Лікувальна фізична культура після оперативних втручань на органи черевної порожнини

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Інститут соціальних технологій

Кафедра реабілітації

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ЛФК»

НА ТЕМУ:

Лікувальна фізична культура після оперативних втручань на органи черевної порожнини

Виконала Легкова Катерина

Студентка 3 к., група ФР-31/09

Київ - 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування методів фізичної реабілітації при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини

1.1 Клініко-фізіологічне обґрунтування

1.2 Механізм дії фізичних вправ

Розділ 2. Загальні принципи застосування лікувальної фізкультури

2.1 Завдання лікувальної фізичної культури післяопераційному періоді

Розділ 3. Режими активних рухів до і після операції на органах черевної порожнини

3.1 Показання та протипоказання до занять лікувальною фізкультурою в післяопераційному періоді після операцій на органах черевної порожнини

3.2 Комплекси вправ лікувальної гімнастики

3.3 Особливості методики лікувальної фізкультури в післяопераційному періоді в залежності від характеру захворювання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми

Останнім часом у всьому світі відзначається неухильне зростання хвороб органів травлення в зв'язку з урбанізацією життя, гіпокінезією, а також такими негативними соціально обумовленими явищами, як неадекватне, незбалансоване харчування, алкоголізм, паління, наркоманія та ін.. Хвороби органів черевної порожнини - одна з частих причин втрати працездатності і розвитку інвалідності. За даними літератури, у кожного сьомого хворого причиною втрати працездатності є патологія органів травлення. Частіше всього спостерігаються виразкова хвороба, ентероколіти, холецистити і гепатити, які нерідко ведуть до серйозних ускладнень, що вимагають хірургічного втручання і відповідних реабілітаційних заходів. Все це визначає актуальність і соціальну значимість проблеми.

Незважаючи на дедалі зростаючу кількість різних методів консервативного і хірургічного лікування захворювань органів травлення, кінцеві результати не завжди досягають поставленої мети. Це, скоріше всього, обумовлено недооцінкою або неадекватним застосуванням засобів і методів фізичної терапії з урахуванням етіопатогенезу, характеру захворювання та наявності ускладнень.

Пропонована робота включає в себе узагальнені дані різних медичних джерел. В достатньому обсязі відображені питання диференційованого застосування різних форм ЛФК, масажу, фізіотерапевтичних методів лікування на різних етапах хірургічного лікування захворювань органів черевної порожнини. Спираючись на власні дані, отримані в міській лікарні ми спробували відповісти на кілька запитань, що стосуються здоров'я хворих після хірургічних втручаннях на органах черевної порожнини.

Всі дані та результати цієї роботи отримані шляхом ретельного аналізу літературних джерел, практичної діяльності лікувальних установ, а також аналізу власних результатів досліджень.

Розділ 1. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування методів фізичної реабілітації при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини

1.1 Клініко-фізіологічне обґрунтування

Після операції у хірургічних хворих виникають розлади, зумовлені як самим захворюванням, так і порушеннями в організмі, пов'язаними з оперативним втручанням, наркозом і гіпокінезією. Операція чинить серйозний вплив на організм хворого. Порушення цілісності тканин, неминуче при хірургічному втручанні, завжди супроводжується болями. Найдосконаліше комбіноване знеболення повністю не знімає шокогенного впливу хірургічного втручання. Розвиток різної вираженості охоронного гальмування є основним проявом цього впливу. При абдомінальних операціях переміщення внутрішніх органів і часткове виведення їх з черевної порожнини, що супроводжується охолодженням, "обсихання" і значним натягненням брижі, викликають подразнення блукаючого нерва, внаслідок чого можуть розвинутися явища операційного шоку: хворий блідне, пульс сповільнюється, потім частішає, артеріальний тиск знижується.

В ЦНС спостерігається перевага гальмових процесів і порушення рівноваги між процесами збудження і гальмування. Змінюється діяльність органів кровообігу: знижується ударний і хвилинний об'єм серця, сповільнюється швидкість кровотоку, незважаючи на розвивається помірну тахікардію, зменшується маса циркулюючої крові, підвищується її в'язкість, згортання.

Після операції болі по ходу операційного розрізу на черевній стінці утрудняють подих. Основна дихальний м'яз - діафрагмальна - частково, а іноді і повністю вимикається з акту дихання, особливо на стороні операції. Різко знижується глибина дихання, зменшується життєва ємність легень, порушується легенева вентиляція, особливо в нижніх частках легень. Болі і токсичну дію наркотичних речовин можуть викликати спазм дрібних і середніх бронхів. Знижується перистальтика і функція війчастого епітелію дрібних і середніх бронхів, що може порушити рефлекс їх самоочищення, тобто дренажну функцію, привести до скупчення мокротиння, закупорці нею бронхів і розвитку ателектазів і пневмонії. При цьому значно погіршується газообмін між легкими і кров'ю.

Після операції на органах черевної порожнини порушується діяльність шлунково-кишкового тракту, що пов'язано як з оперативним втручанням, так і з гіпокінезією, так як хворий тривалий час знаходиться в горизонтальному положенні. Знижується секреторна і моторна функція шлунково-кишкового тракту. Евакуація зі шлунка в першу добу після операції різко загальмована. Може розвинутися атонія, а іноді і парез кишечнику. У зв'язку з цим збільшується метеоризм, затримується стілець, підсилюючи хворобливість в операційній рані. Слід зазначити, що ці порушення спостерігаються й у тих випадках, коли в ході операції шлунково-кишковий тракт не піддавався травматизації, наприклад, після ушивання грижового отвору. Болю, а також незвичне положення тіла ускладнюють сечовипускання, що призводить до зниження діурезу і застою сечі в сечовому міхурі.

Характерна недостатність постачання тканин киснем - гіпоксія. Вона позначається на діяльності всіх органів і тканин, але раніше всього на ЦНС, особливо чутливою до кисневого голодування. До найбільш яскравим проявів відноситься задишка, невеликий ціаноз шкірних покривів, особливо помітний на губах, кінчику носа і кінцівках. Всі ці порушення можуть мати місце при загальному задовільному стані хворого.

У ряді випадків в післяопераційному періоді надходить з їжею білок погано засвоюється організмом, що пов'язують з розладом функції печінки. Внаслідок гіпокінезії спостерігається знижена засвоюваність вітамінів. Наслідком цих порушень є погіршення процесів регенерації тканин, імунобіологічних властивостей організму. Спостережувані зміни призводять до зниження опірності організму, роблять хворих більш сприйнятливими до інфекції - грипу, ГРЗ, ангіні. Розвиток загального захворювання може призвести до гнійного процесу в області післяопераційної рани як зовні, так і усередині черевної порожнини, викликати розбіжність швів, перитоніт та інші ускладнення.

