Надання першої медичної допомоги в умовах бойових дій
Індивідуальна аптечка першої медичної допомоги. Тимчасова зупинка кровотечі при пораненні. Перша медична допомога при переломах кісток, травмах, закритих пошкодженнях внутрішніх органів і вивихах. Правила переміщення із зони обстрілу в безпечне місце.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.03.2018 |
| Размер файла | 84,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Надання першої медичної допомоги в умовах бойових дій
Під час проходження військової служби у Збройних силах та інших військових формуваннях України, а також у повсякденній життєдіяльності, існує загроза виникнення травматичних пошкоджень, нещасних випадків у будь-якій ситуації та різноманітних захворювань. Тому майбутнім захисникам Вітчизни, важливо навчитися здійснювати основні прийоми надання першої допомоги -- простим доцільним заходам для рятування життя людини, які попереджають ускладнення, додаткове травмування, усунення болю тощо. медичний допомога кровотеча перелом
На роботу медичної служби в бою значно впливатиме величина, структура і характер санітарних втрат. У наступальному бою розміри санітарних втрат зазнають значних коливань і залежать від характеру і ступеня напруженості бойових дій, завдань, які вирішує полк, його місця в бойовому порядку дивізії, масштабів застосування противником зброї масового ураження, ступеня інженерного обладнання місцевості, наявності в особового складу індивідуальних засобів захисту та вміння користуватися ними.
Із матеріалів різних операцій періоду Великої Вітчизняної війни, середньодобові втрати від вогнепальної зброї становили 8-12 % особового складу. В окремих боях ці коливання були ще більш різноманітними -- від 1 % до 25 % за добу бою.
Сучасний наступальний бій характеризується більшою рішучістю, стрімким розвитком бойових дій, а отже, більш мінливою обстановкою. У сучасному бою війська можуть наступати швидшими темпами і на більшу глибину, ніж у період Другої світової війни. Наявність на озброєнні сучасних армій засобів масового ураження може призвести до одномоментного виникнення у військах масових втрат.
У сучасному наступальному бою при застосуванні тільки звичайних видів зброї санітарні втрати за добу можуть складати 10-15 % кількості особового складу.
За умови застосування зброї масового ураження санітарні втрати полку від звичайних видів зброї можуть складати 5-7 %, від ядерної зброї -- 17-25 %, від хімічної зброї і токсинів -- 3-8 %, хворими -- 0,1 %. У цілому за добу бою при наступі санітарні втрати можуть складати 25-40 % кількості особового складу.
Порівняльні дані щодо характеру вогнепальних уражень за досвідом Другої світової війни 1941-1945 рр., війни в Афганістані 1979-1989 рр. і локальних війн другої половини ХХ ст. подано в табл. 1.
Таблиця 1
|
Локалізація поранень |
Друга світова війна 1941-1945 рр. |
Війна в Афганістані 1979-1989 рр. |
Локальні війни другої половини ХХ ст. |
|
|
Голова |
14,8 |
22,6 |
14,5 |
|
|
Груди |
11,9 |
9,6 |
9,9 |
|
|
Живіт і таз |
9,2 |
10,4 |
9,2 |
|
|
Верхні кінцівки |
26,5 |
20,6 |
28,6 |
|
|
Нижні кінцівки |
37,6 |
37,9 |
37,9 |
Суттєво зростуть, порівняно з минулими війнами, втрати від звичайних видів зброї. При цьому збільшиться питома вага важких і вкрай важких поранень, опіків.
Із досвіду Другої світової війни із загального числа санітарних втрат легкопоранені складали менше половини, поранені середньої важкості -- стільки ж і важкопоранені -- не менше 15 %. Частота виникнення травматичного шоку дорівнювала 10-12 % від загального числа поранених.
Наведені показники є усередненими, і залежно від виду бою, характеру засобів ураження, які застосовувалися, вони зазнавали значних коливань. Безперечно, в умовах сучасного бою, у зв'язку зі змінами, які відбулися в засобах ураження, в тому числі і звичайних, число осіб, які потребують медичної допомоги за життєвими показниками, у протишокових заходах, а також у виносі та вивозі з поля бою, значно зросте. У зв'язку з важкістю і складністю поранень збільшується і час для надання медичної допомоги одному пораненому.
Заходи, які здійснюються медичною службою в період підготовки до бою
Успішне забезпечення наступу багато в чому залежить від якості, своєчасності та повноти заходів, які вживає медична служба в підготовчий період. Водночас перелік цих заходів і повнота їхнього виконання визначаються тривалістю цього періоду, обстановкою та характером майбутніх бойових дій. Однак у всіх випадках повинні бути визначені та проведені основні заходи, до числа яких слід віднести:
* евакуацію поранених і хворих із підрозділів медичної служби та зосередження цих підрозділів у назначених районах у готовності до роботи;
* доукомплектування особовим складом і транспортом підрозділів медичної служби;
* отримання засобів підсилення від вищого начальника медичної служби та їхнє розподілення відповідно до прийнятого рішення, а також створення необхідного резерву;
* поповнення витраченого медичного майна, створення необхідних запасів і приведення в готовність санітарної техніки;
* забезпечення особового складу військ індивідуальними засобами надання першої медичної допомоги;
* навчання особового складу полку прийомам надання само- і взаємодопомоги при пораненнях і захворюваннях;
* збір відомостей, які характеризують санітарно-епідемічний стан району майбутніх бойових дій і військ противника;
* проведення особовому складу планових і позапланових (за епідемічними показаннями) щеплень;
* посилення контролю за якістю харчування та водозабезпечення особового складу;
* медичний контроль за проведенням гігієнічного миття особового складу зі зміною білизни і за необхідності за дезінфекцією та дезінсекцією обмундирування;
* підготовку особового складу медичної служби до дій в умовах майбутнього бою.
Засоби індивідуального медичного захисту
До медичних засобів індивідуального захисту належить: аптечка індивідуальна АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, перев'язочний пакет індивідуальний ППІ.
Аптечка індивідуальна АІ-2 призначена для надання само- і взаємодопомоги при ураженнях, опіках і для профілактики ураження людей радіоактивними отруйними речовинами і бактеріальними засобами.
Вона складається з набору медикаментозних засобів (антидот), які запобігають або зменшують дію на організм людини іонізуючих випромінювань, отруйних речовин. Комплект препаратів вкладений у пеналі, розділений за відділами в пластмасовій коробці. Аптечку після отримання необхідно мати при собі (носити в кишені).
В аптечці знаходяться такі засоби.
Відділ № 1 -- резервний. За необхідності в нього буде вкладено шприц-тюбик із знеболювальним засобом, який застосовується при переломах, ранах і опіках.
Відділ № 2 -- у круглому пеналі червоною кольору знаходиться засіб для попередження отруєння фосфорорганічними речовинами. Приймають за сигналом «Хімічна тривога» перед тим, як одержати протигаз.
Відділ № 3 -- у висувному круглому пеналі без кольору знаходиться антибактеріальний засіб № 2. Його приймають при розладі травлення, яке виникає після опромінення.
