Особливості використання ігрових технологій при корекції заїкання у дітей 6-ти річного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ КОРЕКЦІЇ ЗАЇКАННЯ У ДІТЕЙ 6-ТИ РІЧНОГО ВІКУ

Т.А. Балаховцева

Стаття містить результати узагальнення теоретико-практичного досвіду подолання заїкання шляхом застосування ігрових технологій.

Ключові слова: заїкання, ігрова технологія, корекція.

Згідно вимог сучасної педагогіки для навчання дітей потрібно шукати нові форми, методи і прийоми роботи. Особлива увага звертається на гру, яка використовується з навчальною метою. В логопедичній роботі з дітьми важливе місце посідає використання ігрових методів. В сучасних дослідженнях М.М.Піддякова, Л.В.Артемової, Г.А.Волкової, В.І.Селіверстова та ін. ставиться проблема відбору тих завдань, які можуть реалізуватися у формі дидактичної гри, а також розкрита спроба розширити сферу дидактичної гри з метою розвитку у дітей мовленнєвих вмінь і навичок. Одним з порушень мовлення, яке накладає негативний відбиток на розвиток людини, є заїкання.

Заїкання визначається як своєрідне, переважно реактивне (функціональне) дискоординаційне порушення мовлення. Зовні виявляється у судомних порушеннях ритму мовлення, його темпу, плавності, зв'язаних з попередніми і одночасно хворобливими неврологічними і психічними змінами, особливо в емоційній сфері. Заїкання найчастіше пов'язане з психофізичним станом хворого.

Змістом логопедичної роботи при заїканні є: розвиток вільного самостійного мовлення, без ознак заїкання, що і є основною метою логопедичних занять; виховання правильних навичок мовлення з поступовим ускладненням форм мовленнєвого спілкування; усунення недоліків звуковимови; усунення загального недорозвитку мовлення; корекція відхилень у процесах, які пов'язані з мовленнєвим актом (уваги, пам'яті); розвиток навичок мовленнєвого контакту з оточуючими у будь-яких ситуаціях [2].

Основним змістом логопедичних занять по усуненню заїкання є систематичний розвиток зв'язного самостійного мовлення. Тому заняття з розвитку мовлення необхідно поставити у такій послідовності, щоб перші етапи проходили у розгляді предметів, об'єктів, їх порівнянні, картин, спостережень у природі. Саме з цією метою, перш за все, необхідно навчити відповідати на запитання логопеда, а самим запитувати і висловлюватись тільки тоді, коли про це просять або вимагає ситуація. При цьому, відповіді дітей не повинні повторювати відповіді товаришів. При необхідності слід завжди нагадувати про цю умову. Адже її виконання дає ефект не тільки у розвитку зв' язного мовлення, але сприяє розвитку пам'яті, уваги. Якщо кожна дитина, уважно слідкуючи за відповіддю товаришів, буде вимушена перебудувати свою підготовлену відповідь, то це, у свою чергу, сприятиме розвитку вміння швидко добирати необхідні для відповіді слова, складати фрази.

У логопедичній практиці з дітьми, що заїкаються, гра - джерело морального і розумового розвитку, умова, формування особистості, мовлення і навичок спілкування. Саме у грі найбільш ефективно можна здійснювати корекційний вплив на мовлення і особистість дитини, яка заїкається, завойовуючи її любов і довіру, долаючи її скутість і сором' язливість у звичній і доступній для дитини формі діяльності. Різноманітні ігрові ситуації, вміло створені логопедом, спонукають дитину до вільного мовленнєвого спілкування, відволікають увагу від дефекту, представляють багаті можливості для здійснення цілеспрямованої психотерапії.

Рухливі ігри для розвитку координації слова і руху допомагають навчити дитину техніці правильного мовлення: вмінню говорити на видиху, роблячи опору на наголошені голосні, злитно вимовляючи слова у смисловому відрізку, користуючись паузами і логічними наголосами. Ігри із дітьми, що заїкаються, в першу чергу, спрямовані на вироблення навичок тривалого мовленнєвого видоху, плавного темпу мовлення спокійної поведінки і мають за загальну мету розвиток мовлення дитини.

Однакові дидактичні ігри можуть проводитися з дітьми, які мають різні мовленнєві порушення. При цьому змінюється лише мета. Так, ігри із наслідуванням „Луна", „Поїзд", „Вгадай, хто кричить" і ін. використовуються при складних формах функціональної дислалії, ринолалії і дизартрії з метою закріплення правильної артикуляції звуків, для дітей-алаліків з метою роботи над словом, фразою, а для дітей, що заїкаються - з метою розвитку довгого видиху.

