Фармакотерапія ендокринних хвороб і порушень обміну речовин

II. При лікуванні діабету II типу необхідні субкалорійной дієта, що забезпечує нормалізацію маси тіла, і застосування пероральних цукрознижувальних препаратів за показаннями. Цукор виключається з дієти, його замінюють ксилітом і сорбітом не більше 30 г на добу, так як їх надлишок викликає побічний ефект - діарею.

1. Сульфаніламідні препарати стимулюють секрецію ендогенного інсуліну, пригнічують продукцію глюкагону, збільшують чутливість інсулінзалежних тканин до інсуліну. Більшість з них виводяться нирками, і при порушенні видільної функції нирок може наступити акумуляція препарату з розвиткомгіпоглікемічних реакцій. Виняток становить глюренорм (Гліквидон), який виводиться з організму кишечником, тому його можна застосовувати при хронічній нирковій недостатності.

Абсолютним протипоказанням до застосування похідних сульфанілсечовини є кетоацидоз, гнійна інфекція, вагітність, оперативне втручання, при яких можна застосовувати інсулінотерапію.

Розрізняють похідні сульфанілсечовини I і II генерації.

Препарати I генерації дозуються в дециграм. До них відносяться хлорпропамид (діабінез, меллінез, біоглумін, діабаріл, продіабен),букарбан (надісан, Оран, сульфадіабет, карбутамід, Оран, інвенол) і ін.

2. До препаратів II групи, дозованим в сотих і тисячних частках грам, відносять глібенкламід, глюренорм, гліклазид, глипизид.

Доза препаратів II генерації зазвичай не повинна перевищувати 10-15 мг. Бігуаніди, що застосовуються для лікування цукрового діабету,потенціюють дію інсуліну, збільшують проникність клітинних мембран для глюкози в м'язах, зменшують всмоктування глюкози в кишечнику. Важливим властивістю бігуанідів є зниження липогенеза і посилення ліполізу.

Показанням до застосування бігуанідів є II тип цукрового діабету середньої тяжкості без кетоацидозу, при відсутності захворювань печінки і нирок у хворих з надлишковою масою тіла.

3. Бігуаніди застосовують в поєднанні з похідними сульфанілсечовини для забезпечення контролю гіперглікемії, лікування хворих з надмірною масою тіла. Бігуаніди використовують для лікування хворих з нестабільним інсулінозалежний цукровий діабет для пом'якшення ефекту інсуліну, а також для зменшення потреби в інсуліні при резистентності до нього.

4. З сульфаніламідів найбільш безпечний бутамид в зв'язку з його коротким періодом півелімінаціі. Хворим похилого віку його слід приймати до 4 разів на день. Хлорпропамід здатний кумулювати в організмі, але, оскільки він може бути корисним при неефективності бутамида, його застосовують 1 раз на добу.

Заміну інсуліну на бутамид або глібенкламід можна проводити швидко, а при переході на хлорпропамид її здійснюють поступово, але, на протязі декількох днів.

Розвиток кетоацидозу є показанням до негайного відновлення інсулінотерапії.

5. Надниркова недостатність

У 1885 році Аддісон вперше описав захворювання, викликане туберкульозом; в зв'язку з цим синонімом первинної хронічної надниркової недостатності став термін "хвороба Аддісона".

Етіологія.

Найбільш частими причинами розвитку надниркової недостатності є аутоімунні процеси і туберкульоз, а рідкісними - пухлини, метастази, інфекції (грибкові, сифіліс).

Патогенез. гіперпаратиреоз спадковість ендокринний діабет

Зменшення синтезу глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів при Аддісоновій хворобі призводить до порушення всіх видів обміну речовин в організмі хворого. Внаслідок зменшення кількості глюкокортикоїдів, що стимулюють глюконеогенез, знижуються запаси глікогену в м'язах і печінці, а також знижується рівень глюкози в крові і тканинах. У хворих часто виникають гіпоглікемічні стани, що призводить до м'язової слабкості і адинамії.

