Пошкодження твердих тканин зубу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Причини пошкодження твердих тканин зубу

Травма гостра та хронічна.

Некаріозні пошкодження: гіпоплазія, флюороз, клиновидні дефекти, патологічна стертість, вроджені наслідовані пороки розвитку твердих тканин.

Карієс.

Пошкодження коронкової частини зубу прямо пропорційно часу її дії та може мати різну ступінь виразності. В залежності від величини та локалізації дефекту коронкової частини зубу міняються способи лікування.

Пломбування зубів та пряма реставрація не завжди може вирішити якісно та надовго проблему відновлення форми та функції зубів, особливо при дефектах ІІ та IV класів за Black. Цей автор ,враховуючи типову локалізацію карієсу та закономірності його розповсюдження , виділив 5 класів порожнин.

- Перший клас -порожнини, що знаходяться в фісурах та ямках молярів. Для них характерно збереження всіх стінок порожнини.

- Другий клас - порожнини, розташовані на контактних поверхнях молярів та премолярів, та порожнини, що переходять на жувальні поверхні.

- Третій клас - порожнини, розташовані на контактних поверхнях фронтальних зубів.

- Четвертий клас - порожнини, що знаходяться в передніх зубах, і розповсюджуються на ріжучий край.

- Пґятий клас - каріозні порожнини , розташовані в пришійковій області.

Для правильної оцінки стану коронки зубу необхідна інформація про стан пульпи, що в вищеназваній класифікації не виділяється.

В.С.Куриленко запропонувала класифікацію , в порожнини зубу розділено на два класи.

До першого класу відносяться порожнини в депульпованих зубах.

До другого класу відносяться всі дефекти в зубах з інтактною пульпою. Другий клас має чотири підкласи:

- перший підклас-дефекти в бокових зубах, з захватом апроксимальної поверхні,

- другий підклас-дефекти передніх зубів, з відсутністю вугла ріжучого краю,

- до третього підкласу віднесені дефекти, розташовані на якійсь з поверхонь зубу, крім апроксимальної,

- до четвертого підкласу включені атипові дефекти, ті що не відносяться до попередніх трьох підкласів.

За способом розташування в твердих тканинах зубу вкладки поділено на чотири групи:

- перша група- розташовані усередині зубу,(inlay)?

- друга група- покриваючі оклюзійну поверхню зубу та одночасно розташовані на різну глибину вглиб твердих тканин,(onlay),

- третя група - охоплюючі зовні більшу частину коронки зубу,(overlay),

- четверта група- всі вищеназвані протези всіх трьох груп, доповнені штифтами, які укріплюють вкладку як у кореневому каналі так і в твердих тканинах зубу.(pinlay).

Необхідно також відмітити окрему групу мікропротезів -вінірі (вінірлеї).

Для орієнтиру розташування вкладки є класифікація, що дозволяє орієнтуватися , на якій поверхні розташована порожнина. Ця класифікація важлива, для розраховування оклюзійних сил, що діють на мікропротез.

По розташуванні на поверхнях зубу порожнини класифікують як :

“О”- оклюзійні,

“М”- медиальні,

“Д”- дистальні,

“П”- пришійкові,

“МО”- порожнина на оклюзійній поверхні з переходом на медіальну,

“ОД”- порожнина на оклюзійній поверхні з переходом на дистальну,

“МОД”- порожнина на оклюзійній поверхні з переходом на дистальну та медіальну , і тому подібне.

Термін мікропротез був введений Д.Н. Цитриним в російській мові. Необхідність цього виникла внаслідок поширення одонтозберігаючого напрямку в стоматології. Мікропротез дозволяє відновити форму та функцію зуба з урахуванням функційної оклюзії та забезпечити опору для мостоподібного та інших протезів.

Особливої уваги заслуговує питання про розподіл оклюзійного навантаження на тканини зуба та мікропротез. При навантаженнях на тканини зуба та вкладку діють різні по величині та напрямку сили. Ці сили викликають у стінках порожнини та вкладки напруження стиснення та розтягування. Закономірності перерозподілу сил жувального тиску між системою мікропротез-стінки порожнини дозволяє сформулювати наступну закономірність формування порожнини: дно порожнини повинно бути перпендикулярним вертикально діючим силам тиску, але не вертикальній вісі зубу. По відношенню до цього рівня формуються стінки порожнини під кутом в 90 град.

Тиск від вкладки на стінки зубу під дією оклюзійних сил залежить від ступеню пошкодження оклюзійної поверхні. В якості показника (індекса) пошкодження твердих тканин зубу при 1-2 класах дефектів за Блеком , Ю.В.Миликевичем введено поняття ІПОПЗ (індекс пошкодження оклюзійної поверхні зубу). Він уявляє собою співвідношення розмірів площини “порожнина-пломба” до жувальної поверхні зубу. При індексі ІПОПЗ 0,55-0,6 (пошкодження поверхні більше 55% показані вкладки, при індексі більше 0,8 - штифтові конструкції.

