Невідкладна допомога при переломах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Травми грудної клітини можуть бути відкритими (рани) та закритими (здавлювання). Відмічається біль у місці ураження, порушення дихання та кровообігу. Постраждалого непокоїть загальна слабкість, біль у грудях, кровохаркання. При закритому ураженні грудини можуть спостерігатися перелами ребер (різкий біль у місці перелому, який посилюється при натисканні на ребра, глибокому вдиху). Відкриті ураження грудини бувають непроникаючими та проникаючими. При непроникаючому пораненні з'являється біль на місці поранення, різкого порушення дихання не спостерігається. Ці поранення відносяться до категорії легких.

Схема надання першої допомоги: - надайте потерпілому положення "напівсидячи";

- припинить доступ повітря у рану. Для цього слід накласти герметичну пов'язку на рану використовуючи внутрішню стерильну сторону індивідуального перев'язувального пакету (у разі його відсутності - можна використати поліетиленовий пакет, лейкопластир або накласти багатошарову полотняну пов'язку) таким чином, щоб краї герметичної пов'язки виходили за межі рани не менш ніж 5 см;

- викличте швидку допомогу;

- до прибуття медичного працівника до місця поранення прикладіть пузир з льодом, холод;

- транспортувати постраждалого лише у положенні "напівсидячи".

Неприпустимо:

- не викликати швидку допомогу;

- самостійно виймати з рани чужорідні предмети (цим займеться лікар- травматолог);

- залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);

- транспортувати постраждалого у лежачому положенні.

травматичний перелом іммобілізація невідкладний

Перелом ключиці може наступити в результаті прямої травми (удар в ключицю), а також внаслідок падіння на плече, лікоть або розігнуту в ліктьовому суглобі руку.

Симптоми. При огляді хворого плече на боці ушкодження опущено нижче, ніж на здоровій. Скорочення і деформація ключиці видно в перші години після перелому, а потім, у зв'язку з збільшенням гематоми, з'являється припухлість. Здоровою рукою хвора притримує за лікоть передпліччя на стороні пошкодження і притискає пошкоджену руку до тулуба. Голова нахилена в бік пошкодження.

Натискання на плече, а також пальпація ключиці болючі; при зміщенні відламків визначається деформація. Рухи в плечовому суглобі викликають біль у місці перелому. Характер і ступінь зміщення відламків визначаються при рентгенографії.

Перша допомога. З метою зменшення болю в місці перелому роблять ін'єкцію 1 мл 1% розчину морфіну. Руку фіксують пов'язкою Дезо, попередньо уклавши валик з вати в пахвову западину, який відтісняє верхній відділ плечової кістки назовні, а разом з ним назовні відтягується і дистальний уламок ключиці, що зменшує біль у місці перелому.

Лікування. При поднадкостничных переломах та при переломах без значного зміщення у дорослих необхідно фіксувати плечовий пояс гіпсовою пов'язкою типу Дезо терміном на 2 тижні, а у дітей - м'якою пов'язкою строком на 7- 10 днів. З 2- го дня після перелому необхідна лікувальна фізкультура для пальців кисті, потім променевого і ліктьового, а після припинення іммобілізації - і плечового суглобів.

При переломах зі зміщенням необхідно вправити відламки і утримати їх під вправленном стані на термін, необхідний для зрощення.

Травматичний шок -- викликаний травмою важкий стан, що супроводжується вираженими порушеннями функцій життєво важливих органів, в першу чергу кровообігу і дихання. Найчастіше виникає внаслідок тяжких обширних пошкоджень, що супроводжуються крововтратою.

Сприятливими моментами до розвитку травматичного шоку є нервова та фізична втома, переляк, охолодження, наявність хронічних захворювань (туберкульоз, хвороби серця, обміну речовин тощо). Шок часто спостерігається у дітей, які погано переносять крововтрати, людей похилого віку, які дуже чутливі до больових подразників.

Травматичний шок може виникнути при пошкодженнях, що не супроводжуються великою крововтратою, особливо якщо травмовані найбільш чутливі, так звані рефлексогенні зони (грудна порожнина, череп, черевна порожнина, промежина).

Шок може виникнути відразу після травми, але можливий і пізній шок, через 2- 4 години, частіше за все унаслідок неповного проведення протишокових заходів та його профілактики.

