Експресія деяких молекулярно-біологічних маркерів як прогностичний фактор при лейоміосаркомі
Головні біологічні особливості лейоміосаркоми та частота її рецидивування. Аналіз і оцінка рівнів молекулярно-біологічних маркерів Bcl 2, p53, Ki-67 та естрогену / прогестерону рецепторів, зміни їх експресії та взаємозв’язку з рецидивуванням пухлини.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.10.2018 |
| Размер файла | 26,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Експресія деяких молекулярно-біологічних маркерів як прогностичний фактор при лейоміосаркомі
Мезенхімальні пухлини, за винятком лейомі - ом матки, зустрічаються зрідка, оскільки саркоми складають тільки 4,0-9,0% усіх злоякісних новоутворень цього органа і виявляються з частотою 1-2 випадки на 100 000 жіночого населення.
Стадія захворювання є найбільш важливим прогностичним фактором для всіх гістотипів, з 5 - річною загальною виживаністю 50,0-55,0% для I стадії і 8,0-12,0% - для II-IV [1; 2].
Золотим стандартом першого етапу лікування саркоми матки визнане хірургічне втручання в об'ємі тотальної гістеректомії з двобічною адне - ксектомією, оментектомією і взяттям змивів з черевної порожнини і малого таза. Незважаючилекулярно-генетичних досліджень. Низький рівень частоти виникнення саркоми матки ускладнює проведення рандомізованих досліджень, тому чимало питань прогнозу і лікування досі залишаються відкритими [3].
Потреба в нових і кращих прогностичних маркерах у клінічній онкології є актуальним питанням через очевидне надмірне або недостатнє лікування пацієнтів, яке спостерігається сьогодні.
Таким чином, перспективним вважається вивчення рівнів злоякісності сарком матки за даними експресії прогностичних біомаркерів для індивідуалізації антибластомної терапії.
Метою роботи
Ввчення молекулярно-біологічних маркерів при лейоміосаркомі матки та визначення їх прогностичної значущості для означення виживаності та методу терапії.
Матеріали та методи дослідження
В основу нашого дослідження покладено клінічні спостереження в ДУ ІМР НАМН України та у Херсонському обласному онкологічному диспансері в період 2015-2018 рр. за 30 пацієнтками з лейоміосаркомою матки I-IV (Ті-з^Мо-0 стадії.
Для гістологічного дослідження відсікали шматочки з центральних та периферичних ділянок пухлин, які фіксували в 10,0% розчині нейтрального формаліну, забуференому фосфатним буфером. Потім матеріал піддавали стандартній проводці крізь спирти зростаючої концентрації, хлороформ, після чого заливався парафіном. Із приготовлених парафінових блоків були виготовлені серійні зрізи товщиною 3,0-4,0 мкм. У всіх випадках використовували стандартні методи забарвлення гематоксиліном та еозином, пікро - фуксином за Ван Гізон.
Імуногістохімічним методом виявляли в пухлинних клітинах особливості диференціювання (шляхом визначення експресії низькомолекулярних цитокератинів (Cytokeratin PAN, АЕ1/АЕ3), гладком'язового актину (Smooth Muscle Actin, 1A4), CD 10, віментину (Vimentin, V9), наявність рецепторів до естрогену (Estrogen Receptor а 1D5 (ER)), прогестерону (Progesteron Receptor PgR 636 (PR)), а також експресію маркера про - ліферативної активності Кі-67 (МІВ-1) та маркера апоптозу Bcl 2 (124) з використанням первинних моноклональних антитіл (МКАТ) фірми DAKO (Данія), Rady-to-Use. Демаскуюча термічна обробка була виконана за методом кип'ятіння зрізів у цитратному буфері (рН 6,0). Для візуалі - зації первинних антитіл застосовувалась система детекції UltraVision Quanto Detection Systems HRP Polymer (Thermo scientific). Як хромоген був використаний DAB (діамінобензидин). Результати підраховували за допомогою окулярної сітки Автандилова [5] в 10 довільно вибраних полях зору при збільшенні 400х. Оцінку імуногістохіміч - ної мітки проводили за двома параметрами: ступінь розповсюдження та інтенсивність забарвлення. Ступінь розповсюдження мітки враховували за відсотковим вмістом позитивно забарвлених клітин від загальної кількості клітин у полі зору. Для оцінки ступеня інтенсивності забарвлення використовували напівкількісну шкалу: + - слабка, ++ - помірна, +++ - виражена реакція. Статистична обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою пакета програм «STATISTICA 10.0» (для визначення вірогідності отриманих даних використовували точний метод Фішера, t-критерій Стьюдента, метод максимально вірогідної оцінки для малої кількості спостережень, непараметричні критерії Манна-Уїтні та Красекла-Уолліса при порівнянні середніх даних виділених підгруп. Імовірність відмінностей між середніми значеннями показників сприймалася при рівні значущості p < 0,05).).
