Контранозогенні психотерапевтичні впливи при психоендокринному синдромі на тлі патології щитоподібної залози та кори наднирників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, м. Київ, Україна

Контранозогенні психотерапевтичні впливи при психоендокринному синдромі на тлі патології щитоподібної залози та кори наднирників

В.В. Іщук

Серед нозологічних форм з хронічним типом перебігу патологія ендокринної системи посідає одне з центральних місць у структурі захворюваності населення, з часом формуючи контингент пацієнтів не тільки спеціалізованих ендокринологічних диспансерів, але й інших лікувальних установ [1-3].

Зазначене вище зміщує увагу в бік вивчення особливостей та факторів, що впливають на якість життя, його повсякденні патерни, пов'язані з дотриманням терапевтичних та дієтичних рекомендацій, і психосоматичних аспектів у широкому розумінні.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що на даних клініко-психопатологічних та медико-психологічних випадків ендокринної патології (ЕП) базується подальший розвиток уявлень щодо комплексної терапії ЕП. Ці ж дані стають підґрунтям залучення психотерапевтичних та психопрофілактичних систем у процес лікування.

Психоендокринний синдром (ПеС) повсякчас виявляється у структурі хронічних ендокринопатій та є одним із центральних у класі соматогенної психопатології. Численність різнорівневих психопатологічних констеляцій все одно вимагає дескрипції й компаративного аналізу, оскільки ПеС лише окреслює їх.

Внаслідок відсутності чітко структурованої типології ПеС та несистематизованих відомостей про нозозалежність семіотики в його структурі, розмежування клініки ПеС та передморбідних патоперсонологічних вторинно-невротичних станів стає складним завданням.

Ендокринні дисфункції, пов'язані з порушеннями обміну гормонів щитоподібної залози та кори надниркових залоз є типовими варіантами ПеС щодо компаративного аналізу їх клініко-психологічних характеристик (і перш за все - варіативних патоафективних та патоконативних порушень) внаслідок схожості їх біологічних і метаболічних ефектів.

Наведені дані підкреслюють необхідність ретельного компаративного аналізу ПеС з метою підбору конгруентного методологічного забезпечення корекції та превенції.

На сьогодні актуальність синдромографічного аналізу, компаративної дескрипції та систематизації варіантів клініко-психологічного аранжування ПеС з різними формами ЕП в аспекті психотерапії та психореабілітації залишається важливим напрямком ендокринології, медичної психології, психотерапії та психореабілітації [4-6].

Мета дослідження

Мета дослідження полягає у формуванні системи психотерапії хворих з порушеннями обміну гормонів щитоподібної залози та кори наднирників на основі аналізу медико-психологічних та клініко-психопатологічних особливостей ПеС.

Матеріали та методи дослідження

Контингент дослідження склали 437 пацієнтів з порушенням обміну гормонів щитоподібної залози та кори надниркових залоз, що проходили лікування на базі Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. З них було відібрано 300 хворих із діагностованим ПеС. Середній вік обстежених становив 46,33±1,36 року. Тривалість захворювання на момент дослідження складала від 5 до 25 років.

Усіх пацієнтів з клінічно вираженими проявами ПеС було поділено на чотири групи:

перша група (Г1) - 100 осіб із явищами гіпертиреозу;

друга група (Г2) - 100 осіб із явищами гіпотиреозу;

третя група (Г3) - 50 осіб із явищами гіперкортицизму;

третя група (Г3) - 50 осіб із явищами гіпокортицизму.

Під час роботи було використано низку методів та методик.

Психодіагностичний метод було реалізовано за допомогою таких методик:

авторського структурованого психодіагностичного інтерв'ю;

госпітальної шкали тривоги і депресії (The Hospital Anxiety and Depression scale, HaDs, A.S. Zigmond, R.P. Snaith, 1983 [7]) - для встановлення рівня вираженості депресивної симптоматики;

оцінювальної шкали манії Янга (Young Mania Rating Scale, YMRS, R. C. Young et al., 1978 [8]) - для оцінки рівня вираженості маніоформних симптомів;

тесту Басса-Дарки (Buss-Durkee Hostility Inventory, BDHI, Arnold H. Buss, Ann Durkee, 1957) - для визначення рівня агресивності та ворожості;

шкали імпульсивності Плутчика (Im- pulsi veness Scale, IS, R. Plutchik) - для визначення рівня імпульсивності.

Методи клінічної, описової та математичної статистики було застосовано для обробки результатів та визначення:

середньоарифметичних значень і середньоарифметичних відхилень за кожним із кількісних показників - M (s);

стандартизованої помилки середнього (M±m);

коефіцієнту кореляції - r;

- t-критерія Стьюдента з універсальним значенням статистичної ймовірності - р.

Усі розрахунки здійснено на ПЕОМ за допомогою програм SPSS 15.0 та Excel пакету Microsoft Office 2003.

Результати дослідження та їх обговорення

Систему психотерапії та психореабілітації ПеС реалізовано у 2 симультанних векторах:

контранозогенному, який нівелює вторинну невротизацію та стабілізує характер психологічного аранжування ПеС;

контрасеміотичному, який корегує психопатологічні розлади у структурі ПеС.

Контранозогенний вектор системи психотерапії представлено у табл. 1.

