Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ім. акад. М.Д. СТРАЖЕСКА

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня

кандидата медичних наук

Клінічна ефективність аміодарону та його комбінацій з метопрололом або карведилолом в терапії пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь

14.01.11 - кардіологія

Макієнко Наталія Володимирівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти та науки України, м. Харків

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Яблучанський Микола Іванович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти та науки України, завідувач кафедри внутрішніх хвороб факультету фундаментальної медицини

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сичов Олег Сергійович, Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, завідуючий відділом аритмій серця

доктор медичних наук, Лішневська Вікторія Юріївна, Інститут геронтології АМН України, провідний науковий співробітник відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів

Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра госпітальної терапії №1 та профпатології (м.Дніпропетровськ)

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Фібриляція передсердь (ФП) є найпоширенішим серед усіх аритмій порушенням ритму [Кушаковский М.С., 1999; Fuster V., 2001; Сичов О.С, 2003; Дзяк Г.В., 2004]. Частота виявлення ФП в популяції складає більше 0,4 % та з віком неухильно прогресує [Fuster V., 2001; Лишневская В.Ю, 2000; Коркушко О.В, 2000]. Наявність ФП асоціюється не лише із зниженням якості життя пацієнтів [Luderitz B., 2000], зменшенням або втратою працездатності, але й підвищенням ризику серцево-судинних ускладнень та смерті, збільшенням вартості медичного обслуговування [Jean-Yves Le Heuzey, 2004]. Значно переважає серед трьох форм ФП постійна, яка більшою мірою сприяє декомпенсації основного захворювання [Hynes B.J., 2003; Folkeringa J.R., 2004], вимагає збільшення витрат на госпіталізацію [Mortara А., 2000; Stewart S., 2004] та потребує постійного удосконалення терапевтичних заходів [Кушаковский М.С.,1999; Сичов О.С, 2003; Markides V., 2003; Дзяк Г.В., 2004].

Незважаючи на існуючі схеми терапії для контролю частоти серцевих скорочень (ЧСС) [Кушаковкий М.С., 1999; Коркушко О.В.,2000; Сичов О.С, 2003; Markides V., 2003], актуальним залишається пошук більш ефективних лікарських засобів та їх комбінацій у терапії постійної ФП. Дані [Tse H.F., 2001] показують, що в більшості випадків для контролю ЧСС необхідно використовувати комбінації тих або інших антиаритмічних препаратів (ААП), але при цьому не враховуються клінічні ознаки основного захворювання. У зв'язку із поширенням інтересу до ААП II та III класу [Kochiadakis G.E., 2000; Fung J.W., 2002; Vincent Thijs., 2004] реальною альтернативою глікозидам та антагоністам кальція можуть бути аміодарон та бета-адреноблокатори (БАБ) або їх комбінація. Не дивлячись на той факт, що аміодарон для контролю ЧСС при ФП розглядається як препарат резерву, у випадках високого ризику раптової смерті його рекомендують призначати на тривалі терміни [Boutitie F, 1999; Сичов О.С, 2003]. У публікаціях [Tse HF, 2001; Brian Olshansky, 2005] вказується на переваги контролю ЧСС низькими дозами аміодарону при постійній ФП у порівнянні з дигоксином.

У доступній літературі знайдено незначну кількість повідомлень, присвячених можливості призначення аміодарону та його комбінацій з метопрололом чи карведилолом у довгостроковій терапії пацієнтів з постійною ФП. Індивідуалізація терапії пацієнтів з ФП аміодароном та вказаними його комбінаціями вимагає ретельного розгляду результатів їх клінічного вживання, перш за все, з урахуванням сукупності гендерних і вікових чинників, якості життя пацієнтів, типу реакцій загальної потужності спектру варіабельності серцевого ритму (ВСР) в гострій фармакологічній пробі (ГФП), початкового функціонального класу хронічної серцевої недостатності (ХСН) та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідницької роботи факультету фундаментальної медицини Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Функціональні проби та інтерпретація дослідження варіабельності серцевого ритму” (номер державної реєстрації 0100U003327), яка входить у координаційний план пріоритетних напрямів наукових досліджень, затверджений Міністерством освіти і науки України.

Мета і задачі дослідження. Підвищення ефективності довгострокової терапії постійної ФП аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом в контролі ЧСС на основі встановлення її взаємозв'язків зі статтю, віком та якістю життя пацієнтів, типом реакцій загальної потужності спектру ВСР в ГФП й початковим функціональним класом ХСН.

