Застосування Біоспорин-форте у комплексі лікування на тлі антибіотикотерапії

AIM: To study an effectiveness of Biosporin-forte, comparing with synthetic antimycotic drugs, as prophylactics of post-antibiotic fungal complications, taking in attention increasing of general resistance of fungi to the modern antimycotics.

Materials and Methods. A clinical-study-design was used. It included 90 fertile women, who went through antibiotic therapy to treat infections of reproductive system. All the patients were divided on three equal groups, one of which got synthetic antimycotics (fluconazole) as a prophylactics of mycosis, one tool oral forms of Lactoand Bifidumbacteria, and the other one got Biosporinforte, which has direct influence on normal vaginal microflora and has high bioavailability. All the patients were completely examined: clinically and using laborathory methods. Both: before and after the treatment.

Results. The number of cultivated fungi, according to bacteriological data, was noticeably lower in group, who got Biosporin-forte as a prophylactic of mycosis, than Group 2 (6,7% and 26,7% accordingly). Also quantity of Lactobacilli of normal flora was higher in first Group (96,6% and 33,3%). According to this information it could be said, that Biosporin-forte is more effective as a prophylactics of post-antibiotic mycosis.

Conclusion. The using of medical forms of lactobacilli to prevent postantibiotic vulvovaginitis is perspective and effective method in modern gynecology. Moreover, fungi, which are resistant to classical synthetic antimycotics, still have high level of sensibility for antagonistic normal flora. So, using of Biosporin-forte is appropriate for treatment and prophylactics of fungal invasions.

Key words: Biosporin-forte, candidosis, antibiotics, prophylactic, nonalbicans, vulvovaginitis.

Змішана етіологія запальних захворювань статевих органів, поширена резистентність мікроорганізмів до антибіотиків потребують використання препаратів широкого спектра дії. Крім того, часто виникає необхідність комбінувати антибіотики та проводити емпіричну терапію зі зміною препаратів.

Основним фактором захисту макроорганізму людини від агресивної дії екзогенної мікрофлори є колонізаційна резистентність біотопів природних порожнин тіла, які контактують із зовнішнім середовищем. Колонізаційна резистентність це сукупність механізмів, які підтримують стабільність популяційного та кількісного складу компонентів нормального мікроценозу. Найбільш важливим в акушерстві та гінекології є захисні механізми нормального складу автохтонної мікрофлори піхви та кишечнику [1].

До захисних функцій нормофлори належать також стимуляція та стабілізація цілісності епітелію, активна участь у регуляції функції як місцевого, так і гуморального імунітету. Представники нормальної мікрофлори, а також пробіотичні штами мікроорганізмів, мають високі імуногенні властивості, що проявляються у підтриманні концентрації секреторного IgA на слизовій оболонці, регуляції дозрівання лімфоцитів, генералізації імунної відповіді. Секреторні IgA здатні зв'язуватись із патогенними мікроорганізмами й іншими антигенами та перешкоджати їхній адгезії на епітеліоцитах. Дисбаланс нормальної мікрофлори кишечнику може призвести до порушення функціонування чинників місцевого мунітету, створюючи умови для прикріплення патогенів та активації умовно-патогенної мікрофлори, а також імунодефіцитний стан місцевої ланки імунітету може призвести до кількісних і якісних змін у мікрофлорі [2].

Лактобацили, що представлені у здоровій піхві, є частиною нормальної бактеріальної мікробіоти і захищають макроорганізм від урогенітальних інфекцій, підтримуючи низький рівень pH (<4,5), продукуючи бактеріостатичні та бактерицидні речовини та шляхом конкурентного витіснення. Предомінувальні піхвові види Lactobacillus є L. crispatus, L. gasseri, L. iners, L. vaginalis та L.jesenii зазвичай асоціюються із нормальною мікробіотою, у той самий час, L. Iners супроводжує бактеріальні вагінози. Для запобігання виникненню бактеріальних вагінозів та дріжджових інфекцій нормальну мікробіоту необхідно підтримувати використанням пробіотиків: піхвові лактобацили є ідеальними для цього. Більше того, колонізаційні пробіотики можуть бути розроблені для доставки мікробоцидів у піхву, комбінуючи як бактерицидну, так і специфічну пробіотичну активність лактобацил.

