Пломбувальні матеріали

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

КАФЕДРА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни "Пропедевтика терапевтичної стоматології"

на тему: Пломбувальні матеріали

Виконав: студент 2 курсу, 18- групи

Мамедов. Р.В.

КИЇВ - 2016

Пломбувальні матеріали

стоматологічний пломба матеріал цемент

В стоматологічній практиці широке вживання знаходять різноманітні клінічні стоматологічні матеріали, які умовно можна розділити на пломбувальних і адгезивних.

Пломбувальні матеріали прийнято класифікувати за призначенням.

Постійні пломбувальні матеріали. Металеві (срібна, мідна амальгама) і неметалічні (цементи композити, компомери). Застосовуються для лікування карієсу і його ускладнень в один сеанс або (в разі попереднього використання тимчасових пломбувальних матеріалів) у останній сеанс. Лава постійних пломбувальних матеріалів розроблений спеціально для естетичної стоматології.

Тимчасові пломбувальні матеріали. Светоотверждаємиє матеріали для тимчасових пломб, цинкевгенольниє цементи безевгенольниє цементи. Застосовуються у випадках, коли лікування карієсу неможливе закінчити в один сеанс (для пов'язок), для тимчасової фіксації коронок і мостовідних протезів, ізолюючих прокладок.

Прокладки. Пломбувальний матеріал, що накладається на дно (стінки) каріозної порожнини. Лікувальні (протизапальні, одонтотропниє), ізолюючі (цементи, лаки) сучасні лікувальні і ізолюючі матеріали.

Пломбувальні матеріали для закриття фіссур. Застосовуються для закриття анатомічних поглиблень зубів і ізоляції ділянок чутливих до ураження карієсом, від бактерійної середи порожнини рота.

Матеріали для пломбування кореневих каналів. Штифти (металеві, гутаперчеві і ін.), цинк-фосфатниє цементи, матеріали на основі епоксидних смол, стеклоїономерниє цементи, матеріали з добавками лікарських препаратів, матеріали на базі дентинних адгезівов.

Класифікація пломбувальних матеріалів

Існує декілька класифікацій пломбувальних матеріалів.

Залежно від того, до якої групи належить зуб, розрізняють пломбувальні матеріали для:

фронтальних зубів (вони повинні відповідати високим косметичним вимогам);

молярів і пре молярів (повинні витримувати велике навантаження).

Залежно від матеріалу виготовлення, пломбувальні матеріали поділяють на:

метали: амальгами, сплави, чисті метали (золото);

неметали: цементи, пластмаси, композиційні матеріали.

Залежно від призначення, розрізняють пломбу вальні матеріали для:

тимчасових пломб, пов'язок;

постійних пломб;

лікувальних прокладок;

ізолюючих прокладок;

обтурації кореневих каналів.

Тимчасові пломбувальні матеріали.

Цинк-сульфатні цементи (штучний дентин, дентин-паста)

Цинкевгенольні цементи

Полікарбоксилатні цементи

Цинк - фосфатні цементи

Склоіономерні цементи

Полімерні матеріали

Пломбувальні матеріали для прокладок

Ізолюючі прокладки:

Цинк-фосфатні цементи

Склоіономерні цементи

Полікарбоксилатні цементи

Лаки

Дентинні бонд системи

Лікувальні прокладки:

Препарати на основі гідроокису кальцію

Цинк-евгенольні цементи

Матеріали, що містять лікувальні добавки

Стоматологічні цементи

Стоматологічні цементи широко використовуються в терапевтичній стоматології, при пломбуванні зубів, а також як прокладки для захисту пульпи.

Згідно із сучасною класифікацією (D. S. Smitn, 1995), виділяють 4 типи стоматологічних цементів:

1. Фосфатні:

цинк-фосфатні,

силікофосфатні,

силікатні.

2. Фенолятні:

цинк-евгеноловні, Са (ОН)2 - саліцилатні.

3. Полікарбоксилатні:

цинк-полікарбоксилатні, склоіономерні.

4. Акрилатні:

поліметилакрилатні, диметилакрилатні.

Цинк-фосфатні цементи (фосфат-цемент, Adhesor; фосфат-цемент, що містить срібло; діоксивісфат).

Склад: порошок фосфат-цементу на 75-90% складається з оксиду цинку, решту становлять оксиди магнію, кремнію, кальцію та алюмінію. Рідина являє собою водний розчин ортофосфорної кислоти, частково нейтралізований гідратами оксиду алюмінію та цинку.

