Характеристика методики розробки та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика методики розробки та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини

I. Загальні положення медичний технологічний документ

1.1 Ця методика визначає механізм розробки та впровадження науково-обґрунтованих медичних стандартів та уніфікованих клінічних протоколів надання медичної допомоги на засадах доказової медицини з метою забезпечення якості, доступності та ефективності медичної допомоги на основі принципів наступництва та безперервності надання, упорядкування та виключення дублювання медичних втручань та процедур, застосування медичних технологій та лікарських засобів з науково доведеною ефективністю.

1.2 У цій Методиці терміни вживаються в таких значеннях:

адаптація клінічної настанови - процес аналізу прототипів щодо їх відповідності вітчизняній ресурсній і нормативній базі, можливості реалізації в Україні та фінансового забезпечення, використаних термінів та лікарських спеціальностей, переліку дозволених до застосування в Україні лікарських засобів, інших медичних технологій та обладнання, який завершується обґрунтуванням заходів, необхідних для імплементації положень клінічних настанов з високим рівнем доведеності;

доказова медицина - добросовісне, точне і свідоме використання кращих результатів клінічних досліджень для вибору лікування конкретного пацієнта;

клiнiчний аудит - процес поліпшення якості медичної допомоги за допомогою систематичної перевірки наданої медичної допомоги з використанням чітко сформульованих критеріїв і з подальшим внесенням змін. На основі перевірки і ретроспективної оцінки елементів структури, процесу і результату медичної допомоги визначаються заходи, які необхідні для підвищення якості на індивідуальному, колективному або організаційному рівнях;

клінічний індикатор якості медичної допомоги - кількісний або якісний показник, відносно якого існують докази чи консенсус щодо його безпосереднього впливу на якість медичної допомоги; визначається ретроспективно;

клінічний маршрут пацієнта - частина локального протоколу медичної допомоги, алгоритм руху пацієнта структурними підрозділами закладу охорони здоров'я (далі - ЗОЗ) (або різних закладів охорони здоров'я), які залучені до надання допомоги при конкретному стані або захворюванні;

клінічна настанова - документ, що містить систематизовані положення стосовно медичної та медико-соціальної допомоги, розроблені з використанням методології доказової медицини на основі підтвердження їх надійності та доведеності, і має на меті надання допомоги лікарю і пацієнту в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях;

критерій якості медичної допомоги - це визначений результат, цільовий рівень медичної допомоги;

локальний протокол медичної допомоги - документ, спрямований на забезпечення надання безперервної, ефективної та економічно доцільної медичної допомоги при певних захворюваннях та інших патологічних станах відповідно до положень клінічної настанови, стандарту та уніфікованого клінічного протоколу, забезпечує координацію та упорядкування за часовим графіком технологій та методів надання медичної допомоги багато(між)- дисциплінарного змісту, регламентує ключові пункти реєстрації медичної інформації і ведення клінічного аудиту та затверджується керівником закладу охорони здоров'я;

медико-технологічні документи - узагальнена назва клінічних настанов, стандартів медичної допомоги, уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги, локальних протоколів медичної допомоги;

методологія розробки клінічних настанов з позиції доказової медицини - комплекс методичних, інформаційних та організаційних заходів, що ґрунтується на систематичному узагальненні наукових доказів, які отримані під час клінічних досліджень високої якості (зокрема рандомізованих контрольованих);

моніторинг - періодичний або безперервний систематичний процес збору інформації щодо результативності клінічної або неклінічної діяльності, роботи чи систем;

оцінка - систематичне вивчення впливу на досліджуваний об'єкт/процес, а також дослідження процесу реалізації заходів або їх наслідків для розробки рекомендацій з подальшої оптимізації діяльності, підвищення її ефективності та результативності;

систематичний огляд клінічних досліджень - ефективна наукова технологія виявлення і узагальнення даних про ефективність втручань, що дозволяє оцінити придатність до узагальнення і надійність результатів клінічних досліджень та виявити дані, які не узгоджуються;

уніфікований клінічний протокол медичної допомоги - документ, що розробляється на основі клінічної настанови з урахуванням можливостей системи охорони здоров'я, за наявності стандарту медичної допомоги відповідно до нього; визначає процес надання медичної допомоги, обсяг та її результати при певному захворюванні та затверджується Міністерством охорони здоров'я України.

1.3 Медико-технологічні документи розробляються з дотриманням принципу багато(між)- дисциплінарного (далі - мультидисциплінарного) підходу на окрему тему - медичну проблему (захворювання або інший патологічний стан, дотримання здорового способу життя), а не за лікарською спеціальністю.

До комплекту медико-технологічних документів за визначеною темою входять:

адаптована клінічна настанова (основа);

стандарти медичної допомоги, які розробляються в обмеженій кількості відповідно до пріоритетів системи охорони здоров'я для найбільш актуальних медичних проблем;

уніфікований клінічний протокол медичної допомоги розробляється на основі стандарту медичної допомоги (класичний спосіб) або на основі адаптованої клінічної настанови за відсутності стандарту медичної допомоги (прямий або скорочений спосіб).

Наявність двох способів розробки уніфікованого клінічного протоколу обумовлена специфічними функціями стандарту медичної допомоги як організаційного документа, який містить критерії якості медичної допомоги.

Локальний протокол медичної допомоги розробляється безпосередньо в ЗОЗ для організації виконання стандарту медичної допомоги та уніфікованого клінічного протоколу, вирішення мультидисциплінарних завдань, налагодження ефективної взаємодії ЗОЗ, структурних підрозділів одного ЗОЗ, визначення клінічних маршрутів пацієнтів. За відсутності затверджених Міністерством охорони здоров'я України медико-технологічних документів з теми, яка є актуальною, керівництво ЗОЗ може прийняти рішення щодо самостійної розробки локального протоколу медичної допомоги та клінічного маршруту пацієнта.

