перевірка нормального розподілу кількісних показників з використанням критеріїв КолмогороваСмірнова та Шапіро-Уілка; оцінка достовірності різниці середніх ознак за критерієм Ст'юдента (t). Результати вважали статистично вірогідними при значеннях р<0,05.

Результати дослідження

За результатами дослідження розповсюдженість активного тютюнокуріння склала 20,8 %, а досвід тютюнокуріння мали 51,2 % всіх опитаних підлітків.

При вивченні віку початку куріння встановлено, що в середньому підлітки починають регулярно курити в 14,4±0,1 роки: юнаки в 14,3±0,2 роки, дівчата - в 14,6±0,2 роки (р>0,05) (табл. 1). Середня кількість сигарет, які викурюють підлітки за добу, склала 9,1±0,3, у юнаків і дівчат 10,5±0,4 і 7,7±0,3 відповідно (р<0,001).

Індекс курця у підлітків, які курять, в середньому склав 109,1±3,3 та був достовірно вищим у юнаків (125,5±4,9), ніж у дівчат (91,9±4,0) (р<0,001) (табл. 1). У переважної більшості курців - 73,7 % підлітків (n=353) - ІК був менше 140, у 23,8 % підлітків (n=114 ) ІК був від 140 до 240, що вказує на вкрай високий ризик розвитку в них у майбутньому ХОЗЛ та у 2,5 % підлітків (n=12) - вище 240, що при продовженні куріння неминуче веде до розвитку ХОЗЛ.

Серед підлітків, які щоденно активно курять, у 19,4 % (n=93) встановлена дуже слабка нікотинова залежність, у 42,8 % (n=205) - слабка, у 14,8 % (n=71) - середня, у 15,9 % (n=76) - висока та у 7,1 % (n=34) підлітків дуже висока нікотинова залежність.

При оцінці мотивації до тютюнокуріння встановлено, що 36,5 % підлітків (n=175) використовують тютюнокуріння як підтримку при нервовій напрузі, 17,1 % підлітки (n=82) - щоб отримати розслаблюючий ефект, 10,0 % підлітків (n=48) мають психологічну залежність від тютюнокуріння, 7,9 % підлітки (n=38) отримують стимулюючий ефект від куріння, 4,2 % підлітків (n=20) мають потребу маніпулювати сигаретою та лише у 0,6 % підлітків (n=3) тютюнокуріння є звичкою.

Вивчаючи мотивацію кинути курити встановлено, що лише 20,3 % підлітків (n=97) мають високу мотивацію кинути курити, 48,0 % підлітків (n=230) мають слабку мотивацію кинути курити та у 31,7 % підлітків (n=152) мотивація кинути курити взагалі відсутня.

Результати спірометричного дослідження виявили у 10,8 % асимптомних підлітків-курців (n=4) легкі та помірні вентиляційні порушення по обструктивному типу при відсутності скарг і об'єктивних порушень соматичного статусу.

Таким чином, проведене дослідження показало, що проблема тютюнокуріння серед сучасних підлітків залишається вкрай актуальною. Так, розповсюдженість вживання тютюну в м. Дніпрі є досить високою та становить 20,8 %. Це означає, що в місті курить кожний п'ятий підліток, а половина серед усіх опитаних підлітків хоча б раз в житті спробували курити.

Обговорення результатів дослідження

Виявлені негативні тенденції у статусі тютюнокуріння - чверть курців мають ІК вище 140, що вказує на вкрай високий ризик розвитку в них у майбутньому ХОЗЛ, незважаючи на незначний стаж тютюнокуріння (3,4±0,1 роки). Майже у чверті підлітків, які курять, вже сформована висока та дуже висока нікотинова залежність. В той же час більшість підлітків не готові кинути - 48,0 % підлітків мають слабку мотивацію кинути курити та у третини (31,7 %) мотивація кинути курити взагалі відсутня.

Зважаючи на це, сучасні антисмокінгові програми для підлітків повинні бути спрямовані, в першу чергу, на зниження інтенсивності тютюнокуріння та посилення мотивації кинути курити, пропаганду здорового способу життя, а також проведення ретельного диспансерного огляду підлітків, які курять, з метою виявлення груп ризику по розвитку ХОЗЛ у майбутньому.