Крім того, характерним для хворих, що перенесли операцію на органах черевної порожнини, є порушення постави. Зазвичай ці хворі мають типовий вид: тулуб злегка нахилений вперед, голова і плечі опущені, живіт підтримують руками, щоб зменшити хворобливість в операційній області під час рухів. Така постава утрудняє діяльність дихальної і серцево-судинної системи.

При хірургічних втручаннях ЛФК проводиться як в передопераційному (при планових операціях), так і післяопераційному періодах. У передопераційний період очікування операції, думки про її результаті сприяють розвитку у хворого невротичних станів, які проявляються в почутті страху, розладі сну, невеликих коливаннях температури, тахікардії, підвищенні цукру в крові, збільшенні артеріального тиску, лабільності пульсу. Різке обмеження рухової активності (гіпокінезія) при багатоденному обстеженні поміщеного в стаціонар хворого в свою чергу призводить до зниження тонусу м'язів, їх сили, зменшення життєвої ємкості легенів, порушення гемодинаміки.

1.2 Механізм дії фізичних вправ

Серед різних заходів, що мають на меті профілактику і найшвидшу ліквідацію більшості післяопераційних ускладнень, підвищення психофізичного тонусу й активізацію функціонального стану життєво важливих органів хворих, у перед- і післяопераційному періоді велике значення належить ЛФК. При цьому використовують усі основні механізми лікувального впливу фізичних вправ. Тонізуюча дія фізичних вправ у передопераційному періоді при планових утручаннях зменшує інтенсивність проявів гіподинамії та невротичних реакцій, у ранній і пізній фазах післяопераційного періоду активізує всі вегетативні функції та процеси кіркової динаміки. Ця дія фізичних вправ поєднується з нормалізацією функцій. У першу чергу це стосується органів дихання. За рахунок багаторазово виконуваних спеціальних дихальних вправ уже в ранньому після операційному періоді нормалізується механізм дихання, поліпшується легенева вентиляція, активізується дренажна функція бронхів.

При порушеннях моторної та секреторної функцій шлунка, кишок і печінки вплив спеціально підібраних вправ помітний як у момент їх виконання, так і у період післядії. Механічне переміщення шлунка і петель кишечнику під час виконання вправ посилює перистальтику, прискорює евакуацію їжі зі шлунка і сприяє просуванню її по кишечнику. Заняття ЛФК сприяють ліквідації спазму воротаря Велику роль у відправленні багатьох життєвих функцій відіграють м'язи черевного преса. Добір і методика вправ, спрямованих на відновлення сили даних м'язів, визначаються ступенем травматизації черевної стінки і ходом процесів регенерації.

Відповідні вправи сприяють нормалізації участі черевної стінки в акті дихання, кашлю, дефекації та сечовипускання, а також у виконанні більшості рухів, що потребують напруження м'язів черевного преса. Дуже значним є нормалізуючий вплив фізичних вправ, застосовуваних у перші години після операції, на кислотно-лужну рівновагу, кисневий обмін, терморегуляцію й інші прояви гомеостазу.

Механізми трофічного впливу фізичних вправ використовують переважно для стимуляції регенерації тканин, ушкоджених під час операції, і процесів метаплазії при пластичному заміщенні тканин або дефектів органів черевної стінки. Фізичні вправи також активізують регенерацію ушкоджених при операціях тканин шлунка, кишечнику, печінки, жовчного міхура й інших органів за рахунок поліпшення кровопостачання, доставки пластичних білків і активізації моторної та секреторної функцій цих органів за механізмом моторно вісцеральних рефлексів. Формування компенсацій полягає в тому, щоб навчити хворого піднімати таз у положенні лежачи на спині; приймати пози, зручні для прийому їди у положенні лежачи на спині та на боці; правильно переходити із положення лежачи у положення сидячи; правильно вставати; довільно регулювати дихання, зокрема відкашлюватися без участі м'язів черевного преса; дихати, використовуючи грудний тип дихання (якщо це буде необхідно у післяопераційному періоді, -- наприклад, при резекції шлунка). Лікувальна дія фізичних вправ та інших засобів після операцій на органах черевної порожнини та торакальних операцій виявляється у вигляді тонізуючого, нормалізуючого, трофічного та компенсаційного впливу. Головними фізіологічними механізмами дії фізичних вправ є нервовий та нейрогуморальний. Виконання фізичних вправ ставить хворого в умови активної та свідомої участі у лікувальному процесі, що в свою чергу має великий вплив на його психічний стан і підвищує впевненість. у своїх силах і близькому одужанні. Головний чинник -- підвищення м'язового тонусу -- зумовлює зміну вегетативних функцій. Помірне фізичне навантаження після хірургічних втручань здійснює нормалізуючий вплив на серцево-судинну систему, посилює енерготропний і трофотропний вплив на міокард, сприяє мобілізації допоміжних чинників кровообігу, завдяки чому поліпшується функція серцево-судинної системи. Збільшення дихальних екскурсій грудної клітки і діафрагми посилює кровообіг і зменшує застійні явища у паренхіматозних органах і порожнистих венах. Скорочення м'язів під час фізичних вправ сприяв посиленню кровообігу у венозній системі, а розслаблення м'язів полегшує надходження крові з капілярів у вени. Поліпшення венозної гемодинаміки під час м'язової роботи позитивно впливає на судинний тонус артерій і серця, що посилює кровообіг, усуває порушення периферичного кровообігу, запобігає розвитку венозного застою, тромбоемболій. Зміни гемодинаміки тісно пов'язані зі змінами у системі дихання, діяльність якої в свою чергу підвладна вольовій регуляції людини

Розділ 2. Загальні принципи застосування лікувальної фізкультури

Виходячи з вищевикладеного, завданнями ЛФК в передопераційний період є: підвищення психоемоційного тонусу, поліпшення функціонального стану серцево-судинної і дихальної системи; тренування грудного типу дихання; поліпшення діяльності шлунково-кишкового тракту; навчання хворих вправам раннього післяопераційного періоду. Протипоказання до занять фізичними вправами: важкий загальний стан; висока температура (38-39°С); сильні болі; небезпека кровотечі.