1.4 Процес створення, застосування і оновлення медико-технологічних документів не має лінійної послідовності, представлений взаємопов'язаними та взаємозалежними циклами дій, які є складовими процесу впровадження результатів клінічних досліджень у практику, встановлення стандартів і моніторингу їх виконання, вдосконалення клінічної практики, відповідно до життєвого циклу медико-технологічних документів, наведеного в додатку 1 до цієї Методики.

1.5 Призначення медико-технологічних документів на державному, регіональному, локальному рівнях полягає в тому, що стандарт медичної допомоги містить критерії для контролю за діяльністю системи охорони здоров'я та акредитації ЗОЗ. Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги та локальний протокол медичної допомоги (клінічний маршрут пацієнта) визначають вимоги до структури, процесу та результату медичної допомоги і містять індикатори для клінічного аудиту.

ІІ. Основні етапи розробки медико-технологічних документів

2.1 Ініціація розробки

Медико-технологічні документи розробляються на підставі Заявки на адаптацію клінічних настанов, розроблених за принципами доказової медицини, та розробку медико-технологічних документів (далі - Заявка), форма якої наведена в додатку 2 до цієї Методики. Заявка подається до Міністерства охорони здоров'я України фізичною або юридичною особою незалежно від форми власності.

2.2 Експертиза Заявок

Міністерство охорони здоров'я України забезпечує узагальнення та експертизу Заявок щодо відповідності основним та додатковим критеріям вибору теми медико-технологічних документів. Теми, які визнані такими, що потребують опрацювання, затверджуються наказами Міністерства охорони здоров'я України.

2.2.1 Основні критерії вибору теми медико-технологічних документів передбачають:

важливість проблеми для громадського здоров'я, її пріоритетність та відповідність стратегічній меті системи охорони здоров'я;

важливість проблеми для практичного застосування в охороні здоров'я, що підтверджується аналізом наявної документації, впливом на медичну практику, оцінку стану справ в обраній сфері та заходів, що проводяться для вирішення проблеми або призводять до її поглиблення;

наявність високоякісних доказових даних з проблеми, що підтверджується існуванням клінічних настанов, що відповідають вимогам доказової медицини та отримали високу оцінку за опитувальником AGREE;

необхідність уніфікації підходів для вирішення проблеми;

потенційну можливість досягнення клінічного та/або економічного ефекту прийнятними для України шляхами покращення медичної практики;

наявність фінансових ресурсів для розробки медико-технологічних документів.

2.2.2 Додаткові критерії вибору теми медико-технологічних документів містять вимоги щодо:

доступності даних клінічного аудиту для використання під час розробки теми;

можливості впливу на високу вартість технологій медичної практики, що склалася, шляхом зниження вартості медичної допомоги або окремих її етапів без втрати якості;

передбачуваного підвищення значення первинної медичної допомоги або іншої ланки медичної допомоги населенню внаслідок впровадження медико-технологічних документів.

2.3 Опрацювання медико-технологічних документів

Розпочинається після визначення теми Міністерством охорони здоров'я України та формування відповідної мультидисциплінарної робочої групи, яка діє відповідно до Положення про мультидисциплінарну робочу групу з розробки медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 28 вересня 2012 року № 751, проведення настановного тренінгу та затвердження плану діяльності робочої групи, який розробляється на основі Графіка навчання робочої групи та опрацювання медико-технологічних документів, наведеного в додатку 3 до цієї Методики. Здійснюється відповідно до розділу ІІІ цієї Методики.

2.4 Затвердження медико-технологічних документів

Стандарти медичної допомоги (уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги), розроблені на основі адаптованих клінічних настанов як джерела доказової інформації про найкращу медичну практику, затверджуються наказами Міністерства охорони здоров'я України, які передбачають їх впровадження шляхом розробки локальних протоколів медичної допомоги, моніторинг дотримання в ЗОЗ локальних протоколів, клінічних маршрутів пацієнта при наданні медичної допомоги пацієнтам.

ІІІ. Порядок опрацювання медико-технологічних документів

3.1 Порядок опрацювання медико-технологічних документів поширюється на мультидисциплінарну робочу групу з розробки медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України, визначає діяльність з адаптації клінічних настанов, розробки стандартів медичної допомоги (уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги) на засадах доказової медицини. Строк підготовки комплекту медико-технологічних документів за темою не може перевищувати одного року.

3.2 Міністерство охорони здоров'я України визначає вид робіт з клінічними настановами, зокрема адаптацію до системи охорони здоров'я клінічних настанов, розроблених міжнародними організаціями або в інших країнах, або повний перегляд раніше створених клінічних настанов, або оновлення (частковий перегляд) раніше створених клінічних настанов, або змінення часових обмежень (планового строку перегляду або оновлення), або визнання клінічних настанов такими, що втратили актуальність і підлягають скасуванню.

3.3 Адаптація клінічних настанов

3.3.1 Пошук клінічних настанов для адаптації здійснюють за допомогою паперових та електронних джерел інформації, які включають чинні національні клінічні настанови і нормативно-правові акти, керівні документи з найкращої клінічної практики і стандарти медичної допомоги, а також по міжнародних електронних базах клінічних настанов і стандартів медичної допомоги.

Клінічні настанови, що представлені на сайтах GIN, SIGN, NICE, NZGG, AHRQ та інших, ґрунтуються на систематичних оглядах та метааналізах результатів клінічних досліджень і відповідних доказах, зокрема згідно з Переліком баз клінічних настанов, наведеним у додатку 4 до цієї Методики.

