Главная Коллекция "Otherreferats" Медицина Клінічні та біологічні аспекти застосування гіпербаричної оксигенації при лікуванні хворих з пухлинами голови і шиї

Клінічні та біологічні аспекти застосування гіпербаричної оксигенації при лікуванні хворих з пухлинами голови і шиї

Ефективність включення гіпербаричної оксигенації у терапевтичний комплекс лікування хворих із місцево-розповсюдженими пухлинами голови та шиї. Оцінка динаміки клінічних проявів, кількості післяопераційних ускладнень, частоти виникнення рецидивів.

Рубрика Медицина
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.10.2018
Размер файла 14,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Клінічні та біологічні аспекти застосування гіпербаричної оксигенації при лікуванні хворих з пухлинами голови і шиї

Злоякісні пухлини часто містять ділянки, що піддаються гострій або хронічній гіпоксії, хоча і з різним ступенем тяжкості при різних типах пухлин [1; 2]. Тяжка або тривала гіпоксія є шкідливою, адаптація до гіпо- ксичного мікросередовища дозволяє клітинам раку вижити і розростатися у цьому ворожому середовищі. Оскільки кисень необхідний для всіх основних процесів загоєння ран, включаючи опірність інфекціям, активацію фібробластів, осадження колагену, ангіогенез та епітелізацію [3], існує побоювання, що гіпербарична оксигенація (TBO) матиме проліферативний ефект при злоякісних захворюваннях. Таким чином, протягом багатьох десятиліть увага була зосереджена на з'ясуванні того, чи сприяє ГБО прогресуванню раку. На початку 2000-х років J. Feldmeier et al. [4] і J. Daruwalla et al. [5] провели аналіз літератури стосовно ГБО та раку. Огляди включали як експериментальні, так і клінічні дослідження застосування ГБО при різних онкологічних захворюваннях, з додатковою терапією та без неї. В обох оглядах висновок полягав у тому, що ГБО не сприяє зростанню та прогресуванню раку, а використання ГБО у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями є безпечним.

Сьогодні ГБО-терапія широко застосовується при лікуванні патології голови і шиї. Цей метод ефективний при гіпоксичних станах у післяопераційному періоді, при лікуванні хірургічної інфекції та в інших напрямах. У хворих, прооперованих з місцево-розповсюдженими пухлинами ротової порожнини, гортані, ротоглотки та гортаноглотки, він сприяє збільшенню максимальної вентиляції легень. Необхідна для репараційниих процесів та повноцінної функціональної активності органів і систем енергія утворюється в результаті біологічного окиснення, при здійсненні якого вагому роль відіграє надходження кисню в організм, транспортування його до клітин та інтенсивність утилізації. Вплив ГБО сприяє зниженю гіпертензії у легеневій артерії, збільшенню резервних можливостей організму, підвищенню толерантності до фізичних навантажень, скороченню часу лікування і терміну перебування в стаціонарі [6; 7].

Мета роботи -- проаналізувати результати застосування ГБО в оперованих хворих на місцево-розповсюджений рак органів голови та шиї на основі вивчення частоти післяопераційних ускладнень і рецидивів.

Матеріали та методи дослідження

У першу групу включено 198 (74,2 %) пацієнтів, які в комплексі післяопераційного лікування отримували сеанси ГБО. У 69 (25,8 %) хворих другої групи ГБО не застосовувалася. Розподіл кількості хворих відповідно до типу проведеної операцій наведений в табл. 1.

Вибір типу хірургічного втручання залежав від локалізації процесу і характеру росту пухлини.

Запальний процес, який розвивається в рані, може досягати різного ступеня вираженості. Робоча класифікація місцевих ускладнень, запропонована М.А. Кропотовим [8], враховує різноманітність і складність післяопераційних інфекційних ускладнень, тяжкість стану хворого, лікувальні підходи і можливість самостійного загоєння рани або необхідність повторних оперативних втручань і тривалого перебування хворого у стаціонарі.

Легкий ступінь -- розходження країв післяопераційної рани без запалення в навколишніх тканинах.

Середній ступінь -- значне розходження країв рани, крайовий або частковий некроз клаптів, що використовувалися для закриття дефектів, формування нориці.

Тяжкий ступінь -- утворення глибокої рани з розповсюдженням запалення на м 'які тканини і шкіру шиї, підщелепної ділянки з формуванням оро- стоми і втягненням у запальний процес нижньої щелепи.