На сьогоднішній день різноманітні соціальні та медичні фактори призвели до збільшення кількості жінок зі зниженою протиінфекційною реактивністю організму. У зв'язку з цим особливе значення в етіології інфекційних захворювань отримали умовно-патогенні мікроорганізми, а також гриби [3, 4].

Системне застосування будь-якого препарату із антибактеріальною активністю діє на склад нормального біотопу піхви та кишечнику. Виникають нові взаємозв'язки між мікроорганізмами, змінюється їхня патогенність та активність. Усе це призводить до зниження загальної резистентності організму, зниження ефективності лікування, можливості суперінфекції та підвищення частоти рецидивів. У літературних джерелах останнього десятиліття виділяють як найбільш часті: бактеріальний вагіноз (БВ), неспецифічний вагініт (НВ) та вагінальний кандидоз (ВК).

ВК інфекційне ураження слизової оболонки піхви, яке спричинюють дріжджоподібні гриби роду Candida. Це захворювання уражує, як правило, жінок репродуктивного віку, рідше зустрічається у пубертаті, перита постменопаузі.

В останні роки поширеність ВК неухильно зросла, частота його складає 30-45% у структурі інфекційних уражень вульви та піхви. Сьогодні ця інфекція посідає друге місце серед усіх інфекцій піхви і є однією з найбільш поширених причин звернення жінок по медичну допомогу. У США щорічно реєструється 13 млн випадків цього захворювання. ВК часто виникає у вагітних жінок за даними різних авторів захворюваність досягає 40-46% і є однією з причин розвитку ускладнень вагітності. ВК виявляють у 30% онкологічних хворих і у 64% хворих з різними ендокринними порушеннями [5].

Важливу роль у розвитку та хронізації В К відіграють імунні порушення. Доведеним фактом є існування змін показників імунного статусу у пацієнток з рецидивним кандидозом.

У літературі останніх років широко обговорюється питання про зниження чутливості грибів Candida до існуючих протигрибкових препаратів, про формування резистентних форм збудника, а також про появу нон-альбікантних видів (non Candida albicans), по відношенню до яких більшість антимікотичних препаратів, що традиційно призначають, є неефективною [6].

Якщо до появи тріазолів питома вага C.albicans в етіології ВК складала близько 97%, то через 15 років їхнього застосування доля C.albicans знизилась до 30%, а види nonalbkans домінують сьогодні в 70% випадків, частіше при хронічному рецидивному перебігу. Зміна етіологічної структури Candida на користь non-albicans при В К і є ведучою ланкою підвищення стійкості до флюконазолу та інших антимікотиків [7].

В останні роки в медичній практиці широко застосовують біопрепарати з живих мікробних культур. Ці препаратипробіотики використовуються для корекції порушень мікробіоценозу різних екологічних ніш макроорганізму. Низка відомих пробіотиків Біфідумбактерин, Лактобактерин, Біфіформ базуються на молочнокислих бактеріях, але використовуються й інші мікроорганізми кишкові палички, ентерококи, дріжджі. Накопичено значний досвід застосування бактерій роду Bacillus як основи пробіотиків (Бактисубтил, Ентерожерміна). Ці препарати дозволені для застосування в гінекологічній практиці, в тому числі для лікування вагітних та жінок, які годують. Але обмеженість спектра специфічної активності існуючих пробіотиків та різноманітність мікроекологічних порушень нормофлори диктують необхідність впровадження у гінекологічну практику нових препаратів з живих мікробних культур.

В останні роки все більше уваги приділяють розробці та впровадженню методів, дія яких реалізується підвищенням неспецифічної резистентності макроорганізму. Безумовно, важливу роль у формуванні резистентності до антимікотичних препаратів відіграє і той факт, що найчастіше жінки лікуються самостійно, не звертаючись за консультацією у спеціалізовані медичні заклади. У результаті вживання неадекватних доз препарату, а також недотримання тривалості курсу лікування призводять до появи рецидивних форм захворювання [8, 9].

Сучасний погляд на патогенез ВК, особливо рецидивного, дозволяє розглядати його з позицій системного полігландулярного аутоімунного захворювання, при якому зміни імунного статусу є основою.