Пошук за темою здійснюють у декількох базах з метою мінімізації систематичних помилок та забезпечення повного охоплення літературних джерел за темою, включно в загальних та специфічних для окремих ключових питань базах. Глибина пошуку залежить від природи ключових питань і визначається робочою групою.

Висока якість пошуку забезпечується формулюванням пошукових критеріїв включення/виключення інформаційних матеріалів, серед яких чітке визначення цільової популяції, визначення актуальних втручань (діагностичних, лікувальних тощо), критерії оцінки клінічних результатів, види застосовного моніторингу або контролю, ключові клінічні питання.

3.3.2 Оцінка методологічної якості відібраних у процесі пошуку клінічних настанов здійснюється згідно з міжнародним опитувальником AGREE (Appraisal Guidelines Research and Evaluation/Опитувальник з Експертизи і Атестації Керівництва) http://www.agreetrust.org/.

Застосування опитувальника AGREE забезпечує оцінку методологічної якості клінічних настанов відповідно до уніфікованих критеріїв, концентрацію уваги на питаннях методології і змісту клінічних настанов, виявлення одностайності/розбіжності думок експертів.

Зведення до мінімуму систематичних помилок, зумовлених суб'єктивністю оцінки методологічної якості, забезпечується залученням не менше ніж чотирьох членів робочої групи для попередньої оцінки кожного документа та обов'язковим обговоренням результатів оцінки за AGREE всією робочою групою. Окремі літературні джерела для клінічних настанов задля отримання додаткових критеріїв якості медичної допомоги переглядають фахівці, які не входять до групи розробників, з подальшим порівнянням висновків та підготовкою Звіту про систематичний огляд клінічних настанов та інших літературних джерел за формою, наведеною в додатку 5 до цієї Методики, для обґрунтування вибору прототипів.

За відсутності в клінічних настановах, обраних за прототипи, інформації з окремих важливих питань робоча група залучає матеріали систематичних оглядів, публікацій результатів окремих досліджень. При цьому встановлення рівнів доведеності і градація рекомендацій здійснюються за відсутності таких у похідних документах за участю всіх членів робочої групи згідно зі Шкалою градації доказів і сили рекомендацій (далі - Шкала), наведеною в додатку 6 до цієї Методики.

Результати опрацювання додатково залучених матеріалів оформляються у вигляді таблиць доказів, в яких наводиться інформація щодо кожного дослідження про:

джерело посилання (бібліографічний опис);

параметри дослідження (зокрема ключове клінічне питання, вид дослідження, часові рамки для збору даних, джерела даних, досліджуваний метод, кількість та характеристика досліджуваних об'єктів);

цілі дослідження;

результати дослідження (зокрема організаційні, клінічні, економічні);

обмеження дослідження (критерії включення/виключення тощо).

3.3.3 Прозорість адаптації клінічних настанов забезпечується за допомогою зваженого рішення, яке містить думки членів робочої групи з приводу доказів щодо кожного ключового питання, як наведених у клінічних настановах, обраних за прототип, так і в додаткових інформаційних матеріалах. Зважене рішення відображує методологічну якість обраних в якості прототипів клінічних настанов, результати застосування міжнародного опитувальника AGREE; застосовність клінічних настанов до цільової популяції, особливостей менталітету та з урахуванням умов системи охорони здоров'я; очікуваний клінічний вплив. Для адаптації за однією темою може бути використано декілька клінічних настанов, при цьому в адаптовану клінічну настанову переносяться шкали градації доказів і сили рекомендацій з прототипів.

Зважене рішення оформлюється окремим документом або у вигляді коментарів робочої групи безпосередньо по тексту адаптованої клінічної настанови.

3.3.4 Вимоги до змісту адаптованих клінічних настанов

Клінічна настанова містить вступ, у якому роз'яснено необхідність створення документа і формування в подальшому стандарту і уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги, визначено сферу їх використання, у тому числі цільові групи пацієнтів, лікарів, іншого медичного персоналу, плановий строк оновлення.

Остаточний текст адаптованої клінічної настанови включає:

а) назву теми клінічної настанови (клінічного питання) на основі аналізу проблеми;

б) коротке викладення наявних варіантів медичної допомоги та формулювання ключових клінічних питань;

в) описання пошуку, систематичного огляду і аналізу знайдених клінічних настанов з оцінкою їх методологічної якості за AGREE, резюме висновків, отриманих внаслідок критичної оцінки даних з коментарями з приводу рівнів доказовості і основними посиланнями;

г) обговорення ефективних методів медичної допомоги, дієвість яких не підтверджена доказами (останнє повинно бути чітко констатовано та представлено як експертна думка щодо правильної практики і обґрунтовувати включення положень, позначених як рекомендована краща практика з клінічного досвіду розробників клінічних настанов);

ґ) текст адаптованої клінічної настанови з обов'язковим позначенням рівня доказовості відповідно до позначень прототипу; за відсутності - до Шкали;

д) коротке викладення важливих практичних аспектів (наприклад, для успішної реалізації положень клінічної настанови в ЗОЗ враховуються конкретні матеріальні або географічні умови);

е) текст версії клінічної настанови для пацієнтів, який розробляється у формі, що є доступною, зрозумілою і зручною для самостійного використання пацієнтами, викладений простою немедичною мовою і пояснює загальні аспекти медичної допомоги і попередження захворювань та/або станів.

3.3.5 Реферат клінічної настанови включає лаконічну інформацію щодо ключових рекомендацій, переважно у формі алгоритмів. Реферат публікується як у складі клінічної настанови, так і у вигляді окремої листівки.

Ключовими є рекомендації, що, на думку робочої групи, можуть справити найбільший вплив на значимі клінічні результати.

