Показники системного імунітету та фагоцитозу у хворих на вугрову хворобу з різним ступенем змін мікробіоти порожнини товстої кишки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вугрова хвороба (акне) - хронічний рецидивуючий дерматоз, який посідає одне з провідних місць у структурі дерматологічної патології, особливо в осіб молодого працездатного віку, є частою причиною стійких рубцевих змін шкіри, негативно впливає на психоемоційний стан хворих, якість їх життя та працездатність. Високий рівень захворюваності на акне, схильність до хронічного перебігу з формуванням резистентності до лікування, частий розвиток глибоких форм визначають важливе медичне та соціальне значення проблеми. [9, 11, 13]. У зв'язку з цим, з'ясування патогенетичних чинників вугрової хвороби з метою удосконалення методів її лікування та профілактики є однією з актуальних завдань сучасної дерматології. акне вугровий травний

Незважаючи на величезну кількість досліджень, егіопатогенез вугрової хвороби до цього часу залишається неповністю з'ясованим. Серед причин виникнення акне виділяють екзота ендогенні фактори. До екзогенних відносять аліментарні чинники, гіповітамінози, вплив сонячного опромінення, забруднення чи травматизація шкіри, несприятливі погодні умови, зниження місцевої й загальної антимікробної резистентності організму. Серед ендогенних факторів розрізняють розлади діяльності травного тракту, імунної системи організму, патологію ендокринної системи, психо-вегетативні та мікроциркуляторні порушення, гормональний дисбаланс, наявність вогнищ інфекції в організмі чи на шкірі, хронічні інтоксикації, обмінні порушення тощо. [1, 10, 12].

Доведено, що важливу роль у патогенезі акне відіграють зміни імунної реактивності організму пацієнтів, причому у хворих реєструють різні вияви імунної відповіді від підвищеної активності до формування вторинного імунодефіцитного стану залежно від стадії, тривалості та характеру перебігу запального процесу на шкірі [2, 11].

Згідно сучасних досліджень, важливе значення у забезпеченні гомеостазу й формуванні імунної відповіді організму відіграє мікробіота порожнини товстої кишки [8], Відомо, що у товщі слизової оболонки травного тракту, насамперед кишечника, містяться численні середники імунної системи: лімфоїдні фолікули, лімфоїдні (пеєрові) бляшки, а також дифузно розташовані лімфоїдні клітини. Окрім того, встановлено, що однією з важливих функцій нормальної мікробіоти кишечника є вплив на активність лімфоїдного апарату органів травлення, а саму мікрофлору вважають високочутливою індикаторною системою, яка віддзеркалює стан імунної системи [1, 3, 8]. Все це визначає актуальність встановлення можливої взаємозалежності між ступенем порушень мікробіоти порожнини товстої кишки та характером змін показників системного імунітету у хворих на вугрову хворобу з метою уточнення патогенетичних ланок та удосконалення терапії таких пацієнтів.

Мета праці вивчити показники системного імунітету та фагоцитозу у хворих на вугрову хворобу з різним ступенем змін показників мікробіоти порожнини товстої кишки.

Під нашим спостереженням знаходилось 117 пацієнтів віком від 18 до 30 років, із них 49 (41,88%) чоловіків і 68 (58,12%) жінок. Критеріями включення у дослідження були: вік пацієнтів 18 і більше років; наявність клінічних виявів акне та відсутність загострень хронічних соматичних захворювань на момент обстеження. У 42 (35,90%) хворих діагностовано 1 стадію (легка форма) акне, в 37 (31,62%) 2 стадію (середня форма), у .29 (24,79%) 3 стадію (важка форма), 11 (9,40%) 4 стадію. (вкрай важка форма). Поділ чоловіків та жінок із різними стадіями акне відображено на рис. 1. У 64 (54,70%) осіб запальний процес на шкірі тривав до 1 року, а у 53 (45,30%) від 1 до 3 років. Групу контролю склали 35 практично здорових осіб (донорів) відповідного віку.

Для визначення стану мікробіоти порожнини товстої кишки у хворих на акне досліджували клінічний матеріал випорожнення пацієнтів. Якісний та кількісний склад мікробіоти порожнини товстої кишки досліджували бактеріологічним методом шляхом засіву завісини фекалій у стандартних розведеннях ізотонічного розчину натрію хлориду на стандартні диференційно-діагностичні та селективні поживні середовища, для оцінки ступеню дисбіозу кишечника застосовували відому класифікацію [6, 7].