Клінічна картина. Хворі скаржаться на швидку стомлюваність, м'язову слабкість, втрату маси тіла, зниження або втрату апетиту, апатію, втрату цікавості до життя.

Гіперпігментація шкіри і слизових є відмінною ознакою хронічної надниркової недостатності, а гіпотонія - одним з ранніх і обов'язкових проявів зазначеного захворювання (систолічний тиск становить 110-90 мм рт. ст., а діастолічний - 70 і нижче).

Фармакотерапія. Хворим з аутоімунним ураженням наднирників рекомендується лікування левамізолом і тималін, яке направлено на нормалізацію дефіциту Т- супресорів.

1. При легкому ступені хронічної надниркової недостатності рекомендується призначати кортизон в дозі 12,5-25 мг на добу в 1-2 прийоми. Якщо дозу приймають 1 раз, то це роблять вранці, після сніданку. Лікування можна комбінувати з аскорбіновою кислотою по 1-1,5 г на добу під час їжі.

2. При середній тривалості захворювання преднізолон назначають по 5-7,5 мг після сніданку, а в другій половині дня - 25 мг кортизону ацетату.

3. Хворим з важким перебігом хвороби призначають глюкокортикоїди в 3 прийоми, їх обов'язково приймати з препаратами Докса. Наприклад, після сніданку під язик призначають преднізолон в дозі 5-7,5 мг в поєднанні з 1 таблеткою Докса, а кортизон приймають після обіду в дозі 25 мг і 12,5 мг після вечері. При низькому артеріальному тиску і поганому апетиті можна додати до призначень 1 таблетку Докса, яку необхідно приймати вдень.

4. При появі шлунково-кишкових розладів у хворих з хронічною наднирковою недостатністю пероральні препарати замінюють ін'єкціями гідрокортизону по 60-100 мг 4-6 разів на добу і Докса - по 5-15 мг до компенсації стану.

5. Після малих оперативних втручаннях (розтин абсцесів,біопсія, екстракція зубів) хворим з хронічною наднирковою недостатністю в 1шу добу вводять гідрокортизон в / м 3 рази по50 мг, на 2-3й день - по 50 мг 2 рази, а з 3-4 го дня хворого переводять на звичайну дозу кортикостероїдних препаратів в таблетках.

6. При проведенні планових операцій хворим з хронічною надниркової недостатністю в / м вводять гідрокортизон по 50 мг кожні 8 год. В день операції в / м вводять 75 мг гідрокортизону, а в ході операції - в / в крапельно 75-100 мг водорозчинного гідрокортизону на фізіологічному розчині або 5% розчині глюкози.

7. У 1-2 добу після операції гідрокортизон вводять в / м по 50-75 мг кожні 6 год, на 3-4 добу - по 50 мг кожні 8 год, а на 5-6 по 50 мг 2 рази на день і перорально преднізолон по 5-10 мг в день. На 7му добу в / м вводять 50 мг гідрокортизону і 5 мг 2-3 рази на день преднізолон. З 8ми діб хворих переводять на звичайну пероральну фармакотерапию кортикостероїдами индивидуально для кожного хворого.

8. Протягом перших 3-4 діб хворі отримують по 5-10 мг Докса у вигляді одноразової в / м ін'єкції. При передозуванні у хворих можуть спостерігатися швидке збільшення маси тіла, головний біль, явища м'язової слабкості, підвищення артеріального тиску, затримка рідини, поява набряків на обличчі, зниження рівня калію в плазмі.

6. Порушення обміну речовин та енергії: подагра

Подагра - захворювання, обумовлене відкладенням сечокислого натрію в різних органах і тканинах, переважно в суставах і нирках.

Етіологія

В основі розвитку подагри лежить стійке збільшення рівня сечової кислоти в крові (гіперурикемія).

