Лікарські рослини які містять флаваноїди та прості феноли

Аналіз лікарської рослинної сировини, що містить флавоноїди жовчогінної, потогінної, сечогінноїї дії. Лікарські рослини та сировина, що містять фенольні сполуки, прості феноли та їх глікозиди. Опис трави гречки посівної, Аронії чорноплодої плодів.

Рубрика Медицина
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2017
Размер файла 4,6 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

Лікарські рослини які містять флаваноїди та прості феноли

1.Аналіз лікарської рослинної сировини, що містить флавоноїди жовчогінної, потогінної, сечогінноїї дії

лікарський рослина фенольний жовчогінний

Флавоноїди - це біологічно активні речовини, в основі яких лежить дифеніл пропановий фрагмент, із загальною формулою С6 - С3 - С6.

Назва походить від латинського слова «flavus» - жовтий, тому що перші виділені флавоноїди мали жовте забарвлення.

Р-вітамінна дія. Під назвою «вітамін Р» об'єднані фенольні сполуки, які здатні зменшувати проникність і ламкість капілярів, підвищувати їх резистентність. Це флавони гесперидин, еріодиктин; флавоноли рутин, кверцитин, ізокверцетин, кверцитрин, ізорамнитин; метилхалкон; L-епікатехін; оксикумарини ескулін, ескулетин.Механізм їхньої дії пояснюється тим, що сполуки з Р-вітамінною активністю знижують рівень гіалуронідази, запобігають окисленню аскорбінової кислоти і адреналіну, який підвищує міцність кровоносних судин. Надлишок гіалуронідази збільшує проникність капілярів і викликає крововилив під шкіру, що є ознакою Р-авітамінозу. Поліфеноли і аскорбінова кислота доповнюють та потенціюють взаємну дію на капіляри, тому у лікарських формах часто містяться разом (аскорутин). Крім того вони поєднані в ягодах, плодах, овочах. Вплив на функцію нирок. Значна кількість рослин містить флавоноїдні сполуки з діуретичною активністю - трава різних видів гірчака, трава остудника голого, парила, солодки, звіробою, якірців сланких, плоди шипшини та багато інших. Флавон лютеолін викликає тривале підвищення діурезу; катехіни, навпаки, знижують сечовиділення. Заслуговує на увагу гіпоазотемічна активність деяких флавоноїдів, наприклад, робініна, який містять квітки робінії та види астрагалу. Така ж дія виявлена в інших похідних кемпферолу (біоробін, діоробін),у гіперозида, агліконом якого є кверцетин. Препарат леспенефрил, що виробляють з трави леспедеци, містить глікозиди кемпферолу. Ці сполуки сприяють зниженню концентрації азоту у сечі.

Таблица

ЛРС

ГРЕЧКИ ТРАВА (ТРАВА ГРЕЧИХИ) - FAGOPYRI HERBA

ЛР

ГРЕЧКА ПОСІВНА (ГРЕЧИХА ПОСЕВНАЯ) -- FAGOPYRUM SAGITTATUM

РОДИНА

ГРЕЧАНІ (ГРЕЧИШНЫЕ) - POLYGONACEAE

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Стебло циліндричне, порожнисте, тонкопоздовжньоребристе, близько 2-6 мм у діаметрі, коричнувато-зеленого або червонуватого кольору, мало розгалужене та потовщене у меживузлях; листки розташовані спірально та мають плівчасті піхвоподібні прилистки(розтруби); поверхня гладенька, крім зони прилистків, де можуть виявлятися короткі, білого кольору волоски. Листки темно-зелені, блідіше на нижній поверхні, близько 7 см завширшки та 11 см завдовжки, стрілоподібні або серцеподібні, майже багатокутні із 2 широкоокруглими лопатями; нижні листки черешкові, верхні сидячі та стеблообгортні; пластинка гола, край тонко хвилястий і торочкуватий, із дрібними червонувато-коричневими виростами; окремі вирости трапляються на жилках на верхній поверхні. Суцвіття - цимозна волоть, окрема квітка досягає 1-2 мм завдовжки та 6 мм у діаметрі, складається із 5 вільних листочків білого або червонуватого кольору.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД. Основними компонентами трави є флавоноїди (до 2,5% рутину); фагопірин - похідна нафтодіантрону; дубильні речовини. Насіння містить білки, вуглеводи, органічні кислоти, вітаміни, макро- і мікроелементи.

Діюча речовина - рутин

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

Оцвітина:

1.Друзи оксалата кальція в клітинах

2.Кутикула на сосочкоподібній поверхні клітин

3.Поперечний зріз стебла : 1-епідерміс;

2-коленхіма; 3-флоема; 4-ксилема; 5-склеренхіма;

6-паренхіма; 7-порожнина стебла.

4.Верхній епідерміс листа:1-клітини епідерміса;

2-навколопродихова клітина; 3-замикаюча клітина продиха; 4-продихова щілина.

Размещено на http://allbest.ru

5. Друзи оксалату кальцію по жилці листка.

6.Простий одноклітинний волосок по краю листка.

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

Гречка надає протисклерозну і гіпотонічну дію, покращує проникність і зменшує крихкість капілярів.

Ангіопротекторна дія, нормалізується проникність капілярів, зміцнення судинної стінки, зменшення агрегації тромбоцитів, протизапальний ефект. Фолієва кислота, що міститься в гречці, стимулює кровотворення. Сприяє зменшенню вираженості побічних ефектів променевої терапії (цистит, ентеропроктит, дисфагія, шкірна еритема), а також уповільнює прогресування діабетичної ретинопатії.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

Одержуваний з гречки рутин застосовується для профілактики і лікування гіпо- та авітамінозу Р і при захворюваннях, що супроводжуються порушенням проникності судин - крововиливах в сітківку ока, капіляротоксикозах, променевої хвороби, септичному ендокардиті, для профілактики і лікування уражень капілярів, пов'язаних із застосуванням антикоагулянтів, саліцилатів, а також при геморагічних діатезах, ревматизмі, гломерулонефриті, гіпертонічній хворобі, алергічних захворюваннях, корі, скарлатини, висипному тифі, тромбопенічній пурпурі і в інших випадках.

Не рекомендують рутин при підвищеному згортанні крові!

ПРЕПАРАТИ

Рутин застосовується, як і всі препарати вітаміну Р, для профілактики і лікування гіпо- та авітамінозу Р і при захворюваннях, що супроводжуються порушенням проникності судин, а також для профілактики.

Спосіб застосування та дози: рутин призначають дорослим по 0,02--0,05 г 2--3 рази на добу.

Профілактика і лікування гіпо- та авітамінозу Р. У складі комплексної терапії захворювань, що супроводжуються підвищенням проникності судин.

Спосіб застосування та дози: Препарат застосовують внутрішньо після їди. Дорослим по 1 таблетці 2 - 3 рази на добу; дітям вікомстарше 3 років по 1 таблетці 2 рази на добу.