Клінічна характеристика пацієнтів і методологія дослідження

Спостерігали 131 пацієнта з постійною формою ФП. Критеріями включення в дослідження була постійна ФП, що протікала на тлі ІХС із стабільною стенокардією напруги II-III функціональних класів (ФК) або її безбольовою формою, м'якого, помірного та важкого ступенів АГ II стадії, II-III функціональних класів ХСН, I-IIA стадій, а також з додатковими порушеннями ритму (шлуночкові екстрасистоли, бігемінія, пробіжки шлуночкових тахікардій). У дослідження не включалися пацієнти з ІХС із стабільною стенокардією напруги IV ФК, АГ вище за II стадію, гострим коронарним синдромом, з клапанними вадами, ХСН вище II А стадій та III ФК, пацієнти з брадісистолічною формою ФП і синдромом тахи-брадікардії, імплантованими кардіостимуляторами, порушенням атріовентрикулярної провідності (брадикардії, паузи), ендокринними порушеннями, загостреннями хронічних захворювань, нирковою та печінковою недостатністю, з гострим порушенням мозкового кровообігу або його наслідками.

До групи нагляду увійшли 80 чоловіків та 51 жінка у віці від 45 до 75 років (626,4 років у чоловіків і 67±8,2 років - у жінок). Давність ФП - від чотирьох місяців до 24 років (89,1 років). У 16 (12%) з 131 пацієнта аритмологічний анамнез склав від 4-х місяців до 1 року та терапія, яка проводилась раніше (електроімпульсна або фармакологічна конверсія ритму), була неефективною, у зв'язку з чим ФП прийняла постійну форму. У 115 (88%) пацієнтів давність постійної ФП була від року і більш.

В усіх обстежених мала місце тахікардитична форма постійної ФП. У 111 пацієнтів із числа обстежених ФП протікала на тлі АГ, при цьому м'який ступінь виявлений у 26 з них (23%), помірний - у 47 (42%) і важкий - у 25 (23%). У 96 виявлена ІХС із стабільною стенокардією напруги (31 пацієнт (32%) з II ФК і 28 пацієнтів (29%) з III ФК), з безбольовою формою - 34 пацієнти (35%). У 76 (58%) з обстежених спостерігалося поєднання даних нозологій. У всіх обстежених діагностована ХСН II-III ФК (II ФК - у 52 (40%) та III ФК - у 78 пацієнтів (60%)) за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації серця (NYHA) й I - II А стадій (I стадії - у 52 (40%) і II А стадії - у 78 пацієнтів (60%)) за класифікацією Стражеска М.Д. - Василенко В.Х. (робоча класифікація Українського наукового суспільства кардіологів 2001) [Серцево-судинні захворювання, 2002]. Збережена систолічна функція лівого шлуночка (ЛШ) з фракцією викиду (ФВ,%) більше 40% спостерігалася у 111 (85%) пацієнтів,

а у 20 (15%) з 131 - його дисфункція з ФВ?40% [Серцево-судинні захворювання, 2002].

