Йододефіцитні стани в дітей раннього віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Йододефіцитні стани в дітей раннього віку

Внутрішньоутробний етап розвитку та ранній вік дитини є періодом особливого ризику виникнення ЙДЗ. Вагітність узагалі висуває підвищені вимоги до тиреоїдного синтезу. Недостатнє надходження йоду за таких умов порушує процеси фізіологічної адаптації та негативно впливає на перебіг вагітності. У багатьох дослідженнях було продемонстровано підвищення частоти спонтанних абортів, передчасних пологів, мертвонароджень, акушерських ускладнень та порушень внутрішньоутробного розвитку плода в жінок із гіпотиреозом порівняно з еутиреоїдними вагітними. Хоча очевидно, що на вищевказані порушення під час вагітності здатна впливати значна кількість інших факторів, своєчасна корекція йодного дефіциту дозволяє вірогідно знизити відповідні показники в популяції.

Тиреоїдні гормони транспортуються від матері до дитини як на ранніх строках вагітності, так і частково після старту тиреоїдного синтезу в ЩЗ власне плода. Але найбільш важливим є нормальний тиреоїдний статус майбутньої матері на ранніх етапах виношування дитини, оскільки в цей період саме материнські гормони відповідають за закладку та формування органів та тканин плода. На сьогодні доведено, що реалізація генотипу в фенотип здійснюється під контролем ТГ. Гіпотиреоїдизм вагітної негативно впливає на розвиток дитини навіть за умов відсутності маніфестної клінічної симптоматики.

Тиреоїдні гормони мають ключове значення в розвитку ЦНС. При їх дефіциті у плода спостерігається зменшення маси головного мозку та вмісту в ньому ДНК, а також ряд гістологічних змін. На ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку, коли закладаються основні церебральні структури, саме ТГ регулюють експресію ряду генів, що забезпечують формування ЦНС плода, і синтез специфічних білків. Одним із таких білків є нейрогранін, що функціонує як "третій месенджер" у каскаді протеїнкінази С, яка забезпечує синаптичне ремоделювання в нейронах. При дефіциті ТГ вміст нейрограніну в головному мозку зменшується, у результаті чого на будь- якому етапі його формування можуть статися незворотні зміни, що проявляються в подальшому порушенням інтелектуального й моторного розвитку дитини різного ступеня тяжкості. Навіть незначне і/ або транзиторне зменшення рівня вільного тироксину під час вагітності загрожує формуванням порушень психомоторного розвитку.

Протягом першого триместру вагітності ТГ матері забезпечують формування найбільш значущих структур головного мозку плода (кори, підкіркових ядер, мозолистого тіла, субарахноїдальних шляхів), завитки слухового аналізатора, очей, лицьового скелета, легеневої тканини та ін. При дефіциті ТГ у цей період дитина має характерні розлади, що залежать від ступеня ЙД і можуть проявлятися як у вигляді ендемічного кретинізму (найбільш важка патологія), так і легких психомоторних порушень (при помірному ЙД) - порушень дрібної моторики й мови, незгарбності. Тобто зміни, що відбулися на етапі диференціації головного мозку плода, є фатальними. Навіть легкий дефіцит тиреоїдних гормонів на ембріональному етапі розвитку, що не викликає істотних ментальних порушень, здатний негативно вплинути на реалізацію генетичного рівня інтелектуальних можливостей дитини.

Із другої половини вагітності, коли ЩЗ плода починає активно функціонувати, під впливом фетальних ТГ відбуваються процеси сімпатогенезу та мієлінізації нервових волокон, формуються асоціативні зв'язки і провідникова система ЦНС, що надалі обумовлює здібності дитини до абстрактного мислення. Зниження функціональної активності ЩЗ плода на цьому етапі призводить до значного погіршення інтелектуальних здібностей. Однак своєчасне виявлення та корекція порушень на першому році життя здатні нормалізувати процеси психомоторного розвитку дитини.