ЛРС

Вовчуга корені (стальника корни) - Ononidis radices

ЛР

Вовчуг польовий (Стальник полевой) (пашенный) Ononis arvensis (pratense)

РОДИНА

Бобові Бобовые Fabaceae

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

Размещено на http://allbest.ru

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Рослина багаторічна трав'яниста, з коротким, багатоголовим темно-бурим кореневищем і стрижневим циліндричним, злегка сплощеним, перекрученим, прямим або зігнутим, дерев'янистим коренем, внизу розгалуженим. Поверхня коренів світлобрунатна, на зламі вони жовтувато-білі. Стебла розгалужені, опушені, гілки часто закінчуються колючками. Нижні та середні стеблові листки трійчасті, верхні -- прості, листочки овальні, краї -- гострозубчасті, з обох боків -- залозистоопушені, пахучі. Характерні великі парні прилистники, широкояйцеподібні, стеблообхоплюючі, рівні з черешками і прирослі до них. Квітки рожеві, по дві на коротких квітконіжках, у пазухах листків утворюють на кінцях стебел і бокових гілок густі колосоподібні суцвіття. Плід -- біб, коротший за зубці, широкояйцеподібний, опушений, з 2-4 насінинами. Зовнішні ознаки. Цілісні або розрізані корені завдовжки до 40 см, завтовшки 0,5-2,5 см. Корені циліндричні, злегка сплюснуті, перекручені, прямі або зігнуті, тверді, дерев'янисті. Поверхня коренів поздовжньо-борозенчаста; корок місцями відшаровується; злам волокнистий. Колір коренів з поверхні світло-коричневий, на зламі жовтувато-білий. Запах слабкий, своєрідний. Смак солодкувато-гіркуватий, злегка терпкий

Хімічний склад

Корені містять ізофлавоноїди (1,5-2,5 %): формононетин, ононін, оногенін, 7-глюкозид оногеніну (онозид), оноспін, птерокарпани, ефірну олію, яка легко осмолюється, дубильні речовини, тритерпенові сапоніни.

Діючі речовини - ізофлавоноїдні глікозиди (основний ононін до 1,5 %)

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

Кровоспинна, послаблююча, протизапальна, діуретична, жовчогінна, знеболювальна, гомеостатична, гіпотензивна, кардіотонічна.

Препарати вовчуга сприяють зниженню часу кровотечі, при цьому не впливаючи на згортання крові, викликають короткочасне зниження кров'яного тиску, посилюють діурез, знижують ламкість судин підвищується тонус кишкової стінки, зменшуються кровонаповнення гемороїдальних вен і набряк гемороїдальних вузлів, полегшується акт дефекації. Мають значення також протизапальний компонент і перешкоджає тромбоутворенню

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

І. Схемапоперечного зрізу.

ІІ. Сегмент поперечного зрізу.

в - фрагмент вторинноїкори і деревини;

г - фрагментидеревини;

1 - променистабудова: елементифлоеми і ксилемирозташованівузькимирадіальними тяжами;

2 -широкісерцевинніпроменібагаторядності;

3 - крупніклітини

запасаючоїпаренхіми;

4 - луб'яні волокна, розташованіодиночноабогрупами;

5 - камбій;

6 -сосудиксилеми;

7 - трахеїди;

8 - клітинидеревинноїпаренхіми зпростими і 2-4-складними крохмальними зернами;

9 - тяжилібриформу;

10 -призматичні кристаликальцію оксалату.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

При геморої, тріщинах прямої кишки, постдизентерійних і проктогенних запорах у вигляді настоянки (1 чайна ложка на 1/2 склянки води) усередину 3 рази в день. Настоянку стальника застосовують при тромбофлебітах, варикозних флеботромбозах, варикозних розширеннях вен нижніх кінцівок як засіб, що зменшує проникність судин і перешкоджає внутрішньо судинному згортанню крові. Послабляючі властивості стальника використовують при атонічних і спастичних запорах у хворих, що довгостроково перебувають на постільному режимі, після травм, операцій, особливо при підвищенному тромбоутворенню. Як сечогінний засіб вовчуга застосовують при сечокам'яній хворобі, пієлонефритах, подагрі, порушеннях сольового обміну.

Протипоказання. Період вагітності і лактації. Дитячий вік до 12років.

ПРЕПАРАТИ

Настойка вовчуга

Полегшення дефекації при геморої, тріщинах заднього проходу, хронічних запорах. Призначають внутрішньо за 30 хвилин до прийомуїжі: Ѕ-1 чайну ложку настойки приймають у ј склянки води 2_3 рази на добу. Курс лікування становить 2-3 тижні.

Передозування:можливе зниженняа ртеріального тиску, алергічні реакції, діарея.

Флаванобол С - сума флаванових та флавонових глікозидів та агліконів коренів вовчуга.Рекомендується приймати як продукт, що сприяє посиленню синтезу глікогену, підвищує вміст гемоглобіну в крові, що маєбіостимулюючий ефект. Наявність глікозидівоноспина, ононина, фітостеринів, оноцерина, органічних кислот та їх солей, ефірних і жирних олій, смол, цукрів, крохмалю і дубильних речовин забезпечує репаративну, гепатопротекторну, діуретичну, антиоксидантнусудинорозширювальну, протизапальну, гипоазотемичну дію даного продукту. Сприяє загоєнню ран

ЛРС

ПЛОДИ АРОНІЇ ЧОРНОПЛІДНОЇ СВІЖІ (ПЛОДЫ АРОНИИ ЧЕРНОПЛОДНОЙ СВЕЖИЕ) - FRUCTUS ARONIAE MELANOCARPAE RECENS

ЛР

АРОНІЯ ЧОРНОПЛІДНА (АРОНИЯ (ИЛИ РЯБИНА) ЧЕРНОПЛОДНАЯ) - ARONIA MELANOCARPA

РОДИНА

РОЗОЦВІТІ(РОЗОЦВЕТНЫЕ) - ROSACEAE

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Плоди кулястої форми, чорного кольору з сизим нальотом, розміром 10-15 мм. На верхівці плоду видно зубчики чашолистків, зрощених з зав'яззю. Шкірочка плодів щільна, м'якоть фіолетово-червона, майже чорна, насіння дрібні, коричневі. Смак кисло-солодкий, терпкий.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД. У свіжих плодах містяться глікозиди ціанідину, флавононовий глікозид гесперидин, флавоноловий глікозид рутин, вільний кверцетин і деякі інші флавоноїди. Присутні катехіни і дубильні речовини, аскорбінова кислота (близько 110 мг / 100 г), вітаміни B1, B6, Е, РР, органічні кислоти (0,8%), мікроелементи (солі молібдену, марганцю, міді, бору), каротиноїди і до 10% цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза).

ДІЮЧІ РЕЧОВИНИ -ціанідин та його глікозиди(антоціани)

Размещено на http://allbest.ru

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

1.Фрагмент епідермісу з місцями прикріплення волосків (а)

2. Кам'янисті клітини

3. Продиховий апарат аномоцитного типу

4.Простий волосок

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

Плоди мають гіпотензивні, спазмолітичні, протизапальні, антимікробні, капілярозміцнювальні, сечогінні та жовчогінні властивості, виявляють помітний активізуючий вплив на систему гемостазу.

Плоди містять вітамін Р, який зміцнює стінки кровоносних судин, запобігаючи таким чином різні крововиливи, знижує кров'яний тиск, кількість холестерину в організмі і нормалізує роботу серцево-судинної системи; сприяє регуляції травлення, покращує апетит, підвищує кислотність, активізує роботу печінки, сприяє утворенню і відходженню жовчі; сприяє зниженню рівня цукру в крові і рекомендується при цукровому діабеті; містить багато йоду, який необхідний при порушеннях функціонування щитовидної залози (тиреотоксикоз), сприятливо впливає на ендокринну систему. Також аронія підвищує згортання крові при підвищеній кровоточивості, при нормальному згортанні крові вона не підвищує згортання.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

Застосовують для профілактики Р-вітамінної недостатності, лікування при артеріальній гіпертензії I і II стадії, різноманітних патологічних порушень у системі зсідання крові, зокрема геморагічного діатезу, капіляротоксикозу і кровотечі різного походження. Ефективна при атеросклерозі, цукровому діабеті, анацидному гастриті, гломерулонефриті, гепатиті, променевому ураженні, алергічному стані, порушеннях, зумовлених застосуванням антикоагулянтів.

Плоди протипоказані при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидному гастриті та схильності до гіперкоагуляції крові!