Вимоги до вкладок:

Вкладка повинна повністю відновлювати анатомічну форму зубу.

Владка повинна відновлювати функцію.

Вкладка має задовольняти естетичні вимоги.

Вкладка повинна бути біоінертна.

Вкладка повинна укріплювати тканини зубу та запобігати його подальшому руйнуванню.

Вкладка повинна задовольняти вимогам гігієни порожнини рота.

Вкладка повинна протидіяти карієсу.

Вкладка має бути достатньо міцною, та протидіяти стиранню зуба.

Вкладка повинна бути стійкою до навантажень, особливо коли вона є опірним елементом конструкції.

Вкладка має бути технологічною.

Показання до виготовлення вкладок.

Часте випадіння пломб.

Каріозні порожнини І класу з метою попередження зниження між альвеолярної висоти.

Каріозні порожнини II,III,IV,V класу, де край порожнини розташований в маргінальній зоні чи нижче рівня ясенного краю.

Складнощі з відновленням контактного пункту при пломбуванні зубів.

Великі порожнини в недепульпованих зубах зі значним пошкодженням оклюзійної поверхні.

Зміна кольору фронтальних зубів (Показання до вінірів)

Стирання рельєфу оклюзійної поверхні жувальних зубів.

Зниження прикусу внаслідок стирання зубів (пломб).

Відновлення малих дефектів зубного ряду , які обмежені інтактними зубами.

Необхідність високого рівня гігієни реставрацій.

Алергічні реакції на матеріали пломби.

Матеріали та методи виготовлення вкладок.

Вкладки виготовляються :

-металеві: неблагородні та благородні сплави, титан. Метод виготовлення-литво,

-комбіновані: метал-композит, метал-пластмаса, метал-кераміка. Метод виготовлення - литво металу, нанесення обличкування. Метод гальванопластики- гальванічне виготовлення золотого ковпачку , в подальшому обличкування керамікою, композитами,

-пластмасові. (майже завжди використовуються . як тимчасові.),

композитні (фотополімери, термополімери),

керамічні (метод обпікання на платиновій фользі, метод обпікання на вогнетривких стовпчиках, метод пресування, метод компґютерного фрезерування, метод спікання, метод литва.

Клінічні та лабораторні етапи виготовлення вкладки:

1. Основні етапи формування порожнин під вкладки.

- видалення усіх каріозно змінених тканин зубу,

- вирівнювання заглибин на дні та стінках порожнини пломбувальними матеріалами,

- формування дна та стінок зубу з урахуванням зон безпеки за Аболмасовим, Клюєвим.

- формування порожнини під вкладку у формі ящика з виведенням вкладки у одному напрямку,

- стінки порожнини повинні формуватись під прямим вуглом до дна порожнини з незначним скосом(3-5 град.)

- тільки для керамічної вкладки вугол скосу має бути більш виразним ,

- дно порожнини повинно формуватись перпендикулярно жувальному тиску,

- при формуванні порожнини під вкладку потрібно зберігати імунні зони, які стійкі до карієсу,

- край порожнини формується так, щоб загерметизувати лінію цементування: для металевої вкладки та гальванопластичної формується фальц, в композитних та суцільнокерамічних вкладках пріоритет надається крайовому жолобу-канавці Assal.

- для посилення фіксації вкладок препарування доповнюють бороздками, канавками, пазами, парапульпарними та внутрішньоканальними штифтами.

- порожнину після препарування шліфують алмазними головками (з червоною, та жовтою позначкою), а для прецизійних технологій полірують спеціальними головками.

Способи виготовлення вкладок:

-прямий,

-непрямий.

-комбінований.

Прямий спосіб виготовлення вкладки, або її репродукції: прямий спосіб виготовлення вкладки застосовується для техніки виготовлення з композитів та пластмаси.

Вкладка композитна.

Порожнину відчищають від зубного пилу, злегка підсушують. Не протравлюють, та не наносять бондінг. Композит пошарово вносять в сформовану порожнину, ущільнюють інструментом, полімеризують, формують поверхню з урахуванням вимог функції та естетики, шліфують . Після твердіння вкладка легко виймається з порожнини за допомогою звичайного інструментом. Далі зовнішню поверхню вкладки полірують. Внутрішні поверхні протравлюють фосфорною кислотою, змивають. Наносять бондинг, полімеризують. Сформовану порожнину протравлюють фосфорною кислотою, змивають, наносять бондинг, полімеризують. Замішують рідкий композит двойного твердіння, вносять в порожнину та на вкладку, вносять вкладку в порожнину, натискають. Надлишок рідкого композита видаляють, полімеризують світлом. Завдяки цьому методу ефективно відновлюються зуби з дефектами V класу за Блеком. Метод швидкий, не вимагає лабораторії. Дозволяє компенсувати усадку композиту, та зменшити рівень мікроподтікання.

