9

Размещено на http://www.allbest.ru/

10

Харківський національний медичний університет

інтерферон респіраторна вірусна інфекція дитина

Інтерферонотерапія гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей

Кузнєцов С.В., Копейченко Т.С.

У статті розглядаються питання лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, зокрема застосування інтерферонів. Підкреслено, що серед препаратів рекомбінантних інтерферонів найдоцільніше застосовувати інтерферон a-2b. Приділено увагу застосуванню та ефективності вітчизняного препарату інтерферону a-2b для інтраназального введення Назоферону.

Ключові слова: гострі респіраторні вірусні інфекції, діти, інтерферони.

В статье рассматриваются вопросы лечения острых респираторных вирусных инфекций у детей, в частности применения интерферонов. Подчеркнуто, что среди препаратов рекомбинантных интерферонов целесообразнее всего применять интерферон a-2b. Уделено внимание применению и эффективности отечественного препарата интерферона a-2b для интраназального введения Назоферон.

Ключевые слова: острые респираторные вирусные инфекции, дети, интерфероны.

The article deals with the treatment of acute respiratory viral infections in children, in particular the use of interferons. It is emphasized that among recombinant interferon preparations, it is most appropriate to use interferon a-2b. Attention is paid to the application and effectiveness of national interferon a-2b drug for intranasal administration Nazoferon.

Key words: acute respiratory viral infections, children, interferons.

Грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) за частотою реєстрованих випадків посідають перше місце, досягаючи 95 % у структурі інфекційної захворюваності [3]. Щорічно у світі ГРВІ переносять близько 500 млн осіб, 2 млн з них помирають. Ускладнення після зазначених інфекцій становлять 3-4 % [12]. Грип та ГРВІ в Україні належать до соціально значущих інфекцій, тому що економічний збиток від них щорічно становить понад 400 млн гривень [6].

ГРВІ об'єднують велику групу захворювань дихальних шляхів, які проявляються помірними симптомами загальної інтоксикації, ураженням слизових оболонок органів дихання, кон'юнктив і лімфоїдної тканини. Зазначені захворювання здатні викликати близько 300 вірусів, що становлять 6 сімейств. З них найбільш часто зустрічаються риновіруси, парагрип, респіраторно - синцитіальний (РС), аденовіруси, коронавіруси, мета - пневмовірус та ін. Грип також є представником групи ГРВІ, однак з огляду на високий рівень ускладнень, що виникають при ньому, медико-соціальну значимість його вивчають окремо.

Різні сімейства вірусів мають специфічну тропність до епітеліальних клітин дихальних шляхів, лімфоїдної тканини. Верхні дихальні шляхи частіше уражаються риновірусом, аденовірусами, вірусами парагрипу. Нижні - РС-вірусами й вірусами грипу. Віруси, що розмножуються брунькуванням, до яких належить сімейство ортоміксовірусів (грип А, В, С), параміксові - русів (РС-вірус, парагрип), коронавірусів, викликають розгорнуту клінічну картину лише в періоді їх активного синтезу (3-5 днів хвороби). Реплікація вірусів (риновіруси), аденовірусів викликає руйнування епітеліальних клітин, що призводить до тривалого збереження симптоматики патологічного процесу, аж до повного відновлення цілісності епітелію [5].

Тяжкість вірусної інфекції залежить від агресивності вірусу, віку хворого, стану факторів його неспецифічного й специфічного захисту, який включає як клітинні, так і гуморальні складові імунної відповіді.

Проникаючи в організм через верхні дихальні шляхи, респіраторні віруси мобілізують насамперед неспецифічні механізми противірусного захисту (лізоцим, інтерферони) на фоні зростаючої активності специфічних факторів [2].

Основною функцією антивірусного імунітету є обмеження й пригнічення репродукції вірусів у тропних до них клітинах. Вірус-інфіковані клітини звільняють сигнальні молекули імунної системи - інтерферони 1-го типу, зокрема IFN-a [12].

Інтерферони належать до видоспецифічних цитокінів, являють собою особливий противірусний білок, що продукується циркулюючими в крові плазмоїдни - ми попередниками дендритних клітин і зараженими вірусом клітинами організму хазяїна [8].

Відкрили інтерферони англійські вірусологи Айзекс і Лінденман (1957). Інтерферони закодовані в генетичному апараті клітини. За антигенною специфічністю інтерферони поділяються на альфа (a), бета (в) і гамма (у). Кожен вид і підвид інтерферонів кодується окремим геном. Деякі гени продукують свої ізоформи IFN-a (зокрема, а2а, a2b, a2c) [7].