З метою загальнотонізуючий впливу фізичних вправ на організм хворого застосовуються вправи для дрібних і середніх м'язових груп кінцівок статичного і динамічного характеру. Для поліпшення функціонального стану шлунково-кишкового тракту використовуються вправи для м'язів передньої черевної стінки і тазової області. Велика увага в передопераційному періоді приділяється навчанню хворих навичкам і вправам, необхідним після операції: активізації грудного типу дихання: відкашлюванню з фіксацією області майбутнього післяопераційного шва і нижніх відділів грудної клітки; підведення тазу з опорою на лікті і лопатки; переходу з положення лежачи в положення сидячи , стоячи; ритмічним скорочень м'язів промежини і напрузі сідничних м'язів. Вправи виконуються у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи, 1-2 рази на день, індивідуальним або малогруповим методом.

Післяопераційний період поділяється на: ранній післяопераційний, який триває до зняття швів (7-10 днів після операції); пізній - до виписки хворого зі стаціонару (від 7-10-го дня до 15-20-го дня); віддалений - до відновлення працездатності хворого (від 15-20-го дня до 25-30-го дня після операції). Крім того, в стаціонарі існують рухові режими: строго постільний, постільний, палатний і вільний.

Провідним чинником профілактики можливих ускладнень і найшвидшої ліквідації наслідків перенесеної операції є лікувальна фізична культура (ЛФК).

2.1 Завдання лікувальної фізичної культури

Завданнями ЛФК у ранньому післяопераційному періоді є:

-- профілактика можливих загальних ускладнень (гіпостатична пневмонія, атонія кишечнику, тромбози тощо) і ускладнень післяопераційної рани (кровотеча, нагноєння, розходження швів);

-- відновлення порушеного механізму дихання;

-- зменшення застійних явищ і поліпшення загального та місцевого крово- і лімфообігу;

-- поліпшення функціонального стану серцево-судинної, дихальної, травної систем, сечових органів, обміну речовин;

-- підвищення психоемоційного стану хворого;

-- мобілізація регулювальної функції ЦНС,відновлення умовно-рефлекторних зв'язків між руховим апаратом, вегетативними центрами та внутрішніми органами;

-- профілактика внутрішньочеревних зрощень, прискорення регенеративних процесів.

Завданнями ЛФК в ранньому післяопераційному періоді є: профілактика ускладнень (застійна пневмонія, ателектаз, атонія кишечнику, тромбози, емболії і т.д.); поліпшення діяльності серцево-судинної і дихальної системи; поліпшення психоемоційного стану хворого; профілактика спайкового процесу; формування еластичного, рухомого рубця. Протипоказання: важкий стан хворого; перитоніт; гостра серцево-судинна недостатність.

При відсутності протипоказань гімнастика призначається з перших годин після операції. В залежності від виду оперативного втручання і стану хворого в 1-2-гу добу дотримується суворий постільний режим. У заняття включаються дихальні вправи статичного і динамічного характеру, з наступним безболісним відкашлюванням, вправи для дистальних відділів кінцівок; масаж грудної клітки по 3-5 хв (прийоми погладжування, розтирання, легка вібрація). Проводиться 3-4 рази в день по 5-7 хвилин індивідуально.

Постільний режим дотримується в 1-6-ту добу в залежності від віку, виду оперативного втручання і стану хворого (1-3-й добі після апендектомії, 1-4-у добу після грижосічення, 1-5-у добу після операцій на шлунку , 1 - 6-у добу після холецистектомії і операцій на кишечнику). ЛГ виконується у вихідних положеннях лежачи, напівсидячи і сидячи. Застосовуються вправи для всіх суглобів і м'язових груп, статичні і динамічні дихальні вправи; полегшені вправи для м'язів черевного преса; вправи на діафрагмальне дихання; повороти тулуба в сторону; вправи в ритмічному скороченні і розслабленні м'язів промежини (профілактика застійних явищ в області малого тазу) Наявність дренажної трубки після порожнинної операції не є протипоказанням для проведення занять (треба тільки стежити, щоб вона не випала). Після грижосічення зменшують навантаження на черевну стінку протягом 7-10 днів, а при защемлених грижах - протягом 2-3 тижнів. Для попередження рецидиву грижі рекомендують також носити підтримуючу пов'язку, яку надягають і знімають лежачи.

Завданнями ЛФК в пізньому післяопераційному періоді є: поліпшення життєво важливих функцій організму (кровообігу, дихання, травлення); стимуляція процесів регенерації в області втручання освіту еластичного, рухомого рубця, профілактика спайкового процесу; зміцнення м'язів черевного преса (профілактика післяопераційних гриж); адаптація всіх систем організму до зростаючої фізичному навантаженні; профілактика порушень постави.

Палатний режим дотримується в різні терміни, в залежності від виду операції: 2-5-у добу після апендектомії, 5, 10-у добу - після операції на шлунку, 5-8-у добу - після грижосічення, 6-12-е добу - після холецистектомії і операцій на кишечнику. У заняттях використовуються рухи, адекватні для всіх суглобів і м'язових груп, дихальні вправи статичного і динамічного характеру, вправи для м'язів тулуба. Вихідні положення лежачи, сидячи, стоячи. Тривалість занять - 12-15 хв, 2-3 рази на день індивідуальним чи малогрупових методом.

Вільний режим призначається на 6-12-е добу залежно від стану: 6-8-му добу - після апендектомії; 11-12-у добу - після операцій на шлунку, грижосічення; 12-14-у добу - після операцій на кишечнику і в ослаблених хворих. Заняття проводяться в залі малогрупових або груповим методом протягом 15-20 хв. Використовуються динамічні і статичні вправи для всіх груп м'язів, суглобів, кінцівок, тулуба, без і з гімнастичними снарядами, у гімнастичної стінки; малорухомі ігри, дозована ходьба. При атонії кишечнику застосовується масаж живота (не зачіпають область операційного рубця).

У віддаленому післяопераційному періоді (через 3-4 тижні після операції) задачами ЛФК є: тренування серцево-судинної і дихальної систем до зростаючих навантажень і відновлення працездатності хворого. Після виписки зі стаціонару хворий повинен продовжувати заняття в поліклініці або санаторії. У заняттях використовуються загальнотонізуючу вправи, вправи на зміцнення м'язів черевного преса (профілактика післяопераційних гриж), дозована ходьба, теренкур, ближній туризм, елементи спортивних ігор, ходьба на лижах.

Розділ 3. Режими активних рухів до і після операції на органах черевної порожнини

До операції хворим, які поступають до хірургічного стаціонару для негайних оперативних втручань, звичайно призначають суворий чи розширений ліжковий режими (рідше--палатний режим). Особам, які поступають для планових операцій, частіше призначають палатний та вільний режими.