Таблиця 1. Контранозогенний вектор системи психотерапії

Важливу роль у терапії та профілактиці психопатологічних розладів психогенного і патоперсонологічного (аномально-особистісного) регістрів, які розвиваються при ендокринопатіях, відіграє ідентифікація «слабких ланок» психопатогенезу та їх використання як точок прикладання психотерапевтичних методів. Специфічні психопатологічні феномени у сфері мислення, афективній та емоційно-вольовій сферах, які виступають як предиспозиційний фактор щодо психогенного семіотичного комплексу, наведені в табл. 2 (контрасеміотичний вектор).

Таблиця 2. Контрасеміотичний вектор системи психотерапії

Аналіз ефективності розробленої системи психотерапії та психореабілітації дозволив констатувати, що:

при гіпотиреозі у стані декомпенсації ефективність нормалізації рівнів дратівливості, негативізму, образи, підозрілості та почуття провини складає 54,00 %; гормонозалежних компонентів ПеС (соматизація, обсесивно-компульсивні розлади, депресивні симптоми, тривожність, фобічні порушення, паранояльність) - 11,0 %; гормононезалежних компонентів ПеС (інтраперсональна чутливість, ворожість, психотизм) - 41,00 % (у стані компенсації - 84,00 % / 76,00 % / 71,00 % відповідно);

при гіпертиреозі у стані декомпенсації ефективність нормалізації рівня імпульсивності, високих рівнів фізичної, опосередкованої та вербальної агресії складає

%; гормонозалежних компонентів ПеС (соматизація, обсесивно-компульсивні розлади, порушення інтраперсональної чутливості, тривожність, ворожість, психотизм) - %; гормононезалежних компонентів ПеС (депресивні симптоми, паранояльність) - 55 % (у стані компенсації - 91,00 % / % / 83,00 % відповідно);

при гіпокортицизмі у стані декомпенсації ефективність нормалізації рівня образи складає 84,00 %; гормонозалежних компонентів ПеС (соматизація, обсесивно-компульсивні розлади, депресивні симптоми, тривожність, ворожість, психотизм) - 14,00 %, гормононезалежних компонентів ПеС (депресивні симптоми, інтраперсональна чутливість, ворожість) - 33,00 % (у стані компенсації - 90,00 % / 86,00 % / 80,00 % відповідно);

¦ при гіперкортицизмі у стані декомпенсації ефективність нормалізації рівня імпульсивності, високих рівнів дратівливості, негативізму та почуття провини складає 34,00 %; гормонозалежних компонентів ПеС (соматизація, обсесивно-компульсивні розлади, депресивні симптоми, тривожність, фобічні порушення, паранояльність) - 13,00 %; гормононезалежних компонентів ПеС (інтраперсональна чутливість, паранояльність, фобічні порушення) - 67,00 % (у стані компенсації - 80,00 % / % / 96,00 % відповідно).

Таким чином, розроблена система психотерапії та психореабілітації демонструє високий рівень ефективності відносно патопсихологічних (80-91,00 %) та психопатологічних (65-86,00 %) компонентів ПеС у стані компенсації ендокринних дисфункцій у всіх групах хворих.

Розроблено типоспецифічну контранозогенну та контрасеміотичну систему психотерапії та психореабілітації хворих на порушення обміну гормонів щитоподібної залози та кори надниркових залоз із ПеС, що реалізується за двома векторами:

нівелюванням впливу нозогенних чинників психотравматизації;

корекцією наявної психопатологічної семіотики.

Система психотерапії та психореабілітації демонструє високий рівень ефективності відносно патопсихологічних (80-91,00%) та психопатологічних (65-86,00%) компонентів ПеС у СК ендокринних дисфункцій у всіх групах хворих.

Література

психотерапія хворий щитоподібний залоза

1. Данилова А.И. Болезни щитовидной железы и ассоциированная с ними патология / А.И. Данилова. - Минск, 2005. - 235 с.

2. Коростий В.И. Психические нарушения при соматических и эндокринных заболеваниях / В.И. Коростий, В.Л. Гавенко, Г.А. Самардакова, А.М. Кожина. - Харьков, 2000 - 29 с.

3. Greenhill C. Thyroid function: Hyperthyroidism-psychiatric issues / C. Greenhill // Nature Reviews. Endocrinology. - 2014. - № 10 (2). - P. 65-68.

4. Павлова Е.А. Депрессия и тиреотоксикоз / Е.А. Павлова, Е.А. Григорьева // Социальная и клиническая психиатрия. - 2010. - № 2. - С. 100-107.

5. Чугунов В.В. Генез, коморбидность, патопластика и фон психических заболеваний / В.В. Чугнов // Чоловіче здоров'я, тендерна та психосоматична медицина. - 2015. - № 1-2. - С. 57-65.

6. Davis J.D. Cognitive and neuropsychiatric aspects of subclinical hypothyroidism: significance in the elderly / J.D. Davis, R.A. Stern, L.A. Flashman // Current Psychiatry Reports. - 2003. - № 5. - Р. 384-390.

7. Zigmond A.S. The hospital anxiety and depression scale / A.S. Zigmond, R.P Snaith // Acta Psychiatrica Scandinavica. - 1983. - № 6. - P 361-370.

8. Young R.C. A rating scale for mania: reliability, validity and sensitivity / R.C. Young, J.T. Biggs, V.E. Ziegler, D.A. Meyer //. Br.J. Psychiatry. - 1978. - № 133. - P 429-435.

Размещено на Allbest.ru