Масаж при захворюваннях і травмах центральної нервової системи та периферичної нервової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: «Масаж при захворюваннях і травмах центральної нервової системи та периферичної нервової системи»

Масаж при захворюваннях і травмах центральної та перифиричної нервової системи, як один із методів відновної терапії

Масаж у неврологічній практиці є методом відновної терапії. Він широко використовується у лікуванні післятравматичних станів, судинних та інфекційних уражень центральної і периферичної нервової системи.

Клінічна картина травм та захворювань нервової системи складаеться з рухових, рефлекторних, чутливих, судинних, трофічних розладів, які залежать від характеру та локалізації ураження.

Захворювання і травми центральної нервової системи проявляються паралічами та парезами, які призводять до порушення рухових функцій. Розрізняють 1-й ступінь порушення рухов их функцій (легкий парез), 2-й (помірний парез), 3-й (парез), 4-й (глибокий парез) і 5-й ступінь (плегія або параліч). Паралічі та парези при ураженнях центральної нервової системи носять назву центральних, або спастичних. Вони супроводжуються підвищенням тонусу м'язів, спів- дружними мимовільними рухами (синкінезіями), наявністю патологічних рефлексів.

При захворюваннях та травмах периферичної нервової системи, залежно від втягнення певної ділянки нерва у запальний або травматичний процес, розрізняють: радикуліт (запалення нервових корінців), неврит (запалення нервових стовбурів); плексит (запалення нервових сплетень). Ураження декількох периферійних нервів називають поліневритом (при запальному характері процесу в нервах) та полінейропатією (при токсичному, ішемічному чи дегенеративному процесах у них). Невралгії є особливою формою мононейропатій. Характерною рисою клінічної картини у хворих із запальними і травматичними ушкодженнями периферійної нервової системи є біль та порушення функції. Порушення функцій проявляється паралічами та парезами, які при захворюваннях периферійної нервової системи носять назву периферійних, основними ознаками їх є арефлексія, атонія, атрофія.

Завдання масажу: нормалізація функціонального стану центральної та периферичної нервової системи, психоемоційного статусу, поліпшення кровообігу, трофічних процесів в уражених ділянках, відновлення функціональної здатності нервово-м'язового апарату, попередження атрофій, контрактур та ускладнень, зумовлених тривалим перебуванням хворого у ліжку та гіподинамією, якнайшвидше функціональне відновлення хворого.

Показання до призначення масажу: захворювання і травми центральної та периферичної нервової системи після стабілізації неврологічної симптоматики та при її зворотному розвитку.

Протипоказання до призначення масажу: гострий період захворювань центральної та периферичної нервової системи, запалення головного і спинного мозку та його оболон, доброякісні та злоякісні пухлини, туберкульозне ураження нервової системи, небезпека утворення тромбів і крововиливів, порушення психіки, які утруднюють контакт з хворим, підвищення температури вище субфебрильних цифр.

Методичні особливості масажу при захворюваннях і травмах периферійної та центральної нервової системи.

Методика масажу залежить від характеру, локалізації, особливостей ураження, періоду захворювання, ступеня прояву клінічної симптоматики, загального стану хворого, його індивідуальних особливостей.

Масаж уражених м'язів повинен бути диференційованим: послаблюючий при підвищенні їх тонусу і дещо інтенсивніший при його пониженні. Для зниження тонусу м'язів використовують прийоми поверхневого погладжування; ніжного розтирання, виключаючи прийом стругання; ніжно виконані прийоми розминання, не піддаючи м'язи значній деформації і значному зміщенню з їх кісткового ложа, виключаючи прийом посмикування; ніжно виконані прийоми безперервної вібрації (при виконанні стабільної і лабільної вібрації пальці розміщуються відносно тіла плазом); переривчаста вібрація не показана.

При проведенні масажу з метою підвищення тонусу м'язів усі вищевказані прийоми виконуються більш інтенсивно, в процедуру включають глибоке погладжування, стругання, поперечне розминання, зміщення, розтягування м'язів, безперервну лабільну і стабільну вібрацію перпендикулярно поставленими до поверхні тіла пальцями, переривчасто виконані прийоми погладжування, розтирання, розминання, переривчасту вібрацію (поколочування, поплескування, рубання, шмагання). Інтенсивність виконання вказаних прийомів залежить не тільки від клінічних проявів захворювання, але і від індивідуальних особливостей хворого.

При відсутності функції м'язів масаж необхідно проводити дуже обережно, поступово збільшуючи тривалість і силу впливу в міру відновлення функції. Масажу підлягають як поверхнево, так і більш глибоко розміщені м'язові волокна на всьому протязі м'яза: черевця, місць початку та прикріплення. Особливо ретельному масажу підлягають маловаскуляризовані тканини (сухожилки, зв'язки) в місцях прикріплення до кісткових виступів. Саме з них рекомендують починати масаж при підвищенні тонусу та болючості м'язів.