Якщо немає протипоказань, основними завданнями ЛФК до операції є психофункціональна підготовка хворих до хірургічного втручання та освоєння вправ, які застосовуватимуться в найближчий час після операції.

Після операції хворим послідовно призначають наступні рухові режими зі зростаючим фізичним навантаженням.

Режим №1 -- суворий ліжковий

Завдання режиму: створити оперованому хворому умови для фізичного і психічного спокою, втілити та підтримати впевненість у сприятливому наслідку операції; полегшити діяльність серцево-судинної та дихальної систем, знизити ступінь проявів супутніх захворювань та вікових органічних і функціональних зрушень, поліпшити загальний та місцевий крово- і лімфообіг, поновити порушений механізм дихання (навчити правильно використовувати грудне та діафрагмальне дихання, вміти видалити мокротиння), запобігти розвитку застійних явищ і рефлекторних спазмів у легенях, малому тазі, тромбозів, емболій, внутрішньочеревних зрощень, атонії кишок, труднощам сечовипускання, надмірному рефлекторно-больовому щадінню операційної рани тощо.

Зміст режиму. Постійне перебування у ліжку, лежачи на спині, на боці або напівсидячи. Зміну положення хворого, повертання тулуба, туалет та годування проводять з допомогою обслуговуючого персоналу. У разі важкого стану хворих використовують в основному статичні та динамічні дихальні вправи середньої глибини, їх слід виконувати в повільному темпі під наглядом лікаря, інструктора ЛФК, самостійно за індивідуальними завданнями кожні 15--20 хв. Важливо навчити хворих правильно дихати під час виконання вправ ЛГ, безболісно видаляти мокротиння, ефективно використовувати діафрагмальне дихання з метою поліпшити кровообіг у нижньобокових відділах легень та черевній порожнині, усунути застійні явища в печінці, посилити моторну функцію шлунка та кишок, стимулювати відходження газів, сечовиділення лежачи та ін.

Хворому у стані середньої важкості призначають дихальні вправи статичного і динамічного характеру, активні рухи для дрібних та середніх м'язів верхніх і нижніх кінцівок, які поступово доповнюють рухами у великих суглобах кінцівок. Темп рухів повільний. Загальнозміцнювальні вправи поєднують з дихальними у співвідношенні 1:1.

Показання до призначення режиму і його тривалість: 1-2 доба після резекції шлунка, накладення гастроентероанастомозу з ваготомією та дренуючими операціями, ушивання проривної виразки шлунка, у знесилених хворих із ускладненим перебігом захворювання; 1-2 доба після апендектомії (проривна і гангренозна форми), операція з приводу великих рецидивних гриж, завороту кишок; 1-2 доба після видалення жовчного міхура, операції з приводу гострого панкреатиту, після видалення пухлин органів черевної порожнини, позачеревинного простору, видалення нирки, селезінки, після операцій у хворих з наявністю важких супутніх захворювань, а також після операцій, які супроводжувалися значними технічними труднощами і великою втратою крові.

Режим №2 -- розширений ліжковий

Завдання режиму. Забезпечивши відносний фізичний і психічний спокій, створити умови для поліпшення діяльності серцево-судинної та дихальної систем. Підвищити нервово-м'язовий та емоційний тонус організму, мобілізувати цілеспрямованість хворого на одужання. Знизити негативний вплив вимушеного спокою. Сприяти швидкій мобілізації регулюючої функції центральної нервової системи, поновити умовно рефлекторні зв'язки між руховим апаратом, вегетативними центрами та внутрішніми органами, підвищити функціональний стан серцево-судинної, дихальної, травної систем, сечових органів, стимулювати обмін речовин. Запобігти розвиткові вторинних ускладнень (бронхітів, запалень легень, атонії кишок, метеоризму, розходження швів, пролежнів, атрофії м'язів, дистрофії міокарда та ін.). Поліпшити венозний кровообіг і запобігти розвиткові тромбозів та емболій. Стимулювати діяльність травного тракту, сприяючи усуненню явищ парезу шлунка та кишок, запобіганню внутрішньочеревним зрощенням, прискоренню регенеративних процесів та відволіканню хворих від болісних відчуттів, пов'язаних з операцією. Відновити навички самообслуговування. Підготувати хворого до наступних більш активних рухових режимів.

Зміст режиму. Положення хворого: лежачи, напівсидячи, сидячи. У перші години після операції, проведеної під місцевим знеболюванням, дозволяються активні рухи кінцівками з неповним розмахом у повільному темпі. Через 2-3 год. після операції можливі повороти тулуба у бік операційної рани, а на 2-3 добу за умови відповідних показників дозволяється 3-4 рази на день по 5-10 хв. перебування у положенні сидячи. У разі загального задовільного стану і сприятливого перебігу післяопераційного періоду дозволяється підніматись із постелі у 1-шу добу, зокрема, коли є труднощі із сечовиділенням лежачи.

Перший перехід у сидяче положення відбувається найчастіше під наглядом і за допомогою обслуговуючого персоналу. Перехід у положення сидячи полегшується після повороту у бік операційної рани за допомогою ліктя опірної руки.

Важливе значення для запобігання різним ускладненням після операцій на легенях, шлунку та кишках має цілеспрямоване використання дихальних вправ, які необхідно призначати хворому за індивідуальною схемою.

З метою запобігання післяопераційним легеневим ускладненням, рефлекторно-больовому щадінню операційної рани, парезу шлунка і кишок хворі повинні виконувати статичні та динамічні дихальні вправи. Особливе значення мають вправи, що посилюють участь у диханні діафрагми. Ці вправи треба призначити якомога раніше після операції, повторюючи їх у повільному темпі по 4-5 разів протягом 1 хв. через кожні 15-20 хв. за індивідуальними завданнями.

У ранній післяопераційний період необхідно навчити хворих безболісно видаляти мокротиння. Для цього хворий повинен зробити глибокий вдих через ніс і, підтримуючи передню черевну стінку руками, виконати посилений поштовхоподібний видих.

Індивідуалізовану і самостійну ЛГ призначають через 1-2 год. після операції, виконаної під місцевою анестезією, або через 2-3 год. після операції під наркозом. Післяопераційну ЛГ повторюють 3-4 рази на добу по 5-7 хв. Вправи ЛГ виконують у повільному темпі з частим використанням дихальних вправ. Співвідношення загальнозміцнювальних і дихальних вправ змінюється з поліпшенням стану хворих (1 : 1, 2: 1, 3 : 1).