Пластмасові вкладки прямого виготовлення показані, як тимчасові при захисті поверхні зубу після препарування під вініри та вкладки типу onlay та overlay. Сформована порожнина відчищається механічно, підсушується, злегка обробляється вазелиновою олією. Самополімеризуюча пластмаса вноситься в порожнину, твердіє. Інструментом вкладка вилущується. Замішується матеріал для тимчасової фіксації, заповнюється порожнина та поверхня вкладки. Вкладка вводиться у порожнину, залишки матеріалу видаляються. Пластмасові вініри фіксуються на рідкий композит , який наносять по краях або в центрі.

Репродукція металевої вкладки. Порожнину в зубі відчищають, висушують. Паличку моделювального воску розм'ягчують, вдавлюють в порожнину. Залишки воску знімають. Пацієнт натискує зубами на віск, формуючи поверхню. Холодним повітрям (водою) віск охолоджують. Репродукцію вкладки виймають за допомогою підігрітої та приклеєного дротика. Репродукцію вкладки направляють в литво. Після литва та обробки і поліровки вкладка цементується в зубі. Недолік такого виготовлення вкладки- неточне відновлення анатомічної форми поверхні зубу.

Комбінований спосіб виготовлення вкладки. В сучасній стоматології ця техніка застосовується для композитних вкладок та для металевих.

Виготовлення композитної вкладки комбінованим способом складається з техніки прямої реставрації поверхонь зубу в поєднанні з лабораторним виготовленням поверхневого контуру вкладки з урахуванням вимог функційної анатомії та естетики. За допомогою техніки прямої реставрації досягається відновлення стінок зубу без застосування методики превентивного розширення порожнини. Усі пошкоджені карієсом тканини видаляються і заміщаються реставраційними матеріалами в техніці тунельного препарування та закриваються піднурення . Таким чином вирівнюють стінки та дно. Реставровані поверхні шліфуються та формуються за вимогами формування порожнини під вкладку, тільки перехід стінки на дно залишається закругленим. Отримують відбиток силіконом в одній з технік . В лабораторії на моделі виготовляється вкладка з фото, або термополімеру. Приміряється у роті, потім полірується і фіксується на рідкий композит двойного твердіння. За рахунок такої методики забезпечується одонтозберігаюча технологія, завдяки якій пошкоджені тканини зубу видаляються зі збереженням живих, та непряме моделювання поверхні забезпечує функційну оклюзію. Полімеризація композиту поза порожниною рота більш повноцінна, що значно покращує його якості. Також є кращою поліровка поверхні. зуб оклюзійний мікропротез

Комбінована техніка виготовлення металевої вкладки. Є продовженням прямої методики. Після формування воску в порожнині в його товщу вводиться штифт П-образної форми. Отримуємо відбиток з щелепи разом з цією вкладкою. Також отримуємо відбиток з протилежної щелепи. На моделях, зафіксованих в артикуляторі моделюється оклюзійна поверхня з урахуванням вимог функційної анатомії. Вкладка відливається з металу, оброблюється, полірується, фіксується. На відміну від вкладки, що виготовлено за прямою методикою і відтворює ковзаючу оклюзію, за цією методикою відновлюється функційна оклюзія, а також можливе відновлення вікових особливостей поверхні та ін.

Непряма методика виготовлення вкладок є найбільш точною та ефективною методикою відновлення функційної анатомії поверхні а також прикусу, завдяки можливості одномоментного формування поверхні великої кількості зубів.

За непрямою методикою виготовляються вкладки практично з усіх відомих матеріалів: пластмаси, композитів термо- та фототвердіння, кераміки, металокомпозитів, металокераміки, металопластмаси, гальванопластичні вкладки. Клінічні та лабораторні етапи виготовлення вкладок аналогічні виготовленню коронок.

Є необхідність зупинитись на сучасній технології виготовлення вкладок непрямим методом, яка поєднує в собі високу естетику, біосумісність, точне прилягання, гарну фіксацію на любий матеріал. Це гальванопластичне виготовлення вкладок.

Гальванопластика з'явилась як альтернатива металокерамічним конструкціям. Для виготовлення золотих каркасів використовують гальванічні ванни з розчинами сульфіда золота. Дослідження показали чудове крайове прилягання каркасів. Ширина крайового зазору менш ніж 20 мкм. Товщина каркасу 0,2 мм. Для виготовлення каркасів необхідні точні моделі. При препаруванні порожнини необхідний невеликий скіс по краю але без формування фальцу. Металевий каркас, отриманий методом гальваноосадження, складається на 99,9% з чистого золота., однорідного за структурою, без пор та пустот. На поверхню наноситься керамічне покриття. Недоліком такої конструкції є невеличкі полоски золота по краю протезу. Фіксація гальванопластичної конструкції проводиться на звичайний фосфатний цемент.

Размещено на Allbest.ru