Обґрунтування методики розрахунку ліжкового фонду для надання вторинної стаціонарної допомоги

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Стратегічним напрямом поліпшення стану розвитку охорони здоров'я є реформи, які мають покращити якість надання медичної допомоги та оптимізувати фінансування закладів охорони здоров'я [1-3]. У процесі реформування відбуватиметься зменшення мережі медичних закладів, що пов'язано із неефективністю існуючої системи фінансування та фактичного використання стаціонарних ліжок [4]. Ці заклади часто не завантажені повністю, що призводить до необґрунтованих витрат, втрати кваліфікації персоналу та погіршення якості надання допомоги [5, 6]. Провести оптимізацію ліжкового фонду зобов'язує Постанова КМУ від 25 листопада 2015 р. № 1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення», де зазначено: «Затвердити граничний норматив забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення не більш як 60 ліжок». Тому наявність науково обґрунтованих підходів до проведення оптимізації наявного ліжкового фонду є досить актуальною, особливо в контексті створення госпітальних округів.

Метою оптимізації системи надання стаціонарної та спеціалізованої медичної допомоги має бути скорочення ліжкового фонду на основі вдосконалення існуючої ресурсно-нормативної бази. Існуючі способи розрахунку ліжкового фонду переважно базуються на нормативних значеннях (кількість ліжок відповідного профілю на 10 тисяч населення), структурі хворобливого стану населення регіону за клінічними напрямками. Проблемою в цьому разі є відсутність обґрунтованого підходу до визначення профілів та кількості ліжок, неврахування місцевих особливостей попиту на стаціонарну допомогу [7]. Інші методики базуються на складних математичних розрахунках, вимагають значної кількості попередніх статистичних спостережень, що унеможливлює їх практичне використання (метод 6 сигм, попиту і пропозиції, центильний метод) [8-10]. Важлива не тільки достатня кількість ліжок, але й оптимальна їх структура, диференційована з урахуванням фактичних потреб населення та можливостей медичних закладів щодо інтенсивності медичної допомоги, яка в них надається. Тому є необхідність у розробці доступної методики оптимізації ліжкового фонду, де основне місце мають займати обґрунтованість госпіталізації по профілям ліжок, а також тривалість лікування. Разом з цим слід зазначити, що з часом зміна системи фінансування та форми господарювання призведе до відходу нормування ліжкового фонду та адміністрування штатних нормативів на рівні замовників медичних послуг.

Для визначення шляхів оптимізації та підвищення ефективності використання необхідна методологічна інтерпретація основних показників використання ліжкового фонду. Нами використовувалися наступні показники: захворюваність населення - оцінюється за даними фактичної госпіталізації за попередній період (рік) у відділення певного профілю з урахуванням цільового використання ліжок; аналіз фактичного використання ліжкового фонду, порівняння отриманих результатів з середніми значеннями в Україні; результати експертних оцінок обґрунтованості госпіталізації та можливості зменшення тривалості перебування в цілодобовому стаціонарі. Як базові елементи для оцінки функціонування стаціонарів нами використовувалися: середнє число днів зайнятості (роботи) ліжка, обіг ліжка, середня тривалість перебування хворого на ліжку та загальний час простою ліжка. Дослідження проводилося на базі трьох прилеглих районів Житомирської області, де планується створення госпітального округу.

Для визначення показника обґрунтованості госпіталізації в стаціонарні відділення окремих лікарень Житомирської області нами проведено аналіз медичної документації (медичні карти стаціонарних хворих (форма 003/о)), які відбиралися шляхом випадкової вибірки 20 % медичних карт пацієнтів, які закінчили лікування. При визначенні обґрунтованості госпіталізації враховувалися наступні показники: вид поступлення (планово, екстрено), профіль відділення, діагноз, стан при поступленні та виписці, термін перебування у відділенні, результат лікування.

Для визначення коефіцієнту можливого зменшення терміну перебування у стаціонарі проводився ретроспективний аналіз шляхом експертної оцінки медичних карт пацієнтів, госпіталізація яких була показана. З 615 медичних карт, які використовувалися на попередньому етапі, при наявності показів лікувалися 399 пацієнтів. До критеріїв, які необґрунтовано продовжують термін лікування при задовільному стані пацієнта, відносилися виписка після вихідних та святкових днів, перебування у відділенні для отримання тільки препаратів у пероральній формі без проведення додаткових обстежень та консультацій, а також призначення зайвих обстежень та консультацій.