Відділ № 4 -- у двох восьмигранних пеналах знаходиться протирадіаційний засіб № 1. Цей препарат приймають при загрозі опромінення за сигналом «Радіаційна небезпека «по 6 таблеток за один прийом.
Відділ № 5 -- у двох однакових чотиригранних пеналах без кольору зберігається протибактеріальний засіб № 1. Приймати його треба у випадку застосування агресором бактеріальних засобів, при виникненні інфекційного захворювання та при пораненнях і опіках як протизапальний засіб.
Відділ № 6 -- у чотиригранному пеналі білого кольору знаходиться захисний засіб № 1 калію йодид. Приймати його необхідно щоденного протягом 10 днів після випадання радіоактивних опадів при вживанні свіжого молока. У першу чергу препарат треба давати дітям.
Відділ № 7 -- у круглому пеналі блакитного кольору є протиблювальний засіб. Приймати його рекомендується після опромінення, а також при появі нудоти після удару в голову (струс мозку).
Для довідки: необхідно пам'ятати, що дітям до 8 років на один прийом дають ј таблетки, дітям до 15 років -- Ѕ таблетки вказаних препаратів, окрім радіозахисного засобу № 2 і знеболювального засобу, який дають дітям у повній дозі незалежно від віку.
4. Відповідно до задач, які необхідно вирішити при наданні першої медичної допомоги в бойових умовах, сучасна тактична аптечка повинна містити (у відповідності з правилом C-A-B-C):
C. Кровоспинні засоби:
1) Джгут для зупинки артеріальної кровотечі C.A.T. - Combat Application Tourniquet (бажано мати 2 турнікети - один в аптечці, інший ззовні - на самій аптечці (див. малюнок) або на амуніції, у однаковому місці, визначеному для всіх бійців підрозділу),.
Якщо американський чи китайський C.A.T. турнікет відсутній - повинен бути український гумовий кровоспинний джгут Есмарха або інші засоби для зупинки артеріальної кровотечі, наприклад, трикутна хустка для накладення закрутки.
2) Бандаж для першої допомоги з аплікатором для тиску на рану - The First Care Bandage ізраїльського виробництва.
Це так званий „Ізраїльський бандаж” - сучасний перев'язувальний пакет, який створюючи постійний тиск на рану, зупиняє більшість достатньо сильних, але не критичних кровотеч.
3) Гемостатичні засоби на основі хітозану чи каоліну - Celox, ChitoSam у вигляді гранул або більш сучасні у вигляді кровоспинного бинта (бойової марлі) - Combat Gauze, QuikClot, H&H Compressed Gauze PriMed та ін.
Ці засоби застосовуються для тампонування ран з кровотечею та утворення штучного тромбу при взаємодії хітозану з кров'ю.
А. Засіб забезпечення прохідності дихальних шляхів:
4) Назофарингеальний (носоглотковий) повітровід (The Pro-Breathe, Kendall Argyle та ін.)
Важливий та ефективний засіб для відновлення прохідності дихальних шляхів при западанні язика.
B. Засоби для боротьби з порушеннями дихання:
5) Оклюзійний грудний пластир Ашермана - Asherman Chest Seal, Halo (або інший)
Пластир застосовується для герметизації відкритих поранень грудної клітини (відкритому пневмотораксі).
6)Набір для декомпресії - Decomression Kit. (Спеціальна голка з катетером для декомпресії грудної клітки - ARS (Air Release System)).
Декомпресійний набір застосовується для видалення повітря з плевральної порожнини грудної клітини (напруженому пневмотораксі).
Замість цього набору для декомпресії аптечка може міститикатетер G14 (помаранчевий).
7) Спеціальна маска із клапаном для штучного дихання методом „рот-в-рот” - CPR Face Shield (або інша).
C. Засоби для зупинення менших кровотеч, підтримання кровообігу, боротьби з шоком та інші засоби:
8) Звичайні стерильні бінти та серветки та/або перев'язувальні пакети.
9) Термоковдра HRS або Blizzard Survival Blanket або інша;
для боротьби з переохолодженням або перегріванням пораненого.
10) Внутрішньовенний катетер G18 (зелений)
для катетерізації переферійних судин (при загрозі розвитку шокового стану (переломах, опіках, масивній кровотечі, отруєнні).
11) Трикутна хустка.
Крім зупинки кровотечі хустка може застосовуватися як універсальна пов'язка на різні частини тіла, для фіксації кінцівок та ін.
12) Пластир бактерицидний.
13) Пластир котушковий.
14) Ножиці.
15) Рукавички гумові
16) Антисептик (хлоргексидин або ін.)
17) Англійські булавки
18) Незмивний маркер !! (краще розчин діамантового зеленого (зеленки) у вигляді маркера - антисептик для невеликих ран)
19) Медикаменти:
- знеболювальні ненаркотичні (парацетамол, діклофенак, ібупрофен, або ін.);
- антибіотики (цефалексін, норфлоксацин або амоксіцилін, або ін.)
Знеболювальні таблетки та антибіотики (як правило 4-5 таблеток) входять до набору, який повинен вжити боєць при будь якому пораненні.
Приклад набору: Діклофенак, 75 мг, 1 таб.; Парацетамол, 500 мг, 2 таб.;Цефалексін, 500 мг, 2 таб.
- інші ліки - заспокійливі, протипроносні, очні краплі, гранули для очищення води, протизастудні та т.п. не є складовою аптечки IFAK, але можуть міститися в ній з огляду на практичну зручність та бажано в окремому пакуванні.
Класифікація ран і кровотеч
Раною називається пошкодження органів і тканин при обов'язковому порушенні цілісності шкіряних покровів і слизових оболонок у результаті механічного впливу. У сучасних війнах поранення зустрічаються в 35-40 % всіх випадків ураження. Залежно від кінетичної сили предмета, яким завдана рана, його форми, напряму руху рани можуть бути: поверхневими (якщо пошкоджується тільки шкіра) та глибокими, непроникаючими і проникаючими в порожнину черепа, грудну клітину, черевну порожнину (такі рани найнебезпечніші), сліпими (якщо куля або уламок застрягає у тканині тіла) і наскрізними (якщо є вхідний і вихідний раневі отвори в шкірі), а також дотичними.
Крім того, рани бувають:
* колоті (виникають у результаті уколу голкою, цвяхом, гострою кісткою, шилом, штиком) -- характеризуються незначним вхідним отвором, майже повною відсутністю виділень із каналів рани. Такі рани можуть бути небезпечними через можливі ушкодження внутрішніх життєздатних органів (серця, судин, мозку та ін.);
* різані (є наслідком дії ріжучих предметів -- ножа, бритви, скла) -- характеризуються рівними краями з малим пошкодженням навколишніх тканин, розходженням країв рани, що сприяє відтоку з рани виділень і своєчасним усуненням мікробів, вираженою кровотечею. Такі рани рідше загноюються, швидше загоюються;
* розміжчені, рвані та вдарені (виникають при грубих механічних пошкодженнях, що супроводжуються ураженням навколишніх тканин рани) -- характеризуються розривом шкіри, крововиливами в тканини, відшаруванням цілих клаптиків шкіри, пошкодженням сухожилля, м'язів, судин, мають нерівні краї, складну форму. Усе це створює сприятливі умови для розвитку інфекції;
* вогнепальні (завдані вогнепальною зброєю -- кулею, уламком) -- відрізняються складністю й особливостями пошкоджень тканин та органів;
* рубані (наносяться сокирою) -- супроводжуються, як правило, пошкодженням кісток;
* вкушені (завжди інфіковані слиною) та інші.
