Профілактика та лікування ускладнень міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

„ІНСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.21 - травматологія та ортопедія

Профілактика та лікування ускладнень міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи

Мохаммад Мохаммад Юсеф

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Попов Василь Антонович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри ортопедії і травматології № 2.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Міхневич Олег Едуардович, Державна установа „Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України” завідувач відділу патології стопи та складного протезування;

доктор медичних наук, професор Волошин Олександр Іванович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри ортопедії і травматології

Захист відбудеться 26.09.2007 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.606.01 при Державній установі „Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України” за адресою: 01601, м. Київ, вул.Воровського, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державноі установи „Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України” за адресою: 01601, м. Київ, вул. Воровського, 27.

Автореферат розісланий 25.08.2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Страфун С.С.

1. Загальна характеристика роботи

міотенопластика стопа лікування палець

Актуальність теми. Серед численних оперативних втручань, які застосовуються при лікуванні хворих з поперечно розпластаними стопами, впродовж минулого століття сформувався особливий їх клас, який отримав в закордонній літературі назву “консервативні операції” (McBride E.D., 1928; 1954; Kelikian H., 1965), а у вітчизняній - “міотенопластична корекція” (Новиков Н.В. и соавт., 1980). Ці операції мають сучасне патогенетичне обгрунтування (Wilson D.W., 1996) і суттєві клінічні переваги в порівнянні з операціями на кістках і суглобах (Maschas A., 1974). Вони отримали широке розповсюдження за кордоном (DuVries H.L., 1965; Mann R.A., 1993), а з кінця 70-х років стали використовуватися і українськими ортопедами, що обумовлено їх малою травматичністю та відсутністю майже всіх ускладнень, які нерідко спостерігаються після операцій на кістках і суглобах (Левченко В.О. і співавт., 2002).

Разом з тим, мають місце окремі публікації (Jonson K.A., 1989), в яких піддається сумніву самодостатність міотенопластичних втручань. Причиною цього слугують специфічні ускладнення, т. з. гіпокорекція (ГОК) і гіперкорекція (ГРК), при чому остання складає від 2% до 13% відомих результатів (Maynou C. et al., 1998). Якщо другому з названих ускладнень присвячена значна кількість досліджень, включаючи роботи останнього десятиріччя (Donley B.G., 1997; Rochwegner A. et al., 1999), то перше не отримало достатнього висвітлення ні в закордонній, ні у вітчизняній літературі.

Аналіз літератури показує відсутність єдності поглядів на причину та умови розвитку названих ускладнень, їх механогенез та еволюцію в часі (Edelmann R.D., 1991; Scally T.C. et al., 1994). Цілком очевидно, що профілактика ускладнень може бути побудована лише на чітких уявленнях про причину та умови її реалізації. Між тим, критичний аналіз доступних публікацій дає підстави твердити, що методи профілактики виглядають недостатньо систематизованими і, головне, вони не прив'язані до стадій поперечного розпластування стопи (Edelman R.D., 1991; Anderson R.A., 2004).

Певне значення має і класифікація ускладнень міотенопластичної корекції, яка б дозволила, поряд з іншими моментами, виокремлювати випадки, при яких має місце достатній рівень компенсації і повторні хірургічні втручання недоцільні (Donley B.G., 1997). Проте, відомі класифікації такої орієнтації не мають (Vanore J.V., Christensen J.C., Kravitz S. et al., 2003).

В останні 2-3 десятиріччя минулого століття спостерігається значна увага до методів лікування ускладнень, що аналізуються (Roy-Camille R. et al. 1978; Gurin J., 1990; Myerson M.S. et al., 1996). Вона не слабшає і до нашого часу (Maynou C. et al., 2000). З метою ліквідації післяопераційної варусної деформації 1 пальця стопи застосовуються не тільки операції на м'яких тканинах (Katz J.B.,1990; Goldmann et al., 1993; Trnka H.J. et al.,1997), а і втручання на кістках і суглобах (Groulier P. et al., 1992; Tourne Y. et al., 1995). Важливо відмітити відсутність диференційованого підходу при виборі методики повторних операцій та надто загальну оцінку їх віддалених результатів.

Таким чином, на шляху подальшого ствердження самодостатності операцій міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи стоїть проблема профілактики та лікування її ускладнень у вигляді ГРК і ГОК.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, тематика прикладна, № держреєстрації 0102U001136.

Мета роботи - покращити результати лікування хворих з поперечно розпластаними стопами шляхом зменшення частоти ускладнень при використанні міотенопластичної корекції та підвищення ефективності лікування ускладнень. Задачі дослідження.

1. Провести клініко-рентгенологічне дослідження анатомо-функціональних результатів міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи та виявити випадки ГРК і ГОК.

2. Вивчити частоту і механогенез ГРК і ГОК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи, встановити причину і умови названих ускладнень та створити їх робочу класифікацію.

3. На основі математичного аналізу виявити фактори ризику і встановити їх значущість у виникненні ГРК і ГОК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи.

4. Розробити схеми використання міотенопластичної корекції при лікуванні пацієнтів з поперечно розпластаними стопами, прив'язані до стадій захворювання.

5. Модифікувати техніку базової операції міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи та проаналізувати результати її використання в рамках розроблених схем.

6. Оцінити методики лікування хворих з ГРК і ГОК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи, виявити їх недоліки та удосконалити способи корекції стоп з ускладненнями.

7. Проаналізувати результативність застосованих способів хірургічної корекції ускладнень міотенопластики поперечно розпластаної стопи, що найбільш часто зустрічаються.

Об'єкт дослідження. Поперечно розпластана стопа.

Предмет дослідження. Клініко-рентгенологічні параметри поперечно розпластаних стоп до і після їх міотенопластики у випадках ГРК і ГОК, а також після хірургічного лікування цих станів.

Методи дослідження. В роботі застосовані клінічні, рентгенологічні та статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. З'ясовані причина та умови розвитку ГРК і ГОК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи.

За допомогою кореляційного аналізу виявлені фактори ризику виникнення ГРК і ГОК та побудована їх ієрархія відносно впливу на ймовірність розвитку вказаних ускладнень.

