Зміни вмісту пролактину при метаболічному синдромі в період менопаузи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміни вмісту пролактину при метаболічному синдромі в період менопаузи

ВСТУП

метаболічний менопауза пролактин жінка

У зв'язку зі збільшенням тривалості життя населення актуальною проблемою є діагностика, профілактика і терапія численних функціональних розладів у жінок, які перебувають у менопаузальному віці [2, 9, 25]. Саме в менопаузальному періоді на тлі вікових змін домінують клінічні прояви естроген- дефіцитного стану і пов'язані з ним метаболічні і трофічні порушення, зумовлені зниженням, а потім і припиненням функції яєчників [3, 8, 13, 24].

Важливою проблемою сучасної медицини є дедалі зростаюча частота так званих «хвороб цивілізації» - ожиріння, цукрового діабету (ЦД), серцево-судинних захворювань (ССЗ), які часто призводять до інвалідизації і ранньої смертності людей. Численними спостереженнями доведено, що загальною патогенетичною основою цих захворювань є інсуліноре- зистентість (ІР), яка супроводжується комплексним порушенням вуглеводного, ліпідного і білкового обміну [4, 16, 19, 23]. Такий стан отримав назву «метаболічного синдрому» (МС) [21]. Прояви МС частіше спостерігаються серед людей старшої вікової групи, причому у жінок похилого віку частота МС більша, ніж у чоловіків, що пов'язують з гормональними змінами в період менопаузи [7]. Це дозволило C. Spencer і співавт. виділити особливу нозологію, названу «ме- нопаузальним метаболічним синдромом» (ММС).

Менопаузальний метаболічний синдром - це сукупність метаболічних порушень, що виникають з настанням менопаузи і включають швидку прибавку маси тіла з формуванням абдомінального ожиріння, інсулінорезистентності та дисліпідемії та/або артеріальної гіпертензії. Можливі й інші метаболічні прояви ММС: мікроальбумінурія і порушення в системі гемостазу.

Отже, всі елементи ММС взаємопов'язані між собою і стають тригерами один одного, створюючи «порочне коло». ММС є визначальним у патогенезі ішемічної хвороби серця у жінок в постменопаузі [15].

Статеві гормони визначають характер розподілу жирової тканини: естрогени і прогестерон впливають на локалізацію жиру в сіднично-стегновій області (гіноїдний тип), андрогени відповідають за ан- дроїдний (абдомінальний) тип ожиріння з абдомінальною локалізацією жиру. Крім того, жирова тканина є місцем екстрагонадного синтезу і метаболізму естрогенів за участі ароматази цитохрому Р450.

Підвищення активності ароматази з віком сприяє повільній біологічній трансформації у відповідь на вимикання гормонів яєчників. Абдомінальне ожиріння - основний клінічний симптом ММС.

Абдомінальне і особливо вісцеральне ожиріння є фактором ризику серцево-судинних захворювань [1, 18]. При ММС дефіцит статевих гормонів веде до зниження рівня глобуліну, що зв'язує статеві стероїди, які сприяють збільшенню вмісту вільних андрогенів у кровотоку, які самі по собі можуть знижувати холестерин ЛПВЩ і викликати інсулінорезистентність, гіперінсулінемію та андроїдний розподіл жиру [31].

При ожирінні та інсулінорезистентності часто виявляється активація факторів запальної реакції (ФНП а, ІЛ-6, ІАП-1 та ін.), що веде до ендотеліальної дисфункції, оксидативного стресу, запального каскаду цито- кінів, сприяючи виникненню атеросклеротичних змін і розвитку інсулінорезистентності [26]. Пролактин знаходиться під безпосереднім гіпоталамічним контролем і його фізіологічна секреція носить імпульсивний характер, значно підвищуючись під час сну, що пов'язано з циркадними біологічними ритмами.

Таблиця 1 ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ДЕЯКИХ ГОРМОНІВ У ЖІНОК У МЕНОПАУЗІ

Примітка. * - достовірна відмінність між групами (р < 0,001).

З віком циркадний ритм у чоловіків зникає, а у жінок не змінюється. На ритм вироблення пролактину впливають стрес, лактація, суттєва зміна маси тіла тощо [14, 28]. Гіпоталамо-гіпофізарна система чинить як гальмуючий, так і стимулюючий вплив на секрецію пролактину через нейроендокринні, ауто- і паракринні механізми [12].

Естрогени посилюють секрецію пролактину в гіпофізі, також сенсибілізують лактофори до стимулюючого впливу інших пролактин-рилізінг факторів, в тому числі гонадотропін-рилізінг факторів [11].