В Україні на сьогоднішній день взаємовідносини лікаря та дорослого пацієнта, який курить, регламентуються наказом МОЗ України № 601 від 03.08.2012 р. «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при припиненні вживання тютюнових виробів» та наказом МОЗ України № 746 від 27.09.2012 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій для медичних працівників закладів охорони здоров'я з надання лікувально-профілактичної допомоги особам, які бажають позбутися залежності від тютюну» [8].

Таблиця 1

Показники тютюнокуріння у підлітків (за даними анкетування), M±m

Примітка: р - вірогідність різниці між юнаками та дівчатами

Крім того, тютюнова залежність в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) включена до рубрики «Психічні поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин», а куріння класифікується як захворювання (код F17). Відповідно до цього питання її діагностики та лікування знаходяться у компетенції лікарів-наркологів. Проте, для підлітків чіткі рекомендації по припиненню куріння на сьогоднішній день відсутні.

Зниження інтенсивності тютюнокуріння повинно здійснюватися комплексно, із застосуванням немедикаментозних методів та фармакотерапії [9].

Немедикаментозна антисмокінгова реабілітація включає індивідуальні або групові заняття, психологічну підтримку підлітка. І хоча ці заходи дають відносно низькі загальні показники щодо припинення куріння, вони значно збільшують ймовірність припинення куріння у порівнянні з відсутністю лікування [10].

Пацієнтам з високою мотивацією кинути курити (6 і більше балів) для розробки індивідуальної програми відмови від куріння важливе значення має ступінь нікотинової залежності [7]. Особам із середнім чи високим ступенем залежності рекомендована тривала програму лікування тютюнової залежності. Ця програма складається з періодичних бесід лікаря з пацієнтом, більш частих в перші 2 місяці відмови від куріння, та призначення фармакотерапії [3]. Фармакотерапія включає у себе широкий спектр препаратів, від замінників нікотину, що використовуються у різних формах (нікотинова жувальна гумка, нікотиновий пластир) до антидепресантів, агоністів рецепторів нікотину. Доза та тривалість прийому препаратів є індивідуальною і залежить від ряду факторів (віку, ступеня нікотинової залежності, вираженості симптомів нікотинової абстиненції).

У відповідності з нещодавніми оглядами та рекомендаціями США не існує доказової бази по використанню фармакотерапії для припинення куріння у підлітків. Крім того, в більшості європейських країн заборонено законом виписувати ліки для відмови від куріння цій категорії осіб [8]. При лікуванні дітей віком 12-17 років з високим ступенем нікотинової залежності можливо використовувати нікотинову жувальну гумку.

Пацієнтам з низькою мотивацією кинути курити (4-6 балів) рекомендована коротка лікувальну програму для зниження тютюнового навантаження та підвищення мотивації кинути курити [3]. При відсутності мотивації кинути курити лікар повинен з'ясувати причини, що перешкоджають підлітку кинути курити, інформувати підлітка про негативні наслідки тютюнокуріння взагалі і, зокрема, для його здоров'я, визначити разом з пацієнтом позитивні ефекти відмови від куріння, під час кожної бесіди з курцями проявляти зацікавленість - чи намагається пацієнт відмовитись від куріння і заохочувати його у разі відмови.

В даному випадку пацієнтам рекомендують програму зниження інтенсивності тютюнокуріння. Суть цієї програми полягає в тому, що пацієнт продовжує отримувати нікотин на звичному для нього рівні, комбінуючи куріння сигарет з прийомом нікотинзамісної терапії (НЗТ) [3]. Протягом місяця інтенсивність куріння вдається знизити в середньому в 1,5 рази, тобто пацієнт скорочує прийом шкідливих речовин, що містяться в сигаретному димі. Дана програма відрізняється від короткої лікувальної програми тим, що вона не призводить до зниження рівня вмісту нікотину в крові, який залишається у пацієнта на звичному рівні. Великим позитивним результатом даної програми є те, що пацієнт поступово звикає жити без сигарет і посилюється його мотивація до відмови від куріння.