На основі проведених клініко-рентгенологічних досліджень запропонована робоча класифікація ГРК і ГОК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи. Нею виділяються стани компенсації та декомпенсації, що дозволяє прогнозувати стан стопи в часі і об'єктивно встановлювати показання до повторних хірургічних втручань.

Вперше розроблені схеми використання міотеноплатичної корекції при лікуванні хворих з поперечно розпластаними стопами, які забезпечують профілактику ГРК і ГОК та прив'язані до стадій захворювання.

Практичне значення одержаних результатів. Удосконалення методик оцінки рентгенологічних параметрів стопи сприяє оптимізації виявлення факторів ризику виникнення ГРК і ГОК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи.

Використання інтраопераційних засобів впливу на фактори ризику виникнення ГРК і ГОК та засобів запобігання названих ускладнень дозволяє виключити перше з них та значно зменшити частоту другого, чим суттєво підвищити ефективність міотенопластики при лікуванні хворих з поперечно розпластаними стопами.

Розроблені способи хірургічного лікування ускладнень міотенопластичної корекції, які найбільш часто зустрічаються, забезпечують відновлення форми та статико-кінематичних характеристик стопи і, таким чином, оптимізують процес медико-соціальної реабілітації складного контингенту хворих.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автором проведений аналіз літератури за темою дисертації, розроблений критерій відбору і сформовано клінічний матеріал дослідження. Удосконалені методики читання та обробки рентгенологічного матеріала.

Виявлені характеристики ускладнень міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи, які найбільш часто зустрічаються. На основі клініко-рентгенологічних досліджень запропонована їх робоча класифікація і розроблені схеми застосування міотенопластичної корекції поперечно розпластаних стоп, які прив'язані до стадій захворювання та забезпечують профілактику ускладнень.

Розроблені та обгрунтовані 1 елемент в запатентованому способі хірургічного лікування поперечно розпластаної стопи і 2 елемента в запатентованому способі корекції ятрогенної варусної деформації великого пальця стопи.

Проведена клініко-рентгенологічна оцінка результатів застосування розроблених засобів профілактики ГРК і ГОК, а також результатів лікування пацієнтів з вказаними ускладненнями міотенопластики.

Результати дослідження використовуються в педагогічному процесі кафедри ортопедії і травматології №2 НМАПО ім. П.Л.Шупика, в клініко-педагогічній практиці кафедри на базі Київської клінічної лікарні №1 та на базі Київської міської клінічної лікарні №4. Пропозиції відносно профілактики ГРК і ГОК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи та відповідні технічні розробки впроваджені в практику на вказаних базах, а також в ортопедо-травматологічних відділеннях Сквирської, Васильківської, Фастовської та Переяслав-Хмельницької ЦРЛ Київського обласного управління охорони здоров'я.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи оприлюднено на науково-практичній конференції “Проблемні питання ортопедії і травматології”, присвяченій 75-річчю кафедри травматології і ортопедії №2 КМАПО ім. П.Л.Шупика (Київ, 18-19 жовтня 2001 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій 25-річчю кафедри травматології і вертебрології ХМАПО (Харків, 10-12 квітня 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні питання сучасної ортопедії і травматології”, присвяченій 85-річчю ІТО АМН України (Київ, 19-21 травня 2004 р.); товаристві ортопедів-травматологів м.Києва та Київської області (Київ, 27 квітня 2005 р.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків, списка використаних джерел літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінок. Робота ілюстрована 39 рисунками, 33 таблицями і доповнена 5 додатками. Список літератури містить 165 джерел, з них 38 робіт кирилицею та 127 латиницею.

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладено в 8 публікаціях, з них 5 - у виданнях, сертифікованих ВАК України. За темою дисертації отримано 2 патенти України.

2. Основний зміст роботи

Матеріалом дослідження слугували дані клініко-рентгенологічного обстеження та результати хірургічного лікування 3 груп хворих: 94 пацієнта, оперованих за період 1976-2001р. р. на базах кафедри ортопедії і травматології №2 КМАПО ім. П.Л.Шупика, але без урахування розробленої тактики, і міотенопластика 138 поперечно розпластиних стоп, в яких ускладнилася ГРК чи ГОК; 17 пацієнтів, оперованих в інших клініках України і міотенопластика 18 стоп, яких мала такі ж ускладнення; 70 пацієнтів (122 стопи), які були оперовані на базах кафедри з урахуванням розроблених систематизованих засобів профілактики ускладнень міотенопластичної корекції. В роботі також використані матеріали клініко-рентгенологічного обстеження 56 здорових осіб (112 стоп).

Аналіз матеріалу першої групи хворих, а за вказаний період міотенопластика була застосована на 723 поперечно розпластаних стопах, ГРК і ГОК, які виявлялись за формальними ознаками, мали місце, відповідно, в 7,7% і 11,3% (серед останніх 0,8% рецидивів). Вказані ускладнення зустрічались у всіх вікових групах та при всіх стадіях захворювання, але відносно останніх мають місце наступні особливості: при 1 стадії частіше мала місце ГРК (8,9% проти З,6% всіх випадків кожного з аналізованих ускладнень); подібну картину спостерігали і при 2 стадії; при 3 стадії констатовано зворотнє співвідношення ( ГОК зустрічалась в 54,9% всіх випадків цього ускладнення, а ГРК - в 32,1%); приблизно рівна кількість обох ускладнень мала місце при 4 стадії поперечного розпластування стопи.

Отримані дані дозволяють стверджувати, що при ГРК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи гіперкорекція торкається не тільки положення великого пальця стопи, а поширюється і на положення 1 плеснової кістки в горизонтальній площині, і на положення “гамака” головки вказанної кістки у лобовій площині (які віддзеркалюються, відповідно, 1 плесно-фаланговим кутом - 1ПлФК, кутом між 1 і 2 плесновими кістками - К1-2ПлК, кутом сесамоподібних кісток у лобовій площині - КСКЛП) - тобто задіяними виявляються всі 3 складові основного механізму поперечного розпластування стопи. При ГОК має місце подібне відношення до вказаних складових, але, звичайно, в форматі не гіпер-, а гіпокорекції. При останній величини вказаних параметрів відрізняються і від норми, і від вихідних, чим, зокрема, ГОК відрізняється від рецидиву.