Ознаки ран:
* біль (виникає внаслідок пошкодження рецепторів, нервових закінчень і сплетень);
* кровотеча;
* зяяння (виникає внаслідок анатомічного пошкодження тканин або їх втрати);
* порушення функції пошкодженої частини тіла.
Із перерахованими ознаками ран пов'язані можливі ускладнення їх: сильний біль може призвести до розвитку шоку, глибина рани сприяє потраплянню до неї мікроорганізмів і розвитку інфекцій (у тому числі гнійних, стовбняку та інших), кровотеча може бути причиною гострого недокрів'я та бути загрозою для життя людини. Тому важливо своєчасно надати першу допомогу при пораненнях.
Перша допомога при внутрішніх і зовнішніх кровотечах
Порядок надання першої допомоги при пораненнях:
* зупинити кровотечу з рани різними засобами;
* швидко закрити рану стерильною пов'язкою за допомогою індивідуального перев'язувального пакету, чисто випраною бавовняною тканиною або носовою хустинкою.
Запам'ятайте:
-- не можна торкатися рани руками;
-- недопустимо промивати рану водою, прикладати землю та інші так звані «народні ліки«;
-- забруднену шкіру біля рани слід протерти стерильною ватою, марлею з індивідуального перев'язувального пакету (ІПП);
-- якщо сприяють умови, краї рани змазати йодом або зеленкою (не допускати попадання їх у рану -- може бути опік і повільне заживання);
-- не вилучати з рани зайві предмети, особливо ті, які знаходяться в тканинах;
-- закрити рану стерильною серветкою чи марлею (не ватою), а потім зверху накласти вату та забинтувати;
* створити нерухомість (іммобілізацію) місця пошкодження;
* провести прості протишокові заходи (введення знеболювальних ліків, які є в індивідуальній аптечці; давати пити гаряче, якщо не ушкоджений живіт; укутування потерпілого);
* забезпечити обережне транспортування потерпілого в лікувальний заклад.
Кровотечами називають виток крові з ушкоджених кровоносних судин. Залежно від того, куди саме виливається кров, кровотечі бувають зовнішніми (кров витікає через рану в шкірі або з порожнин) і внутрішніми (кров виливається в тканини й органи тіла).
Залежно від характеру ушкодження судин розрізняють: артеріальні, венозні, капілярні та паренхіматозні (пошкодження внутрішніх органів) кровотечі.
Бувають і змішані кровотечі. Крім того, розрізняють помірні (крововтрата до 500 мл), середні (до 1000 мл), великі (до 1500 мл) і дуже великі (крововтрата понад 1500 мл -- може призвести до смерті).
Залежно від виду кровотечі та засобів, що є під рукою, при наданні першої допомоги здійснюють тимчасову або повну зупинку кровотечі.
У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості на обличчі, збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення голови, шуму у вухах, холодного поту -- потерпілого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є така можливість, у тому місці тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий пузир із льодом чи холодною водою.
Тимчасово зовнішню кровотечу можна зупинити одним із таких способів: накласти тугу здавлюючу пов'язку; затиснути пальцем судину, що кровоточить; накласти кровоспинний джгут або джгут-закрутку; максимально зігнути кінцівку в суглобі. Додатково при будь-якій кровотечі треба створити підвищення для пораненої кінцівки: руку підвісити на хустинці; під ногу підкласти валик з одягу, подушку (завдяки цьому зменшується кровонаповнення кінцівки, швидше згортається кров у рані).
Накладання тугої здавлюючої пов'язки -- найпростіший спосіб зупинки капілярної, венозної та невеликої артеріальної кровотечі. Для такої пов'язки використовують індивідуальний пакет або бинт і вату: рану закривають стерильним матеріалом (ватно-марлева подушечка, серветка, бинт), поверх накладають бинт або вату або другу подушечку пакету перев'язувального індивідуального, згорнуті у вигляді валика, а потім туго забинтовують. Проте тугу пов'язку не слід накладати занадто туго.
Якщо після накладання пов'язки нога чи рука посиніє, то це означає, що пов'язка здавила вени, відтік крові до серця ускладнений і вона застоюється. У такому випадку кровотеча може тільки посилитися.
Пальцеве притискання артерії -- найбільш простий спосіб тимчасового припинення артеріальної кровотечі. Затискання здійснюється не в рані, а вище -- ближче до серця, в тій точці, де артерія лежить неглибоко та може бути знайдена за пульсом і придавлена до кістки.
1 -- підколінне, 2 -- брюшної аорти; 3 -- плечова; 4 -- сонна; 5 -- підключична; 6 -- підпахвова; 7, 9 -- стегнова; 8 -- променева
Пальцеве притискання артерії
При ушкодженні судин обличчя або голови, шиї потрібно швидко притиснути сонну артерію збоку від гортані до хребта.
При кровотечах у районі плеча і плечового пояса потрібно притиснути підключичну артерію -- до першого ребра в надключичній ямці або пахвову артерію -- до плечової кістки в пахвовій ямці.
При кровотечі з рани на кисті або передпліччі потрібно придавити плечову артерію з внутрішнього боку плеча до плечової кістки. При кровотечах із ран стегна, гомілки і стопи, притискують стегнову артерію на середині пахової складки.
Ще одним досить простим методом припинення артеріальної кровотечі є максимальне згинання кінцівки в суглобі.
При ураженні підключичної артерії зупинити кровотечу можна, якщо зігнути в ліктях руки та максимально відвести їх назад і зафіксувати на рівні ліктьових суглобів.
Якщо уражена кисть або передпліччя, потрібно зігнути руку в ліктьовому суглобі до відказу і зафіксувати її в такому положенні.
Якщо поранено гомілку або стопу, потрібно покласти в підколінну ямку валик із вати і марлі, максимально зігнути ногу в колінному суглобі і в такому положенні затягнути її ременем (бинтом, рушником, косинкою).
При пульсуючій кровотечі з рани стегна потрібно ватно-марлевий валик покласти в пахову ділянку, стегно максимально притиснути до живота і закріпити в такому положенні. При припиненні кровотечі треба доставити потерпілого в лікарню не пізніше, ніж через годину.
Тимчасова зупинка кровотечі
Проникаючі поранення грудної клітини надзвичайно небезпечні тим, що при них можуть бути пошкоджені внутрішні органи (серце, легені, аорта), поранення яких ведуть до тяжкого внутрішнього крововиливу і швидкої смерті. Крім того, небезпека для життя пораненого обумовлена попаданням повітря в плевральну порожнину (пневмоторакс) і в результаті цього здавлюванням легенів, зміщуванням серця.