До дослідження включені 30 пацієнток з гістологічно доведеною лейоміосаркомою матки, віковий діапазон яких склав (51,7 ± 1,5) року з медіаною 51,0 року. Розподіл за стадіями склався так: I (TiNxMo) - 20 пацієнток (66,7 ± 8,8)%, ІІ (Тз^Мэ) - 6 хворих (20,0 ± 7,4)%, ІІІ та IV (T3N>M0-i) стадії налічували по 2 пацієнтки (6,7 ± 4,6)%. Хворим проведено комплексне або комбіноване лікування - операція в обсязі ЕМП, променева терапія, +\ - хіміотерапія. Хворі про - стежені після закінчення лікування в терміні до 36 міс.
Результати дослідження та їх обговорення
Імуногістохімічне дослідження проведено у 35 пацієнток з гістологічним діагнозом лейоміо - саркома матки. У 5 з них діагноз був змінений на рак ендометрію, атипічну лейоміому, проліфе - руючу фіброміому.
Для з'ясування впливу досліджуваних маркерів на прогноз перебігу захворювання та вибір адекватного методу лікування проаналізовані молекулярно-біологічні фактори: регуляція апоптозу за даними ампліфікації генів р53 та Bcl 2, проліферативна активність білка Ki-67, рівень експресії стероїдних гормонів ЕР і ПР.
Розглянемо вплив цих факторів на перебіг захворювання. Оцінка проліферативної активності може допомогти визначити агресивність і злоякісність перебігу пухлинного процесу [6].
Ki-67 виявляє проліферуючі клітини, що знаходяться на різних фазах циклу, і таким чином відображає весь пул клітин, які діляться; це найбільш надійний і чіткий маркер проліферації. Антиген Ki-67 руйнується протягом 1-1,5 години, тому детектує тільки клітини, що діляться, і не залишається в клітинах, що перебувають в спокої [7].
Проліферативна активність лейоміосаркоми за даними експресії білка Ki-67 визначали у 25 хворих. У 23 (92,0%) з них рівень показника склав від 2,0 до 80,0% із середнім значенням (12,8 ± 4,2)% і медіаною 6,0%, тобто у 50,0% пацієнток рівень експресії не перевищував 6,0% (табл. 1). У двох пацієнток даний маркер не виявлявся (дорівнював нулю).
Рецидиви відмічено у 9 (40,9%) пацієнток з 22 (відсутні дані щодо 3 хворих), в однієї пацієнтки цей показник дорівнював нулю.
В 8 з 22 обстежених пацієнток на рецидиві захворювання (табл. 2) рівень Ki-67 складав від 2 до 16%, із середнім значенням (5,9 ± 1,7)% і медіаною 4,0%.
Таким чином середнє значення при рецидиві є нижчим (5,9%), ніж в усій групі пацієнтів (12,7%). Медіана ідентична - 4,0 та 6,0%.
Слід зауважити, що у 3 з 23 хворих рівень Ki - 67 відповідав 40,0, 60,0 і 80,0%, на цей момент спостереження (17,0-25,0 місяці) дані щодо прогресування пухлини відсутні.
Проведений статистичний аналіз не виявив вірогідних відмінностей за даним показником (рис. 1).
Отримані нами дані відрізняються від даних літератури, де проліферативна активність за даними експресії Ki-67 корелює з прогресією ле - йоміосаркоми. Критичним визначено показник (16,6 ± 1,3)%: при значеннях нижче вказаного частота прогресування пухлини становить (11,0 ± 2,9)%, а перевищення даного порогу - (36,3 ± 6,2)% [8]. Але є роботи, в яких також не виявлено впливу рівня Ki-67 на показник загальної виживаності [9].