Приймаючи до уваги клініко-рентгенологічні характеристики норми та стану гіперкорекції, а також враховуючи дані літератури, запропоновано наступним чином класифікувати ГРК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи: положення великого пальця стопи в горизонтальній площині від 4 вальгусного поля до 0 пропонується вважати суміжним з нормою станом, деформацію від 1 до 5 варусного поля - компенсованою ГРК, а понад 5 - декомпенсованою. В рамках аналогічного підходу класифікація ГОК виглядає наступним чином: положення великого пальця стопи в горизонтальній площині від 21 до 25 вальгусного поля слід вважати компенсованою ГОК, а понад 25 - декомпенсованою. Слід підкреслити, що при обох ускладненнях стани, суміжні з нормою, та компенсації, на відміну від стану декомпенсації, стабільні у часі і, як правило, у цих випадках пацієнти задоволені результатом лікування - питання про ревізійні операції не піднімається.

Застосування презентованого підходу до оцінки ускладнень міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи дає грунт стверджувати, що реальне сумарне число аналізованих ускладнень, тобто їх число в значущому для результату лікування секторі, на матеріалі 723 операцій першої групи хворих склало 13,0%, причому на долю ГРК прийшлось 3,5%, а на долю ГОК - 9,5%.

Наявні в літературі спроби зв'язати деякі конституційні риси поперечно розпластаної стопи, а також певні її характеристики, які презентують особливості процеса в конкретному випадку деформації, з можливістю розвитку ускладнень міотенопластичної корекції носять надто загальний характер, оскільки при цьому не використовуються математичні методи аналіза. Між тим, лише таким шляхом можливо, на наш погляд, аргументовано прогнозувати ймовірність розвитку ГРК і ГОК, побудувавши відповідну ієрархію факторів ризику.

Припускається, що до вроджених факторів ризику відносяться надто довга 1 плеснова кістка, кругла (в горизонтальній площині) її головка, надмірна скошеність 1 заплесно-плеснового суглоба та сплощення поздовжнього склепіння стопи.

До факторів, які віддзеркалюють особливості конкретного випадку патології і можуть впливати на ймовірність розвитку аналізованих ускладнень міотенопластики поперечно розпластаної стопи, відносять величину варусного відхилення 1 плеснової кустки, міру зміщення "гамака" її головки у лобовій площині та ступінь вальгусної деформації великого пальця стопи - тобто параметри згаданого вище основного механізму поперечного розпластування стопи. До цієї групи приєднують також величину ротації 1 плеснової кістки відносно власної поздовжньої вісі і її установки у стріловій площині та міру зміщення "гамака" головки згаданої кістки у горизонтальній площині.

Абсолютна більшість названих можливих факторів ризику ускладнень визначається рентгенологічно і, що особливо важливо, - кількісно.

За допомогою кореляційного аналізу були досліджені зв'язки кожного з 11 рентгенологічних параметрів вихідного стану поперечно розпластаної стопи зі згаданими вище її ж 3 основними рентгенологічними параметрами при ГРК І ГОК. При цьому прийнято формувати групи корилюючих ознак - т. з. кореляційних плеяд, які розташовуються на різних рівнях кореляційного “циліндра” ( Терентьев П.В., Ростова Н.С., 1977). В такий спосіб було встановлено, що при ГРК групу, яку найбільш сильно впливає на можливість розвитку цього ускладнення, утворюють У1ПлКЛП, К1-2ПлК, ВПС і КПС. До них примикала плеяда, яка включала К1-5ПлК, КН1ЗПС і ВД1ПлК

Таким чином, є підстави стверджувати, що в обох випадках ускладнень на них найбільш суттєвий вплив має вихідна величина варусного відхилення 1 плеснової кістки, але, звичайно, з різницею у знаках. Відмінність ГРК від ГОК стосовно цих зв'язків полягає в тому, що на ймовірність виникнення ГРК впливає ще й вихідна установка 1 плеснової кістки у лобовій площині і стан поздовжнього склепіння стопи, а на ймовірність виникнення ГОК - міра зміщення “гамака” головки 1 плеснової кістки як у лобовій, так і в горизонтальній площині, а також вираженість вальгусного відхилення великого пальця. Вказані характеристики слід розглядати в якості доопераційних факторів ризику розвитку аналізованих ускладнень міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи.

До інтраопераційних факторів ризику розвитку ГРК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи відносяться: екстирпація латеральної сесамоподібної кістки 1 плесно-фалангового суглоба; перетин сухожилка латерального черевця короткого згинача великого пальця; відмова у показаних випадках від формування зв'язки між проксимальною фалангою великого пальця і 2 плесно-фаланговим суглобом, а також відмова від ушивання латерального відділу капсули 1 плесно-фалангового суглоба; надмірна резекція медіального відділу головки 1 плеснової кістки; недоцільна її деротація; надмірно медіальне зміщення і закріплення в цьому положенні сухожилка довгого розгинача великого пальця; надмірна взаєморепозиція “гамака” і головки 1 плеснової кістки.

До інтраопераційних факторів ризику розвитку ГОК після міотенопластики поперечно розпластаної стопи відносяться: недостатня взаєморепозиція “гамака” і головки 1 плеснової кістки; формування зв'язки між проксимальною фалангою великого пальця і 2 плесно-фаланговим суглобом та ушивання медіального відділу капсули 1 плесно-фалангового суглоба в непоказаних випадках; недостатня резекція медіального відділу головки 1 плеснової кістки; недоцільна її деротація; відмова від ушивання медіального відділу капсули 1 плесно-фалангового суглоба в показаних випадках.

Кореляційний аналіз, проведений уже в існуючих випадках ГРК, виявив суттєву залежність варусної деформації великого пальця від гіперкорекції 1 плеснової кістки у горизонтальній, а її “гамака” - у лобовій площинах. При ГОК виявлено подібну залежність, але з протилежним знаком.