Проникаючі поранення грудної клітини
На рану грудної клітини слід негайно накласти герметизуючу (оклюзіонну) пов'язку за допомогою липкого пластиру, який накладається у вигляді черепиці, за допомогою марлі, змоченої вазеліном, або з ППІ: на рану кладеться стерильна ватно-марлева подушечка, потім прогумована оболонка індивідуального перев'язувального пакета, що не пропускає повітря, і туго забинтовується. Герметизуючий матеріал повинен повністю закривати рану, виступаючи за її краї на 1-2 см.
Проникаючі поранення живота можуть призвести до розриву печінки, селезінки з рясною внутрішньою кровотечею або до ушкодження шлунка та кишки і запаленню очеревини (перитоніту). Описана ситуація нерідко ускладнюється випаданням через рану черевної стінки кишківника або сальника.
Органи, що випали, в жодному разі не вправляти, а прикрити стерильною (чистою) тканиною, марлею, поверх якої накласти шар вати і закріпити пов'язкою. Не поїти і не годувати хворого, не давати ліки через рот. Транспортувати його в лежачому положенні з піднятою верхньою частиною тулуба та зігнутими в колінах ногами.
Найбільш надійним способом припинення сильної артеріальної кровотечі є накладання джгута.
Сучасний гумовий джгут -- гумова стрічка довжиною 125 см, шириною
2,5 см із кріпленням на кінцях.
Техніка накладання джгута
* перед накладанням джгута необхідно пальцями затиснути артерію та підняти кінцівку вгору на 3-5 с (якщо немає перелому кісток);
* джгут накладається вище рани, якнайближче до неї (наскільки це можливо): на верхній кінцівці -- на ділянку плечового суглоба, верхню третину тазостегнового суглоба, середню третину плеча (можливе придушення нерва) та на нижню третину стегна (притиснути артерію вдається лише за умови сильного пошкодження тканин);
* на місце накладання джгута попередньо накладається м'яка прокладка (шмат тканини, бинта, рушник, рукав сорочки), обов'язково рівна, без зморшок;
* при накладанні джгута його розтягують і обводять навколо кінцівки кількома обертами (2-3), затягуючи лише до зупинки кровотечі (не більше);
* джгут накладається черепицеподібно, так, щоб не защемити шкіру, кожен наступний оберт із меншим натягненням;
* вільні кінці джгута закріплюються поверх обертів джгута гачком;
* під джгут кладуть записку з позначенням часу накладання;
* місце, де накладено джгут, залишають зверху відкритим, а в холодну пору року закутують одягом, на видному місці прикріплюється ще одна записка з часом накладання джгута;
* після накладання джгута здійснюється іммобілізація кінцівки, вводиться заспокійливе;
* транспортувати поранених із джгутом необхідно в першу чергу;
* джгут залишають на кінцівці не більше ніж на 2 год., а в холодну пору року і при опроміненні -- на 1 год. Час використання джгута чи закрутки в дітей зменшується наполовину. Через годину влітку, а взимку через півгодини джгути необхідно ослабити на кілька хвилин, притиснувши відповідну артерію пальцем, а коли кінцівка порожевіє і потеплішає, джгут знову затягують.
Якщо джгут накладено правильно, то кровотеча припиняється, пульс затихає на периферійних артеріях і кінцівка блідне.
Якщо джгута немає, то можна використати будь-який підручний матеріал (ремінь, гумову трубку) або ж накласти закрутку з носової хустинки, шматка марлі, краватки, шалика, косинки тощо, але в жодному разі не провід, дріт або мотузку.
Правила накладання закрутки аналогічні. Техніка накладання: підручний матеріал складають у вигляді стрічки й обгортають навколо кінцівки, кінці зав'язуються подвійним вузлом, щоб під ними можна було просунути два пальці; паличку вставляють у вузол і закручують доти, поки не припиниться кровотеча. Кінець палички прив'язують до закрутки для того, щоб він не розкрутився.
Поняття про переломи кісток
Перелом -- це раптове порушення цілісності кісток. Найчастіше виникає внаслідок різких рухів, ударів, падіння з висоти, здавлювання та з інших причин. Переломи бувають повними і неповними (тріщини і надломи кісток); закритими (при яких не порушується цілісність шкіряного покриву) і відкритими (при яких є рана, вони найнебезпечніші, тому що створюють умови для проникнення в рану інфекції); зі зміщенням і без зміщення кісткових уламків; залежно від кількості пошкоджених кісток одиничними та чисельними (під час аварій, катастроф, землетрусів, ядерного ураження), а також вогнепальними (що виникають унаслідок дії кулі або уламка снаряда; вони характеризуються розтрощенням кісток на великі й дрібні уламки, розможченням м'яких тканин тіла в місцях перелому і відриванням частин кінцівки).
Ознаки переломів:
* абсолютні (дозволяють безпомилково встановити діагноз перелому):
-- ненормальна рухливість кістки в місці перелому;
-- укорочення або викривлення кінцівки;
-- наявність у рані уламків кістки;
* відносні (трапляються не тільки при переломах):
-- різкий біль при спробах рухатися;
-- припухлість на місці перелому, набряк;
-- крововилив у тканини, синці або зовнішня кровотеча;
-- порушення функцій кінцівки.
У тяжких випадках переломи супроводжуються різноманітними ускладненнями. Особливо часто розвивається травматичний шок -- тяжкий, загрозливий для життя патологічний процес, що призводить до розладу всіх життєво важливих функцій організму (центральної нервової системи, системи кровообігу, дихання, обміну речовин). У розвитку шоку виділяють дві фази:
* фаза збудження -- протягом 10 хв. Хворий виявляє неспокій, кричить від болю, просить допомоги, балакучий;
* фаза гальмування -- при повній свідомості хворий не благає про допомогу, загальмований, усі життєві функції пригнічені, температура нижча за норму, тіло холодне, обличчя бліде, пульс слабкий, дихання ледь помітне.
Такий стан пізніше переходить у втрату свідомості й закінчується смертю.
Перша допомога при переломах
Основне правило надання першої допомоги при переломах -- здійснення в першу чергу тих заходів, від яких залежить збереження життя потерпілого, а саме:
* зупинка артеріальної кровотечі всіма описаними раніше засобами;
* запобігання травматичного шоку, а потім вже -- накладання стерильної пов'язки на рану при відкритому переломі;
* проведення іммобілізації ураженої кінцівки, щоб виключити пошкодження гострими кінцями кістки нервів, судин, шкіри тощо.
При переломах у жодному разі не можна:
* виправляти незвичайне положення кінцівки;
* вправляти уламки кістки при відкритому переломі;
* знімати одяг або взуття, якщо це не викликано необхідністю;
* перев'язати рану або зупиняти кровотечу;
* переносити потерпілого без фіксації (іммобілізація) уламків.
Засоби іммобілізації
Іммобілізація -- це забезпечення нерухомості кісток у місці перелому. Якщо при першій допомозі перелом добре іммобілізований, потім він зростається швидше. Крім того, іммобілізація зменшує біль, що дає змогу уникнути травматичного шоку.
Нерухомість у місці перелому досягається накладанням спеціальних транспортних шин (шина Крамера із м'якого дроту, дерев'яна шина Дітеріхса для нижньої кінцівки, шини медичні пневматичні (ШМП), пластмасові шини) або підручних засобів із фіксацією двох найближчих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.
