Кореляційні зв’язки між алелями гена HLA DQA1 і гастродуоденальною патологією у дітей
Виявлення асоціативних зв'язків між окремими алелями HLA DQA1 та хронічною патологією гастродуоденальної зони взагалі або її окремими нозологічними формами. Вивчення кореляційних зв'язків алелів гену та огляд факторів ризику щодо формування патології.
Рубрика | Медицина |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 01.12.2017 |
Размер файла | 20,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Кореляційні зв'язки між алелями ґена HLA DQA1 і ґастродуоденальною патолоґією у дітей
Вступ
алель ген гастродуоденальний патологія
Серед усіх генетичних маркерів схильності до патології гастродуоденальної зони (ҐДЗ) особливу увагу приділяють генам головного комплексу гістосумісності (Human Leukocyte Antigenes - HLA), оскільки вважається, що саме до цієї частини геному належить від 30 до 70% усіх генів, які можуть мати вплив на розвиток цієї патології або стійкість до неї. Про можливий зв'язок патології ҐДЗ із носійством окремих алелів гену HLADQA1 вперше повідомив Azuma T. etal. [1]. Аналізуючи результати досліджень щодо ролі окремих алелів гену HLA DQA1, H.L.Mobley et al. [2] ствердили, що найбільше вірогідних даних отримано щодо предиспонуючої ролі алелі HLA DQA1*0301 та протекторної - *0102. Сорокман Т. В. та співавт. [3] ідентифікували як маркери схильності до формування патології ҐДЗ у дітей північної Буковини алелі HLA DQA1*0103 та *0201. Однак є також дослідження, які підтверджують відсутність зв'язку алелів гену HLA DQA1 із патологією ҐДЗ або гелікобактерною інфекцією. Kunstmann E. et al. [4] не виявили асоціації жодного HLA-антигена II класу із гастродуоденальною патологією у європейській популяції.
Отже, не дивлячись на проведені дослідження, дані щодо ролі окремих алелів генів HLA-системи, неоднозначні. Відкритим залишається питання, або маркери предиспозиції'/протекції валідні лише для популяції, у якій проведено дослідження, або, можливо, окремі із них переважають етнічні особливості.
Метою дослідження було вивчення кореляційних зв'язків алелів гену HLA DQA1 із хронічною патологією ҐДЗ у дітей, а також асоціації окремих алелей із різною важкістю перебігу цієї групи хвороб.
Матеріал і методи
Обстежено 54 дитини із патологією ҐДЗ віком від 6 до 11 років, групу сформовано відкритим когортним методом (основна група - ОГ). Функціональну диспепсію (ФД) діагностовано у 15 (27,8%) дітей, хронічний гастрит, гастродуоденіт - у 28 (51,9%), деструктивні форми патології ҐДЗ (ерозії, виразки) - у 11 (20,4%) пацієнтів. Обстеження, верифікацію діагнозу та лікування дітей проводили згідно протоколів МОЗ України. Ти- пування алелів комплексу HLA DQA1 проводили за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції. Групу контролю (ГК) для визначення частоти алелей у популяції становили 45 практично здорових дітей. Діти, які увійшли в ОГ і ГК, не є родичами, проживають у м. Львові та області, тобто на території Карпатської гено-географічної зони.
Для виявлення асоціативних зв'язків між окремими алелями HLA DQA1 і патологією ҐДЗ взагалі або її окремими нозологічними формами обчислювали коефіцієнт відносного ризику (RR). Він відповідає ризику розвитку захворювання у носіїв алеля порівняно із особами, що не є носіями відповідного алеля. Коефіцієнт відносного ризику розраховували за формулою Curie-Cohen M. [5]. Коефіцієнт відносного ризику вважали вірогідним при р<0,05. Окрім коефіцієнту відносного ризику вираховували значення етіологічної фракції (EF) за методом Thomson G. [6]. Величина EF відображає ту частину хворих, у яких захворювання пов'язано із наявністю відповідного алеля. Якщо RR<1 і алель пов'язаний зі стійкістю до хвороби, вираховували показник превентивної фракції (PF). Окрім цього частоту алелів гену HLA DQA1 у групі здорових дітей та у дітей із патологією ҐДЗ оцінювали за визначенням значущості різниці відсоткових часток за z-критерієм.