ПРЕПАРАТИ

Сік аронії чорноплідної

Спосіб застосування та дози. Сік аронії чорноплідної призначають по 30-50 мл на прийом 3 рази на день за 30 хв до їди протягом 10-30 днів. Плоди аронії застосовують по 50-100 г на прийом 3 рази на день.

Аровітол.Джерело вітамінів і флавоноїдів. Загальнозміцнюючий і полівітамінний засіб для профілактики та допоміжної терапії серцево-судинних захворювань і поліпшення капілярного кровообігу.

Спосіб застосування та дози.

Всередину, під час їжі. Дорослим і дітям старше 12 років - по 1 табл. 1-2 рази на день. Тривалість прийому - 1-2 міс. При необхідності курс повторюється.

Біоарон. Природний імуномодулятор рослинного походження, який надає стимулюючу дію на неспецифічну резистентність людини.

Спосіб застосування та дози.

Дітям від 3-х років і старше по 10 мл / на добу. Від 6-ти років - 15 мл / на добу. Для нормалізації апетиту Біоарон застосовують разово вранці натщесерце. По 2,5 мл - дітям до 6-ти років і по 5 мл - дітям старше.

ЛРС

ЧЕРЕДИ ТРАВА -BIDENTIS HERBA

ЛР

ЧЕРЕДА ТРИРОЗДІЛЬНА - BIDENS TRIPARTITA L

РОДИНА

РОДИНА АЙСТРОВІ - ASTERACEAE

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Стебло прямостояче, гіллясте, з рідкими волосками. Листки й гілки супротивні.

Листки темно-зелені, звичайно глибокотрироздільні, з великою кінцевою часткою, рідше цілісні, голі або слабоволосисті, з короткими крилатими черешками. Частки листка ланцетні, пилчасті. Квітки дрібні, зібрані у кошики. Кошики (до 15 мм у діаметрі) поодинокі, або по два-три на кінцях гілочок.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД.

Череди трироздільної трава містить флаванони: ізокореопсин, 7-О-глюкозид кореопсину, ізооканін-7-О-глюкозид; халкони: бутеїн, кореопсин; флавони (0,5%): лютеолін та його 7-О-глюкозид -- цинарозид; аурони (1%) сульфуретин і маритиметин та їх 6-О-глюкозиди -- сульфуреїн і маритимеїн; дубильні речовини (3,3-6,8 %); тритерпеноїди (олеанолова кислота); ефірну олію (0,11-1,34 %)

Діючі ресовини-бутеїн, сульфуретин.

Бутеїн

Сульфуретин

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

А - епідерміс верхньої сторони листа ;

Б - епідерміс нижньої сторони аркуша ;

В - край листа :

1 - тонкостінні волоски ;

2 - товстостінні волоски ;

3 - секреторні ходи .

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

легку седативну, жовчогінну, потогінну, сечогінну, ранозагоювальну, виражену антиалергічну і гіпотензивну дію.

Флавоноїдам череди властива гепатопротекторна дія, яка включає холеретичний, холатостимулюючий, протизапальний, капілярозміцнюючий компоненти. На обмін речовин впливають і іони марганцю, які входять в склад багатьох ферментних систем, впливають на процеси кровотворення, функції клітин печінки, тонус стінок судин, жовчовивідних шляхів, здатні попереджувати утворення внутрішньо судинних тромбів. Флавоноїдні сполуки череди (флавони, халкони) мають бактеріостатичні і інсектицидні властивості.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

Траву череди застосовують як сечогінний, потогінний, жовчогінний, бактерицидний засіб.Комплекс флавоноїдів і полісахаридів череди трироздільної, пониклої, променевої володіє істинними холеретичними властивостями. Флавоноїдам череди властива гепатопротекторна дія, яка включає холеретичний, холатостимулюючий, протизапальний, капілярозміцнюючий компоненти.

Протипоказань до призначення препаратів череди не виявлено.

ПРЕПАРАТИ

Препарати із Череди трави застосовують зовнішньо. Для приготування настою 8 г (1 столова ложка) трави заливають 200 мл перевареної води кімнатної температури (15 - 25 °С), настоюють на киплячій водяній бані 15 хв, охолоджують 45 хв і проціджують. Настій застосовують у дитячій практиці для ванн и примочок при діатезі.

Масло череды эффективно лечит псориаз. Суточная доза составляет 15-20 капель 3 раза в день перед приемом пищи. Больные участки кожи необходимо также регулярно смазывать эти маслом.

- Помогает череда и при бронхите. Назначают 5 капель масла по 1/2 стакана 2-3 раза на протяжении месяца.

- Спасает череда и от аллергии. Для лечения аллергического насморка, экзем различного происхождения, детского диатеза принимают в питье масло череды по 1-2 стакана 3 раза в сутки на протяжении 4-6 месяцем, не забывая о 10-дневным перерыве после каждого месячного лечения.

ЛРС

ЦМИНУ ПІСКОВОГО КВІТКИ - HELICHRYSI ARENARII FLORES

ЛР

ЦМИН ПІСКОВИЙ - HELICHRYSUM ARENARIUM

РОДИНА

РОДИНА АЙСТРОВІ - ASTERACEAE.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Цмин пісковий (а) і морфологічно-близький вид котяча лапка дводомна (б ): 1 - зовнішній вигляд;

2 - корзинка; 3 - суцвіття

Кошики кулясті, одиночні або по декілька разом на коротких шерстисто-повстяних квітконосах до 1 см завд., діаметром близько 7 мм. Кошики складаються з численних квіток, розташованих на голому квітколожі, оточених численними, нещільно притиснутими листочками обгортки. Всі квітки трубчасті, п'ятизубчасті, обох статей, з чубчиком. Листочки обгортки увігнуті, сухі, плівчасті, блискучі, зовнішні - яйцевидні, середні - лопатеві подовжені, внутрішні - вузькі, лінійні. Колір обгортки лимонно-жовтий, квіток - лимонно-жовтий або оранжевий. Запах слабкий ароматний. Смак пряно-гіркий.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД.

Флавоноїди (6,5%) представлені флаваноном нарингеніном та його глікозидами - саліпурпозид, ізосаліпурпозид і геліхризин; серед флавонів переважають апігенін і його 5-глікозид; флавонольна група складається з похідних кемпферолу.

У суцвіттях міститься ряд похідних фталевого ангідриду: 5,7 - діоксифталід, 5-метокси-7-оксифталід і 5-метокси-7-глюкозидфталід. У сировині виявлено дубильні речовини, ефірну олію, кумарини, стероли, смоли, органічні кислоти, слизи, каротиноїди.

ДІЮЧІ РЕЧОВИНИ- апігенін.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

Препарат квіток цмину піскового ( Ч 72 ) . А - листочок обгортки , Б - трубчастий квітка , серединний , В - трубчастий квітка , крайової : 1 - залізяки , 2 - бічевідние волоски , 3 - волоски чубка , 4 - вирости на зав'язі .

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

жовчогінна

сечогінна

кровоспинна

дезинфікуюча

Антиспастична дію на гладку мускулатуру кишок, жовчний міхур та кровоносні судини (навіть у малих дозах). Препарати цмину виявляють жовчогінний і гіпотензивний вплив. Слід зауважити, що найбільш активно діють на організм спиртовий екстракт та настойка цмину. Настої і відвари рослини мають значно меншу активність. Це пов'язано з тим, що флавонові сполуки слаборозчинні у воді і пероральне вживання їх не забезпечує достатнього всмоктування діючих речовин. Крім жовчогінної властивості препарати цмину мають властивість посилювати жовчо- творну функцію печінки, але меншою мірою (у 3 рази), ніж дехолін.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

У науковій медицині використовуються кошики цмину - Helichrysi arenarii flores як жовчогінний засіб при хворобах печінки і жовчного міхура. З тією ж метою застосовують препарат фламін, виготовлений з квіток цмину. Квітки входять також до складу жовчогінних та інших чаїв, в тому числі і тих, що застосовуються для лікування хвороб сечового міхура та гастритів, також як кровоспинний засіб. У народній медицині цмин використовують при жовтяниці, водянці, цирозі печінки, жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, при простуді, хворобах шкіри, туберкульозі легень, післяпологових кровотечах, жіночих хворобах, ревматизмі і, крім того, як глистогінний засіб.