Ендемічний кретинізм, про який згадувалося вище, є найбільш важким варіантом порушень фізичного й інтелектуального розвитку та тиреоїдної дисфункції. У йододефіцитних регіонах відзначається високий відсоток транзиторного вродженого гіпотиреозу, що триває від декількох тижнів до декількох місяців. Протягом цього періоду, коли активно дозріває кора головного мозку, в дитини зі зниженою кількістю тиреоїдних гормонів виникають зміни інтелекту, що залишаються на все життя, навіть якщо через деякий час відновлюється еутиреоз.

Уважається, що більше ніж 2/3 дітей, які мешкають у регіонах із вираженим, помірним і навіть легким дефіцитом йоду у навколишньому середовищі, мають відхилення за тими або іншими показниками інтелектуального розвитку. У таких дітей коефіцієнт IQ на 10-15 % нижче, ніж у їх однолітків, які мешкають у місцевостях із достатнім забезпеченням йодом. Крім того, на територіях, де не проводиться йодна профілактика, кожне наступне покоління має коефіцієнт IQ на 10-15 пунктів нижче, ніж попереднє. Це відбивається на рівні економічного та політичного розвитку країн, призводить до наукового і технологічного відставання цілих націй.

Ще одним із важливих впливів ТГ у дитячому віці є їх анаболіч- ний ефект. Гормони ЩЗ стимулюють утворення енергії та підвищують потребу тканин у кисні, у фізіологічних дозах стимулюють синтез білка і сприяють процесам росту, підсилюють ліполіз, підвищують метаболізм вуглеводів. На відміну від інших анаболічних гормонів ТГ не тільки і навіть не стільки контролюють лінійний ріст, скільки регулюють процеси диференціювання тканин. Існують дані щодо зниження ризику смертності протягом перших двох місяців життя за умов проведення корекції ЙД.

Профілактика полягає у забезпеченні постійного надходження йоду в організм у кількості, що відповідає віковим та фізіологічним потребам. Як відомо, існують три основних види йодної профілактики: масова, індивідуальна та групова. Усі вони базуються на додатковому введенні йоду в організм людини, яка проживає в йододефіцитному регіоні. Супротивники такої тактики зазвичай вказують на необхідність збалансувати раціон і тим самим вирішити проблему профілактики ЙДЗ.

Йодний дефіцит є проблемою, безпосередньо пов'язаною з харчуванням. Уміст йоду в більшості повсякденно уживаних продуктів харчування й напоїв невеликий. Виняток становлять лише морепродукти, оскільки представники рослинного і тваринного світу морів і океанів мають здатність концентрувати йод із морської води. Особливо великий уміст даного елементу в деяких сортах водоростей. Відомо, що жителі прибережних районів Японії, які вживають щодня велику кількість таких водоростей, мають добове надходження йоду 50-80 мг на день, що в десятки разів перевищує добову потребу. Однак рекомендувати таку дієту жителям України досить складно внаслідок цілого ряду причин. Насамперед, власних морепродуктів у країні вкрай мало, а імпортовані економічно не завжди доступні населенню. Крім того, в більшості сімей не існує дієтичних традицій постійного вживання морепродуктів, особливо в сирому вигляді. Кулінарна обробка призводить до значних втрат йоду з морської риби і водоростей. тиреоїдний йододефіцитний кретинізм діти

Аналогічна ситуація складається в більшості країн світу, унаслідок чого людством протягом багатьох десятиліть здійснюються спроби збагачення продуктів харчування йодом. Його сполуки додають у молоко, воду, хліб, рослинну олію. Але найбільш широко у всьому світі використовується йодування кухонної солі.

Масова профілактика - запровадження обов'язкового йодування всієї харчової солі в країні. Потребує прийняття відповідних законодавчих актів. Є найбільш ефективним способом подолання ЙД як проблеми на популяційному рівні, оскільки забезпечує постійний доступ до всіх категорій населення, незалежно від рівня статку, освіти та свідомості. Використання йодованої солі (ЙС) є ефективним способом покращення йодного статусу населення, за винятком дітей раннього віку (рівень доказовості В). Крім того, вживанням виключно йодованої солі неможливо забезпечити підвищену потребу в йоді у вагітних та жінок-годувальниць.