Із метою оцінки стану системного імунітету та фагоцитозу у хворих на акне визначали: загальну кількість Т-лімфоцитів (CD3+), Т-хелперних (CD3+CD4+) і Т-цитотоксичних/ супресорних лімфоцитів (CD3CD8+), кількість В-лімфоцитів (CD19+) та NK-клітин (СД56+) методом непрямої імунофлюоресценції з моноклональними антитілами до диференційованих антигенів поверхні клітин, а також вміст сироваткових імуноглобулінів (Ig) класів M, G, A за відомим методом, фагоцитну активність (ФА) і фагоцитне число (ФЧ) поліморфноядерних лейкоцитів за методом Маянського А.М., тест відновлення нітросинього тетразолю (НСТ-тест спонтанний) та НСТ-тест, стимульований зимозаном (НСТ-тест стимульований), за відомим методом (Park B.H. et al.) у модифікації Бажори Ю.І. та співавт. [5].

Рис. 1

Статистичне опрацювання результатів досліджень здійснювали методами статистичного аналізу [4] із використанням комп'ютерної програми Statistica 6.0, за вірогідну вважали різницю середніх при р<0,05.

Аналіз вислідів анамнезу засвідчив, що лише у 37 (31,62%) із 117 обстежених хворих на акне в минулому були захворювання органів травлення або відзначалися скарги з боку шлунково-кишкового тракту (порушення стільця, метеоризм, болі в животі тощо). На момент обстеження і лікування у дерматолога активних виявів захворювань органів травлення у взятих на облік пацієнтів не встановлено. Водночас, за результатами бактеріологічного дослідження випорожнень лише у 24 (20,51%) пацієнтів не виявлено змін мікробіоти порожнини товстої кишки, тоді як у більшої кількості (93 осіб 79,49%) обстежених хворих встановлено наявність дисбіозу порожнини товстої кишки І IV ступеню.

Поділ хворих із різними стадіями акне відповідно до ступеню дисбіозу зображено на рис. 2.

Рис. 2

Внаслідок імунологічного дослідження крові у хворих на акне (табл. 1) встановлено диференційовані зміни показників системного імунітету залежно від ступеню супровідного дисбіозу порожнини товстої кишки. Так, у хворих на акне із І ступенем змін мікробіоти порожнини товстої кишки виявлено вірогідне, порівняно із показником контрольної групи, зменшення відносного числа загального пулу лімфоцитів (на 6, 89%, р<0,05), відносної та абсолютної кількості T-лімфоцитів (за СD3+), відповідно, на 9,26% і 24,31% (р<0,001), відносної кількості Тхелперної (за СD3+СD4+) та Т-супресорної (за СD3+СD8+) субпопуляцій лімфоцитів, відповідно, на 9,06%, р<0,001 та 12,56% р<0,05), на тлі зростання абсолютної кількості В-лімфоцитів (за CD19+) на 25,76% (р<0,001), відносної та абсолютної кількості NK клітин (за CD56+), відповідно, на 40% та 25,76% (р<0,001) зі збільшенням їх відносної кількості й у порівнянні із показниками хворих на акне з нормоценозом кишківника (на 12,64%, р<0,05), а також збільшення рівня Ig M та Ig G як порівняно із групою контролю (на 21,53% та 35,93% р<0,001), так і показниками хворих з нормоценозом товстої кишки (на 23,24% р<0,05 та 19,44% р<0,01).

У обстежених пацієнтів із виявами ІІ-го ступеню дисбіозу товстої кишки констатовано (табл. 1) вірогідне зменшення відносної кількості лімфоцитів, як порівняно із показником контрольної групи, так і показниками хворих на акне із нормоценозом або дисбіозом товстої кишки І ступеню, відповідно, на 25,8% р<0,001, 18,73% і 20,41%, р<0,05; зменшення відносно осіб контрольної групи відносної та абсолютної кількості загальних Т-лімфоцитів (на 12,18% і 29,86%, р<0,001) і Т-хелперних лімфоцитів (на 12,0% р<0,001 і 17,09%, р<0,05), а також зменшення відносної кількості Т-супресорних лімфоцитів порівняно із показником осіб контрольної групи (на 10,70%, р<0,05). Також у пацієнтів із дизбіозом ІІ-го ступеню встановлено збільшення відносно показників осіб групи контролю абсолютної кількості В-лімфоцитів (на 36,28%, р<0,001), відносної й абсолютної кількості NK клітин (відповідно: на 19,07% та 36,86% р<0,01) та рівня Ig G (на 46,47%, р<0,001).