Прогестерон не впливає на секрецію пролактину [25, 30]. Тестостерон викликає підвищення секреції пролактину, але в значно меншому ступені, ніж естрогени. Цей ефект пов'язаний, очевидно, з метаболізмом тестостерону в естрадіол [17, 20]. Незначне підвищення рівня пролактину в крові може бути причиною інсулінорезистентності, гіперандрогенії, що несприятливо впливає на процеси метаболізму [22].

Роль пролактину в регуляції енергетичного балансу, жирового та вуглеводного обмінів до теперішнього часу до кінця нез'ясована. Дані сучасної літератури відносно впливу підвищеного рівня пролактину на стан ліпідного та вуглеводного обміну людини суперечливі, проте припустити наявність зв'язків між пролактином та цими обмінами можна. Гіперпролак- тинемія, яка призводить до гіпоестрогенії, може викликати зміни ліпідного спектра, аналогічні порушенням у здорових жінок у менопаузі: підвищення вмісту загального холестерину, ліпопротеїдів низької густини і ліпопротеїдів дуже низької густини з одночасним зниженням ліпопротеїдів високої густини. Доведено, що перераховані порушення сприяють підвищенню атерогенності плазми крові, збільшуючи ризик розвитку ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, ожиріння, цукрового діабету 2-го типу у жінок у менопаузі [6, 10, 29].

Стосовно гормонального статусу жінок у період менопаузи літературні дані суперечливі, тому метою наших досліджень був аналіз рівня статевих гормонів (пролактину) у жінок даної вікової групи з метаболічним синдром та без даної патології.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

У клініко-лабораторному дослідженні брали участь 75 жінок віком від 50 до 56 років (54,60 ± 0,51), які знаходились в менопаузі. В експерименті було використано 40 сирійських хом'ячків-самиць різного віку. Метаболічний синдром на тваринах моделювали утриманням на високофруктозній дієті з підвищеною калорійністю протягом 8 тижнів. Аналіз рівня гормонів проводили у 30 умовно здорових жінок (1 група) та у 20 контрольних тварин (10 молодих та 10 старих) та 45 жінок з метаболічним синдромом та гір- суїтизмом (2 група), а також у 20 тварин з модельованим метаболічним синдромом. У жінок був зафіксований менопаузальний перехід на основі порушення менструальних циклів (затримки менструації до 3 місяців протягом року), а також зменшення візуа- лізованого фолікулярного резерву за результатами трансвагінального ультразвукового дослідження органів малого тазу із застосуванням ультразвукового апарату «Aloka SSD 5000».

Електрохемілюмінісцентне імунологічне дослідження вмісту пролактину, естрадіолу, прогестерону в людській сироватці проводили in vitro за допомогою наборів фірми «Roche Diagnostics» (Швейцарія) на імунологічному аналізаторі «Cobas е 411».

За допомогою радіоімунологічного аналізу проводили кількісне визначення вільного тестостерону в людській сироватці крові in vitro за допомогою набору фірми «Beckman Coulter» (США) на радіометрі «Гамма-12» (СРСР) [5].

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Результати отриманих досліджень представлені в табл. 1.

Як видно з отриманих нами даних, рівень Е₂ був знижений в порівнянні з нормою для фолікулінової фази репродуктивного періоду у жінок обох груп, що узгоджується з літературними даними, згідно з якими жінки старші 50 років мають знижений рівень Е₂. Отримані дані також свідчать про зменшення рівня прогестерону у жінок обох досліджуваних груп у менопаузі (0,4-0,41 мкг/л), що узгоджується з даними, представленими в роботі Klein N. et al. (1996). Зазначена динаміка змін Е₂ і прогестерону є взаємопов'язаною у жінок з метаболічним синдромом.

Таблиця 2 ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ДЕЯКИХ ГОРМОНІВ У СИРІЙСЬКИХ ХОМ'ЯЧКІВ ЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ

Примітка. * - достовірна відмінність між групами (р < 0,05).

Відповідно до літературних даних у період менопаузи спостерігається підвищення рівня ЛГ (у 2 рази) порівняно з репродуктивним періодом, яке більш виражене у жінок з метаболічним синдромом. Отже, жінки в менопаузі характеризуються підвищенням рівнів ЛГ при зниженні рівня Е₂ і прогестерону.

З метою оцінки рівня андрогенів було проведено лабораторне дослідження рівнів вільного тестостерону як біологічно активної фракції тестостерону. Аналіз рівнів вільного тестостерону виявив, що жінки в менопаузі з метаболічним синдромом мають достовірно вищі (р < 0,001) показники, ніж жінки без метаболічного синдрому, що свідчить про наявність у них гіперандрогенії.