Підручними засобами іммобілізації можуть служити смужки фанери, палиці, тонкі дошки, різноманітні побутові предмети, за допомогою яких можна забезпечити нерухомість у місці перелому.
При переломах ключиці на зону надпліч накладають два ватно-марлевих кільця і зв'язують їх на спині. При переломах плеча необхідно забезпечити нерухомість трьох суглобів руки драбинною шиною, підручними засобами; підвісити руку на косинці і прибинтувати до тулуба. При переломі кісток передпліччя руку потрібно обережно зігнути в лікті під прямим кутом, повернути долонею до живота і в такому положенні зафіксувати шиною (від основи пальців до верхньої третини плеча) або підручними засобами.
Іммобілізація при переломах передпліччя. Іммобілізація при переломах стегна. Іммобілізація при переломах ключиці
Якщо потерпілий зламав стегна, доводиться фіксувати три суглоби: гомілковостопний, колінний і тазостегновий,-- за допомогою двох дощок: довгий відрізок накладають на зовнішню поверхню стегна від пахви до стопи, другий -- на внутрішню від промежини до стопи і фіксують до кінцівки і тулуба широким бинтом, рушником, або поясами.
За повної відсутності підручних засобів можна створити нерухомість положення по методу «нога до ноги».
При переломі гомілки дві шини або дошки прибинтовуються із зовнішнього та внутрішнього боку ноги від ступні до середини стегна10:53 02.12.2016.
Іммобілізація при переломах гомілки
Після накладання шин при будь-якому переломі необхідно:
* напоїти хворого гарячим чаєм;
* заспокоїти потерпілого;
* транспортувати його залежно від важкості стану і місця перелому або пішки в супроводі рятувальника, або в лежачому положенні на носилках (можна й імпровізованих).
Порядок транспортування потерпілих
Розрізняють такі способи перенесення: на руках, на плечах, на спині, однією або двома особами з використанням носильних лямок і підручних засобів, на санітарних носилках.
Якщо допомога надається однією особою, то, щоб перенести потерпілого на руках, носильник стає на коліно збоку від нього, бере його однією рукою під спину, а другою -- під стегна; потерпілий охоплює носильника за шию і притуляється до нього. Далі носильник підводиться на ноги і несе потерпілого на руках перед собою. Такий спосіб допустимий для потерпілих без переломів кінцівок і ребер.
Можна переносити потерпілого на спині: носильник садовить його на підвищення, стає до нього спиною між його ногами і схиляється на одне коліно. Потерпілий охоплює носильника за плечі, а той бере його обома руками під стегна і зводиться на ноги.
На невелику відстань зручно переносити потерпілого на плечі. Його кладуть на праве плече носильника головою вниз. Носильник правою рукою охоплює його ноги, а лівою тримає за праве передпліччя або кисть. Проте цим способом не можна скористатися, якщо у потерпілого переломи кінцівок або грудної клітини.
Існують такі способи перенесення на руках двома особами: на «замку», «один за одним» і з положення лежачи.
При перенесенні на «замку» носильники стають поруч і з'єднують руки таким чином, щоб утворилося сидіння(«замок»). Якщо потрібно притримувати потерпілого, то «замок» робиться двома або трьома руками. На «замку» з чотирьох рук потерпілий сам тримається за шиї носильників.
Вивихи, забої
Вивих -- пошкодження суглоба, при якому відбувається стійке ненормальне зміщення кісток, які торкаються.
Вивихи частіше відбуваються в кулястих суглобах (плечовому, тазостегновому).
Ознаками вивиху є:
* зміна зовнішнього вигляду суглоба;
* хворобливість і обмеження руху в ньому;
* зміна довжини кінцівки;
* при спробі рятувальника обережно зробити рух у суглобі відчувається пружинистий опір, а постраждалий відчуває біль.
Перша допомога при вивихах полягає в проведенні заходів, спрямованих на зменшення болю: охолодження суглоба, введення болезаспокійливих ліків, фіксація (іммобілізація) кінцівки в тому положенні, яке вона прийняла після травми. У жодному разі не можна намагатися вправити вивих. Це може призвести до серйозних ускладнень! Вправляти вивих повинен спеціаліст-травматолог, тому потерпілого треба негайно відправити до лікарні.
Техніка накладання пов'язок
Будь-яка, навіть невелика рана становить загрозу для життя потерпілого, оскільки вона може бути джерелом зараження різними мікробами. Основний засіб профілактики цього ускладнення -- якнайшвидше накладання на рану стерильної пов'язки.
Пов'язка -- це перев'язувальний матеріал, яким закривають рану. Процес накладання пов'язки на рану називають перев'язкою.
Основним перев'язувальним матеріалом для надання само- та взаємодопомоги є бинти різної ширини: вузькі (3-5-7 см) для перев'язування пальців, стопи, кисті; середні (10-12 см) -- для голови, плеча, передпліччя, гомілки; широкі (14-18 см) -- для грудної клітини живота; серветки стерильні: великі (70 Ч68 см) і маленькі (68 Ч35 см), а також пакет перев'язувальний індивідуальний (ППІ).
Правила накладання пов'язки:
* перед накладанням пов'язки необхідно оголити рану, не забруднюючи її, намагаючись не заподіяти болю хворому;
* хворого розміщують у зручному для нього положенні;
* під час накладання пов'язок частина тіла, яку бинтують, повинна бути нерухомою, розслабленою, легкодоступною, бажано на рівні грудей того, хто бинтує;
* пов'язку накладають у тому положенні, в якому вона буде знаходитися під час подальшого лікування;
* під час надання допомоги той, хто бинтує, повинен перебувати перед обличчям потерпілого;
* пов'язку необхідно накладати від периферії кінцівки до центру в напрямку циркуляції крові;
* бинт повинен вільно розмотуватися по тій частині тіла, яку бинтують, без попереднього відмотування;
* бинт потрібно тримати в правій руці, розмотуючи його зліва направо, а лівою рукою підтримувати пов'язку та поправляти хід бинта;
* бинтування розпочинається з обертового закріпляючого ходу;
* кожен наступний оберт бинта повинен закривати половину або 2/3 попереднього;
* закінчивши бинтування, кінець бинта зав'язують або прошивають, але не на рані;
* пов'язка не повинна бути ані дуже тугою (за винятком тих випадків, коли потрібна спеціальна туга), щоб не порушити кровообігу, ані дуже слабкою, щоб не сповзала з рани.
При травмах голови можуть накладатися різного виду бинтові пов'язки:
1. «Чепець» -- накладають, якщо поранена волосиста частина голови (див. рис. 256):
* від бинта відрізають шматок завдовжки до 1 м , кладуть його середню частину на тім'я поверх стерильної серветки, що закриває рану, кінці опускають вертикально донизу попереду вух і утримують у натягненому стані;
* навколо голови роблять коловий закріплюючий хід (1);
* дійшовши до зав'язки, обертають бинт навколо неї (2) і ведуть косо на потилицю (3);
* на другій стороні бинт також обертають навколо зав'язки і ведуть косо на лоб (4);
* чергуючи ходи бинта через потилицю і через лоб (2-10) і щоразу направляючи його вертикальніше, закривають усю волосисту частину голови;
* 2-3 коловими ходами закріплюють пов'язку;
* кінці зав'язки бантом зав'язують під підборіддям.