лейоміосаркома рецептор пухлина біологічний
Таблиця 1. Експресія білка Ki-67 у хворих на лейоміосаркому матки, %
|
Кількість пацієнтів |
Середнє значення |
Медіана |
Межа min-max |
Стандартне відхилення |
Стандартна помилка |
|
|
23 |
12,76 |
6,0 |
2,00 - 80,00 |
19,97 |
4,16 |
Таблиця 2. Експресія білка Ki-67 у хворих на лейоміосаркому матки з рецидивами, %
|
Кількість пацієнтів |
Середнє значення |
Медіана |
Межа min-max |
Стандартне відхилення |
Стандартна помилка |
|
|
8 |
5,9 |
4,0 |
2,00 - 16,00 |
4,85 |
1,72 |
Рівень Ki-67 у пацієнток за наявності рецидиву лейоміосаркоми та за його відсутності - це ключовий компонент внутрішньоклітинної захисної системи, що запобігає появі аномальних клітин. При різних аномальних процесах в клітці відбувається активація, що призводить до зупинки клітинного циклу і репарації ДНК або апоптозу. При сильних пошкодженнях, коли репарація ДНК неможлива, запускається апоптоз. Мутація р53 асоційована з агресивністю перебігу хвороби і стійкістю пухлинних клітин до хіміо - та променевого лікування. Доведено, що порушення функції р53 дикого типу пов'язано з його блокадою іншими протеїнами, зокрема Bcl 2 [7].
Мутація білка р53 вимикає функцію нормального р53, який зупиняє клітинний цикл в G1 або G2 фазах під час репарації ДНК, тому мутації р53 можуть потенційно забезпечувати генетичну основу до стійкості до хіміопрепаратів.
За нашими даними рівень білка р53 позитивний в 18 (60,0%) з 30 випадків (рис. 2), що відповідає даним літератури, де цей показник становить 65,8% [10].
У 5 (33,3%) з 15 пацієнток з відомими даними виявлено рецидив пухлини. Доля 3 хворих невідома. Із 12 (40,0%) з 30 пацієнток з негативним показником р53 рецидив виявлено в 7 (58,3%) хворих. Статистичний аналіз не виявив вірогідного впливу даного маркера на виникнення рецидиву лейоміосаркоми, що підтверджується рядом дослідників [11]. Однак, за даними літератури при наявності ампліфікації гена прогноз був вірогідно гірше при його гіперекспресіі. У пухлинах високого ступеня злоякісності експресія мутантного р53 досягає 33,0% [10], рецидив виникає протягом 28 місяців [11].
Рівень р53 у 30 пацієнток коливався від 0,0 до 100,0%. Медіана склала 15,0%. Медіана значень, відмінних від нуля (18 пацієнток), склала 30,0%. Зважаючи на великий діапазон значень, вирішено проаналізувати даний показник в діапазонах 0,0-15,0, 16,0-30,0 і більше 30,0%.
Як видно з представленого рисунка, максимальна частота рецидивів спостерігається при значенні р53 0,0-15,0%, хоча це не має вірогідного підтвердження (р = 0,237).
Bcl 2 - один з головних інгібіторів апоптозу. Експресія Bcl 2 пов'язана зі сприятливим прогнозом для хворих на саркоми м'яких тканин. При експресії його п'ятирічна виживаність становить 87,0%, а у Bcl 2-негативних - 53,0% [7].
У нашому дослідженні експресія білка Bcl 2 позитивна у 21 (72,4%) з 29 обстежених пацієнток, що є ідентичним даним літератури, де цей показник становив 72,6% [7].
В 11 (39,3%) з 28 простежених пацієнток виявлено прогресування пухлини. У 21 пацієнток з позитивною експресією Bcl 2 рецидиви виявлені у 6 (28,6%) хворих. З 7 пацієнток з негативним статусом Bcl 2 у 5 хворих (71,4%) виявлено рецидиви. Ще в чотирьох - статус захворювання невідомий. Статистичний аналіз виявив вірогідну прогностичну значущість цього маркеру (р = 0,046), корелюючи з даними літератури щодо сприятливості цього прогностичного фактору за наявності експресії білка Bcl 2 [10].
З 30 хворих на ЛМС матки у 13 (43,3%) пацієнток виявлено позитивні рецептори естрогену (ЕР) та у 19 (63,3%) - прогестерону (ПР).
ЕР-позитивний показник було виявлено у 13 (43,3%) з 30 пацієнток. Слабкий показник ЕР позитивного забарвлення не відзначався, помірний - у 4 (30,8%), і сильний - у 9 (69,2%) з 13 хворих. У всіх пацієнток ступінь розповсюдження ЕР забарвлення був > 50%. У 2 (18,2%) із 11 хворих відмічено рецидив пухлини, в однієї з них інтенсивність ЕР становила 100%. Наявність рецидиву захворювання у двох інших пацієнток невідома.