При порушеннях функції кінцівок масаж необхідно поєднувати з пасивними й активними рухами. При цьому хворий повинен залучатися до активної участі у виконанні рухів навіть у випадку їх відсутності: словесний наказ до дії, уявні рухи, ізометричне напруження м'язів, прикладання м'язових зусиль до виконання рухів.

Для вивчення ефективності проведення процедур масажу необхідна об'єктивна оцінка порушень рухових функцій. Систематичне дослідження їх змін дасть можливість своєчасно корегувати завдання і методи масажу. Основними з них є: можливість виконання ізольованих активних рухів у суглобах кінцівок та тонус м'язів уражених кінцівок, який визначаеться при виконанні пасивних рухів і оцінюється в балах, а також сила м'язів, яка визначається при намаганні хворого виконати активні рухи.

Хворим, які за станом здоров'я перебувають тривалий час на ліжковому режимі, необхідно проводити масаж з метою профілактики можливих ускладнень акінезії: гіпостатичної пневмонії, порушення функції кишечника, пролежнів та ін.

При необхідності масажувати і верхні, і нижні кінцівки першого дня масажують верхні кінцівки, на другий день - нижні кінцівки з їх паравертебральними і рефлексогенними зонами і т.д.

Під час процедури та курсу лікування масажист повинен постійно контролювати динаміку стану хворого і при необхідності вносити відповідні корективи в методику масажу.

Масаж при невралгії трійчастого нерва

Захворювання характеризується гострим нестерпним болем, частіше нападоподібного характеру, який може повторюватися по декілька разів на день і виникає при найрізноманітніших подразненнях (під час жування, чхання, вмивання, гоління), а інколи і без видимих причин. Біль може починатись від однієї гілки трійчастого нерва або поширюватись по трьох гілках і навіть виходити за межі іннервації, не переходячи на протилежний бік. Біль може супроводжуватися спазмом мімічної чи жувальної мускулатури у вигляді спазму окремих груп м'язів (коловий м'яз ока, щічний м'яз та ін.), або ж захопити і всю половину лиця.

Як правило, загострення супроводжується вираженими вегето-судинними порушеннями: закладенням носа, виділенням слизу з носа, сльозотечею, гіперемією лиця та ін. Захворювання нерідко набуває хронічного перебігу і вимагає тривалого лікування.

Первинна причина невралгії трійчастого нерва (НТН) невідома, вторинна невралгія виникає в результаті інфекції (грип), запалення додаткових пазух носа, захворювання зубів тощо.

План масажу: задня та бічні шиїні ділянки, лопаткова, підключична ділянки, волосиста частина голови, лобна ділянка, здорова та уражена половини лиця, масаж больових точок.

Під час перших процедур масаж ураженої половини лиця не проводять. Зменшенню больового синдрому сприяє безконтактний масаж ураженого боку в напрямку масажних ліній. Різко виконані прийоми розтирання, інтенсивне глибоке розминання, поколочування, рубання не показані.

Рис. 1. Гілки трійчастого нерва

Техніка масажу передбачає послідовне розширення ділянки, інтенсивності та тривалості впливу. До кожного наступного сеансу приступають при адекватній реакції на попередню процедуру масажу.

Масаж при невралгії потиличних нервів

Найчастіше захворювання виникає при інфекціях, травмах потиличної ділянки, переохолодженнях, захворюваннях шийного відділу хребта. Характеризується болем в потилиці, шиї, з іррадіацією в лопатку. Тонус м'язів голови та шиї на боці ураження підвищений, що викликає вимушене захисне положення голови: при односторонньому ураженні нахилена у хворий бік, при ураженні з обох боків - назад.

Завдання масажу: пліпшення кровопостачання в ділянці потилиці, задньої та бічних шийних ділянок; прискорення розрішення запального процесу, зменшення больового синдрому, набряків та відновлення функціональної здатності ураженого нерва, нормалізація тонусу та відновлення функції м'язів.

Розминання м'язів задньої та бічних шийних ділянок натискуванням, зміщенням, трапецієподібного м'яза - поздовжнім та поперечним розминанням. Спіралеподібне розтирання в місцях початку та прикріплення м'язів з обох боків. На ураженій ділянці - під час перших процедур масажують лише місця початку та прикріплення м'язів. Поперечне, щипцеподібне розминання груднинно-ключично-соскоподібного м'яза, спіралеподібне розтирання місця початку (соскоподібний відросток) та місця прикріплення (груднина, ключиця).

Масаж волосистої частини голови: граблеподібне погладжування та розтирання волосистої частини голови. Розминання натискуванням і зміщенням скроневого м'яза та потиличного черевця потилично-лобового м'яза. Зміщення шкіри голови в сагітальній та фронтальній площинах.

Масаж больових точок: посередині між соскоподібним відростком та першим шийним хребцем, в місцях початку та прикріплення грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, в центрі надостьової' ямки: ніжне погладжування, розтирання кінцями пальців, безперервна ніжна вібрація першим чи середнім пальцем, не допускаючи виникнення болю. Постійно слідкувати за об'ємом рухів голови: збільшення - свідчить про адекватність впливу, зменшення - диктує необхідність перегляду методики масажу.