3.3.6 На прикінцевому етапі розробки/адаптації (або інших видів робіт) клінічної настанови робоча група повинна надати до загального протоколу діяльності: наказ Міністерства охорони здоров'я України про створення робочої групи; заяви про конфлікт інтересів; звіт про систематичний огляд клінічних настанов та інших літературних джерел; зважене рішення робочої групи; протоколи засідань та інших контактів робочої групи, які вплинули на формулювання положень адаптованої клінічної настанови.

3.3.7 Поширення адаптованих клінічних настанов здійснюється в повній версії тексту, а також у вигляді рефератів у друкованому вигляді в ЗОЗ державної та комунальної власності через структурні підрозділи з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

Електронна версія клінічної настанови розміщується для вільного доступу в Реєстрі медико-технологічних документів.

3.4 Розробка стандарту медичної допомоги

3.4.1 Загальні вимоги

Дотримання стандартів медичної допомоги ЗОЗ є гарантією того, що клінічні настанови і механізми управління ризиками запроваджені і підтримують надання безпечної, ефективної, орієнтованої на пацієнта медичної допомоги. Стандарти медичної допомоги є основою акредитації ЗОЗ та адміністративного контролю, оскільки містять критерії якості та індикатори якості медичної допомоги.

Процес розробки стандартів медичної допомоги є ключовим елементом забезпечення якості, прозорим, систематичним, що відбувається за участю представників громадськості і медичних працівників.

Стандарт медичної допомоги підтримується моніторингом надання медичної допомоги з урахуванням критеріїв якості медичної допомоги та індикаторів якості медичної допомоги, вимірюваність стандартів перевіряється шляхом проведення пілотних оглядів їх впровадження.

Розробка положень стандарту медичної допомоги розпочинається відразу після підготовки попереднього варіанта тексту клінічної настанови паралельно з процесом обговорення і рецензування. На основі адаптованої клінічної настанови (еталонної практики, що підкріплена науковими доказами) розробляються стандарти медичної допомоги (нормування реальної практики). Адаптація клінічної настанови та розробка проекту стандарту медичної допомоги здійснюються однією робочою групою за цією Методикою, що зумовлює наукову обґрунтованість, здійсненність на практиці, цілісність набору критеріїв стандарту медичної допомоги, а також індикаторів якості медичної допомоги.

3.4.2 Вимоги до змісту стандартів медичної допомоги

Стандарти повинні бути чіткими і вимірними, ґрунтуватися на доказах, бути написаними з урахуванням інших стандартів та клінічних настанов простою мовою, зосередженими на клінічних питаннях і містити організаційні фактори, які впливають на якість медичної допомоги, бути обговореними з громадськістю в процесі розробки, регулярно переглядатися і оновлюватися, актуальними, досяжними та такими, що створюють потенціал для розвитку.

Стандарт повинен містити:

заголовок (коротко відображує сферу, на якій сфокусовано стандарт);

положення стандарту (пояснюють рівень виконання медичної допомоги, який має бути досягнутий);

обґрунтування (містить причини, через які стандарт є важливим з відповідним посиланням на адаптовану клінічну настанову та інші джерела);

критерії якості медичної допомоги (містять роз'яснення, що саме має бути досягнуто, щоб стандарт був виконаний).

Критерії якості медичної допомоги є двох рівнів - обов'язкові та бажані. Обов'язковий критерій визначає цільовий рівень медичної допомоги, нижче за який медична допомога не повинна надаватися, має бути досяжним у ЗОЗ. Бажаний рівень - це рівень, до якого слід прагнути, оскільки він обґрунтований результатами найкращої медичної практики, але через об'єктивні причини в даний час не може бути досягнутий у всіх ЗОЗ, проте може виконуватись в окремих ЗОЗ. Бажаний рівень демонструє рівень якості, якого повинні прагнути досягти, оскільки це досягнення поліпшить якість медичної допомоги. Нумерація критеріїв у складі стандарту не відображає пріоритетність.

Стандарти медичної допомоги угруповуються за розділами, які відповідають етапам медичної допомоги.

3.4.3 Структура стандарту медичної допомоги

Загальна частина стандарту містить: назву діагнозу, шифр за МКХ-10, інформацію про розробників (прізвище, ім'я та по батькові, науковий ступінь, наукове звання, посада, місце роботи), інформацію про рецензентів (прізвище, ім'я та по батькові, науковий ступінь, наукове звання, посада, місце роботи), дату оновлення.

Текст стандартів медичної допомоги викладається в табличному або текстовому вигляді, містить всі або вибрані розділи залежно від наявної доказової бази відповідно до форми, наведеної у додатку 7 до цієї Методики.

Індикатори якості медичної допомоги, включені до стандарту медичної допомоги, призначені для моніторингу надання медичної допомоги, дотримання стандарту медичної допомоги, охоплюють структуру, процес і результати медичної допомоги. Розробляються відповідно до Методики розробки системи індикаторів якості медичної допомоги, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 28 вересня 2012 року № 751.

Перелік літературних джерел, використаних при розробці стандарту медичної допомоги, містить перше джерело - адаптовану клінічну настанову, інші наукові джерела, використані при підготовці клінічної настанови, а також нормативно-правові акти.

3.5 Розробка уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги

3.5.1 Уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги розробляються для забезпечення реалізації положень адаптованої клінічної настанови та досягнення критеріїв якості, затверджених у стандарті медичної допомоги.

Розробка уніфікованого клінічного протоколу здійснюється впродовж 3-х місяців після затвердження стандарту медичної допомоги. Основною властивістю уніфікованого клінічного протоколу є урахування особливостей організації медичної допомоги, традицій клінічної практики та економічної ситуації в країні (ресурсного забезпечення тощо).