Терапія ВК, особливо хронічного і рецидивного, вимагає трансформації існуючих підходів. Перспективні на сьогодні триазоли (флюконазол, ітраконазол) з метою ерадикації збудника в гострій стадії призначають протягом 7-14 днів, а при хронічному і рецидивному перебігу не менше 6 міс. Основними їхніми недоліками є потенційна гепатотоксичність та розвиток як клінічної, так і мікробіологічної резистентності. Ще один серйозний недолік цих препаратів їхня перехресна взаємодія з іншими лікарськими засобами [10, 11].

Інновація пропонованого підходу в лікуванні хворих з ВК або рецидивним ВК полягає в антагонізмі і заглушенні надлишкового росту умовно-патогенних грибів, зміщенні рН піхви у кислий бік, модуляції імунітету шляхом введення природних штамів Bacillus subtilis і B. Licheniformis, які, будучи транзиторними учасниками мікробіоценозу, протягом 24-36 год самоелімінуються. Починаючи діяти в місці контакту зі слизовими оболонками травного тракту, останні протягом 2 год практично повністю (до 90%) переходять у вегетативні форми з інтенсивною продукцією каталази, субтилізину, дипіколінової кислоти, що створює умови для домінувального і активного росту власних Lactobacillus.

Bacillus subtilis грампозитивна, спороутворювальна, аеробна бактерія, що живе у Грунті. Спочатку була описана у 1835 р. Еренбергом як Vibrio subtilis, у 1872 р. була перейменована Коном у Bacillus subtilis. Назва «сінна паличка» вид отримав через те, що накопичувальні культури цього мікроорганізму отримують з сінного екстракту. Є продуцентом поліпептидних антибіотиків, а також ферментів (амілази, протеази), які отримують промислово.

Bacillus licheniformis грампозитивна, спороутворювальна, аеробна бактерія, сапрофіт. Часто знаходиться у Грунті і пір'ї птахів.

Дослідження щодо впровадження у медичну практику спорових біологічних препаратів ведуться вже кілька десятиліть. Найцікавішим і ефективним представником самоелімінувальних антагоністів на основі спороутворювальних транзиторних бацил є засіб Біоспорин вітчизняної компанії Біофарма (ліофілізат у флаконах) і Біоспорин-форте (капсули для перорального вживання).

Нині існують численні дані щодо використання препарату Біоспорин, розробленого в Інституті мікробіології і вірусології НАН України, для профілактики та лікування порушень фізіологічного балансу мікрофлори. Основу препарату становлять 2 культури аеробних спороутворювальних бактерій, які доповнюють одна одну за спектром специфічної активності.

Функціональний харчовий продукт Біоспорин-форте застосовується дорослим та дітям старше 12 років. Функціональний харчовий продукт Біоспорин у флаконах застосовується дорослим та дітям від народження. Найважливішою характеристикою Біоспорину є його висока антагоністична активність до сальмонел, шигел, ентеропатогенних ешерихій, стафілококів і навіть до таких мікроорганізмів, на які не діють інші біопрепарати, кандид, ієрсиній, кампілобактерій, хелікобактерій. У той самий час, засіб не пригнічує представників нормальної мікрофлори. За весь час застосування Біоспорину не були зареєстровані випадки побічних реакцій, пов'язаних з його використанням. Разом з цим, Біоспорин активізує індукцію ендогенного інтерферону, підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів, активізує комплекс ферментів, які покращують процеси травлення.

Бацили не формують біоплівок, оскільки їхні адгезивні властивості слабко виражені. Їхня активність виявляється в кишечнику і пов'язана, передусім, не з конкурентними взаєминами за місця прикріплення до слизової оболонки, а з високою антагоністичною активністю відносно багатьох патогенних бактерій. Одночасно бактерії роду Bacillus не виявляють антагоністичної дії щодо представників нормофлори, що створює умови для безконкурентного відновлення мікрофлори.

Антагоністична дія бацил здійснюється за рахунок продукції різних за природою біологічно активних речовин, дипіколінової кислоти спор, лізоциму, літичних ферментів, поліпептидних антибіотиків.

Установлено, що Bacillus subtillis В-439 продукує комплекс сполук низьтомолекулярних речовин з амфіфгльними властивостями, що належать до циклічних ліпопептидів з групи ітуринів, які широко відомі своїми антагоністичними антифунгальними властивостями. Для виявлення ефективності засобу Біоспорин було проведено клінічне дослідження, метою якого булоКлінічні прояви в обстежуваних пацієнток до початку лікування

Таблиця 1