Усім пацієнтам був проведений комплекс клініко-лабораторно-інструментальних досліджень вранці натще по одному протоколу. Оцінювали якість життя (ЯЖ), проводили вимірювання АТ, електрокардіографію (ЕКГ) та ВСР, АМ ЕКГ, ультразвукове дослідження серця. Усі використані прилади сертифіковані та пройшли метрологічний контроль. ЯЖ кожного пацієнта оцінювали за допомогою шкали Ferrans&Power - кардіологічна версія III, визначаючи загальний індекс ЯЖ (ЗЇЯЖ). Контроль АТ здійснювався методом Короткова згідно із рекомендаціями [2003 European Society Hypertension; Сіренко Ю.М., 2002]. ЕКГ проводили в 12 стандартних відведеннях. ВСР визначали з використанням комп'ютерної діагностичної системи “CardioLab2000”. Для аналізу ВСР реєстрували ЕКГ у другому стандартному відведенні з обробкою середніх 5 хвилин 7-хвилинного моніторного запису ЕКГ у II стандартному відведенні. АМ ЕКГ було проведено за допомогою трьохканальних рекодерів з подальшим комп'ютерним аналізом ЕКГ, ВСР та використанням “CardioSens” ХАЇ-МЕДІКА (Україна). Визначали показники: середня ЧСС (уд/хв) вдень та вночі, циркадний індекс (ЦІ), максимальна та мінімальна ЧСС (уд/хв), максимальна та мінімальна часова ЧСС (уд/хв); кількість тахікардій, сумарна кількість поодиноких шлуночкових екстрасистол (ШЕ) та складних ШЕ, спарених ШЕ та пробіжок ШТ. Методом ехокардіографії на апаратах “SIM 5000 plus” (Italia) и “Radmir” TI Model 628А Харківського НДІ “Радіоприлад” визначали: товщину задньої стінки лівого шлуночка в діастолу (ТЗСЛШд, мм), товщину міжшлуночкової перетинки в діастолу (ТМШПд, мм), кінцеводіастолічний (КДР, мм) та кінцевосистолічний (КСР, мм) розміри лівого шлуночка (ЛШ), кінцевосистолічний (КСО ЛШ, мл) та кінцеводіастолічний (КДО ЛШ, мл) об'єми ЛШ, фракцію викиду ЛШ (ФВ ЛШ,%), розмір лівого передсердя (ЛП, мм).

Клініко-анамнестичні дані, ЯЖ, лабораторні та інструментальні дослідження проводили повторно через один місяць та один рік терапії.

Критеріями ефективності терапії постійної ФП були контроль ЧСС, підвищення ЯЖ кожного пацієнта, зниження ФК ХСН, поліпшення гемодинамічних показників, зміна показників ВСР, покращення показників АМ ЕКГ.

Для контролю ЧСС у пацієнтам з постійною ФП призначали аміодарон (“Кордарон", фірма Sanofi-Aventis, Франція) та його комбінацію з метопрололом (“Корвитол”, фірма BERLIN-CHEMIE, Германія) або карведилолом (“Кориол”, фірма KRKA, Словенія). Терапія постійної ФП аміодароном (А) та його комбінаціями з метопрололом (А+М) або карведилолом (А+К) без розвитку побічних ефектів і фатальних ускладнень була ефективною у 110 пацієнтів (84%) (таблиця 1). Саме у цих пацієнтів вивчені результати довгострокової терапії цими препаратами та їх комбінаціями без побічних ефектів з її сторони та ускладнень захворювань. У 19 пацієнтів (14,5%) розвинулися побічні ефекти терапії аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом, тому вони були переведені на прийом препаратів інших груп (антагоністи кальцію, дигоксин та бета-адреноблокатори). У 2 пацієнтів (1,5%) було відновлено синусовий ритм, який утримувався протягом року.

Пацієнти одержували аміодарон у дозі 600 мг/добу впродовж одного тижня. У разі відсутності зменшення клінічних симптомів (контроль ЧСС, зниження АТ, зменшення симптомів ХСН) пацієнтам додатково призначали метопролол у початковій дозі 6,25 мг двічі на добу із збільшенням дози кожні 5 днів на 6,25 мг/добу або карведилол у початковій дозі 3,125 мг двічі на добу із збільшенням дози кожні 5-7 днів на 3,125 мг/добу. До кінця першого місяця терапії доза аміодарону склала (378±36 мг/добу), метопрололу - 59±14 мг/добу або карведилолу - 36±11 мг/добу. До року терапії доза аміодарону зменшилася до 288±27 мг/добу, а дози метопрололу та карведилолу збільшилися, відповідно до 78±11 мг/добу та 46±9 мг/добу.

Таблиця 1

Клінічна характеристика порівняльних груп пацієнтів з постійною формою ФП до терапії (M±sd; n (%))

Примітка: ¹ - р < 0,05 - порівняння між групами до терапії

Усім призначалася антитромботична (похідне кумарину - варфарин (43 пацієнта (39%) в початковій дозі 5 мг/добу до досягнення терапевтичного рівня під контролем протромбінового індексу по Квіку або МНВ) або антиагрегантна терапія (ацетилсаліцилову кислоту (67 пацієнтів (61%) в дозі 100-325 мг/добу); еналаприла малеат (2,5-20 мг/добу), гідрохлортіазид (12,5-25 мг/добу). 21 пацієнту (19%) з ІХС (за показаннями) з метою антиангінальної терапії призначали ізосорбіда динитрат (20 - 40 мг/добу).