Пов'язка на голову у вигляді «чепця»
5.3 Хрестоподібна пов'язка -- накладають при пораненні шиї, гортані або потилиці:
* бинт спочатку закріплюють коловими ходами навколо голови (1, 2);
* вище лівого вуха та позаду нього опускають бинт косо вниз на шию (3);
* ведуть бинт по правій бічній поверхні шиї, закривають ним її передню поверхню, повертаються на потилицю (4);
* повторюють зроблені тури, чергуючи один коловий і один хрестоподібний оберти;
* закріплюється пов'язка ходами бинта навколо голови.
Хрестоподібна пов'язка
5.4. Пов'язка на одне око:
* закріпити бинт коловим обертом;
* із потилиці вести бинт під праве вухо на праве око (або під ліве вухо на ліве око);
* чергують ходи бинта: один -- через око, другий -- навколо голови;
* закінчити пов'язку коловим закріплюючим обертом.
4. Пов'язка на два ока -- складається із поєднання двох пов'язок, накладених на ліве і праве око.
Пов'язка на одне око
5. Пращоподібна пов'язка -- накладається на ніс, лоб і підборіддя (див. рис. 259).
Під пов'язку на поранену поверхню обов'язково підкладають стерильну серветку чи бинт.
Пращоподібна пов'язка на ніс, чоло, підборіддя
При травмах грудини можуть накладатися:
* спіральна пов'язка (з лямкою):
-- від бинта відрізають шматок завдовжки до 1,5 м і кладуть його на здорове передпліччя, залишивши його кінці вільно звисати на грудях;
-- починаючи знизу, спіральними ходами бинтують грудну клітину;
-- вільні кінці лямки зв'язують на другому надпліччі.
* хрестоподібна пов'язка:
-- починається 2-3 коловими фіксуючими турами бинта знизу, від більш вузької частини грудної клітини;
-- ведуть бинт по передній поверхні грудини на ліве надпліччя;
-- фіксують коловим ходом;
-- бинт проходить по спині через праве надпліччя;
-- і знову фіксується коловим ходом і т. д.
Пов'язки на грудну клітину
При травмах живота можуть накладатися:
* колова пов'язка;
* спіральна пов'язка;
* колосоподібна пов'язка на живіт і пахову частину тіла:
-- починається з 1-3 колових ходів навколо живота;
-- потім бинт іде по зовнішній поверхні стегна, навколо стегна і знову по зовнішній поверхні стегна повертається на коловий хід навколо живота.
Колосоподібна пов'язка на живіт і пахову частину тіла
На верхні кінцівки накладають:
* спіральні пов'язки:
-- на плече і передпліччя, бинтуючи від вузької частини кінцівки до широкої;
-- на палець, починаючи ходом навколо зап'ястка, далі з тильного боку кисті до нігтьової фаланги, потім зробивши спіральні ходи від кінця до початку пальця, зворотнім ходом по тильній поверхні кисті повертають бинт на коловий хід навколо зап'ястка, де закріплюють кінець бинта ;
* хрестоподібна пов'язка:
-- на долоню або тильну поверхню кисті -- починають із фіксованого колового ходу на зап'ястку, а далі з тильного боку над долонею, потім знову по тильній поверхні кисті повертають на коловий хід навколо зап'ястка.
Пов'язки: а -- спіральна на палець; б -- хрестоподібна на кисть; в -- спіральна на ліктьовий суглоб
* колосоподібна пов'язка:
-- на плечовий суглоб і передпліччя -- починають від здорового боку з пахвової ямки по грудях (1) і зовнішній поверхні пошкодженого плеча ззаду через пахвову ямку на плече (2), далі по спині через здорову пахвову ямку на груди (3) і, повторюючи ходи бинта, поки вони не закриють весь суглоб, закріплюють кінець бинта на грудях шпилькою;
-- на нижні кінцівки накладають: пов'язку на п'яту -- першим ходом бинта через ту її частину, що найбільше виступає (1), далі по черзі вище (2) і нижче (3) першого ходу бинта, а далі для фіксації роблять косі (4) і вісімкоподібні (5) ходи бинта.
Пов'язка на плечовий суглоб
* вісімкоподібну пов'язку:
-- на гомілковостопний суглоб -- починають із фіксуючого ходу бинта вище литки (1), далі -- вниз на підошву (2) і навколо стопи (3), потім бинт ведуть по тильній поверхні стопи (4) вище литки, повертаються (5) на стопу і на литки (6) й закріплюють кінець бинта коловими ходами (7 і 8) вище литки.
* спіральну пов'язку -- на гомілку і стегно накладають так само, як і на передпліччя і плече.
Вісімкоподібна пов'язка на гомілковостопний суглоб і пов'язка на п'яту
Крім бинтових пов'язок можна застосовувати косиночні або з підручних засобів. Особливо зручні й економні пов'язки за Маштафаровим. Для них використовують шматки тканини (з простирадла, сорочки тощо) різної величини, надрізавши їхні кінці для шворок. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку, а потім шматком тканини зі шворками закріплюють пов'язку.
Пов'язка за Маштафаровим
Травматична ампутація кінцівки (від лат. amputatio -- відсічення) -- це травма, під час якої виникає відрив частини кінцівки людини.
Ця травма супроводжується:
* чисельним пошкодженням тканин (у тому числі кісток), великих судин і нервів;
* сильною артеріальною кровотечею;
* тяжким больовим (травматичним) шоком.
Схема дій рятівника при травматичній ампутації кінцівки:
1. Накласти джгут.
2. Увести знеболювальний засіб (за наявності) або 2-4 таблетки анальгіну (для дорослої людини).
3. Накласти стерильну пов'язку на рану або використати підручні засоби.
4. Забезпечити нерухомість постраждалого.
5. Напоїти постраждалого гарячим чаєм, мінеральною водою або простою водою.
6. Якомога швидше доставити в лікарню (на носилках у положенні лежачи).
Нормативи з медико-санітарної підготовки
Тимчасова зупинка кровотечі
Учень знаходиться біля «пораненого», тримаючи в руках джгут. Команда «Джгут (закрутку) накласти!».
Помилки, які знижують оцінку:
1. Кінцівка надмірно перетягнена джгутом. Джгут накладено на невідповідну ділянку.
2. Джгут накладено на оголену частину тіла без підкладки.
3. Шкіра стиснута джгутом.
4. Учень не залишив записки, в якій зазначено час накладення джгута.
5. Не закріплено шпильку на одязі.
Таблиця 2
|
Бали |
12 |
11 |
10 |
9 |
8 |
7 |
6 |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
|
Помилки |
одна |
дві |
три |
||||||||||
|
Накладання джгута на стегно або плече |
27 |
30 |
33 |
36 |
50 |
53 |
56 |
60 |
63 |
66 |
70 |
73 |
|
|
Закрутка (с) |
50 |
60 |
70 |
80 |
90 |
100 |
110 |
120 |
130 |
140 |
150 |
160 |
Накладання пов'язки
Учень із перев'язувальним матеріалом у руках знаходиться біля «пораненого». За командою «Пов'язку накласти!» починає накладання пов'язки (допускається бинтування поверх одягу).