Тривалість процедури масажу: на початку курсу - 7-10 хв, обминаючи особливо болючі зони, поступово тривалість збільшується до 10-15 хв. Курс лікування - 8-10 процедур.

Масаж при невралгії міжребрових нервів

Міжреброва невралгія може виникнути в результаті остеохондрозу хребта, сколіозу, деформівного спондилоартриту, травми, інтоксикації, інфекції, захворювань внутрішніх органів, після травм ребер та хребта. Основні клінічні прояви - біль та обмеження рухомості. Біль носить нападоподібний характер і звичайно локалізується біля хребта, по аксилярній лінії чи спереду, по краю груднини чи в ділянці прямого м'яза живота. Нерідко хворого турбує оперізуючий біль, який локалізується за ходом міжребрових проміжків і посилюється при різких рухах.

Завдання масажу: покращити лімфо- та кровообіг, зменшити набряки, покращити трофічні процеси, зменшити больовий синдром, відновити функціональний стан м'язів.

1. Масаж спини: погладжування площинне, обома руками, розтирання долонними поверхнями кистей, їх опорною поверхнею прямолінійне та спіралеподібне.

2. Масаж у місцях виходу спинномозкових нервів: вібраційні погладжування, стабільна, лабільна вібрація пальцями, опорною частиною кисті чи гребенеподібно.

3. Масаж ребер, ребрових дуг: погладжування площинне, розтирання поздовжнє, поперечне, спіралеподібне пальцями, всією долонею чи опорною частиною кисті; міжребрових проміжків - граблеподібне.

4. Масаж передніх ділянок грудної клітки: погладжування, розтирання в напрямку від середньої лінії до ключиць, далі по підключичних ділянках до пахвових ділянок.

5. Масаж болючих зон: погладжування та спіралеподібне розтирання пальцями, безперервна вібрація спочатку паравертебрально, потім в ділянці міжребрових проміжків, де виявляється підвищена болючість. Тривалість масажу - 10-15 хв. Курс лікування - 8-10 процедур.

Масаж при невралгіях та невритах плечового сплетення

Неврит плечового сплетення виникає в результаті травм плечового сплетення - поранення, контузії, переломів ключиці, вивиху плечового суглоба; при захворюваннях і травмах хребта та ін. Невралгія плечового сплетення виникає при різноманітних інфекціях, інтоксикаціях, порушеннях обміну речовин.

Завдання масажу: поліпшення кровопостачання, трофічних процесів у ділянці ураження, зменшення больового синдрому, прискорення відновлення нервової провідності, нормалізація функціонального стану м'язів, суглобів верхніх кінцівок.



Рис.2. Плечове сплетення та грудні нерви

нервовий травма масаж

1. Масаж передньо-верхньої поверхні грудної клітки: погладжування площинне в напрямку від середини до пахвових лімфатичних вузлів, розтирання пальцями, опорною частиною кисті, пиляння, штрихування.

2. Масаж плечових суглобів: погладжування та розтирання обхоплююче, колове, спіралеподібне по колу пальцями та всією долонею. Спіралеподібне розтирання місць прикріплення м'язів у ділянці суглоба, болючих ділянок - ніжно.

3. Масаж здорової верхньої кінцівки. Підготовчий масаж в такій послідовності: кисть, передпліччя, плече; при набряках - спочатку плече, потім - передпліччя і кисть. Масаж здорової верхньої кінцівки починають від пальців: площинне - на кисті, далі - обхоплююче погладжування всієї руки. Розтирання поздовжнє та поперечне, штрихування, пиляння, пересікання.

4. Масаж ураженої верхньої кінцівки. При явищах гіперестезії проводять ніжне поверхневе погладжування, розтирання пальцями та опорною частиною кисті прямолінійне і спіралеподібне, валяння, не підсилюючи больових відчуттів. При гіпотрофії м'язів - погладжування поверхневе і глибоке; прямолінійне і спіралеподібне розтирання пальцями, опорною частиною та долонною поверхнею кисті, пиляння, стругання, пересікання; переривчаста вібрація (поколочування, посмикування, шмагання).

5. Масаж больових точок. Впливу підлягають точки в надостьовій, над- і підключичній ямці, груднинно-ключичний суглоб, місця початку і прикріплення великого грудного та великого і малого круглих м'язів, найширшого м'яза спини, дельтоподібного м'яза, місця початку та прикріплення м'язів у ділянці ліктьового суглоба, за ходом нервово-судинного пучка.

Закінчують процедуру масажу потрушуванням всієї кінцівки, активними та пасивними рухами в усіх її суглобах.

Тривалість процедури - 15-20 хв. Курс лікування - 10-12 процедур щоденно або через день.

