Особливості використання СРМ-тренажерів для відновлення пацієнтів після оперативного лікування переломів вертлюгової западини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості використання СРМ-тренажерів для відновлення пацієнтів після оперативного лікування переломів вертлюгової западини

Глиняна О.О.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

В статті розглянуто використання СРМ-тренажерів для відновлення пацієнтів після оперативного лікування переломів вертлюгової западини. Визначено мету, основні завдання та принципи використання СРМ-тренажерів. Обґрунтовано ефективність застосування технічних засобів для відновлення пацієнтів після оперативного лікування вертлюгової западини. Дана позитивна оцінка використаним апаратам для пасивної розробки кульшового суглоба на ранньому та пізньому післяопераційному періодах. Через 14 днів після інтенсивного застосування апаратів для пасивної розробки кульшового суглоба були отримані результати за шкалою W.H. Harris в першій групі - x = 25,4 бали (S=1,4 балів), Ме (25%; 75%) = 25 (25, 26) балів, (p<0,01); в другій групі результати залишились майже не змінними та становили - x = 13,1 балів (S=2,8 балів), Ме (25%; 75%) = 13,5 (10, 15) балів, (p>0,05). вертлюговий западина суглоб

Ключові слова: технічні засоби, вертлюгова западина, фізична реабілітація.

Постановка проблеми. В структурі травм переломи тазу складають 5-8% усіх переломів, при поєднанні травм їх кількість коливається від 30-58%. Рівень летальних наслідків після нестабільних пошкоджень тазу коливається від 10 до 18%, інвалідність -- від 30-50%. Методи хірургічного лікування пошкоджень тазу складні, погляди спеціалістів суперечливі про способи їх лікування [1, с. 23]. Закордоном пріоритет в лікуванні мають методи внутрішнього стабіль- ного-функціонального остеосинтезу [6, с. 5]. Рівень смертності серед хворих, що постраждали від переломів таза, залишається високим. Нестабільні пошкодження спостерігав у 30,9% випадків. Питома вага нестабільних пошкоджень зростає разом із тяжкістю політравми. Особливо висока летальність при тяжких пошкодженнях таза спостерігається в гострому періоді травми -- 76,92% [2, с. 4].

Складності в лікуванні хворих з переломами вертлюгової западини визначаються рядом обставин. До їх числа відносять складності будови пошкоджених анатомічних структур, велика різноманітність пошкоджень, супутня травматизація внутрішніх органів і пошкодження (органів малого тазу), нервових стовбурів і сплетінь, особливо сідничного нерва. Значну проблему в лікуванні та реабілітації хворих представляють переломи вертлюгової западини. Пошкодження хряща та кровоносної сітки кульшового суглоба під час травми приводять в подальшому до виникнення посттравматичного асептичного некрозу головки, коксартрозу, які потребують ендо- протезування його [1, с. 6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З метою відновлення функції кульшового суглоба під перелому вертлюгової западини використовуються традиційні методи реабілітації: лікувальна гімнастика, лімфодренажний масаж, кінезіотейпування, фізіотерапія та ерготерапія [6, с. 302], які не достатньо повно забезпечують покращення функції кульшового суглоба. З кожним роком з'являються все нові й нові портативні реабілітаційні СРМ-тренажери, з допомогою, яких можна безболісно та пасивно підвищити ефективність реабілітаційного процесу на ранніх етапах. З урахуванням наведеного, застосування СРМ-тренажерів для підвищення відновлення хворих після оперативного лікування переломів вертлюгової западини є актуальною науковою проблемою, рішення якої збереження функції хворого суглоба [4, с. 182].

Робота виконана по плану НДР «Розробка технологій фізичної терапії та технічних засобів їх здійснення» (№ держ. реєстрації 0117и002933) кафедри біобезпеки і здоров'я людини Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського».

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питання лікування та реабілітації хворих після переломів вертлюгової западини є одним із найважливіших, адже зміни, які відбуваються при цьому, призводять до обмежень функцій опорно-рухового апарату та подальшої інвалідизації [2, с. 105]. Лікування й реабілітація хворих є також важливим соціально-економічним питанням, адже більша частка травмованих люди працездатного віку, травма для яких проявляється вираженим больовим синдромом й обмеженою амплітудою рухів, погіршенням якості життя та інвалідністю. Профілактика цих наслідків є достатньо складним завданням, оскільки в ранньому післяопераційному періоді дуже виражені больові відчуття, що значно обмежуєпроведення реабілітаційних заходів [1, с. 12]. Для підвищення проведення реабілітаційних заходів на ранньому та пізньому післяопераційному періоді доцільно в процес відновлення включати сучасні методи та засоби, які доповнюють традиційні. До них відносяться механотерапевтичні апарати СРМ, які можна використовувати саме на ранньому та пізньому періоді реабілітації. Опрацьовуючи теоретичний і практичний досвід лікування та реабілітації хворих працездатного віку після оперативного лікування переломів вертлюгової западини, було виявлено, що є потреба у застосуванні у програмі фізичної реабілітації СРМ-тренажерів, які були там відсутні.