В якості необхідної і достатньої умови ГРК слід вважати надмірну взаєморепозицію “гамака” і головки 1 плеснової кістки. У випадку ГОК такою є недостатня взаєморепозиція вказаних структур. До необхідних, але недостатніх умов можуть бути віднесені всі інші згадані вище фактори. Причиною ж як ГРК, так и ГОК, являється м'язовий дисбаланс, але орієнтований в протилежних напрямках.

Є підгрунття вважати, що міотенопластична корекція поперечно розпластаної стопи показана у всіх вікових групах та незалежно від стадії захворювання при нефіксованості деформації, типовій “грецькій” або “квадратній” формі переднього відділу стопи, відсутності деформуючого артрозу 1 плесно-фалангового суглоба з переважним ураженням плесно-сесамоподібного зчленування.

Протипоказання до міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи складаються з загальносоматичних і ортопедичних. Перші обумовлюють тяжкі загальні захворювання такі, як онкологічна патологія, стан після перенесених інфаркта міокарда чи інсульта, облітеруючий ендартеріїт, цукровий діабет тощо. Ортопедичні протипоказання: фіксована деформація, випадки, при яких “єгипецьку” форму переднього відділу стопи утворює надмірна відносна довжина 1 плеснової кістки, вторинний деформуючий артроз 1 плесно-фалангового суглоба з переважним ураженням плесно-сесамоподібного зчленування, значна вроджена короткість 1 плеснової кістки, відсутність гребня на підошовній поверхні її головки у випадку 1 стадії захворювання.

Розроблені інтраопераційні засоби впливу на фактори ризику виникнення ГРК і ГОК, а також засоби беспосереднього запобігання цих ускладнень. Їх прив'язаність до характеру процесу поперечного розпластування стопи знайшла своє вираження у відповідних схемах міотенопластичної корекції при кожній із 4 стадій захворювання.

В якості базової хірургічної техніки нами розроблено “Спосіб хірургічного лікування поперечно розпластаної стопи” (Деклараційний патент на корисну модель № 8872, МКІ А61В17/56), в якому вперше зареєстровано елемент міотенопластичної корекції, дія якого безпосередньо спрямована на запобігання ГРК. Таким елементом є зв'язка, яка утворюється шляхом розтину поздовж tendo musculi adductoris hallucis, відсічення дистальної частини від м'яза, а проксимальної - від місця прикріплення з наступною фіксацією дистальної частини до капсуло-сухожильного апарата 2 плесно-фалангового суглоба. Створена в такий спосіб структура з точки зору біомеханіки прямо обмежує міру обертання великого пальця стопи в горизонтальній площині.

Розроблена систематизована методика профілактики ГРК і ГОК апробована на 122 поперечно розпластаних стопах статичного генеза у 70 пацієтів упродовж 2001-2005 рр. Міотенопластична корекція в якості самодостатнього оперативного втручання використана в 115 випадках. В 7 (5,7%) випадках, в яких мала місце надмірна відносна довжина 1 плеснової кістки, застосовувалась комбінована операція, яка включала остеотомію 1 плеснової кістки і міотенопластику. Хворі, стопи яких мали б фіксовану деформацію, у вказаний період в клініку не звертались.

Міотенопластична корекція обох стоп одного пацієнта в 102 (88,7%) випадках аналізованого матеріалу виконувалась одночасно, що відповідає даним літератури та свідчить про стабільність цієї характеристики міотенопластичної корекції поперечно розпластаних стоп.

Серед першої групи пацієнтів, оперованих упродовж 1976-2001 рр., відслідковані віддалені результати міотенопластичної корекції 589 поперечно розпластаних стоп, які склали 81,5% всіх коригованих. Серед третьої групи пацієнтів в строк 1 рік і більше після операції відслідковані результати 97 операцій, які склали 84,3% всіх випадків цієї групи, що свідчить на користь коректності порівняння результатів лікування між вказанними групами хворих.

Загальнохірургічних ускладнень, які б вплинули на результат міотенопластики серед всіх 115 випадків застосування цієї операції та серед 97 випадків відомих результатів, не спостерігалося.

Отримані дані рентгенологічного обстеження пацієнтів свідчать на користь того, що розроблена схема застосування міотенопластики дозволяє повернути основні кутові показники переднього відділу поперечно розпластаної стопи на рівень норми. Разом з тим, ГРК і ГОК не вдалося повністю уникнути і застосовуючи розроблені схеми іх профілактики, але частота та характер аналізованих ускладнень суттєво змінилися. ГРК зустрічалась в цьому матеріалі лише в 2 (1,7%) випадках і лише у вигляді суміжного з нормою стану, що слід інтерпритувати як виведення цих випадків з категорії ускладнених. ГОК зустрічалась в 11 (9,6%) випадках: 7 (6,1%) випадків у вигляді компенсованої та 4 (3,5%) у вигляді декомпенсованої ГОК. Рецидивів серед цих хворих не спостерігалось. Таким чином, приймаючи до уваги презентований вище підхід до оцінки ГРК і ГОК, застосування розроблених схем профілактики цих ускладнень дозволило, по суті, уникнути ГРК і знизити рівень ГОК в значущому для результата лікування секторі з 9,6% до 3,5%, тобто в 2,7 раза в порівняння з рівнем ГОК, який мав місце серед пацієнтів першої групи, коли заходи профілактики або взагалі не застосовувались, або носили не систематизований характер.

В аналізованому матеріалі комбінована техніка (остеотомія 1 плеснової кістки в поєднанні з міотенопластичною корекцією) застосована в 7 (5,7%) випадках. Усі кориговані в такий спосіб поперечно розпластані стопи мали надмірно довгу 1 плеснову кістку (більше +5мм за Lundberg-Sulja). Аналіз кількістних рентгенологічних параметрів поперечно розпластаних стоп цього матеріалу довів, що в результаті комбінованого хірургічного втручання вдалося привести до норми основні показники. В жодному з цих випадків у віддаленому післяопераційному періоді не відмічено будь-яких проявів аналізованих ускладнень, що підтверджує правильність вибраної тактики лікування хворих, які мають конституційну особливість у вигляді надмірно довгої 1 плеснової кістки.

