Топографія фасцій і клітковинних просторів промежини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Топографія фасцій і клітковинних просторів промежини

Промежина, що закриває вихід з тазової порожнини, утворює разом з його стінками нижній відділ черевної порожнини - тазову порожнину, у якій розташовані пряма кишка, сечовий міхур, внутрішні статеві органи. Стінки таза утворені кульшовими кістками, крижовою кісткою, куприком і зв'язками, що їх з'єднують, а також м'язами, які розташовані на внутрішній поверхні цих кісток - попереково-клубовий, грушоподібний і внутрішній затульний м'язи. Нижній отвір таза закритий м'язами і фасціями промежини, у яких є отвори для кінцевого відділу прямої кишки - відхідника, сечівника, а у жінок ще й піхви.

Зовні промежина відділена від присередньої поверхні стегон промежно-стегновими складками. Позаду промежина межує з нижнім краєм великих сідничних м'язів. Уділянні промежини розташовані зовнішні статеві органи, за ними - відхідник. Шкіра в промежній ділянці багата потовими і сальними залозами, тонка, по краях вона поступово потовщується. Навколо відхідника шкіра утворює радіальні складки і зрощена з зовнішнім м'язом-замикачем відхідника. У підшкірному прошарку промежини міститься підшкірна клітковина, яка краще виражена в задніх відділах промежини.

М'язи промежини вкриті фасцією промежини, а також нижньою і верхньою фасціями тазової діафрагми.

Фасція промежини (fascia perinei), яку ще називають поверхневою обгортальною фасцією промежини (fascia investiens perinei superficialis), покриває поверхневі м'язи промежини знизу, вона залягає під шкірою. Ця фасція представлена дуже тонким сполучнотканинним листком, вона є частиною загальної підшкірної фасції і продовжується на сусідні з промежиною ділянки тіла з боків приростає до сідничих горбів. У чоловіків фасція промежини продовжується у фасцію статевого члена та м'ясисту оболонку калитки. З боків відхідникової ділянки ця фасція відділяє підшкірну клітковину від жирового тіла сідничо-відхідникової ямки.

У сечово-статевій ділянці промежини є декілька просторів:

- підшкірний мішок промежини (saccus subcutaneus perinei) розташований між підшкірною клітковиною промежини і поверхневою обгортальною фасцією промежини. Він розширюється при крововиливах, ексудатах або нагноєннях. Із підшкірного мішка промежини патологічний процес може проникати глибоко в шар підшкірної клітковини, у передню стінку черевної порожнини, уздовж статевого члена чи клітора або в калитку чи соромітні губи;

- поверхневий відділ (простір) промежини (compartimentum (spatium) superficiale perinei) є закритим простором, обмежованим знизу поверхневою обгортальною фасцією промежини, а зверху - перетинкою промежини (membrana perinei);

- глибокий мішок промежини (saccus profundus perinei) обмежований знизу перетинкою промежини, в ньому розташовані глибокі м'язи сечово-статевої ділянки. Цей мішок промежини відкритий зверху і простягається вгору до таза.

У відхідниковій ділянці м'язи тазової діафрагми покриті нижньою та верхньою фасціями тазової діафрагми.

Нижня фасція тазової діафрагми (fascia inferior diaphragmatis pelvis) розташована глибше за поверхневою обгортальною фасцією промежини, вона є продовженням фасції великого сідничного м'яза і починається від його нижнього краю. Нижня фасція тазової діафрагми проходить вперед до верхньої ділянки обох м'язів-лідіймачів відхідника і опускається по їх нижній поверхні до поверхневих поперечних м'язів промежини. У цьому місці фасція розшаровується на три листки - поверхневий, середній та глибокий. Поверхневий листок покриває зверху поверхневі поперечні м'язи промежини, цибулинно-печеристі та сідничо-печеристі м'язи. Середній листок покриває нижню поверхню глибоких поперечних м'язів промежини і зовнішнього м'яза-замикача сечівника. Глибокий листок покриває верхню поверхню глибоких поперечних м'язів промежини і зовнішнього м'язам и кача сеч і вішка.

Попереду поверхневий і середній листки нижньої фасції тазової діафрагми зростаються з нижніми гілками лобкових кісток та гілками сідничих кісток. У цьому місці у просторах між поверхневим і середнім фасціальними листками розміщені у чоловіків ніжки статевого члена, а у жінок - ніжки клітора.