Вкрай тяжкий ступінь -- значний некроз як шкірного фрагмента, так і переміщеного клаптя з розповсюдженням гнійно-запального процесу на глибокі шари шиї з втягненням стінок магістральних судин і загрозою арозійної кровотечі; загальна ареактивність організму та септичний стан.

Таблиця 1 Розподіл хворих відповідно до проведеної операції

Тип хірургічного втручання

Перша група

Друга група

Ларингектомія, лімфодисекція

49

20

Резекція дна ротової порожнини, язика, лімфодисекція

35

12

Фаринголарингектомія, лімфодисекція

5

--

Резекція верхньої щелепи

9

3

Резекція нижньої щелепи, дна ротової порожнини, лімфодисекція

37

8

Резеція ротоглотки, лімфодисекція

21

8

Тиреоїдектомія, лімфодисекція

17

9

Тиреоїдектомія, циркулярна резекція трахеї

3

--

Пластичне закриття орофарингостом

7

2

Комплексна лімфодисекція

15

7

Разом

198

69

Залежно від перебігу захворювання на фоні лікування та його ефективності визначали кількість і частоту сеансів ГБО, що проводилися в одномісній барокамері БЛКС-301. Сеанси розпочинали як у першу добу, так і на 3-4-й день після проведеної операції. При відносно задовільному стані хворого проводили по одному сеансу на день. Доза кисню визначалася режимом ГБО, який включає рівень робочого тиску, час перебування хворого під цим тиском, кількість і тривалість сеансів, час інтервалів між ними. Частіше за все проводили 7-10 сеансів ГБО з тиском кисню в межах 1,0-1,5 абсолютних атмосфер тривалістю 30-40 хв кожний. Для захисту від можливої кисневої інтоксикації за 30 хв до сеансу вводили аскорбінову кислоту, седуксен або димедрол.

Результати дослідження та їх обговорення

Оцінюючи загоєння післяопераційних ран в обох групах загалом, встановили, що ранові ускладнення у першій групі відмічено у 37 (18,7 %) хворих (табл. 2).

Таблиця 2 Ступінь післяопераційних ускладнень у групах, абс. (М±тр, %)

Ступінь ускладнення

Перша група

Друга група

Легкий

23 (11,6±2,3)

4 (5,8±2,8)

Середній

12 (6,1±1,7)

14 (20,3±4,8)

Тяжкий

2 (1,0±0,7)

6 (8,7±3,4)

Вкрай тяжкий

--

2 (2,9±2,0)

Усього

37 (18,7±2,8)

26 (37,7±5,8)

Примітка. У табл. 2, 3: тр -- середня похибка відносної величини

Частота виникнення післяопераційних ускладнень у пацієнтів першої групи була удвічі меншою, ніж у хворих другої групи, яким сеанси ГБО не проводилися (ВШ=0,38; 95 % ДІ 0,21-0,70; р=0,001). Кількість хворих з легким ступенем ускладнень була значно вищою в першій групі (ВШ=2,14; 95 % ДІ 0,71-6,41; р=0,17), а вкрай тяжкий ступінь констатовано лише у другій групі.

Дія гіпербаричного кисню не закінчується після припинення сеансу. Пояснюється це тим, що після проведення сеансу ГБО тканинне насичення киснем не повертається до вихідного рівня протягом години і більше, тимчасом як кількість кисню в крові падає до початкового рівня через 20-30 хв. Все це впливає на зміну параметрів кисневого режиму організму, які приводять до відповідних клініко-фізіоло- гічних ефектів: антигіпоксичний, дезінтоксикаційний, мікроцирку- ляторний та репараційний.

Раннє застосування ГБО-те- рапії часто дозволяє уникнути післяопераційних ранових ускладнень і є важливим заходом у профілактиці ранової інфекції. За наявності ран, які тривало не гояться, ГБО сприяє швидкому відторгненню некротичних ділянок, відновлюючи мік- роциркуляцію, ліквідації набряку тканин і пришвидшує їх загоєння. Завдяки усуненню ре- гіонарної гіпоксії та впливу на гормональні, імунні та інші фактори стан хворих покращується, зменшується індуративний набряк шкіри, пришвидшується епітелізація ранової поверхні, покращуються дані лабораторних показників крові.