Аналіз частоти повторних (ревізійних) хірургічних втручань на стопах двох перших груп хворих показав, що повторно оперувалися далеко не всі пацієнти, а лише 45,5% всіх випадків ГРК та 29,1% випадків ГОК. При цьому характерно, що ревізійні операції виконувалися переважно хворим, у яких мали місце декомпенсовані стани стопи: при ГРК повторно коригувалися 80,7% , при ГОК - 32,9% всіх випадків. Цей факт підтверджує правомочність презентованого розподілу всього масиву кожного з цих ускладнень на групу компенсованих і групу декомпенсованих, а також може слугувати в якості одного із аргументів обгрунтованості виведення випадків компенсованих ГРК і ГОК із тих післяопераційних станів стопи, які суттєво впливають на результат лікування хворих з поперечно розпластаними стопами методом міотенопластичної корекції.

Із 66 випадків ГРК і 107 випадків ГОК, які мали місце серед першої і другої груп пацієнтів, відповідно в 14 і в 37, використовувались описані в літературі методи консервативного лікування, ефективність якого в жодному випадку об'єктивно не встановлено.

Із 30 випадків ГРК, при усуненні яких використовували хірургічні методи, в 22 застосовували втручання на м'яких тканинах, а в 8 вони поєднувалися з артродезуванням міжфалангового суглоба великого пальця стопи.

В 1 випадку застосовано лише відкрите усунення медіального підвивиху "гамака" головки 1 плеснової кістки та фіксація досягнутого правильного співвідношення в плесно-сесамоподібному зчленуванні за допомого спиці Кіршнера. В 4 випадках вказане втручання доповнювалося Z-подібним подовженням tendo musculi abductoris halluсis і латерализацією tendo musculi extensoris halluсis longus, досягнуте положення якого фіксувалося викроєним із капсули 1 плесно-фалангового суглоба клаптем. В 6 випадках застосовувався варіант втручання, який відрізнявся від вище згаданого тим, що tendo musculi abductoris halluсis просто перетинався, а зміщений латерально tendo musculi extensoris halluсis longus фіксувався в цьому положенні за допомогою відсіченого від місця прикріплення tendo musculi extensoris halluсis drevis.

Найбільш часто (11 випадків) методика ревізійного втручання включала Z-подібне подовження tendo musculi abductoris halluсis, перетин медіального відділу капсули 1 плесно-фалангового суглоба, усунення медіального зміщення “гамака” головки 1 плеснової кістки та створення зв'язки між проксимальною фалангою великого пальця та капсуло-сухожилковим апаратом 2 плесно-фалангового суглоба за рахунок tendo musculi extensoris halluсis drevis. Очевидно, що у презентованих хірургічних втручаннях використовувалися в тій чи іншій комбінації елементи ревізійних операцій з приводу ГРК, описані E.D.McBride, 1935; B.Hawkins, 1971; R.A.Mann and M.J.Coughlin, 1981.

В процесі застосування різних способів усунення ГРК були виявлені їх недоліки і розроблено “Спосіб хірургічного лікування ятрогенної варусної деформації великого пальця стопи” (Деклараційний патент на винахід № 71478А, МКІ А61В17/56). Новим в презентованому способі є те, що, використовуючи декілька невеликих доступів, транспозицію tendo musculi extensoris hallucis longus виконують шляхом його перетину на рівні середньої третини плесна з наступною фіксацією до кукси tendo musculi adductoris hallucis, попередньо відокремленого від латеральної поверхні основи головки 1 плеснової кістки, а tendo musculi abductoris hallucis. Z-подібно подовжують та вертикальним розтином розсікають медіальний відділ капсули 1 плесно-фалангового суглоба. Цією операціью передбачаєтся також артродеування міжфалангового суглоба великого пальця.

Існує неоднозначне відношення до екстирпації дислокованої медіально при ятрогенній варусній деформації великого пальця медіальної сесамоподібної кістки 1 плесно-фалангового суглоба: одні автори рекомендують і виконують екстирпацію як елемент комплексного хірургічного втручання (Johnson K.A., Spiegl P.V., 1984; Edelman R.D. , 1991; Boike A.M., Christein G., 1994), інші не вбачають в цьому необхідності (Clark W.D., 1984; Skalley T.C., Myerson M.S,. 1994). В розробленому способі хірургічного втручання з приводу ГРК підтримується позиція останніх авторів.

Із 30 випадків ревізійних операцій при ГРК найближчі, віддалені або обидва результата відомі в 19 (63,3%). Виходячи з розроблених принципів оцінки результатів хірургічного лікування хворих з ГРК встановлено, що в 12 з них мають місце позитивні наслідки.

Сутністю 4 аналізованих в роботі методик усунення ГОК після міотенопластики поперечно розпластаних стоп були повторна мобілізація “гамака” головки 1 плеснової кістки та повторна їх взаєморепозиція в поєднанні з іншими втручаннями на м'яких тканинах. Лише в одному випадку ГОК така комбінація включала в себе і втручання на кістці. Із 30 випадків ревізійних операцій з приводу ГОК після міотенопластичної корекції поперечно розпластаних стоп найближчі, віддалені чи обидва результата відомі в 15 (50,0%). Виходячи з розроблених принципів оцінки результатів хірургічного лікування хворих з ГОК, в 13 з них зафіксовані позитивні наслідки.

Наведені дані свідчать на користь того, що, не зважаючи на достатньо оптимістичні результати лікування пацієнтів з ГРК і ГОК, безумовно більш перспективним напрямком оптимізації міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи, як самодостатньої операції, виступає профілактика її специфічних ускладнень.

Висновки

1. Міотенопластичній корекції поперечно розпластаної стопи притаманні лише специфічні ускладнення у вигляді ГРК і ГОК. Вони спостерігаються у всіх вікових групах і при всіх стадіях захворювання. Їх сумарна частота, за даними літератури, що підтвердило і наше дослідження, сягає 13,0%, причому на долю ГРК припадає 3,5%, а на долю ГОК - 9,5%. Обидва ускладнення торкаються всіх параметрів переднього відділу стопи, а не тільки положення великого пальця.