Результати й обговорення
При визначенні статистичної різниці частот алелів у групі хворих дітей порівняно із ЗПК, ми виявили, що алель HLA DQA1*0301, який за джерелами літератури є фактором ризику формування хронічних захворювань ҐДЗ та їх наростаючого перебігу [2], траплявся частіше в основній групі (7,4%) порівняно із групою контролю (4,4%), однак, статистично вірогідної різниці не виявлено (табл. 1). Частота алеля *0201, яка згідно досліджень Azuma T. et al. [1] та Perri F. et al. [7] має протективні властивості, була суттєво вищою у групі контролю (15,5%), порівняно із основною (2,8%), із високим ступенем вірогідності - р<0,0002. Отже, носійство алеля HLA DQA1*0201 можна розглядати як протекторний фактор формування хронічної патології ҐДЗ у дітей.
Для вивчення питання, наскільки сильною є асоціація між певним алелем гену HLA DQA1 і гастродуоденальною патологією, визначено коефіцієнт ризику RR (табл. 2). Якщо RR=1, це вказує на відсутність асоціації алеля гену із захворюванням, тобто, частота алеля у групі хворих і здорових дітей однакова. Якщо RR>1, асоціація є позитивною, тобто алель трапляється частіше у групі хворих осіб, RR<1 - асоціація негативна і можна думати про протекторну роль алеля. Показники RR, EF, PF та коефіцієнт коре ляції r не розраховували у випадку, коли алелі гену HLA DQA1 не визначалися в одній із груп, оскільки це пов'язано з діленням або множенням на 0. RR не є показником статистичної вірогідності [6] - він може бути незначно вищим від 1, однак, асоціація статистично вірогідною.
Таблиця 1Частота виявлення апелів Гена HLA-DQA1 у дітей з хронічною патологією ґастродуоденальної зони
Алелі HLA DQA1 |
Діти з патологією ҐДЗ (54 особи, 108 алелів) |
Контрольна група (45 осіб, 90 алелів) |
Р= |
|||
Абс. число |
% |
Абс. число |
% |
|||
*0101 |
34 |
31,5±4,5 |
20 |
22,2±5,9 |
0,141 |
|
*0102 |
12 |
11,1±3,0 |
16 |
17,8±4,1 |
0,190 |
|
*0103 |
11 |
10,2±2,9 |
9 |
10,0±3,2 |
0,968 |
|
*0104 |
3 |
2,8±1,6 |
0 |
0 |
0,081 |
|
*0201 |
3 |
2,8±1,6 |
14 |
15,6±3,8* |
0,0002 |
|
*0301 |
8 |
7,4±2,5 |
4 |
4,4±2,2 |
0,374 |
|
*0302 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1,0 |
|
*0401 |
2 |
1,9±1,3 |
1 |
1,1±11 |
0,667 |
|
*0501 |
34 |
31,5±4,5 |
26 |
28,9±4,8 |
0,689 |
|
*0601 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1,0 |
* - різниця між групами статистично вірогідна (р < 0,05)
Коефіцієнт відносного ризику RR в основній групі виявився вірогідним щодо трьох алелів - HLA DQA1*0101, *0102 та *0201 (табл. 2). EF для *0201 була від'ємною, що підтверджує протекторні властивості цього алеля.
Щодо окремих форм гастродуоденальної патології, при ФД коефіцієнт відносного ризику був вірогідним лише для алеля HLA DQA1*0101 (табл. 3), для решти алелів вірогідних асоціативних зв'язків не виявлено.
