Ступінь порушень факторів і механізмів неспецифічного протиінфекційного захисту організму хворих на хронічний автоімунний тиреоїдит

О.П. Храброва

ДЗ "Луганський державний медичний університет", м. Рубіжне

Резюме. У хворих на хронічний автоімунний тиреоїдит виявлено зниження у периферійній крові абсолютної і відносної кількості NK-клітин у 1,77 та у 1,63 раза відповідно;ТСD3+CD25+-у 4,59 та у 3,38 раз відповідно; у 1,9 раза - фагоцитарна активність та міграційна здатність нейтрофільних гранулоцитів (НГ), відносна кількість НГ готових до апоптозу підвищується в 1,9 раза, що призводить до зниження фагоцитарної ємкості крові в 1,89 раза та кількості активних макрофагів у крові - у 1,9 рази. У НГ підвищується активність мієлопероксидази на 10,13%, але знижується на 47,52% концентрація протеїнів і зростає концентрація у НГ глікогену на 32,17% і ліпідів - на 36,76%.

СТЕПЕНЬ НАРУШЕНИЙ ФАКТОРОВ И МЕХАНИЗМОВ НЕСПЕЦИФИЧЕСКОЙ ПРОТИВИНФЕКЦИОННОЙ ЗАЩИТЫ ОРГАНИЗМА БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМ АУТОИММУННЫЙ ТИРЕОИДИТ

Критерії включення невключення хворих на ХАІТ для подальшого обстеження

Для імунологічних досліджень забирали цільну кров із ліктьової вени вранці (8-10г) натщесерце у 2 пробірки. У першу пробірку із стабілізатором (1мл. розчину гепарину(10-15од/мл)) вносили 4мл. крові, в якій визначали абсолютну та відносну кількість лімфоцитів, фагоцитарну і секреторну активність нейтрофільних гранулоцитів. В іншу (суху) пробірку вносили 6мл крові, яку центрифугували 10 хв. за 1500 об/хв. для отримання плазми, в якій визначали концентрації проза- пальних цитокінів, антитіл щодо органоспеци- фічних антигенів ЩЗ (тиреоглобуліну, тиреоїдної пероксидази та до рецептора тиреотропного гормону) [1,2].

В імунологічних дослідженнях використовувалася панель моноклональних антитіл "Сорбент" (Росія) до мембраних CD-рецепторів-анти- CD3+, CD4+, CD16+, CD19+, CD25+, CD95+ та анти HLA-DR+. Фагоцитарну активність нейтрофільних гранулоцитів (НГ) оцінювали за здатністю захоплювати часточки монодисперсного (^1,7мкм) полістирольного латексу.

Для опрацювання одержаних результатів використані методи варіаційної статистики. Визначали середні величини (М), похибки середніх арифметичних (±m). Різниця між групами вважалася статистично достовірною за Р<0.05. Математичні операції проведені на ІВМ/PC за допомогою пакета програми BIOSTAT 3,03 "Statistica for Windows and Microsoft Excel".

Обговорення результатів дослідження

Неспецифічні фактори реактивності організму (фактори вродженого імунітету) беруть участь на початку, в період розвитку і в заключній фазі специфічної імунної відповіді. Реактивність неспецифічної системи захисту недиференційована стосовно конкретного антигену і направлена проти будь-яких інфекційних і неінфекційних агентів. Імунна специфічна відповідь завжди конкретна та адресована конкретному антигену. Визначення стану неспецифічної реактивності організму має ва ливе значення в ко плексній оцінці і унного статусу та в прогнозі перебігу захворювання. Від стану неспецифічних захисно-пристосувальних (адаптаційних) механізмів залежить початок і перебіг захворювання запального процесу. Різке і тривале інгібування неспецифічних факторів захисту - несприятливий прогноз захворювання. Виходячи із сказаного вище, нами проведено дослідження клітинної ланки неспецифічної реактивності та концентрації прозапальних цитокінів першого і другого покоління в периферійній крові хворих на хронічний автоімунний тиреоїдит (табл.2)

Для встановлення інформативності змін показників неспецифічної реактивності організму хворих на ХАІТ, як можливих прогностичних факторів та основи вибору імунотропних препаратів, визначений ступінь імунних порушень кожного показника. За наявності імунної недостатності показник був негативним ("-") числом, значення показника зі знаком "+" засвідчило про гіперфункцію неспецифічної реактивності. Значення результатів, що знаходилися в межах 1-33%, відповідало І ступеню розладів неспецифічної реактивності, 39-66,7% - ІІ ступеню, понад 66,7% - ІІІ ступеню розкладів.

Виявлено, що серед 18 показників, що характеризують клітинну ланку неспецифічної реактивності організму, 10 (55,6%) мають ІІ ступінь порушень, 3 (16,7%) - ІІІ ступінь та 5 (27,7%) - І ступінь. Виходячи з цього, хворим на ХАІТ слід підбирати імунотропні препарати із препаратів крові та адаптогенів. Небажаним є використання препаратів центральної дії (препаратів тимусу або кісткового мозку).

Таблиця 2

Ступінь порушень клітинної ланки неспецифічної реактивності організму хворих на хронічний автоімунний тиреоїдит

Примітка: НГ- нейтрофільні гранулоцити

Високий (ІІІ ступінь) рівень порушень у хворих на ХАІТ-відзначається зниження абсолютної та відносної кількості природних регуляторних клітин (TCD3+ CD25+) у 3,38 раза та у 4,59 раза відповідно. Вони беруть участь у механізмі підтримки толерантності та супресії інших Т-лімфо- цитів. Ці клітини регулюються імунною відповіддю стосовно антигенів, в тому числі авто- антигенів; пригнічують проліферацію наївних TCD3+ CD25+ Т-лімфоцитів. Таким чином, природні регуляторні TCD3+ CD25+ не тільки контролюють підтримку толерантності, перешкоджають розвитку автоімунних процесів, послабляють маніфестацію захворювання, а також регулюють імунну відповідь. Зниження абсолютної і відносної кількості TCD3+ CD25+ лімфоцитів у хворих на ХАІТ сприяє посиленню автоімунних процесів.

Підвищення кількості на 90,3% НГ з CD95+ маркером засвідчує про підвищення апоптозу найбільшої популяції імунокомпетентних клітин. Вивчення фагоцитозу НГ має важливе значення у комплексному аналізі діагностики автоімунних процесів та у виборі імунотропних препаратів. Фагоцитарна активність НГ понижена на 90,2%, їх міграційна активність знижена у 2,0 рази, фагоцитарна ємкість крові хворих на ХАІТ - на 88,6% та кількість активних фагоцитуючих клітин - на 90,2%, але підвищується адгезивна активність на 57,8%. У хворих на ХАІТ порушуються механізми фагоцитозу на заключному етапі за рахунок зменшення катіонних білків НГ на 47,5% при підвищеній активності мієлопероксидази на 40,1 %, концентрації глікогену - на 32,2% і ліпідів - на 36,8%.

Незважаючи на підвищення абсолютної кількості О-лімфоцитів на 36,9% і тенденції до зростання відносної кількості цих клітин, абсолютна і відносна кількість основної популяції - природніх кілерів (NK) - знижена на 76,8% і 62,7% відповідно.

Відомо, що при поділі імунокомпетентні клітини секретують різноманітні регуляторні речовини пептидної природи (ццтокіни). Вони діють на інші клітини як лімфоїдного, так й інших ростків, переважно на моноцити/макрофаги, включаючи у них широкий спектр біологічних ефектів по лінії стимуляції, так і пригнічення функцій імуно-компетентних клітин. Цитокіни проявляють різнобічну дію, забезпечуючи взаємодію клітин в імунній системі та її взаємозв'язок з іншими системами організму.

Результати дослідження концентрації прозапальних цитокінів першого і другого покоління у хворих на ХАІТ наведені в таблиці 3.

Із наведених у табл. 3 результатів дослідження видно, що у хворих на ХАІТ концентрація ІЛ-ір знижена у 3,6 раза, що призводить до зниження продукції гепатоцитами білків гострої фази, адгезивних молекул, гама - ІНФ, ФНП та інших цитокінів. Незважаючи на це, у крові хворих на ХАІТ зростає концентрація ІЛ-6 на 54,3%, ІЛ-8 - у 4,4 раза, ФНП - альфа - у 4,9 раза. При цьому суттєво зростає концентрація у крові хворих на ХАІТ альфа-і гама - інтерферонів у 5,6 та у 35,9 раза відповідно.

Підвищення концентрації ІЛ-6, який синтезується різними типами клітин (макрофагами, Т- і В - лімфоцитами, епітеліальними, мікрогліаль ними клітинами, хондріоцитами, остеоцитами), має більш різносторонні ефекти, ніж інші цитокіни. Він схожий з ефектами ІЛ-1, в кооперації з іншими цитокінами підсилює диференціацію і проліферацію стовбурових клітин, активацію TCD4+ і TCD8+-лімфоцитів. Його збільшення підсилює ефективність запального процесу.

Таблиця 3