2. В якості необхідної і достатньої внутрішньої умови виникнення станів як ГРК, так і ГОК виступає неадекватна взаєморепозиція головки 1 плеснової кістки та її “гамака”. Причиною ж обох ускладнень є м'язовий дисбаланс, але орієнтований в протилежних напрямках: при ГРК - в бік відведення великого пальця і приведення 1 плеснової кістки, при ГОК - в бік приведення великого пальця і відведення 1 плеснової кістки.

3. Запропоновані робочі класифікації аналізованих ускладнень, спільним для яких є виокремлення станів компенсації і декомпенсації, дозволяють коректно оцінювати результати лікування хворих з поперечно розпластаними стопами, прогнозувати динаміку стану переднього відділу стопи та об'єктивно регламентувати показання до повторних (ревізійних) хірургічних втручань.

4. Виявлені фактори ризику розвитку в післяопераційному періоді станів ГРК і ГОК використані при розробці методики профілактики згаданих ускладнень у вигляді інтраопераційних засобів впливу на фактори ризику, і засобів безпосереднього запобігання цих ускладнень.

5. Створені схеми реалізації міотенопластичної корекції поперечної розпаластаності стопи, які включають розроблену базову хірургічну техніку та вказані засоби профілактики, і прив'язані до стадій захворювання, а також уточнені показання і протипоказання до міотенопластичної корекції дозволяють суттєво підвищити її ефективність стосовно відомих клініко-рентгенологічних показників.

6. Застосування презентованої методики профілактики ГРК і ГОК на матеріалі 122 оперативних втручань показало, що таким шляхом вдається унеможливити розвиток першого з названих ускладнень та значно (з 9,5% до 3,5%) знизити рівень частоти другого.

7. У випадку поперечно розпластаної стопи, коли має місце надмірно довга 1 плеснова кістка, з метою профілактики аналізованих ускладнень міотенопластичну корекцію необхідно доповнювати остеотомією 1 плеснової кістки, при якій здійснюється її укорочення до рівня нижньої межі норми відносної довжини.

8. Повторні (ревізійні) хірургічні втручання на стопах з наявністю аналізованих ускладнень доцільно виконувати переважно у випадках декомпенсованої ГРК чи ГОК. Консервативне лікування цього контингента хворих неефективне. Хірургічні методи корекції, зокрема і розроблені способи, дозволили в 12 з 19 відомих результатів випадків ГРК і в 13 з 15 відомих результатів випадків ГОК відновити форму і функцію переднього відділу стопи.

Практичні рекомендації

При плануванні міотенопластичної корекції поперечно розпластаної стопи необхідно враховувати фактори ризику, які відображають наступні рентгенологічні параметри стопи: кут варусного відхилення 1 плеснової кістки; положення сесамоподібних кісток 1 плесно-фалангового суглоба та установка 1 плеснової кістки у лобовій площині; 1 плесно-фаланговий кут; форма головки 1 плеснової кістки; кут нахилу 1 заплесно-плеснового суглоба. Їх кількісні характеристики характеризують, з одного боку, стадію захворювання, а з іншого - імовірність виникнення ГРК чи ГОК.

Оперативне втручання типу міотенопластичної корекції слід виконувати лише при умові відсутності протипоказань, як соматичного характеру (цукровий діабет, стан після перенесеного інфаркта міокарда чи інсульта, тощо), так і ортопедичного: фіксованість деформації, випадки з надмірно довгою 1 плесновою кісткою, наявність деформуючого артрозу 1 плесно-сесамоподібного зчленування, відсутність гребня на підошвовій поверхні головки 1 плеснової кістки у випадку 1 стадії захворювання.

З метою профілактики ГРК і ГОК необхідно користуватися розробленими в цій праці схемами, якими пропонуються інтраопераційні засоби впливу на фактори ризику та засоби беспосереднього запобігання цих ускладнень. Схеми грунтуються на розробленій базовій техніці міотенопластичної корекції та прив'язані до стадій поперечного розпластування стопи.

З цією ж метою рекомендується не проводити екстирпацію латеральної сесамоподібної кістки 1 плесно-фалангового суглоба, не перетинати сухожилок латерального черевця короткого згинача великого пальця і виконувати резекцію медіального коркового шару головки 1 плеснової кістки не більше, ніж по борозні Heubach. У випадках, при яких відносна довжина 1 плеснової кістки більше за +5мм (за Lundberg J., Sulja T., 1972), доцільно комбінувати міотенопластичну корекцію з покорочуючою остеотомією вказаної кістки до рівня нижньої межі норми її довжини.

Хірургічну корекцію стоп з ускладненнями, які розглядаються, слід виконувати переважно у випадках декомпенсованої ГРК чи ГОК. При стані ГРК можуть бути використані операція K.A. Johnson and P.V. Spiegl (1984) або розроблене в презентованому дослідженні хірургічне втручання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Попов В.А., Левченко В.А., Мохаммад М.Ю. Осложнения миотенопластической коррекции поперечно распластанной стопы (Статистический анализ материала клиники). // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ. - 2002. - Випуск 11, кн. 1. - С.515-522.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробці критерія відбору і організації клінічного матеріала та його статистичній обробці.

2. Левченко В.А., Мохаммад М.Ю., Эйтутис Ю.Г. Сравнительная оценка методик определения относительной длины I плюсневой кости // Вісн. ортопед., травматол. та протезув. - 2002. - № 1(32). - С. 17-19.

Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що ним запропоновано з метою порівняльної оцінки методик використати випадки гіперкорекції, а також здійснено графічну обробку рентгенограм і математичний аналіз отриманих даних.

3. Левченко В.А., Попов В.А., Мохаммад М.Ю. Ятрогенная варусная деформация в 1 плюсне-фаланговом суставе: новый способ хирургического лечения // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2004. - №2 (41). - С. 45-48.

Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні аналіза даних літератури та клініко-рентгенологічного обстеження хворих наведеного клінічного спостереження.

4. Мохаммад М.Ю. Влияние параметров поперечно распластанной стопы на возможность развития гипер- и гипокоррекции после миотенопластики // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2005. - №1 (44). - С. 35-41.