Масаж при невралгії та невриті сідничного нерва

Сідничний нерв за функцією змішаний, найтовщий з нервів тіла людини. Входить до складу крижового сплетення, яке утворене черевними гілками V поперекового, всіх крижових та куприкових нервів. Сідничний нерв покидає таз через великий сідничний отвір і переходить у сідничну ділянку, де віддає гілки до м'язів: внутрішнього затульного, близнюкових та квадратного м'яза стегна. Нерв проходить між м'язами заднього відділу стегна та іннервує їх.

Захворювання сідничного нерва бувають інфекційного (грип, ангіна, бруцельоз та ін.), застійного, травматичного походження, при запальних процесах в органах малого таза та внаслідок дегенеративно-дистрофічних змін у хребтовому стовпі (спондильоз, остеохондроз та ін.).

Завдання масажу: покращити крово- та лімфообіг в поперековому відділі хребта та нижніх кінцівках, зменшити набряк сідничного нерва, покращити трофічні процеси, зменшити больовий синдром, прискорити відновлення нервової провідності, нормалізувати тонус м'язів, функціональний стан суглобів хребта і нижніх кінцівок.

1. Масаж прихребтових зон від нижче- до вищерозміщених сегментів: погладжування поверхневе та глибоке; розтирання пальцями та опорною частиною кисті, лінійне та спіралеподібне, штрихування, пиляння, пересікання; розминання м'язів натискуванням, зміщенням пальцями, опорною частиною кисті, гребенеподібно.

2. Масаж сідничної: поверхневе та глибоке погладжування, розтирання долонними поверхнями кистей, гребенеподібне, пересікання, штрихування. Розминання сідничних м'язів поздовжнє, поперечне, гребенеподібне, натискування, зміщення.

3. Масаж здорової кінцівки: погладжування, розтирання, розминання, стабільна вібрація, потрушування м'язів, струшування усієї здорової кінцівки.

4. Масаж ураженої кінцівки проводиться у підгострий період. Масаж не повинен підсилювати біль, а сприяти його зменшенню після кожної процедури.

5. Масаж нервових сплетень: площинне погладжування долонною поверхнею великого пальця за ходом гомілкових, потім - сідничного нервів. Масаж больових точок проводиться в ділянці прихребтових зон крижових та поперекових хребців, у ділянці сідничної складки, між середньою та верхньою третиною заднього відділу стегна: погладжування, розтирання циркулярне, безперервна вібрація пальцями.

Ефективним є поєднання масажу з лікувальною фізкультурою. Основними засобами ЛФК є лікувальна гімнастика (ЛГ) та плавання. Основними вихідними положеннями для виконання вправ ЛГ є колінно-ліктьове та колінно-кистьове положення, лежачи на спині, лежачи на боці.

Тривалість процедури - 15-20 хв. Курс лікування - 12-15 процедур щоденно або через день.

Масаж при поліневритах, полірадикулоневритах

Поліневрити - множинні ураження периферійних нервів. Вони виникають в результаті безпосереднього інфікування нервів (лептоспіроз, сифіліс та ін.), як прояв алергічної реакції організму на різні інфекції (грип, скарлатина, вітряна віспа), після вакцинацій, в результаті дії факторів професійного характеру (тривале перенапруження, переохолодження, вібрація).

Синдром поліневриту проявляється ознаками порушення іннервації переважно дистальних відділів кінцівок, синдромами подразнення та випадання в чутливій сфері: біль, парестезії, а потім зниження всіх видів чутливості в дистальних відділах кінцівок за типом “шкарпеток” чи “рукавичок”. Захворювання може розвиватися гостро та поступово. При прогресуванні захворювання м'язова атрофія поширюється і на проксимальні відділи, можуть розвиватися поширені паралічі, бульбарні порушення, паралічі дихальної мускулатури, уражатися черепні нерви.

Завдання масажу: покращити функціональний стан периферійних мотонейронів, відновити функціональний стан корінців та периферійних нервів, сприяти поліпшенню крово- та лімфообігу в зонах ураження, відновити функціональний стан нервово-м'язового апарату, зменшити больовий синдром.

Основними елементами масажу при поліневритах є: масаж спини; масаж комірцевої зони; масаж плечового суглоба спіралеподібним і коловим погладжуванням та розтиранням; масаж верхньої кінцівки; масаж кисті; масаж паретичних м'язів та нервових стовбурів; масаж прихребтових зон хребців; масаж сідничних ділянок.

При проведенні пасивних рухів паретичної нижньої кінцівки необхідне зосередження хворого та намагання виконати відповідний рух, проте недовготривале, бо це втомлює хворого. Важливо при виконанні пасивних рухів не перевищувати фізіологічних норм рухомості суглоба, бо при в'ялих паралічах це може призвести до перерозтягнення м'язів та розхитаності суглоба.

Тривалість масажу - 10-15 хв. Курс лікування - 20-25 процедур, щоденно, можливо і по процедурі на день.

Масаж при неврозах

Невроз - група функціональних психогенних захворювань, які проявляються порушеннями в емоційній, соматичній, вегетативній сферах. Частота захворювання в останній час значно зросла.