У залежності від тяжкості протікання торпідна фаза шоку поділяється на чотири ступеня.

* Шок І ступеню (легкий). Постраждалий блідий, свідомість ясна, іноді легка загальмованість, рефлекси знижені. Пульс прискорений, 90- 100 ударів за хвилину, артеріальний тиск не нижче 100 мм рт.ст.

* Шок ІІ ступеню (середньої тяжкості). Виражена загальмованість, млявість, шкірні покриви та слизові оболонки бліді, акроцианоз. Шкіра вкрита липким потом, дихання прискорене та поверхове. Зіниці розширені. Пульс 120- 140 ударів за хвилину, артеріальний тиск 80- 70 мм рт.ст.

* Шок ІІІ ступеню (тяжкий). Стан постраждалого тяжкий, свідомість збережена, але навколишніх він не сприймає, на больові подразники не реагує. Шкірні покриви землисто-сірого кольору вкриті холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа та кінчиків пальців. Пульс ниткоподібний, 140- 160 ударів за хвилину, артеріальний тиск менш ніж 70 мм рт.ст. Дихання поверхове, часте, іноді зріджене. Можуть бути блювання, мимовільне сечовиділення та дефекація.

* Шок IV ступеню (преагонія або агонія). Свідомість відсутня. Пульс та артеріальний тиск не визначені. Тони серця дуже важко вислуховуються. Дихання агональне, по типу ковтання повітря.

Як розпізнати перелом кісток черепа?

Як правило, людина, яка надає першу допомогу, не може відразу визначити перелом кісток черепа. Однак існує кілька симптомів, які дозволяють припустити перелом черепних кісток:

Пошкодження черепних кісток можна запідозрити після оцінки положення тіла потерпілого і характеру травми.

При огляді і пальпації голови виявляють гематоми, набряки і зміщення кісток.

Іноді на дні рани можна побачити мозкову речовину.

* При наявності вм'ятини на склепінні черепа можна припустити імпрессіон. перелом.

* Постраждалий може втратити свідомість.

* У постраждалого можлива часткова або повна втрата пам'яті. Чим яскравіше виражені провали пам'яті, тим сильніше вражений головний мозок.

* Травми головного мозку можуть викликати параліч верхніх і нижніх кінцівок.

* При травмі головного мозку можуть початися судоми.

* Якщо дихання потерпілого нерівномірний, слабке, переривчасте, то це означає, що вражений дихальний центр.

* Часто виникає нудота і блювота.

Перша допомога при переломі кісток черепа

* Потерпілого слід покласти на здоровий бік, підклавши під голову подушку.

* Необхідно постійно стежити за життєво важливими функціями організму - диханням, пульсом, свідомістю.

* При необхідності робити штучне дихання.

* При відкритому переломі кісток черепа на рану слід накласти стерильну пов'язку.

* Викликати швидку медичну допомогу.

При переломі кісток черепа деякі потерпілі стають дуже неспокійними. Тому потерпілого треба укласти і не дозволяти йому рухатися, зафіксувати голову.

Якщо в результаті травми сталося витікання мозкової речовини, то людина, яка надає першу допомогу, ні в якому разі не повинен здавлювати череп при перев'язці. На пов'язку необхідно накласти подушечку, потім рану необхідно легко, не здавлюючи, перев'язати косинкою.

Реанімація - це сума активних і своєчасних заходів по відновленню життєво важливих функцій організму (органів дихання, діяльності серця...), порушення яких спостерігається під час і після хірургічних операцій і травматичних пошкоджень. Завданням реанімації є вивчення закономірностей вмирання організму і відновлення його функцій, профілактика термінальних станів і розробка найбільш удосконалених методів оживлення організму. Під терміном «термінальний стан» розуміють останній етап життя людини - важку стадію шоку, важкий колапс, агонічні стани і клінічну смерть, тобто короткий період часу після припинення кровообігу, протягом якого ще не розвинулися незворотні зміни життєво важливих органів і, в першу чергу, кори головного мозку.

Оживлення організму - складний процес, який потребує швидкості в проведенні тих або інших заходів в залежності від стану хворого і причин, які призвели до розвитку термінального стану.