Порівнюючи частоту рецидивів протягом року після проведеного лікування в двох групах (табл. 3), не виявили статистично достовірної різниці їх виникнення залежно від застосування гіпербаричної оксиге- нації (ВШ=1,17; 95 % ДІ 0,642,12; р=0,6).

Необхідно зазначити, що в кожному конкретному випадку питання про призначення ГБО вирішувалося індивідуально, враховуючи стан хворого та ви- раженість проявів супровідної патології.

Сьогодні залишається не визначеним взаємозв'язок променевої терапії та гіпербаричної оксигенації. Це, очевидно, пов'язано з різноманітними вагомими біологічними факторами пливу цих двох методів на організм загалом і на пухлину зокрема. Останніми роками було проведено лише одне дослідження, присвячене вивченню ГБО у поєднанні з променевою терапією при експериментальній карциномі голови та шиї у мишей [9]. Дослідники виявили, що хоча ГБО знижує гіпоксичний стан пухлин, вона жодним чином не впливає на їх ріст ні у спокої, ні в комбінації з променевою терапією. Крім того, вони не знайшли доказів посилення ан- гіогенезу в пухлинах після лікування ГБО при забарвленні CD31, а також при вимірюванні експресії VEGF, підтверджуючи те, що ГБО не впливає на ангіогенез у пухлинах.

M.H. Bennett et al. [10] також вивчали в своїй роботі ефект поєднання ГБО з променевою терапією. Незважаючи на те, що дослідження показали корисні результати щодо місцевого контролю пухлин, смертності та місцевого рецидиву, протоколи розглянутої літератури змусили їх зробити висновок, що вони не можуть виправдати планомірне використання ГБО у поєднанні з радіацією.

Таблиця 3 Частота виникнення рецидивів

Показник

Перша

група

Друга

група

Кількість

хворих

198

69

Рецидиви,

абс.

(М±тр, %)

67

(33,8±

±3,4)

21

(30,4±

±5,5)

Висновки

гіпербаричний оксигенація пухлина шия

Включення ГБО у терапевтичний комплекс лікування хворих із місцево-розповсюдженими пухлинами голови та шиї сприяє позитивній динаміці клінічних проявів, зменшує кількість післяопераційних ускладнень, але не впливає на частоту виникнення рецидивів.

Література

1. Michieli P. Hypoxia, angiogenesis and cancer therapy: to breathe or not to breathe? Cell Cycle. 2009. № 8. Р. 32913296.

2. Vaupel P., Mayer A. Hypoxia in cancer: significance and impact on clinical outcome. Cancer Metastasis Rev. 2007. № 26. Р. 225-239

3. Hopf H.W., Rollins M.D. Wounds: an overview of the role of oxygen. Antiox- id Redox Signal. 2007. № 9. Р. 1183-1192.

4. Feldmeier J., Carl U., Hartmann K., Sminia P. Hyperbaric oxygen: does it promote growth or recurrence of malignancy? Undersea Hyperb Med. 2003. № 30. Р. 1-18.

5. Daruwalla J., Christophi C. Hyperbaric oxygen therapy for malignancy: a review. World J Surg. 2006. № 30. Р. 2112-2131.

6. Moen I., Linda E., Stuhr B. Hyperbaric oxygen therapy and cancer a review. Targeted Oncol. 2012. № 7(4). Р. 233-242.

7. Hyperbaric programs in the United States: Locations and capabilities of treating decompression sickness, arterial gas embolisms, and acute carbon monoxide poisoning: survey results / W. Chin et al.Undersea Hyperb Med. 2016, Jan- Feb. N 43 (1). Р. 29-43.

8. Кропотов М.А. Органосохраняющие и реконтруктивные операции на нижней челюсти в комбинированном лечении рака слизистой оболочки полости рта: автореф. дис. ... канд. мед. наук: спец. 14.00.14. Москва, 2003. 44 с.

9. Effects of hyperbaric oxygen exposure on experimental head and neck tumor growth, oxygenation, and vasculature / Y. Shi et al. Head Neck. 2005. № 27. Р. 362-369.

10. Bennett M.H., Feldmeier J., Smee R., Milross C. Hyperbaric oxygenation for tumour sensitisation to radiotherapy. Cochrane Database Syst Rev. 2012. Vol. 4. CD005007.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены