Організація медичної допомоги дітям та підліткам з ожирінням

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація медичної допомоги дітям та підліткам з ожирінням

Організація Об'єднаних Націй у 2015 р. визначила профілактику неінфекційних захворювань та боротьбу з ними одним із ключових пріоритетних напрямів. Серед факторів ризику неінфекційних захворювань ожиріння викликає особливу настороженість [6, 7, 9, 10].

Поширеність ожиріння та надмірної ваги у дітей і підлітків зростає в усьому світі. Число дітей із зайвою вагою у світі перевищує 42 млн. Ожиріння погіршує стан здоров'я дитини, знижує рівень освіти і якість життя. У дітей з ожирінням ризик виникнення хронічних захворювань зростає з віком. Тому лікування дітей з ожирінням має бути включено в ефективну систему надання медичної допомоги, розширену в рамках загального охоплення медико-санітарними послугами. Первинна медична допомога відіграє важливу роль у ранній діагностиці, лікуванні та динамічному нагляді за такими дітьми. Регулярне спостереження за ростом і розвитком дітей та підлітків у школах або лікувально - профілактичних установах, що надають первинну медичну допомогу, дає змогу виявити дітей з високим ризиком виникнення цієї патології. На сьогоднішній день дитяче ожиріння часто не визнається проблемою суспільної охорони здоров'я, тому, на жаль, дуже мало публікацій про надання медичної допомоги при цьому захворюванні. Багато медичних працівників не сприймають ожиріння як серйозне захворювання і не включають до своїх завдань заходи щодо його профілактики та лікування [1-5, 7, 8].

Таким чином, виникає необхідність проаналізувати чинники, які обумовлюють стан медичної допомоги дітям з ожирінням.

Мета роботи - вивчити та охарактеризувати чинники, які обумовлюють якість медичної допомоги дітям і підліткам з ожирінням.

Для досягнення поставленої мети проведено соціологічне опитування 280 батьків дітей з ожирінням у віці 6-17 років за спеціально розробленими анкетами та викопіювання даних із медичної документації: історій розвитку дитини (ф. №112/о), контрольних карт диспансерного спостереження (ф. №30/о).

Проаналізовано лікувально-консультативну роботу дільничних педіатрів і спеціалістів вузького профілю та ефективність диспансерного спостереження.

Розраховано відносні показники (Р). Обробку даних проведено з використанням статистичних пакетів програм Statistica 8.

Більшість пацієнтів з ожирінням потребує амбулаторно-поліклінічної допомоги. Відомо, що даний вид допомоги посідає провідне місце в медичному обслуговуванні населення. У міській місцевості лікувально-профілактична допомога дітям із цим захворюванням надається дитячими поліклініками, спеціалізованими ендокринологічними установами та іншими медичними закладами.

Одним з основних завдань роботи закладів первинної ланки є рання діагностика і лікування захворювань. Отже, з метою оцінки своєчасності виявлення даної патології проаналізовано обставини, за яких виявлено ожиріння в досліджуваної групи дітей.

Так, за даними анкетування батьків дітей та підлітків з ожирінням, 24,1% дітей, які були оглянуті ендокринологом та мали встановлений діагноз ожиріння в історії розвитку дитини (ф. №112/о), направлені дільничним педіатром із приводу надмірної маси тіла, у 15,7% дітей ожиріння вперше виявлене при профілактичному огляді. Батьки 36,1% дітей і підлітків звернулися до ендокринолога самостійно, оскільки їх турбувала надмірна вага їхньої дитини. У 14,5% пацієнтів ожиріння діагностоване під час стаціонарного лікування у зв'язку з іншими захворюваннями або при зверненні до вузького спеціаліста, а також із приводу скарг на інші захворювання (ендокринологічна, серцево-судинна та інша патологія).

Оцінка ефективності роботи амбулаторно - поліклінічних закладів може бути отримана на основі інформації про кількість і структуру звернень до тих чи інших фахівців. Первинна медична допомога посідає провідне місце в лікуванні багатьох захворювань, у тому числі ожиріння. Саме сімейний лікар має виконувати ключову роль у профілактиці та динамічному спостереженні за пацієнтами з надлишковою вагою.