Таким чином, є нагальна необхідність більш поглибленого дослідження, уточнення, вивчення, узагальнення, корегування й удосконалення процесу фізичної реабілітації хворих працездатного віку після оперативного лікування переломів вертлюгової западини, що, на наш погляд, вивчено недостатньо.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є оцінка ефективності застосування СРМ- тренажерів після оперативного лікування хворих з переломами вертлюгової западини.

Виклад основного матеріалу. Було обрано 30 хворих (10 жінок і 20 чоловіків), яким було проведено оперативне лікування перелому верт- люгової западини. Пацієнтів було розділено на дві групи: 1-15 хворих з них (10 осіб віком 28-36 роки та 5 осіб віком 40-56 роки), 2-15 хворих (9 осіб віком 28-36 роки та 6 осіб віком 40-56 роки). Згідно мети проведено клінічні дослідження на базі Київської клінічної обласної лікарні № 1 м. Києва у 2016-2017 рр. у ортопедо- травматологічному центрі.

Обстеження проводились на 14 день перебування хворого у стаціонарі після оперативного лікування перелому вертлюгової западини за найбільш широко розповсюдженою уніфікованою 100-бальною шкалою оцінки функцій в кульшовому суглобі запропонованою W.H. Harris [7, с. 169]. Шкала вміщує оцінку наступних показників: біль (50 балів), функцію кульшового суглоба (24 бали), амплітуду руху в кульшовому суглобі (14 балів), осьову деформацію кінцівки (5 балів) та м'язову силу (7 балів).

Друга група хворих займалася за звичайному програмою лікувального закладу, яка включала традиційні засоби реабілітації. Перша група пацієнтів крім звичайних реабілітаційних процедур проходила курс занять на СРМ-тренажері Lower Limb L4 зображеному на рис. 1, який призначений для лікування та відновлення рухливості в кульшовому суглобі. Заняття проводились 2 рази на добу спочатку по 20 хвилин з поступовим доведенням з 6 процедури до 40 хвилин.

Засіб виконував широкий діапазон рухів на згинання в зоні: кульшового суглоба: от 4° до 100°; колінного суглоба: от -10° до 135°, регулювався по розміру кожного пацієнта. Кут згинання та розгинання визначався реабілітологом індивідуально для кожного пацієнта в залежності від виражених больових відчуттів. Переваги даної моделі -- стабільна кутова швидкість, яка попереджала адгезії та тугорухливість в суглобі. Апарат мінімізував будь-які зміщення і забезпечував мінімальне навантаження на суглоб, забезпечуючи синхронну розробку хворого суглоба [5, с. 93].

Рис. 1. СРМ-тренажер для пасивної розробки кульшового суглоба

Через 14 днів інтенсивного застосування апаратів для пасивної розробки нижньої кінцівки після оперативного лікування переломів верт- люгової западини було отримано результати в першій групі -- X = 25,4 бали (S=1,4 балів), Ме (25%; 75%) = 25 (25, 26) балів, (p<0,01); в другій групі результати залишились майже незмінними та становили -- X = 13,1 балів (S=2,8 балів), Ме (25%; 75%) = 13,5 (10, 15) балів, (p>0,05) за шкалою W.H. Harris. Больові відчуття оцінювалися за 100-бальна шкала шкалою VAS, було відмічене зменшення больових відчуттів в кульшовому суглобі в першій групі -- X = 12,5 балів (S=4,9 балів) та в другій -- X = 22,4 балів (S=8,1 балів) (p>0,05).

Заняття на тренажерах дозволило повернути рухливість хворого суглоба шляхом пасивної дії, під час якої не відбувається активне скорочення навколо-суглобових м'язів. Цей метод реабілітації при тугорухливості в оперованому суглобі на ранніх періодах дозволяє зберегти суглоб пацієнта рухливим, не змушуючи його відчувати біль та дискомфорт. Основне завдання СРМ- тренажерів збільшення рухливості ізольованого суглобу, яка досягається дозованим розтягненням тканин (при умові м'язового розслаблення). Ефективність впливу обумовлена, тим що пасивний рух у суглобі проводиться по індивідуально підібраній програмі реабілітації (обирається необхідна амплітуда рухів, його швидкість, сила та пауза на згинанні/розгинанні суглобу). Заняття на СРМ-тренажері проводиться для розробки контрактур, сприяє зменшенню болі, зняттю набряку, профілактиці тромбозу [4, с. 184].

Таблиця 1. Діапазон границь навантаження на СРМ-тренажері для пасивної безперервної розробки кульшового суглоба