ЕР-негативний показник було виявлено у 17 (56,7%) з 30 пацієнток. У 10 (62,5%) із 16 простежених хворих відмічено рецидив пухлини. Статистичний аналіз не виявив прогностичної значущості цього маркеру (р = 0,368).
В 19 (63,3%) із 30 пацієнток відмічено наявність рецепторів прогестерону: слабкий показник - у 3 (15,8%), помірний - у 7 (36,8%) хворих, та сильний - у 9 (47,4%). Інтенсивність коливалася від 8,0 до 100,0%. Ступінь розповсюдженості ПР забарвлення > 50% відмічено у 8 (72,7%) з 11 хворих, 10 - 50% - у 3 (27,3%). У 5 (29,4%) з 17 простежених хворих виявлено рецидив захворювання, але в 1 з них рівень експресії ПР не перевищував 8%. Відсутність експресії ПР спостерігалася у 11 (36,7%) із 30 пацієнток. У 7 (70,0%) з 10 простежених хворих з негативним статусом маркера виявлено рецидив. Статистичний аналіз підтвердив високу вірогідну прогностичну значущість Пр маркеру (р = 0,006) на відміну від ЕР маркеру.
ЕР та ПР позитивні рецептори одночасно визначалися у 11 (36,7%) з 30 хворих, 10 (90,9%) з яких були з помірним та сильним ступенями. Лише 1 (10,0%) пацієнтка з 10 простежених в даній групі мала рецидив через 28 міс. від початку лікування при рівні експресії обох маркерів 100,0%.
ЕР та ПР негативні рецептори одночасно визначалися у 9 (30,0%) з 30 хворих. У 6 (66,7%) з 9 простежених пацієнток в даній групі відмічено рецидив.
Позитивність рецепторів прогестерону асоціюється з нижчим ризиком виникнення рецидиву та кращою виживаністю жінок. В той же час, інші дослідники не спромоглися визначити жодного вірогідного зв'язку між статусом стероїд - рецепторів та показником виживаності [11].
Визначення індивідуальних рівнів злоякісності пухлини сприяло розробці способу прогнозування виникнення рецидивів у хворих на лейо - міосаркому матки (видано патент на корисну модель №111936 від 25.11.2016 р.) з обґрунтуванням тактики лікування.
Висновки
1. Експресія маркера Bcl 2 виявилась прогностично сприятливим критерієм при ЛМС: частота рецидивів знизилася в 2,5 рази.
2. Встановлено, що маркер Bcl 2 та наявність прогестерон рецепторів є позитивним прогностичним фактором при лейоміосаркомі, особливо при негативному показнику експресії білка р53.
3. Коефіцієнт одночасної наявності позитивної естроген / прогестерон експресії є прогностично сприятливим показником, а виникнення рецидивів спостерігається лише при IV стадії.
4. Одночасна негативна експресія естроген / прогестерон рецепторів при ЛМС є несприятливим фактором прогнозу: у 66,7% хворих спостерігається рецидив захворювання.
Література
лейоміосаркома рецептор пухлина біологічний
1. Урманичева А.Ф. Принципы лечения сарком матки / А.Ф. Урманичева, Е.А. Ульрих // Практическая онкология. - 2008. - Т. 9, №3. - С. 132-136.
2. Pautier P. Analysis of clinicopathologic prognostic factors for 157 uterine sarcomas and evaluation of a grading score validated for soft tissue sarcoma / P. Pautier, C. Genestie, A. Rey [et al.] // Cancer. - 2000. - Vol. 88, №6. - P. 1425-1431.
3. Лазарева Н.И. Злокачественные мезенхимальные опухоли женских половых органов: клиника, диагностика, лечение, факторы прогноза: автореф. дис…. д-ра мед. наук: 14.00.14 «Онкология» / Н.И. Лазарева. - М., 2003. - C. 68-118.
4. Giuntoli R.L. Retrospective review of 208 patients with leiomyosarcoma of the uterus: prognostic indicators, surgical management, and adjuvant therapy / R.L. Giuntoli, D.S. Metzinger, C.S. DiMarco [et al.] // Gynecol. Oncol. - 2003. - Vol. 89. - P. 460-469.
5. Автандилов Г.Г. Основы количественной патологической анатомии: монография / Г.Г. Автандилов. - М.: Медицина. - 2002. - 240 с.