Виділяють три класичних форми неврозів - неврастенія, невроз нав'язливих станів, істерія (істеричний невроз). Нерідко у хворих спостерігають одночасно декілька невротичних синдромів.

Неврастенія. У клінічну картину неврастенії включають астенічний, депресивний, іпохондричний синдроми. Для них характерні нервово-психічні, цефалгічні, вегето-вісцеральні клінічні прояви. Астенічні порушення найчастіше проявляються у вигляді підвищеної психічної та фізичної втомлюваності.

Яскраво виражені вегетативні розлади. У кардіоваскулярній системі це в першу чергу - тривалі больові відчуття в ділянці грудної клітки, які виникають при емоційних, а не фізичних навантаженнях, ефект від спазмолітичної терапії відсутній.

Невроз нав'язливих станів. У клінічній картині головними є нав'язливі страхи (фобії) та нав'язливі стани (обсесії). Серед перших виділяють: кардіофобію, канцерофобію, танатофобію (страх смерті), оксифобію (страх гострих предметів) та інші страхи (висоти, закритого чи відкритого простору, забруднення та ін.).

Істерія (істеричний невроз) характеризується нав'язливістю емоційно-афективних, псевдоневрологічних та вегето-вісцеральних порушень.

Завдання масажу: нормалізація психоемоційного стану, функціонального стану соматичної та вегетативної нервової системи, зменшення вегетативних розладів, поліпшення сну, підвищення опірності організму, функціональної здатності його, зменшення напруження м'язів.

Масаж голови та приголовних дылянок доцільно поєднувати з відповідно підібраною світломузикою, автотренінгом, психотерапією. Ефективними є фізіотерапевтичні, загартовуючі процедури, лікувальна фізкультура.

Тривалість процедур -- 10-15 хв. Курс лікування -- 15-20 процедур 3-4 рази на рік.

Масаж при розсіяному склерозі

Розсіяний склероз -- захворювання нервової системи, яке зумовлене виникненням в головному та спинному мозку вогнищ демієлінізації. Захворювання уражає переважно осіб молодого віку (20-40 років), характеризується ознаками багатовогнищевого ураження нервової системи.

Виділяють церебральну, спінальну, цереброспінальну та гіперкінетичну форми. Ранніми ознаками захворювання є рухові розлади, неврит зорових нервів, порушення функції тазових органів. Рухові розлади проявляються нижнім спастичним парапарезом, геміпарезом, мозочковими симптомами (порушення координації, тремор, атаксія, скандована мова), гіперкінезами (тремор голови, в руках і ногах). Характерна спастико-атактична хода хворого.

Завдання масажу: підвищення реактивності організму, зниження автоімунних процесів, нормалізація функціонального стану центральної та вегетативної нервової системи, поліпшення лімфотоку та кровообігу, особливо в головному і спинному мозку; зменшення рухових розладів, мозочкових симптомів, гіперкінезів.

Показання до призначення масажу. Масаж показаний в комплексному лікуванні хворого як на початку лікування, так і при хронічній стадії при відсутності протипоказань.

Протипоказання до призначення масажу: період загострення клінічної симптоматики, психічні розлади, загальні протипоказання.

План масажу залежить від клінічних проявів захворювання. Обов'язковому масажу підлягають паравертебральні зони хребта, хребет, спина, комірцева зона. За показаннями проводять масаж передніх і бічних ділянок грудної клітки, живота, м'язів пояса нижніх кінцівок та нижні кінцівки, при необхідності - м'язів пояса верхніх кінцівок та верхніх кінцівок.

Методика масажу включає наступні види та різновиди масажу: прихребтових зон, комірцевої зони, масаж передньої поверхні грудної клітки, м'язів пояса верхніх кінцівок, верхніх кінцівок, м'язів пояса нижніх кінцівок та нижніх кінцівок, нижніх кінцівок, масаж живота.

Тривалість процедури масажу - 15-20 хв. Курс лікування - 12-15 процедур 3-4 рази на рік. Показана лікувальна гімнастика: дихальні вправи, вправи для хребта, на координацію, на розслаблення.

Масаж при травмах периферійних нервів

Серед травм периферійних нервів зустрічаються пошкодження нервових стовбурів, сплетень, корінців: струс нерва, його забій, стиснення, розтягнення, поранення. Пошкодження можуть бути відкритими та закритими і супроводжуватися повним чи неповним перериванням нерва.

Пошкодження нервового стовбура призводить до паралічу і парезу, чутливих, вазомоторних, трофічних порушень, до зниження чи зникнення рефлексів у зонах іннервації ушкодженого нерва.

Біль при повному перериванні периферійного нерва відсутній. При неповному перериві - виникає біль, що поширюється на периферію. Нерідко виникає каузалгічний (пекучий) біль.

Завдання масажу: прискорення процесів регенерації нервів; попередження атрофії денервованих м'язів; зменшення больового синдрому; поліпшення лімфо- та кровообігу уражених ділянок; відновлення функціональної здатності нервово-м'язового апарату; порушення трофіки, утворення навколо травмованого нерва рубцевої тканини.