При гастриті/гастродуоденіті RR був вірогідним також лише для алеля HLA DQA1*0101, однак, із вищим ступенем вірогідності, ніж при ФД, значною була також етіологічна фракція, тоді як превентивна отримала негативне значення (табл. 4). Також встановлено вірогідний негативний кореляційний зв'язок формування гастриту/ гастродуоденіту із алелем HLA DQA1*0201 і позитивний кореляційний зв'язок - із алелем HLA DQA1 *0104.
При деструктивних формах патології ҐДЗ значення алеля *0101 як фактора ризику не підтверджено (табл. 5). Для алеля HLA DQA1*0301 у цій підгрупі встановлено високий коефіцієнт відносного ризику та коефіцієнт кореляції, для цього алеля виявлено також високий рівень етіологічної фракції та негативний показник превентивної. Щодо алелів HLA DQA1*0201 і *0102, встановлено вірогідний негативний кореляційний зв'язок. При деструктивних формах патології ҐДЗ виявлено також вірогідний RR щодо алеля HLA DQA1*0501.
Отже, при аналізі різниці частот алелів гену HLA DQA1 в ОГ і ГК встановлено, що алель HLA DQA1 *0301 є фактором ризику формування деструктивних форм патології ҐДЗ, тоді як алелі *0102 та *0201 виявляють протектору функцію. При аналізі асоціацій алелів гену HLA DQA1 із захворюваннями ҐДЗ у пацієнтів із функціональною диспепсією коефіцієнт відносного ризику був вірогідним для алеля HLA DQA1*0101, при ґаст- риті/ґастродуоденіті - із високим ступенем вірогідності, тоді як при деструктивних формах патології ҐДЗ роль цього алеля, як фактора ризику, не підтверджено.
Таблиця 2 Кореляційні зв'язки між алелями Гена HLA DQA1 і Гастродуоденальною патологією у дітей
Алелі HLA DQA1 |
Коефіцієнт відносного ризику (RR) |
Етіологічна фракція (EF) |
Превентивна фракція (PF) |
Критерій згоди Пірсона (х2) |
Коефіцієнт кореляції (r) |
|
*0101 |
2,13* |
0,17 |
-0,64 |
0,25 |
3,40* |
|
*0102 |
0,52* |
-0,10 |
0,84 |
-0,15 |
2,15* |
|
*0103 |
1,02 |
0,002 |
-0,02 |
0,005 |
0,002 |
|
*0104 |
- |
- |
- |
0,16 |
2,58 |
|
*0201 |
0,13*** |
-0,20 |
5,56 |
-0,34 |
11 27*** |
|
*0301 |
1,78 |
0,03 |
-0,45 |
0,09 |
0,81 |
|
*0302 |
- |
- |
- |
- |
- |
|
*0401 |
1,69 |
0,01 |
-0,41 |
0,04 |
0,18 |
|
*0501 |
1,24 |
0,06 |
-0,21 |
0,05 |
0,28 |
|
*0601 |
- |
- |
- |
- |
- |
* - р < 0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001
Таблиця 3 Кореляційні зв'язки між алелями ґена HLA DQA1 і функціональною диспепсією у дітей
Алелі HLA DQA1 |
Коефіцієнт відносного ризику (RR) |
Етіологічна фракція (EF) |
Превентивна фракція (PF) |
Критерій згоди Пірсона (х2) |
Коефіцієнт кореляції (r) |
|
*0101 |
2,50* |
0,40 |
-1,00 |
2,22* |
0,19 |
|
*0102 |
0,66 |
-0,14 |
0,45 |
0,40 |
-0,08 |
|
*0103 |
1,45 |
0,08 |
-0,34 |
0,29 |
0,07 |
|
*0104 |
- |
- |
- |
- |
||
*0201 |
0,55 |
-0,16 |
0,69 |
0,68 |
-0,11 |
|
*0301 |
0,73 |
-0,02 |
0,36 |
0,07 |
-0,03 |
|
*0302 |
- |
- |
- |
- |
- |
|
*0401 |
0 |
- |
- |
0,338983 |
-0,07516 |
|
*0501 |
0,84 |
-0,10526 |
0,178571 |
0,09 |
-0,04 |
|
*0601 |
- |
- |
- |
- |
- |
* - р < 0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001
Ймовірно цей алель може трактуватися як неспецифічний фактор ризику, пов'язаний із особливостями запальної відповіді макроорґанізму (наприклад, на інвазію Нр), про що свідчать дослідження, проведені при інших патологічних станах, зокрема туберкульозі [8], ішемічній хворобі серця [10], автоімунному гепатиті [9]. Частота протекторного алеля HLA DQA1*0201 неґативно корелювала з усіма нозологічними варіантами патології ҐДЗ, крім ФД, тоді як частота HLA DQA1*0301, яка асоціюється зі схильністю до хвороб верхніх відділів травного каналу, тісно позитивно корелювала лише із деструктивними формами ґастродуоденальної патології, що може трактуватися як фактор ризику несприятливого перебігу цієї патології.