Для вирішення поставлених задач пацієнти з постійною ФП класифіковані на фармакотерапевтичні та клінічні групи. Виділяли наступні фармакотерапевтичні групи пацієнтів: А - пацієнти, що одержували аміодарон (35 пацієнтів), група А+М - пацієнти, що одержували аміодарон в комбінації з метопрололом (35 пацієнтів), група А+К - пацієнти, що одержували аміодарон з карведилолом (40 пацієнтів). Розподіляли наступні клінічні групи пацієнтів: за статевою ознакою (чоловіки і жінки), за віком (зрілий вік (від 36 до 60 років), літній вік (від 61 до 75 років)), залежно від початкового рівня ЗІЯЖ (ЗІЯЖ<108 балів та ЗІЯЖ>108 балів), за типом реакції загальної потужності (ТР, мс²) спектру ВСР (позитивна - підвищення ТР, негативна - зниження ТР) у гострій фармакологічній пробі (ГФП) з аміодароном, залежно від функціонального класу ХСН (з II та III). Залежно від терапії, що проводилась, кожна клінічна група пацієнтів підрозділялася додатково на підгрупи: підгрупа А - пацієнти, що одержували аміодарон, підгрупа А+М - пацієнти, що одержували аміодарон в комбінації з метопрололом, підгрупа А+К - пацієнти, що одержували аміодарон з карведилолом.

Отримані результати оброблялися після формування баз даних в Excel. Статистичні процедури проводилися за допомогою програм “Excel”, “Mathcad 2001 profession”, “STATISTICA for Windows. Release 6.0”. Використовувалися параметричні (математичне очікування - М, стандартне відхилення - sd) та непараметричні критерії. Вірогідність відмінностей між групами та підгрупами пацієнтів оцінювалися за допомогою непараметричної статистики - T-критерія Вілкоксона та Q-критерія Розенбаума [Сенетлиев Д.А,1968; Лапач С.Н., 2000]. З метою прогнозування ефективного контролю ЧСС аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом проведений дискримінантний аналіз з визначенням критерію Фішера [Сенетлиев Д.А,1968; Лапач С.Н., 2000] з побудовою рівнянь розмежувальних функцій для кожної з груп пацієнтів за сукупностю клінічних ознак та показників ВСР.

Результати дослідження показали високу ефективність контролю ЧСС у довгостроковій терапії постійної ФП аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом. Аміодарон та його комбінації з метопрололом або карведилолом за одержаними даними були ефективно застосовані у 85,5% пацієнтів без розвитку побічних ефектів й ускладнень захворювання. У 1,5% із цих обстежених був відновлений синусовий ритм з переходом у персистуючу форму ФП, при цьому пацієнти продовжували прийом аміодарону або його комбінацій з БАБ в підтримуючих дозах. У 14,5% пацієнтів спостерігалися нефатальні побічні ефекти протягом перших трьох місяців, які піддавалися регресу при переході на прийом інших груп препаратів.

Прийнята схема терапії у пацієнтів з постійною ФП зумовила у кожному конкретному випадку призначення монотерапії аміодароном при більш легкому перебігу захворювання або його комбінаціями з метопрололом чи карведилолом - при важкому. Саме тому в групі пацієнтів, які одержували аміодарон, при меншому аритмологічному анамнезі ФП, вона більш часто протікала на тлі АГ м'якого й помірного ступенів, ІХС із стенокардією напруги II ФК. За цими ж обставинами в групах пацієнтів, у яких досліджували комбінації аміодарону з метопрололом або карведилолом, ФП мала більшу тривалість, протікала в першому випадку на тлі АГ з рівним співвідношенням випадків м'якого й помірного ступенів, ІХС із стенокардією напруги III ФК і безбольовою формою, а в другому - на тлі помірного й важкого ступенів АГ, ІХС із стенокардією напруги II ФК та безбольовою формою (таблиця 2). До терапії ЗІЯЖ виявився меншим у групах пацієнтів, що одержували аміодарон (р>0,05), та його комбінацію з карведилолом (р>0,05), й більшим у групі комбінування аміодарону з метопрололом. Початковий рівень ФК ХСН був більш низьким у групі пацієнтів, які одержували аміодарон (р>0,05), та більш високим при комбінуванні аміодарону з метопрололом або карведилолом. Розмір ЛП у групах нагляду пацієнтів достовірно не розрізнявся до початку терапії. ФВ ЛШ була більш вищою в групі пацієнтів, які приймали аміодарон (р<0,05), і більш низькою в двох інших. Більш низькі початкові значення САТ і ДАТ відзначено в групі пацієнтів, які одержували аміодарон та більш вищі - при комбінуванні аміодарону з метопрололом або карведилолом за рахунок переважання в них більшої кількості пацієнтів з помірним та важким ступенями АГ. До терапії ЧСС була меншою (р<0,05) в групах пацієнтів, які одержували аміодарон та його комбінацію з метопрололом в порівнянні із такою при комбінуванні з карведилолом. Початкові значення ТР спектру ВСР виявилися більш вищими (р<0,05) в групі пацієнтів, що одержували монотерапію аміодароном в порівнянні з двома іншими.