Цементна маса для прокладок або пломб готується шляхом змішування рідини з порошком протягом 1-1,5 хв. Критерієм готовності є така консистенція отриманої маси, коли вона не тягається за шпателем, а відривається, утворюючи зубці не вище ніж 1 мм. Не слід додавати рідину до густо замішаної маси.

Позитивними якостями цих цементів є добрі термоізолюючі властивості, мала токсичність та відповідність матеріалу коефіцієнту теплового розширення твердих тканин зубів. Проте вони мають і деякі недоліки: значна усадка та розчинність, невелика механічна та хімічна стійкість порівняно із силікатними, силіко-фос-фатними та іншими видами цементів. Останнім часом до складу цинк-фосфатних цементів додають солі срібла та інші речовини, що надають цементам антимікробні та протикаріозні властивості.

Фосфат-цемент. У стоматологічній практиці фосфат-цемент використовується найчастіше для ізоляційних прокладок, іноді як постійний пломбувальний матеріал - для тимчасових зубів на стадії резорбції кореня.

Бактерицидний фосфат-цемент, що містить срібло. До складу звичайного цинк-фосфатного цементу додано сіль срібла, що надає йому бактерицидні властивості.

Випускаються бактерицидні цинк-фосфатні цементи, що містять інші бактерицидні речовини (CuO, Cu2O та ін.). Останнім часом до складу цинк-фосфатних цементів запропоновано додавати фторид олова (SnF) у кількості 1-3 %, що безперечно підвищує їх карієсстатичний ефект.

Силікатні цементи (силіцин, силицин-2, Fritex,) відрізняються від фосфатних цементів своїм складом. Порошок силікатного цементу -- це подрібнене скло, що складається з алюмосилікатів, сполук фтору та барвників. Рідина подібна до такої фосфат-цементів, проте містить складові частини в дещо інших пропорціях. Силікатні цементи мають кращі фізико-механічні властивості порівняно з фосфатними цементами, стійкі в умовах ротової порожнини, мають колір і блиск, що наближається до емалі. Проте вони є досить крихкими, погано витримують жувальне навантаження, можуть негативно впливати на пульпу зуба.

У терапевтичній стоматології силікатні цементи з відповідною ізолюючою прокладкою можуть застосовуватися в постійних зубах для пломбування каріозних.

Силікатні цементи замішують протягом 1 хв. Маса вважається приготованою правильно, якщо при легкому надавлюванні шпателем її поверхня стає вологою (блискучою) і не тягнеться за шпателем. При роботі із силікатними цементами не бажано користуватися металевим шпателем та металевими матрицями.

Силікофосфатний цемент (Cилiдотп) -- є сумішшю порошків фосфатного (20%) та силікатного (80%) цементів.

Силідонт має добру адгезію, пластичний, менше виражені його токсичні властивості, він досить твердий і стійкий у порожнині, проте відрізняється за кольором від тканин зубів, що обмежує його застосування.

Ізоляційна прокладка при роботі із силідонтом є обов'язковою.

Методика приготування цементної маси із силідонту така сама, як із силіцину.

Цементи на основі фенолята містять у своєму складі оксид цинку та очищений евгенол або гвоздичну олію (85% евгенолу). Між оксидом цинку та евгенолом у присутності води відбувається хімічна реакція з утворенням евгеноляту цинку. Реакція твердіння відбувається дуже повільно, тому доскладу цементів додають сполуки, що здатні її прискорювати (наприклад, солі цинку). Цементи промислового виробництва тверднуть протягом 2-10 хв, набуваючи через 10 хв достатньої міцності, що дозволяє ставити на прокладку з такого цементу постійну пломбу з амальгами.

Перевагою ципк-евгенолових цементів є, безперечно, їх позитивний вплив на пульпу. Вони мають одонтотропні та протизапальні властивості. Проте висока розчинність у ротовій рідині, а також низька механічна міцність дозволяють застосовувати такі цементи тільки для прокладок і тимчасового пломбування. Не слід застосовувати цинк-оксид-евгенолові цементи для прямого покриття пульпи, тому що евгенол є сильним подразником. Він є також потенційним алергеном. Крім того, слід пам'ятати про несумісність композитних матеріалів з прокладками, що містять евгенол.