Кореляційні зв'язки між алелями ґена HLA DQA1 і Гастритом, ґастродуоденітом
Алелі HLA DQA1 |
Коефіцієнт відносного ризику (RR) |
Етіологічна фракція (EF) |
Превентивна фракція (PF) |
Критерій згоди Пірсона (х2) |
Коефіцієнт кореляції (r) |
|
*0101 |
3,13*** |
0,485714 |
-1,32222 |
5,07 |
0,26*** |
|
*0102 |
0,86 |
-0,05296 |
0,156465 |
0,09 |
-0,03 |
|
*0103 |
0,48 |
-0,11607 |
0,970667 |
1,08 |
-0,12 |
|
*0104 |
- |
- |
- |
5,03 |
0,26*** |
|
*0201 |
0 |
- |
- |
10,78 |
-0,38*** |
|
*0301 |
0,79 |
-0,01916 |
0,263248 |
0,07 |
-0,03 |
|
*0302 |
- |
- |
- |
- |
- |
|
*0401 |
1,63 |
0,013799 |
-0,39177 |
0,12 |
0,04 |
|
*0501 |
1,32 |
0,154135 |
-0,28346 |
0,31 |
0,06 |
|
*0601 |
- |
- |
- |
- |
- |
* - р < 0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001
Алель HLA DQA1*0501 за джерелами літератури асоціюється із хворобами, у патоґенезі яких присутній автоімунний компонент (целіакія, цукровий діабет), а також із утворенням автоан- титіл до парієтальних клітин [11]. Ймовірно саме цей алель визначає схильність до автоімунного запалення слизової оболонки ҐДЗ та поступового виникнення її атрофії. Ми виявили статистично вірогідний коефіцієнт відносного ризику щодо алеля HLA DQA1*0501 у групі дітей із деструктивними формами ґастродуоденальної патології, що може трактуватися як неспецифічний фактор ризику автоімунного ґастриту та формування деструкції слизової верхніх відділів травного каналу, а в дорослому віці, ймовірно, нео- пластичних процесів.
Таким чином, фактором ризику щодо формування патології ҐДЗ у дітей є носійство алеля HLA DQA1*0301. До протекторних ґенетичних факторів відноситься носійство алелів HLA DQA1*0102 та*0201. Алелі HLA DQA1 *0101 і *0501 можна трактувати як неспецифічні фактори ризику несприятливого перебігу патології ҐДЗ, дія яких пов'язана із формуванням неадекватної запальної відповіді макроорґанізму. Можна також припустити, що роль цих алелів, як факторів схильності або резистентності, переважає етнічні особливості розподілу алелів HLADQA1, оскільки подібні асоціації виявлено у пацієнтів у Японії [1], Швеції [12], у Мексиці [13], Китаї [14], а специфічних для Карпатської ґено-геоґрафічної зони протекторних та предиспонуючих алелів не було виявлено.