У процесі терапії відзначено достовірне зростання ЗІЯЖ в усіх трьох групах, причому ступінь його підвищення був недостовірно значно вищим при комбінуванні аміодарону з карведилолом. Зниження ФК ХСН в групах відбувалося однаково ефективно (р<0,05), однак ступінь його зниження був більшим при комбінуванні аміодарону з карведилолом. На тлі терапії в спостережуваних групах відбувалося статистично незначуще зменшення розміру ЛП та підвищення ФВ ЛШ. Відзначено стабілізацію САТ і ДАТ (р<0,05) в усіх групах, але більшою мірою при комбінуванні аміодарону з карведилолом. Незважаючи на це, у пацієнтів, що одержували аміодарон з метопрололом, значення САТ залишалися більш високими (р>0,05). Контроль ЧСС досягнутий в усіх групах (р<0,01) до еусистолічної форми ФП, при більшому ступені зниження в групах комбінування аміодарону з БАБ. У ході терапії відзначено підвищення показників ТР спектру ВСР у групах пацієнтів, що одержували аміодарон та його комбінацію з карведилолом (р>0,05), та зниження при комбінуванні аміодарону з метопрололом (р<0,05). Ступінь підвищення ТР спектру ВСР за підсумками терапії вищий у групі пацієнтів, які отримували аміодарон з карведилолом (р<0,05).

Таблиця 2

Клініко-гемодинамічні показники у пацієнтів з постійною ФП порівняльних груп на етапах терапії (M±sd)

Рівняння розмежувальних функцій в розгорненому вигляді:

а) рівняння для групи пацієнтів А:

К1 = - 1,3х 10-5· ЧСС + 9,6 х10-3 · ЛП+ 1,0 х10-5 · ДАТ - 2,1х10-6 · ТР

б) рівняння для групи пацієнтів А+М:

K2 = - 1,1х10-2 · ЧСС+ 2,8х10-2 · ФК - 3,2х10-3 · ЛП - 1,0х10-3 · (давність ФП)

в) рівняння для групи пацієнтів А+К:

K3 = - 7,9х10-3 ·ЧСС -5,4х10-3· (давність ФП) - 4,5х10- ⁴ · ЗЇЯЖ + 7,5х10-7 · ТР

де ЧСС - частота серцевих скорочень, ФК ХСН - функціональний клас ХСН, ЛП - розмір лівого передсердя, ЗЇЯЖ - загальний індекс якості життя, ДАТ - діастолічний АТ, ТР - загальна потужність спектру ВСР. Коефіцієнти в розмежувальних рівняннях поставлені в порядку їх зменшення.

При побудові розмежувальних функцій найвагомішими параметрами, що впливають на рівняння розмежувальних функцій, були ЧСС (бере участь в усіх рівняннях), ЛП, давність ФП, ТР (невеликий внесок), а якнайменше - ФК ХСН, ЗЇЯЖ, ДАТ (в двох з трьох рівнянь відсутні).

У цілому в проведеному дослідженні доведена ефективність контролю ЧСС у довгостроковій терапії постійної ФП аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом у пацієнтів з ІХС та АГ, а також визначені їх умови з урахуванням сукупності клінічних ознак ФП та їх реакцій на ГФП з аміодароном. Дослідження дозволило встановити зв'язок ФП з клінічними чинниками (статтю, віком, початковим ЗЇЯЖ, типом реакції ТР ВСР в ГФП, ФК ХСН) та показати їх значення в плануванні та ефективності її терапії.