Препарати цмину підвищують кров'яний тиск, тому лікування гіпертоніків необхідно проводити вкрай обережно.

ПРЕПАРАТИ

. Поряд із посиленням утворення жовчі і жовчних кислот, кінетики жовчі по жовчних шляхах, препарат зменшує запальний процес у паренхімі печінки і жовчовивідних шляхах, полегшує кровообіг впечінці. Найважливішим у фармакодинаміці препарату є його властивість стабілізувати клітини та субклітини мембрани печінки, що грунтується на його антиоксидантному ефекті.

Застосовують внутрішньо за 30 хвилин доїжі по 1 таблетці 3 рази в день із невеликою кількістю (1/2склянки) теплої кип'яченої води.

Форма випуску:

Збір по 50 г у пачках з внутрішнім пакетом, по 2 г у фільтр-пакетах № 20

Діючі речовини:

цмину піщаного квітки 40 %, деревію трава 20 %, м'яти перцевої листя 20 %, коріандру плоди 20 %

Фарм група:

Жовчогінні засоби

Показання:

Хронічні холецистити, гепатити, дискінезії жовчовидільних шляхів

ЛРС

ПИЖМА КВІТКИ -TANACETI FLORES,

ЛР

ПИЖМО ЗВИЧАЙНЕ - TANACETUM VULGARE L.,

РОДИНА

РОДИНА АЙСТРОВІ - ASTERACEAE

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Квітки дрібні, яскраво-жовті, зрослопелюсткові, з простою віночкоподібною оцвітиною, зібрані в плоскі кошики, що утворюють на верхівці густі щиткоподібні суцвіття. Обгортка напівкуляста, черепичаста, листочки її сіро-зелені, голі, з вузьким плівчастим краєм. Всі квітки з трубчасто-лійкоподібним віночком (1,5-2,5 мм завдовжки), віночок у крайових маточкових квіток з чотирма, а у серединних двостатевих з п'ятьма зубцями. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Плід -- гола, округла сім'янка з п'ятьма реберцями, без чубка

ХІМІЧНИЙ СКЛАД.

Флавоноїди (2,5%) представлені похідними апігеніну, акацетину, лютеоліну; є також алкалоїди, дубильні речовини, органічні кислоти. Ефірна олія (2%) містить терпеноїди туйон, ізотуйон, борнеол, б- і в-пінени. Гіркий смак обумовлений сесквітерпеновими лактонами - танацетін та ін. ДІЮЧІ РЕЧОВИНИ-лютеолін, апігенін

Апігенін

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

А - епідерміс трубки віночка близько до відгину віночка (Ч 400); Б, В - епідерміс трубки віночка близько до зав'язі (Ч 400), Г - тичинкова нитка (Ч 400); Д - рильце маточки (Ч 400); Е - стовпчик маточки (Ч 400); Ж - місце зрощення віночка з зав'яззю (Ч 100); З - місце прикріплення суцвіття до квітколожа (Ч 400) .Обозначенія: 1 - стінки з порами; 2 - кристали; 3 - епідермальні клітини трубки віночка близько до відгину; 4 - епідермальні клітини трубки віночка близько до зав'язі; 5 - залізяки; 6 - клітини з здеревілими стінками; 7 - епідерміс стовпчика; 8 - пилкова трубка; 9 - клітини рильця; 10 - судинний елемент; 11 - друзи в місці зрощення зав'язі і віночка ; 12 - клітини паренхіми стовпчика ; 13 - клітина виконує паренхіми ; 14 - посудина ; 15 - епідерміс семянки ; 16 - трубка віночка ; 17 - скорочена чашечка ; 18 - склереїди місця прикріплення семянки ; 19 - зав'язь

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

Жовчогінна та антигельмінтна

Квітки пижма містять олію ефірну (до 0,8%), флавоноїди, дубильні та гіркі речовини, каротиноїди (до 2,3 мг %), аскорбінову кислоту (до 8 мг %), алкалоїди, органічні кислоти і мають жовчогінну, протимікробну, протиглистну, фітонцидну, в'яжучу та протизапальну дію.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

У науковій медицині використовують кошики пижма - Flores Tanaceti. Препарати з них застосовують я для збудження апетиту, поліпшення травлення, при хворобах печінки і кишечника, при бронхіальній астмі, ревматизмі, як глистогінний засіб і засіб, що підвищує кислотність шлункового соку, при запорах.

У народній медицині застосовується також як глистогінний, шлунковий, жовчогінний, потогінний, протигарячковий засіб, при жовтусі, епілепсії, головних болях, проносах, водянці, недокрів'ї, порушенні серцевої діяльності, подагрі, ревматизмі, хворобах ніг, нервових хворобах, при болісних і нерегулярних менструаціях. Зовнішньо квітки пижма використовують при лікуванні ран, виразок, корости, вивихів, ударів, пухлин, напари - при артралгіях, болю у ступнях, для миття волосся при себореї.

Таблица

ПРЕПАРАТИ

Танацехол обладает выраженной желчегонной активностью, усиливает секрецию и выведение желчи, способствует нормализации её биохимического состава. Танацехол оказывает спазмолитическое действие на желчный пузырь, желчные протоки и кишечник. Танацехол принимают внутрь за 15-20 минут до еды по 1-2 таблетки 3 раза в день. При необходимости число приемов препарата увеличивают до 4 раз в день. Курс лечения 20-30 дней.

Використання пижма в косметології базується на його бактерицидних, протизапальних та антипаразитарних властивостях. Тому квітки пижма застосовують при прищах і вугрових висипах. Вони також ефективні при зайвій жирності шкіри, розширених порах і схильності до утворення фурункулів.

Настій пижма позбавляє від лупи, оскільки вбиває грибок-збудник. Зменшує жирність волосся, надає йому силу, блиск і запобігає випадінню.

Аскаридоз (захворювання, що викликається кишковими паразитарними черв'яками - аскаридами), анкілостомоз (захворювання, що викликається паразитарними черв'яками, приводить до розвитку анемій / зменшення числа еритроцитів в крові /), некатороз (захворювання кишечника, що викликається глистами.

Призначають всередину одноразово після вечері перед сном дорослим по 0,15 г. Дітям дози встановлюють з розрахунку 2,5 мг / кг маси тіла

ЛРС

ЛИПИ КВІТКИ - FLORES TILIAE

ЛР

ЛИПА СЕРЦЕЛИСТА - TILIA CORDATA MILL.

РОДИНА

РОДИНА ЛИПОВІ - TILIACEAE

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Дерево висотою до 40 м. Крона густа, кулеподібна. Молоді пагони червонувато-коричневі часто опушені, деколи голі. Бруньки на пагонах більші, ніж у липи серцелистої, інколи опушені. Листки округло-яйцеподібні, великі, довжиною і шириною біля 13 см, на черешках, зелені, волосисті зверху, з пучками волосків у кутках жилок - знизу асиметричні біля основи, зверху - короткозагострені, по краях зубчаті. Листки розпускаються на два тижні пізніше, ніж у липи серцелистої. Квітки двостатеві; жовтувато-кремові, схожі на квітки липи серцелистої, але більші; зібрані у суцвіття по 3. Розпускаються в кінці травня-червні. Плоди кулеподібні горішки, ребристі, тверді, опушені.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД

Квітки містять значну кількість флавоноїдних сполук (1%), представлених флавонами, флавононами, флавонолами. З флавонів ідентифікований акацетина-7-глюкозид (тіліанін), з флавонолів - похідні кемпферолу (тілірозид) і кверцетину, гербацетин, з флаванонів - рутинозид гесперетину.