За даними анкетування батьків дітей з ожирінням, у 2015 р. до дільничного педіатра з приводу надмірної маси тіла та її ускладнень більшість (51,7±3%) дітей з ожирінням зверталася 1-2 рази, 21,9±2,5% - 3 і більше, а 26,4±2,6% дітей - жодного разу; до ендокринолога - відповідно 57,3±3%, 24,9±2,6% і 17,8±2, %. Структура звернень пацієнтів з ожирінням до вузьких спеціалістів із приводу різної патології представлена таким чином: найбільша кількість відвідувань була до кардіолога, гастроентеролога та невропатолога. При цьому до кардіолога 36,4±2,8% дітей звернулося 1-2 рази за рік, 16,4±2,2% - 3 і більше разів; до гастроентеролога - відповідно 31,7±2,1% і 11,5±1,9% дітей; до невропатолога - відповідно 26,7±2,6% і 10,9±1,7%; до інших спеціалістів - відповідно 16,3±2,2% і 9,4±1,7% (табл. 1). Так, більшість відвідувань із приводу ожиріння відмічалася до фахівців вузького профілю, тому за даними опитування визначена недооцінена роль дільничного лікаря в спостереженні за пацієнтами з цим захворюванням.

Важливим індикатором якості медичної допомоги вважається оцінка задоволеності роботою медичних працівників.

ожиріння диспансерний підліток ендокринолог

Таблиця 1. Структура звертань дітей з ожирінням до лікарів різних спеціальностей з приводу зайвої ваги та його ускладнень протягом року (P±m%)

Це, у свою чергу, дає змогу своєчасно приймати коригувальні заходи і є додатковою підставою при прийнятті рішень керівництвом лікувального закладу. Таким чином, результати вивчення задоволеності якістю роботи лікарів різних спеціальностей за п'ятибальною шкалою вказали на те, що 28,4±2,7% батьків дали високу оцінку роботи дільничного педіатра, 31,7±2,8% оцінили роботу педіатра на середньому рівні, 23,5±2,5% задоволені роботою та решта (16,4±2,2%) відповідно дали незадовільну оцінку. Робота дитячих ендокринологів була оцінена значно краще, тому що більшість батьків дали високу (34,8±2,8%) та середню (41,3±3%) оцінки, 17,5±2,3% вважали роботу задовільною і тільки 6,4±1,5% дали незадовільну оцінку. Результати оцінювання вузьких фахівців також на достатньому рівні: високу оцінку дали 37,2±2,9% батьків пацієнтів з ожирінням, середню - 34,4±2,8% батьків, задовільну - 13,9±2%, незадоволені роботою 14,5±2,1% (табл. 2). Отже, результати оцінювання підтверджують наявність певних недоліків у роботі лікарів первинної ланки.

Таблиця 2. Результати оцінювання роботи лікарів різних спеціальностей батьками дітей та підлітків з ожирінням за п'ятибальною шкалою (P±m%)

Однією з відмінних характеристик амбулаторно - поліклінічної допомоги є поєднання лікувальної та профілактичної роботи в діяльності всіх лікарів, де саме диспансерний метод або метод активного та динамічного спостереження займає важливе місце. Таким чином, одним із критеріїв якості медичної допомоги педіатричних амбулаторно-поліклінічних установ необхідно вважати ефективність диспансерного спостереження дитячого населення. З метою оцінки диспансерної роботи, було проведено викопіювання даних контрольних карт диспансерного спостереження (ф. №30/о) і проаналізовано кількість та склад дітей та підлітків, які знаходилися під диспансерним наглядом з діагнозом «ожиріння» та розраховані відповідні показники охоплення диспансерним наглядом.

Встановлено, що у 2015 р. на диспансерному обліку усього перебувало 83 з 280 пацієнтів з ожирінням у віці 6-17 років, що обумовило низький загальний показник охоплення диспансерним спостереженням, який становив лише 29,64±2,7%. Показники охоплення диспансерним наглядом є найвищими у віковій групі 14-17 років - 90,9±5,0%, середніми у віковій групі 10-13 років - 39,13±4,6%, а найнижчими у віковій групі 6-9 років - 6,06±2,1% (табл. 3). Основним критеріями тяжкості ожиріння є значення показника індексу ваги тіла. Враховуючи цей критерій, ми порівняли кількість пацієнтів, які знаходилися під диспансерним спостереженням з ожирінням без ускладнень та з ускладненими формами. Виявлено, що показники охоплення диспансерним наглядом були вищими в дітей з неускладненим ожирінням (37,06±3,4%), ніж з ускладненими формами захворювання (29,41±7,8%).