Патогенез

Виділяють три механізми розвитку гіперурикемії і подагри -гіперпродукція сечової кислоти (метаболічна), знижена екскреції нирками і комбінація цих причин.

Ураження нирок при подагрі характеризується трьома типами змін: відкладенням кристалів сечової кислоти в інтерстіціальній тканині нирок; відкладенням кристалів в збірних трубочках та інших внутрішньониркових шляхах відтоку сечі; утворенням каменів у сечових шляхах.

Клінічна картина

Найбільш яскравим симптомом подагри є гострий артрит, який характеризується раптово наступаючим, різко вираженим запаленням і болем, як правило, в одному суглобі.

Фармакотерапія

Лікування при подагрі передбачає:

- По можливості швидке купірування нападу;

- Профілактику рецидиву гострого подагричного артриту;

- Профілактику ускладнень хвороби, викликаної відкладенням кристалів сечокислого натрію в суглобах, нирках та інших тканинах;

- Профілактику утворення каменів в нирках.

1. Найбільш часто напад гострого артриту купіруют колхіцином, який призначають по 0,5 мг через 1 год або по 1 мг через кожні 2 ч.

Колхицин найбільш ефективний, якщо лікування починають незабаром після появи симптомів. При в / в введенні колхіцину побічні дефекти з боку шлунково-кишкового тракту не наступають, і стан хворого покращується швидше. При попаданні в тканини, що оточують судину, колхіцин може викликати різкий біль і некроз.

2. При гострому подагричний артрит ефективні НПЗЗ: індометацин, фенілбутазон, напроксен і фенопрофен. Індометацин призначають в дозі 75 мг, після якої через кожні 6 год хворий повинен одержувати по 50 мг. Лікування цими дозами триває і на наступні дні після зникнення симптомів. Потім дозу зменшують до 50 мг через кожні 8 год (тричі) і до 25 мг кожні 8 год (також тричі).

3. Урикозурические кошти (алопуринол, етамід, уродан, блемарен, магурлит, цистенал, ависан, Уролесан, Фітолізин) гальмують утворення сечових конкрементів і полегшують їх виведення з сечею. Призначають при екскреції сечової кислоти менш 600 мг (3,6 ммоль) за добу.

4. При гіперпродукції сечової кислоти (екскреція з сечею більше 600 мг), ниркової недостатності, наявності тофусів, у віці старше 60 років, протипоказання, при сечокам'яній хворобі препараті вибору є урикозурические кошти і мілуріт. Вони ефективні при всіх типах клінічних варіантів подагри. Добова доза алопуринолу становить від 100 до 800 мг (в середньому 300 мг). Вся добова доза приймається в один прийом.

5. При прийомі алопуринолу або інших урикозуричних засобів слід збільшити кількість випивається рідини - більше 2 л в день.

6. Дотримання дієти з обмеженням продуктів, багатих пуриновими основами.

7. При розвитку гострої уратной нефропатії необхідна невідкладна госпіталізація хворого, бажано в нефрологическое відділення, оснащене апаратурою для проведення гемодіалізу. В / в вводять велику кількість рідини, включаючи розчин бікарбонату натрію в дозах, що дозволяють досягти основної реакції сечі. Одночасно вводять фуросемід у великих дозах, щоб досягти діурезу не менше ніж 100 мл / год. Призначають також аллопуринол в дозі 8 мг /кг маси тіла на добу. При відсутності ефекту від зазначеної терапії протягом 1-2 діб показаний гемодіаліз.

Список використаної літератури

1. http://nebolet.com.ua/medarea/endocrinology.html

2. http://vnmed3.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2014/03/hypophysis9.pdf

3. http://www.diagnos.ru/diseases/endocrino/difzob

4. http://www.eurolab.ua/encyclopediaua/therapy-ua/41837/

5. http://a-yak.com/gipotireoz-likuvannya-zamisna-terapiya/

6. Б.А. Самура, Л.Т. Малая, В.Ф. Черних "Лекції по фармакотерапії"

Размещено на Allbest.ru