Попереду глибокий та середній листки нижньої фасції тазової діафрагми зростаються і утворюють перетинку промежини (membrana perinei), яка зростається з нижніми гілками лобкових кісток. У чоловіків під лобковим симфізом стовщений зрощений передній край цих двох фасцій називається поперечною зв'язкою промежини (lig. transversum perinei). У щілині між нижньою лобковою зв'язкою і перетинкою промежини проходять у чоловіків спинкові кровоносні судини статевого члена, а у жінок - клітора.

Верхня фасція тазової діафрагми (fascia superior diaphragmatis pelvis) розташована зверху, з боку порожнини таза і у відхідниковій ділянці промежини покриває верхню поверхню м'яза-підіймача відхідника. Ця фасція є частиною пристінкової фасції таза, що догори продовжується в пристінкову фасцію живота.

Верхня фасція тазової діафрагми опускається вниз до глибоких поперечних м'язів промежини, де з'єднується з глибоким листком нижньої фасції діафрагми таза. Стовщене місце по лінії зрощення цих двох фасцій, а також із фасцією внутрішнього затульного м'яза, називається сухожилковою дугою тазової фасції (arcus tendineus fasciae pelvis). Попереду між верхньою і нижньою фасціями тазової діафрагми розташовані у чоловіків цибулинно-сечівникові залози (залози Купера), а у жінок - великі присінкові залози соромітної ділянки (вульви) (залози Бартоліні).

Сідничо-відхідникова ямка (fossa ischioanalis). У відхідниковій ділянці промежини з боків від відхідника розташована парна сідничо-відхідникова ямка призматичної форми, що заповнена пухкою сполучною тканиною та жировою клітковиною - жировим тілом сідиичо-відхідникової ямки (corpus adiposum fossae ichioanalis). Вершина ямки розташована на рівні нижнього краю сухожилкової дуги тазової фасції. Ця ямка має 4 стінки: бічна стінка утворена внутрішнім затульним м'язом, що покритий затульною фасцією, і присередньою поверхнею сідничого горба; присередня стінка утворена нижньою поверхнею м'яза-підіймача відхідника і зовнішнім м'язом-замикачем відхідника, що покриті нижньою фасцією тазової діафрагми; задня стінка сформована задніми пучками м'яза-підіймача відхідника і сідничо-кугіриковим м'язом, що також покриті фасцією. У цьому місці під переднім краєм великого сідничного м'яза є заглибина - сіднича кишеня (recessus glutealis), що сполучається з глибоким мішком промежини; передня стінка представлена поверхневим та глибоким поперечними м'язами промежини і їх фасціями.

Глибина сідпичо-відхідникової ямки в дорослої людини дорівнює 5-7,5 см. Жирове тіло сідничо-відхідникової ямки виконує функцію пружної еластичної подушки в ділянці промежини, зокрема, для нижніх відділів прямої кишки.

Судини і нерви промежини. Промежина кровопостачається гілками внутрішньої соромітної артерії, що виходить з порожнини таза через великий сідничий отвір, огинає сідничу ость і через малий сідиичий отвір входить у сідничо-відхідиикову ямку, де від цієї артерії відходять ряд великих гілок: нижня прямокишкова артерія, промежинна артерія і спинкова артерія статевого члена чи клітора. Венозна кров відтікає від м'язів і фасцій промежини по однойменних венах у внутрішню клубову вену. Лімфатичні судини впадають у поверхневі пахвинні лімфатичні вузли.

Іннервується промежина гілками соромітного нерва (S,-S^): нижніми прямокишковими (відхідниковими) нервами, промежинними нервами, а також відхідниково-куприковими нервами (гілками куприкового нерва).

М'язи голови підрозділяють на дві групи: м'язи лиця (мімічні) і жувальні м'язи. Необхідно підкреслити, що переважно ці дві групи м'язів функціонують спільно (при розмові, жуванні, ковтанні та позіханні). М'язи лиця, що розвиваються з мезенхіми другої (під'язикової) зябрової дуги, розташовані поверхнево під шкірою, мають коловий чи радіальний напрямки. Колові м'язи є замикачами і розміщені навколо отворів у ділянці голови. Радіальні м'язи є розширювачами. На відміну від інших скелетних м'язів, м'язи лиця починаються від кісток черепа і закінчуються в шкірі, тому в ділянці розташування м'язів лиця поверхневої фасції немає. Скорочуючись, м'язи лиця формують складні рухи - міміку обличчя, що виражає емоційний стан людини (радість, сум, страх, тугу, здивування, захоплення тощо). Жувальні м'язи, що розвиваються із мезенхіми першої (нижньощелепної) вісцеральної дуги, на відміну від м'язів лиця, починаються від різних кісток черепа, але прикріплюються до нижньої щелепи. Скорочуючись, вони приводять в рух нижню щелепу у скронево-нижньощелепному суглобі, чим забезпечується жування, ковтання і артикуляція.