У хворих на акне з наявністю ІІІ-го ступеню дисбіозу товстої кишки встановлено (табл. 1) вірогідне порівняно з показниками осіб контрольної групи зменшення відносної й абсолютної кількості загального пулу лімфоцитів (відповідно: на 31,96% р<0,001 та 16,59% р<0,05), зменшення відносної й абсолютної кількості Тлімфоцитів відносно осіб контрольної групи (на 17,84% і 31,04%, р<0,001) та зменшення їх відносної кількості порівняно із хворими з нормоценозом чи дисбіозом товстої кишки І ступеню (відповідно: на 13,38% і 9,45% р<0,01). Також у пацієнтів із дисбіозом товстої кишки ІІІ ступеню виявлено вірогідне порівняно з показниками осіб контрольної групи зменшення відносної й абсолютної кількості Т-хелперної субпопуляції лімфоцитів (відповідно: на 18,67% р<0,001 та 24,87%, р<0,01), зменшення відносного числа Т-хелперних лімфоцитів порівняно з групою хворих на вугрову хворобу з нормоценозом чи дисбіозом кишківника І ступеню (на 16,21% та 10,56%, р<0,001) та зменшення відносної кількості Т-супресорних лімфоцитів порівняно з групою контролю, показниками хворих з нормоценозом товстої кишки чи дисбіозом І ступеню (відповідно: на 17,68%, р<0,001, на 8,76% і 5,85%, р<0,05). Водночас, у пацієнтів із дисбіозом товстої кишки ІІІ ступеню встановлено: збільшення відносної та абсолютної кількості Влімфоцитів порівняно з показниками контрольної групи (відповідно: на 18,75% і 45,15%, р<0,001) та хворих з нормоценозом товстої кишки (відповідно: на 14,66% р<0,001 та 12,69% р>0,05), а також збільшення відносної кількості В-лімфоцитів порівняно з хворими на вугрову хворобу з дисбіозом І та ІІ ступеню (відповідно: на 15,65%, р<0,001 та 8,13% р<0,05); збільшення відносної та абсолютної кількості NK-клітин порівняно з особами групи контролю (відповідно: на 26,29% і 37,14% р<0,001) та їх відносної кількості порівняно з показниками хворих з нормоценозом товстої кишки (на 12,38% р<0,05). У цих же пацієнтів встановлено вірогідне порівняно з показниками групи контролю підвищення рівня Ig M (на 38,89%; р<0,001) та Ig G (на 67,55%; р<0,05), а також більш істотне зростання рівня Ig G порівняно з показниками хворих з нормоценозом чи дисбіозом товстої кишки І та ІІ ступеню (відповідно: на 47,22%, 23,26% та 14,39% р<0,001).

Найістотніші зміни досліджуваних показників системного імунітету встановлено (табл. 1) у хворих на вугрову хворобу із наявністю дисбіозу товстої кишки IV ступеню вірогідне зменшення: відносної й абсолютної кількості загального пулу лімфоцитів порівняно з показниками осіб групи контролю (відповідно: на 36,36% і 32,36% р<0,001), відносної кількості загальних лімфоцитів порівняно з показниками хворих на акне з нормоценозом (на 30,21%, р<0,001) та дисбіозом товстої кишки І ступеню (на 31,66% р<0,001), відносної та абсолютної кількості Т-лімфоцитів як відносно показників осіб контрольної групи (відповідно на: 23,33% та 48,96%, р<0,001), так і показниками хворих на вугрову хворобу з нормоценозом товстої кишки (відповідно: на 19,17% та 34,38%, р<0,001) із дисбіозом І ступеню (на 15,5% та 32,57%, р<0,001) та ІІ ступеню (на 12,69% та 28,5%, р<0,001), а також зменшення абсолютної кількості Т-лімфоцитів порівняно з показником групи хворих з ІІІ ступенем дисбіозу (на 27,23%, р<0,05).

