Карієсрезистентність та гігієна порожнини рота

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

ДЗ «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України

Кафедра дитячої стоматології

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

дитячої стоматології

протокол № __ від ____________

Зав. кафедрою __________проф. І.В.Ковач

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів 3 курсу

Змістовий модуль: Карієсрезистентність та гігієна порожнини рота

Навчальна дисципліна:Профілактика стоматологічних захворювань

Виконавець : ас. О.О. Сіньковська

ДНІПРОПЕТРОВСЬК - 2012

Вступ

Питання для вивчення:

ь Склад і властивості ротової рідини: її роль в процесах дозрівання емалі, демінералізації, ремінералізації.

ь Захисні механізми порожнини рота.

ь Мікрофлора порожнини рота, її участь в розвитку основних стоматологічних захворювань.

ь Поверхневі утворення на зубах.

ь Класифікація назубних нашарувань.

Конкретні цілі:

1. Знати склад, властивості слини. Роль слини у “дозріванні” емалі і у підтримці гомеостазу твердих тканин зубів.

2. Мікрофлора порожнини рота. Знати її фізиологічне значення, вплив на розвиток карієсу і захворювань пародонта. Методи і засоби попередження її патологічного впливу.

3. Пелікула, м'який зубний наліт, бляшка. Їх роль в патогенезі карієсу і захворювань пародонта.

4. Зубні відкладення. Їх роль в патогенезі карієсу зубів і захворювань пародонта.

5. Знати захисні механізми порожнини рота та участь мікрофлори у виникненні основних стоматологічних захворюваннях.

Базовий рівень підготовки

1. Організація змісту навчального модулю

1. Слина. Її склад, властивості, роль у “дозріванні” емалі і у підтримці гомеостазу твердих тканин зубів.

2. Мікрофлора порожнини рота. Її фізіологічне значення, вплив на розвиток карієсу і захворювань пародонта. Методи і засоби попередження її патологічного впливу.

3. Пелікула, м'який зубний наліт, бляшка. Їх роль в патогенезі карієсу і захворювань пародонта.

4. Зубні відкладення. Їх роль в патогенезі карієсу зубів і захворювань пародонта.

5. Знати захисні механізми порожнини рота та участь мікрофлори у виникненні основних стоматологічних захворювань.

стоматологічний карієсогенний слина

2. Зміст навчального матеріалу

Слина - прозора безбарвна рідина, рідке біологічне середовище організму що виділяється в порожнину рота трьома парами великих слинних залоз (підщелепні, привушні, під'язикові) і безліччю дрібних слинних залоз порожнини рота.

В порожнині рота утворюється змішана слина або ротова рідина, склад якої відрізняється від складу суміші секретів залоз, бо в ротовій рідині присутні мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності і різні компоненти їжі, компоненти зубного нальоту і зубного каменю.

Слина змочує порожнину рота, сприяючи артикуляції, забезпечує сприйняття смакових відчуттів, змащує і склеює пережовану їжу, сприяючи ковтанню. Крім того, слина очищує порожнину рота, володіє бактерицидною дією, захищає від пошкодження зуби. Під дією ферментів слини в ротовій порожнині починається переварювання вуглеводів.

2.1 Склад слини

Слина має рН від 5,6 до 7,6. На 98,5 % складається з води, містить солі різних кислот, мікроелементи і катіони деяких лужних металів, муцин, лізоцим (бактерицидний агент), ферменти амілазу і мальтазу, що розщеплюють вуглеводи до оліго - і моносахаридів, а також інші ферменти, деякі вітаміни. Також склад секрету слинних залоз змінюється в залежності від характеру подразника.

2.2 Секреція слини

Слиновиділення знаходиться під контролем вегетативної нервової системи. Центри слиновиділення розташовуються в довгастому мозку. Стимуляція парасимпатичних закінчень викликає утворення великої кількості слини з низьким вмістом білка. Навпаки, симпатична стимуляція призводить до секреції малої кількості в'язкої слини. Без стимуляції секреція слини відбувається зі швидкістю близько 0,5 мл/хв.

Відділення слини зменшується при стресі, переляку або зневодненні і практично припиняється під час сну і наркозу. Посилення виділення слини відбувається при дії нюхових і смакових стимулів, а також внаслідок механічного подразнення великими частками їжі і при жуванні.

Буферна ємність слини - це здатність нейтралізувати кислоти і луги. Встановлено, що прийом протягом тривалого часу вуглеводистої їжі знижує, а прийом білкової - підвищує буферну ємність слини. Висока буферна ємність слини - фактор, що підвищує стійкість зубів до карієсу.

2.3 Мікрофлора порожнини рота

Видовий склад мікрофлори порожнини рота в нормі постійний, але кількісні співвідношення постійно змінюються.