Квітки липи містять також глікозид тіліацин, сапоніни, кумарини, дубильні речовини, барвні речовини, полісахаридні сполуки, до вітамінів А і Р, каротин, а також мінеральні речовини: макроелементи (калій, кальцій, магній, натрій) та мікроелементи (ферум, кобальт, манган, молібден, нікель, цинк).

ДІЮЧІ РЕЧОВИНИ-кверцетин,тіліанін.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

Потогінна, сечогінна, відхаркувальна, бактерицидна .

Спазмолітичні засоби, які розслаблюють гладкі м'язи кровоносних судин, а також бронхів та інших внутрішніх органів.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

У науковій медицині використовують висушені суцвіття липи - Ti1ia flores як потогінний і бактерицидний засіб для полоскання рота. У народній медицині застосовують у сумішах з іншими рослинами при захворюваннях шлунка, печінки, кишечника, нирок. Вугілля з липи - при проносах, дизентерії, опіках, хворобах шкіри, виразках. . Ванни з липовим цвітом рекомендують нервовохворим. У суміші з квітками ромашки лікарської використовують цвіт липи для спринцювання вранці та ввечері в разі запальних статевих хвороб у жінок.

Корисно цвіт липи вживати хворим на цукровий діабет (поліпшує обмінні процеси). Людям, котрі страждають від стресів, нервового збудження, безсоння, показані ванни з липовим цвітом. Молодим матерям-годувальницям липа згодиться як засіб для посилення лактації.

ПРЕПАРАТИ

Доктор Тайсс Ангі Септ надає местнораздражающее , протизапальну , антисептичну дію . Викликає загибель багатьох патогенних бактерій . Збуджує рецептори слизових оболонок , шкіри та підшкірних утворень ( ментол , м'ятна олія ) і призводить до вивільнення енкефалінів , ендорфінів та інших пептидів , що регулюють больову чутливість , проникність судин і ін . Профілактика і лікування запальних і інфекційних захворювань порожнини рота і гортані ( захриплість , ангіна , тонзиліт , гінгівіт , стоматит ) ; профілактика грипозних інфекцій , лікування катаральних явищ верхніх дихальних шляхів , захворювання порожнини рота . Спосіб застосування

Всередину ( тримають у роті , не розжовуючи , до повного розсмоктування ) - по 1 табл . кожні 2-3 ч .

Липа має жарознижуючу, бактерицидними властивостями. З давніх часів використовують липу як потогінний, відхаркувальний при кашлі засіб, як болезаспокійливий при спазмах в шлунку, а також як засіб, що надає протизапальну дію за рахунок наявності в складі біофлавоноїдів. Корисні властивості чебрецю в першу чергу мають антисептичну дію. Також йому притаманне протизапальну, знеболюючу, відхаркувальну, бронхорасширяющее, спазмолітичну, слабке снодійне.

Застосовують внутрішньо при бронхітах, застудних захворюваннях; завнішньо - при запальних захворюваннях порожнини рота (стоматитах, ларингітах, гінгівітах, ангінах).

За допомогою настою на основі сухих квітів можна вилікувати коліки в кишечнику, атеросклероз, цукровий діабет. Настій рекомендують вживати для того, щоб зміцнити волосся, компреси з квітів, нирок, листя можна прикладати при фурункульозі.

ЛРС

ХВОЩА ПОЛЬОВОГО ТРАВА -EQUISETI ARVENSIS HERBA

ЛР

ХВОЩ ПОЛЬОВИЙ - EQUISETUM ARVENSE L.,

РОДИНА

РОДИНА ХВОЩЕВІ - EQUISETACEAE

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ

ВИГЛЯД

Багаторічна трав'яниста рослина родини хвощевих (Equisetaceae) (15-40 см заввишки) з бурувато-чорним, розгалуженим кореневищем, у вузлах якого утворююся кулясті бульбочки. Стебла двох типів: спороносні і безплідні. Спороносні пагони рожевобурі, соковиті, нерозгалужені, членисті, листки розміщені кільцями, зростаються між собою, утворюючи дзвоникоподібно потовщені піхви, що мають 8-10 чорно-бурих зубців. Безплідні пагони прості або розгалужені, з 6-12 ребрами і косо догори спрямованими багатогранними гілочками.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД

Флавоноїди: похідні апігеніну, лютеоліну, кемпферолу і кверцетину; трава містить також фенолкарбонові кислоти, дубильні речовини, сапоніни невстановленого складу. Вміст у зольному залишку кремнієвої кислоти становить 6-10%, а іноді досягає 20%. Рослина концентрує також молібден і селен.

Основні діючі речовини -кемпферол,апігенін, кверцетин.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

1 - клітини епідерми , з потовщеними порами .

2 - клітини епідерми вбороздках подовжені , з більш звивистими пористими стінками

; 3 - продихи занурені , схарактерной променевої складчатостью кутикули

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

сечогінна кровоспинна протизапальна антимікробна

Застосовується як сечогінний, кровоспинний, протизапальний, антимікробний і гіпотензивний засіб. Експериментально виявлено, що хвощ польовий проявляє дезинтоксикаційну дію, зокрема сприяє виведенню свинцю з організму.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

Препарати хвоща призначають в якості сечогінного засобу при застійних явищах кардіогенного походження (вади серця, серцева недостатність), а також при набряках, пов'язаних з легенево-серцевою недостатністю. При захворюваннях сечовивідних шляхів (пієлітах, циститах, уретритах) польовий хвощ часто призначають одночасно з іншими рослинами, які мають сечогінні і протизапальні властивості. Також відвари і настої хвоща призначають при сечокам'яній хворобі, гемороїдальних і маткових кровотечах, а також при гострому і хронічному отруєнні свинцем. Відвар трави хвоща, який має дезінфікуючі властивості, застосовують зовнішньо при хронічних виразках або гнійних ранах, які погано загоюються.

Екстракт входить до складу комплексних препаратів марелін, фітоліт, фітолізин, мікстури Траскова, збору арфазетин. Важливе значення має хвощ польовий і як кровоспинний засіб. Застосування його як кровоспинного засобу показане і дає добрий терапевтичний ефект при маткових, легеневих, носових і гемороїдальних кровотечах.

Противопоказання-Рослину не призначають при нефрозі і нефриті, тому що внаслідок її застосування виникає подразнення ниркової паренхіми. Не призначається вагітним, жінкам, що годують.

ПРЕПАРАТИ

Фармакологічна дія :

Має сечогінну , протизапальну , болезаспокійливу і бактеріостатичну (що перешкоджає розмноженню бактерій ) дію , а також полегшує розпушення і видалення сечових конкрементів ( каменів ) .

Показання до застосування :

Запалення сечовивідних шляхів , нирок , ниркових мисок і сечового міхура , розпушення сечових конкрементів і полегшення їх виведення з сечею .

Використовується при лікуванні цукрового діабету легкої і середньої тяжкості як самостійно , так і в .сочетаніі з похідними сульфонілсечовини і препаратами інсуліну . При клінічному застосуванні відзначено , що у хворих на цукровий діабет Iтіпа ( інсулінозалежний ) помітного гіпоглікемічного ефекту не спостерігається , разом з тим виявлені хороші результати у хворих на діабет II типа.

