Дослідження санітарних втрат Збройних Сил України та напрямів оптимізації медичного забезпечення в ході антитерористичної операції
Аналіз санітарних втрат особового складу Збройних Сил України в антитерористичній операції на Сході України. Виявлення особливостей сучасної структури санітарних втрат: переважання поранень травматологічного профілю, множинних і комбінованих уражень.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2018 |
| Размер файла | 29,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Дослідження санітарних втрат Збройних Сил України та напрямів оптимізації медичного забезпечення в ході антитерористичної операції
О.Ю. БУЛАХ, В.І. СТРИЖЕНКО
Резюме. В статті наведено аналіз санітарних втрат особового складу Збройних Сил України в антитерористичній операції на Південному Сході України. Вивчали структуру вхідного потоку санітарних втрат Військово-медичного клінічного центру Північного регіону і Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» порівняно з воєнними конфліктами останніх десятиліть. Виявлено особливості сучасної структури санітарних втрат: переважання поранень травматологічного профілю, множинних, поєднаних і комбінованих уражень. Подані пропозиції з удосконалення системи медичного забезпечення Збройних Сил України в антитерористичній операції.
Ключові слова: антитерористична операція, санітарні втрати, система медичного забезпечення.
втрата санітарний поранення травматологічний
Відомо, що зміни форм і способів застосування військ (сил) вимагають від медичної служби Збройних Сил України (ЗСУ) бути готовою до нових, у тому числі незвичних, умов роботи. Станом на сьогодні в підручниках із організації медичного забезпечення військ (сил), а також військово-польової хірургії, терапії традиційно пропонується класична система лікувально-евакуаційного забезпечення військ, успадкована від радянської системи, яка була розрахована на випадок повномасштабної війни та за умов повністю розгорнутих функціональних підрозділів медичних частин і установ.
У той же час аналіз досвіду організації медичного забезпечення військ під час збройних конфліктів останніх десятиріч [1-3] і власні дослідження авторів із зазначеної проблематики [4--7] свідчать про значні зміни, що відбулися у розмірах і структурі санітарних втрат (СВ), а відповідно - в самій системі медичного забезпечення воюючих сторін, а також у вимогах до термінів і обсягу надання усіх видів медичної допомоги. Зміни до вимог надання першої лікарської допомоги (ПЛД), кваліфікованої медичної допомоги (КМД), спеціалізованої медичної допомоги (СМД) в зоні антитерористичної операції (АТО) на Південному Сході України вимагають пошуку оптимальних у ресурсному та ефективних у лікувальному аспектах варіантів їх медичного забезпечення.
Відсутність у медичної служби досвіду організації медичного забезпечення при застосуванні ЗСУ в локальних збройних конфліктах, до яких умовно можна віднести АТО, вимагає ретельного дослідження особливостей проведених операцій (бойових дій), характеристики санітарних втрат особового складу з метою оптимізації надання медичної допомоги максимальній кількості постраждалих, лікування їх, медичної реабілітації та найскорішого повернення до бойової і трудової діяльності.
Метою дослідження є аналіз розмірів і структури СВ особового складу угруповання ЗСУ в ході АТО на Південному Сході України та їхнього впливу на організацію медичного забезпечення військових частин і під розділів при застосуванні.
Матеріали та методи
Використовували матеріали експертного опитування головних спеціалістів Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (ВМКЦ ПівнР), начальників клінік і лікувально-діагностичних відділень ВМКЦ, лікарського складу ВМКЦ - керівників мобільних лікарсько-сестринських бригад (МЛСБр), які виконували завдання в зоні АТО, керівництва Військового мобільного госпіталю (м. Харків). Вивчали поточну документацію ВМКЦ ПівнР (розпорядження Військово-медичного департаменту МО України, щоденні донесення ВМКЦ про рух поранених і завантаження відділень, вхідний потік поранених до ВМКЦ та донесення про їхню подальшу евакуацію тощо). В дослідженні використовували матеріали науково-практичної конференції військово-медичної служби (18 грудня 2014 року, м. Ірпінь).