Таблиця 1

Слід відзначити, що у хворих на акне із супровідним дисбіозом товстої кишки IV ступеню (табл. 1) вірогідно зменшена відносна та абсолютна кількість Т-хелперної субпопуляції лімфоцитів не лише порівняно із їх значеннями в осіб контрольної групи (відповідно: на 25,6% і 42,34%, р<0,001), але й аналогічними показниками хворих з нормоценозом товстої кишки (на 23,35% і 35,08%, р<0,001) та зі змінами кишкового біоценозу І-го ступеню (на 18,18% і 33,09% р<0,001) і ІІ-го ступеню (на 15,45% і 30,45%, р<0,001), а також зменшення їх абсолютного числа порівняно з хворими з дисбіозом ІІІ-го ступеню (на 23,24% р<0,05). У цих же пацієнтів вірогідно зменшена відносна кількість Т-супресорних лімфоцитів відносно осіб контрольної групи (на 20,47%, р<0,01), а також їх відносна та абсолютна кількість порівняно з показниками хворих з нормоценозом товстої кишки (відповідно: на 11,86%, р<0,01 та 27,65%, р<0,001) чи дисбіозом І ступеню (на 9,04%, р<0,001 та 28,57% р<0,01) та ІІ-го ступеню (відповідно: на 10,94% та 28,57%, р<0,001).

За наявності у пацієнтів із вугровою хворобою супровідного дисбіозу товстої кишки IV ступеню також встановлено (табл. 1) збільшення абсолютної й відносної кількості В-лімфоцитів порівняно з показниками осіб групи контролю (відповідно: на 28,13% і 42,38% р<0,001) та їх відносної кількості порівняно з цим показником у хворих з нормоценозом та зі змінами мікробіоти порожнини товстої кишки І-го та ІІ-го ступенів (відповідно: на 23,7% і 24,78% р<0,001 та на 16,67% р<0,05); збільшення відносної кількості NK-клітин порівняно з показниками осіб контрольної групи та хворих з нормоценозом товстої кишки (відповідно: на 34,02% і 19,71% р<0,001). У хворих на вугрову хворобу з IV ступенем дисбіозу товстої кишки встановлено зменшення концентрації Ig A порівняно з групою контролю та пацієнтами зі змінами кишкового біоценозу І, ІІ та ІІІ ступенів (відповідно: на 27,27%, р<0,001 та на 31,43%, 17,71% і 22,58% р<0,05) на тлі зростання рівня Ig M (відповідно: на 81,94%, 49,71%, 40,86% р<0,001 та на 31%, р<0,01) та збільшення порівняно з показником осіб контрольної групи та хворих на акне з нормоценозом чи дисбіозом І та ІІ степеня рівня Ig G (відповідно: на 64,44%, 45,37% і 21,71%, р<0,001 та на 12,95%, р<0,05).

Результати визначення показників фагоцитозу в обстежених хворих на акне виявили (табл. 2) диференційовані зміни цих показників у пацієнтів з різним ступенем змін мікробіоти порожнини товстої кишки. Так, у хворих на вугрову хворобу з нормоценозом чи дисбіозом товстої кишки І ступеню вірогідних змін досліджуваних показників не виявлено. Водночас у хворих на акне, яким діагностовано дисбіоз ІІ ступеню встановлено вірогідне відносно осіб контрольної групи зниження показників ФЧ, НСТ-тесту спонтанного та стимульованого (відповідно: на 26,45%, 21,92% і 15,7%, p<0,01), а також НСТ-тесту спонтанного відносно його значення у хворих з нормоценозом чи дисбактеріозом І ступеню (на 12,86% і 29,27%, р<0,001).

У хворих на вугрову хворобу з ІІІ ступенем дисбіозу порожнини товстої кишки виявлено вірогідне порівняно з показниками контрольної групи зниження ФА (на 19,39%, p<0,05) і ФЧ (на 44,62%, p<0,001), а також зменшення ФЧ відносно хворих з нормоценозом чи дисбіозом товстої кишки І та ІІ ступеню (відповідно: на 33,04% і 37,35% p<0,001 та 24,7%, p<0,05). Також у цих пацієнтів вірогідно знижені показники НСТ-тесту спонтанного та стимульованого порівняно з особами групи контролю (на 19,2%, p<0,05 і 34,81%, p<0,001) та НСТ-тесту стимульованого відносно показників хворих з нормоценозом чи дисбіозом товстої кишки І та ІІ ступеню (відповідно: на 26,25% і 29,52%, p<0,001 та на 22,67% p<0,01).