Достатньо нагадати, що оживити мертвеця можна не пізніше ніж через 5- 7 хвилин після настання клінічної смерті, це пов'язано з швидкою загибеллю клітин кори головного мозку внаслідок кисневого голодування. В інших випадках вмирання організму може продовжуватись поступово, в більш тривалі строки, які вимірюються годинами.

Порядок проведення реанімаційних заходів включає наступні етапи:

1. Визначення наявності дихання та скорочень серця.

2. Визначення наявності абсолютних ознак смерті.

3. Ревізія прохідності дихальних шляхів та її відновлення.

4. Штучна вентиляція легень.

5. Масаж серця при його зупинці.

Далі слід твердо запам'ятати, що перед проведенням штучного дихання потрібно відновити прохідність дихального каналу у потерпілого без свідомості.

Ознаки перелому. Про перелом може говорити деформація кінцівки і ненормальна рухливість нижнього сегмента кінцівки (наприклад, частина гомілки може «бовтатися» нижче зони перелому). У місці перелому дуже швидко, просто на очах, утворюється набряк і гематома (крововилив). Рухати кінцівкою боляче. Рух кінцівки різко обмежений і якщо ви все- таки спробуєте рухати нею, то потерпілий буде вам в цьому заважати. Сильний біль при обмацуванні кінцівки.

При відкритому переломі ні в якому разі не можна вправляти відламки. Треба прямо на місці накласти на рану стерильну пов'язку, що давить. Ця пов`язка не тільки захистить рану від інфікування, а й зупинить кровотечу. Необхідність в накладенні кровоспинного джгута виникає рідко.

При наявності у хворого перелому треба приступити до іммобілізації, тобто знерухомити кінцівку. Ваше завдання -- створити спокій у зоні перелому. При іммобілізації дотримуються наступних правил:

* шина повинна фіксувати не менше двох суглобів, а при переломі стегна -- всі суглоби нижньої кінцівки. Це правило часто порушують навіть практикуючі лікарі, але наслідком подібної помилки є звичайно зміщення уламків під час транспортування пацієнта. Якщо у постраждалого перелом гомілки, то шина повинна фіксувати гомілковостопний і колінний суглоби. Якщо зламане стегно, то фіксується гомілковостопний, колінний і тазостегновий суглоби. При переломах передпліччя фіксують променево-зап'ястний і ліктьовий суглоби, плеча -- ліктьовий і плечовий суглоби;

* перед накладенням шини її необхідно підігнати під розмір пошкодженої кінцівки. Підгонку шини проводять на собі, щоб не порушувати положення травмованої частини тіла;

* шину накладають поверх одягу і взуття, які при необхідності розрізають;

* для попередження здавлювання тканин в місцях кісткових виступів накладають м`який матеріал;

* шину можна накладати з того боку, де виступає зламана кістка.

Іммобілізацію зазвичай проводять удвох -- один із яких обережно піднімає кінцівку, не допускаючи зміщення відламків, а інший -- щільно і рівномірно прибинтовує шину до кінцівки, починаючи від периферії. Кінці пальців, якщо вони не пошкоджені, залишають відкритими для контролю за кровообігом. При обмеженій кількості перев'язувальних засобів шини фіксують шматками бинта, мотузки, ременями.

Але якщо під рукою немає нічого такого, з чого б можна було зробити хоч якусь подібну шину, а іммобілізацію зробити треба, то можна використовувати такі прийоми:

* При переломі лопатки підвісити руку на шарфі або хустці.

* При переломі ключиці -- прив`язати руку до тулуба.

* При переломах верхнього кінця плечової кістки руку підвішують на шарфі, а при сильному болі прив'язують до тулуба.

* При переломах нижнього кінця плечової кістки руку акуратно згинають у лікті під прямим кутом і накладають шину з підручних матеріалів. Це можуть бути будь- які деревинки і навіть лижі. Те ж саме роблять при переломах кістки передпліччя.

Синдром тривалого здавлення кінцівки - це своєрідний патологічний стан організму, що виникає, як правило, у відповідь на тривалу компресію великої маси м'яких тканин. Описані рідкісні випадки, коли СДС розвивається при короткочасних здавленнях великої маси м'яких тканин. Сила стискання при збереженому свідомості потерпілого, як правило, велика, і він не в змозі витягти з- під преса травмовану кінцівку.