Результати обrрунтовують доцільність диференційованого підходу застосування аміодарону та його комбінацій з метопрололом або карведилолом у терапії постійної форми ФП, що дозволяє досягти підвищення ЗЇЯЖ, зниження ФК ХСН, стабілізації САТ і ДАТ пацієнтів при ефективному контролі ЧСС. Виділені прогностичні критерії сприяють підвищенню результатів терапії аміодароном та його комбінаціями з метопрололом чи карведилолом, а також її плануванню на основі використовування дискримінантних функцій залежно від значущих початкових показників постійної ФП.

Висновки

В дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення та вирішено наукове завдання, яке полягає в покращенні контролю ЧСС аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом у довгостроковій терапії постійної ФП на підставі вивчення взаємозв'язку між її перебігом та якістю життя, із сукупністю клініко-інструментальних показників на різних етапах лікування, встановлено прогностичні критерії для ефективного контролю ЧСС аміодароном та його комбінаціями з бета-адреноблокаторами.

1. Довгострокова терапія постійної ФП аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом без розвитку побічних ефектів та ускладнень можлива у 85,5% пацієнтів. Побічні ефекти та ускладнення розгорталися у 14,5% пацієнтів в перші три місяці від початку терапії, вони не є фатальними та швидко піддаються зворотньому розвитку при переході на терапію іншими антиаритмічними препаратами.

2. Контроль ЧСС, підвищення якості життя пацієнтів, зниження функціонального класу ХСН, покращення показників АМ ЕКГ можливі при монотерапії аміодароном у 22%-45% пацієнтів, а його комбінування з метопрололом або карведилолом потрібне у 55%-78% випадків. За даними АМ ЕКГ значне зменшення кількості бігеміній, шлуночкових екстрасистол відзначається у пацієнтів, що одержують комбінацію аміодарону з метопрололом, та зменшення числа тахікардій, епізодів шлуночкових тахікардій - при його комбінуванні з карведилолом.

3. Досягнення підвищення рівня якості життя, зниження функціонального класу ХСН та контролю ЧСС потребує комбінування аміодарону з метопрололом або карведилолом в 65% випадків у осіб чоловічої та в 74% випадків - жіночої статі, що обумовлено менш тривалим анамнезом ФП, низькою якістю життя, вищими ступенями АГ, функціональним класом ХСН та ЧСС з меншою загальною потужністю спектру ВСР у жінок.

4. Комбінування аміодарону з метопрололом чи карведилолом потрібне в 73% випадків у пацієнтів зрілого віку та в 64% - літніх з досягненням однакових рівнів якості життя, контролю ЧСС при більш значному зниженні функціонального класу ХСН в першому випадку в зв'язку з коротшою тривалістю анамнезу ФП та меншими ступенями АГ, загальною потужністю спектру ВСР, частішим виявленням безбольової ІХС, більш вищими якістю життя, ЧСС та функціональним класом ХСН у пацієнтів зрілого віку.

5. Забезпечення ефективного контролю ЧСС вимагає комбінування аміодарону з метопрололом або карведилолом в 73% випадків у пацієнтів з більш низькою та в 62% випадків - з більш високою якістю життя, що дозволяє також досягти однакового зниження функціонального класу ХСН з більшим підвищенням якості життя в другому випадку при початково більших аритмологічному анамнезі та ступенях АГ, вищих функціональному класі ХСН та ІХС із стабільною стенокардією напруги, менших ЧСС та загальної потужності спектру ВСР у перших.

6. Аміодарон в комбінації з метопрололом або карведилолом забезпечує контроль ЧСС, підвищення якості життя із збереженням частотоадаптивних реакцій в ортостазі в 55% при позитивній реакції та в 78% випадків при негативній реакції загальної потужності спектру ВСР у гострій фармакологічній пробі з аміодароном при коротшому анамнезі ФП та менших ступенях АГ, нижчому функціональному класі ХСН та меншій ЧСС, більш вищій якості життя та ІХС із стабільною стенокардією напруги II - III функціональних класів у останніх.

7. Досягнення контролю ЧСС потребує комбінації аміодарону з метопрололом або карведилолом у 57% випадків з II та в 76% випадків - з III функціональним класом ХСН, де початково менш тривалий анамнез ФП з помірним ступенем АГ, ІХС не вище за II функціональний клас стабільної стенокардії, більш вищими якістю життя та загальною потужністю спектру ВСР, меншою ЧСС.