5. Левченко В.А., Попов В.А., Мохаммад М.Ю. Миотенопластическая коррекция поперечно распластанной стопы: истоки и эволюция (аналитический обзор) // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ. - 2006. - Випуск 15, кн. 2. - С.78-89.

Особистий внесок дисертанта полягає в аналізі операцій на сухожилках згинально-розгинальної групи м'язів великого пальця стопи.

6. Попов В.А., Левченко В.О., Мохаммад М.Ю. Спосіб хірургічного лікування ятрогенної варусної деформації великого пальця стопи: Деклараційний патент на винахід № 71478А, МКІ А61В17/56. - Заяв. 31.12.2003; опубл. 15.11.2004. - Оф. бюл. №11, кн. 1. - С.4.24.

Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні патентного пошуку, запропонуванні двох елементів операції.

7. Левченко В.О., Попов В.А., Мохаммад М.Ю. Спосіб хірургічного лікування поперечно розпластаної стопи: Деклараційний патент на корисну модель № 8872, МКІ А61В17/56. - Заяв. 21.03.2005; опубл. 15.08.2005.- Оф. бюл. №8, кн. 1.- С. 5.41.

Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні патентного пошуку і запропонуванні одного елемента операції.

8. Левченко В.А., Мохаммад М.Ю., Гуменюк И.М. Металлоостеосинтез при остеотомии 1 плюсневой кости в комплексной коррекции поперечно распластанной стопы // Збірник наукових праць ХМАПО .-Харків, 2003.- С. 248-253.

Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні клініко-рентенологічного обстеження хворих та в оцінці віддалених результатів комбінованих оперативних втручань.

Анотація

Мохаммад М. Ю. ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНЬ МІОТЕНОПЛАСТИЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ПОПЕРЕЧНО РОЗПЛАСТАНОЇ СТОПИ. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія.

Державна установа „Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України” Київ, 2007.

Дисертація є дослідженням, яке присвячено актуальній проблемі покращення результатів лікування хворих з поперечною розпластаністю стоп шляхом зменшення частоти ускладнень при використанні міотенопластичної корекції та підвищення ефективності лікування ускладнень. Такими при міотенопластиці виступають виключно гіпо- та гіперкорекція.

Дана робота базується на результатах обстеження та лікування 112 хворих, 156 стоп яких після міотенопластики ускладнилися гіпер- чи гіпокорекцією. Встановлено, що вказані ускладнення зустрічаються у всіх вікових групах та при всіх стадіях захворювання.

Гіперкорекція після міотенопластики торкається не тільки положення великого пальця стопи, а поширюється і на положення 1 плеснової кістки, і на положення “гамака” її головки. При гіпокорекції має місце подібне відношення, але, звичайно, у протилежному форматі.

Запропоновані робочі класифікації аналізованих ускладнень, якими виокремлюються стани, суміжні з нормою, а також стани компенсацїї та декомпенсації. Причиною ж, як гіперкорекції, так и гіпокорекції, являється м'язовий дисбаланс, але орієнтований в протилежних напрямках.

За допомогою кореляційного аналізу виявлені до- та інтраопераційні фактори ризику виникнення гіпер- і гіпокорекції. Розроблені інтраопераційні засоби впливу на фактори ризику виникнення гіпер- і гіпокорекції, а також засоби беспосереднього запобігання цих ускладнень. Сформовані схеми міотенопластичної корекції при кожній з 4 стадій поперечного розпластування стопи.

Апробація систематизованої профілактики ускладнень міотенопластики проведена на 122 стопах у 70 пацієнтів. В абсолютній більшості випадків вдалося повернути основні показники переднього відділу поперечно розпластаної стопи на рівень норми. Лише в 2 (1,7%) випадках мала місце гіперкорекція, і то у вигляді суміжного з нормою стану, а гіпокорекція зустрічалась в 11 (9,6%) випадках.

Повторні (ревізійні) операції виконувались лише у 45,5% всіх випадків гіперкорекції та в 29,1% випадків гіпокорекції і переважно хворим, у яких мали місце декомпенсовані стани стопи. Із 30 випадків ревізійних операцій при гіперкорекції найближчі, віддалені або обидва результата відомі в 19 (63,3%) і в 12 з них мали місце позитивні наслідки. Із 30 випадків ревізійних операцій з приводу гіпокоркції такі ж результати відомі в 15 (50,0%) і в 13 з них зафіксовані позитивні наслідки.

Наведені дані свідчать на користь того, що, не зважаючи на досить оптимістичні результати лікування пацієнтів з гіпер- та гіпокорекцією, безумовно, більш перспективним напрямком оптимізації міотенопластики поперечно розпластаної стопи, як самодостатньої операції виступає профілактика її специфічних ускладнень.

Ключові слова: поперечно розпластана стопа, міотенопластична корекція, гіперкорекція, гіпокорекція, профілактика, лікування.

Аннотация

Мохаммад М.Ю. ПРОФИЛАКТИКА И ЛЕЧЕНИЕ ОСЛОЖНЕНИЙ МИОТЕНОПЛАСТИЧЕСКОЙ КОРРЕКЦИИ ПОПЕРЕЧНО РАСПЛАСТАННОЙ СТОПЫ. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности - 14.01.21 - травматология и ортопедия.

Державна установа „Институт травматолoгии и ортопедии Академии медицинских наук Украини” Киев, 2007.

Диссертация есть исследованием, которое посвящено актуальной проблеме улучшения результатов лечения больных с поперечной распластанностью стоп путём уменьшения частоты осложнений при использовании миотенопластической коррекции и повышения эффективности лечения осложнений. Такими при миотенопластике выступают исключительно гипо- и гиперкоррекция.

Данная работа базируется на результатах обследования и лечения 112 больных, 156 стоп которых после миотенопластики осложнились гипер- или гипокоррекцией. Установлено, что указанные осложнения встречаются во всех возрастных группах и при всех стадиях заболевания.

Гиперкоррекция после миотенопластики касается не только положения большого пальца стопы, а распространяется и на положение 1 плюсневой кости, и на положение “гамака” её головки. При гипокоррекции имеет место подобное отношение, но, естественно, в противоположном формате.