Це спостерігається, наприклад, при землетрусах, завалах в шахтах, аварії і т. д. Сила стискання може бути і невеликий. При цьому СДС розвивається у зв'язку з тривалою компресією, яка можлива в тих випадках, коли потерпілі з різних причин (кома, отруєння, припадок епілепсії тощо) знаходяться в несвідомому стані. У клінічній медицині для позначення такого здавлення використовують терміни "позиційна компресія", "позиційне здавлення". Досвід показує, що СДС розвивається в основному при тривалому (протягом 2 год і більше) тиску великої маси м'яких тканин.

Сучасне лікування постраждалих під час землетрусів та інших масових катастроф з СДС різного ступеня враженості повинно бути комплексним з урахуванням всіх моментів патогенезу даного пошкодження, етапності та наступності в наданні лікувальних посібників. Комплексність передбачає вплив на макроорганізм з метою корекції всіх відхилень гемостазу, місцевий патологічний осередок і мікрофлору ран. Етапність означає надання певного і необхідного для кожного етапу об'єму і характеру медичної допомоги. Наступність у лікуванні забезпечує безперервність і цілеспрямованість проведення лікувальних заходів від початку медичної допомоги до одужання потерпілого.

При масивних ураженнях доцільно організувати три етапи надання медичної допомоги:

* I етап - допомога в осередку масового ураження,

* II етап - кваліфікована медична допомога, яку надають у медичному закладі,

III етап - спеціалізована медична допомога. З цією метою використовують великий центр хірургічного та травматологічного профілю, оснащений всім необхідним для надання спеціалізованої допомоги при відкритих і закритих пошкодженнях опорно-рухового апарату та їх наслідків, а також реанімаційної службою для лікування шоку,

Лікування на місці події. На місці події потерпілому обов'язково вводять знеболюючі, по можливості виконують новокаїнову блокаду (краще провідникову) біля основи кінцівки. Джгут накладають тільки при явному розчавленні кінцівки з метою відстрочування ампутації. В інших випадках послідовність надання допомоги на місці події повинна бути наступна: накладання джгута, звільнення кінцівки від завалу, туге бинтування здавленої кінцівки, холод, іммобілізація, зняття джгута, при наявності ран - їх механічна очистка, накладення пов'язок, що володіють антисептичними, ферментативними і дегідратуються властивостями, бинтування. При наявності можливості обкладають ушкоджений сегмент кінцівки міхурами з льодом і здійснюють транспортну іммобілізацію.

Перша медична допомога - це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці отримання травми, здебільшого у порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт, які прибули до осередку аварії. Основна мета першої медичної допомоги - врятування життя потерпілого, усунення впливу уражаючих чинників, які можуть продовжувати діяти, швидка евакуація із небезпечної зони до лікувальної установи. Оптимальний термін для надання першої медичної допомоги становить 30 хв. після отримання травми, але в деяких випадках він може скорочуватися до 5- 7 хв. (артеріальна кровотеча, асфіксія). Перша медична допомога передбачає виконання таких основних заходів: витягування потерпілих з пошкодженого транспорту, з- під завалів; гасіння одягу; усунення асфіксії шляхом відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів; тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі; іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами; накладання оклюзійної пов'язки у разі відкритого пневмотораксу; введення знеболювальних препаратів при наявності їх у рятівників; накладання асептичної пов'язки на рани та обпечені поверхні.

Первинний огляд - це, насамперед, визначення стану, який загрожує життю пацієнта, та проведення невідкладних заходів для відновлення життєво важливих функцій організму. Первинний огляд починається з визначення рівня свідомості у потерпілого і передбачає наступні елементи серцево- легеневої реанімації, абревіатура яких прийнята у більшості країн світу - АВС . Життєво важливі функції визначаються за такими ознаками: наявність свідомості; наявність дихальних функцій; визначення стану кровообігу.