Методи дослідження: бібліосемантичний, порівняльний аналіз, системний підхід, статистичний, експертне опитування.
Результати та їх обговорення
З початком антитерористичної операції (АТО) на Південному Сході України медична служба ЗСУ змушена була в короткі терміни адаптуватися до роботи з вогнепальними, мінно-вибуховими травмами, зростаю чим потоком поєднаних, множинних і комбінованих поранень, бойовим стресом - тобто з патологією, з якою у повсякденних умовах військові лікарі практично не зустрічаються.
Особливістю АТО в Україні є застосування ЗСУ спільно із збройними формуваннями інших силових міністерств і відомств (до операції залучені Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, Прикордонна служба України, центральні та місцеві органи влади й інші структури), які також не мали досвіду організації медичного забезпечення особового складу у бойових діях та мали недостатньо розвинену мережу своїх сил і засобів медичної служби. До надання медичної допомоги постраждалим, лікування їх і медичної реабілітації активно залучали державну систему охорони здоров'я за відсутності у цивільних лікарів досвіду лікування бойової патології.
Слід наголосити також на недостатній укомплектованості особового складу індивідуальними засобами медичного захисту, а медичної служби в цілому - медичним складом військової ланки, засобами медичної еваку ації, комплектно-табельним оснащенням.
Фахівці відмічають також недосконалу систему лікувально-евакуаційного забезпечення (ЛЕЗ) у початковому періоді АТО, відсутність у особового складу практичних навичок з військово-медичної підготовки, низький рівень матеріально-технічного забезпечення етапів медичної евакуації (ЕМЕ), недостатню кількість спеціалістів, які мають досвід лікування вогнепальних ран [8].
Зазначені чинники призвели до невідповідності можливостей медич них сил і засобів у операційній зоні СВ особового складу (особливо в по чатковому періоді АТО) та обумовили їхню структуру.
Аналіз вхідного потоку СВ, які надійшли до ВМКЦ ПівнР із зони АТО на Південному Сході України, виявляє значну частку множинних, поєднаних та комбінованих поранень (45-52% усіх СВ). Такі ж висновки наведені в літературних джерелах, в яких стверджується, що у воєнних конфліктах останніх десятиліть в структурі СВ значно збільшується частка множинних і поєднаних вогнепальних і мінно-вибухових поранень, а також зростає їхня тяжкість [11, 12].
Автори вивчали структуру СВ, що поступили до ВМКЦ ПівнР в період з квітня по жовтень 2014 р. (табл. 1). Серед 123 постраждалих з провідним пораненням голови 93 (76% випадків) мали множинні поєднані поранення (наприклад, поранення кінцівок мали 28% поранених у голову). При провідних пораненнях іншої локалізації поранення голови мали місце у 54 випадках (2,4% усіх СВ). Серед 148 постраждалих з провідним пораненням грудної клітки 71 (48%) мали поранення іншої локалізації (поранення кінцівок - 22,3%). У 63 поранених в ділянці живота майже у половини (47,6%) були множинні і поєднані поранення.
Таблиця 1
Загальна характеристика вхідного потоку санітарних втрат Військово-медичного клінічного центру Північного регіону в період з 13.04.2014 р. по 01.10.2014 р.