З метою запобігти застійним явищам у черевній порожнині, стимулювати відходження газів та не допустити рефлекторної затримки сечі корисно призначати вправи для напруження та послаблення м'язів промежини за індивідуальним завданням у положенні лежачи на спині або на боці з приведеними до живота ногами.

Показання до призначення режиму та його тривалість (за умови відсутності загальних протипоказань): 1-3 доба після апендектомії з приводу простого апендициту; 1-5 доба після радикального трижорозтину; 1-4 доба після резекції шлунка, гастроентеростомії, дренуючих операцій; 1-3 доба після ушивання проривної виразки шлунка, панкреатиту; 1-6 доба після видалення жовчного міхура, нирки, селезінки.

Режим №3 -- напівліжковий (палатний)

Завдання режиму. Сприяти підвищенню нервово-м'язового та емоційного тонусу, розвитку або швидкому відновленню адаптації серцево-судинної, дихальної систем і всього організму хворого до помірного фізичного навантаження. Сприяти швидкому відновленню життєво важливих функцій (кровообігу, дихання, травлення, обміну речовин). Стимулювати загальний та місцевий обмін речовин, сприяти поліпшенню окислювально-відновних процесів, усуненню післяопераційного ацидозу, посиленню процесів регенерації у зоні оперативного втручання. Сприяти зміцненню м'язів передньої черевної стінки, відновленню або поліпшенню функції органів травлення, усуненню застійних явищ у легенях, органах черевної порожнини, малого тазу тощо. Сприяти швидшому клінічному і функціональному одужанню хворого після операції.

Зміст режиму. Перебування у положенні сидячи до 50% денного часу, самостійне ходіння по палаті, коридорі та до їдальні. Гігієнічну гімнастику виконують переважно у положенні лежачи та сидячи з використанням активних рухів кінцівок повної амплітуди, вправ для м'язів тулуба з обмеженою амплітудою у повільному темпі.

Індивідуальні та групові процедури ЛГ проводять інструктор або методист ЛФК, самостійні заняття -- за індивідуальними комплексами ЛГ. Тривалість процедур 7-12 хв. 2-3 рази на день. Темп рухів помірний та середній. Дозована ходьба (прогулянка коридором, влітку -- на свіжому повітрі, 100-150 м пройти за 4-5 хв.).

Ігри: настільні та малорухливі. Елементи трудотерапії. Повітряні ванни від 5 до 20 хв. Водні процедури у вигляді обтирання водою індиферентної та кімнатної температури.

Показання до призначення режиму та його тривалість: 2-5 доба після апендектомії без післяопераційних ускладнень, 4-6 доба після радикального грижорозтину; 3-10 доба після резекції шлунка, ушивання проривної виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, холецистектомії, нефректомії, спленектомії, операції на кишках.

Режим №4 -- вільний

Завдання режиму. Головне завдання передопераційного (підготовчого) періоду--сприяти нормалізації фізіологічних процесів організму до меж, можливих за наявності основного хірургічного захворювання. Підвищити нервово-м'язовий, емоційний тонус 1 реактивність організму, поліпшити функціональний стан серцево-судинної, травної, дихальної систем та ін. (відповідно до клінічних показників). Протидіяти негативному впливу «пасивного» лікарняного режиму.

Головне завдання післяопераційного (перехідного від стаціонарного до амбулаторного і тренуючого) періоду -- сприяти найшвидшому та найповнішому клінічному і функціональному одужанню, дальшому поліпшенню адаптації серцево-судинної, дихальної та інших систем до помірно зростаючого фізичного навантаження побутового характеру з метою зміцнення організму та швидкого відновлення працездатності.

Зміст режиму. Перебування у положенні сидячи чи стоячи понад 50% денного часу. Гігієнічна гімнастика індивідуальним і груповим методами. Тривалість 10-15 хв. Процедури ЛГ індивідуальні та групові у палаті, кабінеті ЛФК, на свіжому повітрі. Вправи ЛГ виконуються у різних в.п. (лежачи, сидячи чи стоячи) у помірному і середньому темпах. Тривалість процедур 1520 хв. 2-3 рази на добу. У разі розпитку атонії кишок використовують масаж живота (виключаючи ділянку оперативного втручання), хворих навчають самомасажу живота руками, тенісним м'ячем. Ходьба у повільному і середньому темпі у межах 2-3 поверхів, тривалістю 20-30 хв., 2-3 рази на добу. Ігри: настільні та малорухливі. Рухливі ігри з елементами спортивного характеру дозволяють тільки після повного клінічного одужання. Повітряні ванни тривалістю від 20 хв. до 2 год. Водні процедури: обтирання, обливання зі зниженням температури до кімнатної. Сонячні ванни -- від 5 до 10 хв.

Показання до призначення режиму та його тривалість: 6-8 і наступна доба після апендектомії, 10-12-та і наступна доба після резекції шлунка, ушивання проривної виразки, радикального грижорозтину; 12-15-та доба після операції на кишках, після резекції шлунка у слабких хворих, холецистектомії та інших великих операцій з ускладненим перебігом післяопераційного періоду.

3.1 Показання та протипоказання до занять лікувальною фізкультурою в післяопераційному періоді після операцій на органах черевної порожнини

клінічний лікувальний фізичний реабілітація

Показання до занять лікувальною фізкультурою визначаються тими задачами, вирішення яких вона може сприяти. Лікувальна фізкультура, масаж і фізіотерапевтичні методи лікування в післяопераційному періоді мають ряд загальних завдань.

1. Підвищення загального тонусу і опірності організму.

2. Покращення настрою хворого.

3. Сприяння ліквідації порушень кровообігу на місці оперативного втручання.

4. Попередження та боротьба з різними післяопераційними ускладненнями: застійні явища в легенях, запори, метеоризм, затримка газів, порушення сечовипускання, тромбоемболії, флеботромбоз, набряки кінцівок, артрогенні контрактури, м'язові гіпоатрофіі та ін..

5. Профілактика спайок в грудній і черевній порожнинах.

6. Відновлення нормальної постави.

Перераховані завдання визначають показання, терміни і форми застосування лікувальної фізкультури та масажу в післяопераційному періоді. Очевидно, що чим раніше вони застосовуються, тим кращого ефекту можна очікувати.

Але можливість їх застосування визначається ще станом хворого, ступенем порушення його фізіологічних функцій, перебігом післяопераційного періоду та встановленим для хворого руховим режимом.