Затверджений уніфікований клінічний протокол є одним з основних документів для розробки локального протоколу медичної допомоги в ЗОЗ. Уніфікований клінічний протокол містить обов'язкові вимоги і рекомендації, що повинні бути включені до локального протоколу медичної допомоги.

3.5.2 Інформація в уніфікованому клінічному протоколі медичної допомоги повинна бути представлена лаконічно в табличному або текстовому вигляді за формою, наведеною у додатку 8 до цієї Методики, а також додатково за необхідності у вигляді таблиць, схем і графіків.

Уніфікований клінічний протокол містить такі основні розділи: паспортна частина, загальна частина, основна частина, опис етапів медичної допомоги, ресурсне забезпечення, індикатори якості медичної допомоги, перелік літературних джерел, використаних при розробці уніфікованого клінічного протоколу.

У паспортній частині зазначаються діагноз, коди класифікацій (МКХ-10 та інших), мета протоколу, для кого розроблений, дати розробки і перегляду, список розробників, рецензенти, перелік скорочень, стислі відомості про поширення патологічного стану.

У загальній частині зазначаються питання менеджменту стану здоров'я пацієнта з урахуванням критеріїв якості медичної допомоги та лаконічний опис особливостей процесу надання медичної допомоги. За потреби до загальної частини входить опис довготривалого і паліативного лікування, інших особливостей. В уніфікованих клінічних протоколах, що призначені для ведення невідкладних станів, необхідно зазначити обов'язкові етапи: невідкладна медична допомога, пункт невідкладної медичної допомоги; швидка медична допомога; екстрена госпіталізація; профіль відділення екстреної госпіталізації тощо.

Методи діагностики, лікування, реабілітації, профілактики, підготовка до виписки, медичний нагляд після виписки зі стаціонару розробляються у вигляді хронологічно упорядкованого переліку медичних процедур та втручань диференційовано для ЗОЗ відповідно до виду медичної допомоги. Етапи діагностики й лікування за необхідності пояснюються за допомогою схем, алгоритмів, таблиць, що містять інформацію про час виконання заходу або втручання, розробляються у довільній формі, зокрема: загальний алгоритм діагностики та диференційної діагностики, алгоритм лікування, схема медикаментозного лікування, алгоритм виписки зі стаціонару, алгоритм реабілітації, алгоритми первинної, вторинної, третинної профілактики тощо.

Розділ "V. Ресурсне забезпечення" уніфікованого клінічного протоколу містить переліки кадрових ресурсів, виробів медичного призначення та лікарських засобів. Назва обладнання, яке зазначається в протоколах медичної допомоги, повинна міститися у Державному реєстрі медичної техніки і виробів медичного призначення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року № 1497. Лікарські засоби, що зазначаються у протоколах медичної допомоги тільки за міжнародними непатентованими назвами, повинні міститися у чинному випуску Державного формуляра лікарських засобів, розробленого відповідно до Методики створення формулярів лікарських засобів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 липня 2009 року № 529, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2009 року за № 1003/17019. За потреби окреслюються клінічні ситуації та умови, за яких призначаються лікарські засоби, що не включені до Державного формуляра, але наявні у Державному реєстрі лікарських засобів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 411 (зі змінами).

Індикатори якості медичної допомоги зазначаються у протоколі для оцінки ефективності етапів лікувально-діагностичного процесу, структури, процесу і результату надання медичної допомоги в конкретному випадку. Зміст індикаторів відповідає адаптованій клінічній настанові та стандарту медичної допомоги.

Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги, за потреби, може містити інформацію у вигляді додатків (наприклад, додаток 1 - Клінічна класифікація; додаток 2 - Визначення, які використовуються у протоколі; додаток 3 - Пам'ятка для пацієнтів; додаток 4 - Форми для контролю за впровадженням локальних протоколів у закладах охорони здоров'я; додаток 5 - Форма поінформованої згоди пацієнта на медичну допомогу; додаток 6, що може бути додатковою інформацією щодо надання медичної допомоги до форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого № ____", форми первинної облікової документації № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого № ____", затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974; інші додатки за необхідності).

3.6 Громадське обговорення та рецензування медико-технологічних документів

Проекти розроблених адаптованих клінічних настанов, стандартів медичної допомоги та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров'я України з метою громадського обговорення - електронних консультацій. Під час громадського обговорення медичні працівники та представники громадськості висловлюються з приводу чіткості, зрозумілості, корисності та можливості впровадження положень адаптованої клінічної настанови і стандарту медичної допомоги. Допускається публікація робочих версій в засобах масової інформації.

Міністерство охорони здоров'я України організовує внутрішнє та зовнішнє рецензування документів щодо якості їх розробки та можливості практичного застосування. У рецензіях відзначаються такі аспекти, зокрема: повнота, ретельність і точність інтерпретації адаптованої клінічної настанови, а також обґрунтованість критеріїв якості медичної допомоги, запропонованих для стандарту медичної допомоги на національному рівні.

3.7 Затвердження медико-технологічних документів

Після опрацювання та погодження членами робочої групи стандарти (уніфіковані клінічні протоколи) медичної допомоги, розроблені на основі адаптованої клінічної настанови як джерела доказової інформації про найкращу медичну практику, затверджуються відповідним наказом Міністерства охорони здоров'я України та розміщуються в Реєстрі медико-технологічних документів.

3.8 Апробація медико-технологічних документів здійснюється за наказом Міністерства охорони здоров'я України.

3.9 Впровадження затверджених медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги здійснюється шляхом розробки локальних протоколів ЗОЗ.

3.10 Розробка локального протоколу медичної допомоги та клінічного маршруту пацієнта

Локальний протокол розробляє група фахівців, яка призначається наказом керівника ЗОЗ, впродовж 3-х місяців від дати розміщення стандарту (уніфікованого клінічного протоколу) медичної допомоги в Реєстрі медико-технологічних документів.

Локальний протокол медичної допомоги повинен мати структуру, наведену в додатку 9 до цієї Методики, у якій описану медичну допомогу відповідно до стандарту (уніфікованого клінічного протоколу) адаптовано до можливостей ЗОЗ, внутрішні інструкції для медичного персоналу. Зміни у внутрішній структурі основних частин локального протоколу здійснюються, якщо метод лікування відрізняється від методу, який описаний в стандарті (уніфікованому клінічному протоколі), клінічні, клініко-економічні та інші аргументи щодо обґрунтування відмінностей наводяться в письмовому вигляді.

У локальному протоколі детально викладається інформація щодо виконання обов'язкових заходів із зазначенням відділення, посади лікаря або середнього медичного персоналу, відповідального за захід або який виконує втручання, контактна інформація для термінового зв'язку, клінічних індикаторів якості медичної допомоги. При розробці локального протоколу враховуються ресурсні можливості ЗОЗ. Локальний протокол медичної допомоги погоджується Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров'я обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій, які за потреби забезпечують взаємодію ЗОЗ для надання медичної допомоги в обсязі та строки, визначені у стандарті (уніфікованому клінічному протоколі).

Поточний контроль за повнотою та адекватністю відображення стандарту (уніфікованого клінічного протоколу) медичної допомоги в локальних протоколах здійснюється Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров'я обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій.

Локальний протокол медичної допомоги підлягає моніторингу щодо виконання, результативності, впливу на стан здоров'я пацієнтів, у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Обробка персональних даних здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних".

Додатково до локального протоколу розробляється клінічний маршрут пацієнта, який містить алгоритм руху пацієнта по підрозділах ЗОЗ, пунктах контактів з лікарями та іншим медичним персоналом у процесі надання медичної допомоги, а також за потреби представляється взаємодія між ЗОЗ при наданні медичної допомоги з метою виконання вимог стандарту, уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги. Клінічний маршрут пацієнта розробляється в довільній формі і є специфічним для відповідного ЗОЗ.

"ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ" медико-технологічних документів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Заявка

на адаптацію клінічних настанов, розроблених за принципами доказової медицини, та розробку медико-технологічних документів

1.	Контактна відповідальна особа: прізвище, ім'я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання, місце проживання, телефон, факс, е-mail.
2.	Назва теми.
3.	Короткий опис проблеми. Актуальність для України.
4.	Дані про групи, організації або установи, що підтримують пропозицію.
5.	Короткий опис історії і стан питання, яке пропонується висвітлити в к лінічних настановах.
6.	Докази того, що наявні підходи до медичної допомоги при цьому захворюванні або стані значно різняться.
7.	Перелік переваг, що надасть розробка та впровадження клінічних настанов.
8.	Характеристика цільової популяції, на яку спрямовані клінічні настанови, зокрема пацієнтів, медичних представників.
9.	Перелік аспектів профілактики, діагностики, лікування зазначеного захворювання або стану, на які розраховані клінічні настанови, з указівкою відповідної медичної допомоги (первинної, вторинної, обох).
10.	Перелік медичних спеціальностей, представники яких повинні взяти участь у розробці рекомендацій.
11.	Приблизна оцінка кількості і якості доказів, накопичених за час формування заявки, що спроможні підкріпити клінічні настанови з відповідним бібліографічним списком.
12.	Опис клінічних настанов, рекомендацій і систематичних оглядів, створених за цією і близькими темами.
13.	Види медико-технологічних документів, які планується розробити, для яких видів медичної допомоги.
4.	Дата подання заявки.
5.	Підпис заявника.

Графік навчання робочих груп та опрацювання медико-технологічних документів

№ з/п	Строки	Зміст діяльності
1	1-й тиждень	Формування робочої групи, проведення настановного тренінгу, організація ведення загального протоколу діяльності робочої групи
2	2-3-й тижні	Інформаційний пошук джерел, оцінка клінічних настанов за допомогою AGREE, обґрунтований вибір прототипів для адаптації
3	4-й тиждень	Проведення тренінгу для робочої групи з адаптації клінічних настанов і розробки стандартів медичної допомоги та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги
4	5-19-й тижні в т.ч. 5-11-й тижні 12-19-й тижні	Розробка (адаптація клінічних настанов, розробка медичного стандарту - за потреби, розробка уніфікованого клінічного протоколу), у тому числі: складання проекту адаптованої клінічної настанови; створення проекту стандарту медичної допомоги (за потреби) та проекту уніфікованого клінічного протоколу
5	20-22-й тижні	Представлення проектів адаптованих клінічних настанов, стандартів та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги на зовнішнє рецензування
6	23-27-й тижні	Відкрите загальнонаціональне громадське обговорення
7	28-31-й тижні	Аналіз пропозицій та зауважень, які надійшли в процесі громадського обговорення, рецензування проектів документів. Опрацювання й остаточне погодження медико-технологічних документів членами робочої групи. Належне оформлення документів
8	32-33-й тижні	Експертиза медико-технологічних документів
9	34-й тиждень	Подання документів на затвердження до МОЗ України

Завдання 2. Головною задачею ПрАТ «ПентоПак» є орієнтація на якість продукції, що виробляється з урахуванням побажань споживача , що дозволяє забезпечити рентабельність і ліквідність нашої продукції, як в Україні, так і за її межами-постійно збільшуючи прибуток підприємства, тим самим забезпечуючи співробітників високою заробітною платнею.

Стратегічна ціль ПрАТ "ПентоПак":

Зайняти позицію лідера серед виробників високоякісних синтетичних оболонок, як в Україні так і за кордоном.

Система цінностей ПрАТ "ПентоПак":

- постійне підвищення якості та ефективності використання синтетичних оболонок;

- постійне підвищення кваліфікації спеціалістів і створення умов для зростання творчого потенціалу;

- розширення асортиментного ряду продукції, що виробляється і досягнення відповідно до потреб внутрішнього та зовнішнього ринків при оптимальних затратах;

- постійне вдосконалення всіх сфер діяльності: науково-дослідної, виробничої, комерційної, фінансової, організаційної і соціальної

- забезпечення нормального морально-психологічного клімату трудового колективу;

- дотримання режиму праці та відпочинку;

- стимулювання роботи співробітників;

- повага особистості;

- відповідальне відношення до охорони навколишнього середовища;

- гарантуємо нашим замовникам високу якість продукції, сервісне обслуговування.

В даний час високий рівень задоволення наших замовників досягається шляхом:

- використання новітніх технологій;

- забезпечення високої якості робіт;

- використання сучасного обладнання;

- використання високоякісних матеріалів для виробництва;

- зниження невиробничих затрат, що дає змогу зробити продукцію доступнішою для користувачів;

- урахування умов замовника;

- стимулювання активності персоналу, своєчасного аналізу пропозицій та зауважень.

Досягнення цих показників стало можливим за рахунок:

- згуртованого колективу професіоналів-однодумців;

- сучасної матеріально-технічної бази підприємства;

- матеріальної зацікавленості трудового колективу в результатах своєї праці;

- фінансової незалежності підприємства;

- постійного навчання працюючого персоналу;

- строгого контролю якості продукції, яка випускається;

- чіткого розподілу відповідальності по всьому виробничому циклі.

Для повного задоволення потреб замовника підприємство працює над зниженням термінів виконання замовників, цін, а також розширенням асортиментного ряду. Якість продукції, що виробляється знаходиться під постійним лабораторним контролем.

Завдання в області якості:

- вдосконалення якості продукції та додаткових послуг;

- розширення асортиментного ряду продукції, що виробляється;

- проведення маркетингових досліджень;

- постійне інформування споживачів про продукцію ПрАТ «ПентоПак»;

- зробити продукцію доступнішою для замовників за рахунок зниження собівартості та впровадження нових технологій у виробництво;

Вирішення вищеперерахованих завдань буде досягнуто за рахунок:

- постійного підвищення кваліфікації працівників підприємства;

- розширення маркетингових досліджень ринку, впровадження гнучкої системи знижок для постійних споживачів;

- підтримка оптимального складу персоналу організації;

- постійний аналіз діяльності підприємства в області якості;

- створення необхідних умов спрямованих на збереження здоров'я та працездатності співробітників підприємства в процесі праці;

- ефективної системи матеріального і морального стимулювання якісної праці;

- застосування нових технологій у виробництві продукції.

На підприємстві впроваджена система управління якістю, що відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 9001-2000.

Реалізація цієї політики є пріоритетним та першочерговим завданням для всього персоналу ПрАТ «ПентоПак».

Контроль, за її виконанням здійснюється Координаційною Радою з якості і особисто Генеральним директором.

Завдання 3. Система управління якістю (далі СУЯ) -- сукупність взаємозалежних і взаємодіючих елементів для розробки політики і цілей в області якості і досягнення цих цілей за допомогою скоординованої діяльності (робіт) на вибір її напрямку і керуванню організацією стосовно до якості.

Головна задача СУЯ -- не контролювати кожну одиницю продукції, а зробити так, щоб не було помилок у роботі, що могли б привести до появи браку (недоброякісної продукції і послуг).

СУЯ покликана забезпечувати якість продукції і послуг підприємства і "настроїти" цю якість на очікувану споживачами (замовників).

Які переваги дає впровадження системи управління якістю

§ Поліпшення якості продукції/послуги;

§ Поліпшення задоволеності вимог споживачів;

§ Підвищення лояльності споживачів, що веде до повторення бізнесу і гарних відкликів;

§ Зростання прибутку і частки ринків, одержані за допомогою гнучких і швидких відгуків на можливості ринку;

§ Збільшення задоволеності вимог суспільства;

§ Збільшення задоволеності вимог постачальників;

§ Збільшення гнучкості і швидкості погоджених спільних відгуків на зміни ринку між організацією і постачальниками;

§ Створення довіри основних зацікавлених сторін до результативності й ефективності організації;

§ Використання процесного і системного підходів, що щонайкраще приводять до досягнення бажаних результатів;

§ Поліпшення якості процесів;

§ Підвищення продуктивності;

§ Зниження витрат і ресурсів, їхня оптимізація і скорочення часу циклу за рахунок ефективного використання ресурсів;

§ Розширення ринку;

§ Ріст конкурентної переваги завдяки поліпшенню можливостей організації;

§ Завоювання міжнародного визнання;

§ Запобігання (мінімізація) непередбачених фінансових і моральних втрат у випадку форс-мажорних обставин;

§ Підвищення виробничої і фінансової дисципліни;

§ Збільшення задоволеності вимог персоналу;

§ Залучення персоналу в роботу з якості, збільшення його прихильності ідеї якості;

Поліпшення розуміння персоналом цілей і задач організації, краще його мотивування і підвищена відповідальність за власні результати;

§ Більше прагнення працівників брати участь і вносити свій внесок у постійне поліпшення якості продукції, процесів, систем управління безпечністю продукції (далі СУБП) та СУЯ.

§ Поліпшення взаємозв'язку між персоналом і керівництвом;

§ Збільшення ролі лідерства, що приводить до постійного поліпшення якості продукції, процесів і СУЯ та СУБП;

§ Створення комфортного психологічного клімату в компанії;

§ Збільшення задоволеності вимог власників і інших зацікавлених сторін та інше;

Механізм для демонстрації відповідальності перед зацікавленими сторонами, а це:

- більш вигідні ставки страхування;

- краща інвестиційна привабливість компанії;

- демонстрація фінансової і виробничої стабільності.

Більш високий ступінь довіри з боку представників наглядових органів і відповідно можливість зменшення обсягу інспекційних перевірок.

Краща відповідність вимогам законодавчих норм і правил.

Доцільність впровадження систем управління

Підприємці та керівники будь-якого підприємства, розглядаючи пропозицію щодо впровадження систем управління, задаються природним питанням: "Навіщо мені це потрібно?".

Незважаючи на те, що сертифікація, наприклад, системи управління якістю на відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001, носить добровільний характер, відсутність у компанії працюючої системи управління якістю і сертифіката, що підтверджує її відповідність вимогам чинної нормативної документації, знижує конкурентоспроможність компанії і працює як антиреклама.

Впровадження систем управління дозволяє:

- знизити витрати підприємства на виробництво, підтримання якості, і тим самим підвищити його рентабельність за рахунок зниження енергетичних витрат та зниження невиробничих витрат: звичайні витрати виробництва, штрафні санкції, рекламації, виробничий брак;

- задовольнити запити споживачів;

- вивести підприємство на нові, в тому числі міжнародні ринки з відповідною ціновою політикою;

- підвищити конкурентоспроможність в умовах ринкової економіки;

- стати більш привабливим для інвесторів;

- забезпечити лояльність потенційних споживачів, клієнтів і партнерів;

- орієнтувати всі виробничі процеси на підвищення якості та безпечності;

- удосконалювати інформаційну систему підприємства.

Впровадження та сертифікація системи управління якістю дозволяє підприємству підтримувати стабільну якість продукції, оскільки процес виробництва або надання послуг, на якому працює така система, стає керованим. Основні вимоги системи управління якістю (СУЯ) пов'язані з впровадженням процесного підходу. СУЯ - це «скелет» системи менеджменту підприємства.

Наявність сертифіката відповідності системи управління визначає ефективність СУ компанії і стимулює підприємців покращувати продукцію, яка випускається, що позитивно позначається як на самому підприємстві, так і на світових і локальних ринках товарів і послуг.

Виробники Запорізької області прагнуть не відставати від глобальних тенденцій. Вони почали запроваджувати та сертифікувати системи управління відповідно до вимог міжнародних стандартів. По-перше, щоб модернізувати виробництво, по-друге аби мати повноцінне право вступати у прозору конкурентну боротьбу.

Завдання 4. «Розроблення моделі системи управління якістю медичної допомоги на основі внутрішнього аудиту на рівні закладу охорони здоров'я» нами був досліджений вплив різних факторів на процес покращання якості медичної допомоги(причинно-наслідкових зв'язків), що дозволило впорядкувати фактори, які впливають на стан об'єкту аналізу за допомогою побудови діаграми Ісікави («скелет риби»).



Дослідження показало, що загальна система основних чинників, які забезпечують якість медичної допомоги на рівні закладу охорони здоров'я, складається із чотирьох груп факторів:

1) ресурси (фінансові, матеріально-технічні, кадрові);

2) державне нормативно-правове забезпечення (нормативні акти зі стандартизації, ліцензування та акредитації);

3) управління/організація на рівні Якість медичної допомоги Управління/Організація на рівні закладу охорони здоров'я (технології лікування, управління, система контролю, стандартизація та ефективне використання ресурсів);

4) ставлення споживачів медичних послуг (пацієнтів) до збереження свого здоров'я та рекомендації лікаря. Визначені фактори забезпечення якості медичної допомоги в закладі охорони здоров'я комплексно інтегрують розвиток можливих напрямків підвищення якості медичного обслуговування.

Науково обґрунтовано за допомогою медико-соціологічного дослідження і причинно-наслідкової діаграми, що перспективним і реальним напрямом для ефективних змін у покращанні якості медичної допомоги є рівень закладу охорони здоров'я, оскільки саме заклад охорони здоров'я має сьогодні значний потенціал динамічного і гнучкого реагування на потреби та очікування пацiєнтiв щодо покращання якості медичної допомоги.

Програма забезпечення безперервного підвищення якості медичної допомоги в закладах охорони здоров'я» та «План заходів» з впровадження Програми:

1) проведення занять із медичним персоналом щодо принципів системи безперервного покращання якості медичної допомоги в закладі охорони здоров'я та внутрішнього аудиту в кожному структурному підрозділі;

2) розроблення методичних рекомендацій з впровадження механізму внутрішнього аудиту в закладі охорони здоров'я;

3) призначення відповідального керівника на рівні заступника головного лікаря та відповідальних осіб з якості медичної допомоги у структурних підрозділах;

4) розроблення внутрішніх стандартів надання медичної допомоги у кожному підрозділі закладу (за допомогою розроблення локальних протоколів, методів хронометражу, анкетування, бенчмаркінгу та ін.);

5) розроблення індикаторів оцінки якості медичної допомоги за кожним структурним підрозділом і організацією в цілому зі встановленням граничних значень для кожного індикатора;

6) затвердження плану тем внутрішнього аудиту на один рік у закладі охорони здоров'я і структурних підрозділах із формуванням мультидисциплінарних груп за кожною темою внутрішнього аудиту;

7) розроблення мотиваційного механізму участі у внутрішньому аудиті медичного персоналу та системи стимулів до поліпшення показників діяльності працівників закладу охорони здоров'я.

Размещено на Allbest.ru