Кількість мікробної флори залежить від багатьох факторів:

* Секреції слини,

* Характеру харчування,

* Гігієнічного стану порожнини рота

* Стоматологічного статусу

* Наявності соматичної патології

2.4 Видовий склад мікрофлори

Видовий склад мікрофлори різноманітний і включає представників всіх груп мікроорганізмів:

* Бактерії

* Актиноміцети

* Гриби

* Найпростіші

* Спірохети

* Рикетсії

* Віруси

* Більшу частину становлять анаеробні види

- Найбільша група - коки від 80 до 90%.

Вони володіють високою ферментативною активністю: розщеплюють білки з утворенням сірководню, розщеплюють вуглеводи.

Стрептококи зброджують вуглеводи за типом молочно-кислого бродіння з утворенням молочної кислоти. Відносяться до сапрофітної флори, хоча стрептококкус мутанс грає безпосередню роль у виникненні карієсу.

* Стафілококи (золотавий і епідермальний) -відноситься до умовно-патогенної флори.

* Лактобактерії - молочно-кислі палички. Сапрофітна флора. Для багатьох патогенних мікробів є пробіотиком.

У зв'язку з утворенням молочної кислоти вони затримують зростання патогенної мікрофлори: стафілококів, грибів, кишкової палички, паличок дизентерії, черевного тифу. Однак при карієсі їх кількість збільшується.

* Лептотріхіі - молочно-кислі бактерії. Анаероби.

* Актиноміцети-променеві гриби. Практично завжди присутні в порожнині рота здорової людини.

* Дріжджові гриби, найбільш поширені - роду Candida (50-60% випадків). Розмножуючись викликають дисбактеріоз, кандидоз ( молочниця у дітей).

* Спірохети-постійні мешканці порожнини рота з самого народження. Анаероби. Вступають в патологічні асоціації з іншими бактеріями (фузобактерії, вібріони), викликаючи важкі запалення (виразковий стоматит, хвороба Венсана) і населяють ясеневі кишені при важких формах пародонтиту.

* Найпростіші: Тріхомонас-містяться в зубному нальоті, криптах мигдалин, пародонтальних кишенях. Присутні у 50% здорових людей.

* В нормі кількість мікрофлори і активність антибактеріальної системи ротової порожнини знаходяться в рівновазі.

* Однак при зниженні природних захисних механізмів організму мікрофлора починає посилено розмножуватися з утворенням патогенних асоціацій.

2.5 Роль мікрофлори в розвитку карієсу

Карієсогенна дія мікроорганізмів пов'язується з утворенням зубного нальоту. Зубний наліт утворюється шляхом адсорбції на поверхні емалі зуба мікроорганізмів з ротової рідини, яка здійснюється за рахунок клееподібних нерозчинних у воді полісахаридів-декстранів, а також специфічних білків слини.

Подальше розмноження мікроорганізмів і синтез позаклітинних речовин (полісахаридів) сприяє формуванню м'якого зубного нальоту. Бактерії, що його населяють, утворюють органічні кислоти, розчинюючі зубну емаль.

В зубних нашаруваннях містяться наступні види мікроорганізмів, що прямо або побічно призводять до демінералізації емалі:

- факультативні стрептококи - 27%, факультативні дифтероіди - 23%,

- анаеробні дифтероіди - 18%, пентострептококки - 13%, вейлонели - 6%, бактероїди - 4%, фузобактерії -4%, нейсерії - 3%, вібріони - 2%.

В 1 мг зубного нальоту міститься від 5 до 800 млн мікроорганізмів

Серед всіх карієсогенних стрептококів особливе місце займає Streptococcus mutans, вперше виділений Clark (1924).

Карієсогенна дія мікроорганізмів пов'язана з утворенням зубного нальоту. Спочатку до пелікули адсорбується моношар мікроорганізмів, на які поступово накладаються нові нашарування.

Матрикс зубного нальоту складається з полісахаридів, протеїнів і незначної кількості ліпідів. Важливе місце в складі матриксу нальоту належить декстрану - полісахариду, який продукує стрептоккоки і сприяє їх прикріпленню до поверхні зуба.

М'який зубний наліт (зубна бляшка) - придбане утворення на поверхні зубів, що представляє собою автономну структуру, яка самовідтворюється і складається з мікрофлори, полісахаридів, детриту порожнини рота, продуктів і субстратів обміну речовин.

Схематично м'який зубний наліт можна уявити собі як колонію мікроорганізмів на поверхні зубів, здатну до активного і автономного обміну речовин з порожнини рота. Мікрофлора зубного нальоту представлена великою кількістю аеробної та анаеробної флори, серед якої виділяється Str. mutans як основний вид.

Зубна бляшка - щільне утворення, яке розташоване над пелікулою і складається з мікроорганізмів, розташованих усередині матриці, що утворюється за рахунок білків, полісахаридів, ліпідів і деяких неорганічних речовин (кальцію, фосфатів, магнію, калію, натрію та ін.).