Йодована сіль. У даний час в Україні для збагачення солі використовується йодат калію, що є більш стійкою сполукою, ніж йодид, який застосовувався раніше, і дозволяє зберігати йодовану сіль протягом року й більше, не змінює смак і запах страв, може використовуватися при консервації продуктів. Безпека йодату калію підтверджена експертами ВООЗ ще в 1996 році. Крім того, в Україні Постановою Кабінету міністрів № 143 від 11 лютого 2004 року йодат калію, що використовується для збагачення солі, був внесений до переліку харчових добавок, які дозволені до використання в харчових продуктах, чим також визнана безпека даної речовини. Технології і рівень йодування солі в Україні відповідають міжнародним нормативам, завдяки чому більше 80 % виробленої солі експортується в країни ближнього й далекого зарубіжжя. Уміст йоду в солі становить 40 ± 15 * 10-4 % або 0,04 г/кг, що при середньодобовому споживанні дорослим 10 г, а дитиною - 6-7 г солі з урахуванням закладених втрат при зберіганні (20 %) і приготуванні їжі (20 %) дозволяє забезпечити щоденне фізіологічне надходження йоду в організм.

Міжнародний досвід свідчить про те, що для введення масової профілактики необхідна загальна йодизація солі в країні, що вимагає прийняття відповідних законодавчих актів. Спорадичне використання ЙС в окремих домогосподарствах не дає значущого профілактичного ефекту в масштабах популяції. Причини обмеженої ефективності використання йодованої солі в окремих домогосподарствах із метою профілактики ЙДЗ полягає в сучасних тенденціях широкого використання промислово виготовлених продуктів харчування (ковбас, напівфабрикатів, кондитерських продуктів та ін.). Якщо харчова промисловість і підприємства громадського харчування, у тому числі столові шкіл і дитячих дошкільних установ, користуються для приготування їжі практично виключно звичайною кухонною сіллю, дитина протягом доби отримує не більше 3-4 грамів йодованої солі. З урахуванням втрат при зберіганні, транспортуванні, приготуванні їжі з такою дотацією в організм дитини надходить 45-65 мкг йоду на добу, що в умовах йодного дефіциту є недостатнім.

Групова й індивідуальна профілактика. У країнах, де не проводиться масова йодна профілактика, виникає необхідність у проведенні групової та індивідуальної дотації йоду найбільш чутливим до ЙД категоріям населення - дітям, підліткам, вагітним і жінкам- годувальницям. Крім того, з огляду на підвищену потребу в йоді у вагітних та жінок під час лактації, додаткова індивідуальна профілактика цим категоріям населення здійснюється навіть у країнах, де налагоджена масова система профілактики. Групова профілактика проводиться в організованих дитячих колективах. Такі заходи вимагають законодавчої та фінансової підтримки держави.

Для групової та індивідуальної профілактики нині чинними в Україні протоколами надання допомоги дітям із захворюваннями ЩЗ рекомендовані виключно фармакологічні препарати йодиду калію у вигляді таблеток із вмістом йоду 100 та 200 мкг, що дозволяє точно дозувати їх для найбільш чутливих до йодного дефіциту категорій населення: дітям раннього та дошкільного віку - 50-100 мкг йоду на добу; дітям молодшого шкільного віку (6-12 років) - 100 мкг йоду на добу; дітям старше 12 років та підліткам - 200 мкг йоду на добу; вагітним та жінкам-годувальницям - 200 мкг йоду на добу.

Сапліментація йоду вагітним в ідеалі має розпочинатися за 3 місяці до запланованого зачаття та тривати протягом всієї вагітності. Для забезпечення власного тиреоїдного гормоногенезу та продукції ТГ щитоподібною залозою плода в організм жінки має надходити 250 мкг йоду щодня. З урахуванням особливостей харчування вагітних в Україні, за оцінкою експертів, вони отримують у середньому близько 50-70 мкг цього мікроелемента на добу. Рекомендувати жінці збільшення вживання йодованої солі неможливо. Тому єдиною альтернативою є щоденне використання йодовмісних препаратів у дозі 200 мкг.