Дослідження рівня пролактину показало достовірне зростання його вмісту в сироватці крові у жінок з метаболічним синдромом, що, ймовірно, обумовлено стимулюючим впливом естрадіолу (який є продуктом метаболізму тестостерону). Як відомо, збільшення рівня ЛГ підвищує чутливість клітин Лейдіга до дії ЛГ, що опосередковує секрецію тестостерону, який надалі метаболізується до естрадіолу. Естрадіол, у свою чергу, підвищує секрецію пролактину.

Таким чином, високий вміст тестостерону у жінок у період менопаузи з метаболічним синдромом тісно пов'язаний з рівнем пролактину у жінок цієї групи.

Для визначення ролі метаболічного синдрому в формуванні гіперпролактинемії нам було змодельовано метаболічний синдром на самицях золотавих сирійських хом'ячків. Нами були досліджені тварини двох вікових груп: молоді (віком 3 місяці) та старі (віком 18 місяців). Метаболічний синдром було діагностовано за розвитком інсулінорезистентності та наростанням вісцерального жиру. Результати досліджень наведені в табл. 2.

Як видно з даних, наведених в табл. 2, з віком схильність до гормональних розладів, що супроводжують метаболічний синдром, зростає: збільшується вміст пролактину та тестостерону при зменшенні естрадіолу та прогестерону. Такі результати узгоджуються з обговореними вище даними і підтверджують складний та мультисистемний характер ендокринних порушень, що супроводжують як старіння, так і розвиток метаболічного синдрому. Гіперпролактинемія, ймовірно, залучається до дисрегуляції харчової поведінки та використання енергії за гіперкалорійного харчування. Зміни обміну статевих стероїдів, зокрема, зростання ароматазної активності через перерозподіл жирової тканини, що спостерігаються за МС, аналогічні змінам при старінні, що вказує на проатерогенний характер обох станів. Однонаправлені тенденції змін тестостерону з пролактином, а естрадіолу - з прогестероном свідчать про системність розладів, що розвиваються за вказаних станів.

Таким чином, проведені клінічні та експериментальні дослідження вказують, що за метаболічного синдрому відбуваються комплексні та системні гормональні зсуви, аналогічні з віковими та акумулюються з ними. Отримані дані можуть бути підґрунтям для розробки схем корекції метаболічного синдрому з боку ендокринних порушень та вікових змін.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

метаболічний менопауза пролактин жінка

1. Вихляева Е. М. Руководство по эндокринной гинекологии. - М.: МИА, 2000. - 765 с.

2. Гилязутдинов И. А., Гилязутдинова З. Ш. Нейроэндокринная патология в гинекологии и акушерстве. - М.: МЕДпрессинформ., 2006. - 415 с.

3. Дубоссарская З. М., Дубоссарская Ю. А. Репродуктивная эндокринология (перинатальные, акушерские и гинекологические аспекты): [учебно-ме- тод. пособ.]. - Д.: Лира ЛТД, 2008. - 416 с.

4. Кеттайл В. М., Арки Р. А. Патофизиология эндокринной системы. - С.Пб.: Невский Диалект, 2001.335 с.

5. Колб В. Г. Клиническая биохимия / В. Г. Колб, В. С. Камышников. - Мн: Беларусь, 1976. - 312 с.

6. Курляндская Р. М. Влияние гиперпролактинемии на основные показатели жирового обмена / Р. М. Курляндская, Т. И. Романцова // Леч. врач.2004. - Т. 1. - С. 73-75.

7. Медицина климактерия / Под ред. В. П. Смет- ник. - Ярославль: ООО «Изд-во Литтера», 2006.848 с.

8. Татарчук Т. Ф., Ефименко О. А. Современный менеджмент гиперпролактинемии // Здоровье женщины. - 2009. - № 9 (45). -С. 33!37.

9. Фомичева Е. Е. Действие пролактина на уровень кортикостерона в крови и синтез макрофагами лимфоцит-активирующих факторов в условиях глюкокортикоидной нагрузки / Е. Е. Фомичева, Е. А. Немирович-Данченко // Рос. физиол. журн.2003. - № 9. - С. 1117-1126

10. Фомичева Е. Е. Пролактин в нейро-эндокрино- иммунном взаимодействии / Е. Е. Фомичева, Е. А. Корнева, Е. А. Немирович-Данченко // Патогенез. - 2004. - № 1. - С. 61-70.

11. Bray G. A. Medical consequences of obesity / G. A. Bray // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2004. - Vol. 89. - P. 2583-2589.

12. Breckwoldt M. A new treatment option for hyper- prolactinaemic disorders / XI Ann. Meeting of the European Society of Human Reproduction and Embryology. - Hamburg. - June 30, 1995. - 24 S.

Размещено на Allbest.ru