Фітоліт відноситься до групи препаратів, що сприяють розчиненню і виведенню сечових конкрементів, має спазмолітичну, сечогінну, протизапальну та знеболювальну дію, нормалізує мінеральний обмін, має протимікробну і антисептичну дію. Застосування фітоліти знижує частоту і клінічну вираженість ниркових кольок, сприяє відновленню нормальної уродинаміки і гомеостазусечі.

ЛРС

ГІРЧАКА ПЕРЦЕВОГО ТРАВА -POLYGONI HYDROPIPERIS HERBA

ЛР

ГІРЧАК ПЕРЦЕВИЙ - POLYGONUM HYDROPIPER L.,

РОДИНА

РОДИНА ГРЕЧКОВІ - POLYGONACEAE.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Однорічна трав'яниста рослина 20-70 см заввишки. Корінь стрижневий, слабкорозвинутий, мало галузистий. Стебло прямостояче. На верхівці трохи розгалужене, листки почергові, прості, прилистки перетворюються на розтруби. Квітки правильні, двостатеві, по 2-3 в пучки, зібрані в тонкі переривчасті колосоподібні суцвіття. Плід - горішок. Смак свіжої трави злегка пекучий. Цвіте у червні - серпні. Плоди достигають у серпні-вересні

.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД

Серед флавоноїдів (2,5-3%) є рутин, кверцитрин, гіперозид, кемпферол, метоксильовані флавоноїди -ізорамнетин, рамне тин, рамнозин, у вигляді складних ефірів з KHSO4, ці сполуки називають персикаринами. Є дубильні речовини (близько 3-5%), вільні галова та елаговакислоти, вітаміни К і С.

Основні діючі речовини -рутин, кверцитринт

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

1 - верхня епідерма;

2 - нижня епідерма;

3 - продихи з 2-4 навколопродиховими клітинами (аномоцитний тип);

4 - дрібні безбарвні або ясно-бурі залозки, що складаються з 2-4 клітин;

5 - пучкові волоски по краю пластинки і по жилці з нижнього боку листка;

6 - друзи кальцію оксалату в мезофілі;

7 - схизогенні вмістища з бурим вмістом, занурені в паренхіму.

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

Кровоспинна, мяка послаблююча дія.

Галенові препарати гірчака мають кровоспинну, знеболюючу, протизапальну, заспокійливу й антисептичну властивості. Кровоспинна дія у них поєднується зі здатністю стимулювати скорочення м'язів матки подібно до такої здатності ріжків, але у препаратів Гірчака перцевого ця властивість виявляється значно слабше.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

Фармакологічні властивості перцевого гірчаку були відомі ще в давнину. Вже тоді препарати з цієї рослини застосовували як розм'якшувальний засіб у формікатаплазми (припарки) при гноячкових шкірних хворобах як засіб, що

очищає рани й тамує біль. засобом. Його застосовували зовнішньо у вищезазначених випадках та для сидячих ванн при сверблячці, яку спричинює геморой, і всередину -- як сильний кровоспинний і знеболювальний засіб при маткових, надмірних місячних і гемороїдальних кровотечах, а також як заспокійливий засіб при нервових хворобах.

У свіжому вигляді листки перцевого гірчаку (подавлені) замінюють у народній медицині гірчичник; їх прикладають, наприклад, до потилиці при нежитю або головному болю як витяжний засіб; з тією самою метою їх застосовують і при зубному болю для полоскання.

Протипоказано вживати препарати Гірчака перцевого при гломерулонефриті.

ПРЕПАРАТИ

Анестезол - комплексний Антигемороїдальні препарат. До складу препарату входять чотири активних компоненти - бензокаин, вісмуту субгалат, цинку оксид та ментол. Препарат має виражену місцевоанестезуючу, протизапальну і в'яжучу дію. У пацієнтів з гемороєм і тріщинами прямої кишки препарат сприяє усуненню больового синдрому і зниження інтенсивності запального процесу. Крім того, препарат прискорює регенерацію тканин і полегшує дефекацію. Фармакокінетика препарату не вивчена.

Таблетки приймають внутрішньо, по 1 таблетці 3-4 рази на день . Розчин для ін'єкцій При гострому генерализованном ФІБРИНОЛІТИЧНОЇ кровотечі в / в - 50-100 мг або в / м - 100 мг . Можливо інфузійне введення ( 100 мг / год ) з фізіологічним розчином натрію хлориду або глюкози . Для переривання фібринолітичної терапії ( стрептокіназа , урокіназа ) 50 мг вводять . При розвитку синдрому коагулопатії споживання як доповнення до лікування гепарином вводять в / в 50-100 мг .

Інструкція настоянки, виготовлена з водяного перцю передбачає призначення препарату у багатьох випадках: рясні і хворобливі менструації; маткові кровотечі; гіпотонія матки; атонія матки; скорочує матку в післяпологовий період; допомагає при післяпологових кровотечах; при гемороїдальних кровотечах.

Виходячи з інструкції, настоянка з водяного перцю приймається внутрішньо 3 рази на день за 30 або 40 крапель (столова ложка).

Лікарські рослини та сировина, що містять фенольні сполуки, прості феноли та їх глікозиди

Фенольні сполуки - це низько- і високомолекулярні ароматичні сполуки, генетично зв'язані між собою, молекули яких містять один або кілька гідроксилів, безпосередньо сполучені з атомами вуглецю бензольного ядра.

За кількістю ОН-груп розрізняють одноатомні (сам фенол), двоатомні (пірокатехін, гідрохінон), триатомні (пірогалол, флороглюцин) та інші фенольні сполуки.

Прості феноли у вільному стані в рослинах зустрічаються рідко. Вони або зв'язані (ефіри чи глікозиди), або є структурними одиницями складних біологічно активних сполук, таких як кумарини, хромони, ксантони, антраценпохідні, флавоноїди, лігнани, а також продукти їх взаємоконденсації та полімеризації (дубильні речовини, лігніни тощо) .

Фенольні сполуки дуже поширені в рослинному світі. За будовою вуглецевого скелету їх ділять на ряд груп. Природні глікозиди, в яких агліконами виступають прості феноли, ди- або тримери, мають назву фенологлікозиди.

Прості феноли і їх глікозиди - сполуки, молекули яких мають бензольне ядро з однією або кількома гідроксильними групами та іншими радикалами.

Їх поділяють на основні підгрупи: гідроксибензоли, фенолокислоти, ацетофенони і фенілоцтові кислоти, гідроксикоричні кислоти, флороглюциди та інші.

Гідроксибензоли (С6) -- це одно-, дво-, триатомні феноли.

Серед гідроксибензолів найбільш поширений гідрохінон. Він міститься в рослинах родин Вересових, Розових, Айстрових тощо.

Фенолокислоти (С6-С1) ділять на два класи: похідні n-гідроксибензойної та о-гідроксибензойної кислот. Вони дуже розповсюджені в рослинному світі у вільному стані або у вигляді ефірів. До найбільш поширених фенолокислот належать галова кислота та її похідні.

Ацетофенони і фенілоцтові кислоти (С6 -С2) -- це сполуки, притаманні лише певним родинам рослин.

Так, 4-гідроксіацетофенон міститься у різних видах роду Верба, піонол -- у рослинах роду Півонія; а в коренях кульбаби накопичуються фенілоцтова і 4-гідроксифенілоцтова кислоти.

Гідроксикоричні кислоти (С6-С3) представлені у вільному стані, а також як ацильні залишки різних груп біологічно активних речовин.

Одну або декілька з наведених кислот містить у різних поєднаннях практично кожна вища рослина.

Флороглюциди -- це похідні флороглюцину. В дріоптерисі чоловічому вони зустрічаються у вигляді мономерів. Їх поділяють на похідні бутирилфлороглюцину й бутирилметилфлороглюцину і їх метоксильовані сполуки та філіцинову кислоту:

Гіркоти хмелю (ацилфлороглюциди) складаються із двох груп б- і в- гірких кислот. Основним представником б-гірких кислот є гумулон, а групи в-гірких кислот -- лупулон.