8. Підвищенню ефективності терапії постійної ФП сприяє її планування шляхом використовування побудови для її початкових показників дискримінантних функцій: для групи, що приймали аміодарон - ЧСС, розмір ЛП, ДАТ, ТР спектру ВСР; аміодарон з метопрололом - ЧСС, ФК ХСН, розмір ЛП, давність ФП; аміодарон з карведилолом - ЧСС, давність ФП, ЗІЯЖ, ТР спектру ВСР.

Практичні рекомендації

1. Монотерапія аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом можлива в довгостроковому контролі ЧСС при постійній ФП у пацієнтів з ІХС й АГ.

2. Монотерапія аміодароном рекомендована особам чоловічої статі та літнього віку з більш високою якістю життя, функціональним класом ХСН не вище ІІ, позитивною реакцією загальної потужності спектру ВСР в ГФП з аміодароном; при АГ м'якого й помірного ступенів та ІХС із стенокардією напруги не вище II ФК.

3. Комбінувати аміодарон з метопрололом або карведилолом доцільно у осіб жіночої статі, в зрілому віці при більш низькій якості життя, негативній реакції загальної потужності ВСР в ГФП з аміодароном, функціонального класу ХСН вище II, помірного або важкого ступенів АГ та ІХС із стенокардією напруги вище за II функціональний клас.

4. Прогнозування й планування контролю ЧСС аміодароном та його комбінаціями з метопрололом чи карведилолом у пацієнтів з постійною ФП можливе шляхом використання побудови для її початкових показників дискримінантних функцій у кожному окремому випадку.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Макиенко Н.В. Функциональный класс хронической сердечной недостаточности и эффективность терапии постоянной формы фибрилляции предсердий амиодароном и его комбинацией с бета-адреноблокаторами у пациентов артериальной гипертензией и ишемической болезнью сердца // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, серія “Медицина”.-2004.-вип.9, №639.-С.63-69. (Автор самостійно провела клінічне обстеження пацієнтів, систематизувала отримані данні, обробила та проаналізувала результати дослідження, написала основні розділи статті, забезпечила оформлення статті).

2. Мартимьянова Л.А., Макиенко Н.В. Устойчивость параметров вариабельности сердечного ритма у больных с мерцательной аритмией в пятиминутных интервалах изменений // Вестник Харьковского национального университета имени В.Н.Каразина, серия “Медицина”. - 2000. - Вып.1, №494.-С.71-75. (Автор провела клінічне обстеження пацієнтів, аналіз та обробку отриманих результатів, узяла участь у написанні основних розділів статті).

3. Яблучанский Н.И., Мартимьянова Л.А., Макиенко Н.В. Устойчивость пространственно-временных и спектральных показателей вариабельности сердечного ритма у больных ишемической болезнью сердца в пятиминутных интервалах измерений // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2001. - №2-3. - С.170-173. (Самостійно автором проведено клінічне обстеження пацієнтів, статистичний аналіз та обробка отриманих результатів, узята участь у написанні основних розділів статті).

4. Макиенко Н.В., Водяницкая Н.А., Лукин А.Н., Яблучанский Н.И. Сравнительная эффективность терапии постоянной фибрилляции предсердий метопрололом, карведилолом, амиодароном и их комбинациями // Актуальные проблемы медицины и биологии. - Киев.- 2003.- №1.-С. 383-389. (Особисто здійснено виконання клінічної частини роботи - обстеження пацієнтів, аналіз даних, узята участь в написанні основних розділів статті).

5. Макієнко Н.В., Яблучанський М.І., Мартим'янова Л.О., Лисенко Н.В., Бичкова О.Ю. Гендерні особливості ефективності терапії постійної форми фібриляції передсердь у пацієнтів артеріальною гіпертензією і ішемічною хворобою серця // Запорожский медицинский журнал.- 2004.- №6 (27).- С.42-45. (Автором самостійно проведено клінічне обстеження пацієнтів, аналіз та обробка отриманих результатів, написано основні розділи статті).