Помилки, які знижують оцінку:
1. Не закріплена шпилька на одязі.
2. Неправильне положення бинта в руках учня.
3. Пов'язку накладено слабко (сповзає або при її накладанні утворюються «кишені», складки).
4. Пов'язку не закріплено або закріплено вузлом над раною.
Таблиця 3
|
Бали |
12 |
11 |
10 |
9 |
8 |
7 |
6 |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
|
Помилки |
одна |
дві |
три, порушена стерильність |
||||||||||
|
Накладання пов'язки на голову (око, вухо), на кисть у вигляді вісімки, на передпліччя, ліктьовий суглоб, на нижні кінцівки (с) |
80 |
90 |
100 |
110 |
120 |
130 |
140 |
150 |
160 |
170 |
180 |
190 |
|
|
Плечовий суглоб, груди (с) |
110 |
120 |
130 |
140 |
150 |
160 |
170 |
180 |
190 |
200 |
210 |
220 |
Надання першої допомоги при переломах кінцівок
Учень біля «пораненого». Перев'язувальний матеріал і шина в руках або поряд з учнем. За командою «Шину накласти!» учень накладає шину. Виконання нормативу закінчується підвішуванням руки на хустку (бинт, ремінь).
Помилки, які знижують оцінку:
1. Необережне поводження з пораненою кінцівкою під час накладання шини.
2. Неточно підігнана шина.
3. Недостатня фіксація шини.
4. Порушення послідовності накладання шини.
Таблиця 4
|
Бали |
12 |
11 |
10 |
9 |
8 |
7 |
6 |
5 |
4 |
3 |
2 |
1 |
|
|
Помилки |
одна |
дві |
три, порушена стерильність |
||||||||||
|
Накладання шини з підручного матеріалу на плече (с) |
80 |
90 |
100 |
110 |
120 |
130 |
140 |
150 |
160 |
170 |
180 |
190 |
|
|
На передпліччя (с) |
110 |
120 |
130 |
140 |
150 |
160 |
170 |
180 |
190 |
200 |
210 |
220 |
Переміщення пораненого в безпечну зону здійснюється з повним дотриманням принципу запобігання появі додаткових постраждалих. Розробка плану порятунку постраждалих в зоні обстрілу зазвичай передує наданню допомоги, яка може бути потрібною. Рятувальник і поранений повинні знаходитися поза зоною обстрілу супротивника до надання комплексної допомоги. Якщо ви знаходитеся під обстрілом і тактична ситуація дозволяє, використовуйте джгут для припинення кровотечі, яка є небезпечною для життя. Потім швидко перемістіться разом з постраждалим в безпечне місце, де ви зможете надати йому додаткову допомогу. Таке місце може бути під накриттям, усередині будівлі або де завгодно, де не ведеться обстріл.
Переміщення пораненого в безпечне місце
a. Розробка плану переміщення постраждалого є комплексною задачею і вимагає вирішення певних проблемних питань. Сценарії евакуації можуть здійснюватися в різній місцевості і різноманітних умовах. Передусім, слід отримати відомості про супротивника. У плані треба врахувати тактичну ситуацію, вимоги місії і доступні війська та устаткування. Обов'язково треба дотримуватися нижченаведених принципів надання допомоги постраждалим у тактичних умовах.
(1) Надання допомоги постраждалому.
(2) Запобігання виникненню додаткових ушкоджень.
(3) Завершення місії.
b. Хороша медицина може бути поганою тактикою. Боєць-рятувальник повинен знати, що він робить і коли він повинен це робити. Медично правильне втручання, здійснене не у той час, може призвести до додаткових ушкоджень.
(1) Поранені, що знаходяться в умовах міста, переважно мають бути переміщені максимально швидко, на скільки це можливо, в кращі тактичні умови, до того, як їх ушкодження лікуватимуться. Особливу небезпеку в міських умовах становлять снайпери, у зв'язку з наявністю великої кількості місць, де можна сховатися.
(2) Відкриті території часто знаходяться під спостереженням ворога. Можна і треба використовувати сучасні пристрої для порятунку постраждалих та методи перешкоджання діям супротивника (включаючи дим, диверсії, спеціально виготовлені або підручні пристрої для евакуації поранених, наприклад, довгі лебідки з карабінами).
c. Врешті-решт, слід поставити наступні питання. Хто несе відповідальність за евакуацію постраждалих? Які уміння й устаткування є необхідними і який акцент на них робиться? Яка техніка є оптимальною для цієї місії і території?
ТЕХНІКА ПЕРЕМІЩЕННЯ
a. Сучасні військові засоби індивідуального захисту, комплекс бойових засобів, боєприпаси, аварійне спорядження, вода, засоби зв'язку та інше устаткування. Завдяки такому обладнанню середня вага солдата значно збільшується - зазвичай на 25-30 кг У зв'язку з таким збільшенням ваги переміщення постраждалого може виявитися проблематичним.
b. Далі представлено кілька технік, які ви можете використовувати при переміщенні постраждалого.
(1) Індивідуальна техніка переміщення.
(2) Волочіння.
(3) На руках (за участю однієї людини і двох).
(4) Використання носилок.
c. Раніше техніки первинного переміщення постраждалих застосовувалися як однією людиною, так і двома. У зв'язку зі збільшенням ваги середнього бійця вони були визнані складними для виконання. Тому виникла необхідність нової філософії переміщення постраждалого на полі бою.
ІНДИВІДУАЛЬНА ТЕХНІКА ПЕРЕСУВАННЯ
Індивідуальна техніка пересування - це специфічна техніка для самопересування в укриття. Тактичні тренувальні сценарії дають можливість попрактикувати такі види пересування до початку місії. За сприятливих тактичних і медичних умов поранений солдат самостійно переміщається у безпечне місце.
a. Деякі з індивідуальних технік переміщення наведені нижче.
(1) Переповзання по-пластунськи.
(2) Переповзання навколішках.
(3) Перебігання.
(4) Ходьба/біг.
b. Якщо постраждалий може рухатися і здійснити самодопомогу, то спроба порятунку не є необхідною. Це усе спрощує. Деякі переваги представлені нижче.
(1) Дозволяє командирам залучати до бою непостраждалих і мінімально постраждалих солдатів.
(2) Рятувальники підтримують бойоіві дії.
(3) Дозволяє медикам і бійцям-рятувальникам сфокусуватися на тих, хто серйозніше постраждав.
ВОЛОЧІННЯ
Волочіння - це техніка, призначена для переміщення постраждалого на короткі відстані. При застосуванні волочіння постраждалий під час переміщення стає малопомітним. Така техніка є більш простою для виконання, ніж спроби підняти важкого постраждалого, і дозволяє рятувальникові використовувати комплект зброї.
a. Волочіння однією людиною. Ця техніка дозволяє рятувальникові і постраждалому бути менш помітними. Проте пересувати важкого постраждалого в зігнутому положенні дуже складно. Кожен рух здійснюється на дуже обмежені відстані і вимагає від рятувальника великих енерговитрат.