Відповідно до різницею можливостей і завдань у кожному з названих періодів післяопераційного періоду використовують різні комплекси лікувальної фізкультури. Деякі стану хворих виключають доцільність застосування лікувальної фізкультури та є протипоказанням до тих пір, поки ситуація не стане сприятливою. Крім загальних протипоказань (перерахованих вище) в передопераційному періоді не рекомендують лікувальну фізкультуру призначати хворим з різко вираженим стенозом (звуженням) атріовентрикулярних (передсердно-шлуночкових) отворів і стенозом легеневого стовбура, при підозрі на наявність тромбів у серці або судинах, різко виражених порушеннях ритму скорочень серцевого м'яза. Якщо немає протипоказань, то лікувальну фізкультуру (з урахуванням загальних принципів) можна застосовувати вже в першу добу після операції, одразу після припинення дії наркозу. У ранньому післяопераційному періоді (до зняття швів) слід виключати фізичні вправи, що викликають механічне розтягування тканини в області швів щоб уникнути порушення їх зрощення і ускладнень, а пізніше - щадити, поки не відбудеться міцне зрощення.

Різноманіття захворювань і пошкоджень внутрішніх органів, індивідуальних особливостей операцій і особливостей післяопераційного перебігу захворювання вимагає індивідуалізації методики лікувальної фізкультури. Тому абсолютно необхідна тісний зв'язок у вирішенні питань про терміни, величиною навантаження, вихідних положеннях, виборі засобів, формах застосування лікувальної фізкультури з хірургом. У процесі занять лікувальною фізкультурою хворий в ранньому післяопераційному періоді не повинен відчувати стомлення і сильного болю. Лікувальний масаж в цей період включає прийоми погладжування і обережного розтирання тканин обома долонями, легку вібрацію за допомогою кистей.

3.2 Комплекси вправ лікувальної гімнастики

Лікувальна фізична культура в післяопераційному періоді при хірургічному лікуванні органів черевної порожнини

Залежно від характеру захворювання та важкості операції, стану хворого і призначеного рухового режиму лікувальну фізкультуру та масаж застосовують в терміни від перших годин до 1-2 днів після операції, коли ще чітко виражено вплив операції. Слід враховувати, що при неповноцінному протіканні регенеративних процесів підвищення внутрішньочеревного тиску під час кашлю, при напруженні, необережних поворотах в ліжку може викликати розбіжність країв рани. Більшість хворих перші 2-4 дні після операції навіть при гладкому перебігу післяопераційного періоду знаходяться на постільному режимі, лише з 5-7-го дня їх переводять на палатний, а потім на вільний режим. У багатьох хворих формується порочна постава.

Завданнями лікувальної фізкультури та масажу в післяопераційному періоді (крім зазначених раніше спільних завдань) є: максимально рання активізація дихання для виведення наркотичних речовин з дихальних шляхів (попередження післяопераційної блювоти), попередження застійних явищ в сердечно-судинної системі, дихальному і травному апараті, відновлення черевного дихання попередження утворення спайок в черевній порожнині. З метою профілактики легеневих і серцевих ускладнень призначають дихальні вправи і вправи для рухів дистальних відділів кінцівок

Комплекс вправ лікувальної гімнастики на 2-3-й день після операції на органах травлення

І.п. - лежачи на спині, ноги випрямлені, руки вздовж тулуба.

Спокійне дихання змішаного типу з дещо подовженою фазою видоха.5-7 разів.

Стискання і розтискання пальців рук в кулак. 10-12 разів.

Згинання та розгинання ніг в гомілковостопних суглобах. 10-12 разів.

Зігнути ноги в тазостегнових і колінних суглобах; поставити стопи на ліжко. Дихання діафрагмальне. 5-7 раз (рис. 1).

Почергове підтягування ніг по постелі, згинаючи їх у колінному і тазостегновому суглобах (стопи ковзають по ліжку). За 4-5 раз кожною ногою. Згинання та розгинання рук в ліктьових суглобах. 6-8 разів.

Руки до плечей; розведення ліктів - вдих; повернутися в в.п. - видох. 4-5раз.

З 1-го дня після операції хворого навчають відкашлюванню спочатку з притисканням черевної стінки на місці операції для зменшення хворобливості і розтягування країв операційної рани.

Масаж кінцівок і спини в перші дні застосовують у вигляді погладжування і слабкого придавлювання (розминання). З 3-4 дня включають масаж всієї грудної клітки. З 1 дня навчають повертанні за допомогою на бік, з 3-4 дня призначають активну повертання, згинання кінцівок в ліктьових і колінних суглобах, підняття таза при упорі на ноги і лікті. Послідовно використовують вихідне положення (ІП) лежачи на боці, до 4-6 дня - сидячи, після 6-го дня - стоячи. З 6-8 дня призначають дозовану ходьбу у палаті або коридорі. Спочатку застосовують індивідуальні короткочасні заняття (10-15 хв.) з використанням невеликих м'язових груп в повільному темпі, а потім середніх м'язових груп і середнього темпу рухів. Особливу увагу приділяють вправам на розслаблення і дихальним вправам.

Протягом раннього післяопераційного періоду уникають призначення вправ, що супроводжуються істотним підвищенням внутрішньочеревного тиску. Для активізації перистальтики кишечнику і попередження спайок використовують згинання ніг в колінних і кульшових суглобах, погойдування ними в сторони, повороти на бік.

Нижче наведено приблизний комплекс вправ лікувальної гімнастики на 1-2 день після операції на органах черевної порожнини

В.п. - лежачи на спині (хворий прикритий легкою ковдрою чи простирадлом, стопи оголені, руки вздовж тулуба поверх простирадла)

Дихання середньої глибини - спокійний вдих, кілька подовжений видих, 4-6раз.

Стискання і розжимання пальців рук у повільному темпі, при розтисканні розслабити м'язи рук, 8-10разів.

Згинання та розгинання в гомілковостопних суглобах одночасно правої і лівої ноги. По 10-12 разів.

Хворий притримує руками область післяопераційного шва, методист охоплює нижні ребра хворого з боків. Вдих середньої глибини через ніс, видих легенями кашльові поштовхами (при наявності мокротиння прагнути до її відкашлюванню). Методист злегка стискає ребра хворого при кожному кашльовому поштовху.

Почергове згинання та розгинання рук в ліктьових суглобах правої і лівої руки, 6-8 разів кожною.

Кисть лівої руки на животі, правої на грудях - поглиблене дихання грудного типу, 6-7 разів.

Почергове згинання правої і лівої ноги в колінному і тазостегновому суглобах, ковзаючи стопою по постелі. За 4-5раз. Ослаблені хворі вправи виконують з допомогою методиста, який допомагає згинати й розгинати ногу.

Кругові рухи в гомілковостопних суглобах по черзі правою і лівою ногою. За 8-9 разів.