6. Макиенко Н.В., Яблучанский Н.И., Бычкова О.Ю. Качество жизни в оценке эффективности терапии постоянной формы фибрилляции предсердий у пациентов с артериальной гипертензией и ишемической болезнью сердца // Вестник неотложной и восстановительной медицины.-2004.-Том.№3.- С.462-465. (Самостійно проведено клінічне обстеження пацієнтів, систематизовано отримані результати, оброблено дані дослідження, написано основні розділи статті, забезпечено оформлення статті).

7. Макієнко Н.В., Яблучанський М.І. Прогнозування ефективності терапії постійної фібриляції передсердь аміодароном та його комбінаціями з метопрололом і карведилолом // Одеський медичний журнал.- 2005.- №6 (92).-С.83-87. (Провела клінічне обстеження пацієнтів, обробила та проаналізувала отримані результати, написала основні розділи та забезпечила оформлення статті).

8. Водяницкая Н.А, Яблучанский Н. И., Макиенко Н.В. Эффективность электрической кардиоверсии при фибрилляции предсердий // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна серія “Медицина”.-2003.-№597.-С.41-43. (Автором здійснено виконання клінічної частини роботи - обстеження пацієнтів, аналіз даних, узята участь в написанні основних розділів статті).

9. Мартимьянова Л.А., Лысенко Н.В., Бычкова О.Ю., Макиенко Н.В. Прогностическая значимость показателей вариабельности сердечного ритма при персистирующей фибрилляции предсердий // Буковинський медичний вісник.-2004.-Т.8, №3-4.-С.58-61. (Автором забезпечено виконання клінічної частини роботи - обстеження пацієнтів, запис та аналіз варіабельності серцевого ритму, узята участь в написанні основних розділів статті).

10. Яблучанский Н.И., Макиенко Н.В., Усань Н.Ю., Водяницкая Н.А., Крайз И.Г. Исследование антиаритмической эффективности амиодарона и бетаксолола в суточном контроле ЧСС при постоянной форме фибрилляции предсердий // Запорожский медицинский журнал.-2005.-№4.-С.37-41. (Автором самостійно здійснено клінічне обстеження пацієнтів, обробка та аналіз отриманих результатів, написані основні розділи, проаналізована література та забезпечено оформлення статті).

11. Макієнко Н.В., Яблучанський М.І. Вік і ефективність терапії постійної форми фібриляції передсердь аміодароном та його комбінацією з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця // Неотложная медицинская помощь. Сборник статей.- 2005.- вип.8.- С.165-174. (Особисто автором проведено клінічне обстеження пацієнтів, проаналізовані та оброблені отримані результати, узята участь у написанні основних разділів статті).

12. Водяницька Н.А., Макієнко Н.В., Афанасьев М.В. Менеджмент фібриляції передсердь на різних етапах лікування. // Медицина залізничного транспорту України.-2005.- №1 (9).- С.4-7. (Співавтором проведено клінічне обстеження пацієнтів, узята участь у написанні основних розділів статті та забезпечено ії оформлення).

13.Пат. №66993 А Україна, МПК 7 А61В5/04, А61В5/0402. Спосіб прогнозування терміну відновлення синусового ритму при медикаментозній терапії персистуючої фібриляції передсердь. / Яблучанський М.І., Мартим'янова Л.О., Макієнко Н.В., Лукін О.М. - №2003043023; Заявл. 07.04.2003; Опубл. 15.06.2004. - Бюл. №6. (Співавтором виконана клінічна частина роботи - обстеження пацієнтів, статистичний аналіз даних, патентний пошук, узята участь у написанні, оформленні патента та клінічних прикладів).

14.Пат. №66994 А Україна, МПК 7 А61В5/04, А61В5/0402. Спосіб прогнозування терміну досягнення ефективного контролю частоти скорочення шлуночків при медикаментозній терапії постійної фібриляції передсердь / Яблучанський М.І., Мартим'янова Л.О., Макієнко Н.В., Лукін О.М. - №2003043030; Заявл. 07.04.2003; Опубл. 15.06.2004. - Бюл. №6. (Співавтором забезпечено обстеження пацієнтів, статистичний аналіз даних, патентний пошук, узята участь у написанні, оформленні патента та клінічних прикладів).

15.Макиенко Н.В. Качество жизни в оценке эффективности терапии постоянной фибрилляции предсердий // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції „Терапевтичні читання пам'яті академіка Л.Т. Малої”.-20-21 травня 2004 р., Харків.- С.148. (Автор здійснила обстеження пацієнтів, статистичний аналіз даних, оформлення тез).