|
Локалізація основного поранення (ураження) |
Кількість випадків (абс.) |
Частка СВ, % загальних СВ |
Додатково при інших пора неннях, % загальних СВ |
|
|
Голова, у тому числі з поранен нями: |
697 |
30,2 |
8,82 |
|
|
* черепа і головного мозку |
123 |
5,3 |
2,4 |
|
|
* щелепно-лицевої ділянки |
83 |
3,6 |
1,52 |
|
|
* оториноларингологічні |
56 |
2,4 |
2,6 |
|
|
* офтальмологічні |
34 |
1,5 |
0,87 |
|
|
* закритою черепно-мозковою травмою (ЗЧМТ) |
401 |
17,4 |
1,43 |
|
|
* шиї |
36 |
1,6 |
1,5 |
|
|
* хребта |
40 |
1,7 |
ІД |
|
|
* грудей |
137 |
5,9 |
2,6 |
|
|
* живота |
63 |
2,7 |
0,6 |
|
|
Торако-абдомінальні поранення |
11 |
0,5 |
-- |
|
|
Таз |
70 |
3,0 |
1,82 |
|
|
Верхні кінцівки |
350 |
15,2 |
10,54 |
|
|
Нижні кінцівки |
650 |
28,2 |
||
|
Верхні та нижні кінцівки |
106 |
4,6 |
||
|
Опіки |
50 |
2,2 |
0,65 |
|
|
Поперек, спина |
49 |
2,1 |
2,8 |
|
|
Бойовий стрес* |
47 |
2,1 |
0,5 |
|
|
Всього |
2306 |
100,0 |
30,93 |
Примітка: випадки бойового стресу, зареєстровані серед поранених.
Серед усіх вогнепальних поранень переважали осколкові - 61,4%. Ку льові поранення мали 5% поранених. Контузії та невогнепальні травми становили 827 випадків (35,9%), з них травми кінцівок - 270 випадків (32,6%), ЗЧМТ (струс, забій головного мозку) - 335 випадків (40,5% усіх травм і контузій).
Загальна кількість учасників АТО з розладами психіки, які перебували на лікуванні у ВМКЦ ПівнР з липня по листопад, становила 515 осіб (18,3% СВ, що надійшли до центру) [8]. У матеріалах не враховані випад ки бойового стресу в перші два місяці АТО.
Легкі поранення мали 50,3% постраждалих, середнього ступеня важ кості 42,2%, тяжкі та вкрай тяжкі - 7,5% постраждалих [8]. Слід відміти ти, що дослідження структури СВ в інших збройних конфліктах (Афгані стан 1979-1989 рр., Чечня 1994-1996, 1999-2002 рр.) показали інші результати - тяжкі та вкрай тяжкі поранені становили 20-30% загальних СВ [9, 10].
Таблиця 2
Розподіл поранених за ступенями тяжкості у першій та другій воєнних кампаніях на Північному Кавказі [13,14] та під час проведення антитерористичної операції в Україні в 2014 році
|
Ступінь тяжкості поранення |
Основні евакуаційні напрямки |
АТО (Украї на) |
||||||
|
Владикавказ |
Моздок |
Буйнакськ |
||||||
|
роки |
||||||||
|
1994-- 1996 |
1999-- 2001 |
1994-- 1996 |
1999-- 2001 |
1994-- 1996 |
1999-- 2001 |
2014 |
||
|
Легкий |
57,0 |
53,5 |
54.3 |
56,0 |
-- |
60,0 |
50,3 |
|
|
Середній |
21,0 |
20,0 |
23,0 |
20,0 |
-- |
22,5 |
42,2 |
|
|
Тяжкий |
20,0 |
25,0 |
19,0 |
21,5 |
-- |
14,5 |
7,5 |
|
|
Вкрай тяжкий |
2,0 |
1,5 |
3,7 |
2,5 |
-- |
3,0 |
||
|
Усього |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
-- |
100,0 |
100,0 |
Низький показник тяжких і вкрай тяжких поранених (7,5%), які надходили на ЕМЕ із зони АТО, на наш погляд, вимагає проведення додаткового, ретельнішого дослідження. В той же час, на думку експертів [8], його можна розцінювати як ознаку недоліків організації ЛЕЗ поранених і хворих в зоні АТО (несвоєчасне і неповне надання медичної допомоги, не комплект санітарів і санінструкторів, затримки евакуації із зони бойових дій тощо).