Для визначення потреби в оптимізації стаціонарних ліжок певних профілів нами суттєво вдосконалено методику Скоморохової ТВ. [11] шляхом застосування визначених коефіцієнтів необґрунтованої госпіталізації та зменшення тривалості лікування. Крім стандартних статистичних показників, по кожному відділенню було розраховано:

1. Цільову зайнятість ліжка Uc.

2. Коефіцієнт необґрунтованої госпіталізації Kp (поправочний коефіцієнт), визначається експертним шляхом.

3. Нормативний обіг ліжка з врахуванням коефіцієнта зменшення тривалості лікування (визначається експертним шляхом):

Оп=р)/(Т*к+Ш) по кожному відділенню,

де On - обіг ліжка (нормативний); N - число календарних днів в плановому періоді (365 днів); tp - середня кількість днів простою ліжка внаслідок планового їх закриття на ремонт (30 днів), при відсутності планового капітального ремонту - 0 днів (по всіх відділеннях tp приймався 30 днів); T - середній термін перебування хворого на ліжку (фактичний за попередній рік); к - визначений експертним шляхом коефіцієнт зменшення середньої тривалості лікування за рахунок дотримання оптимальних термінів виписки. Якщо фактичний термін перебування менший оптимального показника, його не змінюємо; tn - середня кількість днів простою ліжка, необхідних для підготовки ліжка для прийому наступного хворого (для інфекційних хворих і недоношених дітей - 3 дні; 2 дні для хворих на туберкульоз; 1 день для інших профілів).

4. Коефіцієнт раціонального використання ліжкового фонду:

Kr=Of/On; Of=Uf/T,

де Of - фактичний обіг ліжка, Uf - фактична зайнятість ліжка, Т - фактична середня тривалість перебування на ліжку, On - нормативний обіг ліжка, розрахований вище.

5. Коефіцієнт цільового використання ліжкового фонду:

Kc=Uc/Uf,

де Uc - цільова зайнятість ліжка, Uf - фактична зайнятість ліжка.

6. Коефіцієнт ефективності використання ліжкового фонду:

Kf=KrxKc»100.

7. Ефективність використання наявного ліжкового фонду:

Ef=Kf-Kp,

де Kp - поправочний коефіцієнт (частка необгрунтовано госпіталізованих, визначена експертним шляхом).

8. Розрахунок оптимізованої кількості ліжок здійснювався за формулою:

КЛоптим=Фактична КЛХЕШ00.

З урахуванням досвіду країн Євросоюзу, існуючі заклади охорони здоров'я регіонів, які плануються віднести до госпітального округу, розподіляються на: лікарні інтенсивного лікування (ЛІЛ); лікарні планового лікування (ЛПЛ); лікарні відновного лікування (ЛВЛ); заклади для надання паліативної допомоги (хоспіси). Розподіл визначеної кількості ліжок по лікарням з урахуванням інтенсивності надання медичної допомоги здійснювався пропорційно кількості проживаючого населення та експертним шляхом. Критерії вибору лікарні інтенсивного лікування визначено наступні: якість та швидкість надання ургентної та планової допомоги (інтенсивність лікування); географічна та транспортна доступність для населення (радіус обслуговування, час доставки при необхідності надання ургентної допомоги); достатнє матеріально-технічне оснащення; наявність необхідних кадрових ресурсів; низький рівень госпіталізації в заклади охорони здоров'я третинного рівня.

Проведемо розрахунок потреби в оптимізації ліжкового фонду на прикладі терапевтичних відділень. На даний час кількість штатних терапевтичних ліжок у трьох лікарнях становить 145.

1. Зайнятість ліжка фактична Uf становить 343,9 дні, цільова Uc - 333,8 дні.

2. Коефіцієнт необгрунтованої госпіталізації Kp по терапевтичних відділеннях за результатами експертних оцінок - 31,3 %, коефіцієнт зменшення тривалості лікування к - 0,913 (8,7 %)ю

3. Нормативний обіг ліжка:

On=(365-30)/(9,9x0,913+1)=33,4.

4. Коефіцієнт раціонального використання ліжкового фонду Кг:

Kr=Of/On; Of=Uf/T;

(343,9/9,9)=34,7;

Kr=34,7/33,4=1,04.