Рис. 3. Локалізація атрофії

Випадіння чутливості (А), поза кисті в спокої (Б) і при рухах (В) при ураженні: I - променевого нерва; II - ліктьового нерва; III - присереднього нерва.

Рис. 4. Локалізація атрофії, випадіння чутливості (А) і поза (Б) при ураженні: І -- малогомілкового нерва; ІІ -- великогомілкового нерва.

Методика масажу залежить від характеру пошкодження, періоду захворювання, методу лікування. Масаж проводиться до оперативного втручання та після нього. У передопераційний період проводять масаж м'язів, що іннервуються травмованим нервом, використовують ніжне погладжування та розтирання 10-15 хв щоденно. У ранній період після оперативного втручання чи консервативного лікування при відсутності протипоказань проводять масаж прихребтових та рефлексогенних зон, сегментарно пов'язаних з ураженим нервом, симетричної здорової кінцівки за загальноприйнятою методикою.

Масаж обов'язково поєднується з лікувальною гімнастикою та фізіотерапевтичними процедурами. Фізичне навантаження повинно бути недовготривалим, щоб не втомлювати уражені м'язи. Після занять необхідно проводити розслаблюючий масаж для відновлення працездатності м'язів.

Тривалість масажу поступово збільшується: від 10-15 хв на початку курсу лікування (при цьому масаж ураженої кінцівки триває 3-5 хв) до 15-20 хв у кінці курсу.

Масаж при наслідках порушення мозкового кровообігу

Головний мозок кровопостачається із двох систем артерій -- хребтових та внутрішніх сонних. Хребтові артерії постачають кров до потиличних, висково-базальних відділів півкуль та стовбурової частини мозку. Внутрішні сонні артерії постачають лобовий та тім'яно-скроневі відділи мозку. Всі артерії головного мозку супроводжують однойменні вени. Розрізняють гостре порушення мозкового кровообігу та хронічну судинну недостатність. Серед гострих порушень церебральної гемодинаміки найчастіше буває інсульт -- гостре порушення мозкового кровообігу, яке призводить до стійких порушень мозкової функції. Розрізняють геморагічні та ішемічні інсульти.

При визначенні завдань та методів масажу, відповідно до загального стану хворого, необхідно врахувати ступінь порушення рухових функцій, період захворювання і призначений хворому режим рухової активності.

Ступінь порушення рухових функцій за В.Я. Прохоровою (вираження пози Верніке-Манна - верхня кінцівка зігнута в усіх суглобах, плече приведене, передпліччя проноване, нижня кінцівка розігнута в колінному суглобі, стопа ротована назовні):

ѕ V ступінь - плегія (параліч): поза стійка, зберігається і в положенні лежачи;

ѕ IV ступінь - глибокий парез: поза виражена у всіх положеннях;

ѕ III ступінь - парез: поза виражена в положенні стоячи, під час ходи, лежачи - згладжується;

ѕ II ступінь - помірний парез: поза згладжена в положенні стоячи і під час ходи;

ѕ I ступінь - легкий парез: поза відсутня в усіх вихідних положеннях.

При фізичній реабілітації хворих з порушенням мозкового кровообігу В.М. Максимова і Т.Г. Ананьева виділяють 3 періоди: ранній відновний (до 3 місяців), пізній відновний (до 1 року) та період залишкових порушень рухових функцій (після 1 року).

Найбільш відповідальним з них є ранній відновний період, коли хворому послідовно призначають суворий ліжковий, розширений ліжковий, палатний та вільний рухові режими. Тривалість кожного з них залежить від стану хворого і ступеня порушень рухових функцій: чим вони більш виражені, тим повільніше розширюють режим. Кожний період вимагає диференційованої методики масажу, тому повинен проводитися висококваліфікованим досвідченим спеціалістом з масажу.

Завдання масажу: попередити ускладнення, зумовлені вимушеним тривалим перебуванням хворого у ліжку, знизити рефлекторну збудливість спастичних м'язів, послабити м'язові контрактури, активувати розтягнені атрофовані м'язи, сприяти відновленню рухових функцій та трофічних порушень, зменшити синкінезії, покращити координацію рухів.

Перші процедури масажу призначаються переважно з профілактичною метою: для попередження утворення пролежнів, гіпостатичної пневмонії, порушення функції кишечника. З 5-6 процедури приступають до масажу паретичних кінцівок. З 7-9 процедури включають масаж спини, поперекового відділу хребта, сідниць у положенні хворого на здоровому боці. Використовують погладжування, розтирання і ніжне розминання м'язів спини та сідниць. Поступово включають масаж ділянки грудей, проводять дихальні вправи.

У пізній відновний період та період залишкових порушень рухових функцій масажують відповідні паравертебральні зони, нижні кінцівки (включаючи тазовий) і верхні кінцівки (включаючи грудний пояс).