Порівняльний аналіз структури СВ по локалізації (табл. 3) виявив спільну ознаку в усіх війнах - значну перевагу поранень травматологічного профілю. Постраждалі в зоні АТО продемонстрували зростання частки поранень голови (з урахуванням категорії офтальмологічних, щелепно-лицевих, ЛОР-поранень).
Частота поранень (%) анатомічних ділянок тіла у різних військових конфліктах наведено узагальнені дані ГВМКЦ «ГВКГ» та ВМКЦ ПівнР
|
Анатомічна ділянка тіла |
Велика Вітчиз няна війна (1941-- 1945 рр.) |
Війна у В'єт намі (СІЛА) |
Війна в Афгані стані (СРСР) |
Війна у Чечні (1995 р.) |
АТО (2014 р.)* |
|
|
Голова |
16,0 |
14,0 |
13,7 |
24,4 (голова та шия) |
37,5-39,0 |
|
|
Шия |
3,0 |
7,0 |
2,0 |
2,7-3,1 |
||
|
Груди |
9,0 |
5,0 |
12,2 |
8,6 |
8,5-9,5 |
|
|
Живіт |
5,0 |
18,0 |
7,1 |
2,3 |
3,8-7,0 |
|
|
Таз |
-- |
-- |
3,8 |
1,6 |
2,7-4,8 |
|
|
Кінцівки верхні |
30,0 |
20,0 |
26,3 |
27,3 |
25,0-25,7 |
|
|
Кінцівки нижні |
37,0 |
36,0 |
34,9 |
35,8 |
33,5-36,8 |
Виявлені особливості структури СВ вимагають прийняття рішень що до оптимізації системи медичного забезпечення ЗСУ в зоні АТО для впровадження в практику базових принципів медичного забезпечення - своєчасності, адекватності, послідовності, спадкоємності, нарощування медичної допомоги, евакуації поранених за призначенням.
Медичну допомогу пораненим пропонуємо розподілити на догоспі- тальну (перша медична допомога (ПМД) - ПЛД, елементи КМД) та госпі тальну (КМД, СМД, медична реабілітація) [8]. Вимоги до надання ПМД пораненим залишаються незмінними. Для забезпечення цього етапу ко жен військовослужбовець повинен бути забезпечений індивідуальними засобами медичного захисту (індивідуальними аптечками). Відповідно укомплектовані повинні бути сумки медичні санітарів і санітарних ін структорів (де вони є за штатом). Особовий склад повинен бути навченим прийомам надання першої допомоги при основних видах поранень і не відкладних станів. Рятування і збереження життя поранених буде залежати також від своєчасного їх розшуку та вивезення з осередків СВ до най ближчого медичного пункту (МП), МЛСБр або лікарні. Для цього підрозділи повинні бути забезпечені броньованим санітарним транспортом (БММ), санітарними автомобілями.
ПЛД повинна надаватись переважно в обсязі невідкладних заходів з метою уникнення тяжких ускладнень і рятування життя поранених. Залежно від обставин, вона може поділятись на МП батальйону (у разі його розгортання), МП полку, а також у медичній роті. Швидкоплинність бойових дій не завжди даватиме змогу розгортати зазначені передові ЕМЕ, тому в деяких випадках вони можуть працювати «з ходу» (на колесах або при частковому розгортанні окремих функціональних підрозділів, наприклад - автоперев'язувальної АП-2).
КМД рекомендовано надавати лише при неможливості своєчасної до ставки поранених на етап СМД та при затримці евакуації. Виконують за ходи КМД в обсязі невідкладних (і термінових) оперативних втручань та проводять реанімаційні заходи при станах, які загрожують життю поранених або можуть призвести до тяжких ускладнень. Цей вид допомоги може надаватись в медичній роті (при її розгортанні та відповідному підсиленні), військовому мобільному госпіталі (ВМГ) або у визначеній ближній цивільній лікарні (районній, міській).