6. Райхлин Н.Т. Апоптоз - основные механизмы развития и роль в онкологической практике: руководство по иммуногистохими - ческой диагностике опухолей человека / Н.Т. Райхлин, А.Н. Райхлин; под ред. С.В. Петрова, Н.Т. Райхлина. - Казань, 2000. - С. 250-266.
7. Кешта Р.А. Экспрессия молекулярно-биологических маркеров при саркомах мягких тканей / А.Р. Кешта, Е.В. Степанова, М.Р. Личиницер // Клинические исследования. - 2002. - С. 613.
8. Лазарев А.С. Клинико-морфологические факторы риска развития рецидива и метастазирования лейомиосаркомы тела матки / А.С. Лазарев, А.М. Авдалян, И.П. Бобров [и др.] // Онкология. Журнал им П.А. Герцена. - 2013. - №1. - С. 27-33.
9. Zhai Y.L. Expression of cyclins and cyclin-dependent kinases in smooth muscle tumors of the uterus / Y.L. Zhai, T. Nikaido, T. Shiozawa [et al.] // Int. J. Cancer. - 1999. - Vol. 84. - P. 244250.
10. Авдалян А.М. Лейомиосаркома тела матки: некоторые молекулярно-биологические критерии прогноза / А.М. Авдалян, И.П. Бобров, В.В. Климачев [и др.] // Сибирск. онкологический журнал. - 2010. - №1 (37). - С. 45-49.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Значення біологічних маркерів в динаміці раку шлунку. Тенденція до збільшення частоти мутацій р53 відповідно до проникнення пухлинних клітин в оточуючих тканинах. Відсутність достовірної кореляції передопераційної концентрації VEGF з виживанням хворих.
статья [532,5 K], добавлен 31.08.2017Вивчення новітньої світової літератури про кореляцію експресії та ампліфікації ЕИСС-1, НЕИ-2/ пеи та Кі-67 з клінічним перебігом захворювання, гістологічними особливостями пухлини і чутливістю до хіміотерапії у хворих на рак шлунку і стравоходу.
статья [23,1 K], добавлен 07.11.2017Вплив структурних компонентів бактерій на метаболічний статус епітеліоцитів піхви. Вплив на репродуктивну систему. Секреція медіаторів епітеліоцитами піхви здорових жінок. Система циклічних нуклеотидів та експресія маркерів апоптозу епітеліоцитами.
автореферат [37,7 K], добавлен 09.03.2009Визначення можливостей використання мутацій в генах та мітохондріальній ДНК у якості молекулярно-генетичних маркерів ризику виникнення раку молочної залози у осіб різних вікових груп з Ірану і України, аналогічні рівні зростання частоти захворюваності.
автореферат [43,0 K], добавлен 29.03.2009Гігієнічна оцінка третинного очищення промислових стічних вод у біологічних ставах з вищими водяними рослинами. Обґрунтованість доцільності застосування біоставів з вищими водяними рослинами для третинного очищення промислових стічних вод від забруднень.
автореферат [332,6 K], добавлен 09.03.2009Роль метода полимеразно-цепной реакции в дифференциальной диагностике различных заболеваний органов дыхания. Молекулярно-генетическое исследование для определения устойчивости комплекса Mycobacterium tuberculosis к противотуберкулезным препаратам.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 13.06.2013Сущность, значение и области применения молекулярно-генетических методов исследования. Специфика метода полимеразной цепной реакции. Блот-гибридизация по Саузерну. Картирование генов и идентификация хромосомных аберраций с помощью "FISH"-метода.
презентация [971,4 K], добавлен 07.12.2014Методы диагностики туберкулеза легких. Роль метода полимеразно-цепной реакции в дифференциальной диагностике различных заболеваний органов дыхания. Молекулярно-генетическое исследование для идентификации видов микобактерий из культурального материала.
дипломная работа [532,6 K], добавлен 28.05.2013Осуществление рутинных методик полимеразно-цепной реакции (ПЦР). ПЦР диагностика туберкулеза легких. Молекулярно-генетическое исследование для идентификации видов микобактерий из культурального материала. ПЦР диагностика внелегочных форм туберкулеза.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 20.05.2013Функціональний принцип класифікації методів медико-біологічних вимірювань. Огляд лабораторних та інструментальних методів дослідження. Об'єктивні методи обстеження організму людини. Лабораторна медицина як комплекс багатьох методик дослідження пацієнта.
контрольная работа [13,5 K], добавлен 27.11.2010