Таким чином, у різноманітних за формою іграх передбачається вплив не тільки на мовлення, а і на психофізичний розвиток дітей: удосконалення загальної і мовленнєвої моторики, формування мовленнєвого дихання, темпу, ритму мовлення.

В іграх дітей відображаються враження, отримані з навколишнього життя, з книг; розвиваються взаємовідносини з однолітками і дорослими. Гра сприяє розвитку відчуття колективізму, уявлення, ініціативи, цілеспрямованості, кмітливості, організованості. В іграх у дітей уточнюються уявлення про навколишнє життя, розширюється світогляд; розвивається сприймання; мислення, увага, мовлення, необхідні рухи. Ігри створюють бадьорий та радісний настрій у дитини.

Правильне мовлення дітей, що заїкаються і особливості їх поведінки відображаються і на участі у грі. Осмислення свого недоліку, можливий страх перед мовленням особливо ускладнює включення дітей в гру. Зазвичай, ці діти боязкі, не вміють поставити перед собою мету в грі. Вони частіше виступають в грі глядачами чи беруть на себе підпорядковані ролі. У випадках тяжкого заїкання діти просто відмовляються від гри з однолітками. Інколи спостерігаються випадки, коли діти, що заїкаються в грі відрізняються, навпаки, підвищеною фантазією, резонерством, нехарактерним ставленням до своєї поведінки.

Відчуття особистої неповноцінності може утворити не правильне ставлення дитини, що заїкається до колективу однолітків, (відчуття образи, приниженості чи навіть ворожості), позбавляє її радісного настрою, пригнічує.

Недостатньо розвинуте мовлення, можливі порушення рухів погана координованість, невідповідність зусиль, незібраність, незграбність - все це, з одного боку, ускладнює повноправну участь дітей, що заїкаються в грі, а з другого боку сприяє фіксації дитини на своєму дефекті. Від цього ускладнюються і виявлення заїкання і задачі виховної роботи з дитиною, що заїкається. Все це вказує на необхідність і своєрідність використання гри в логопедичних заняттях з дітьми, що заїкаються.

Залежно від завдань, які стоять перед логопедом, різноманітні ігри можуть і повинні використовуватися як на самих логопедичних заняттях, так і між ними. В першому випадку гра дозволяє дати дитині необхідні знання про правильне мовлення і поведінку, допомагає виховати необхідні вміння та навички, правильне ставлення до колективу, до свого місця в ньому. В другому випадку (між заняттями) допомагає переключити дитину з одного виду діяльності на другий, надати їй можливість відпочити і в той же час закріпити у невимушеній обстановці ті нові навички мовлення і поведінки, які виховуються у неї на заняттях.

Отже корекційне значення гри у роботі з дітьми, що заїкаються полягає в: відбувається тренування і закріплення навичок правильного мовлення і поведінки у дітей в різних видах діяльності; ігри сприяють перенесенню нових навичок мовлення з незвичних умов (місце занять) у звичайні і повсякденні умови; в грі дитина набуває навички правильно тримати себе в різних мовленнєвих ситуаціях, у неї виховується адекватне ставлення до оточуючих і до свого місця у колективі, формуються здібності адекватної поведінки в оточенні дорослих та однолітків.

Таким чином, різні види дитячих ігор набувають в логопедичних заняттях з дітьми, що заїкаються, свого корекційно- розвиваючого значення та змісту. Це виражається з одного боку, у корекційному навчанні навичкам правильного мовлення і поведінки дитини одночасно з її розумовим та фізичним розвитком (дидактичні основи). З другого боку, при цьому відбувається корекційно-виховний вплив на формування в неї соціально- особистісних якостей, які визначають її правильні стосунки і взаємодію з оточуючими людьми (психокорекційні основи). Ефективність логопедичних занять від використання гри суттєво підвищується.

Список використаних джерел

заїкання логопедичний гра мовлення

1. Богомолова А.И. Устранение заикания у детей и подростков. - М.: Просвещение, 1997. - 95 с.

2. Заикание / Под ред. Н.А. Власовой, К.П. Беккер. - М.: Просвещение, 1983. - 294 с.

3. Логопедия / Под ред. Л.С. Волковой. - М.: Просвещение, 1989. - 528с.

4. Селиверстов В.И. Заикание у детей: Психокоррекционные и дидактические основы логопедического воздействия. - М.: ВЛАДОС, 2000. - 208 с.

5. Чевелева Н.А. Исправление заикания у школьников в процессе обучения. - М.: Просвещение, 1978. - 241 с.

The article contains the results of generalization of theoretical and experimental experience of overcoming of stammer by application of playing technologies.

Размещено на Allbest.ru