Вимагає перегляду призначення і організаційна структура медичної роти механізованої (танкової) бригади. Вважаємо за доцільне розглянути створення на базі медичних рот груп медичного підсилення батальйонних тактичних груп (МЛСБр у складі лікарів загальної практики і середнього медичного персоналу). Організаційно вони можуть розгортатись і працювати на базі МП батальйонів, що сприятиме своєчасній медичній допомозі тяжкопораненим.
СМП допомогу необхідно надавати переважно у стаціонарних лікувальних закладах, які доцільно ешелонувати. Лікувальні заклади 1-го ешелону СМД залежно від обстановки можуть розгортатись на базі гарнізонного військового госпіталю, ВМГ або цивільної лікарні для забезпечення ранньої СМД в обсязі невідкладних (можливо - і термінових) оперативних втручань і реанімаційних заходів при загрозливих для життя поранених станах. До закладів 2-го ешелону можна віднести обласну лікарню або ВМКЦ, де продовжують виконання невідкладних і термінових оперативних втручань, проведення заходів інтенсивної терапії (для тих, хто їх не отримав на попередньому етапі), а також виконання відстрочених (відтермінованих) операцій. Поранені і хворі зі складними пораненнями і захворюваннями, які потребують тривалих термінів лікування і експертизи працездатності, можуть направлятись до закладів 3-го ешелону СМД (Головного ВМКЦ, клінік Української військово-медичної академії (УВМА), клінік науково-дослідних установ тощо).
Значна кількість поранень множинного, поєднаного, комбінованого характеру під час бойових дій в Афганістані, Чечні вимагала від організаторів медичного забезпечення наближення СМД до зони бойових дій або евакуації поранених гелікоптерами безпосередньо з осередків СВ на перший етап СМД [14]. Зростання в зоні АТО поранень голови (до 37- 39% від вхідного потоку з урахуванням поранень очей, ЛОР-органів, ще лепно-лицевої ділянки) за умов відсутності чітко налагодженої аеромедичної евакуації вимагає формування передових ЕМЕ як багатопрофільних закладів. Останні доцільно розгортати на базі ВМГ та цивільних лікарень, які залучаються до системи ЛЕЗ, шляхом направлення до них, залежно від оперативно-медичної обстановки, багатопрофільних груп СМД, які необхідно за мирного часу утримувати у складі Головного ВМКЦ, ВМКЦ регіонів, УВМА або у складі загону СМД [15].
Потреба в удосконаленні (оптимізації) системи медичного забезпечення ЗСУ за переліченими напрямами викликає необхідність термінового введення в дію індивідуальної медичної картки, обліково-звітної медичної документації, а також розроблення нормативної бази військової медицини, нормативного врегулювання залучення до сучасної системи ЛЕЗ ліку вальних закладів МОЗ України, прийняття єдиної військово-медичної термінології в нормативних документах і, в першу чергу, - нормативне визначення ЕМЕ та видів медичної допомоги, що повинно знайти відображення у проектах керівних документів (настанови з медичного забезпечення ЗСУ на особливий період, настанови з медичної евакуації в ЗСУ на особливий період, методичних рекомендацій з етапного лікування по ранених і хворих різного профілю, класифікації і номенклатури СВ особового складу, табеля термінових донесень медичної служби тощо).
Висновки
1. Структура СВ особового складу в зоні АТО суттєво не відрізняється від такої у воєнних конфліктах останніх десятиліть, а саме відмічається значна частка травматологічних поранень (58,5-62,5% ), поранень голови (у т.ч. поранень очей, ЛОР-органів, щелепно-лицевої ділянки), множин них, поєднаних і комбінованих уражень (разом 45-52%).