Розведення плечей, прагнучи з'єднати лопатки, - вдих, розслабити м'язи - видих, 5-6 разів.

Ноги зігнуті, стопи стоять на ліжку. Невелике погойдування з'єднаними ногами вправо і вліво 5-6 разів у кожну сторону.

Поворот рук долонями вгору, злегка при цьому, розводячи плечі, - вдих; повернутися в в.п., розслабивши м'язи рук, - видох. 6-7 раз.

Вправи із зразкового заняття лікувальною гімнастикою в ранній післяопераційний період

Протягом пізнього післяопераційного періоду вживають заходів для стимуляції регенерації в зоні операції, нормалізації діяльності серцево-судинної системи та дихального, травного апарату, зміцнення м'язів черевного преса. З цією метою використовують загальнозміцнюючі вправи з помірним навантаженням на всі основні м'язові групи в ІП лежачи, сидячи і стоячи. Навантаження на м'язи черевної стінки збільшують поступово, не завдаючи болю (рис. 3). Далі призначають лікувальну ходьбу. Заняття проводять груповим методом, тривалість кожного заняття доводять до 20 хв. В кінці етапу включають вправи на координацію, коригуючі вправи, вправи на розтягування післяопераційного рубця. Продовжують масаж.

Комплекс вправ в діафрагмальному диханні для м'язів черевного преса на 4-5-й день після операції на органах травлення (рис. 3)

В.п. - лежачи на спині, кисті рук на животі, лікті розведені. Натискання руками на живіт під час виконання глибокого видиху, повернутися в в.п. - вдох. 4-6 разів. Темп повільний.

В.п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом; одночасне згинання ніг з підтягуванням їх до живота. При підтягуванні ніг - видих, при випрямленні - вдох.4-6 разів. Темп повільний.

В.п. - лежачи на спині, кисті рук над головою, ноги зігнуті, стопи на ліжку. Нахили зігнутих ніг в сторони. Дихання довільне. 5-7 раз. Темп середній.

В.п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом. Підйом нагору (до 90°) випрямлених ніг по черзі, потім разом. При піднятті ніг - видих, при опусканні - вдох. 4-6 раз. Темп повільний.

В.п. - лежачи на спині, руки на поясі, ноги разом. Перехід з положення лежачи в положення сидячи. При переході в положення сидячи - видих, при опусканні в положення лежачи - вдох.4-6 разів. Темп повільний.

Зразкові вправи для м'язів черевного преса

Приклади дихальних вправ

В.п. - лежачи на спині із зігнутими ногами

Максимальний вдих через ніс, видих - через ніс.

Вдих - через ніс, видих через ніс з легким пальцевим притисненням його крил, методист прикладає долоні до реберних дуг хворого з метою контролю правильного дихання.

Вдих через ніс - посилений видих через рот, контрольований за допомогою підвішеного листа папера.

Вдих - видих - пауза, видих - пауза - видих аж до глибокого видиху, що завершується кашлем; долоні хворого розташовані на області операційної травми.

Після хірургічних втручань на органах черевної порожнини виникає небезпека появи такого серйозного ускладнення як тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок - частіше у чоловіків, або вен таза - переважно у жінок, і емболії гілок легеневої артерії. Цього ускладнення також сприяє операційна травма, вимушене положення хворого, його знерухомлення та уповільнення кровотоку. Введення вже в першу добу після операції вправ для м'язів ніг і тазу протидіє виникненню тромбозу.

У цих цілях використовуються вправи для відвідних, привідних м'язів, ротаторів стегна і внутрішньотазової мускулатури. Істотне значення має зміцнення м'яза, що піднімає задній прохід. Для цього більшість спеціальних вправ повинно поєднуватися з одночасним втягуванням заднього проходу (наприклад, при підніманні таза, напрузі сідничних м'язів, прогибанні в поперековому відділі хребта та ін.)

Руху при виконанні вправ проводять з досить великою амплітудою. Виключають вправи, що поєднуються з напруженням. Вправи, пов'язані з напругою м'язів черевного преса і, отже, підвищенням внутрішньочеревного тиску, виконують тільки з вихідного положення лежачи. При виконанні вправ з положення лежачи на спині доцільно підкладати під таз подушку або ножний кінець кушетки піднімати на 10-15 см для "розвантаження" тазового дна.

Комплекс фізичних вправ для профілактики післяопераційних тромбоемболій вен тазу і зміцнення м'язів тазового дна

Вправи, які застосовуються для профілактики тромбоемболії вен таза

- Вправи, які застосовуються для профілактики тромбоемболії і зміцнення м'язів тазового дна

В.п. - лежачи на спині

Ноги схрещені, руки вздовж тулуба; підведення тазу з одночасним втягуванням заднього проходу.

Ноги зігнуті, стопи стоять на кушетці; розведення колін з одночасним підніманням таза.

Ноги зігнуті, стопи стоять на кушетці, руки за головою; піднімання таза з одночасним втягуванням заднього проходу.

Ноги зігнуті, стопи стоять на кушетці; розведення і зведення колін з опором (хвора сама робить собі опір руками).

Колоподібні рухи прямою ногою (по черзі правою і лівою), змінюючи напрямок руху.

Розведення ніг, злегка піднімаючи їх, з наступним схрещуванням ніг (при схрещуванні ніг - втягувати задній прохід, напружувати сідничні м'язи і м'язи промежини).

Ноги зігнуті, стопи стоять на кушетці; приподнимание зігнутих ніг (стегна до живота), розведення колін, повернення у вихідне положення (в.п).

Підведення зігнутих ніг з подальшим опусканням колін на кушетку праворуч і ліворуч від тулуба, повернення в в.п.

Піднімання правої (лівої) прямої ноги (до кута 45°) з одночасним відведенням її вправо, поєднується з ротацією в тазостегновому суглобі всередину і назовні; повернення в в.п.

Підтягування п'ят до таза, ковзаючи по кушетці, з одночасним розведенням колін; повернення в в.п.

Імітація ногами плавання стилем брас.

Ноги випрямлені і широко розведені; повороти ніг п'ятою усередину і назовні.

ВВ.п. - ноги випрямлені, між стопами лежить легкий м'яч; припіднімання прямих ніг на 10-20 см від кушетки, утримуючи стопами м'яч; повернення в і.п.

В.п. - те ж; припіднімання прямих ніг, утримуючи стопами м'яч, відведення їх вліво й опускання на кушетку; повернення в в.п.; той же - вправо.