Таблиця 5 Кореляційні зв'язки між алелями ґена HLA DQA1 і деструктивними формами ґастродуоденальної патологією у дітей
Алелі HLA DQA1 |
Коефіцієнт відносного ризику (RR) |
Етіологічна фра кція (EF) |
Превентивна фракція (PF) |
Критерій згоди Пірсона (х2) |
Коефіцієнт кореляції (r) |
|
*0101 |
0,71 |
-0,15 |
0,35 |
0,23 |
-0,06 |
|
*0102 |
0 |
- |
- |
5,38 |
-0,31* |
|
*0103 |
1,50 |
0,09 |
-0,37 |
0,27 |
0,07 |
|
*0104 |
- |
- |
- |
- |
- |
|
*0201 |
0 |
- |
- |
4,48 |
-0,29* |
|
*0301 |
8,54*** |
0,40 |
-1,47 |
8,61 |
0, 04** |
|
*0302 |
- |
- |
- |
- |
- |
|
*0401 |
4,40 |
0,07 |
-0,83 |
1,19 |
0,15 |
|
*0501 |
3,29* |
0,57 |
-1,62 |
2,14 |
0,20 |
|
*0601 |
- |
- |
- |
- |
- |
* - р < 0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001
Література
1. Azuma T, Konishi J, Tanaka Y: Contribution of HLA-DQA gene to host's response against Helicobacter pylori. Lancet, 1994, 343, 542-543.
2. Mobley HLT: Helicobacter pylori: physiology and genetics. ASM Press, Washington, 2001, 608.
3. Sorokman T.V, Popelyuk M.-O.V. The distribution of HLA- system antigens in children with peptic ulcer. "Zdorov'e rebenka" 2015; 62: 10-14. Ukrainian: (Сорокман T.B., По- пелюк М.-O.B. Розподіл антигенів HLA-системи в дітей, хворих на виразкову хворобу. "Здоровье ребенка" 2015; 62: 10-14).
4. Kunstmann E, Hardt C, Treitz H: In the European population HLA-class II genes are not associated with Helicobacter pylori infection. Europ J Gastroenterol Hepatol, 2002, 14(1), 49-53.
5. Curie-Cohen M: A Note on Relative Risks. Tissue Antigens, 1977, 9(1), 59-61.
6. Bengtsson BO, Thomson G: Measuring the strength of associations between HLA antigens and diseases. Tissue Antigens, 1981, 18(5), 356-363.
7. Perri F, Piepoli A, Quitadamo M: HLA-DQA1 and -DQB1 genes and Helicobacter pylori infection in Italian patients with gastric adenocarcinoma. Tissue Antigens, 2002, 59(1), 55-57.
8. Durare R, Carvalho C, Pereira C [et al.]: HLA class II alleles as markers of tuberculosis susceptibility and resistance. Rev Port Pneumol, 2011, 17(1), 15-19.
9. Tanwandee T, Wanichapol S, Vejbaesya S: Association between HLA Class II Alleles and Autoimmune Hepatitis Type 1 in Thai Patients. J Med Assoc Thai, 2006, 89(5), 7378.
10. Lutay M.I., Havrylenko T.I., Minchenko Zh.M. [et al.] Immunopathological reactions and immune genetic factors of ischemic heart disease. Zhurn. AMN Ukrayiny 2010; 16: 245-261. Ukrainian: (Путай М.І., Гавриленко T.I., Мітенко Ж.М. [та ін.]. Імунопатологічні реакції та імуногене- тичні чинники при ішемічній хворобі серця. Журн. АМН України 2010; 16: 245-261).
11. Dе Block CE, De Leeuw IH, Rooman RP: Gastric parietal cell antibodies are associated with glutamic acid decarboxylase-65 antibodies and the HLA DQA1*0501- DQB1*0301 haplotype in Type 1 diabetes mellitus. Diabetic med, 2000, 17(8), 618-622.