За наявності у хворих на акне дисбіозу товстої кишки IV ступеню (табл. 2) констатовано порівняно з показниками контрольної групи істотне зменшення ФА (на 50,87% р<0,001) та більш виразне його зниження відносно показників хворих з нормоценозом чи дисбіозом товстої кишки І, ІІ та ІІІ ступеню (відповідно: на 40,60%, 44,95% і 33,2%, p<0,001 та на 11,28% p<0,05). У цих же пацієнтів констатовано вірогідне зниження показника НСТ-тесту спонтанного порівняно з групою контролю та хворими на вугрову хворобу з нормоценозом товстої кишки (на 22,48% і 13,48%, р<0,05), а також зниження показника НСТ-тесту стимульованого порівняно з його значенням в осіб групи контролю та хворими з нормоценозом товстої кишки чи дисбіозом I, II та III ступеню (відповідно на 39,24%, 31,27% і 34,32% p<0,001, на 27,93% p<0,05 та на 6,81% p<0,01).

Таблиця 2

Література

1. Бондарь C.A., Ляшенко И.Н., Псюк С.К. и др. Коррекция микроэкологического равновесия желудочно-кишечного тракта в процессе комплексного лечения хронических дерматозов // Дерматовенерол. Косметол. Сексопатол. 2008; 1-2: 273-274.

2. Денисенко O.I., Іринчин Г.В. Стан клітинного і гуморального системного імунітету та фагоцитозу у хворих на вугрову хворобу // Дерматовенерол. Косметол. Сексопатол. 2008; 1-2 (11): 41-45.

3. Коновалова T.C. Стан мікробіоценозу кишечника у хворих на вугрову хворобу та вплив його порушень на клінічний перебіг дерматозу // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. 2014 ; 1(52): С. 41-47.

4. Лапач С.Н., Чубенко A.B., Бабич П.Н. Основные принципы применения статистических методов в клинических испытаниях. К.: Морион, 2002: 160.

5. Лаповець Л.Є., Луцик Б.Д., Лебедь Г.Б. та ін. Посібник з лабораторної діагностики, Львів, 2008: 268.

6. Незгода 1.1., Науменко О.М. Дисбактеріоз кишківника у дітей: проблемні питання. Сучасні методи діагностики // Клин. иммунол., аллергол., инфектол. 2011; 5: 29-32.

7. Сергиенко E.И., Звягинцева T.Д. Дисбактериоз кишечника // Ліки України 2011; 1(147): 36-40.

8. Шупенько О.М., Степаненко B.I. Дисбактеріоз кишечника у чоловіків, хворих на вугрову хворобу, та його взаємозв'язок з тяжкістю клінічного перебігу захворювання // Журн. дерматовенерол. та косметол. ім. М.О. Торсуєва 2013; 1-2(30):13-15.

9. Foti C. Romita P. Borghi. A. et al.: Contact dermatitis to topical acne drugs: a review of the literature. Dermatologic Therapy 2015; 5: 323-329.

10. Gamble R., Dunn J., Dawson A. et al.: Topical antimicrobial treatment of acne vulgaris: an evidencebased review. American Journal of Clinical Dermatology 2012; 3: 141-152.

11. Poulin Y.S., Sanchez N.P., Bucko A. et al.: A 6-month maintenance therapy with adapalene-benzoyl peroxide gel prevents relapse and continuously improves efficacy among patients with severe acne vulgaris: results of a randomized controlled trial. Br J Dermatol 2011; 164: 1376-1382.

12. Sagransky M., Yentzer B.A.; Feldman S.R. Benzoyl peroxide: A review of its current use in the treatment of acne vulgaris. Expert Opinion on Pharmacotherapy 2009; 15: 2555-2562.

13. Zaenglein A.L., Pathy A.L., Schlosser B.J., et al.: Guidelines of care for the management of acne vulgaris. J Am Acad Dermatol 2016; 74 (5): 945-973.

Размещено на Allbest.ru