Волочіння однією людиною (рятувальник в положенні навприсядки)
b. Волочіння двома людьми. Ця техніка є більш простою для рятувальників і дозволяє рухатися значно швидше. Вона вимагає значно менше енерговитрат, але рятувальники перебувають у вищому положенні, ніж під час застосування техніки навприсядки. У рятувальників більше можливостей задіяти зброю.
Волочіння двома людьми.
c. Недоліки волочіння за допомогою рук. Деякі недоліки техніки волочіння наведені нижче.
(1) Ця техніка дійсно підходить лише для коротких відстаней.
(2) Вона усе ще вимагає значної концентрації для волочіння важкого повністю екіпірованого бійця на будь-яку відстань.
(3) Залежно від техніки рятувальник може бути більш видимим для ворога. При нахилі над постраждалим для його захоплення бронежилет рятувальника може зміститися і відкрити велику частину тулуба для враження зі стрілецької зброї та осколків.
(4) Оптимального місця для захоплення постраждалого з метою його переміщення не існує.
d. Устаткування для волочіння. Для допомоги в порятунку і переміщенні постраждалих було розроблено низку серійного устаткування. Це - нові для військових концепти, які можуть значно допомогти при переміщенні постраждалих. До них відносяться різного роду лямки, волокуші, тактичні носилки
(1) Лямка спеціальна. Лямка спеціальна - це ремінець для волочіння, який можна прикріпити за допомогою карабіна до бронежилету постраждалого солдата, що впав, або пропустити його через обмундирування постраждалого чи нижні кінцівки для швидкого його переміщення в укриття.
Лямка спеціальна.
(3) Лямка-Rat. Спеціальна лямка Rescue Assault Tether (Rat) - це лямка, яку можна швидко прикріпити до постраждалого за допомогою карабіна і до ременя рятувальника за допомогою пряжки швидкого скидання. Перевага цього приладдя полягає в тому, що при його використанні обидві руки залишаються вільними, що дозволяє під час переміщення постраждалого використовувати зброю.
Спеціальна лямка-rat.
e. Волокуші. Як і лямки, волокуші допомагають полегшити переміщення постраждалого. Нижче представлено кілька різних пристроїв. Деякі з них - масового виробництва, а деякі зроблені з підручних матеріалів (наприклад, плащ-намет). Найголовнішою перевагою використання таких пристроїв є значне зменшення тертя під час волочіння постраждалого по землі. На деяких з них є лямки для фіксації постраждалого. Деякі з волокуш масового виробництва різних компаній представлені нижче. Вони виконані з різних матеріалів - від ПВХ до нейлону. Оскільки ці пристрої є дуже великими і не поміщаються в сумці бійця-рятувальника для надання першої допомоги, вони знаходяться у допоміжних транспортних засобах, що забезпечують більш швидке переміщення постраждалих.
Волокуші Slick.
Волокуші Black Hawk.
ПЕРЕНЕСЕННЯ НА РУКАХ
Більшість видів перенесення на руках виконати нелегко у зв'язку зі збільшеною вагою солдата в повній екіпіровці. Проте нижче представлено кілька технік для допомоги в швидкому переміщенні солдата в укриття. Їх слід виконувати уважно, оскільки рятувальник і постраждалий знаходяться у високій позиції.
а. Перенесення на плечі: Перенесення на плечі - це типова практика переміщення постраждалого однією людиною, якій зазвичай навчають. Проте на практиці звалити на плече постраждалого в повній екіпіровці і перенести його в укриття практично неможливо. Зверніть увагу, що постраждалий, зображений на малюнку, легкий (без бронежилета і зброї), а рятувальник - більший за нього. Тому застосовувати перенесення на плечі на практиці не рекомендується.
Перенесення на плечі.
b. Перенесення на спині: Перенесення на спині постраждалого в укриття здійснюється набагато легше. Захопіть зап'ясток і передпліччя пораненого солдата через одне плече і нахиліться вперед, відірвавши його від землі. При правильному виконанні рятувальник може одночасно застосовувати зброю.
Подобные документы
Основні заходи першої допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій і нещасних випадків. Методи та способи зупинки кровотечі. Надання першої допомоги при травматичних пошкодженнях, опіках, памороках. Правила догляду за хворим в період лікування.
курсовая работа [505,2 K], добавлен 08.09.2011Показники життєдіяльності організму та ознаки смерті. Схема надання першої медичної допомоги при кровотечах, травмах, ураженні електричним струмом, тривалому здавлюванні, шоку, опіках, переохолодженні, тепловому ударі, отруєнні, укусах звірів, утопленні.
методичка [1,0 M], добавлен 16.01.2011Наркотична залежність, надання першої медичної допомоги, способи лікування. Метод доктора Назаралієва, атропіношокова терапія. Замісна терапія. "Чищення крові". Загрозливі стани й невідкладна допомога. Передозування наркотиків - загроза життю наркомана.
реферат [32,1 K], добавлен 20.02.2010Штучне дихання, його види та застосування. Закритий масаж серця. Перша допомога при отруєнні шкідливими газами у шахті. Загальні відомості про рани, перемоли та надання першої допомоги. Способи зупинки кровотеч. Накладання пов'язок. Допомога при ударах.
учебное пособие [5,8 M], добавлен 09.03.2016Види отруйних змій, їх звички. Перша допомога при укусах бджіл, ос, шершнів та джмелів. Укуси комарів, основні характерні симптоми. Лікарські засоби допомоги. Надання першої допомоги потерпілому при укусі отруйної змії. Відсмоктування та шкірні розрізи.
презентация [522,5 K], добавлен 24.02.2015Поняття астматичного статусу (АС) як синдрому гострої прогресуючої дихальної недостатності. Частота виникнення АС у хворих бронхіальною астмою. Клінічні форми АС, стадії його перебігу. Принципи терапії АС. Невідкладні заходи надання першої допомоги.
презентация [162,8 K], добавлен 26.02.2014Закон України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування населення". Організація надання медичної допомоги. Принципи організації надання медичної допомоги. Заклади охорони здоров'я. Організація медичного обслуговування населення.
реферат [17,0 K], добавлен 08.02.2007Опис видів порушень цілісності шкіри і слизових оболонок. Аналіз особливостей рваних, різаних та вогнепальних поранень. Надання першої допомоги при пошкодженні черевної порожнини та грудної клітини. Класифікація кровотеч. Зупинка артеріальної кровотечі.
презентация [1,2 M], добавлен 20.12.2013Дослідження законодавства в сфері охорони здоров’я. Перша медична допомога при невідкладних та при шокових станах. Основні симптоми в психіатрії, базові принципи невідкладної допомоги при невідкладних станах. Особливості терапії невідкладних станів.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 25.09.2019Характеристика артеріального і венозного кровотечі. Зупинка кровотечі. Найбільш зручні місця та способи прітіскування кровоносніх судин пальцями. Сильна кровотеча і накладиваніе джгута. Дії при кровотечі з носа і крівавому блюванні.
реферат [13,6 K], добавлен 24.11.2008