У дріоптерисі накопичуються флороглюциди і складнішої будови. В них мономери зв'язані -СН2- групою в ди-, три- і тетрамери.

Сполуки, до складу яких входять фенольні групи, мають антимікробну, антивірусну, адаптогенну, антигельмінтну, протипухлинну дію.

Методи виділення і аналіз. Фенологлікозиди із лікарської рослинної сировини екстрагують етиловим спиртом різної концентрації (95%, 70%, 40%). Очистку витягу проводять методами осадження, фракційної екстракції тощо.

Виділення індивідуальних глікозидів і агліконів проводять методом адсорбційної хроматографії на силікагелі, поліаміді та алюмінію оксиді.

Флороглюциди із лікарської рослинної сировини екстрагують органічними розчинниками. Екстракт упарюють до густої консистенції і обробляють водним розчином барію гідроксиду, магнію оксиду тощо, в результаті чого флороглюциди переходять у феноляти. Потім водно-лужні розчини підкислюють, при цьому флороглюциди випадають в осад. Одержують так званий сирий філіцин.

ЛРС

МУЧНИЦІ ЛИСТКИ -UVAE URSI FOLIA

ЛР

МУЧНИЦЯ ЗВИЧАЙНА- ARCTOSTAPHYLOS UVA-URSI

РОДИНА

Верескові-Ericaceae

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Вічнозелений розпростертий кущик. Стебла лежачі, сильно розгалужені, завдовжки 25-120 см. Листя оберненояйцеподібної форми, звужені до основи, короткочерешкові, цільнокраї, шкірясті, зверху блискучі, голі; жилкування сітчасте. Довжина листка близько 2 см, ширина до 1 см. Колір зверху темно-зелений, зісподу - світліший, матовий. Запах відсутній. Смак сильно в'яжучий, гіркуватий.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД

Основні діючі речовини -- фенологлікозиди арбутин (8-12 %), метиларбутин, вільний гідрохінон, іноді арбутин утворює ефір з галовою кислотою. Нещодавно в листках мучниці ідентифіковано новий глікозид піцеозид. Сировина містить фенолкарбонові кислоти: протокатехову, галову (6 %), флавоноїди (0,8-1,5 %) -- кверцетин, кемпферол, мірицетин та їхні глікозиди; дубильні речовини (7-19 %) --галотанін, елаготанін; тритерпеноїди, похідні б-амірину -- урсолову кислоту (0,4-0,75 %), уваол; іридоїди; вітамін С, каротиноїди.

Основна діюча речовина-арбутин

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

А верхня епідерма .

Б нижня епідерма ,

В- край листка ;

1.1- фрагмент поперечного зрізу пластинки через жилку ;

1.11- діагностичні елементи порошку ;

1 кутикула ,

2 верхня епідерма ,

3 полісадна паренхіма ,

4 товстостінна паренхіма з поодиноких кристалами оксалату кальцію ,

5 судинно - волокнистих пучок ,

6 губчаста паренхіма ( тип аеренхімі ) ,

7- нижня епідерма ,

8- Прості 1-2 клітінні , товстостінні волоски ,

9- продіхі аномоцітного типу ,

10 - крісталоносна обкладка вздовж жилки

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

Антисептична Сечогінна В'яжуча

Антисептична дія мучниці обумовлена гідрохіноном, який утворюється в організмі при гідролізі арбутину и виділяється з сечею. Сеча при цьому забарвлюється в зелений або темно-зелений колір. Сечогінну дію препаратів рослини також пов'язують з гідрохіноном. Дубильні речовини, які містяться у відварі мучниці, проявляють в'яжучу дію в шлунково-кишковому тракті. В експериментах на щурах у відварі мучниці виявлено властивості антигіпоксантів: під впливом мучниці збільшується процент виживання тварин в умовах гіпоксії.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

Відвар мучниці застосовують при захворюваннях нирок і сечовидільних шляхів (пієлонефрити, сечокам'яна хвороба, цистити) по 1 столовій ложці 5-6 разів на день як дезинфікуючий і діуретичний засіб. Відвари і настої мають неприємний смак. Листя мучниці має дещо подразнюючу дію на епітелій сечовидільної системи, тому їх комбінуют з рослинами, які проявляють протизапальну, кровозупинну і сечогінну дію. При передозуванні та тривалому вживанні препаратів мучниці звичайної може виникнути блювання, пронос, подразнення нирок і викидень у вагітних. У разі необхідності тривалого застосування мучниці її поєднують з іншими травами, що мають сечогінні та протизапальні властивості.

Не можна вживати мучницю людям, що страждають гострими захворюваннями нирок, так як це може викликати сильний дратівливий ефект. Фахівцями доведено, що мучниця протипоказана під час вагітності та при гломерунефриті.

ПРЕПАРАТИ

Нефрофіт - лікарський збір, що містить рослинні компоненти, які мають сечогінну і деяким салуретичну дією. Компоненти препарату Нефрофіт підвищують азотовидільної функцію нирок, роблять позитивний вплив на депураційну функцію нирок і мочевінообразовательная функцію печінки. Нефрофіт сприяє зменшенню інтенсивності запалення у пацієнтів із захворюваннями сечовивідної системи, полегшує сечовипускання і зменшує больові відчуття за рахунок усунення спазму гладком'язового шару сечовивідних шляхів.

Листя по 2 г у фільтр-пакетах № 10, № 20; по 11 г у пакетах; по 50 г у пачках.

Запальні захворювання нирок і сечовидільних шляхів; ниркова недостатність з порушенням водного і мінерального обміну

Препарат виявляє гіпоазотемічну, легку салуретичну та діуретичну дії; сприяє виведенню сольових відкладень із суглобів і хребта. Знижує вміст холестерину і тригліцеридів у плазмі крові при гіперліпідемії, уповільнює розвиток атеросклерозу, сприяє регресу наявних атеросклеротичних бляшок. Позитивно впливає на сечовиноутворювальну функцію печінки та депураційну функцію нирок. Поліпшує антитоксичну функцію печінки. Має жовчогінну, спазмолітичну, протизапальну, капіляропротективну та протинабрякову дії.

ЛРС

БРУСНИЦІ ЛИСТЯ -VITIS IDAEAE FOLIA БРУСНИЦІ ПАГОНИ -VITIS IDAEAE CORMІ

ЛР

БРУСНИЦЯ - VACCINIUM VITIS-IDAEA L.

РОДИНА

РОДИНА ВЕРЕСОВІ - ERICACEAE

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Невисокий кущик родини брусничних (10--28 см заввишки) з повзучим довгим кореневищем. Стебло прямостояче з округлими короткоопушеними гілочками. Пагони галузисті, округлої форми, здерев'янілі. Пагони зеленувато-бурі, вкриті короткими гачкоподібними волосками. Листки чергові, оберненояйцеподібні або еліптичні --(0,5--3 см завдовжки і 0,2--1,5 см завширшки), шкірясті, тупі, цілокраї або нечітко зарубчасті із загнутими вниз краями, гладенькі або при основі трохи опушені; зверху темно-зелені, блискучі, зісподу з темними залозками, тримаються на рослині протягом двох--трьох років. Запаху немає. Смак гіркий, в'яжучий.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД

Основні діючі речовини -- фенологлікозиди: арбутин (5-7 %), метиларбутин -- (3 %), пірозид, кавоїларбутин та ін. Окрім цього сировина містить фенол карбонові та оксикоричні кислоти -- кавову, ферулову, хлорогенову й ізохлорогенову, о-пірокатехову; флавоноїди -- (+)-катехін, (+)-галокатехін, кемпферол, мірицетин, гіперозид; дубильні речовини (20 %), іридоїди; тритерпеноїди -- урсолову кислоту; вітамін С (до 32 мг%).