Тривалість процедури масажу повинна збільшуватись поступово: спочатку - 5-10 хв, потім її доводять до 15-20 хв. Якщо призначають масаж верхніх та нижніх кінцівок, то одного дня проводять масаж верхніх, другого - нижніх кінцівок з їх паравертебральними та рефлексогенними зонами. Курс лікування - не менше 25-30 процедур. Масаж необхідно використовувати тривалий час і з перервами між курсами лікування не менше 10-12 днів. Лікувальна фізкультура використовується без перерв.

Масаж при атеросклерозі судин головного мозку

При атеросклерозі судин головного мозку звичайно констатується хронічна недостатність мозкового кровообігу. Проявляється вона головним болем, запамороченням, шумом у вухах, зоровими порушеннями, підвищеною втомлюваністю, зниженням пам'яті.

Завдання масажу: покращити кровообіг в басейні хребтових, основних та внутрішніх сонних артерій.

План масажу: масаж комірцевої зони - масаж голови - масаж підключичних ділянок.

Нерідко атеросклероз судин головного мозку поєднується з гіпертонічною хворобою, гіпотензією, екстравазальними компресіями, зумовленими вертеброгенними факторами. У таких випадках методика масажу передбачає масаж, спрямований на лікування вказаних захворювань.

Тривалість процедури масажу - 15-20 хв. Курс лікування - 15-20 процедур щоденно або через день.

Масаж при неврологічних проявах остеохондрозу хребтового стовпа

Остеохондроз хребта - це дегенеративне ураження хряща - міжхребцевого диска - і реактивні зміни з боку тіл суміжних хребців. У зв'язку з набуттям вертикального положення у людини нижньопоперекові і нижньошийні відділи хребтового стовпа піддаються значним перевантаженням, тому рано, починаючи з 3-4 десятиліття, а нерідко і швидше, починається зношування цих сегментів, особливо дисків.

Залежно від того, на які нервові утвори припадає патологічна дія кісткових розростань, гриж диска та інших уражених структур хребта, розрізняють компресійні та рефлекторні синдроми. До компресійних відносять синдроми, при яких над указаними хребтовими структурами натягуються, стискаються чи деформуються корінець, судина або спинний мозок.

До рефлекторних відносять синдроми, зумовлені впливом указаних структур на рецептори, які їх іннервують, що в кінцевому результаті сприяє виникненню рефлекторного напруження м'язів, сегментарно зв'язаних з ураженими сегментами, рефлекторних, вазомоторних та дистрофічних порушень.

Рис. 5. Поперековий хребець і міжхребцевий диск (вигляд зверху)

А Б

Рис. 6. Положення міжхребцевого диска: А -- в нормі; Б -- витиснення і защемлення пульпозного ядра диску.

Завдання масажу залежить від неврологічної симптоматики і в першу чергу передбачає: поліпшення трофічних процесів у хребті та прилеглих тканинах; нормалізацію функціонального стану вегетативної нервової системи, периферіїних мотонейронів, м'язів; поліпшення кровопостачання головного, спинного мозку, кінцівок, внутрішніх органів, сегментарно зв'язаних з ураженим сегментом хребтового стовпа; зменшення больового синдрому; збільшення об'єму рухів у суглобах хребтового стовпа, кінцівок.

Масаж при неврологічних синдромах остеохондрозу шийного відділу хребта

Особливо багатий неврологічними синдромами остеохондроз шийного відділу хребта. Різноманітність неврологічної симптоматики, значний відсоток хворих з неврологічними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта у масажиста, висока ефективність методично правильно проведеного масажу диктує необхідність більш глибокого опису клінічної симптоматики та методики масажу.

Існує цілий ряд інших класифікацій. Нерідко в одного й того ж хворого виникає декілька синдромів, які проявляють себе одночасно чи послідовно.

1. Корінцеві синдроми

Корінцеві синдроми пов'язані з боковою корінцевою компресією кістковими розростаннями. Основним і постійним симптомом є біль, який буває гострим, ріжучим і супроводжується відчуттям немовби проходження електричного струму. Поширюється зверху вниз: від шиї до передпліччя і пальців.

2. Спінальні синдроми

Спінальні синдроми зумовлені травматизацією і компресією спинного мозку грижею або остеофітами, а також порушенням його кровопостачання внаслідок стискання остеофітами передньої спінальної, хребтової та інших артерій. Захворювання проявляється руховими розладами, в першу чергу у вигляді спастичних парезів нижніх кінцівок.

3. Вегетативно-дистрофічні синдроми

Вегетативно-дистрофічні синдроми при остеохондрозі шийного відділу хребта можуть супроводжуватися різними клінічними проявами, головною ознакою яких є ураження вегетативних, а не соматичних волокон. Їх об'єднує в єдиний комплекс наявність болю. Найбільш поширеними вегетативно-дистрофічними синдромами остеохондрозу шийного відділу хребта є цервікальна дискалгія, синдром переднього драбинчастого м'яза, плечолопатковий періартрит, черепно-мозкові та вісцеральні порушення.

План масажу.