12. Magnusson PKE, Enroth H, Eriksson I: Gastric Cancer and Human Leukocyte Antigen: Distinct DQ and DR Alleles Are Associated with Development of Gastric Cancer and Infection by Helicobacter pylori. Cancer Research, 2001, 61(6), 2684-2689.
13. Herrera-Goepfert R, Yamamoto-Furusho KJ, Onate-Ocana LF [et al.]: Role of the HLA DQ locus in the development of chronic gastritis and gastric carcinoma in Mexican patients. World J Gastroenterol, 2006, 12(48), 7762-7767.
14. DuYP, Deng CS, Lu DY: The relation between HLA DQA1 genes and genetic susceptibility to duodenal ulcer in Wuhan Hans. World J Gastroenterol, 2006, 6(1), 107-110.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Фактори ризику (генеалогічні, аліментарні, імунологічні, імуногенетичні) та визначення маркерів гастродуоденальної патології у дітей. На формування гастродуоденальної патології у дітей значний вплив мають аліментарні, імуногенетичні, імунологічні чинники.
автореферат [50,2 K], добавлен 18.03.2009Характеристика основних клінічних синдромів, які супроводжують хронічний гастродуоденіт (ХГД), виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). Особливості вегетативного гомеостазу у дітей та підлітків.
автореферат [60,0 K], добавлен 18.03.2009Клініко-інструментальна характеристика хронічної гастродуоденальної патології у підлітків. Методи неінвазивної діагностики захворювань травної системи у підлітків на основі вивчення параметрів видихуваного газу за допомогою нових газочутливих сенсорів.
автореферат [45,7 K], добавлен 21.03.2009Аналіз результатів вивчення впливу патології зору на рівень адаптаційної напруги у дітей з патологією зору і практично здорових однолітків. Встановлення, що адаптаційний індекс дітей віком 7-10 років знаходиться у зоні реакції організму на тренування.
статья [17,7 K], добавлен 17.08.2017Визначення взаємозв’язку фізичного розвитку з системою основних рухових здібностей людини. Оцінка рівня відставання параметрів рухової підготовленості у дітей 7-10 років з патологією зору в порівнянні з практично здоровими однолітками з нормальним зором.
статья [27,4 K], добавлен 07.02.2018Вивчення впливу застосування методу фізичної реабілітації на стан клітинної реактивності організму дітей віком 7-10 років із патологією зору. Вивчення рівня адаптаційного напруження і пов’язаною з ним клітинною реактивністю організму дітей 7-10 років.
статья [179,1 K], добавлен 31.08.2017Характер популяції в периферійній крові сегментоядерних нейтрофільних лейкоцитів - один з факторів, від яких залежить рівень адаптаційної напруги організму. Основні методи оцінки загальної імунологічної реактивності організму дітей з патологією зору.
статья [9,6 K], добавлен 31.08.2017Вплив поетапного комплексу реабілітаційного фізичного виховання дітей віком 7-10 років з патологією зору. Спостереження суттєвого зниження ШОЕ, абсолютної кількості лейкоцитів, гранулоцитів, нейтрофільних поліморфмоядерних лейкоцитів та агранулоцитів.
статья [28,2 K], добавлен 11.09.2017Вивчення пародонтологічного статусу та гормонального фону у вагітних із акушерською патологією. Підвищення ефективності профілактики та лікування захворювань тканин пародонта в даної категорії пацієнток. Комплекс лікувально-профілактичних заходів.
автореферат [41,5 K], добавлен 07.04.2009Ретроспективний аналіз застосування допоміжних репродуктивних технологій при різних формах безплідності. Особливості анатомо-функціонального стану гіпофізарно-яєчникової системи у пацієнток із тиреоїдною патологією. Лікувально-профілактичних заходи.
автореферат [67,8 K], добавлен 03.04.2009