У відповідь на проникання вірусів в організмі дитини відбувається активація системи інтерферонів. Л.Г. Горячева зі співавт. (2009) виділяють 4 етапи функціонування даної системи:

— індукція, або включення, системи, що призводить до дерепресії генів інтерферонів, транскрипції їх інформаційних РНК з їх подальшою трансляцією;

— продукція - синтез клітинами інтерферонів a-, в - і у-типів і секреція їх у навколишнє середовище;

— дія - захист навколишніх клітин новоствореними інтерферонами від чужорідної інформації;

— ефекти - антивірусні, імуномодулюючі, антитуморогенні, радіопротективні.

Віруси по-різному реагують на дію інтерферонів, що визначається їх будовою. При наявності зовнішньої оболонки і ліпідів (міксовіруси, група вірусів віспи, арбовіруси) віруси більш чутливі до дії інтерферонів, тоді як пікорна - й аденовіруси, позбавлені зовнішньої оболонки, більш стійкі. Найбільш чутливі в тканинних культурах арбовіруси, що дозволяє використовувати їх як модель для перевірки активності інтерферонів [11].

Серед факторів противірусного захисту важливе місце посідає секреторний імуноглобулін A (SIgA), що наявний на слизових оболонках і є продуктом функціонування плазматичних клітин. Відомо, що SIgA зв'язується з вірусами й блокує адгезію патогенів до слизової оболонки. Згідно з даними ряду авторів, при хронічних ринітах у секретах носоглотки реєструється зниження рівня SIgA. При гострих запаленнях лор-органів у секретах уражених органів визначається високий вміст секреторної форми IgA. У періоді реконвалесценції ці показники повертаються до фізіологічної норми [2, 3].

В.Н. Буряк у своїх роботах (2014) переконливо довів зв'язок між рівнем активації інтерфероногенезу і змістом SIgA в секреті носової порожнини.

Усі вищезазначені ефекти дії інтерферонів при проникненні вірусів в організм були аргументом на користь застосування їх у медичній практиці. За типом активного компонента препарати поділяються на ІФН-a, ІФН-р і ІФН-у. За часом застосування їх у практиці - на природні (людські) лейкоцитарні (перше покоління) і отримані штучним шляхом рекомбінантні (друге покоління) інтерферони.

У даний час застосування природних інтерферонів різко знижене, що обумовлено відсутністю належного контролю за якістю сировини, а саме немає гарантій, що отриманий препарат не має вірусів парентеральних інфекцій або баластних білків, які викликають алергічні реакції [4]. Тому рекомбінантні інтерферони посідають провідне місце в терапії вірусних інфекцій.

Відомо, що а - і p-інтерферони мають виражену антивірусну дію, блокуючи синтез вірусних білків і пригнічуючи інші етапи їх репродукції. у-інтерферони активно впливають на імуноцити (НК-клітини, Т-лімфоцити, моноцити, макрофаги й гранулоцити) [10].

Серед препаратів рекомбінантних інтерферонів у лікуванні дітей при ГРВІ найдоцільніше застосовувати інтерферон a-2b, що пригнічує синтез вірусної РНК і ДНК внаслідок інгібуючої дії на процеси транскрипції й трансляції, призводить до змін структури мембрани вірусу шляхом активації рибонуклеази, що ушкоджує матричну РНК вірусу та перешкоджає проникненню вірусу в клітину [1].

Важливим є й те, що синтез його посилюється з перших годин інфікування і саме він створює бар'єр зі стійких до вірусу неуражених клітин навколо первинного вогнища інфекції [8]. Крім того, він стимулює продукцію інших цитокінів, індукує специфічні ферменти, пригнічує проліферацію клітин, чинить імуномодулюючий вплив через посилення фагоцитарної активності й підвищення цитотоксичної дії лімфоцитів щодо клітин-мішеней [4].

Медичною промисловістю випускаються різні торгові форми інтерферонів - пероральна, ректальна, інтраназальна тощо. Аналіз літератури, власних спостережень і досліджень переконливо доводить доцільність саме інтраназального застосування препаратів [1, 7, 8]. Зокрема, нас зацікавив вітчизняний інтраназальний препарат Назоферон (діюча речовина інтерферон a-2b 100 000 МО/мл). Випускається він у вигляді спрея та крапель, застосовується з періоду новонародженості.

При інтраназальному введенні Назоферону ефект його застосування обумовлений впливом на клітини вхідних воріт інфекційного агента. Він має високу біодоступність, швидкість дії порівняно з ін'єкційним застосуванням (ефект розвивається через 5-10 хвилин після введення). Для боротьби з набряком слизової оболонки носоглотки, значною кількістю слизу, що може знижувати біодоступність препарату, до складу Назоферону входить гідромелоза, що забезпечує щільний контакт і фіксацію препарату на слизовій оболонці носа [4].