Процедуру масажу умовно поділяють на два етапи. На першому з них, незалежно від неврологічних проявів остеохондрозу шийного відділу хребта, масажу підлягають паравертебральні зони верхньогрудних і нижньошийних сегментів, потилична ділянка, задня та бічні шийні ділянки, лопаткові, підключичні, дельтоподібні плечові ділянки.

План наступного етапу процедури залежить від неврологічних проявів остеохондрозу: більш ретельно масажують окремі з указаних ділянок (як наприклад, драбинчасті м'язи при синдромі переднього драбинчастого м'яза) або ж включають масаж інших ділянок, вибір яких залежить від локалізації клінічних проявів захворювання.

При даних видах захворювань необхідно проводити масаж наступних ділянок: шиї, спини, міжлопаткових та лопаткових ділянок, больових точок, підключичної ділянки, верхньої кінцівки, диференційований масаж м'язів плеча, голови.

Після процедури масажу хворому рекомендують виконувати вправи для м'язів шийного відділу хребта. Основними з них є: повороти, нахили голови, при нерухомому плечовому поясі; повороти тулуба при нерухомій голові; ізометричні напруження м'язів з подоланням опору при намаганнях виконати повороти та нахили голови.

Тривалість процедури - 20-25 хв. Курс лікування - 10-12 процедур щоденно або через день.

Масаж при неврологічних синдромах остеохондрозу поперекового відділу хребта

Клінічно неврологічні порушення остеохондрозу поперекового відділу хребта проявляють себе болем та обмеженням рухів у поперековому відділі хребта та нижніх кінцівках; порушенням тонусу м'язів спини та нижніх кінцівок, порушення постави.

План масажу: масаж паравертебральних зон крижових, поперекових та нижньогрудних хребців, сідничних ділянок, ділянок крижів, гребенів клубових кісток, обох нижніх кінцівок, больових точок.

При остеохондрозі проводять мануальну терапію спеціально підготовленими фахівцями. Масаж потрібно поєднувати також з лікувальною фізкультурою, фізіотерапевтичними процедурами та ортопедичними заходами. Тривалість масажу - 20-25 хв. Курс лікування - 10-12 процедур.

Масаж при захворюваннях вегетативної нервової системи

Призначення вегетативної нервової системи можна систематизувати в двох положеннях:

1) підтримання всіх функціональних параметрів діяльності різних систем в межах гомеостазу, тобто підтримання постійності внутрішнього середовища;

2) вегетативне забезпечення різних форм розумової та фізичної діяльності, адаптації до змінюваних умов зовнішнього середовища.

Виділяють два рівні вегетативної організації: сегментарний і надсегментарний. Надсегментарний рівень вегетативної регуляції розміщений у головному мозку і є складовою інтегративних систем мозку. В цьому рівні за характером функціональної відповіді виділяють ерготропну і тофотропну системи. Кожна об'єднує для організації цілеспрямованої дії діяльність моторних, сенсорних, емоційних, ендокринних і вегетативних апаратів.

Вегетативна нервова система бере участь в іннервації всіх органів і тканин, тому симптоми порушення її функцій супроводжують найрізноманітніші захворювання.

Завдання масажу: нормалізувати функціональний стан центральної та периферійної ланок вегетативної нервової системи; покращити центральну та периферійну гемодинаміку, трофіку тканин, психоемоційний стан; нормалізувати функцію уражених органів.

План масажу: масаж комірцевої зони, голови та, залежно від рівня ураження, вплив на відповідні паравертебральні зони, ділянки локалізації клінічної симптоматики.

Масаж при синдромі вегето-судинної дистонії

Враховуючи поділ вегетативної нервової системи на симпатичний і парасимпатичний відділи, синдром вегето-судинної дистонії поділяють на ваготонію, симпатикотонію та змішану форми.

Локальні вегетативні порушення можуть виникати в одній половині голови, дистальних відділах кінцівок, на тулубі.

План масажу. Масаж умовно можна поділити на два етапи. Перший етап включає обов'язковий масаж комірцевої зони та паравертебральних зон усього хребтового стовпа. Другий етап передбачає масаж ділянок з клінічною локалізацією захворювання: ділянки голови при церебральних порушеннях; кінцівок при затерпанні, болючості, слабкості їх; лівої половини грудної клітки при захопленні в процес кардіоваскулярної системи; ділянки проекції внутрішнього органа на поверхню тіла та самого внутрішнього органа (доступного для масажу) при вісцеральних розладах.

Методика масажу. При ваготонії масаж проводиться за тонізуючою методикою з використанням інтенсивно виконаних прийомів погладжування, розтирання, розминання та переривчастої вібрації (проте інтенсивність повинна відповідати індивідуальним особливостям хворого). При симпатикотонії процедура масажу проводиться за заспокійливою методикою: включають поверхневе погладжування, спокійне розтирання та розминання, використовують безперервну вібрацію. Тривалість масажу залежить від першопричини виникнення вегетативних порушень та їх проявів.

Размещено на Allbest.ru