Невідкладна медична допомога на місці пригоди

Пов'язка на рану, краї рани, при можливості, обробити дезінфікуючим розчином. Органи черевної порожнини, які випали, необхідно обмити фізіологічним розчином NaCl (при можливості) або чистою водою, не вправляти, обкласти вологими стерильними або чистими серветками. При підозрі на внутрішню кровотечу або пошкодження порожнистих органів черевної порожнини забороняється давати потерпілим пити, вживати їжу, палити. Коли пошкодження органів черевної порожнини не викликає сумніву, слід ввести, при можливості, ін'єкційні анальгетики (анальгін 2- 4 мл, баралгін 5 мл). Шок Шоком називається критичний стан, який виникає внаслідок важкої травми, гостро розвивається, характеризується прогресивним порушенням діяльності всіх систем організму (центральної нервової системи, серцево-судинної, дихальної, ендокринної) і загрожує життю потерпілого. Причини шоку: сильна зовнішня чи внутрішня кровотеча; значні опіки; сильний больовий синдром; алергічна реакція.

Травми хребта відносять до важких наслідків аварій чи катастроф, так як нерідко це пов'язано з ушкодженням спинного мозку, що викликає паралічі, втрату чутливості, неможливість самостійно оправлятися. Особливо небезпечним є ушкодження шийного відділу спинного мозку, так як там розташовані життєво важливі центри, ураження яких може викликати швидку смерть потерпілого. Перша медична допомога потребує обережного ставлення до такого потерпілого - слід виключити згинання хребта, різкі рухи (так як уламки хребців можуть стиснути, пошкодити речовину спинного мозку). Якщо потерпілий лежить на спині, його не можна підіймати за руки та ноги. Потерпілого (навіть лише при підозрі на травму хребта) перекладати, повертати, підіймати потрібно обережно та повільно, “одним блоком” 3- 4 рятівникам. Потерпілого з переломом хребта (чи підозрою на його ушкодження) слід покласти на тверду поверхню - дерев'яний щит, широку дошку, лист фанери та інш., тобто виключити згинання хребта. Якщо рятувальників мало (1- 2), тобто немає можливості повернути потерпілого “одним боком”, щоб підкласти дошку чи щит, у цих випадках необхідно довгу дошку повільно просунути під хворого - від п'ят до потилиці, вздовж хребта, і прив'язати хворого бинтами, ременем до неї (фіксація). При травмах шийного відділу хребта часто в поєднанні з черепно-мозковою травмою), які виникають при ДТП, необхідно накласти на шию імпровізовану шину - “комірець”, з цією метою використовують газету, картон, ватно-марлеву пов'язку. Пам'ятайте Евакуація повинна проводитись тільки в лежачому положенні на твердій поверхні!

Переломи кісток таза відносяться до тяжких переломів. Це пов'язано з можливістю ушкодження внутрішніх органів, з великою крововтратою при переломах кісток таза, з виникненням шоку внаслідок крововтрати і больового синдрому. Симптоми Переломів таза, ускладнених пошкодженням тазових органів:

Сечовипускальний канал у чоловіків пошкоджується частіше, ніж сечовий міхур. Розрив буває повним і неповним. Основна ознака такої травми - часткова або повна затримка сечі. Іноді у зовнішнього краю отвору сечівника з'являється крапля крові. При повному розриві сечівника катетер провести в сечовий міхур неможливо, при цьому з катетера з'являється кров, що свідчить про повне пошкодженні сечівника. Поява спочатку кров'янистої сечі, а в подальшому виділення чистої сечі - ознака часткового пошкодження сечовивідного каналу.

Діагностика переломів таза, ускладнених пошкодженням тазових органів:

При переломах переднього відділу тазового кільця часто спостерігаються розриви сечового міхура і сечовипускального каналу. Розпізнавання цих пошкоджень має велике значення для прогнозу.

Постраждалим з такою патологією пропонують помочитися: якщо сеча світла, звичайного кольору, то, як правило, пошкоджень сечостатевій системі немає, якщо в сечі кров - це завжди вказує на пошкодження нирок. У випадку, якщо сечовипускання неможливо, слід обережно ввести м'який катетер з дотриманням правил асептики. У сумнівних випадках рекомендують перед операцією ввести в сечовий міхур 200- 300 мл антисептичної рідини; якщо цілість міхура не порушена, рідина через катетер буде виділятися повністю, а при пошкодженні - частково. Виділення через катетер невеликої кількості кров'янистої сечі при наявності перелому передніх відділів таза - переконливий симптом розриву сечового міхура.

Лікування Переломів таза, ускладнених пошкодженням тазових органів: тільки встановлено діагноз пошкодження сечового міхура або сечівника, хворого негайно треба оперувати.

Размещено на Allbest.ru