У дитячій практиці важливий не тільки отриманий ефект від препарату, а і його профіль безпеки, відсутність негативних психологічних реакцій дитини, зручність застосування. У дослідженні Л.В. Беш (2014), проведеному у Львівському міському дитячому алергологічному центрі, переконливо доведено безпеку застосування Назоферону в дітей з обтяженим алергологічним анамнезом.

Вплив Назоферону на механізми місцевого імунологічного захисту (вироблення SIgA) та цитокіновий баланс вивчив у своїй роботі В.М. Буряк (2014). Він довів клінічну ефективність застосування препарату, обумовлену відновленням показників місцевих імунних бар'єрів слизової верхніх дихальних шляхів за рахунок, зокрема, нормалізації рівня SIgA в секреті носової порожнини, і виявив зменшення дисбалансу у вмісті про - і протизапальних інтерлейкінів у крові хворих.

Назоферон у дітей першого року життя застосовується тільки у вигляді крапель, а в більш старших пацієнтів і дорослих доцільніше застосовувати спрей, тому що він у вигляді дрібних частинок досягає більш віддалених ділянок носоглотки.

Порівнюючи ефективність препаратів для інтраназального й ректального застосування, можемо відзначити, що другі діють віддалено від місця проникнення вірусу, мають перш за все системну, а не місцеву дію, що може викликати появу алергічних реакцій і грипоподібний синдром. Крім того, дози ректальних препаратів через низьку біодоступність завищені мінімум у два рази.

Відомий той факт, що при підвищенні температури тіла дитини відбувається зниження рівня рідини в її організмі, що призводить до запорів, і, як наслідок, виникає зниження всмоктування лікарських засобів, введених per rectum.

Крім того, багато дітей негативно реагують на ректальне введення препаратів, що іноді завдає їм психологічної травми й спричиняє фізичні незручності.

В умовах економічної кризи в країні має значення й цінова політика препарату. Ціни на Назоферон у 2-3 рази нижчі, ніж на багато інших аналогічних терапевтичних засобів.

У той же час з огляду на фармакоекономічні показники слід звернути увагу, що одного флакону Назоферону вистачить на повний курс лікування, що підвищує прихильність до використання даного препарату.

Отже, у лікуванні ГРВІ у дітей перевагу необхідно віддавати препаратам інтраназального введення, зокрема вітчизняному препарату Назоферон, що обумовлено його високою терапевтичною ефективністю, безпекою застосування й економічною доступністю.

Список літератури

Размещено на Allbest.ru

1. Беш Л.В. Оцінка ефективності препаратів інтерферону в лікуванні гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють // Здоров'я України. - 2014. - № 9. - С.12-13.

2. Буряк В.Н. Клинико-патогенетические аспекты и оптимизация терапевтических подходов при острых респираторных вирусных инфекциях // Сучасна педіатрія. - 2014. - № 4 (60). - С.23-29.

3. Ершов Ф.И. Современная иммунопрофилактика в терапии гриппа и других острых респираторных инфекций // Cosilium medicum. - 2009. - № 11. - С.79-82.

4. Інструкція для застосування медичного імунобіологічно - го препарату Назоферон.

5. Зубицкая С.И. Этиотропная терапия ОРВИ - осознанная необходимость // Фармаскоп. - 2013. - № 8-9. - С.2-6.

6. Крамарев С.О., Євтушенко В.В. Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для профілактики та лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей // Здоров'я України. - 2014. - № 18. - С.49-50.

7. Кривопустов С.П. ОРВИ у ребенка: профилактика и лечение - акцент на неспецифические механизмы резистен - тности // Здоров'я України. - 2013. - № 4. - С.51.

8. Кривопустов С.П. Інтерферон і лізоцим як фактори неспецифічного захисту в разі гострого вірусного ринофарин - гіту: сучасні можливості в педіатрії // Здоров'я України. - 2015. - № 19. - С.3.

9. Рациональная фармакотерапия инфекционных болезней детского возраста: Руководство для практикующих врачей / Подред. М.Г. Романцова, Л.Г. Горячевой, Ф.И. Ершова. - М.: Литтерра, 2009. - С.86.

10. Ташута С.Г. Загальна вірусологія. - 2004. - 458 с.

11. Специфические факторы иммунитета. - Режим доступа: http://www.activestudy. info/specificheskie-faktory-immuniteta.