2. Низький показник тяжких і вкрай тяжких поранених (7,5-10,4%), які надходили на ЕМЕ, може бути ознакою недоліків організації ЛЕЗ поране них і хворих в зоні АТО (незадовільне забезпечення військовослужбовців індивідуальними медичними засобами (аптечками індивідуальними), не своєчасне і неповне надання медичної допомоги, некомплект санітарів і санінструкторів рот, взводів, недостатня військово-медична підготовка особового складу, затримка евакуації поранених тощо).
3. Особливості структури санітарних втрат особового складу викликають необхідність застосування багатопрофільних лікарсько-сестринських бригад (груп СМД) для підсилення госпітальної ланки, а також груп медичного підсилення передових етапів медичної евакуації і батальйонних тактичних груп (МЛСБр) в зоні АТО.
4. Організаційно основні напрями удосконалення системи лікувально-евакуаційного забезпечення військ (сил) повинні знайти відображення в організаційно-методичних рекомендаціях (вказівках) Головних медичних спеціалістів МО України з етапного лікування поранених і хворих в особливий період, проекті Настанови з медичного забезпечення ЗС України на особливий період, інших нормативних документів медичної служби.
Подяка
Автори висловлюють вдячність керівництву ВМКЦ Пр за сприяння науковим співробітникам НДІПВМ УВМА у проведеній роботі.
Література
1. Гуманенко Е.К. Тенденции развития военно-полевой хирургии в вооружен ных конфликтах второй половині XX века / Е.К. Гуманенко, И.И. Самахвалов, А. Трусов // Воєн.- мед. журн. - 2001. - № 10. - С. 15-22.
2. Гайдар Б.В. К вопросу о необходимости сокращения этапов медицинской эвакуации в условиях локальных войн и вооруженных конфликтов / Б.В. Гайдар, А. Иванцов, В.О. Сидельников [и др.] // Воен.-мед. журн. - 2004. - № 6. - С. 4--7.
3. Чиж И.М. Становление, развитие и пути дальнейшего совершенствования системы лечебно-эвакуационного обеспечения войск / И.М. Чиж, А.М. Шелепов, О.С. Лобастов // Воен.-мед. журн. - 2001. - № 10. - С. 4-14.
4. Наукове обґрунтування ОМЗ військових частин (з'єднань) ЗС України на во єнний час / В.О. Жаховський, А.М. Галушка, О.Ю. Булах, В.І. Стриженко // Проблеми військової охорони здоров'я - К., 2012. - Вип.34 - С. 6-17. - Бібліографія - С. 16-17.
5. Булах О.Ю. Аналіз результатів експертного опитування фахівців медичної служби з удосконалення елементів системи лікувально-евакуаційного забезпечен ня об'єднання в операції / О.Ю. Булах, В.І. Стриженко, О.В. Ричка // Військова медицина України. - 2011. - № 1. - С. 25-31. - Бібліографія - С. 31.
6. Наукове обґрунтування напрямів інтеграції системи медичного забезпечен ня силових міністерств і відомств з цивільною системою охорони здоров'я держа ви / В.Л. Савицький, О.М. Власенко, В.І. Стриженко, О.Ю. Булах // Наука і практика. - 2014. - № 2-3. - С. 39-45. - Бібліографія - С. 44.
7. Система медичного забезпечення військ (сил) - складова загальнодержавної політики охорони здоров'я громадян України / В.Л. Савицький, О.М. Власенко, В.І. Стриженко, О.Ю. Булах // Наука і оборона. - 2014. - № 2. - С. 27-33. - Бібліографія - С. 33.
8. Досвід організації медичного забезпечення ЗС України та інших військових формувань у ході антитерористичної операції / Матеріали наук.-практ. конф. - Київ, Військово-медичний департамент МО України. - 18.12.2014 р.
9. Хирургическая помощь раненым в контртеррористических операциях на Северном Кавказе: первая, доврачебная и первая врачебная помощь в зоне боевых действий (сообщение второе) / Е.К. Гуманенко, И.М. Самохвалов, А.А. Трусов, К.П. Головко // Воен.-мед. журн. - 2005. - № 3. - С. 4--13. - Библиография - С. 13.