медичний госпіталізація ресурсний

За статистичними даними встановлено, що реструктуризація стаціонарної медичної допомоги у Житомирській області відбувалась на всіх рівнях, особливо активно у періоді з 1990 по 2001 роки. У цілому за 24 роки кількість лікувальних закладів з можливістю стаціонарного лікування населення зменшилася з 143 до 59 (на 58,7 %, з них за 1990-2001 роки закрито 60 закладів), ліжковий фонд з 20290 ліжок скоротився до 9207 (на 54,6 %, з них за 1990-2001 роки скорочено 9830 ліжок). Рівень забезпеченості ліжками цілодобового перебування хворих в області у 2015 році становив 73,8 на 10 тис. населення. Значення цього показника на 9 % менше його середньої величини в Україні (80,5). Разом з цим встановлено, що у 2015 році в області не були зайняті 495 ліжок. Тривалість середнього перебування на ліжку - 10,1 дні (Україна - 12,1).

Методику розрахунку ліжкового фонду для надання вторинної спеціалізованої медичної допомоги покажемо на прикладі трьох прилеглих районів Житомирської області. На даний час жителів цих районів в кількості 182 тис. громадян обслуговує 3 лікарні із загальним числом стаціонарних ліжок 781, а саме: Новоград - Волинське міськрай ТМО - 415 ліжок; Ба- ранівська комунальна центральна лікарня - 195 ліжок; Ємільчинська центральна районна лікарня - 171 ліжко.

За результатами незалежної експертної оцінки встановлено, що показник необґрунтованої госпіталізації склав 35,1±1,9 % (27-47 % залежно від профілю відділення), тобто понад третина пацієнтів могли отримувати медичну допомогу поза цілодобовим стаціонаром.

1. Коефіцієнт ефективності використання ліжкового фонду Kf:

Kf=KrxKc=1,04x0,97x100=100,88 %.

2. Ефективність використання наявного ліжкового фонду Ef

Ef=Kf-Kp=100,88-31,3 %=69,58 %..

3. Оптимізована кількість ліжок терапевтичного профілю:

145 х 69,58%.

За цим алгоритмом проводимо визначення необхідної кількості ліжок по іншим відділенням терапевтичного та хірургічного профілів. Для розрахунку потреби в ліжках для спеціалізованих відділень, що функціонують тільки в Новоград-Волинській лікарні, необхідно визначити забезпеченість ліжками на 10000 населення по Новоград-Волинському району, а далі пропорційно до кількості населення госпітального округу вирахувати необхідну кількість ліжок даного профілю.

До розрахованої кількості ліжок інфекційних відділень додаємо 30 % на випадок інфекційних спалахів. З урахуванням зростання інтенсивності надання медичної допомоги кількість ліжок анестезіології та інтенсивної терапії збільшуємо на 20 %.

До вищезазначених профілів ліжок необхідно додати ліжка для проведення відновного лікування та надання паліативної допомоги, тому загальна кількість стаціонарних ліжок, за нашими розрахунками, повинна становити 644.

За розробленою методикою нами розрахована необхідна потреба в забезпеченості ліжками певного профілю на 10 тис. населення при 100 % використанні ліжкового фонду в цілому по регіону (Новоград - Волинський, Баранівський, Ємільчинський райони). Визначено, що забезпеченість ліжками для надання вторинної допомоги населенню міста обласного значення та трьох районів, де проживає 182 тисячі населення, має становити 35,4 на 10 тисяч жителів. На основі цих даних нами розроблена модель реорганізації існуючого ліжкового фонду Баранівської, Ємільчинської ЦРЛ та Новоград-Волинського міськрайТМО, у Новоград-Волинський госпітальний округ з найбільшим радіусом обслуговування 78 км.

До округу повинні бути включені наступні заклади охорони здоров'я: лікарня інтенсивного лікування з розрахованим ліжковим фондом у 497 ліжок (77,2 % від загальної кількості ліжок), дві лікарні планового лікування на базі районних ЦРЛ, ліжковий фонд яких становить 77 ліжок (12,0 % від загальної кількості), лікарня відновного лікування на 40 ліжок (6,2 %) та два хоспіси на базі дільничних лікарень з загальним ліжковим фондом 30 ліжок (4,6 %). При реструктуризації центральної районної лікарні в лікарню планового лікування зберігаються терапевтичне, дитяче, неврологічне відділення.