В.п. - те ж, злегка піднявши голову і плечі (напівсидячи); зігнути ноги, відриваючи стопи від кушетки, утримувати стопами м'яч; розвести коліна і взяти м'яч в руки; ноги випрямити й опустити на кушетку. Повторити те ж в зворотній послідовності.

Всі вправи виконують повільно, не затримуючи дихання. Кожну вправу повторюють 4-8 разів. Протягом одного заняття використовують від 4 до 8 спеціальних вправ. Заняття починається з 2-3 загальнорозвиваючих вправ, потім виконують спеціальні вправи з включенням між ними дихальних вправ, вправ на розслаблення і відпочинок в положенні лежачи.

Лікувальна фізкультура на віддаленому етапі повинна сприяти нормалізації анатомічних взаємовідносин органів черевної порожнини і всіх органів і систем організму, відновленню рухових навичок, підвищенню неспецифічної опірності. Тривалість занять 25-30 хв. Використовують всі види активних вправ, ходьбу, легкий біг, елементи ігор і спорту, трудотерапію, вправи у воді, відповідні види масажу.

3.3 Особливості методики лікувальної фізкультури в післяопераційному періоді в залежності від характеру захворювання

Характер захворювань, що послужили причиною хірургічного втручання, породжує особливості методики лікувальної фізкультури в післяопераційному періоді.

При апендициті особливості лікувальної фізкультури залежать від характеру запалення апендикса (червоподібного відростка). При катаральному апендициті дихальні вправи, вправи для рук і лівої ноги призначають вже в перші години після операції, повертання на бік - у першу добу, вставання з ліжка - на 2-3-й день. При гангренозний апендицит вперше 3-4 дні призначають тільки дихальні вправи, елементарні вправи для верхніх кінцівок, а для нижніх - рухи тільки в дистальних відділах. Руховий режим розширюють при стихання явищ подразнення очеревини і поліпшенні загального стану хворого. При перфоративного апендициті, часто ускладненому гнійним перитонітом, лікувальну фізкультуру застосовують лише після стихання гострих перитонеальних явищ, починаючи з вправ для грудного дихання, вправ, пов'язаних із самообслуговуванням, розширюють їх застосування при сприятливому перебігу захворювання. У цей же період призначають лікувальний масаж (погладжування, розминка нижніх кінцівок).

Після грижосічення застосовують звичайну методику лікувальної фізкультури, в ранній післяопераційний період уникають вправ, що підвищують внутрішньочеревний тиск і натяг тканин в області проведеної операції. Поворот на бік дозволяють на 2-3-й добу, сідати - на 4-5-й (дітям на 3-4-й) день, вставати - на 8-9-й (дітям на 5-6-й) день після операції. Перші 7-10 днів уникають вправ, що вимагають напруги м'язів живота, різких видихів. Цим прагнуть зменшити небезпеку рецидиву грижі.

Після резекції кишок лікувальну фізкультуру призначають трохи пізніше, в тому числі сидіння - з 5-6-го дня, вставання і ходьбу - з 8-10-го дня. Перші 2-3 тижні слід утримуватися від застосування вправ, що вимагають напруги м'язів передньої черевної стінки.

Після операції на жовчних протоках з 2-го дня застосовують вправи для грудного дихання, руху по самообслуговуванню. З 3-го дня включають повороти тулуба спочатку на правий бік (місце операції), а потім - на лівий. З 3-4-го дня призначають черевне дихання, з 5-6-го дня - сидіння, з 7-8-го - вставання з ліжка, з 10-12-го дня - ходьбу. В перші 7 - 8 днів після видалення жовчного міхура уникають вправ, пов'язаних з інтенсивним напругою м'язів черевної стінки. Дітям перших місяців життя вже в першу добу після операції призначають масаж грудної клітки і кінцівок (погладжування), з 2-3-го дня - пасивні вправи для кінцівок, рефлекторні вправи і легкий масаж живота, з 5-6-го дня використовують всі вихідні положення (ІП) і вправи, що відповідають стану і рівню розвитку дитини. У разі застосування при операції великих розрізів м'язів і апоневрозів, залишення дренажів і тампонів протягом раннього післяопераційного періоду уникають призначення рухів, пов'язаних з різким напруженням м'язів передньої черевної стінки, здатних викликати зсув і перегин дренажів. Крім того, корисно фізичні вправи проводити при фіксації черевної стінки бинтуванням або бандажем. Найчастіше активне повертання на бік дозволяють з 6-7-го дня, сидіння з 8-10-го дня, вставання і ходьбу - з 10-12 дня. До утворення міцного зрощення (2-3 тижні) уникають призначати вправи, пов'язані з різким напругою і розтяганням м'язів черевної стінки, значним підвищенням внутрішньочеревного тиску в цілях попередження можливого розбіжності або прорізування швів..

У ранній післяопераційний період при операціях на нирках, сечоводах і сечовому міхурі застосовують ту ж методику, що і після операцій на кишечнику. Поглиблене дихання черевного типу в перші дні після операції рекомендують виконувати обережно. При наявності дренажних трубок виключають нахили вперед і руху, які можуть сприяти їх зміщення, перегину або ускладнення відтоку по них сечі. Тому доцільні ІП лежачи на оперованому боці і перехід в положення сидячи зі звешеними ногами. При переведенні хворого в положення стоячи доцільно фіксувати черевну стінку широкої підтримуючої пов'язкою.

У пізньому і віддаленому післяопераційному періодах засобами лікувальної фізкультури прагнуть відновити повноцінні рухи в поперековому відділі хребта, нормальну поставу, адаптацію органів черевної порожнини до переміщень і струсів, що зустрічається у побутовій та виробничій обстановці, зміцнити м'язи черевного преса.

Висновки

З проаналізованих мною літературних джерел можна зробити висновки що хворі після оперативних втручань на органи черевної порожнини які займалися лікувальною фізичною культурою тенденція до одужання була на багато вища чим у хворих які не займалися ЛФК, також методики ЛФК були ефективними у у попередженні та профілактиці ускладнень після операційних втручань. Лікувальна дія фізичних вправ та інших засобів після операцій на органах черевної порожнини та торакальних операцій виявляється у вигляді тонізуючого, нормалізуючого, трофічного та компенсаційного впливу. Головними фізіологічними механізмами дії фізичних вправ є нервовий та нейрогуморальний. Виконання фізичних вправ ставить хворого в умови активної та свідомої участі у лікувальному процесі, що в свою чергу має великий вплив на його психічний стан і підвищує впевненість. у своїх силах і близькому одужанні. Головний чинник -- підвищення м'язового тонусу -- зумовлює зміну вегетативних функцій.