Assessment of sanitary losses of the Armed Forces of Ukraine and medical support optimization ways during anti-terrorist operation
O. YU. BULAH, VJ. STRIZHENKO
Summary. The article presents the analysis of sanitary losses of personnel of the Armed Forces of Ukraine during anti-terrorist operation (ATO) in the South-East of Ukraine. We studied the structure of the input stream of sanitary losses of Military- medical clinical center of the Northern region and the Main military-medical clinical center «Main military clinical hospital» in comparison with the data obtained from other military conflicts of the last decades. Special features of the current structure of the sanitary losses were established as follows: the prevalence of injuries trauma profile, multiple, associated and combined lesions. Suggestions for improving ATO medical support system of the Armed Forces of Ukraine were presented.
Keywords: anti-terrorist operation, sanitary loss, the medical support system.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Особливості надходження та виписки пацієнтів в лікувальних закладах охорони здоров’я Збройних Сил України. Математична модель завантаження, алгоритми та програмне забезпечення комп’ютерної реалізації та її придатність для практичного застосування.
автореферат [1,4 M], добавлен 03.04.2009Вивчення структури первинної інвалідності ВС СБУ та визначення факторів, що впливають на її формування, оцінка видів і ступеня обмеження життєдіяльності. Наукове обґрунтування оптимізації системи профілактики інвалідності і ВС СБУ, її ефективність.
автореферат [29,1 K], добавлен 04.04.2009Аналіз ринку та асортименту фармацевтичної продукції в умовах України. Характеристика комерційного бізнесу в фармації і види фірм галузі України і тенденції розвитку. Управлінське обслідування, економічний аналіз, конкурентних переваг аптеки №27.
дипломная работа [2,4 M], добавлен 20.09.2008Загальна характеристика природних лікувальних ресурсів України. Природні умови формування бальнеологічних ресурсів, вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях. Класифікація курортів та оздоровчих закладів України.
курсовая работа [69,5 K], добавлен 27.02.2011Структура статевої онкологічної захворюваності чоловіків України. Методи лікування раку легень: радикальні хірургічні операції - лобектомія та пульмонектомія. Розробка та апробація програми фізичної реабілітації чоловіків у післяопераційному періоді.
автореферат [62,9 K], добавлен 26.01.2009Застосування статинів для лікування хворих на ішемічну хворобу серця. Особливості класифікації статинів, показання до їх застосування та побічні ефекти. Аналіз асортименту статинів та їх доступності для населення на фармацевтичному ринку України.
дипломная работа [990,6 K], добавлен 17.06.2016Зниження частоти акушерських ускладнень та перинатальних втрат на підставі вивчення нових патогенетичних механізмів розвитку передчасного відшарування нормально розташованої плаценти і впровадження алгоритму прогностичних заходів для їх профілактики.
автореферат [41,7 K], добавлен 04.04.2009Опис видів порушень цілісності шкіри і слизових оболонок. Аналіз особливостей рваних, різаних та вогнепальних поранень. Надання першої допомоги при пошкодженні черевної порожнини та грудної клітини. Класифікація кровотеч. Зупинка артеріальної кровотечі.
презентация [1,2 M], добавлен 20.12.2013Аналіз патогенетичних особливостей виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка у хворих на хронічну хворобу нирок II та III стадії. Дослідження стану необмеженого протеолізу шляхом визначення лізису азоальбуміну, азоказеїну та азоколу (лізис колагену).
статья [20,4 K], добавлен 31.08.2017Ембріональна інженерія – галузь, що займається штучними змінами організмів у ході зародкового розвитку. Штучне або екстракорпоральне запліднення. Експерименти з позаматкового зачаття. Вагітність і пологи. Методика перенесення ембріонів. Досвід України.
презентация [153,3 K], добавлен 10.05.2012