Основні діючі речовини -арбутин,метиларбутин, пірозид.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ В. МІКРОСКОПІЯ

1. Верхня епідерма (клітини епідерми злегка звивисті)

2. нижня епідерма

3. продихи (парацитний тип)

4. залози на нижньому боці листка з багатоклітинною ніжкою та овально багатоклітинною головкою з коричневим вмістом

5. одноклітинні прямі та зігнуті товстостінні волоски

6. призматичні кристали

ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ

Сечогінна Дезинфікуюча

Лікарська рослина діуретичної дії. Застосовується при сечокам'яній хворобі та подагрі. Входить до складу діуретичного і нефролітичного збору „Бруснивер”.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

Листя брусниці у порівнянні з листям мучниці містить менше дубильних речовин, які не завжди корисні при захворюваннях нирок, що варто враховувати при рекомендаціях і застосуванні листків брусниці хворим з нирковою патологією. Для підсилення діуретичного ефекту листя брусниці призначають у сумішах разом іншими рослинами, які мають діуретичну дію.

Сік із ягід - свіжі ягоди показані при гіпертонічній хворобі, рекомендують їх для покращання гостроти зору. При туберкульозі і кровохарканні ягоди вживають в суміші з толокном і медом. Брусничний і брусничну настойку застосовують при подагрі і артритах.

ПРЕПАРАТИ

Препарат чинить протимікробну дію відносно стафілокока, кишкової палички, синьогнійної палички, протея та деяких інших мікроорганізмів, також протизапальну та діуретичну дію.

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: 1 г збору містить брусниці листя (Vitis idaeae folia) 500 мг, звіробою трави (Hyperici herba) 200 мг, шипшини плодів (Rosae fructus) 200 мг, причепи трави (Bidentis herba) 100 мг.

Відвар всієї рослини рекомендують як засіб проти кашлю, при захворюваннях серця, гіпертонічній хворобі, при білях, маточних кровотечах.

Брусничний лист у вигляді настоянки використовують в народній медицині деяких країн при нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобах, як сечогінний та потогінний засіб, при ревматизмі, подагрі, артрит, цукровому діабеті, захворюваннях печінки. Листя брусниці має сечогінну дію, але при цьому лікує енурез, особливо нічний.

Бруснівер - збір , виготовлений з висушеної рослинної сировини , що містить різні частини лікарських рослин ( пелюстки , околоплодники , плоди , листя і гілочки ) .

Водний настій і відвар збору :

- Зменшують вираженість запальних процесів в організмі ;

- Надають протимікробну дію ( в тому числі висока ефективність збору зазначається при захворюваннях , асоційованих з синьогнійної палички , стафілококами , протеєм та іншими мікробами ) ;

- Володіють діуретичним ефектом .

ЛРС

ФІАЛКИ ТРАВА - VIOLAE HERBA

ЛР

ФІАЛКА ТРИКОЛІРНА - VIOLA TRICOLOR L.

ФІАЛКА ПОЛЬОВА - VIOLA ARVENSIS MURR.

РОДИНА

РОДИНА ФІАЛКОВІ - VIOLACEAE

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД РОСЛИНИ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ А. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

До фіалки триколірної подібна фіалка польова (V. arvensis Murr.) Відрізняється від попереднього виду дрібнішими квітками (5-15 мм завдовжки), блідо-жовтим і коротшим від чашечки віночком.

Однорічні або дворічні темно-зелені рослини родини фіалкових (10 -- 45 см заввишки) з слаборозвинутим, малорозгалуженим коренем. Стебла висхідні, переважно розгалужені, опушені. Листки чергові, пластинка нижніх листків широкояйцеподібна, верхніх -- довгасто-ланцетна (5-75 мм завдовжки і 5-20 мм завширшки). Листки тупозубчасті, коротковолосисті, середні на довгих, верхні на коротких черешках. Прилистки великі (3-30 мм завдовжки), перистороздільні. Квітки на довгих (30-120 мм) квітконіжках, великі (до 30 мм завдовжки), двостатеві, неправильні.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД

Трава містить саліцилову кислоту (0,1 %), флавоноїди (2,1%): рутин, віолантин, вітексин, ізовітексин, орієнтин, ізоорієнтин, віценін, ізокверцитрин, лейкоантоціанідини, віоланін, сапонаретин та інші антоціанові глікозиди (у квітках): віоланін, 3-глікозид дельфінідину, 3-глікозид пеонідину, каротиноїди: в-каротин, віолоксантин, зеаксантин, ауроксантин, флавоксантин та вітамін С


Подобные документы

  • Хромони: класифікація, фізико-хімічні властивості, якісні реакції, характер біологічної дії та особливості використання. Лікарські рослини та сировина, які містять фуранохромони. Клінічна ефективність уролесану при захворюваннях гепатобіліарної системи.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 08.02.2013

  • Пошук вітчизняної сировини, що застосовується в медичній практиці, яка є джерелом емодину, хризофанолу, фісціону, алоє-емодину, реїну. Характеристика антраценпохідних глікозидів. Поширення, локалізація, застосування та біологічні функції у рослинах.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 19.12.2009

  • Визначення камеді, її склад, фізичні та хімічні властивості. Основні особливості лікарських рослин та рослинної сировини, що містять камеді. Загальна характеристика гетерополісахаридів, їх використання у науковій, народній медицині та гомеопатії.

    курсовая работа [835,8 K], добавлен 16.05.2009

  • Історія вивчення та використання лікарських рослин. Коротка ботанічна характеристика, сировина, хімічний склад на застосування деяких лікарських рослин, які впливають на захворювання дихальної системи. охорона і збереження лікарської рослинної сировини.

    курсовая работа [49,4 K], добавлен 21.11.2008

  • Характеристика, властивості вітаміну К, історія його відкриття та відомості на сучасному етапі. Поширення в природі вітаміну, оцінка активності та визначення потреби для організму людини. Лікарські засоби на основі кропиви, кукурудзи, грициків, калини.

    курсовая работа [79,9 K], добавлен 26.09.2010

  • Біологічно активні добавки вітчизняного та іноземного виробництва, лікарські рослини, які входять до їх складу. Діючі речовини рослин, які зумовлюють їх основну фармакологічну дію. Значення для рослин і динаміка накопичення ефірних олій, методи одержання.

    курсовая работа [1,9 M], добавлен 07.10.2012

  • Галенові препарати як специфічна група лікарських засобів. Водні витяги з лікарської рослинної сировини чи водні розчини екстрактів, їх характеристика, класифікація, біофармацевтична оцінка. Препарати зі свіжих рослин, глікозидів та антраглікозидів.

    курсовая работа [7,4 M], добавлен 11.05.2009

  • Теоретичні основи процесу екстракції лікарської рослинної сировини. Приготування водних витягів з використанням екстрактів-концентратів. Особливості технології настоїв з сировини, що містить серцеві глікозиди, ефірні олії, сапоніни та дубильні речовини.

    курсовая работа [234,6 K], добавлен 30.11.2014

  • Фактори, що впливають на повноту та швидкість екстракції діючих речовин із рослинної сировини. Приготування водних витягів із ЛРС, яка містить вуглеводи, алкалоїди, дубильні речовини. Технологія водних витягів з використанням екстрактів-концентратів.

    курсовая работа [301,0 K], добавлен 29.05.2016

  • Біологічний опис нагідків лікарських. Екологія та поширення лікарської рослини, її основні фармакологічні властивості. Практичне застосування в сучасній фармакотерапії та народній медицині (рецепти). Збирання, переробка та зберігання рослинної сировини.

    презентация [82,7 K], добавлен 10.04.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.