Хелатні цементи з гідроксидом кальцію "Dycal" (DentSplay), "Life"Ta ін.). З'явилися на початку 60-х років. Це цементи фенолятного типу, що засновані на реакції твердіння між гідроксидом кальцію та іншими оксидами й ефірами саліцилової кислоти. Ці цементи складаються з двох паст, одна з яких містить гідроксид кальцію, а інша - хімічні сполуки, що забезпечують швидке твердіння.

Цементи, що містять гідроксид кальцію, широко застосовуються при лікуванні гострого глибокого карієсу та для прямого покриття оголеної пульпи. Їх перевагами є легкість використання, швидке твердіння, позитивний вплив на пульпу. Недоліки: незначна міцність, можливість пластичної деформації, розчинність за наявності крайової проникності (негерметичне пломбування).

Склоіономерні цементи -- це сучасні пломбувальні матеріали, що поєднують властивості силікатних та поліакрилових систем.

Склоіномерні цементи складаються з порошку (тонко змеленого фторсилікату кальцію і алюмінію) та рідини (50% водний розчин кополімеру поліакрил - поліітаконової або поліакрил-полімалеїнової кислоти). У деяких матеріалах кополімер додається до порошку, а як рідина для замішування використовується вода.

Полікарбоксилатні цементи (Poly-F-Plus; Carbocement; Adgesor-Carbofine). Порошок містить оксид цинку з добавками магнію та солей кальцію,рідина -- це 30-50% водний розчин поліакрилової кислоти. Значними перевагами цих цементів є майже повна безпечність для твердих тканин і пульпи зуба та властивість хімічно зв'язуватися з емаллю і дентином. Вони ідеально підходять для пломбування тимчасових зубів, тому що не потребують ізоляційної прокладки і мають виражену адгезію до твердих тканин зуба.

У постійних зубах полікарбоксилатний цемент застосовується як підкладочний матеріал і для тимчасового пломбування. Тривалість змішування порошку з рідиною не повинна перевищувати 20-30 сек, з метою максимального використання адгезивних властивостей його слід використати протягом 2 хв. Якщо поверхня цементної маси стає тьмяною і в ній з'являються тонкі нитки, то ця порція цементу непридатна для використання.

Цинк-сульфатні цементи. Основою є сульфат і оксид цинку, які в сполученні з водою утворюють кристали Zn(OH)2SO4 і основну сіль, що сприяє твердненню маси. Широко використовуються ці цементи для тимчасових пломб (штучний дентин, дентин-паста, віноксол, Cimpat, Provicol та ін.).

Тимчасові пломби і пов'язки

Сучасні матеріали для тимчасових пломб мають наступні характеристики:

- легко замішуються і легко вводяться в порожнину;

- зберігають герметизм на весь період перебування в зубі;

- індиферентні до навколишніх тканин;

- досить легко видаляються з порожнини. Тимчасові пломби накладаються безпосередньо на очищені і висушені дно (лікувальну прокладку) істінки, заповнюючи всю порожнину. Відтворення анатомічних форм зуба, контактного пункту - обов'язково.

Показання до накладення тимчасових пломб: лікування глибокого карієсу(перше відвідування); лікування пульпіту біологічним методом; тимчасове пломбування після заповнення кореневого каналу.

Тимчасові пломби призначені для короткочасної ізоляції (від 1-3 днів до 2-3 тижнів, іноді більш тривалий час) сформованої й обробленої каріозної порожнини з метою збереження медикаменту, залишеного на дні, в устях кореневого каналу або в каналах зубів безпосередньо, у тому числі для контролю за результатами лікування кореневих каналів зубів. Крім того, тимчасові пломби накладають у випадку відстроченого лікування на більш тривалий час до 3 місяців.

В даний час у вітчизняній стоматологічній практиці використовується штучний дентин, віноксол (цинк-сульфатний цемент), представлений у вигляді порошку, що замішується на воді, а також дентин, що замішується на рослинній олії (дентин-паста). Вони не відрізняються особливою міцністю, не створюють достатньої герметизації, тому використовуються для короткочасного введення в порожнину медикаментів. У зв'язку з цим в останні роки створені більш ефективні тимчасові пломбувальні матеріали, у тому числі і фотополімеризаційні, котрі забезпечують гарну герметизацію каріозної порожнини, більш стійкі до механічних впливів, отже, краще витримують' необхідні тимчасові терміни.

Размещено на Allbest.ru