Вагінальна мікробіота: як відновити баланс при дисбіозі

Примітка. Оцінювання вагінальних мазків за шкалою Нугента проводиться шляхом підрахунку кількості виявлених морфотипів (сума балів А+В+С):

а) 0-3 бали нормальна мікрофлора;

б) 4-6 балів проміжна мікрофлора;

в) 7-10 балів бактеріальний вагіноз.Слід відзначити, що для активної життєдіяльності лактофлори необхідний глікоген, який ексклюзивно синтезується в клітинах БПЕ і знаходиться в безпосередній залежності від естрогенової насиченості. Тому різні варіанти гормональних порушень та системи місцевого імунітету, а також вживання лікарських препаратів (антибіотиків, цитостатиків, кортикостероїдів, антимікотиків) та ін. можуть призвести до порушення гомеостазу піхви і розвитку дисбіозу чи кольпіту.

Сьогодні бактеріальний вагіноз (БВ) розглядається як патологія екосистеми піхви, спричинена посиленим ростом переважно облігатно-анаеробних бактерій. Частота цього інфекційного незапального синдрому коливається в межах 12-80%. БВ діагностують у 35% жінок із запальними захворюваннями статевих органів, у 10-30% вагітних жінок. Для цієї патології характерні часті рецидиви та безсимптомний перебіг у 50% випадків. БВ часто супроводжується ураженням шийки матки, матки, придатків матки, а також є потенційним кофактором цервікального канцерогенезу. На фоні БВ різко підвищується ризик маніфестації латентної вірусної інфекції.

Численні дослідження підтвердили наявність зв'язку між дисбіозом піхви та невиношуванням. Так, ризик передчасних пологів, передчасного вилиття навколоплідних вод зростає у 2,5-3,5 разу у вагітних з БВ. У породіль в 3,5-5,8 разу частіше виникають післяпологові септичні ускладнення на фоні дисбіозу. Окрім того, БВ у 70% є причиною внутрішньоутробного інфікування плода та інших перинатальних ускладнень.

БВ як полімікробний незапальний вагінальний синдром характеризується повною або частковою заміною лактобактерій умовно-патогенною мікрофлорою та зміною вагінального рН з кислого на лужне.

Таблиця 4

При дисбіозі піхви у 90% випадків виявляється патологічна біоплівка: 60-90% її маси складає G. Vaginalis; від 1% до 40% маси Sneathiasanguinegens, Porphyromonas assaccharolytica, Megasphera spp., A. Vaginae, а також вагіноз-асоційовані бак-Ступені заселеності лактобацилами вапни (С.А. Spiegel, 1993; Gilbert G.G. Donders, 2000)

Біоплівка підвищує ступінь адгезії бактерій до поверхневого епітелію і тим самим збільшує їхню концентрацію, а також перешкоджає проникненню лікарських препаратів.

Типовими клінічними ознаками БВ є рясні вагінальні виділення білого чи сірого кольору зі специфічним неприємним «рибним» запахом, особливо до і під час менструації та після статевого контакту. Інколи пацієнтку турбує зуд та печіння в ділянці вульви і піхви, а також прояви диспареунії.

Сучасна діагностика Б В ґрунтується на визначенні клініко-лабораторних ознак за критеріями Амселя (1983 р.):

1) гомогенні виділення з піхви при відсутності ознак запалення;

2) наявність ключових клітин при мікроскопії нативних мазків;

3) рН вагінального вмісту більше 4,5;

4) позитивний амінний тест (поява «рибного» запаху при змішуванні рівних пропорцій калію гідрооксиду і вагінальних виділень).

Визначення трьох критеріїв Амселя з чотирьох свідчить про наявність дисбіозу піхви.

Оскільки чутливість даного методу невисока у випадку безсимптомного перебігу БВ, діагностичну панель слід розширити бальною системою Нугента (1991р.), а також визначити лактобацилярний ступінь (Lactobacillary grades) (табл. 3).

Для БВ характерні ІІ В та ІІІ лактобацилярні ступені (табл. 4).

При проведенні дифдіагнозу між БВ та аеробним вагінітом, для якого теж характерна відсутність лактофлори та підвищення вагінального рН, слід пам'ятати про дві групи маркерів дисбіозу піхви (табл. 5).

Сьогодні велика увага приділяється специфічним ферментам деяких транзиторних мікроорганізмів. Мова йде про муциназу та сіалідазу. Установлено взаємозв'язок між сіалідоз-позитивними вагітними з БВ та високою вірогідністю передчасного переривання вагітності.

Раціональне та ефективне лікування дисбіозу піхви є надзвичайно актуальним і непростим завданням. Згідно з сучасними стандартами лікування БВ проводиться в наступних випадках:

а) за симптомного перебігу;

б) вагітним з ОАА незалежно від наявності або відсутності клінічних проявів БВ;

в) перед оперативним втручанням.

Етапність лікування БВ включає етіотропну терапію з подальшим відновленням мікробіоценозу піхви: створення оптимального середовища вагіни та відновлення нормоценозу піхви (табл. 6).

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

У нашому клінічному дослідженні лікування БВ вагітним І групи (30 жінок) проводили методом деконтамінації слизової оболонки піхви з паралельним призначенням пробіотика Лактостар Плюс (Adamed, Польща), одна капсула якого містить: Lactobacillus rhamnosus (13 мг; 2,0х109 КУО) та Bifidobacterium lactis (4 мг; 2,0х109 КУО). Ліофілізовані лактобацили та біфідобактерії, захищені від впливу несприятливих екзогенних факторів технологією мікрокапсулювання, сприяли нормалізації мікрофлори кишечнику, піхви та стимуляції росту власних лактобактерій у піхві. Лактостар Плюс рекомендували вживати по 1 капсулі 1 раз на день протягом 2 тиж. Видовий склад мікрофлори піхви у динаміці лікування, абс. число (%)