Після народження дитини проведення профілактичних заходів залежить від характеру вигодовування. У разі грудного вигодовування, що є ідеальним на першому році життя, проводиться йодна профілактика матері-годувальниці (200 мкг йоду на добу протягом всієї лактації у вигляді препаратів калію йодиду). Прийом препаратів калію йодиду дозволяє не тільки забезпечити потреби жінки та дитини у йоді, але й збільшує тривалість та об'єм лактації. Після введення прикорму дитина має отримувати молочні формули та продукти дитячого харчування, збагачені йодом, або треба додавати 50 мкг калію йодиду 1 раз на добу з будь-якою рідиною.

При штучному вигодовуванні слід звертати увагу на кількість йоду в адаптованих сумішах. Оптимальним є вміст йоду для доношених дітей - до 10 мкг/дд, а для недоношених - до 20 мкг/дл готової суміші. Після зменшення об'єму суміші, що отримує дитина щодня, у другому півріччі життя після введення прикорму слід використовувати готові продукти дитячого харчування, збагачені йодом, або додавати 50 мкг калію йодиду 1 раз на добу з будь-якою рідиною.

Дітям віком 2 роки та більше слід рекомендувати повноцінне харчування з використанням для приготування їжі виключно йодованої солі та широким залученням до раціону морепродуктів. У разі, якщо дитина не вживає зазначених продуктів харчування з будь-якої причини, дотацію йоду можна проводити шляхом використання препаратів калію йодиду (50 мкг на добу).

На особливу увагу заслуговує проведення індивідуальної йодної профілактики з використанням препаратів калію йодиду в дітей будь-якого віку, що мають обтяжений власний та/або спадковий анамнез із боку захворювань ЩЗ. Крім того, проведення індивідуальної йодної профілактики є доцільним у підлітковому віці. У цей період унаслідок гормонального дисбалансу підсилюється екскреція йоду із сечею та водночас зростає потреба в цьому мікроелементі. Отже, щоденне використання 150-200 мкг калію йодиду сприяє дозріванню гіпофізарно-тиреоїдної вісі та формуванню ендокринної системи підлітка в цілому.

Слід зазначити, що фізіологічним є вживання відповідної добової дози йоду щоденно. Припинення йодної профілактики, масової чи індивідуальної, призводить до швидкого відновлення йодного дефіциту та зростання кількості ЙДЗ.

Неприпустимо використовувати для йодної профілактики біологічно активні добавки, що не мають чітко визначеної і, головне, контрольованої кількості йоду у своєму складі. У разі їх уживання людина може отримувати або недостатню, або надмірну дозу йоду, що в обох випадках є нефізіологічним і небезпечним. У 2002 році Науковий комітет із харчування Європейської комісії здоров'я та захисту споживача опублікував висновок, згідно з яким "вживання збагачених йодом препаратів морських водоростей, особливо висушених продуктів, може спричинити небезпечне надмірне надходження йоду", із ризиком виникнення порушення функції ЩЗ.

Передозування йоду, як і його дефіцит, спричиняє виникнення цілого ряду патологічних станів, у т.ч. порушення функції ЩЗ. Небезпечним є постійне надходження в організм йоду в кількості, що у 3-4 рази та більше перевищує рекомендований рівень. Ні в якому разі не можна використовувати для профілактики та лікування ЙДЗ спиртовий розчин йоду, який призначений для зовнішнього застосування та має надвисоку концентрацію йоду, та препарати з надмірним вмістом даного мікроелемента (антиструмін).

У разі прийому високих доз йоду може виникнути гостре отруєння - йодизм. Для нього характерні специфічний запах із рота, зміна кольору слизових оболонок, спрага, блювання жовтуватими або синіми масами, пронос, слабкість, запаморочення, може бути субфебрильна температура. Іноді виникає асептичне запалення слизових оболонок: ринорея, кон'юнктивіт, гнійничкові висипання, слинотеча тощо. Невідкладна допомога: дати випити водний розчин крохмалю або муки, промити шлунок тіосульфатом натрію.

Протипоказаннями до проведення індивідуальної та групової йодної профілактики є тиреотоксикоз різного генезу та індивідуальна непереносимість препаратів йоду, що зустрічається дуже рідко.

Размещено на Allbest.ru