М'язи лиця (musculi faciei) переважно парні, їх раніше називали мімічними м'язами. Відповідно до ділянок розташування їх підрозділяють на: м'язи склепіння черепа; м'язи вушної раковини; м'язи, що оточують щілину повік; м'язи, що оточують носові отвори (ніздрі); м'язи, що оточують ротову щілину. Усі м'язи лиця іннервуються гілками лицевого нерва (VII черепний нерв).

Надчерепний м'яз (т. epicranius) складається з таких трьох частин: потилично-лобового м'яза, скронево-тім'яного м'яза і апоневротичного шолома.

Потилично-лобовий м'яз (т. occipitofrontalis) має потиличне черевце, що розташоване в потиличній ділянці, і лобове черевце в ділянці чола. Ці два черевця з'єднані між собою широким сухожилком - апоневротичиим шоломом.

Таблиця 1. М'язи лиця

Рис. 1. М'язи голови та шиї (вигляд справа)

м'яз череп голова вушний

Функція: тягне апоневротичний шолом разом з волосистою частиною шкіри голови назад; поперечні складки шкіри на чолі розгладжуються.

Лобове черевце (venter frontalis) плоске, також розділене посередині вузькою волокнистою смужкою на дві чотирикутні частини, що розташовані в лобовій ділянці.

Початок: від апоиевротичного шолома на рівні переднього краю волосистої частини голови.

Прикріплення: м'язові пучки прямують вниз і вплітаються в шкіру брів та присередню частину колового м'яза ока.

Функція: піднімає брову, при цьому утворюються поперечні складки шкіри на чолі. Обличчя приймає вираз уваги і подиву. Таким чином, лобове і потиличне черевце за функцією є антагоністами.

Скронево-тім'яний м'яз (т. temporoparietalis) розташований на бічній поверхні склепіння черепа над вушною раковиною.

Початок: від бічної частини апоиевротичного шолома.

Прикріплення: до внутрішньої поверхні хряща вушної раковини.

Функція: тягне вушну раковину догори.

Апоневротичний шолом, який ще називають надчерепним апоневрозом (galea aponeurotica; aponeurosis epicranius) представлений плоскою тонкою сполучнотканинною пластинкою, яка міцно зрощена зі шкірою волосистої частини голови сполучнотканинними пучками. Апоневротичний шолом найтовщий в потиличній ділянці, у скроневих ділянках він зрощений з фасцією скроневого м'яза і прикріплюється до скроневої лінії. Між апоневротичиим шоломом і окістям кісток склепіння черепа міститься прошарок пухкої сполучної тканини. При скороченні потилично-лобового м'яза апоневротичний шолом разом зі шкірою волосистої частини голови легко зміщується над склепінням черепа (скальпується при травмах).

Кровопостачання: надчерепний м'яз кровопостачається гілками потиличної, задньої вушної, поверхневої скроневої і надочноямкової артерій.

М'яз гордіїв (т. procerus) парний, вузький і розташований в ділянці кореня носа.

Початок: від зовнішної поверхні носової кістки.

Прикріплення: вплітається в шкіру чола між бровами.

Функція: тягне шкіру лоба донизу, утворюючи поперечні складки шкіри в ділянці надперенісся. М'яз гордіїв є антагоністом лобового черевця потилично- лобового м'яза, сприяє розправленню поперечних складок на чолі.

Кровопостачашія: гілками кутової і над блокової артерій.

М'яз-зморщувач брови (т. corrugator supercilii) парний, тонкий, залягає в товщі брови.

Початок: від присередньої частини надбрівної дуги лобової кістки.

Прикріплення: м'язові пучки спрямовані догори і вбік, вплітаються в шкіру брови. Частина пучків цього м'яза переплітається з пучками колового м'яза ока.

Размещено на Allbest.ru