Поєднання фармакотерапії та немедикаментозних методів, а саме індивідуальних та групових консультацій, призводить до більш ефективної відмови від вживання тютюну. У разі неефективності медичної допомоги при припиненні вживання тютюнових виробів, яка надається лікарями загальної практики - сімейної медицини, або за бажанням пацієнта повинно бути розглянуто питання про направлення підлітка до спеціаліста-нарколога.

Наш власний досвід щодо впровадження персоніфікованих програм профілактики та боротьби з наявністю тютюнової залежності свідчить про ефективність немедикаментозних заходів у підлітків в групі зі слабкою мотивацією кинути курити (48,0 % з обстежених) у вигляді підвищення цієї мотивації та зниження інтенсивності тютюнокуріння. Проте, підлітки, які мають високу нікотинову залежність, ІК вище 140 та слабку або відсутню мотивацію кинути курити (31,7 % з обстежених), потребували призначення комбінованої антисмокінгової програми з використанням фармакотерапії. При відсутності мотивації кинути курити пацієнтам можна також рекомендувати програму зниження інтенсивності тютюнокуріння з подальшою відмовою від нього.

Висновки

1. Профілактика тютюнокуріння у підлітків є заходом первинної профілактики розвитку хронічних захворювань органів дихання у дорослих та потребує співпраці між лікаря загальної практики, наркологами, педагогами, батьками та самими підлітками.

2. Найбільш перспективним у профілактиці тютюнокуріння та лікуванні тютюнової залежності у підлітків є розробка та широке впровадження в практику персоніфікованих антисмокінгових програм з урахуванням якісних характеристик статусу тютюнокуріння.

3. Доцільність медикаментозної корекції тютюнової залежності у підлітків повинна оцінюватись в кожному конкретному випадку при неефективності інших заходів та проводитись тільки під пильним спостереженням фахівців.

Література

1. Куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед підлітків, які навчаються: поширення й тенденції в Україні: монографія / Балакірєва О. М. та ін. Київ: Поліграфічний центр «Фоліант», 2015. 200 с.

2. Пархоменко Л. К., Єщенко А. В. Медичні та соціальні аспекти тютюнопаління у підлітків // Современная педиатрия. 2012. № 7 (47). С. 215-218.

3. Чучалин А. Г, Сахарова Г М., Новиков Ю. К. Практическое руководство по лечению табачной зависимости. Москва, 2001. 14 с.

4. Грузєва О. В. Сучасна інформаційно-освітня програма профілактики куріння серед підлітків // Український науково-медичний молодіжний журнал. 2010. № 1. С. 20-27.

5. Батожаргалова Б. Ц., Мизерницкий Ю. Л. Проблема табакокурения у подростков и обоснование роли антисмокинговых программ в профилактике респираторной патологии и реабилитации хронических заболеваний легких // Детская и подростковая реабилитация. 2011. № 2 (17). С. 52-60.

6. Профилактика табакокурения среди детей и подростков / Геппе Н. А. и др. Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2008. 144 с.

7. Фіалковська А. О. Епідеміологічне дослідження поширеності тютюнокуріння серед сучасних підлітків // Здоровье ребенка. 2017. № 7 (75). С. 112-116. doi: 10.22141/2224-0551.7.75.2016.86735

8. Кваша А. И., Зозуля А. И. Практические рекомендации по преодолению табачной зависимости у пациентов // Український медичний часопис. 2013. № 2 (94). С. 63-67.

9. Андрющенко И. В., Малинина Е. В. Комплексный подход к лечению табакокурения и никотиновой зависимости // Лечащий врач. 2012. № 1. URL: https://www.lvrach.ru/2012/01/15435336/

10. Рекомендации ENSP по лечению табачной зависимости: всестороннее руководство для осуществления мероприятий и стратегий по лечению табачной зависимости / ред. А. К. Демин. 2016. 186 с.

Размещено на Allbest.ru