Внаслідок централізації ліжкового фонду в багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування нами визначено оптимальні показники ліжкового фонду для закладів охорони здоров'я різної інтенсивності надання медичної допомоги.

При застосуванні запропонованої методики в регіонах, де кількість ліжок перевищує середні показники по державі, вона потребує корекції шляхом введення додаткових показників (або пропорційним збільшенням розрахованих нами коефіцієнтів необгрунтованої госпіталізації та тривалості лікування).

Висновки.

Встановлено, в Житомирській області, де за попередні роки було проведено суттєве скорочення ліжкового фонду і на даний час кількість ліжок становить 73,5 на 10 тисяч населення, що на 9,2 % нижче державних показників, є значні резерви щодо оптимізації стаціонарної допомоги, які полягають в зменшенні необґрунтованої госпіталізації та скороченні тривалості лікування.

З використанням запропонованих підходів на прикладі окремих районів Житомирської області обґрунтовано можливість зменшити кількість стаціонарних ліжок на 22 % без погіршення якості та доступності медичної допомоги, та додатково створити медичні заклади для проведення відновного лікування та паліативної допомоги.

Розраховано, що забезпеченість ліжками для надання вторинної допомоги має становити 35,4 на 10 тисяч жителів. Ліжковий фонд повинен включати залежно від інтенсивності лікування з розрахунку на 10 тисяч населення такі ліжка: для спеціалізованого лікування - 27,3 ліжка, планового лікування - 4,2 ліжка, відновного лікування - 2,2 ліжка та паліативного лікування - 1,7 ліжка.

Література

1. Лехан В.М. Стратегія розвитку системи охорони здоров'я: український вимір [Текст] / В.М. Лехан, Г.О. Слабкий, М.В. Шевченко // Главный врач. - 2010. - № 1. - C. 20-36.

2. Голяченко О.М. Нові підходи до реформування стаціонарної допомоги [Текст] / О.М. Голяченко, Н.Я. Панчишин, В.Л. Смірнова // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2010. - № 1. - C. 34-37.

3. Гінзбург В.Г. Структурна перебудова системи охорони здоров'я на регіональному рівні: досягнення та завдання [Текст] / В.Г. Гінзбург // Медичні перспективи. - 2010. - № 4. - C. 137-143.

4. Слабкий Г.А. Госпитальные округа: реальность и риски их создания [Текст] / Г.А. Слабкий, М.В. Шевченко, А.И. Зозуля // Україна. Здоров'я нації. - 2012. - № 3 (23). - С. 261-265.

5. Слабкий Г.О. Характеристика використання ліжкового фонду для стаціонарного лікування дорослого населення з хворобами органа зору [Текст] / ГО. Слабкий, С.В. Збітнева // Український медичний часопис. - 2012. - № 6 (92). - С. 100-102.

6. Вуїв О.Г Проблеми визначення економічної та медичної ефективності стаціонарної допомоги та використання ліжкового фонду в сучасних умовах (огляд наукової літератури) [Текст] / О.Г. Вуїв // Український медичний часопис. - 2007. - № 4 (60). - С. 9-14.

7. Дячук Д.Д. Оцінка підходів до розробки та використання інноваційних моделей удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я [Текст] / Д.Д. Дячук // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2012. - № 3. - С. 75-85.

8. Андрієвський І.Ю. Центильний метод обґрунтування ліжкового фонду при формуванні госпітального округу [Текст] / І.Ю. Андрієвський // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2014. - № 1. - С. 48-53.

9. Лехан В.М. Автоматизація планування ресурсів стаціонарів [Текст] / В.М. Лехан, М.В. Павленко, В.В. Волчек, О.А. Литвинов // Український журнал телемедицини та медичної телематики. - 2012. - Т. 10, № 2. - С. 13-17.

10. Krempels K.H. An Approach for Automated Surgery Scheduling [Text]: sixth int. conf. / K.H. Krempels, A. Panchenko. - Practice and Theory of Automated Timetabling. - Czech Republic, 2006. - P. 123-127.

11. Скоморохова Т.В. Эффективность использования коечного фонда в многопрофильном стационаре, функционирующем на рынке добровольного медицинского страхования [Текст] / Т.В. Скоморохова // Экономика здравоохранения. - 2003. - № 10. - С. 23-26.

Размещено на Allbest.ru