Важливу роль у виникненні запальних захворювань пародонту (гiнгiвити, пародонтити) грає зубний наліт, причому найбільше значення надають таким мікроорганізмам зубного нальоту, як Str.sanguis, Bac.melonogenicus, Actinomyces viscosus.

Головним етіологічним фактором запальних захворювань пародонту є біоплівка. Недотримання гігієни порожнини рота сприяє зростанню зубних нашарувань, які проникають в зубоясневу борозенку.

Мікроорганізми, токсини, викликають пошкодження епітелію ясен і запальну реакцію сполучної тканини. Розширення кінцевих судин і підвищення їх проникності проявляється кровоточивістю ясен.

2.6 Захисні механізми порожнини рота

На характер прояву тих чи інших змін в емалі в значній мірі впливають слина, її фізичні та біохімічні властивості: в'язкість, іонний склад, буферна ємність, концентрація іонів водню (рН-слини), ферментативні і бактерицидні властивості.

Слина має кислотну і лужну буферні системи, завдяки наявності в ній фосфатів, бікарбонатів і білків. Буферна ємність слини збільшується при вживанні в їжу білків і овочів, і знижується при вживанні їжі багатою вуглеводами. Концетрація іонів кисню - рН слини - у нормі коливається від 6,5 до 7,5.

В ротовій рідині є значна кількість ферментів. Велика активність ферментативних реакцій пов'язана з розщіпленням вуглеводних компонентів їжі в порожнині рота.

Так, через 2 хвилини після попадання в слину сахарози, вона частково перетворюється на фруктозу і глюкозу, які надалі піддаються гліколітичній ферментації з утворенням органічних кислот.

У слині є також ферменти, які здатні розщеплювати всі види простих біологічних субстратів - білки, жири і вуглеводи. До них відноситься амілаза, лужна і кисла фосфатаза, РНК-аза, ДНК-аза, протеолітичні ферменти і інгібітори протеолізу.

Ротова рідина, завдяки присутності в ній факторів неспецефічного захисту, володіє антибактеріальними властивостями.

До факторів захисту відносяться: лізоцим, комплемент, бета-лізин, лактоферин і ряд інших гуморальних речовин. У слині, крім високої концентрації лізоциму, зазначається найбільша його активність. Лактоферин як і лізоцим активно бере участь у захисті порожнини рота від патогенних мікроорганізмів, при цьому контролює функціонування нормальної мікрофлори.

3. Засоби для контролю

Матеріали для контролю початкових знань студентів: Тести б = 2

Контрольні питання. б = 2

1. Слина. Її склад, властивості, роль у “дозріванні” емалі і у підтримці гомеостазу твердих тканин зубів.

2. Мікрофлора порожнини рота. Її фізіологічне значення, вплив на розвиток карієсу і захворювань пародонта. Методи і засоби попередження її патологічного впливу.

3. Пелікула, м'який зубний наліт, бляшка. Їх роль в патогенезі карієсу і захворювань пародонта.

4. Зубні відкладення. Їх роль в патогенезі карієсу зубів і захворювань пародонта.

5. Опишіть захисні механізми порожнини рота та участь мікрофлори у виникненні основних стоматологічних захворюваннях.

4. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття

Матеріали методичного забезпечення заключного етапу заняття: Тести б = 3

Орієнтована карта для організації самостійної роботи студента з учбовою літературою

Рекомендована література

Основна література:

1. Хоменко Л.А. - Терапевтическая стоматология детского возраста. -К.-2010. - 803с.

2. Казакова Р.В. - Пропедевтика дитячої терапевтичної стоматології.-К.: Медицина, 2006. - 272 с.

3. Терапевтична стоматологія: в 3 т. / за ред. Данилевського М.Ф. - К: Здоров'я, 2001.- Т. 1: Фантомний курс. - 392 с.

4. Профилактика стоматологических заболеваний. Часть 2 /Хоменко Л.А, Савичук А.В., Остапко Е.И., Биденко Н.В., Зайцева Е.М., Шматко В.И. и др.- Киев, Книга плюс, 2010 - 97 с.

Додаткова література:

1. Николаев А.И., Цепов Л.М. Практическая терапевтическая стоматология С-Пб., 2001.- 390с.

2. Курякина Н.В., Савельева Н.А. Стоматология профилактическая. -- Москва: ”Медицинская книга”.- 2003. -- 288с.

3. Овруцкий Г.Д. Прогнозирование и дозонологическая диагностика кариеса зубов. Ставропольское книжное издательство,1990.-96с.

4. Яковлева В.И. Диагностика, лечение и профилактика стоматологических заболеваний \ В. И. Яковлева, Е. К. Трофимова, Т. П. Давидович, Г. П. Просверяк \\ -- Минск, 1994. -- 494 с.

5. Корчагина В.В. Лечение и диагностика раннего кариеса у детей. - М.: Медпрес-Информ. - 2008. - 167с.

Размещено на Allbest.ru