Предложены рабочие классификации анализируемых осложнений, которыми выделяются состояния, смежные с нормой, а также состояния компенсации и декомпенсации. Причиной же как гиперкоррекции, так и гипокоррекции является мышечный дисбаланс, но ориентированный в противоположных направлениях.

С помощью корреляционного анализа выявлены до- и интраоперационные факторы риска возникновения гипер- и гипокоррекции. Разработаны интраоперационные меры воздействия на факторы риска и меры непосредственного предотвращения этих осложнений. Сформированы схемы миотенопластической коррекции при каждой из 4 стадий поперечного распластывания стопы.

Апробация систематизированной профилактики осложнений миотенопластики проведена на 122 стопах у 70 пациентов. В абсолютном большинстве случаев удалось возвратить основные показатели переднего отдела поперечно распластанной стопы на уровень нормы. Лишь в 2 (1,7%) случаях имела место гиперкоррекция, и то в виде пограничного с нормой состояния, а гипокоррекция встречалась в 11 (9,6%) случаях.

Повторные (ревизионные) операции производились лишь в 45,5% всех случаев гиперкоррекции и в 29,1% случаев гипокоррекции. При этом превалировали больные, у которых имели место декомпенсированные состояния стопы. Из 30 случаев ревизионных операций при гиперкоррекции ближайшие, отдалённые или оба исхода известны 19 (63,3%) и в 12 из них наблюдались положительные результаты. Из 30 случаев ревизионных операций по поводу гипокоррекции такие же исходы известны в 15 (50,0%) и в 13 из них зафиксированы положительные результаты.

Приведенные данные свидетельствуют о том, что, несмотря на достаточно оптимистичные результаты лечения пациентов с гипер- и гипокоррекцией, безусловно, более перспективным направлением оптимизации миотенопластики поперечно распластанной стопы выступает профилактика её специфических осложнений.

Ключевые слова: поперечно распластанная стопа, миотенопластическая коррекция, гиперкоррекция, гипокоррекция, профилактика, лечение.

Abstract

Mohammad M. Y. PROPHYLAXIS AND TREATMENT OF MYOTENOPLASTIC CORRECTION COMPLICATION OF SPREAD FOOT. Manuscript.

Thesis for the degree of a Candidate of Medical Sciences in specialty 14.01.21 - Traumatology and Orthopedics.

State institution ,, Institute of Traumatology and Orthopedics of Academy of medical sciences of Ukraine” Kyiv, 2007.

The thesis is devoted to a relevant problem of improving results of treating patients with spread foot by reducing the frequency of complications using myotenoplastic correction and increasing the effectiveness of treating complications. Such are hypo- and hypercorrection, the latter according to literature data makes up from 2% to 13% of known results in case of myotenoplasty.

This research is based on results of observing and treating 111 patients whose 156 feet were complicated by hyper- or hypocorrection after myotenoplasty. The given complications have been determined to occur in all age groups and at all stages of disease.

The results obtained allow one to state that hypercorrection after myotenoplasty involves not only the position of great toe but also involves 1 metacarpal bone and the position “hammock” of its head, that is, all 3 components of basic mechanism of spread foot are involved. In hypocorrection, similar correlation occurs, but certainly, in contrary format.

Taking into account clinico-radiological norm characteristics and conditions of hyper-and hypocorrection and considering literature data, working classification of analyzed complications have been suggested which identify conditions closely related to norm as well as compensation and decompensation conditions. One should stress that the first 2 conditions versus the latter are stable in time and, as a rule, do not need surgical revision interventions.

Excessive interreposotion of “hammock” and head of 1 metacarpal bone should be considered as a required and sufficient condition for hypercorrection. And in case of hypocorrection, such condition is insufficient interreposition of indicated structures. Both hypercorrection and hypocorrection are caused by muscular imbalance but it is oriented in opposed directions.

Using correlative analysis, pre- and intraoperation risk factors for appearing hyper- and hypocorrection as well as ways of immediate prevention of these complications have been developed. The correlation of these ways with the character of spread foot process is illustrated in corresponding schemes of myotenoplastic correction in each from 4 stages of disease. And the developed basic surgical technology was used.

To prevent analyzed complications when relative length of 1 metacarpal bone is more than +5 mm (according to Lundberg I., Sulja T., 1972), myotenoplastic correction was combined with shortening osteotomy of the given bone to the level of lower norm limit of its length.

Approbation of systematized prophylaxis of myotenoplastic complications has been performed on 122 feet of static genesis in 70 patients between 2001-2005. The results of 97 (84.3%) operations were observed in this group of patients 1year and more after operation.

Radiological investigations data obtained testify that the developed schemes of myotenoplastic correction have allowed one, in majority of cases, to return basic parameters of anterior sector of talipes transversoplanus to normal level. In addition, it was not possible to avoid complications completely although their frequency and character were considerably changed. Thus, hypercorrection was seen in 2 (1.7%) cases and only as closely related to normal condition, which can be interpreted taking out those cases from a category of complicated conditions. Hypercorrection was seen in 11 (9.6%) cases; 7(6.1%) as compensated ones and 4 (3.5%) as decompensated ones, in fact only the last cases should be considered as complicated ones.

The use of known methods of conservative treatment of analyzed complications did not reveal any effectiveness.

Analyzing the frequency of surgical revision interventions has demonstrated that not all patients underwent revision operations but only 45.5% of all cases of hypercorrection and 29.1% of hypocorrection cases. It is characteristic that revision operations were, mainly, performed on patients who had decompensated foot conditions, in hypercorrection, 80.7% underwent correction operations and in hypocorrection, 32.9% of all cases.

Of 30 cases of revision operations in hypercorrection, the nearest, delayed or the both results are known in 19 (63.3%) cases. Based on the developed principles of assessing results of surgical treatment of patients with hypercorrection, it has been determined that in 12 cases, there are positive results.

Of 30 cases of revision operations for hypercorrection after myotenoplastic correction of talipes transversoplanus, the nearest'delayed or the both results are known in 15(50.0%) cases. Based on the developed principles of assessing results of surgical treatment of patients with hypocorrection, positive results were noted in 13 cases.