Динамічне спостереження за станом здоров'я пацієнтів з ожирінням має здійснюватися відповідно до діючого протоколу надання медичної допомоги дітям хворим на ожиріння, затвердженим підпунктом 1.18 пункту 1 наказу МОЗ України від 27.04.2006 №254 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча ендокринологія»». За результатами аналізу контрольних карт диспансерного спостереження (ф. №30/о), динамічне спостереження за станом здоров'я пацієнтів відповідно до діючого протоколу надання медичної допомоги було відсутнє і більшості дітей та підлітків з ожирінням (70,36%). Такий стан диспансерного спостереження має викликати занепокоєння педіатрів та організаторів охорони здоров'я та підлягає корекції. Слід відмітити, що діти з ожирінням потребують саме динамічного спостереження та контролю стану здоров'я, що стає можливим при диспансерному нагляді.

Таблиця 3. Показники охоплення диспансерним наглядом дітей та підлітків з ожирінням залежно від віку, статі та наявності ускладнень, у 2015 р. (P±m%)

Дослідженням встановлено, що якість медичного обслуговування дітей з ожирінням було обумовлено недостатнім рівнем первинної лікувально-консультативної та диспансерної роботи, що призводить до того, що більшість хворих потрапляє під нагляд лише через кілька років від початку ожиріння при наявності вже певних ускладнень захворювання.

Показано, що в 36,1% випадків наявність ожиріння у дітей виявлено у результаті самостійного звернення до ендокринолога. У структурі звернень по медичну допомогу з приводу ожиріння і його ускладнень переважали відвідування до вузьких спеціалістів, що вказує на недостатній рівень уваги з боку педіатрів до дітей і підлітків із цією хворобою. Виявлені недоліки підтверджені більш високим оцінюванням батьками дітей роботи фахівців вузького профілю.

Виявлено, що показник охоплення диспансерним наглядом становив лише 29,64±2,7%, що вказує на дуже низький рівень динамічного спостереження за здоров'ям дітей і підлітків з ожирінням. При цьому найрідше під диспансерним наглядом знаходилися діти молодшого віку та діти з ускладненими формами ожиріння, які, у свою чергу, потребують більш ретельно спланованих методів корекції надмірної ваги.

Література

ожиріння диспансерний підліток ендокринолог

1. Величко В.І. Особливості епідеміології дитячого ожиріння в умовах півдня України / В.І. Величко // Здоровье ребенка. - 2011. - №7. - С. 52-56.

2. Кузнецова О.С. Социальные и экономические последствия ожирения (по данным литературы) / О.С. Кузнецова, А.В. Чернышев // Вестник ТГУ. - 2014. - Т. 19, вып. 3. - С. 1012-1014.

3. Линденбратен А.Л. Контроль качества организации медицинской помощи: современные подходы / А.Л. Линденбратен, В.В. Ковалева // Здравоохранение. - 2011. - №6. - С. 55.

4. Нетребенко О.К. Ожирение у детей: истоки проблемы и поиски решений. / О.К. Нетребенко // Педиатрия. - 2011. - №6. - С. 104-113.

5. Changing guards: time to move beyond body mass index for population monitoring of excess adiposity /

S.K. Tanamas, M.E. Lean, E. Combet [et al.] // QJM. - 2015. - Nov. 1.

6. Global, regional, and national prevalence of overweight and obesity in children and adults during 1980-2013:

a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2013 / M. Ng, T. Fleming, M. Robinson [et al.] // Lancet. - 2014. - Vol. 384. - P. 766-781.

7. Mobilisation of public support for policy actions to prevent obesity / T.T.K. Huang, J.H. Cawley, M. Ashe [et al.] // Lancet. - 2015. - Vol. 385. - P. 2422-2431.

Размещено на Allbest.ru